Рішення

від 24.09.2012 по справі 5023/3739/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2012 р.Справа № 5023/3739/12 вх. № 3739/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Невзгляд Н.О.

за участю :

позивача - Скобов В.А., за довіреністю № 1098 від 21.09.2011 р.;

відповідача - Гонгало В.Й., директор, паспорт № МН 863853 від 27.07.2006 р.;

3-ї особи - Гонгало В.Й., паспорт № МН 863853 від 27.07.2006р.

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Синтез", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта" м. Харків; 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Гонгало Володимир Йосипович , м.Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

20.08.2012р. позивач - ПАТ "Акціонерний банк "Синтез" звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до ТОВ "Дельта" . У позовній заяві позивач просить суд стягнути з ТОВ "Дельта" на користь ПАТ "Акціонерний банк "Синтез" суму заборгованості за агентським договором № 79 про відкриття пунктів обміну валюти від 15.07.2005 року в розмірі 60000,00 грн. та стягнути з відповідача судові витрати. В обґрунтування позовних вимог посилається на 11, 16, 526, 530, 901-907 ЦК України, ст.193 ГК України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі, через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України супровідним листом (вх.14555) надав суду письмові пояснення, в яких заперечує проти раніше поданого відповідачем відзиву на позовну заяву, зазначаючи, що зарахування зустрічних однорідних вимог у процедурі ліквідації банку у відповідності до ст.602 ЦК України призведе до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом України "Про банки і банківську діяльність", про що зокрема, зазначено в постановах Верховного суду України від 03.10.2011р. у справах №27/292-10 та №27/291-10, де чітко визначено неможливість зарахування зустрічних однорідних вимог у процедурі ліквідації банку.

Представник відповідача та третьої особи заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надав заяву (вх.14556) про залучення до матеріалів справи в обґрунтування заперечень акту звірки стану взаєморозрахунків згідно заяви ТОВ "Дельта" від 10.08.2010р., підписаного відповідачем, та доказів на підтвердження внесення грошових коштів на депозитний рахунок.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи на стороні відповідача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

15 липня 2005р. між Акціонерним товариством "Акціонерний банк "Синтез" (правонаступником якого є ПАТ "Акціонерний банк "Синтез" - позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта" (відповідач по справі) укладено агентський договір № 79 про відкриття пунктів обміну валюти, предметом якого є діяльність сторін по створенню пунктів обміну іноземних валют в місті Харкові (пункт 1.1. договору).

Згідно пунктів 1.2. зазначених договорів банк (позивач) доручає, а агент (відповідач) зобов'язується від імені та за рахунок банку здійснювати валютно-обмінні операції готівкою іноземної валюти для фізичних осіб резидентів і нерезидентів відповідно до чинного валютного законодавства України.

Пунктами 2.1.1. договорів передбачено, що банк здійснює реєстрацію пунктів обміну валюти в Управлінні НБУ по Харківській області згідно з Наказом банку про відкриття пунктів обміну валюти. Банк організовує роботу пунктів обміну валют за умови дотримання вимог "Інструкції про організацію та здійснення валютно-обмінних операцій на території України", затвердженої Постановою Правління НБУ від 12.12.2002р. №502, щодо кваліфікації касирів, забезпечення пунктів засобами для визначення справжності банкнот та наявності сертифікованої комп'ютерної системи. (пункт 2.1.2. договору).

Відповідно до пунктів 2.1.3. договорів, сторони домовились, що банк зобов'язаний через касира видати агенту аванс у національній і іноземних валютах у рамках ліміту авансу, встановленого обмінному пункту, але не більше суми застави.

Згідно пунктів 2.2.1. договорів агент (відповідач) оплачує розміщення пункту обміну валюти Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта".

Пунктом 2.2.6. договору № 79 від 15.07.2005р., з урахуванням змін внесених доповненням № 8 від 01.06.2010р. до договору, сторони встановили, що банк для обмінних пунктів агента встановив ліміт авансу в розмірі 100000,00 грн., 20000,00 доларів США, 15000,00 євро, 400000,00 російських рублів, 20000,00 австралійських доларів та ліміт максимальних залишків в касі пунктів обміну: 150000,00 грн., 30000,00 доларів США, 20000,00 євро, 700000,00 російських рублів, 50000,00 австралійських доларів.

Пунктом 3.5. договору визначено, що продаж і купівля іноземної валюти здійснюється відповідно до порядку й умов, встановлених НБУ.

Згідно з доповненням № 1 від 22.07.2005р., доповненням № 5 від 16.12.2008р. до агентського договору № 79 від 15.07.2005р., зареєстровано один пункт обміну іноземної валюти відповідача, якому позивачем було встановлено відповідний режим роботи.

Розділом 5 агентського договору сторони встановили порядок розрахунків .

Обов'язком агента щодо оборотних коштів, отриманих від банку, є забезпечення цілісності оборотних коштів (п.6.3. договорів), в разі розірвання договору зробити повний розрахунок з банком (п.6.5. договорів) та повернути в банк весь залишок каси обмінних пунктів (п.6.6. договорів).

У відповідності до положень пунктів 9.2. договору він набирає сили з моменту його підписання, термін його дії часом не обмежений.

Пунктом 2.1.10. договору передбачено, що у разі відкликання банківської ліцензії, банк зобов'язаний у день одержання зазначеного рішення повідомити агента, закрити пункт обміну валют із розірванням агентського договору.

Відповідно до п. 6.5. договору у випадку розірвання агентської угоди сторони зобов'язані зробити повний розрахунок по даній агентській угоді на день юридичного розірвання цього договору.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, передав, а відповідач отримав аванс, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з особового рахунку відповідача за період з 27.10.2010р. по 23.04.2012р., за період з 16.03.2010р. по 05.04.2012р.

Постановою Правління Національного банку України від 03.11.2010 року № 479 "Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Синтез" відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації позивача.

13 липня 2011 року позивач звернувся до відповідача з вимогою (вих. № 1388/08) про повернення дебіторської заборгованості банку, що складає 60000,00 грн. отриманого авансу на підставі договору № 79 від 15.07.2005р.

З матеріалів справи вбачається, що 09 червня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено Генеральну угоду про відкриття депозитного рахунку та проведення депозитних операцій № 090606/02 з додатковими угодами до неї, відповідно до п. 1.2. якої гарантійний депозит є гарантійним забезпеченням Агентського договору № 79 віл 15.07.2005р.

Відповідач неодноразово звертався до позивача з заявами № 61 від 21.07.2010р., № 64 від 26.07.2010р. про припинення (зарахуванням) зустрічних однорідних вимог на суму 60000,00 грн. шляхом підписання акту звіряння взаєморозрахунків за Генеральною угодою № 090606/02 від 09.06.2006р. та Агентською угодою № 79 від 15.07.2009р.

10 серпня 2010 року відповідач звернувся до позивача з заявою за вих. № 65, в якій повідомив банк, що у відповідності до ст. 601 ЦК України про припинення (зарахування) зустрічних однорідних вимог на суму 60000,00 грн. (Дана заява отримана позивачем 12.08.2010р., про що свідчить наявний на ній штамп Банку).

В матеріалах справи наявна довідка позивача № 61 від 12.08.2010р., в якій Банк зазначає про наявність депозитного рахунку № 26150012 (в національній валюті), який належить ТОВ "Дельта" (код 22712764), станом на 05.08.2010 р. сума на рахунку складає 66000,00 грн.

28.12.2010р. та 17.01.2011р. відповідач знов звертався до позивача з заявами (вих. № 105 та вих. № 1) про припинення (зарахування) зустрічних однорідних вимог на суму 60000,00 грн., в яких зазначив, що заявою від 10.08.2010р. за вих. № 65 ТОВ "Дельта" повідомляло про припинення (зарахуванням) зустрічних однорідних вимог.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач у наданих суду правових обґрунтування позовних вимог, що були подані супровідними листами (вх.13711 та вх.14555), що ТОВ "Дельта" включено до реєстру кредиторів і що зарахування зустрічних однорідних вимог у процедурі ліквідації банку у відповідності до ст. 602 ЦК України призведе до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом України "Про банки і банківську діяльність", про що, зокрема, зазначено в постановах Верховного суду України від 03.10.2011 року у справах № 27/292-10 та № 27/291-10, де визначено неможливість зарахування зустрічних однорідних вимог у процедурі ліквідації банку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом ( ч.1 ст. 598 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Статтею 602 Цивільного кодексу України встановлено вичерпний перелік, коли саме не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Аналогічні положення містить Господарський кодекс України. Так, відповідно до ч.3 ст.203 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Банк знаходиться на стадії ліквідації і в ньому відкрита ліквідаційна процедура, яка проводиться у відповідності до положень Закону України "Про банки і банківську діяльність". Відтак, названий закон є спеціальним, а тому всі інші закони України можуть застосовуватись до правовідносин, в яких стороною є позивач, лише в тій частині, що не суперечить положенням спеціального закону. Частиною 8 ст. 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що вимоги за зобов'язаннями банку, які виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. В ст. 93 Закону України "Про банки і банківську діяльність" законодавець визначив порядок здійснення ліквідатором заходів щодо підготовки задоволення вимог кредиторів, який передбачає складення акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України; тільки після затвердження Національним банком цього переліку він набуває статусу реєстру кредиторських вимог до Банку і у ліквідатора з'являється можливість задовольняти вимоги кредиторів у порядку встановленому ст. 96 "Про банки і банківську діяльність", тобто лише у визначеній законодавцем певній черговості.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач у наданих суду правових обґрунтування позовних вимог, що були подані супровідними листами (вх.13711 та вх.14555), що ТОВ "Дельта" включено до реєстру кредиторів і що зарахування зустрічних однорідних вимог у процедурі ліквідації банку у відповідності до ст. 602 ЦК України призведе до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом України "Про банки і банківську діяльність", про що, зокрема, зазначено в постановах Верховного суду України від 03.10.2011 року у справах № 27/292-10 та № 27/291-10, де визначено неможливість зарахування зустрічних однорідних вимог у процедурі ліквідації банку.

При цьому, суд ставиться критично до посилань позивача на положення ЗУ "Про банки і банківську діяльність" та можливість застосування судової практики по справах № 27/292-10 та № 27/291-10, на які посилається позивач, оскільки з наявних матеріалів справи вбачається, що відповідач вперше звернувся до позивача з заявою за вих. № 65 (т. І, а.с. 69-70) у відповідності до ст. 601 ЦК України про припинення (зарахуванням) зустрічних однорідних вимог на суму 60000,00 грн. і повідомив, що цей лист-заява є відповідною заявою ТОВ "Дельта" про зарахування 10.08.2010р.

Дана заява відповідача з актами звірки стану взаєморозрахунків станом на 10 серпня 2010 року для підписання позивачем була отримана Банком 12.08.2010р., про що свідчить відповідний штам позивача.

Наявна в матеріалах справи Постанова Правління Національного банку України № 479 Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ "Акціонерний Банк "Синтез" (т. І, а.с. 34-39), на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог про незастосування зарахування однорідних зустрічних вимог за Агентським договором № 79 від 15.07.2005р. та укладеною в забезпечення Генеральною угодою № 090606/02 від 09.06.2006р., датована 03 листопада 2010 року.

Отже, матеріали справи свідчать, що відповідач раніше звернувся до позивача з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог ніж було розпочато процедуру ліквідації.

Таким чином, у суду немає підстав для застосування положень спеціального закону - ЗУ "Про банки і банківську діяльність" та незастосування положень ст. 601 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, враховуючи наявні матеріали справи, а також те, що положеннями ст. 602 ЦК України встановлений вичерпний перелік, коли саме не допускається зарахування зустрічних вимог, суд вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи, в зв'язку з чим не підлягають задоволенню судом.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати зі сплати судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, в даному разі витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 91, 93, 96 Закону України "Про банки та банківську діяльність", ст.ст. 598, 601, 602 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 203 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 26.09.2012 р.

Суддя Бринцев О.В.

/Справа № 5023/3739/12/