Ухвала

від 22.10.2012 по справі 1616-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

22.10.12 Справа №5002-19/1616-2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендком Крим», АР Крим, Первомайський район, с.Гришине

до відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Докучаєвський», АР Крим, Первомайський район, с.Грішине

про визнання недійним рішення загальних зборів

Суддя В.І. Мокрушин

Представники:

від позивача - Величко О.В. - представник, дов.№ б/н від 30.05.2012

від відповідача - Дацко В.А. - представник, дов. № 3 від 21.05.2012

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лендком Крим» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Докучаєвський» про визнання недійсним заяви про вихід товариства з обмеженою відповідальністю «Лендком Крим» зі складу асоційованих членів сільськогосподарського виробничого кооперативу «Докучаєвський» від 29.12.2011 та визнання недійсним рішення загальних зборів членів сільськогосподарського виробничого кооперативу «Докучаєвський» № б/н від 29.12.2011.

У судовому засіданні представник позивача надав суду клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, згідно якого просить суд заборонити відповідачеві здійснювати платежі за третіх осіб, заборонити відповідачеві відчужувати у будь - який спосіб наведене у заяві належне майно, у тому числі зібраний врожай 2012 року, також просить суд заборонити відповідачеві передавати належне майно в заставу (іпотеку), в спільну діяльність, управління, лізинг, завдаток, позичку, для реалізації за договорами доручення / комісії та укладати відповідні правочини, заборонити відповідачеві відмовлятися від права власності на належне йому майно.

Заяву про вжиття заходів до забезпечення позову представник позивача обґрунтовує наявністю стороннього контролю за відповідачем, продажем зібраного врожаю, співрозмірністю суми позову і вартості активів відповідача, у зв'язку з чим вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову з огляду на наступне.

Згідно ст.66, 67 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Про забезпечення позову виноситься ухвала. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання. Не допускається забезпечення позову шляхом заборони: проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення; надавати емітентом, реєстратором, зберігачем, депозитарієм реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства; участі акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

До представленої суду заяви про забезпечення позову представник позивача надав суду акт приймання - передачі державного майна у власність відповідача, копії договорів оренди № 94/12 від 30.12.2011, № 93/12 від 30.12.2011, № 95/11 від 01.12.2011, № 92/11 від 31.12.2011, № 89/11 від 01.11.2011 та акти приймання передачі до них, обґрунтовуючи надані відомості тим, що оскільки відповідач передав майно наведене у договорах у оренду, то він і є власником цього майна. Також надав суду копії технічних паспортів на автотранспортні засоби, що у відповідача наявне рухоме майно.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що наявне у відповідача майно як раз і становить вартість наявних у відповідача активів, та що у разі задоволення позову може призвести до утруднення виконання рішення у даній справі.

Крім того, посилається на порушення політики використання комп'ютерних та телекомунікаційних ресурсів ТОВ «Лендком Крим», що призвело до зловживання посадовими особами відповідача своїми правами.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (ч.2 п.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 № 16).

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Суд погоджується з тим, що сума стягнення, яку просить стягнути з відповідача позивач, є занадто великою і цього вже достатньо для припущення про можливість невиконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

З представлених суду документів, а саме: акт приймання - передачі державного майна у власність відповідача, копії договорів оренди № 94/12 від 30.12.2011, № 93/12 від 30.12.2011, № 95/11 від 01.12.2011, № 92/11 від 31.12.2011, № 89/11 від 01.11.2011 та актів приймання передачі до них суд вбачає наступне.

Згідно договору оренди № 94/12 від 30.12.2011 позивачу передано територію автогаражу площею 200 кв.м., розташованого за адресою: АР Крим, Первомайський район, с.Гришино.

Згідно договору оренди № 93/12 від 30.12.2011 позивачу передано будівлю двох складів, розташованих на території зернотоку за адресою: АР Крим, Первомайський район, с.Гришино.

Згідно договору оренди № 95/11 від 30.12.2011 позивачу передано шість асфальтованих площадок під навісом (площа однієї площадки 1265 кв.м.) для збереження сільгосппродукції на території критого току, розташованого за адресою: АР Крим, Первомайський район, с.Гришино.

Згідно договору оренди № 92/11 від 31.12.2011 позивачу передано територію будівельного двору з усіма будівлями, будовами та спорудами на ньому, розташованого за адресою: АР Крим, Первомайський район, с.Гришино.

Згідно договору оренди № 89/11 від 01.11.2011 позивачу передано територію кошари з усіма будівлями, будовами та спорудами на ньому, розташованої за адресою: АР Крим, Первомайський район, с.Фрунзе; територію кошари з усіма будівлями, будовами та спорудами на ньому, розташованої за адресою: АР Крим, Первомайський район, с.Випасне.

Суд розглянувши представлені договори, виходячи з принципу розумності, адекватності та справедливості вважає за необхідне заборонити відповідачеві відчужувати у будь - який спосіб належне майно, а саме: автогараж площею 200 кв.м., розташованого за адресою: АР Крим, Первомайський район, с.Гришино, кошару, розташовану за адресою: АР Крим, Первомайський район, с.Фрунзе.

Суд зазначає, що накладає заборону лише на те майно, яке можливо якимось чином відокремити від іншого майна за індивідуальними ознаками, а саме: у даному випадку вказане майно знаходиться у користуванні позивача за певними договорами і воно співпадає за переліком майна, на яке просить накласти заборону позивач.

Що стосується іншого майна, суд зазначає, що не може накласти заборону відчуження на майданчики з асфальтовим покриттям, оскільки це пов'язано з використовуванням земельної ділянки та відсутні будь-які індивідуальні ознаки такого майна, та на склади, оскільки стосовно них неможливо вказати будь-які індівідуальні ознаки, які відрізняють вказане майно від іншого майна, яке може належати іншим особам.

Крім того, суд при вирішенні питання про обрання майна, яке саме слід заборонити відчужувати виходить з тієї підстави, що майно яке передано у користування (оренду) позивачу не в повному обсязі входить до переліку майна, на яке представник позивача просить суд накласти арешт у заяві про вжиття заходів до забезпечення позову.

Суд не приймає до уваги надані суду представником позивача копії технічних паспортів на автотранспортні засоби про наявність у відповідача рухомого майна, оскільки ці дані не свідчать про те, що станом на день розгляду справи автотранспортні засоби досі зареєстровані за відповідачем та належать йому на праві власності. Щодо акту приймання - передачі державного майна у власність відповідача, то він також не є доказом того, що відповідачу належить це майно та за ним зареєстроване у встановленому чинним законодавством порядку.

Суд не приймає до уваги довід представника позивача щодо реалізації зібраного врожаю, оскільки заборона його реалізації може призвести до його зіпсування, та як наслідок не отримання грошових коштів взагалі, а ні позивачем, а ні відповідачем.

Більш того, основною діяльністю відповідача є виробництво сільгосппродукції, тому заборона її реалізації може викликати припинення підприємницької діяльності відповідача і неможливість проведення розрахунків з робітниками відповідача, що може бути розцінене як втручання у підприємницьку діяльність.

Щодо посилань представника позивача, що наявне у відповідача майно як раз і становить вартість наявних у відповідача активів та що у разі задоволення позову може призвести до утруднення виконання рішення у даній справі, то суду не представлено документального підтвердження реальної вартості майна, яке перебуває у власності відповідача станом на день звернення до суду.

В частині заборони відповідачеві передавати належне майно в заставу (іпотеку), в спільну діяльність, управління, лізинг, завдаток, позичку, для реалізації за договорами доручення / комісії та укладати відповідні правочини, заборонити відповідачеві відмовлятися від права власності на належне йому майно, то суд у цієї частині заяви відмовляє, оскільки заборона відчужувати майно й має на меті заборону вжиття усіх вище перелічених дій.

З урахуванням викладеного суд задовольняє заяву представника позивача про забезпечення позову частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

· Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендком Крим» про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнити частково.

· Заборонити Сільськогосподарському виробничому кооперативу «Докучаєвський» (вул.Центральна, 2с. Гришине, Первомайський район, АР Крим, 96324; ідентифікаційний код 30639043) відчужувати у будь - який спосіб належне майно, а саме: автогараж, розташованого за адресою: АР Крим, Первомайський район, с.Гришино, який знаходиться у користуванні позивача на підставі договору оренди № 94/12 від 30.12.2011.

· Заборонити Сільськогосподарському виробничому кооперативу «Докучаєвський» (вул.Центральна, 2с. Гришине, Первомайський район, АР Крим, 96324; ідентифікаційний код 30639043) відчужувати у будь - який спосіб належне майно, а саме: кошару з усіма будівлями, будовами та спорудами, розташовану за адресою: АР Крим, Первомайський район, с.Фрунзе, яка передана на підставі договору оренди № 89/11 від 01.11.2011.

· В іншій частині у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Лендком Крим» про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню органами Державної виконавчої служби у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень, в тому числі шляхом повідомлення про відповідну ухвалу суду нотаріуса для внесення відповідного запису до державного реєстру.

Суддя В.І. Мокрушин