Постанова

від 26.10.2012 по справі 6/264пн/2011

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.10.2012 р. справа №6/264пн/2011

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів При секретарі судового засідання За участю представників сторін: від позивача: від відповідача:Азарової З.П., Гези Т.Д., Мартюхіної О.В. Куляс Т.Ю. Білан С.О., Пономаренко П.І. -представники за довіреностями Овчаренко О.В. -адвокат за довіреністю, Какулія Т.Є. -голова ліквідаційної комісії розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліспрод" в особі ліквідаційної комісії м.Лисичанськ Луганської області на ухвалу господарського суду Луганської області від 17.09.2012р. у справі№ 6/264пн/2011 (суддя Василенко Т.А.) за позовомПублічного акціонерного товариства "Державний ощадбанк України" в особі Лисичанського відділення №2867 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліспрод" в особі ліквідаційної комісії м.Лисичанськ Луганської області проспонукання виконати певні дії В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Луганської області від 17.09.2012р. по справі № 6/264пн/2011 (суддя Василенко Т.А.) частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліспрод" в особі ліквідаційної комісії м.Лисичанськ. Рішення від 06.02.2012р. роз'яснено. В частині надання відстрочки виконання рішення до двадцяти днів заява залишена без задоволення.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліспрод" в особі ліквідаційної комісії звернулось з апеляційною скаргою про її скасування.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що господарський суд оскаржуваною ухвалою змінив зміст роз'яснюваного рішення від 06.02.2012р. та незаконно відмовив у наданні відстрочки на його виконання. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що ухвала про прийняття заяви до розгляду була отримана ним після судового засідання, а відтак позивач був позбавлений можливості прийняти участь у судовому процесі, чим, на думку скаржника, порушено його право на судовий захист.

Позивач надав суду пояснення по справі, в яких зазначив, що вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, а тому такою, що не підлягає скасуванню. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу господарського суду -без змін. В судовому засіданні представники відповідача вимоги апеляційної скарги підтримали, ухвалу господарського суду просили скасувати.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України -справа розглядається за наявними в ній матеріалами. Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши обставини справи та надану їм господарським судом юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадбанк України" в особі Лисичанського відділення №2867 звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліспрод" в особі ліквідаційної комісії про зобов'язання ліквідаційної комісії ТОВ "Ліспрод" визнати забезпечені заставою вимоги позивача у сумі 2 102 988 грн. 70 коп. та включити їх до реєстру вимог кредиторів. Рішенням господарського суду Луганської області від 06.02.2012р. у справі №6/264пн/2011 вказаний позов задоволений. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.05.2012р. та постановою Вищого господарського суду вказане рішення залишено без змін.

10.09.2012р. до суду першої інстанції надійшла заява відповідача про роз'яснення рішення від 06.02.2012р., в якій він просив рішення роз'яснити та відстрочити його виконання до двадцяти днів. Заява була задоволена частково ухвалою від 17.09.2012р.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія встановила наступне.

Згідно зі ст.89 Господарського процесуального кодексу України , суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення. Про роз'яснення рішення, ухвали, а також про виправлення описок чи арифметичних помилок виноситься ухвала. Роз'яснення рішення, ухвали -засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта. Отже, роз'яснення рішення - це викладення рішення у більш ясній і зрозумілій формі без зміни його змісту. В ухвалі про роз'яснення судових рішень господарський суд не може визначити порядок та умови здійснення виконавчого провадження.

Така ж правова позиція викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»,

Роз'яснюючи рішення, господарський суд не вправі змінювати його зміст, тобто не має права змінювати відомостей, викладених у рішенні відповідно до вимог ст.84 Господарського процесуального кодексу України . Тож у вирішенні питання про межі, в яких суд вправі діяти, надаючи роз'яснення рішення, слід виходити з приписів ст.84 Господарського процесуального кодексу України щодо змісту рішення. Рішення господарського суду, відповідно до ст.115 Господарського процесуального кодексу України , підлягає обов'язковому виконанню на всій території України.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення господарського суду Луганської області від 06.02.2012р. набуло законної сили і повинно бути виконано відповідачем. Проте, воно не було виконане і він звернувся до суду з заявою про його роз'яснення.

З огляду на подану заяву вбачається, що всупереч ст. 89 Господарського процесуального кодексу України заявник фактично звернувся з вимогами не про роз'яснення рішення, а з вимогами про роз'яснення способу його виконання, що не є тотожнім. Виконання рішення є самостійною стадією судового процесу. Відповідно до ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення. У разі якщо зміст виконавчого документа є незрозумілим, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення змісту цього документа. Але державний виконавець у справі, що розглядалась, не звертався з заявою про роз'яснення вказаного рішення, а відкрив виконавче провадження. Однак, суд першої інстанції надав фактичні роз'яснення щодо порядку виконання рішення.

Таким чином, ухвала про роз'яснення рішення в частині, в якій суддя роз'яснив порядок виконання рішення, повинно бути змінено.

Щодо посилань апелянта на альтернативне викладення в оскаржуваній ухвалі резолютивної частини рішення від 06.02.2012р., судова колегія зазначає, що п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 6 «Про судове рішення»зазначено, що резолютивна частина рішення ні за яких умов не повинна викладатись альтернативно. У випадку, коли такі альтернативні вимоги містяться у позовній заяві, господарському суду необхідно визначити предмет позову і вирішувати спір у залежності від характеру зобов'язань відповідача. У резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо всіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому у рішенні про вчинення певних дій або про припинення певних дій господарські суди повинні зазначати відповідний припис, строк виконання відповідних дій та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення. Тобто, альтернативне викладення резолютивної частини рішення -це вказування судом на декілька приписів, один з котрих може бути обрано за бажанням сторони.

Дослідивши в іншій частині ухвали, судова колегія встановила, що рішенням від 06.02.2012р. позов було задоволено. Зобов'язано відповідача визнати забезпечені заставою вимоги позивача в сумі 2 102 988, 77грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів. Виходячи з викладеного, жодної альтернативи щодо зобов'язань відповідачу не надано, а резолютивна частина рішення містить конкретні приписи. При роз'ясненні вказаного рішення, господарський суд Луганської області не надавав відповідачу права обирати одне з зобов'язань, а лише вказав на можливі способи їх виконання, а самі зобов'язання відповідача визнати забезпечені заставою вимоги банку може бути здійснено шляхом направлення листа, телеграми, телефонограми, факсограми, електронного листа на адресу позивача або оголошення у газеті), усно (по телебаченню, радіо, на зборах, при особистій зустрічі керівників або інше), через представників юридичних, керівників або в іншому порядку.

Відповідач в скарзі звертає увагу на те, що з моменту оголошення про добровільну ліквідацію ТОВ «Ліспрод»у товаристві не створювався, не затверджувався та не вівся реєстр вимог кредиторів, оскільки ліквідаційна комісія відповідача діє поза межами процедури банкрутства. Апелянт вказує, що судом першої інстанції помилково визначено реєстр вимог кредиторів як документ, який називається ліквідаційний баланс, а відтак й помилково роз'яснено спосіб включення вимог банку до реєстру вимог кредиторів. Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду на вказані посилання зазначає наступне.

Згідно ч.8 статті 111 Цивільного кодексу України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Тобто посилання апелянта на те, що ліквідаційною комісією товариства не ведеться реєстр вимог кредиторів ніяким чином не впливає на обов'язок комісії (ліквідатора) скласти проміжний ліквідаційний баланс, як передбачено статтею 111 Цивільного кодексу України.

Посилання на відсутність в законодавстві поняття реєстру кредиторів при ліквідації юридичної особи за рішенням засновників неправомірні, оскільки до складу проміжного ліквідаційного балансу юридична особа включає перелік кредиторської заборгованості, а тому включення відповідачем вимог позивача, вказаних в рішенні від 06.02.2012р. (яке набрало законної сили), обов'язкове до виконання.

Щодо посилань апелянта на неправомірну відмову господарським судом Луганської області в наданні відстрочки виконання рішення, то судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Виходячи з викладеного, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК , ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням господарського суду Луганської області від 12.07.2011 в рамках справи № 19/213 звернуто стягнення на майно, яке належить ТОВ "Ліспрод " в рахунок сплати заборгованості ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Лисичанського відділення № 2867 за договором кредитної лінії № 27. На виконання вказаного рішення суду були видані два накази від 29.07.2011 за № 19/213. Надалі банк звернувся до голови ліквідаційної комісії ТОВ "Ліспрод" з заявою про вступ до реєстру вимог кредиторів за вказаними судовими наказами, проте, в задоволенні заяви про вступ до реєстру банку було відмовлено. Тому, як наслідок невиконання відповідачем дій щодо сплати відповідної заборгованості перед позивачем за рішенням суду в рамках справи № 19/213, банком була подана позовна заява у справі № 6/264пн/2011.

Заявник об'єднав вимоги про роз'яснення рішення та про відстрочку його виконання, проте, не надавши жодних доказів в обґрунтування неможливості виконання рішення.Тому , суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність відмови господарським судом Луганської області у задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення від 06.02.2012 року у справі № 6/264пн/2011.

Донецький апеляційний господарський суд також не приймає до уваги твердження скаржника про те, що його було позбавлено права та можливості участі у судовому процесі, оскільки ухвала про прийняття заяви до розгляду була отримана відповідачем після того, як відбулось судове засідання.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу про прийняття заяви до розгляду від 10.09.2012р. направлено сторонам 13.09.2012р. рекомендованим листом з повідомленням. А відтак, судом першої інстанції не було порушено приписів щодо належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу. Статтею 87 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді. Водночас, згідно пункту 3.9.1 Постанови пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

На підтвердження порушення судом строків повідомлення сторони, апелянт додав до своєї скарги копію довідки відділення поштового зв'язку м.Луганська №16. Вона свідчить, що поштове відправлення від 13.09.2012р. надійшло до вказаного відділення 15.09.2012р., але не було доставлене відповідачу у зв'язку з тим, що доставка не працювала три дні.

Судова колегія не приймає довідку відповідача до уваги, оскільки згідно ч.4 ст.89 Господарського процесуального кодексу України, неявка осіб, які брали участь у справі, і (або) державного виконавця не перешкоджає розгляду питання про роз'яснення рішення суду, до того ж заява про відстрочку виконання рішення розглядається згідно ст.121 вказаного кодексу у скорочений строк. Порушення господарським судом норм процесуального права відсутнє.

Тому, керуючись ст. ст. 33 ,43, 49, 89, 99, 101, 103, 104, 105, 106, 121 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліспрод " в особі ліквідаційної комісії м.Лисичанськ Луганської області на ухвалу господарського суду Луганської області від 17.09.2012р. по справі № 6/264пн/2011 -задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Луганської області від 17.09.2012р. по справі № 6/264пн/2011-змінити частково.

Виключити підпункт «Б»пункту 1 резолютивної частини ухвали.

В іншій частині ухвалу залишити без змін за мотивами, викладеними в постанові Донецького апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий З.П.Азарова

Судді Т.Д. Геза

Н.О. Мартюхіна

надр. 7 прим:

1 прим. -у справу;

2 прим. -позивачу

1 прим. -відповідачу

2 прим. -ДАГС;

1 прим. -ГСДО;