Вирок
від 23.10.2012 по справі 1-19/12
ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 1-19/12

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.10.2012 р. м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Бондаренко Г. В. при секретарях Титенко Ю.А., Бакал С.В., Бродюк Л.С.,

за участю прокурорів Ткачук Ю.Б., Попової О.В., Куца О.О.,

Збаравської Н., Онікеєнко К.Г.,

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представників потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6,

та цивільних позивачів

захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

ОСОБА_10, ОСОБА_11,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу по обвинуваченню

ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Севастополь АР Крим, росіянина, громадянина України, який не працює, має вищу освіту, одружений, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (п/б), раніше не судимий, і.н. НОМЕР_1,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 357 КК України,

ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця Кіровоградської області, Петровського району, с. Луганка, росіянина, громадянина України, який має вищу освіту, одружений, не працює, має державні нагороди: орден «За службу державі»третього ступеню, медаль «За відвагу», орден «Червоної Зірки», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_3 (п/б), раніше не судимий, і.н. НОМЕР_2,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України,

ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, який працює менеджером ПАТ «Укрвторчормет», має середню освіту, одружений, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4, проживає за адресою: АДРЕСА_5 (п/б), раніше не судимий, і.н. НОМЕР_3,

у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України,

встановив:

ОСОБА_12, працюючи на посаді директора ВАТ «Завод залізобетонних виробів № 1»(в подальшому «ЗЗБК № 1» (код ЄДРПОУ 04012276), яке розташовано за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 5, відповідно до протоколу спостережної ради від 26.03.2004 року та наказу № 105-К від 29.03.2004 року, являючись службовою особою в силу виконання ним організаційно-розпорядчих та адміністраційно-господарських обов'язків, передбачених статутом товариства, зареєстрованим 15.08.2006 року Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією, за попередньою змовою із невстановленими досудовим слідством особами, заволодів чужим майном, яке знаходилось у його правомірному володінні, з метою його продажу та обернення отриманих грошових коштів на свою користь.

Так, ОСОБА_12 в період часу з 01.01.2007 року по 01.09.2009 року, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння майном (цемент, щебінь, керамзит, пісок, хімдобавки), яке належить ВАТ «ЗЗБК № 1», за попередньою змовою із невстановленими слідством особами, використовуючи своє службове становище, здійснював списання сировини в бухгалтерському обліку із зменшенням складських залишків на підставі актів на оприбуткування відходів в кількості 830,77 т і 6,5 м 3 , при цьому не проводячи оприбуткування відходів.

21.09.2009 року на підставі протоколу № 5/1 засідання Наглядової ради на ВАТ «ЗЗБК № 1»проведено позапланову перевірку нормативної та технічної документації ВАТ «ЗЗБК №1», за період часу з 01.01.2007 року по 01.09.2009 року. Відповідно до акта перевірки фінансово-господарської діяльності виявлено факти повторного списання виробничих запасів, а саме: сировини (цемент, щебінь, керамзит, пісок, хімдобавки) зі складу бетонно-змішувального цеху. Дані факти є прямим порушенням технологічного процесу виробництва, так як об'єм сировини і матеріалів, які списуються у виробництво, вираховуються з технологічних норм їх розходу, при цьому враховується і кількість відходів. Таким чином, кількісні норми розходу сировини з самого початку враховують об'єм сукупності возвратних та невозвратних відходів і додаткового списання сировини зі складу в виробництво не передбачають.

Згідно з висновком експерта № 5440/5613/10-19 від 15.07.2010 року, зазначене в акті перевірки фінансово-господарської діяльності ВАТ «ЗЗБК № 1»від 19.10.2009 року необґрунтоване списання товарно-матеріальних цінностей на суму 145990,24 гривень із урахуванням ПДВ, нормативно та документально підтверджується. Необґрунтоване списання товарно-матеріальних цінностей у вигляді втрат в розмірі 121658,53 гривень без ПДВ призвело до матеріальної шкоди (збитків), нанесеної підприємству, в сумі 121 658,53 гривень.

Таким чином, ОСОБА_12 зловживаючи своїм службовим становищем, діючи за попередньою змовою із невстановленими слідством особами, маючи намір на заволодіння майном ВАТ «ЗЗБК № 1», проводив повторне списання товарно-матеріальних цінностей у вигляді витрат, що фактично були включені до виробничих норм з підзвіту матеріально-відповідальної особи, зменшивши вартість товарно-матеріальних цінностей бетонозмішувального цеху на 121 658,53 гривень без ПДВ та, враховуючи ПДВ, на загальну суму 145 990,24 гривень, чим вчинив заволодіння майном ВАТ «ЗЗБК № 1»на вказану вище суму, що в 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є великим розміром.

Крім того, ОСОБА_12 у невстановлені досудовим слідством місці та час, знаючи, що в сейфі, який знаходиться у службовому кабінеті № 206 ВАТ «ЗЗБК № 1»адміністративної будівлі вищевказаного товариства, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 5, знаходяться цінні папери, а саме: векселя на пред'явника на значну суму, що належать ТОВ «СМУ 1 ЗЗБК № 1» та ВАТ «ЗЗБК № 1», та документи ВАТ «ЗЗБК № 1»вирішив таємно викрасти з метою використати їх при вчиненні іншого злочину як засіб вчиненого злочину. Реалізуючи свій умисел він 18.06.2009 року приблизно о 18 годині, знаходячись на своєму робочому місці в кабінеті директора ВАТ «ЗЗБК № 1», що розташований на 3 поверсі вищевказаної адміністративної будівлі, зі стенду, що знаходився в його службовому кабінеті, взяв ключ від вхідних дверей службового кабінету № 206. Після чого ОСОБА_12, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою вказаного ключа відкрив вхідні двері однієї із кімнат кабінету № 206, де розташоване робоче місце заступника директора ВАТ «ЗЗБК № 1»з фінансових питань ОСОБА_4, та незаконно проник у приміщення даного кабінету, звідки із шухляди робочого столу ОСОБА_4 таємно викрав чуже майно, а саме: грошові кошти в сумі 10 000 гривень, які належать ОСОБА_4, чим завдав останній шкоду на вищевказану суму.

Продовжуючи свої злочинні дії направлені на таємне викрадення чужого майна та документів, ОСОБА_12 в іншій шухляді робочого столу ОСОБА_4 взяв ключі від робочого кабінету та сейфу ОСОБА_15 - помічника голови правління ВАТ «ЗЗБК № 1». Після цього ОСОБА_12 відкрив вказаними ключами вхідні двері робочого кабінету останнього, таємно проникнувши у вищевказане приміщення, де за допомогою іншого ключа, який він також взяв в шухляді робочого столу ОСОБА_4, відкрив металевий сейф, що знаходився в даному кабінеті, звідки таємно викрав чуже майно, а саме: прості векселя за пред'явленням, які належать ТОВ «СМУ 1 ЗЗБК № 1»на загальну суму продажу 32 487 131 гривень 56 коп.; прості векселя за пред'явленням, які належать ВАТ «ЗЗБК № 1»на загальну суму продажу 20 348 000 гривень, а всього ОСОБА_12 таємно викрав чужого майна на загальну суму 52 835 131 гривень 56 копійок, що являється особливо великим розміром. Крім того, із вищевказаного сейфу ОСОБА_12, реалізуючи свій умисел також таємно викрав офіційні документи, що належать ВАТ «ЗЗБК № 1», а саме:

інвестиційний договір від 30.05.2002 року;

компенсаційний договір № 4 від 24.01.2002 року;

розпорядження КМДА № 791 від 15.04.2002 року з додатком у вигляді інвестиційного договору № 103 від 14.11.2002 року;

платіжні доручення № 679 від 28.02.2002 року, № 410 від 11.02.2002 року; № 273 від 31.01.2002 року, № 263 від 30.01.2002 року, № 273 від 31.01.2002 року, № 263 від 30.01.2002 року, № 410 від 11.02.2002 року, № 679 від 28.02.2002 року, № 679 від 28.02.2002 року;

витяг з протоколу № 62 від 10.01.2002 року ;

акт перевірки нерухомого майна від 01.11.2006 року;

договори № 99 від 01.09.2005 року, № 06/65 від 24.07.2006 року, № 24/07/06-044 від 24.07.2006 року;

кредитний договір № 6.9-38 від 01.08.2006 року з додатковими угодами №№ 1, 4 та № 3;

звіт по експертній оцінці ринкової вартості виробничого корпусу на території ЖБІ № 1 по вул. Будіндустрії, 5 № 486 від 20.07.1998 року з додатками план-схемами та фототаблицями;

договір овердрафтного кредитування № 6.9-55 від 08.09.2006 року;

іпотечний договір № 6.9-55/ІР від 08.09.2006 року;

106 договорів про використання конфіденційної інформації без зазначення дат та реєстраційних номерів, завірені від імені Голови правління ОСОБА_16;

звіт про оцінку нерухомого майна ТОВ «ЗЗБК № 1», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 5, від 08.07.2008 року з фотофіксацією та додатками;

фотокопія статуту ВАТ «ЗЗБК № 1 від 12.12.2007 року в трьох примірниках;

Реєстр власників іменних цінних паперів від 09.07.2005 року, інформація про емітента, особовий рахунок № 9443;

157 договорів про використання конфіденційної інформації і збереження комерційної таємниці ВАТ «ЗЗБК № 1», без зазначення дат та реєстраційних номерів, завірені від імені Голови правління ОСОБА_3;

наказ про призначення на посаду директора заводу ВАТ «ЗЗБК №1»ОСОБА_12;

протокол засідання спостережної ради ВАТ «ЗЗБК №1»від 26.03.2004 року;

протокол № 1 засідання Спостережної ради ВАТ «ЗЗБК №1»від 26.03.2004 року у двох примірниках;

протокол № 11 Засідання спостережної ради ВАТ «ЗЗБК № 1»від 01.11.2004 року у двох примірниках;

протоколи Засідань спостережної ради ВАТ «ЗЗБК № 1»№ 25 від 26.12.2005 року, № 24 від 21.12.2005 року, № 23 від 19.12.2005 року, № 22 від 16.12.2005 року, № 21 від 14.12.2005 року, № 20 від 15.11.2005 року, № 19 від 01.11.2005 року, № 18 від 03.10.2005 року у двох примірниках, № 5 від 01.04.2005 року, № 19 від 01.11.2005 року, № 18 від 08.11.2005 року, № 17 від 11.10.2005 року, № 16/1 від 03.10.2005 року, № 16 від 22.09.2005 року, № 15 від 13.09.2005 року, № 14 від 05.08.2005 року, № 13 від 02.08.2005 року, № 11 від 01.11.2004 року, № 12 від 14.07.2005 року, № 11 від 29.06.2005 року у двох примірниках, № 10 від 15.06.2005 року, № 9 від 31.05.2005 року, № 8 від 16.05.2005 року, № 7 від 12.05.2005 року, № 6 від 20.04.2005 року, № 5 від 01.04.2005 року, № 4 від 15.03.2005 року, № 2 від 16.02.2005 року, № 1 від 07.02.2005 року, № 12 від 12.11.2004 року, № 13 від 10.11.2004 року, № 11 від 01.11.2004 року, № 10 від 14.10.2004 року, № 9 від 30.09.2004 року, № 8 від 24.09.2004 року, № 7 від 18.08.2004 року, № 6 від 18.08.2004 року, № 5 від 10.08.2004 року, № 4 від 24.06.2004 року, № 3 від 24.06.2004 року, № 2 від 01.06.2004 року, № 2 від 02.07.2003 року, № 3 від 09.10.2002 року у двох примірниках;

протокол загальних зборів акціонерів ВАТ «ЗЗБК № 1»від 29.05.2004 року;

додатки у вигляді протоколів наглядової ради ВАТ «ЗЗБК № 1»;

акт списання № ЗК-0000498 від 18.01.2007 року;

оригінал акту списання № ЗК-0000084 від 09.01.2007 року;

договори «На відкриття і ведення поточного рахунку у іноземній валюті»№06/30 від 24.06.2006 року, № 06/70 від 02.08.2006 року;

іпотечний договір № 16/10-ІР від 16.10.2006 року;

договір оренди від 24.01.2006 року;

акт опису й арешту майна від 11.10.2005 року серії АВ 405108;

рішення Господарського суду м. Києва від 25.01.2005 року;

товарно-транспортні накладні № 214322 від 20.02.2004 року, № 215429 від 04.02.2004 року, № 215702 від 22.01.2004 року, № 215663 від 20.01.2004 року, № 215889 від 27.01.2004 року, № 215681 від 21.01.2004 року, № 215784 від 21.01.2004 року;

договір комісії від 23.05.2006 року;

повідомлення № 03/4553 від 27.11.2006 року;

трудовий контракт найму на роботу головного бухгалтера ВАТ «ЗЗБК № 1»з додатками від 12.09.2005 року;

договір № 5 від 23.02.2009 року «До іпотечного договору № 6.9-38ІР»посвідченого ПП нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_17 02.08.2006 року з додатком у вигляді угоди від 01.08.2006 року;

іпотечний договір № 6.9-38/ІР від 02.08.2006 року з оригіналами додатків;

договір добровільного страхування майна підприємств і підприємців № 516-ИП/08к від 07.03.2008 року;

договір страхування майна підприємств № 1029-ІП/06 від 02.08.2006 року з додатками у вигляді додаткових угод;

додаткові угоди №№ 2, 6 від 10.03.2009 року; № 5 від 30.01.2009 року, №№ 1, 1, 1 від 13.02.2009 року;

договори банківських рахунків № 7408730 від 11.02.2009, № 7387840 від 03.02.2009 року;

договір поруки № 30.01.2009-П від 30.01.2009 року;

витяг з протоколу № 1 від 30.06.2007 року;

довідка про отримання сертифікатів Емітент ВАТ «ЗЗБК №1»;

іпотечний договір ЮР 06-132/ІР від 21.10.2006 року;

довіреність від 31.08.2006 року;

бюлетені для голосування на загальних зборах акціонерів ВАТ «ЗЗБК №1»за 2006 рік виконані на папері розміром 9,5х9 см із зазначенням прізвищ акціонерів та кількості голосів з відтисками печаток «ЗЗБК № 1»у кількості 105 штук.

Після цього, ОСОБА_12 з викраденими документами та майном з місця вчинення злочину зник.

Крім того, ОСОБА_12 у невстановлені слідством день та час вступив в попередню змову з ОСОБА_13, ОСОБА_18 та невстановленою слідством особою, яким довів злочинний план, розроблений невстановленою слідством особою, направлений на вимагання грошових коштів в сумі 3 000 000 доларів США за повернення документів, а також матеріальних цінностей у вигляді векселів на пред'явника ВАТ «ЗЗБК №1»на загальну суму 52 835 131 гривень 56 коп. у ОСОБА_19 та ОСОБА_3, які являються акціонерами вказаного товариства.

Так, ОСОБА_18 01.07.2009 року приблизно о 13.10, діючи згідно розробленого злочинного плану, знаходячись в невстановленому слідстві місці, здійснив телефонний дзвінок з абонентського номеру НОМЕР_14 на абонентський номер НОМЕР_15 та під час телефонної розмови з ОСОБА_3, який являється головою правління ВАТ «ЗЗБК № 1», повідомив останньому, що у нього знаходяться документи і векселя на пред'явника ВАТ «ЗЗБК № 1»та пред'явив вимогу на передачу грошових коштів в сумі 3 000 000 доларів США за повернення вказаних документів. Крім того, ОСОБА_18 почав висловлювати погрози, що в разі невиконання ОСОБА_3 вимог, вони здійснять оперативне (рейдерське) захоплення вказаного товариства.

В подальшому в період з 01.07.2009 року по 15.07.2009 року ОСОБА_18, реалізуючи спільний умисел, здійснював неодноразові телефонні дзвінки з вище вказаного абонентського номеру ОСОБА_3 та ОСОБА_19, під час яких продовжував пред'являти протиправні вимоги щодо передачі йому грошових коштів в сумі 3 000 000 доларів США за повернення документів та векселів на пред'явника ВАТ «ЗЗБК № 1», при цьому продовжуючи висловлювати погрози, що в разі відмови, вони можуть здійснити оперативне (рейдерське) захоплення вказаного товариства, чим обмежити права та законні інтереси ОСОБА_3 та ОСОБА_19

12.07.2009 року ОСОБА_12, діючи згідно розробленого злочинного плану і відведеної йому ролі, зустрівся із ОСОБА_3 та повідомив йому, що у нього є знайомий на ім'я ОСОБА_13, який може допомогти вирішити питання щодо повернення документів ВАТ «ЗЗБК № 1», але ОСОБА_3 на цю пропозицію не погодився. 13.07.2009 року ОСОБА_13, діючи згідно розробленого ним злочинного плану, зателефонував ОСОБА_3 і домовився про зустріч в ресторані «Каравела»по вулиці Дніпровській Набережній, 2 в м. Києві, на що останній погодився.

З метою реалізації спільного плану ОСОБА_13 та ОСОБА_12 прибули в ресторан «Каравела»в м. Києві, де приблизно о 12 годині зустрілись з ОСОБА_3 В ході зустрічі ОСОБА_13 почав вимагати від ОСОБА_3, щоб той умовив акціонерів ВАТ «ЗЗБК № 1», а саме ОСОБА_19 та ОСОБА_20 заплатити їм грошові кошти в сумі 3 000 000 доларів США за повернення документів вказаного товариства та почав висловлювати погрози в усній формі з метою залякування ОСОБА_19 та ОСОБА_20

Після цього, 16.11.2009 року ОСОБА_13, діючи згідно злочинного плану, під час зустрічі з ОСОБА_3 в ресторані «Мисливський двір»в парку «Партизанської слави»в м. Києві почав знову вимагати грошові кошти за повернення документів вказаного товариства та висловлювати погрози фізичної розправи у разі, якщо ОСОБА_19 відмовиться заплатити вказану суму грошей.

24.11.2009 року приблизно о 09.00 ОСОБА_13 разом із ОСОБА_12 домовились про зустріч з ОСОБА_3 біля ТЦ «Піраміда», який розташований по вул. Мішуги в м. Києві, на що ОСОБА_16 погодився.

В цей же день, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 на автомобілі «Мерседес», сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4, яким управляв ОСОБА_13, завчасно прибули за вищевказаною адресою, де стали очікувати на ОСОБА_3 Після чого, приблизно о 15 годині в назначене місце прибув ОСОБА_3 В ході розмови, яка відбувалась в автомобілі ОСОБА_13, останні знову почали вимагати грошові кошти за повернення документів та висловлювати погрози в усній формі про здійснення фізичної розправи, при цьому пред'явили частину документів, а саме: статут товариства та векселя на пред'явника з метою переконання останнього.

04.12.2009 року приблизно о 14.45 ОСОБА_13, реалізуючи вищевказаний злочинний план, надав вказівку ОСОБА_3 приїхати на вул. Московську в м. Києві та очікувати на стоянці біля кінотеатру «Зоряний». В свою чергу ОСОБА_13 разом із ОСОБА_12 приїхав власним автомобілем «Мерседес», сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4, до місця стоянки автомобіля ОСОБА_3 та показав останньому документи та цінні папери ВАТ «ЗЗБК № 1», які були викрадені 18.06.2009 року по вул. Будіндустрії, 5 в м. Києві. В цей же час ОСОБА_12, відповідно до відведеної йому ОСОБА_13 злочинної ролі, перебуваючи в салоні власного автомобіля «Мітсубіші Паджеро Спорт»реєстраційний номер НОМЕР_5 по вул. Кловський узвіз в м. Києві, стежив за навколишньою обстановкою з метою прикриття злочинних дій ОСОБА_13 ОСОБА_3, оглянувши документи і пересвідчившись в наявності оригіналів викрадених документів, по телефону повідомив про це ОСОБА_19, який, в свою чергу, повинен передати грошові кошти в сумі 200 000 доларів США безпосередньо ОСОБА_13 відповідно до розробленого злочинного плану.

В цей же день ОСОБА_13 відповідно до відведеної йому злочинної ролі з метою доведення розробленого злочинного плану направленого на отримання у потерпілого першої частини грошових коштів в сумі 200 000 доларів США від суми 3 000 000 доларів США за передачу викрадених ОСОБА_12 документів та цінних паперів, зустрівся за адресою: м. Київ, вул. В. Житомирська, 6/11 з ОСОБА_19 та ОСОБА_20 Приблизно о 16.30 ОСОБА_13, знаходячись за адресою: м. Київ вул. В.Житомирська, 6/11 та перебуваючи в салоні автомобіля «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_4, разом з ОСОБА_19 та ОСОБА_20, отримав реально від ОСОБА_19 грошові кошти в сумі 20 400 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України станом на 04.12.2009 становить 162 996 гривень, а ОСОБА_20, в свою чергу, за вказівкою ОСОБА_13 забрав з багажника вказаного автомобіля документи та цінні папери, а саме: векселя на пред'явника на загальну суму 52 835 131 гривень 56 коп. Одразу ж після цього ОСОБА_13 та ОСОБА_12, який перебував в салоні власного автомобіля по вул. Трьохсвятительській в м. Києві, поблизу отримання ОСОБА_13 грошових коштів від ОСОБА_21 і очікував подальшої вказівки щодо вчинення подальших злочинний дій, були затримані працівниками правоохоронних органів та вищезазначені грошові кошти, якими вони не мали реальної можливості скористатися, були одразу ж вилучені та повернуті потерпілим.

Крім того, ОСОБА_18 у невстановлені досудовим слідством час та місці, не маючи передбаченого законом дозволу, шляхом заміни прикладу на пістолетну рукоятку виготовив з мисливської рушниці 9200 12 GA»серійний номер НОМЕР_16, яка в нього була, вогнепальну зброю - бойову гладкоствольну автоматичну рушницю, яку почав зберігати без передбаченого законом дозволу по місцю свого проживання за адресою: АДРЕСА_5.

01.02.2010 року під час проведення обшуку по місцю проживання ОСОБА_18 за вищевказаною адресою працівниками міліції вилучено предмет схожий на рушницю з маркуванням 9200 12 GA»серійний номер НОМЕР_16, який згідно з висновком судово-криміналістичної експертизи № 135 від 18.05.2010 року, є вогнепальною зброєю -бойовою гладкоствольною автоматичною рушницею моделі 9200»12-го калібру, НОМЕР_17, виробництва США, придатною для стрільби, яку ОСОБА_18 виготовив та зберігав у себе по місцю проживання без передбаченого законом дозволу.

Крім того, ОСОБА_18 повторно у невстановлені досудовим слідством час та місці, не маючи передбаченого законом дозволу, шляхом вилучення із каналу ствола пістолету втулки, вставки та кільця виготовив із газового пістолету HMEISSER»«ПГШ-790»№ НОМЕР_18, який в нього був, вогнепальну зброю - короткоствольну гладкоствольну вогнепальну зброю, яку почав зберігати та носити при собі без передбаченого законом дозволу.

01.02.2010 року ОСОБА_18 був затриманий працівниками міліції та доставлений до службового приміщення УБОЗ ГУМВС України в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 114, кабінет № 324, де під час проведення особистого обшуку у ОСОБА_18 вилучено предмет, схожий на пістолет з маркуванням R»«ПГШ-790»№ НОМЕР_18, який згідно з висновком судово-криміналістичної експертизи № 134 від 28.05.2010 року, є короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю, пістолетом моделі «ПГШ-790»№ НОМЕР_18, калібру 9 мм Р.А., промислового виробництва СП «Шмайсер», м. Вишневе, Київської обл., Україна, в якому відсутній магазин. Даний пістолет придатний до проведення пострілів способом роздільного спорядження з використанням шумового патрону калібру 9 мм Р.А. та картечі діаметром 6,2 мм, вагою 1,49 г; пістолетними патронами калібру 9 мм Р.А., спорядженими гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами (Терен-3П, Терен-3Ф, ФОРТ-Р); 9 мм газовими та шумовими пістолетними патронами. Даний пістолет для стрільби придатний. Дану вогнепальну зброю ОСОБА_18 повторно виготовив, зберігав та носив при собі без передбаченого законом дозволу.

Крім того, ОСОБА_18 у невстановлені досудовим слідством час та місці, не маючи передбаченого законом дозволу, придбав боєприпаси до гладкоствольної вогнепальної зброї з маркуванням «9 mm P.A. Knall», які почав зберігати та носити при собі без передбаченого законом дозволу. 01.02.2010 року ОСОБА_18 затримано працівниками міліції в автомобілі «Рендж Ровер»реєстраційний номер НОМЕР_19, який належить ОСОБА_18, та під час проведення обшуку вищевказаного автомобіля працівниками міліції вилучено пістолетний магазин з 5 предметами схожими на набої калібру 9 мм з маркуванням «9 mm P.A. Knall», які згідно з висновком судово-криміналістичної експертизи № 172 від 22.06.2010 року є пістолетними патронами калібру 9 мм Р.А., виготовленими саморобним способом шляхом спорядження капсульованих гільз від шумового патрону з маркуванням «9 mm P.A. Knall»промислового виробництва (виробник невідомий), метальним зарядом та метальним снарядом (кулею). Дані патрони відносяться до боєприпасів до гладкоствольної вогнепальної зброї, придатні для проведення пострілів, які ОСОБА_18 придбав, зберігав та носив при собі без передбаченого законом дозволу.

Підсудний ОСОБА_12 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав та показав, що ОСОБА_13 є його сусідом, знайомі вони давно, мали нормальні стосунки, з потерпілими він його не знайомив, при їх зустрічах присутнім не був. ОСОБА_18 він до зустрічі у слідчого ніколи не знав і не бачив. Крім того, показав, що в березні 2004 року він став директором заводу -заступником голови правління ВАТ «ЗЗБК № 1», ОСОБА_3, який був невдоволений таким рішенням акціонерів, оскільки він (ОСОБА_12.) почав наводити лад на заводі, ввів електронну програму, яка виключала ручне втручання в роботу цехів, дозволяла контролювати всі процеси, збільшувати обороти, зменшувати кількість робочих місць, що призвело відповідно до збільшення доходів. Крім того, за час його керівництва із заводу дійсно були вивезені відходи, які збирались там протягом тривалого часу, проте вивіз сміття, його реалізація, у разі такої можливості, були в повній мірі задокументовані, проведені через бухгалтерію. Обставини вчинення ним повторного списання заперечує категорично, вказуючи на те, що всі вчинені ним дії були законними. Висновки експерта вважає неправильними та неповними, оскільки, на його думку, останньому були надані не всі первинні документи, експерт вирішував питання, які не стосуються його спеціальності. З приводу підписаних ним актів, пояснив, що вони були типовими, готував їх не він, підписуючи їх довіряв членам комісії, які їх складали та підписували перед ним. Пояснити покази свідків обвинувачення, які спростовують його позицію, не може.

Крім того, підсудний показав, що крадіжку грошей, векселів та документів він не вчиняв. 18.06.2009 року приблизно о 18 год. пішов із заводу, охоронник зачинив за ним двері, через деякий час він повернувся на завод, щоб показати майбутньому клієнту склади для передачі їх в майбутньому в оренду, проте до адміністративної будівлі він не заходив. Ключів від кабінету ОСОБА_4 в нього не було, що саме зберігалось в сейфі ОСОБА_15, він також не знав. Про те, що у ОСОБА_4 зникли гроші він дізнався на наступний день на роботі, і в цей же день ввечері -про зникнення документів із сейфа.

Крім того, підсудний ОСОБА_12 показав, що 4.12.2009 року в другій половині дня відчув неполадки в його автомобілі. Оскільки ввечері він мав забрати сина і поїхати додому в Київську область, а ОСОБА_13 був його сусідом, він попросив останнього забрати його в м. Києві. ОСОБА_13 сказав почекати його на вул. Трьохсвятительській. Знаходячись на даній вулиці приблизно о 18 год. його автомобіль перекрив мікроавтобус, з якого вийшли бійці. Останні витягли його голову у автомобільне вікно, одягли наручники на руки, наносили удари по тулубу. Потім витягли із авто і відвели в автобус, що відбувалося в цей час біля автомобіля, він не бачив. Йому наносили удари, змусили підписати якийсь документ. Що було в даному документі, він не знає, дозвіл на огляд його авто він не давав. В подальшому його підвели до авто, там були поняті, бійці відкрили багажник і взяли якийсь пакет з документами, які він туди не клав. Потім його возили в різні правоохоронні установи, в тому числі, УБОП, де до нього були застосовані недозволені методи слідства: не давали захисника, їжі, води, висловлювали погрози тощо. Під вказаним тиском він дав свої першочергові покази, від яких в подальшому відмовився. Всі дані покази йому диктували працівники правоохоронних органів. Після 7 грудня, коли з'явився захисник, до нього продовжували застосовувати недозволені методи, погрожували його сім'ї. Він не знайшов спільну мову із захисником, який радив все визнавати, а потім відмовитися від показів в суді, тому в подальшому він від нього відмовився. Наявність своїх підписів у протоколах слідчих дій за участю даного захисника пояснив тим, що все було спокійно, ввічливо, його допит вели російською мовою, викладали у протоколах українською, яку він не розуміє. Захисник жодних заперечень не висловлював. Відтворення обстановки та обставин подій за участю понятих також проводилось під тиском, погрозами, іноді понятих виводили, а йому казали що і як треба показувати на місці.

Також, підсудний показав, що ОСОБА_3 має підстави його оговорювати, оскільки із самого початку не хотів, щоб він був директором і в них склались неприязні стосунки, з приводу ОСОБА_19 та ОСОБА_20 повідомив, що після виявлення крадіжки вони просили його повідомити в міліцію неправдиву інформацію з приводу зникнення векселів, проте він відмовився це зробити, що, на його думку, і слугувало підставою для оговору ними його. Також вказав, що всі свідки обвинувачення є або фінансово залежними від потерпілих, або перебувають із останніми в дружніх стосунках, саме тому оговорюють його в суді. Чому раніше він не повідомляв такі факти, в тому числі при допиті свідків, пояснив своїм не бажанням на той момент повідомляти суду таку інформацію. Крім того, ОСОБА_12 вказав, що підстави для оговору його ОСОБА_13 йому невідомі.

Допитаний в суді підсудний ОСОБА_13 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та відмовився давати покази, користуючись вимогами ст. 63 Конституції України. Під час досудового слідства вказував на те, що дійсно мав зустрічі із ОСОБА_19 та ОСОБА_3, їх обставин не пам'ятає, проте жодних погроз чи вимагань в бік даних осіб точно не висловлював (т. 3 а.с. 87-88, т. 8 а.с. 190-202, т. 9 а.с. 15-16, т. 11 а.с. 195-196).

Підсудний ОСОБА_18 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинах не визнав та показав, що із ОСОБА_12 та ОСОБА_13 він вперше познайомився під час проведення між ними очних ставок в ході досудового слідства, будь-яких стосунків та зв'язків із ними не підтримував. Приблизно в період з 07.07.2009 по 13.07.2009 року він дійсно дзвонив ОСОБА_3, але не з метою вимагання грошових коштів за акції, а з метою їх продажу, оскільки йому надійшла пропозиція знайти покупця на векселя на пред'явника ВАТ «ЗЗБК № 1»від його наглядно знайомого на ім'я ОСОБА_3 під час випадкової зустрічі в ресторані «Царське село», приблизно за тиждень до того як він почав дзвонити вказаному вище акціонеру даного заводу, як йому вказав ОСОБА_3. Останній, крім того, повідомив, що у нього є знайомі, які мають акції ВАТ «ЗЗБК № 1»і хочуть їх вигідно продати, а він за свою допомогу також отримає певний відсоток від прибутку. ОСОБА_3 повідомив йому, що вказані акції можна буде продати власникам ВАТ «ЗЗБК № 1», якщо він не знайде іншого покупця на вказані акції, і що з даною метою слід зв'язався із акціонером ОСОБА_3, продиктувавши йому його номер мобільного телефону. ОСОБА_3 йому не показував векселі, лише озвучив їх вартість в сумі 3 000 000 доларів США. Про те, що векселі викрадені ОСОБА_3 йому не повідомив. Після чого він протягом тижня шукав покупців на векселя заводу і, зрозумівши, що вказані векселя можуть зацікавити лише представників заводу, подзвонив ОСОБА_3, на наданий йому раніше номер останнього, та почав з ним спілкуватися щодо продажу вказаних акцій заводу. Детальні розмови він не пам'ятає, проте жодних погроз в бік ОСОБА_3 чи вимагань він не висловлював, навпаки хотів продати дані документи та отримати з них свій відсоток, це були ділові розмови. Телефонні дзвінки ОСОБА_3, яких було два, він здійснював із наданого йому в тимчасове користування ОСОБА_3 телефону, а сім-картка була придбана ним перед цим. Оскільки сума продажу акцій була значною він не користувався власним телефоном та номером, щоб покупці не турбували його в подальшому. Коли він вдруге поспілкувався з ОСОБА_3, то зрозумів, що його та інших акціонерів, з якими з його слів він радився, не влаштовує ціна, тому він перестав йому дзвонити. Куди в подальшому він подів мобільний телефон, не пам'ятає, чи викинув, чи певний час він знаходився у ОСОБА_3. Сім-картку, яка належала йому, він через деякий час забрав та зберігав вдома. На скільки пригадує, приблизно два тижні телефон із сім-карткою знаходились безпосередньо у ОСОБА_3.

Крім того, підсудний вказав, що рушниця, виявлена у нього під час обшуку, знаходиться в нього приблизно 10 років. Коли він її купляв, вона мала коротку та довгу рукоятки. В сейфі він зберігав її із короткою рукояткою, оскільки це було зручніше, беручи до уваги розміри сейфу. Дану рушницю він з будинку не виносив, а якщо і брав, то ставив довгу рукоятку. Під час затримання у нього із собою був газовий пістолет без обойми, дозвіл на нього він також отримав приблизно 10 років назад. Будь-які переробки даного пістолета він не робив, можливо в ті часи їх виготовляли таким чином на заводі. При неодноразовій перереєстрації дозволу на зброю до нього не було жодних претензій. З приводу виявленої в його автомобілі обойми із резиновими патронами пояснив, що остання йому не належить, з ним в автомобілі їздить водій, який не користується травматичною зброєю, іноді -охоронці фірми, де він працює, які, наскільки йому відомо, мають дозвіл на травматичну зброю, можливо саме вони її там і залишили.

Дослідивши докази, зібрані по справі, суд вважає повністю доведеною винуватість підсудних ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_18 у вчиненні інкримінованих їм злочинів.

Так, по епізоду вчинення підсудним ОСОБА_12 злочинів, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України вина останнього підтверджується наступними доказами.

Допитана в ході судового слідства потерпіла ОСОБА_4 показала, що вона працювала у ВАТ «ЗЗБК № 1»заступником директора з фінансових питань. 18.06.2009 року протягом дня вона працювала в своєму робочому кабінеті № 206 адміністративної будівлі за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 5. З її кабінету можна пройти до кабінету ОСОБА_15, який на той момент тривалий час перебував на лікарняному. Протягом дня вона відчиняла сейф, який знаходився в кабінеті останнього і в якому зберігалися установчі документи підприємства, векселі, банківські договори тощо, оскільки із вказаними нею документами того дня працювала головний бухгалтер в її присутності, зокрема, із векселями. Після того як остання закінчила роботу вона самостійно склала векселі в сейф і бачила, що установчі документи та інші документи перебували в сейфі. Ввечері перед тим як поїхати додому, вона виклала із своєї сумки власні грошові кошти в сумі 10 000 грн. до шухляди свого столу, куди, після того як зачинила сейф і кабінет ОСОБА_22, поклала ключі від них. Зачинивши загальні двері та двері свого кабінету, вона поїхала додому. Вранці наступного дня вона виявила відсутність у шухляді своїх грошових коштів, про що повідомила директора, охорону. Ключі були на місці. Протягом дня вони всі разом з'ясовували, хто це міг вчинити, опитували охорону, прибиральницю тощо. На її пропозицію викликати міліцію директор ОСОБА_12 категорично відмовився, вказавши, що крадіжку вчинила прибиральниця і треба розбиратись самостійно. В цей же час вона перевіряла і кабінет ОСОБА_23, проте в останньому обстановка була не порушена, в сейф одразу ж не заглядали, такої пропозиції ніхто не висловлював. Ввечері вона вирішила із власної ініціативи все таки перевірити вміст сейфу і, відчинивши його разом із головним бухгалтером та начальником інформаційного відділу, виявила, що він порожній. Одразу ж про даний факт повідомили керівництво, яке прийняло рішення викликати міліцію. Про те, що із сейфу зникли документи, в тому числі векселі, вона одразу ж повідомила міліцію, чому вказана інформація відсутня в її поясненнях пояснити не може, посилаючись на стресову ситуацію того дня та великий проміжок часу, який пройшов з того часу. Про зникнення векселів вона казала, проте про їх вартість вона дізналась пізніше від голови правління ОСОБА_3 Крім того, потерпіла повідомила, що протягом дня директор ОСОБА_12 приймав активну участь у внутрішньому розслідуванні, проте дуже нервував, стверджував, що в нього відсутні ключі від її кабінету, хоча їй достовірно відомо, що дані ключі знаходились в кабінеті останнього на стенді разом з іншими ключами від кабінетів адміністративної будівлі. Така його поведінка її здивувала та викликала підозри, крім того, як повідомив охоронець саме ОСОБА_12 залишив будівлю адміністративної будівлі останнім, а в подальшому з незрозумілих для неї причин повертався на завод. Крім того, їй відомо, що про наявність у неї ключів від кабінету ОСОБА_15 та сейфу в його кабінеті знали ОСОБА_3, який на той момент був у відпустці за межами України, та ОСОБА_12 Крім того, по приїзду міліції у всіх брали відбитки пальців, крім директора, що також викликало у неї підозру. Заявлений нею у справі цивільний позов підтвердила в повному обсязі. Суд вважає дані покази правдивими, такими, що узгоджуються з іншими зібраними у справі доказами, в тому числі щодо суми завданих потерпілій збитків.

Допитаний в суді потерпілий ОСОБА_3 повідомив, що він працює головою правління ВАТ «ЗЗБК № 1», крім іншого, вказав про те, що про крадіжку документів та грошей йому стало відомо від ОСОБА_20 в телефонному режимі, оскільки він перебував у відпустці. В подальшому ОСОБА_4 повідомила йому, що склала для правоохоронних органів приблизний перелік зниклих документів і повідомили їм, що більш детальний перелік буде складений після його повернення. Після повернення він переглянув складений нею перелік та доповнив його, оскільки був обізнаний про список документів, який вони зберігали у сейфі ОСОБА_15 Крім того, за його вказівкою було подано заяву до суду про введення заборони на роботу із векселями підприємства, які зникли, оскільки їх зникнення могло призвести до великих фінансових проблем підприємства, також були здійснені звернення і до інших державних установ у зв'язку із зникненням уставних документів з метою унеможливити рейдерське захоплення підприємства чи створення інших проблем як то банкротство тощо. У сейфі зберігались установчі документи, векселі, документи спостережної ради та інші документи, які акціонери вважали важливими, чіткого офіційного їх переліку не було, проте йому вони були відомі, оскільки він вів власний неофіційний їх список, так само він достовірно знав і вартість векселів, що зберігались у сейфі і які були викрадені.

Згідно показів потерпілого ОСОБА_24, який був основним акціонером та членом спостережної ради ВАТ «ЗЗБК № 1», останній, крім іншого, вказував про те, що 19.06.2009 року він знаходився за кордоном і йому зателефонував ОСОБА_20 та повідомив про те, що в ніч з 18 на 19 червня 2009 року із шухляди столу в службовому кабінеті ОСОБА_4 були викрадені її особисті гроші в сумі 10000 гривень, а також із сейфа в службовому кабінеті ОСОБА_15, який вже тривалий час хворів, вкрадені документи ВАТ «ЗЗБК № 1», зокрема оригінали Статуту, реєстр акціонерів, договори, інші документи, а також векселі, емітовані ВАТ «ЗЗБК № 1», ТОВ «Спецмонтаж ЗЗБК № 1», ТОВ «СМУ № 1 ЗЗБК № 1», ТОВ «БК «Універсал»на загальну суму понад 56 мільйонів гривень. У період до 18.06.09 року, наскільки йому відомо, ОСОБА_4 спільно з бухгалтерами ВАТ «ЗЗБК № 1», ТОВ «Спецмонтаж ЗЗБК № 1», ТОВ «СМУ № 1 ЗЗБК № 1», ТОВ «БК «Універсал»проводила звірку документів по цих векселях, що визначає коло осіб, що володіють інформацією про векселі і їх місцезнаходження. ОСОБА_20 також повідомив йому по телефону про звернення в органи внутрішніх справ у зв'язку з крадіжкою. Найбільш вірогідним підозрюваним в крадіжці він вважав директора заводу ОСОБА_12 По-перше, той міг знати про місцезнаходження векселів і напевно знав про місцезнаходження інших викрадених документів. По-друге, як повідомила йому ОСОБА_25 -секретар наглядової ради, вона особисто передавала ОСОБА_12 комплект ключів від кабінетів ОСОБА_4 і ОСОБА_15 По-третє, за інформацією ОСОБА_5, 18.06.09 року ввечері після закінчення робочого дня ОСОБА_12 з невстановленими особами приїжджав на завод, де займався незрозуміло чим. По-четверте, з весни ОСОБА_12 явно готувався до звільнення: рідко бував на роботі, в розмовах із співробітниками висловлював незадоволеність звуженням своїх повноважень по розпорядженню засобами заводу, і натякав на те, що підшукує нове місце роботи, оскільки ображений на власників підприємства. По-п'яте, після виявлення крадіжки той, зі слів ОСОБА_26, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, заперечував проти звернення в правоохоронні органи. Вірогідною метою крадіжки був шантаж акціонерів, пред'явлення до оплати векселів, а також рейдерське захоплення підприємства (т. 2 а.с. 38-45).

Допитаний в суді свідок ОСОБА_26 підтвердив покази потерпілої ОСОБА_4, пояснивши, крім іншого, що 18.09.2009 року остання повідомила йому про зникнення грошових коштів у неї із шухляди та документів із сейфу ОСОБА_15 Йому було достовірно відомо про те, що в даному сейфі зберігались установчі документи, договори та векселі підприємства, оскільки він допомагав засновникам ОСОБА_3 та ОСОБА_19 аналізувати економічний та фінансовий стан підприємства, консультував їх з цих питань, вони перебували в досить дружніх стосунках і він знав всю економічну та фінансову картину заводу і підприємства в цілому. ОСОБА_4 повідомила йому, що не може додзвонитись керівництву і тому він приїхав на підприємство. На той момент вже викликали міліцію, проте він її не дочекався. Доки знаходився на заводі, то разом із ОСОБА_12 та охороною переглядав відео, бачив, що ввечері 18.06.2009 року ОСОБА_12 повертався на завод, це в нього викликало підозри, оскільки останній, крім іншого, дуже нервував. Крім того, ОСОБА_4 повідомила йому, що коли йшла з роботи і гроші, і документи, в тому числі векселі, були на місці, а останнім із заводу пішов саме директор. Також повідомила, що зникнення грошей виявила зранку 19.06.2009 року, а перевірити сейф вирішила лише ввечері, після чого і виявила, що він пустий. Крім того, на наступний день чи пізніше, точно не пам'ятає, він запитав чи знімали відбитки із замка сейфа, в цей момент зайшов ОСОБА_12, тримаючи даний замок в руках, та повідомив, що надасть його експертам для проведення дослідження, що його дуже здивувало, оскільки на даному замку вже містились відбитки ОСОБА_12 Крім того, зі слів ОСОБА_4 йому було відомо, що про зникнення грошей, документів та векселів міліцію вона повідомила. Також йому було відомо, у зв'язку з його діяльністю на даному підприємстві, що загальна вартість векселів у сейфі складала більше 50 мільйонів гривень, також він знав, що в сейфі були заповнені векселі, і чисті бланки.

Свідок ОСОБА_20, який був головою наглядової ради ЗЗБК № 1 також, крім іншого, повідомив, що про крадіжку грошових коштів із шухляди, всіх документів із сейфу ОСОБА_15, де зберігались установчі документи, договори, реєстр акціонерів, векселі та інші офіційні документи підприємства, він дізнався 18.06.2009 року по телефону від ОСОБА_4 Він знав, що доступ до її кабінету мала вона, директор ОСОБА_12 та ОСОБА_3, який на той момент був відсутній в Україні. Він сказав ОСОБА_4 викликати міліцію, на що вона повідомила, що ОСОБА_12 заперечує проти цього і вважає за необхідне провести внутрішнє розслідування. Проте він наказав викликати міліцію. В подальшому йому стало відомо, що коли у всіх відбирали відбитки пальців ОСОБА_12 відмовився це робити, також йому повідомили, що ввечері 18.06.2009 року, коли найймовірніше була вчинена крадіжка, на завод повертався ОСОБА_12 із невідомою особою. Все це у своїй сукупності і подальше вимагання грошей викликало в нього підозру на ОСОБА_12, аналогічні міркування мали і потерпілі.

Свідок ОСОБА_15 в суді показав, що на заводі ВАТ «ЗЗБК № 1»він працював з початку 2004 року -до початку 2010 року на посаді заступника голови правління з фінансових та економічних питань. З 5.04.2009 року протягом наступних трьох місяців він перебував на лікарняному, про крадіжку із сейфу дізнався по телефону від керівництва, що саме зникло йому не відомо. Коли він йшов на лікарняний ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перевірили наявність в сейфі установчих документів, векселів, в тому числі чистих бланків, проте будь-якого акту не складали. Його робота була пов'язана, в тому числі, і з вексельним оборотом підприємства. Які документи, крім названих ним, там зберігались у його відсутність, він не знає, йому про це не повідомляли. Дана інформація була відома керівництву. Ключі від його кабінету скоріш за все перебували у ОСОБА_4, крім того, у директора стояв стенд з ключами від всіх кабінетів, в тому числі від їх із ОСОБА_4.

Допитана в суді свідок ОСОБА_27 показала, що вона працює на посаді прибиральниці у ВАТ «ЗЗБК № 1»приблизно 4 роки. Прибирає адміністративний корпус, який складається з чотирьох поверхів. Від деяких кабінетів у неї є ключі, в тому числі і від кабінету № 206, який розташований на другому поверсі. 19.06.2009 вона о 06 годині приїхала службовим автобусом на роботу та почала прибирати приймальню, тобто 3 поверх, кабінет головного інженера, сходи, а другий поверх - в останню чергу. Приблизно о 8 годині вона власним ключем відчинила загальні двері до кабінету № 206, зайшовши до коридору вона спробувала відчинити двері, але було темно. Зайшовши до кабінету ОСОБА_4, вона почала прибирати та на підлозі біля столу побачила резинку, якою перетягують гроші, та чек. Обстановка в кабінеті порушена не була. Від іншої кімнати, вхід до якої веде з коридору спільного з кабінетом ОСОБА_4 ключів в неї не було. В даному кабінеті знаходився сейф. Останній раз вона прибирала в вищевказаному кабінеті приблизно 3-4 місяці тому. Після прибирання вона поїхала додому. Приблизно о 12 годині їй зателефонував начальник ОСОБА_28 та повідомив про те, що в ОСОБА_4 пропали гроші. Приїхавши через 30-40 хвилин на роботу вона дізналась, що зі столу кабінету ОСОБА_4 зникли гроші, а з сусіднього кабінету з сейфу зникла службова документація. Хто міг бути причетний до вказаних подій вона не знає. Про те, де знаходився ящик, звідки пропали гроші, вона не знає, так само як і те, що в ньому були ключі від кабінету поруч та сейфу. Крім того, свідок повідомила, що їй достовірно відомо про наявність в кабінеті директора стенду, на якому є всі ключі від будівлі.

Свідок ОСОБА_29 в суді показав, що він працював в 2009 році на посаді охоронця. 18.06.2009 року він заступив на добове чергування о 07 годині 30 хвилин, разом з ним ту добу працював ОСОБА_30 В них є два пости, один в адміністративній будівлі, інший - на КПП. Коли остання людина йде із адмінбудівлі, охоронник ставить приміщення на сигналізацію та приходить на пост до КПП. Сигналізацію можна вимкнути або з даного посту, або в самій будівлі, проте там має спрацювати сигналізація. В ніч з 18.09.2009 року на 19.09.2009 року сигналізація не спрацьовувала. Останнім адміністративну будівлю залишив директор, проте о котрій годині натепер, він не пам'ятає. Адміністративну будівлю того вечора зачиняв ОСОБА_30 Дані про зняття будівлі із сигналізації фіксуються в журналі, в ту добу сигналізація була знята з ранку по приходу прибиральниці. Про крадіжку він дізнався від свого керівництва через декілька днів, нічого підозрілого в ту ніч він не бачив. Чи приїздив директор на завод того вечора та з ким, він не пам'ятає.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_30 показав, що в 2009 році він працював на ВАТ «ЗЗБК № 1 «охоронником. З 18.09.2009 року по 19.09.2009 року він перебував на чергуванні з 8 ранку, його пост до вечора знаходився в адміністративній будівлі, де сидить директор, заступники, бухгалтера та інші особи. Ввечері приблизно о 19 год., конкретно час він не пам'ятає, коли директор пішов із адміністративної будівлі, він її зачинив, поставив на сигналізацію та пішов на пост біля КПП. Сигналізація ні ввечері, ні в ночі не спрацьовувала. Вранці по приходу прибиральниці він відчинив їй двері, зняв будівлю із сигналізацію. Про крадіжку документів та грошей дізнався 19.06.2009 року приблизно о 12 год., точно не пам'ятає. Чи приїздив директор того вечора на завод після того як поїхав з роботи, він не пам'ятає.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_31 показав, що 18.06.2009 року він раніше пішов із роботи -ВАТ «ЗЗБК № 1 «, де працював начальником охорони. Цього ж дня приблизно 18 год. 30 хв. йому зателефонував директор ОСОБА_12 та попросив, щоб він попередив охорону про його приїзд на завод із невідомою йому особою, щоб останні відчинили йому цех, який він мав намір показати людині. Він повідомив директору, що такої необхідності немає, оскільки цех працює і тому відчинений. Разом з тим, він все таки зателефонував ОСОБА_29 та повідомив про приїзд директора, на що останній сказав, що директор вже поїхав із заводу. Він повідомив йому, що останній ще повернеться з невідомою людиною. В подальшому охоронець повідомив йому, що директор дійсно приїздив із невідомим чоловіком, пробувши на місці приблизно 10 хв. -поїхав. 19.06.2009 року по приходу на роботу ОСОБА_4 повідомила йому, що в неї у спільному із ОСОБА_23 коридорі не горить світло та в неї із шухляди зникли гроші в сумі 10 000 грн. Приблизно о 10 год. приїхав ОСОБА_12 і почали проводити внутрішнє розслідування: опитали охоронців, прибиральницю, продивились відео, на якому було видно, що після роботи директор заїздив на територію заводу і через незначний проміжок виїхав. Під час його заїзду адміністративна будівля була під сигналізацією. Охоронці повідомили, що в ніч після того як з адміністративної будівлі всі поїхали сигналізація не спрацьовувала, нічого підозрілого вони не бачили. Відчинити непомітно двері адміністративної будівлі після того як вони поставлені на сигналізацію чи потрапити до неї іншим чином не можливо, там скрізь датчики руху. 19.06.2009 року йому повідомили також, що із сейфу ОСОБА_15 зникли всі документи, хоча зранку вони заходили до кабінету останнього, проте не помітивши нічого підозрілого та не перевіряючи сейф пішли звідти. Крім того, свідок повідомив, що ключі від даного кабінету були у ОСОБА_4, прибиральниці, також йому відомо, що в кабінеті директора був стенд із ключами.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_32, який в 2009 році працював бухгалтером на ЗЗБК № 1, крім іншого, вказав про те, що йому достовірно було відомо, що в сейфі у кабінеті ОСОБА_15 зберігалися векселі підприємства, про що відомо було і ОСОБА_4, і ОСОБА_12 Крім того він знає, що у директора ОСОБА_12 був в кабінеті стенд, на якому зберігалися запасні ключі від всіх кабінетів, тому він мав доступ, в тому числі, до кабінету ОСОБА_4 та відповідно ОСОБА_15

Вказані вище докази у своїй сукупності вказують на те, що 18.06.2009 року в кабінеті № 206, кабінеті ОСОБА_15, після того як звідти пішла ОСОБА_4 у шухлядці знаходились гроші в сумі 10 000 грн., а в сейфі - документи ВАТ «ЗЗБК № 1», в тому числі векселі, які були заявлені як викрадені. Сторонні особи до вказаних кабінетів доступу не мали і після від'їзду ОСОБА_4 зайти не могли. Беручи до уваги вказане і те, що останнім адміністративну будівлю 18.06.2009 року залишив саме ОСОБА_12, який мав доступ до вказаних кабінетів і був обізнаний про наявність ключів у шухляді та документів у сейфі, які в подальшому і використав, а також беручи до уваги те, що після його від'їзду до адміністративної будівлі більше ніхто не заходив, свідчить про доведеність його причетності до вчинення таємного викрадення чужого майна та документів за викладених у вироку обставин. Судом не встановлено підстав для оговору вказаними вище потерпілими та свідками підсудного ОСОБА_12, наведені останнім підстави є безпідставними і необґрунтованими, спрямованими на уникнення кримінальної відповідальності за вчинене.

Слід вказати й про те, що вказані вище покази потерпілих та свідків, крім того, що узгоджуються між собою, також підтверджуються зібраними у справі та безпосередньо дослідженими судом письмовими доказами, зокрема, даними протоколу усної заяви ОСОБА_4 від 19.06.2009 року (т. № 10 а.с. 99), згідно яких потерпіла повідомила про зникнення грошових коштів в сумі 10 000 гривень із тумбочки та документів ВАТ «ЗЗБК № 1» із сейфу; даними протоколу огляду місця події від 19.06.2009 року, згідно яких було оглянуто робочі кабінети ОСОБА_4 та ОСОБА_15 (т. 10 а.с. 102-105), даними висновку трасологічної експертизи № 332 від 17.07.2009 року, згідно яких направлені на дослідження циліндрові механізми серцевини замків знаходились в справному стані. Дані серцевини замків ймовірно відкривалися представленими на дослідження ключами. Встановити чи відкривалися дані серцевини замків сторонніми предметами неможливо, у зв'язку з тим, що циліндровий механізм міг бути відкритий ключем-дублікатом по формі та розмірами близькими до штатних ключів (т. 10 а.с. 126-134), що вказує на неможливість відкрити дані замки особами, які не мали доступ до ключів, та у сукупності із показами потерпілої і свідків вказує на відкриття даних замків саме директором ОСОБА_12

По епізоду вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України вина підсудного ОСОБА_12 підтверджується наступними доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_3, крім вказаного вище, в суді показав, що йому як голові правління ВАТ «ЗЗБК № 1»достовірно відомо, що у вересні 2009 року за ініціативою спостережної ради було проведено позапланову перевірку діяльності заводу за 3 роки. Згідно із результатами даної перевірки, на заводі відбувалося подвійне списання сировини при виробничих процесах, що спричинило підприємству збитки приблизно на 150 000 гривень. Йому відомо, виробничі норми на заводі готували відповідні спеціалісти, а директор їх затверджував. Власне директор керував всіма процесами, в тому числі виробничими, на підприємстві, він в дану роботу не втручався. До роботи ОСОБА_12 на посаді директора, останній майже один рік працював начальником сировинного цеху. Виробничі норми при виготовленні бетону включали вже в себе виникнення певних відходів, проте за вказівкою директора, який достовірно знав вказане ним, списував відходи повторно, що призвело до зменшення залишків сировини і заподіяло заводу збитки. Працівники заводу, в тому числі бухгалтерія, в частині господарської діяльності заводу підпорядковувались включно директору заводу, а не йому як голові правління ВАТ. Акти, на підставі, яких здійснювалось подвійне списання, затверджені директором ОСОБА_12, якщо навіть у них відсутні його підписи, вони за його вказівкою затверджувались головним інженером, який, за відсутності директора, виконував його обов'язки.

Допитана в суді свідок ОСОБА_33 показала, що за рішенням спостережної ради в жовтні 2009 року на підставі укладеного нею та ОСОБА_19 контракту вона провела позапланову перевірку ВАТ «ЗЗБК № 1»за період з липня 2007 року по вересень 2009 року, у який відповідальним був директор ОСОБА_12 За результатами перевірки нею було виявлено подвійне списання сировини та матеріалів на вироблену продукцію та на відходи. Під час перевірки нею вивчалась наявна на підприємстві документація, брались до уваги методи нормування, списання сировини. Під час перевірки вона спілкувалась з керівниками цехів, бухгалтерією, які в один голос повідомляли їй, що всі ці дії вчинялись за вказівкою директора і їх не виконання могло призвести до їх звільнення. Деякі із вказаних керівників, наприклад, ОСОБА_34, з його слів, на той момент не розумів значення цих актів, проте таку вказівку йому надав директор і він не міг її не виконати. Крім того, свідок повідомила, що станом на 2012 рік на заводі продовжується реалізація відходів, про яку вів мову директор ОСОБА_12, проте додаткове списання сировини не відбувається, оскільки ні тоді, ні сьогодні в цьому немає жодної потреби, оскільки відходи закладені в нормах при виготовленні бетону. Також свідок зазначила, що грошові кошти, які директор ОСОБА_12 отримав та оприбуткував у касу за відходи вона до уваги не брала, оскільки не можливо встановити, за який період часу виникли збуті відходи. Крім того, до списання сировини дані грошові кошти жодного відношення не мали. За результатами проведеної перевірки нею не були виявлені факти незаконного продажу відходів чи недопоставки сировини, а був виявлений саме факт подвійного списання сировини на заводі, факт її недостачі.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_32 показав в суді, що в період проведеної на підприємстві ЗЗБК № 1 позапланової перевірки в 2009 році він працював заступником головного бухгалтера. Він також підписував акти подвійного списання як член комісії, хоча фактично перевірку не здійснював. На той момент він не розумів, що у виробничих нормах вже закладені певні відходи і складення актів списання сировини є незаконним. Разом з тим, у той період він разом із головним бухгалтером прийшли до директора ОСОБА_12, де вони отримали вказівку списувати все по актам. Дані акти готували чи ОСОБА_34, чи ОСОБА_35 В подальшому дані акти він проводив по бухгалтерії. В деяких випадках, у разі відсутності на тому чи іншому акті підпису директора він звертався із даним питанням до головного бухгалтера, яка, в свою чергу у його присутності зв'язувалась із директором, який надавав вказівку на списання. Аналогічним способом в деяких випадках надані з усіма підписами акти списання не проводились по бухгалтерії, оскільки по бухгалтерії будь-які недостачі були відсутні. За період керівництва директора ОСОБА_12 на заводі була введена програма «Пайнет», повний доступ до якої мав лише розробник та директор, в кінці звітного періоду втручання у дану програму вручну було можливе. Також, свідок зазначив, що у разі невиконання ним тих чи інших вказівок керівництва заводу його було б звільнено.

Факт подвійного списання сировини підтвердив і допитаний в суді свідок ОСОБА_34 (начальник бетонозмішувального цеху ЗЗБК № 1), який повідомив, що на момент складання та підписання актів списання сировини він не розумів, що це є подвійним списанням, в подальшому він зрозумів, що по технології виготовлення бетону нормами вже закладено утворення бетону і тому списувати їх повторно було не можна. Вказівку складати такого роду акт йому усно надав директор ОСОБА_12, він, в свою, чергу доручив цю роботу ОСОБА_35 Остання в подальшому готувала і підписувала дані акти і в інших членів комісії. Фактично дана комісія по списанню не працювала, ніхто нічого не важив та не перевіряв. До моменту призначення директором заводу ОСОБА_12 він не пам'ятає про складання аналогічних актів.

Свідок ОСОБА_35 повідомила суду, що в 2009 році вона працювала бухгалтером бетонозмішувального цеху. ОСОБА_34 повідомив їй про наявність вказівки керівництва складати акти списання сировини на підставі наданих їй, в тому числі ОСОБА_36 документів. В подальшому вона надавала ці акти на підпис іншим членам комісії, які фактично нічого не перевіряли і лише ставили свої підписи. Дані акти віддавались на підпис директору. Про те, що дані акти були подвійним списанням сировини вона не розуміла. Не виконати вказівку не могла, оскільки б була звільнена. Після звільнення директора ОСОБА_12 на заводі акти списання сировини більше не складалися, лише акти списання відходів. Також, свідок зазначила, що з призначенням директором заводу ОСОБА_12, була введена нова програма складання звіту -«Пайнет», доступу до якої вона взагалі не мала. Раніше вона списувала лише те, що бачила, а після введення даної програми -те, що їй казали.

Свідок ОСОБА_37 в суді вказав про те, що в 2009 році він працював головним інженером. На ЗЗБК № 1 існували виробничі норми, які завжди затверджувались директором. Складені та принесені на підпис акти він не перевіряв, підписував по факту. Вказані підписи він ставив за вказівкою керівництва заводу, коли директор був відсутній на заводі. На тепер він усвідомлює, що не можна списувати сировину і в нормах, і додатково по актам. Беручи до уваги те, що до призначення на посаду директора ОСОБА_12 працював начальником сировинного цеху він чудово розумів його роботу та порядок списання сировини, відповідно й те, що вони вчиняють фактично подвійне списання сировини.

Свідок ОСОБА_38 в суді зазначив, що в 2009 році він працював начальником технологічного відділу ЗЗБК № 1 та за вказівкою директора заводу підписував акти списання сировини, здогадуючись, що воно є подвійним і незаконним, побоюючись звільнення з роботи. На підпис дані акти йому приносили або ОСОБА_34, або ОСОБА_35, яка іноді ставила йому питання про доцільність такого списання, проте від відповіді він ухилявся. Наявність актів, які не були ним підписані і містяться у справі, пояснив тим, що скоріш за все йому не приносили їх на підпис. Він чудово розумів, що відходи, які утворювались в процесі діяльності заводу, вже були враховані у виробничих нормах і тому додаткове списання сировини на них було не потрібним.

Свідок ОСОБА_36 в суді показав, що з травня 2006 року по грудень 2009 року він працював начальником лабораторії на ЗЗБК № 1, про те чи мало місце подвійне списання йому нічого не відомо, він готував виробничі норми та давав їх керівництву для затвердження. Дані виробничі норми містили в собі відсоток можливих утворень відходів, оскільки їх виникнення завжди мало місце і при виробництві, і при доставці товару клієнту. Крім того, свідок повідомив, що безпосередньо на виробництві працівники також користувались і дозувальним листом, який формувався на підставі вказаних ним норм із врахуванням сезонних коливань, вологості тощо. Крім того, свідок повідомив, що довідку (т. 8 а.с. 70) такого змісту він готував та підписував, викладене в ній відповідає дійсності.

Крім вказаних вище показів на підтвердження вини ОСОБА_12 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, за викладених у вироку обставин, його вина підтверджується і даними, що містяться у досліджених судом письмових доказах, зокрема, у протоколі заяви ОСОБА_19 про злочин (т. 7 а.с. 127), у протоколі виїмки та огляду від 20.05.2010 року, згідно яких у заступника голови правління ВАТ «ЗЗБК № 1»ОСОБА_33 було вилучено оригінали фінансово-господарської документації ВАТ «ЗЗБК № 1», в тому числі і акти про списання з обліку начальника бетонозмішувального цеху матеріальних цінностей (т. 6 а.с. 77), у речових доказах -акті датованому жовтнем 2007 року, акті від 31.10.2007 року, акті від 31.10.2008 року, акті № 6 від 29.12.2008 року, акті № 6 від 30.06.2009 року, акті № 3 від 31.07.2009 року, акті № 5 від 31.08.2009 рок, про списання з обліку начальника бетонозмішувального цеху матеріальних цінностей (т. 6 а.с. 78-83, 117), у висновку судово-почеркознавчої експертизи № 5785/10-11 від 22.07.2009 року, згідно яких підписи від імені ОСОБА_12 після слів «Утверждаю»директор ЖБК № 1 ОСОБА_39 в акті, датованому жовтнем 2007 року, про списання з обліку начальника бетонозмішувального цеху матеріальних цінностей; в акті від 31.10.2007 року про списання з обліку начальника бетонозмішувального цеху матеріальних цінностей; в акті від 31.10.2008 року про списання з обліку начальника бетонозмішувального цеху матеріальних цінностей; в акті № 6 від 29.12.2008 року про списання з обліку начальника бетонозмішувального цеху матеріальних цінностей; в акті № 6 від 30.06.2009 року про списання з обліку начальника бетонозмішувального цеху матеріальних цінностей; в акті № 3 від 31.07.2009 року, в акті № 5 від 31.08.2009 року про списання з обліку начальника бетонозмішувального цеху матеріальних цінностей - виконано самим ОСОБА_12 (т. 6 а.с. 238-240); у акті перевірки фінансово-господарської діяльності ВАТ «ЗЗБК № 1», згідно яких на вказаному підприємстві в період з 2007 року по 01.09.2009 року по актам оприбуткування відходів бетону були повторно списані товарно-матеріальні цінності (виробнича сировина і матеріали) в кількості 830,77 т, 605 м 3 на загальну суму 145 711,81 гривень. Дане списання було відображено в бухгалтерському обліку. В результаті інвентаризацій у відповідних періодах списані товарно-матеріальні цінності (сировина та матеріали) в кількості 830,77 т, 6,5 м 3 у виді надлишків на складі бетонозмішувального цеху виявлені не були (т. 8 а.с. 122-126).

Крім того, вина підсудного ОСОБА_12 у вчиненні даного злочинного епізоду підтверджується і даними висновку судово-економічної експертизи № 5440/5613/10-19 від 15.07.2009 року, згідно яких зазначене в акті перевірки фінансово-господарської діяльності ВАТ «Завод залізобетонних конструкцій № 1»від 19.10.2009 року, необґрунтоване списання товарно-матеріальних цінностей на суму 145 990,24 із урахуванням ПДВ, нормативно та документально підтверджується. Встановлене за висновками акту перевірки фінансово-господарської діяльності ВАТ «ЗЗБК № 1»від 19.05.2009 року повторне списання товарно-матеріальних цінностей на суму 145 990,24 із врахуванням ПДВ з урахуванням втрат в розмірі 121 658,53 гривні із врахуванням ПДВ, нормативно та документально підтверджується. Необґрунтоване списання товарно-матеріальних цінностей у вигляді втрат в розмірі 121 658,53 гривні без ПДВ призвело до матеріальної шкоди (збитків), нанесеної підприємству в сумі 121 658,53 гривень (т. 8 а.с. 169-172). Суд вважає, що даний висновок експерта є законним та обґрунтованим, посилання сторони захисту на те, що експерт вийшов за межі своєї компетенції, користувався не вірною літературою, не мав усіх необхідних документів для її проведення не знайшли свого підтвердження в ході судового слідства. Як вбачається з матеріалів справи, експерт не заявляв жодних клопотань про надання йому додаткових документів, чітко відповів на поставлені перед ним питання, що свідчить про достатність наданих йому даних для проведення дослідження, крім того, експерт в дотримання вимог закону не надав відповідь на поставлене йому четверте питання, посилаючись на те, що воно не входить в межі його компетенції. Вказане також спростовує версію захисту про неналежний рівень знань експерта та вихід його за межі своєї компетенції. Слід вказати, що досвід експерта складав 9 років, а його кваліфікація в повній мірі співпадає із поставленими перед ним питаннями, крім того, експерт був попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 КК України. Враховуючи все вище викладене, а також те, що наданий експертом висновок узгоджується з іншими зібраними у справі доказами, описаними вище, в суду відсутні будь-які сумніви у його законності, повноті та обґрунтованості.

Посилання сторони захисту на проведене ними дослідження та наданий за його результатами висновок № 12002 економічного експертного дослідження від 6.09.2012 року як на доказ невинуватості підсудного ОСОБА_12 суд до уваги не бере, виходячи з наступного. Як вбачається із даного висновку, експерту були надані не всі наявні у справі документи, які, в свою чергу, були надані експерту при проведенні експертизи і наданні висновку № 5440/5613/10-19 від 15.07.2009 року, що призвело до неможливості надати експертом відповіді на перше та друге питання, поставлене перед ним захисником. Відсутність у даного експерта всіх необхідних документів призвела також до надання ним протилежної відповіді тій, що надав експерт у висновку № 5440/5613/10-19 від 15.07.2009 року. Враховуючи викладене, суд не бере до уваги даний висновок, долучений стороною захисту, і враховуючи його неповноту та не узгодженість з іншими зібраними у справі доказами не вбачає підстав для можливого поновлення судового слідства для призначення у справі повторної чи додаткової судово-економічної експертизи. Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу й на те, що при наданні висновку № 12002 від 6.09.2012 року експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 КК України.

Вина підсудного ОСОБА_18 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України також підтверджується наступними доказами.

Згідно даних протоколу обшуку від 01.02.2010 року, на території АЗС «УкрТатНафта»за адресою: 27-й км траси Київ-Луганськ, із салону автомобіля nge Rover»НОМЕР_19, який належить ОСОБА_18, було вилучено пістолетний магазин з 5 набоями калібру 9 мм з маркуванням «9 mm P.A. Knall»(т. 2 а.с. 118-120); згідно даних протоколу обшуку від 1.02.2010 року по місцю проживання ОСОБА_18 за адресою: АДРЕСА_5, було виявлено та вилучено, в тому числі, рушницю модель 9200 12 GA Mossberg с/н НОМЕР_16 12-го калібру, 47 набоїв для мисливської рушниці (т. 2 а.с. 144-149); згідно даних протоколу особистого обшуку затриманого або взятого під варту та огляду речей, які знаходилися при ньому від 01.02.2010 року, у ОСОБА_18 в службовому кабінеті № 324 в приміщенні УБОЗ ГУМВС України в м. Києві по вул. Антоновича, 114 в м. Києві було виявлено та вилучено, в тому числі, предмет схожий на пістолет R»№ НОМЕР_18 без магазина (т. 3 а.с. 162).

Згідно даних висновку балістичної експертизи № 134 від 28.05.2010 року, предмет схожий на пістолет, який 01.02.2010 року було виявлено та вилучено під час проведення особистого обшуку у ОСОБА_18 -є короткоствольною гладкоствольною зброєю, пістолетом моделі «ПГШ 790», № НОМЕР_18, калібру 9 мм Р.А., промислового виробництва СП «Шмайсер», м. Вишневе, Київської області, Україна, в якому відсутній магазин. Даний пістолет придатний для проведення пострілів способом роздільного спорядження з використанням шумового патрону калібру 9 мм Р.А. та картечі діаметром 6,2 мм, вагою 1,49 г, пістолетними патронами 9 мм Р.А., споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами (ТЕРЕН-3П, ПНД -9П, Терен 3 Ф, Форт -Р); 9 мм Р.А. газовими та шумовими патронами. Даний пістолет придатний для стрільби (т. 9 а.с. 198-202). Вказаний висновок був в повній мірі підтверджений в суді експертом ОСОБА_40, який, крім іншого, повідомив суду, що після проведення вказаного вище дослідження слідчий допитував його додатково як свідка. Наявний у справі протокол його допиту в ході якого він повідомив, що встановити час переробки вказаного пістолету не можливо у зв'язку із тим, що відсутня методика дослідження щодо даного питання, а також, не можливо у зв'язку із тим, що кріплення захисного елементу в каналі стволу пістолету «ПГШ-790»пружинне і слідів, що свідчили б про час та спосіб його видалення не залишає (т. 9 а.с. 222-224), він підтримує в повному обсязі. Надані слідчому відповіді ґрунтувались на його знаннях як експерта та на даних, отриманих ним в результаті дослідження вказаного вище пістолету. Суд вважає, що висновок експерта та надані ним в подальшому покази свідка є законними та обґрунтованими, такими, що не суперечать вимогам закону, в тому числі, ст. 69 КПК України.

Крім того, вина підсудного ОСОБА_18 підтверджується і даними висновку балістичної експертизи № 174 від 22.06.2010 року, згідно яких пістолет моделі «ПГШ-790»№ НОМЕР_18 не відповідає ТУ У 20042911.003-96. Таким чином, пістолет або піддавався змінам конструкції, або зібраний на підприємстві з порушенням ТУ і складальної документації (т. 9 а.с. 211-217); згідно даних висновку балістичної експертизи № 135 від 18.05.2010 року, представлений на дослідження предмет схожий на рушницю 9200 12GA», серійний номер НОМЕР_16, є вогнепальною зброєю -бойовою гладкоствольною автоматичною рушницею моделі MODEL 9200» 12 калібру, НОМЕР_17, виробництва США, придатною для стрільби; з числа представлених на дослідження 47 предметів, схожих на патрони, вилучених за місцем проживання ОСОБА_18 12 калібру: 18 є боєприпасами до гладкоствольної мисливської вогнепальної зброї -патронами 12-го калібру, споряджених снарядом у вигляді кулі », придатних для стрільби; 9 є боєприпасами до гладкоствольної мисливської вогнепальної зброї -патронами 12 калібру, спорядженими снарядом у вигляді картечі, діаметром 8,6 мм, придатними для стрільби; 10 є боєприпасами до гладкоствольної мисливської вогнепальної зброї -патронами 12 калібру, спорядженими снарядом у вигляді картечі, діаметром 8,6 мм, придатними для стрільби; 10 є боєприпасами до гладкоствольної мисливської вогнепальної зброї -патронами 12 калібру, спорядженими снарядом у вигляді картечі, діаметром 6,2 мм, придатними для стрільби (т. 9 а.с. 230-239); згідно даних висновку судово-балістичної експертизи № 172 від 22.06.2010 року, 5 предметів схожих на патрони, які 01.02.2010 року було вилучено під час проведення обшуку автомобіля «Рейндж Ровер»реєстраційний номер НОМЕР_19, який належить обвинуваченому ОСОБА_18 є пістолетними патронами калібру 9 мм Р.А., виготовленими саморобним способом шляхом спорядження капсульованих гільз від шумового патрону з маркуванням «9 mm P.A. Knall»промислового способу виробництва (виробник не відомий), метальним зарядом та метальним снарядом сферичної форми (кулею). Дані патрони відносяться до боєприпасів до гладкоствольної зброї, придатні для проведення пострілів; 2) предмет схожий на магазин є магазином до пістолета. Даний магазин підходить для використання в пістолетах «АЕ 790 G», «АЕ 790 G-1»та «ПГШ-790»виробництва СП «Шмайсер», м. Вишневе, Київської обл., Україна (т. 10 а.с. 6-9); даними протоків виїмок від 25.06.2010 року речових доказів, згідно яких було вилучено особові справи № 3037 та № 6272 власника газової зброї та зброї ОСОБА_18 (т. 10 а.с. 18-19, 29-31) та даними, викладеними у речових доказах - особових справах № 3037 та № 6272 власника газової зброї та зброї ОСОБА_18 (т. 10 а.с. 20-27, 32-88).

Допитаний в суді свідок ОСОБА_41 показав, що з 2008 року він працював на посаді заступника начальника ВОГП -начальника сектору дозвільної системи Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві. В його службові обов'язки входить прийом громадян, підприємств, організацій з питань видачі дозволу на придбання, реєстрації, перереєстрації власників мисливської гладкоствольної та газової зброї. Як один із власників мисливської гладкоствольної та газової зброї значиться громадянин ОСОБА_18. 07.02.2009 року ОСОБА_18 в сектор дозвільної системи Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві подав заяву про перереєстрацію мисливської гладкоствольної рушниці «Мосберг-9200» НОМЕР_17 та газового пістолета «ПГШ-790»№ НОМЕР_18. В цей же день, згідно поданих заяв, ним особисто були оглянуті надані ОСОБА_18 мисливська рушниця «Мосберг-9200»НОМЕР_17, яка була з прикладом, та газовий пістолет «ПГШ-790»№ НОМЕР_18. На момент огляду та перереєстрації дана зброя відповідала всім вимогам наказу МВС України № 622 від 21.08.1998 року і ніяких зауважень у нього до даної зброї не виникло. Також ОСОБА_18 були надані відповідні документи, а саме: квитанція про сплату послуг дозвільної системи, медична довідка та дозволи на зберігання зброї, а також договір страхування цивільної відповідальності власника гладкоствольної мисливської зброї. На підставі проведеної перевірки та наданих документів ним було здійснено перереєстрацію даної зброї. Крім того, свідок вказав, що якби ОСОБА_18 надав вказану ним вище рушницю з пістолетною рукояткою, то перереєстрація не проводилась, бо це не відповідає вимогам наказу № 622 від 21.08.1998 року. Під час перереєстрації описаного вище газового пістолета його огляд проводився, в стволі даного пістолета було видно перегородку, що відповідає характеристикам газової зброї. Також, свідок повідомив, що на даний момент погано пам'ятає події 2009 року, проте в повній мірі підтримує надані ним в ході досудового слідства покази та наголошує на них. Кожна процедура перереєстрації зброї проводиться за загальним порядком, виключень бути не може. Зброя надається власником та оглядається ним безпосередньо.

Враховуючи вищевикладені докази в їх сукупності в повній мірі спростовують версію захисту про те, що газовий пістолет, вилучений у ОСОБА_18 ним не перероблявся, а був виготовлений з порушенням заводом-виготовлювачем технічних умов і складальної документації. Посилання захисту на те, що згідно відповіді заводу-виготовлювача даної зброї, зміни у виготовленому заводом пістолеті є неможливими, є припущенням представника заводу-виробника, що не ґрунтується на спеціальних знаннях, якими наділені експерти та які, в свою чергу, чітко у своїх висновках вказали про переробку наданого їм на дослідження пістолета моделі «ПГШ-790»№ НОМЕР_18, вилученого у ОСОБА_18 Дані висновки підтвердив і допитаний в суді свідок ОСОБА_41, підстав сумніватися у допустимості даних доказів у суду немає.

Вказівки захисту на те, що у підсудного ОСОБА_18 був відсутній умисел на виготовлення із мисливської гладкоствольної рушниці бойової зброї також спростовується зібраними у справі доказами, зокрема, описаними вище даними протоколу обшуку місця проживання підсудного, де було вилучено рушницю саме із пістолетною ручкою, даними висновку експерта № 135 від 18.05.2010 року, згідно яких представлений на дослідження предмет схожий на рушницю 9200 12GA», серійний номер НОМЕР_16, є вогнепальною зброєю -бойовою гладкоствольною автоматичною рушницею моделі osberg MODEL 9200»12 калібру, НОМЕР_17, виробництва США, придатною для стрільби. Посилання сторони захисту, що дану переробку підсудний здійснив лише з метою зручного зберігання рушниці є необґрунтованими, такими, що не спростовують факт виготовлення підсудним вогнепальної зброї та її подальше зберігання без передбаченого законом дозволу.

Так само, суд вважає такою, що не знайшла свого підтвердження і версію сторони захисту підсудного ОСОБА_18 про те, що виявлені в його автомобілі боєприпаси до вогнепальної зброї не належать йому, оскільки як встановлено судом дані боєприпаси були вилучені у автомобілі, який належить підсудному і яким він постійно користується, вони знаходились у закритому для сторонніх осіб місці -підлокітнику з правого боку від сидіння водія. Вказівка сторони захисту на те, що дані боєприпаси могли належати охоронцям, які мають дозвіл на носіння травматичної зброї і періодично супроводжували ОСОБА_18 у його автомобілі під час виконання ним своїх обов'язків у роботі, не підтверджені зібраними матеріалами справи, зокрема, даними листа голови правління ПАТ «Укрвторчермет», з якого не вбачається, що охоронці, послугами яких користувався в тому числі і ОСОБА_18 мали право використовувати гладкоствольну зброю (т. 16 а.с. 54). Крім того, як вбачається із вищевказаного висновку експерта № 172 від 22.06.2010 року, предмет схожий на магазин, який був вилучений в автомобілі підсудного разом із предметами, схожими на патрони, є магазином для пістолета та підходить для використання в пістолеті «ПГШ-790», який власне і було вилучено у ОСОБА_18 та який був перероблений ним для відстрілу, в тому числі і патронами, вилученими, в подальшому дослідженими та описаними також у висновку експерта № 172 від 22.06.2010 року. Всі вищеописані вказівки захисту розцінюються судом як позицією захисту підсудного, спрямованою на уникнення ним кримінальної відповідальності за вчинені злочини.

Вина підсудних ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_18 у вчиненні вимагання за викладених у вироку обставин також підтверджується наступними зібраними і дослідженими судом доказами.

Потерпілий ОСОБА_19 вказував про те, що він був акціонером і членом наглядової ради ВАТ «ЗЗБК № 1», і опосередковано є співвласником ТОВ «Спецмонтаж ЗЗБК № 1», ТОВ «СМУ № 1 ЗЗБК № 1», ТОВ «БК «Універсал». Безпосередньої участі в діяльності цих підприємств він не приймав, але як співвласник вникав у проблеми, що виникають там. ВАТ «ЗЗБК № 1»спеціалізується на виробництві виробів із залізобетону для великопанельного житлового будівництва і потреб населення, а також на виробництві товарних бетонів, розчинів і будівельних сумішей. Контролює діяльність підприємства наглядова рада, головою якої є ОСОБА_20 Цей орган призначає керівництво підприємства (правління) і відповідно до Статуту підприємства погоджує укладення договорів, що перевищують за вартістю обумовлену Статутом суму. Безпосереднє керівництво підприємством здійснює голова правління -ОСОБА_42, який без довіреності представляє підприємство і укладає договори, в передбачених випадках, погоджуючи їх із наглядовою радою. Крім того, у ВАТ «ЗЗБК № 1»передбачена посада директора заводу, в обов'язку якого входить безпосереднє управління виробничим процесом, і який в зовнішніх відносинах діє за дорученням, виданою головою правління. З 26.03.04 року по 01.10.09 року цю посаду займав ОСОБА_12 19.06.2009 року він дізнався про крадіжку, в тому числі, документів ВАТ «ЗЗБК № 1». Вірогідною метою крадіжки був шантаж акціонерів, пред'явлення до оплати векселів, а також рейдерське захоплення підприємства. 01.07.09 року ОСОБА_3 під час спільного обіду поступив дзвінок з мобільного телефону НОМЕР_14 від невідомого чоловіка, який повідомив, що «у них»є документи, які можуть зацікавити ОСОБА_3 і запитав, чи готові вони викупити ці документи. ОСОБА_3 відповів, що це обговорюване питання, у вирішенні якого вони зацікавлені. На цьому анонім розмову обірвав. З контексту розмови було зрозуміло, що мова йде про документи і векселя, викрадені з кабінету ОСОБА_15 18.06.2009 року. Наступний дзвінок від аноніма поступив ОСОБА_3 приблизно через 15 хвилин. Анонім запитав, скільки вони готові заплатити за документи. На це ОСОБА_3 відповів, що вони як продавці самі повинні запропонувати ціну. У відповідь на це невідомий чоловік сказав, що зателефонує завтра. Фактично наступний дзвінок від аноніма поступив ОСОБА_3 03.07.2009 року незадовго до обіду, коли вони були разом. Після декількох хвилин суперечок про те, хто першим повинен назвати ціну, анонім озвучив свою вимогу -3 млн. доларів США. На це ОСОБА_3 відповів, що самостійно не може ухвалювати такі рішення і повинен порадитися з рештою акціонерів. Наступний раз анонім зателефонував ОСОБА_3 06.07.2009 року. Цього дня відбулося декілька розмов, при яких він не був присутній і знає про їх зміст зі слів ОСОБА_3 Анонім погрожував рейдерським захопленням підприємства з використанням документів, що є у того, і передачею їх правоохоронним органам для організації «наїзду». При цьому той оголосив вимогу отримати вказану ним суму за безготівковим розрахунком і попросив адресу електронної пошти, на яку той скине реквізити підприємства, якому потрібно заплатити. ОСОБА_3 говорив про те, що потрібно домовитися про реальну ціну, крім того зажадав від аноніма переліку документів, які той має в своєму розпорядженні як основи переговорів про ціну. Ввечері цього дня ОСОБА_3 в смс-повідомленні передав аноніму адресу його електронної пошти АДРЕСА_6 для передачі реквізитів підприємства і переліку документів.

Перелік документів, що є у аноніма, він отримав 07.07.2009 року в 15:47 з адреси АДРЕСА_7. Там був не повний перелік, проте він явно свідчив про те, що анонім дійсно володіє подробицями крадіжки. Тоді ж в іншому повідомленні з тієї ж адреси він отримав реквізити підприємства для перерахування грошей: ТОВ «Плаза Констракшн»04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, буд. 3, ЄДРПОУ 34531287 Рах. № 26007311799501 (відкр. 08.05.2009) АБ «Південній»м. Одеса, МФО 328209 ІПН 345312826597 Свідоцтво ПДВ 100105381 в.о. діректора ОСОБА_44. Того ж дня ввечері вони зібралися в кабінеті у ОСОБА_3, запросивши знайомого програміста, і з допомогою того спробували визначити, звідки була отримана ця пошта. Спроба результатів не принесла.

Наступний раз анонім зателефонував ОСОБА_3 08.07.2009 року. Цього дня розмови вдалося записати за допомогою спеціальної програми в смартфоні. У першій розмові цього дня анонім впевнився в тому, що вони отримали по електронній пошті повідомлення, пояснив, що складати докладніший перелік документів він не бажає, у відповідь на відмову ОСОБА_3 перераховувати гроші підприємству за рахунком в Одесі, погодився надати інші реквізити, продовжив залякування передачею викрадених документів в правоохоронні органи і вимоги негайно вирішувати питання з оплатою. При цьому висловив бачення механізму обміну: вони частинами платять на вказаний рахунок і кур'єром (або якось інакше) отримують пропорційну частину документів. Через деякий час анонім зателефонував знову і висловив обурення тим, що вони намагаються його вичислити, та сказав, що їм відомо все, що вони роблять в Голосіївському РУ ГУ та що повністю володіють всією інформацією із цього приводу. В кінці дня невідомий зателефонував знову, наполягав на негайному початку розрахунків, сказав що знає про всі дії, які вони роблять, і обіцяв після першого платежу передати одну з касет, на якій записувалися їхні розмови. В кінці невідомий попередив про даремність спроб простежувати рух грошей по рахунках підприємств, реквізити яких він дав.

09.07.2009 року анонім зателефонував ОСОБА_3 і в розмові, при якій він не був присутній, продовжував наполягати на негайному початку розрахунків. Того ж дня увечері він отримав на електронну пошту з тієї ж адреси реквізити двох підприємств для безготівкового платежу: ПП «Будівельна справа»Код ЗКПО 3323589 АБ «Діамантбанк»м. Київ р/р 2600731526 МФО 320854 нд ном.332355826550 No. св.ПДВ 100124405 адрес: м. Київ вул. Мазепи 3-б оф 197 Директор ОСОБА_46, ПП «Чак»Код 20075767 АКБ «Правекс-банк»м. Київ р/р 2600100530294 МФО 321983 нд під. No. 200757626067 No. св. ПДВ 36310005 м. Київ вул. Туполева 7а дир. ОСОБА_47.

15.07.2009 року по електронній пошті він отримав ще одні реквізити для оплати: ТОВ "С.Дж.Р.Груп" код 34981754 м. Київ вул. П. Лумумбі, 13 р/р 26003010109287 в ВАТ "КБ "Преміум" МФО 339555 ІНН 349817526551 Св-во 100039671 Директор - ОСОБА_48 НОМЕР_20 виданий Бориспільським МРВГУМВС Україні в Київській обл. 12.12.97р. проживає АДРЕСА_8 код НОМЕР_10.

Того ж дня після розмови з ОСОБА_3 анонім зателефонував йому на телефон НОМЕР_21. Він в цей час користувався смартфоном, що забезпечує запис розмов. Під час першої розмови він зажадав від аноніма доказів того, що той дійсно має в своєму розпорядженні вкрадені документи, а не тільки інформацію про них. Крім того, він сказав, що вони вивчили проблеми, які можуть виникнути у них у зв'язку із зникненням документів і не бачать витрат, що перевищують 1 млн. грн. Анонім на це заперечив та сказав, що у них вже є клієнти, що пропонують в 10 разів більше названої ним суми і в них все готово для захоплення заводу. Пропозиція в 1 млн. грн. той оцінив як несерйозну. Для доказу того, що викрадені документи і векселі знаходяться у аноніма він пообіцяв частину документів передати їм. Через деякий час він зателефонував йому і повідомив, що передає їм частину вкрадених документів: ОСОБА_3 повинен забрати їх в ресторані «Бомбей». ОСОБА_3 забрав у охоронця ресторану «Бомбей»теку, в якій було декілька документів, з числа викрадених. Про це його проінформував ОСОБА_3 Того ж дня анонім ще двічі телефонував йому і він з тим торгувався про суму, яку вони повинні заплатити. Домовленості досягнуто не було.

17.07.2009 року анонім двічі намагався додзвонитися до нього, але він не міг розмовляти, у зв'язку з чим направив йому смс-повідомлення з проханням передзвонити через годину. Більше дзвінків від аноніма не було.

Орієнтовно в середині вересня від ОСОБА_26 він дізнався, що ОСОБА_12 розповідав про свого сусіда по заміському будинку ОСОБА_13 як про людину, здатну допомогти у вирішенні проблем заводу. ОСОБА_3 в цих розмовах від допомоги відмовився, але він зрозумів, що вислови ОСОБА_12 не випадкові і попросив ОСОБА_26 зв'язатися з ОСОБА_12 та запитати про можливість зустрічі з ОСОБА_13 ОСОБА_26 його прохання виконав. Буквально наступного дня ОСОБА_13 зателефонував ОСОБА_3 і запропонував зустрітися. Зустріч відбулася в ресторані «Каравела». На ній були присутні ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та невідомий їм раніше ОСОБА_49. Як передав йому потім ОСОБА_3 на зустрічі його проінформували про те, що присутні представляють якусь дуже серйозну комерційну структуру, в якій ОСОБА_12 є найнятим робітником і на якого оформлені значні активи, що примушує цю структуру піклуватися про його безпеку, а ОСОБА_49 відповідає за силові вирішення питань «в стилі 90-х років». Крім того, ОСОБА_13 сказав, що знає, у кого знаходяться викрадені документи, і готовий виступити посередником в переговорах з ним. Наступна зустріч відбулася 02.10.2009 року в ресторані «Каравела». Вони приїхали туди разом з ОСОБА_3, він узяв з собою диктофон. Біля входу їх зустрів ОСОБА_13, який в командах охороні і офіціантам явно продемонстрував свої господарські позиції в ресторані. З питання, що цікавить їх, той почав туманно пояснювати про дві групи людей, які на паях володіють їхніми документами та на які у ОСОБА_13 є певний вплив і він готовий допомагати їм для того, щоб вирішити всі їхні проблеми. При цьому ОСОБА_13 повідомив про те, що це питання треба вирішувати дуже терміново, тому що проти них працюють дуже серйозні люди, з якими їм боротися марно, що за його інформацією на них вже готується «наїзд»СБУ, що наші документи можуть з'явитися в правоохоронних органах, а в документах завжди можна знайти привід для того, щоб перешкодити спокійній роботі, а може бути навіть когось «закрити». Для цього, як він пояснив, навіть якщо немає законних підстав в документах, завжди можна за гроші схилити до помилкових звинувачень в адресу керівництва деяких співробітників підприємства, на яких ці структури мають вплив. Крім того, є можливість перешкодити нормальній роботі підприємства, тобто на завод і керівництво чекають набагато більші фінансові втрати і клопіт, якщо вони не домовляться з людьми, у яких їхні документи і які працюють проти них. Себе ж ОСОБА_13 представив як керівника дуже впливової структури, яка здатна вирішити будь-які питання в правоохоронних органах від ГПУ до ВСУ, і готовий за певну винагороду допомагати їм в цьому конфлікті. Спершу ОСОБА_13 потрібно дати 50 тис. доларів США для вирішення першочергових завдань під звіт, для того, щоб продемонструвати їх супротивникам свою серйозність. На це він з ОСОБА_3 сказали, що їм треба подумати, порадитися і так далі, але в цілому вони готові до співпраці.

ОСОБА_3 зустрівся із ОСОБА_13 і ОСОБА_49 в «Каравелі»05.10.2009 року. ОСОБА_13 говорив про те, що ситуація може вийти з-під контролю, треба швидше щось робити, квапив з вирішенням питання про проплату авансу на витрати і гонорару за посередництво. На зустрічі 06.10.2009 року в «Каравелі»присутні були він, ОСОБА_50, ОСОБА_13 і ОСОБА_49. ОСОБА_13 знову говорив про те, що треба вирішувати все дуже швидко, люди працюють проти них, ситуація може вийти з-під контролю, завтра ціна може зрости і так далі. ОСОБА_13 описував величезні можливості їх супротивників, які для захоплення заводу можуть виставити армію, розповів, що ті недавно захопили базу в Бортничах на 4 га землі, а бізнесмена, який не відреагував на їх вимоги, місяць тримали на Лук'янівці в поганих умовах, комусь спричинили тілесні ушкодження тощо. Також він знову казав про свої величезні можливості командувати правоохоронними органами для вирішення комерційних питань, про те, що якби він встав на бік їх супротивників, то в них були б великі проблеми. При цьому ОСОБА_13 визнав, що вкрадені документи грають в задумах певну роль, але атаки на підприємство можуть вестися і без них, наполягав на тому, що потрібно терміново починати платити йому для врегулювання конфліктної ситуації. Вони в черговий раз підтвердили готовність до співпраці, але взяли паузу для детальнішого вивчення ситуації.

У жовтні він ще кілька разів зустрічався з ОСОБА_13 в кафе на розі вулиць Володимирської і В. Житомирської. На цих зустрічах ОСОБА_13 продовжував залякування могутнім супротивником і наполягав на тому, що потрібно починати оплачувати його посередницькі послуги. Він же наполягав на тому, що йому потрібно тільки комплексне рішення питання: він готовий платити за послуги того, якщо той запропонує загальний кошторис врегулювання конфлікту, яка буде прийнятною для нього і його партнерів. В кінці жовтня ОСОБА_13 погодився з такою формулою взаємин, обумовивши свій гонорар в сумі 40 тис. доларів США.

На зустрічах в листопаді ОСОБА_13 описував хід переговорного процесу, казав, що один з їх супротивників був проінформований про висунуту їм по телефону в липні вимогу в сумі не 3 млн. доларів, а 2 млн. доларів, що той виторгував їх вимоги до 1 млн. доларів, а потім повідомив про зниження вимог ще на 100 тис. доларів. При цьому ОСОБА_13 заявляв про згоду отримати необхідну суму товарами, земельними ділянками, в розстрочку і так далі ОСОБА_13 постійно наполягав на тому, що питання треба вирішувати терміново. Він обіцяв все терміново вирішити, як тільки вони домовляться про прийнятну ціну. 12.11.2009 року він запропонував 300 тис. доларів з розбиттям: 60% - відразу в обмін на комплект вкрадених документів, останнє -рівними частинами протягом року за умови, що їхні супротивники не робитимуть дій, які можуть їм пошкодити. ОСОБА_13 висловив припущення, що така пропозиція може бути прийнята і взяв час для переговорів. 17.11.2009 року ОСОБА_13 зустрівся з ОСОБА_3 і повідомив тому про досягнуту домовленість. На зустрічах з ним 18.11.2009 року та 25.11.2009 року ОСОБА_13 наполягав на прискоренні розрахунків, обурювався тим, що вони тягнуть час тощо. Він пообіцяв розрахуватись в перший тиждень грудня.

У зв'язку з тим що ОСОБА_13, а також група осіб шляхом погроз і шантажу, а саме поверненням вкрадених документів підприємства, вимагала заплатити йому гроші, він звернувся до співробітників міліції про допомогу захистити свої законні права, крім того, він турбувався про безпеку свого здоров'я та життя (т. 2 а.с. 38-45). Суд вважає протокол, в якому викладені дані покази, допустимим та належним доказом. Посилання захисту на те, що даний доказ є неналежним, оскільки потерпілий ОСОБА_19 не був допитаний безпосередньо в суді, є безпідставними, оскільки покази потерпілого були оголошені судом в порядку, передбаченому ст. 306 КПК України, у зв'язку зі смертю останнього.

Крім того, дані покази в повній мірі узгоджуються із показами потерпілого ОСОБА_3, який, крім іншого, показав, що приблизно 01.07.2009 року о 13 год. йому на мобільний телефон НОМЕР_15 був здійсненний телефонний дзвінок з абонентського номера телефону НОМЕР_14. Телефонував раніше невідомий чоловік, який не представився та запитав у нього: «це ОСОБА_3»на що він відповів «що так, це він». Після цього цей чоловік сказав, що в нього є документи, які можуть його зацікавити. Він відповів йому що зараз не може з ним розмовляти, і попрохав зателефонувати через декілька хвилин.

Приблизно через 20 хвилин після цього вищевказаний чоловік знову зателефонував та повідомив, що у нього є документи які можуть його зацікавити, як голову правління ВАТ «ЗЗБК №1»та запитав, яку суму він готовий за них заплатити, бо в нього такий пакет документів, з якими легко можна захопити рейдерським шляхом їх підприємство. Він зрозумів, що мова йде за документи, які були викрадені 18.06.2009 року із сейфа в кабінеті ОСОБА_15 Він запропонував цьому чоловіку зустрітись та обговорити це питання, на що невідомий відмовився та сказав, що зустрічатися не буде і вести переговори буде по телефону. Потім цей чоловік запропонував обговорити дане питання з акціонерами і сказати йому скільки вони можуть заплатити за ці документи.

03.07.2009 року йому зателефонував той же незнайомий чоловік та запитав, яку суму вони готові заплатити за викрадені документи, він не зміг йому її назвати, тоді незнайомець озвучив суму в розмірі 3 000 000 доларів США. Почувши вказану суму він повідомив невстановленій особі, що вказане рішення ним не може бути прийнято, а лише приймається акціонерами, які мають контрольний пакет акцій, а саме ОСОБА_19 та ОСОБА_20, на що невідома особа сказала, щоб він повідомив їм про вказані умови та суму викупу за документи. Також вказана особа повідомила, що якщо він або акціонери відмовляться заплатити вказану суму, то у них є детальні відомості про незаконну діяльність заводу, і що вказані відомості можуть потрапити до рук правоохоронних органів, або маючи на руках вказані документи вони можуть здійснити рейдерське захоплення заводу. Він сприйняв дану погрозу дуже серйозно, так як вважав, що її могли здійснити. Під час даної телефонної розмови поруч з ним знаходився ОСОБА_19, якому він відразу після закінчення розмови передавав її зміст. Він також реально сприйняв погрози невідомого чоловіка про рейдерське захоплення підприємства та почав з даного приводу дуже нервувати. Він порадив не відмовляти даному чоловіку у викупі, а тягнути час, щоб можна було щось вигадати та прийняти рішення, що в послідуючому і робилось.

Після чого протягом часу з 06.07.2009 року до 15.07.2009 року між ним та невідомою особою, яка представляла інтереси певних людей, відбувалися телефонні розмови з вищевказаного номеру телефону. В ході вказаних розмов невідома особа наполягала на тому, щоб він переконав акціонерів заплатити викуп за вказані документи, та що в разі коли не відбудеться оплата, то вказані документи попадуть до правоохоронних органів або у гіршому випадку буде здійснено рейдерське захоплення заводу. Після перших дзвінків від невідомої особи він повідомив акціонерів, які мали контрольний пакет акцій заводу, в тому числі ОСОБА_20 Після того як він повідомив про ситуацію, яка склалася на підприємстві, ОСОБА_19 попросив його, щоб в ході переговорів з особами, які вимагають грошові кошти, він дізнався, які саме документи у них знаходяться, щоб потягти час з метою з'ясування, хто саме викрав документи та встановлення осіб, які стоять за викраденням та вимаганням вказаної суми грошових коштів.

Протягом вказаного часу в ході бесіди ним була названа електронна скринька ОСОБА_19, на яку потрібно було відправити список документів, які у них перебувають. Так невідомі особи переслали на електронну скриньку ОСОБА_19 частину списку документів, які були викрадені із сейфу. Коли вони отримали по електронній пошті вказаний список, то разом з ОСОБА_19 та спеціалістами намагалися з'ясувати, з якої адреси була відправлена електронна пошта, але так і не змогли цього зробити, так як лист на електронний почтовий ящик йшов через американський сервер. Наступного дня, тобто 08.07.2009 року приблизно об 11 годині, на його номер мобільного телефону зателефонував невідомий, з яким він спілкувався і перед цим, та в ході розмови невідома особа повідомила йому, що знає про їх намагання встановити звідки надіслана інформація. При наступній розмові невстановлена особа повідомила, що по електронній пошті будуть передані реквізити фірм, на які потрібні перерахувати грошові кошти, оскільки оплата буде здійснюватись лише по безготівкову перерахунку і ніхто ні з ким зустрічатися не буде, а також невідома особа повідомила, щоб ніхто не намагався з'ясувати, що це за фірми і куди підуть перераховані грошові кошти, оскільки це буде безрезультатно. В подальшому на електронну скриньку ОСОБА_19 прийшли реквізити наступних фірм, а саме: ПП «Чак»код ЄДРПО 20075767, р/р 2600100530294 в АКБ «Правекс Банк»м. Київ зареєстроване в м. Києві вул. Туполєва, 7-А, директор ОСОБА_47; ПП «Будівельна справа»код ЄДРПО 3323589, р/р 2600731526 в АБ «Діамант Банк»м. Київ за адресою: м. Київ вул. Мазепи, 3-Б офіс. 197. Про дані фірми може більше розповісти ОСОБА_19

Невідомий постійно наполягав, щоб він вмовив ОСОБА_19 та ОСОБА_20 заплатити суму в 3 000 000 доларів США. Коли він запропонував невідомій особі зателефонувати на пряму даним акціонерам, невідомий чоловік відмовився, але згодом, коли зрозумів, що вказані питання пов'язані з отриманням вказаної суми грошових коштів залежать лише від них, то погодився отримати номер телефону одного із акціонерів, а саме ОСОБА_19, який він йому і надав та по якому невідома особа спілкувалася із останнім.

15 липня 2009 року йому знову зателефонував той самий чоловік, з яким він розмовляв до цього, та повідомив, що в ресторані «Бомбей»біля моста «Патона»в м. Києві, він залишив пакет з документами, в якому є деякі оригінали документів, які знаходяться у нього, та за які вони вимагають грошові кошти. Невідомий чоловік повідомив, що вказаний пакет з документами їм передасть охоронець вказаного ресторану. В цей же день приблизно о 15 годині він приїхав на власному автомобілі до вказаного ресторану, де охоронець передав йому папку з документами, які він, в свою чергу, передав ОСОБА_19

Приблизно в десятих числах серпня 2009 року приїхав ОСОБА_12 і повідомив, що у нього є сусід по дачі ОСОБА_13, який може допомогти вирішити проблеми із ситуацією, яка склалася навколо заводу з правоохоронними органами. Від даної пропозиції він відмовився. Наступного дня, приблизно 12 або 13 серпня 2009 року приблизно о 9 годині йому на мобільний телефон з номеру мобільного телефону НОМЕР_22 зателефонував раніше невідомий чоловік, який представився ОСОБА_13 та повідомив, що ОСОБА_12 не так виклав ситуацію, яка склалася на заводі і що питання більш серйозніше та в його інтересах зустрітися з ним та обговорити ситуацію. При цьому повідомив, що зустріч відбудеться в ресторані «Каравела» о 12 годині.

Він, в свою чергу, повідомив про запропоновану зустріч в ресторані «Каравела»ОСОБА_19 та передав йому і їх розмову з ОСОБА_13 Прибувши на зустріч о 12 годині у вказаний ресторан він зайшовши в середину помітив, що за столиком сидить ОСОБА_12 ще з двома раніше невідомими чоловіками. Коли він підійшов до їх столика, ОСОБА_12 представив одного чоловіка як ОСОБА_13, а іншого - як ОСОБА_49. Під час спілкування ОСОБА_13 став розповідати, що ОСОБА_12 працює на їх організацію і являється цінним та активним співробітником їх організації, тому вони не можуть допустити, щоб ОСОБА_12 був замішаний в їх справах, що стосується ситуації, яка склалася навколо заводу, і у зв'язку з чим вони готові сприяти у вирішенні проблем виключно в інтересах особистої безпеки, якщо акціонери, не можуть вирішити свої проблеми самі. Розмова в подальшому почала відбуватися у напрямку та на тему про викрадення документів. В ході розмови він висловив свою думку, що крадіжку оригінала статуту, векселів на пред'явника та інших цінних паперів міг вчинити хтось із працівників заводу і не простий співробітник, а лише особа з керівного складу заводу і що виникають підозри на ОСОБА_12 Під час його висловлювань ОСОБА_12 не виправдовувався і практично весь час відмовчувався. Також ОСОБА_13 просив його передати акціонерам заводу ОСОБА_19 та ОСОБА_20 його переживання і можливість надати допомогу у вирішені проблем, які склалися навколо заводу та крадіжки документів. Крім того, в подальшому ОСОБА_13 почав неодноразово наголошувати, що якщо їх організація, до якої входить ОСОБА_12, постраждає від дій акціонерів заводу, а саме втратить грошові кошти із-за проблем з ОСОБА_12, то вони та їх організація розберуться з усіма винними особами причетними до виниклих у них проблем, будь-якими способами, у тому числі, із участю кримінальної сторони, яку представляє ОСОБА_49, який являється безпосереднім представником кримінального світу. Почувши вказану інформацію, він зрозумів, що крім погроз на його адресу та адресу акціонерів ОСОБА_19 та ОСОБА_20, може бути застосоване і фізичне насилля. Після чого він повідомив, що передасть їх пропозицію ОСОБА_19 та ОСОБА_20, що в подальшому він і зробив.

17.11.2009 року йому зателефонував ОСОБА_53 та призначив зустріч в парку «Партизанської слави»в ресторані «Мисливській двір»о 15 год. Під час зустрічі і розмови з ОСОБА_13, останній почав висловлювати невдоволення тим, що ОСОБА_19 тягне час з приводу передачі грошових коштів, при цьому запропонував наступний розрахунок за викрадені документи, а саме: 180 000 доларів США, які повинні передати відразу, за що вони повернуть всі викрадені документи, а решту грошових коштів в сумі 120 000 доларів США ОСОБА_19 та ОСОБА_20 повинні виплачувати по 10 000 доларів США щомісяця протягом року, а ОСОБА_13, в свою чергу, гарантує, що особи, яким призначені грошові кошти не будуть пред'являти до них претензій. Крім того, під час бесіди, ОСОБА_13 повідомив, що йому також потрібно буде заплатити 40 000 доларів США за його посередницьку діяльність. Вказана розмова ним була записана на диктофон та в подальшому передана ОСОБА_19 ОСОБА_13 також повідомив, що передача грошей та документів буде відбуватися наступним чином, а саме: він (ОСОБА_13.) та ОСОБА_19 зустрічаються в одному місці, де буде відбуватися передача грошових коштів йому, а він разом з ОСОБА_12 та представником зацікавлених осіб зустрінеться в іншому місці, де буде перевірятися наявність всіх викрадених документів разом з представниками сторони, яка пред'являє вимоги щодо передачі грошових коштів. Крім того, ОСОБА_13 повідомив, що якщо акціонери ОСОБА_19 та ОСОБА_20 відмовляться заплатити грошові кошти в сумі 300 000 доларів США, то у заводу будуть дуже великі проблеми, а саме будуть надходити скарги від дрібних акціонерів щодо діяльності заводу, будуть всі можливі неприємності з приводу діяльності товариства, а саме: Здолбунівський завод розірве договір на поставку із заводом цементу для виготовлення залізобетонних конструкції, а також залізниця буде поставлена на ремонт, у зв'язку з чим не буде поставлятися сировина на завод, мав на увазі під'їзди до заводу, у зв'язку з чим краще заплатити вказану суму та позбавитись неприємностей.

Крім того, 24.11.2009 року приблизно о 15 годині він знову зустрівся з ОСОБА_13 на автостоянці біля ТЦ «Піраміда»в автомобілі «Мерседес»сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_13 Під час вказаної зустрічі також був присутній ОСОБА_12 В ході зустрічі ОСОБА_13 та ОСОБА_12 почали показувати йому документи, які були складені у два великих поліетиленових пакети, при цьому ОСОБА_13 повідомив, що у нього була попередня розмова по телефону, в ході якої він домовився з ОСОБА_19, що він покаже, що дійсно є в наявності всі документи і що ОСОБА_12, який знає, які повинні бути документи, їх перевірить. Також під час зустрічі ОСОБА_13 почав висловлювати своє невдоволення тим, що ОСОБА_19 в черговий раз переніс дату розрахунку по вказаних документах ще на один тиждень. Крім того, ОСОБА_13 повідомив, що, якщо ОСОБА_19 йому 25.11.2009 року не передзвонить і не передасть яку-небудь частину грошових коштів за вказані векселя та інші документи, то він оголосить війну і перейде на сторону тих осіб, які володіють вказаними документами та які повинні отримати вищевказану грошову суму. Після цього вони роз'їхались.

04.12.2009 року приблизно о 12 год. йому зателефонував ОСОБА_19 та повідомив, що потрібно зустрітися із ОСОБА_13 та передав телефон останньому. Він домовився зустрітися з ОСОБА_13 на майданчику біля кінотеатру «Зоряний»та разом з працівником міліції ОСОБА_54 поїхали за вказаною адресою. Приблизно о 13 год. туди приїхав власним автомобілем «Мерседес»ОСОБА_13 та попрохав пересісти його і працівника міліції, який виконував роль юриста заводу, до нього в автомобіль, що вони і зробили. Після цього ОСОБА_13 почав їздити по м. Києву, перевіряючи, чи ніхто за ним не слідкує. Коли приїхали в один із дворів будинку, розташованого на Кловському спуску, то ОСОБА_13 зупинився, сходив до автомобіля ОСОБА_12, що стояв неподалік, забрав там 2 поліетиленові пакети з документами, приніс їх до свого автомобіля та передав йому і ОСОБА_54 для перевірки. Він звірив дані документи з реєстром, а ОСОБА_54 перевірив векселя. Після цього він зателефонував ОСОБА_19 і повідомив, що все гаразд, що можна розраховуватись. Після цього ОСОБА_13 відвіз його та ОСОБА_54 до кінотеатру «Зоряний»і, висадивши їх, поїхав на зустріч з ОСОБА_19, а він та ОСОБА_54 поїхали в УБОЗ м. Києва для дачі пояснень. Через деякий час від ОСОБА_19 він дізнався, що ОСОБА_13 та ОСОБА_12 були затримані працівниками міліції та у них вилучені всі документи та цінні папери. Потерпілий також вказав, що погрози від аноніма та в подальшому від ОСОБА_13, в тому числі у присутності ОСОБА_12, вони всі сприймали як надзвичайно реальні.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_20 також, крім іншого, показав, що з 1998 року він являється акціонером і членом наглядової ради ВАТ «ЗЗБК № 1», і опосередковано є співвласником ТОВ «Спецмонтаж ЗЗБК № 1», ТОВ «СМУ № 1 ЗЗБК № 1», ТОВ «БК «Універсал». Безпосередньої участі в діяльності цих підприємств він не приймає, але як співвласник цікавиться проблемами, що виникають. 01.07.2009 року, коли він знаходився за кордоном по особистих питаннях, до нього на мобільний телефон зателефонувала ОСОБА_5 і повідомила, що ОСОБА_3 був здійснений телефонний дзвінок від невідомої особи, яка повідомила про те, що викрадені документи знаходяться у неї, і що, якщо вони відмовляться їх викупити, то підприємству загрожують проблеми різного характеру. Також, коли він повернувся додому, то дізнався про те, що ще здійснювалися дзвінки вже з пропозицією викупити документи за 3 000 000 доларів США. Після чого ним, ОСОБА_19 і ОСОБА_3 було прийняте рішення вступити в переговори з невідомим з подальшим зверненням в міліцію. З неодноразових телефонних розмов, які відбувалися у ОСОБА_3 з невідомим, йому стало відомо, що були погрози про рейдерське захоплення з їх боку з використанням вищезгаданих документів. Окрім цього невідома особа почала пересилати на електронну пошту ОСОБА_19 реквізити банківських рахунків різних підприємств з вимогою переказу на вищезгадані рахунки грошових коштів.

Вони дійшли до висновку, що ОСОБА_3 потрібно торгуватися про реальну ціну, тим самим почали затягувати час і вимагати доказів, що документи, які вкрадено дійсно знаходяться у невідомих. Для отримання переліку документів ОСОБА_19 дав невідомому адресу своєї електронної пошти, внаслідок чого 07.07.09 року ними був отриманий перелік вкрадених документів. Як йому стало відомо, 08.07.2009 року невідомий знову зателефонував ОСОБА_3 і вони почали обговорювати суму грошей, за яку ті могли б повернути документи. Окрім цього, йому стало відомо, що цю розмову вдалося записати на мобільний телефон.

Із слів ОСОБА_3 стало відомо, що анонім продовжує здійснювати телефонні дзвінки і наполягати на негайному розрахунку, також попередив про даремність спроб простежувати рух грошей по рахунках підприємств, реквізити яких той дає. У одній із розмов вони оцінили, що їхні збитки, у зв'язку із викраденням документів, не перевищуватимуть більше 1 000 000 гривень, і запропонували повернути документи за дану суму, на що анонім відповів, що у них є клієнти, які пропонують в 10 разів більше. Через деякий час, коли він знаходився з ОСОБА_19 поряд, невідомий зателефонував тому і повідомив, що передає частину вкрадених документів, а також повідомив, що документи будуть знаходиться в ресторані «Бомбей», і що ОСОБА_3 зможе їх забрати, що цього дня останній і зробив. В середині вересня він дізнався від ОСОБА_3, що ОСОБА_12 розповідав про свого сусіда ОСОБА_13 як про людину, яка здатна допомогти у вирішенні проблем заводу. Наступного дня ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_13 і домовився про зустріч в ресторані «Каравела». Зі слів ОСОБА_3 окрім ОСОБА_13 на зустрічі також був присутній ОСОБА_12 і раніше невідомий ОСОБА_49. Перший, як повідомили, представляє серйозну комерційну структуру, в якій ОСОБА_12 є найнятим робітником і на якого оформлені значні активи, що примушує цю структуру піклуватися про безпеку останнього, а ОСОБА_49 відповідає за силові вирішення питань у кримінальному світі. Крім того, ОСОБА_13 сказав, що знає, у кого знаходяться викрадені документи і готовий виступити посередником в переговорах з ними і людьми, які викрали документи. Вищезгадана інформація на його погляд свідчила про те, що швидше за все документи знаходяться у них.

Після чого у ОСОБА_3 і ОСОБА_19 неодноразово відбувалися зустрічі в різних місцях з ОСОБА_13, ОСОБА_12 і ОСОБА_49, про які ті його інформували особисто і розповідали про розмови, що відбуваються, а також давали послухати записані переговори, а саме, що ОСОБА_13 виступає посередником від дуже серйозних людей, у яких знаходяться вкрадені документи, і якщо вони затягуватимуть передачу грошових коштів, то у них виникнуть дуже серйозні проблеми, які стосуються не тільки проблем заводу, а і особистого характеру, одним словом почав залякувати.

У жовтні у ОСОБА_19 з ОСОБА_13 були неодноразові зустрічі, на яких останній продовжував залякувати і наполягати на тому, що потрібно починати оплачувати його посередницькі послуги, за які він просив 40 тис. доларів. В результаті даних зустрічей ОСОБА_19 розповів йому, що в ході переговорного процесу з ОСОБА_55 вони домовились про суму викупу у розмірі 2 000 000 доларів США, а не про 3 000 000 доларів США, як було спочатку. В ході вищезгаданих переговорів ОСОБА_55 повідомив ОСОБА_19, що зміг домовиться з людьми, які володіють вкраденими документами, про значні зниження вимог. Внаслідок чого ОСОБА_56 підтвердив згоду на передачу документів в обмін на 300 000 доларів США частинами і почав вимагати прискорення передачі грошей.

В подальшому ОСОБА_19 домовився про зустріч з ОСОБА_55 04.12.2009 року. Після чого, порадившись між собою, вони вирішили звернутись в органи внутрішніх справ з метою інформування про те, що відбувається, що і зробив ОСОБА_19 Після чого, оскільки у них не було великої суми грошей, то ОСОБА_19 дав 20 000 доларів США купюрами номіналом по 100, які він обміняв в банку на 10-ти доларові купюри, при цьому зверху вирішили покласти купюри номіналом по 100 доларів США, щоб дана сума грошей виглядала як 200 000 доларів США. Цю «куклу»на його прохання підготували в банку, це були дві пачки запечатаних грошових коштів. При цьому сума, яку вони збиралися передавати, складала 20 400 доларів США. Дана сума була оглянута співробітниками міліції при понятих, про що був складений протокол.

В телефонному режимі ОСОБА_19 і ОСОБА_13 домовились зустрітися в кафе на розі вулиць Володимирської і В. Житомирській в м. Києві приблизно о 13:00 годині, і ця зустріч відбулася. Після чого ОСОБА_3 з одним із співробітників міліції, якого, як він знає, представили юристом, поїхали дивитися на вкрадені документи. В цей час він зустрівся з ОСОБА_19 в кафе-варенична «Перемога», де у них при собі знаходилися підготовлені гроші для обміну. Там вони дочекалися телефонного дзвінка ОСОБА_13, який повідомив, що документи ОСОБА_3 подивився і що вони їдуть в те ж кафе, а саме на перетин вулиць Володимирської і В.Житомирської, де вони зустрічалися з ОСОБА_19 перед цим, для обміну. Вони прибули у вищезгадане кафе, куди через деякий час підійшов ОСОБА_13 ОСОБА_19 при зустрічі представив його ОСОБА_13 і вони почали обговорювати як відбуватиметься обмін грошей на документи. ОСОБА_19 сказав, що у них з собою є 200 000 доларів США, які вони готові обміняти на документи, при цьому 180 000 доларів США ОСОБА_13 може віддати уявним власникам вкрадених документів, а 20 000 доларів США візьме за посередництво. Почувши це, ОСОБА_13 запитав, коли вони віддадуть решту грошей. Крім того, на питання ОСОБА_19, чи всі документи той привіз, ОСОБА_13 відповів, що всі документи у того для обміну є. Вони захотіли, щоб він приніс документи в кафе, на що він не погодився, а запропонував зробити обмін у своєму автомобілі. Після чого вони вийшли з кафе, сіли в автомобіль, який стояв на протилежній стороні вулиці Володимирської, де ОСОБА_19 почав передавати гроші ОСОБА_13, а той попросив його самому відкрити опечатані пачки в кількості 2 штук для перевірки, і пожартував, що наступного разу вже можна буде не перевіряти. При цьому ОСОБА_19 запитав у ОСОБА_13 чи немає у того ножа, щоб відкрити. Коли ОСОБА_13 почав шукати, чим можна відкрити, він запитав, де ж документи, на що той відповів, що документи в багажнику і їх можна забрати. Забравши пакет з документами він сів назад в автомобіль і в цей момент підійшли співробітники міліції, які попроси всіх вийти із автомобіля, що вони і зробили. Після чого вони були доставлені для дачі пояснень в приміщення УБОЗ м. Києва по вул. Антоновича, 114. Гроші, які він вручав ОСОБА_13, були їм одразу ж повернуті міліцією. Крім того, свідок вказав, що зі слів ОСОБА_19 та ОСОБА_3 він розумів, що погрози, які висловлювались були реальними.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_26 показав, що з ОСОБА_12 раніше підтримував лише ділові відносини, у зв'язку з його професійною діяльністю. ОСОБА_18 він не знає. Прізвище ОСОБА_13 чув від ОСОБА_12 при наступних обставинах. Його фінансова компанія видає кредити для «ЗЗБК № 1», у зв'язку з цим його цікавлять фінансові справи «ЗЗБК № 1», у зв'язку з цим він знайомий з співзасновниками та дирекцією «ЗЗБК № 1». В червні 2009 року йому стало відомо, що на «ЗЗБК № 1»викрали установчі документи та векселя на пред'явника на досить велику суму грошових коштів.

Йому відомо, що через деякий час ОСОБА_3 телефонували та повідомляли, що у даних осіб знаходиться викрадені документи, вимагали кошти, надсилали рахунок в м. Одеса, на який їх можна перерахувати. Після того як ОСОБА_3 повідомив їм, що він не головний, невідома людина телефонувала ОСОБА_19

Приблизно у вересні 2009 року, знаходячись на «ЗЗБК № 1»в кабінеті генерального директора «ЗЗБК № 1»ОСОБА_12, від останнього йому стало відомо, що у того є сусід по дачі, досить впливовий чоловік, який може допомогти в поверненні установчих документів підприємства та векселів на пред'явника, при цьому той попросив передати дану інформацію ОСОБА_19, ОСОБА_20 та ОСОБА_3 Дану інформацію він передав ОСОБА_19, ОСОБА_20 та ОСОБА_57, однак, наскільки йому відомо, дана розмова нічим не закінчилася. Після чого приблизно через тиждень, коли він разом з ОСОБА_20 та ОСОБА_12 знаходилися в кабінеті останнього, ОСОБА_12 знову розповів про свого сусіда по дачі, який може допомогти в поверненні цінних паперів підприємства. Вони запитали того як прізвище цього сусіда, ОСОБА_12 назвав прізвище ОСОБА_13. Однак, наскільки йому відомо, дана розмова також нічим не закінчилася.

Через деякий час від ОСОБА_19 він дізнався про те, що до ОСОБА_3 на «ЗЗБК № 1»ОСОБА_12 привозив ОСОБА_13 Після даної зустрічі, наскільки йому відомо від ОСОБА_19, вже останній зустрівся з ОСОБА_13 Після цього, про що йому достовірно відомо, ОСОБА_13 разом з іншими особами стали вимагати у співзасновників «ЗЗБК № 1»грошові кошти. Також в листопаді 2009 року йому стало відомо, що ОСОБА_19 звернувся у зв'язку із погрозами до правоохоронних органів та при передачі грошових коштів в обмін на документи ОСОБА_12 та ОСОБА_13 були затримані.

Крім того, вина підсудних у вчиненні вимагання за викладених у вироку обставин в повній мірі підтверджується і зібраними та дослідженими судом письмовими доказами, які в своїй сукупності в повній мірі узгоджуються з вищевикладеними показами потерпілих та свідків. Зокрема, даними заяви ОСОБА_19 від 4.12.2009 року (т. 1 а.с. 96-97) про вчинення відносно нього вимагання; даними, що містяться в заяві від ПАТ «ЗЗБК № 1»від 04.08.2010 року про викрадення векселів на пред'явника загальною номінальною вартістю 20 248 000 гривень (т. 2 а.с. 78-79); даними заяви від ТОВ «СМУ 1 ЗЗБК № 1»від 04.08.2010 про викрадення векселів на пред'явника загальною номінальною вартістю 32 487 131,56 гривень (т. 2 а.с. 86-87); даними протоколу огляду грошових коштів від 04.12.2009 року, згідно яких були оглянуті грошові кошти загальною сумою 20 400 доларів США, які знаходяться у 2 банківських поліетиленових упаковках та виглядають як 2 упаковки по 100 000 доларів США із долученим фотознімком перших та останніх чотирьох купюр, що був наданий потерпілими (т. 1 а.с. 104-106). Допитаний в суді свідок ОСОБА_58, який був понятим при проведенні даної слідчої дії, в повній мірі підтвердив обставини, викладені у протоколі, в тому числі те, що він оглядав грошові кошти, що знаходились у пакунку, звіряв номери купюр із номерами, що знаходились на аркуші паперу із ксерокопією даних купюр. Свідок підтвердив, що верхні та нижні купюри були номіналом по 100 доларів США, решта -по 10 доларів США. Також свідок зазначив, що разом з ним був ще й інший понятий, ні в нього, ні в останнього жодних зауважень, сумніві не було, вони обидва поставили свої підписи і в протоколі, і на ксерокопії купюр.

Аналогічні за своїм змістом покази надав і свідок ОСОБА_59, який вказав, що за дорученням він безпосередньо проводив огляд грошових коштів, які надали потерпілі, в сумі 20 400 доларів США в двох банківських упаковках, які він разом із понятими оглянув. Також він долучив ксерокопію із верхніми та нижніми купюрами, яку надали потерпілі, до протоколу, звірили номери та серії купюр. Вказані гроші виглядали як 200 000 доларів США. На скільки він пам'ятає на банківській стрічці були вказані сума грошей, їх номери та серії, підстав сумніватися у справжності грошових коштів ні в нього, ні в понятих не було. Враховуючи вищевказані покази свідків, суд вважає що зазначений вище протокол огляду грошових коштів із викладеними в ньому даними є належним і допустимим доказом, тому покладає його в основу обвинувального вироку.

Крім того, вина підсудних підтверджується і даними протоколу огляду місця події від 04.12.2009 року, згідно яких за адресою: м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4, був оглянутий автомобіль itsubishi pajero sport»реєстраційний номер НОМЕР_13, який належить ОСОБА_12, у багажному відділенні якого було виявлено та вилучено поліетиленовий мішок білого кольору з написом «Нова Лінія»«супермаркет будівельних матеріалів», з документами ВАТ «ЗЗБК № 1»(т. 1 а.с. 191), які визнані у справі речовими доказами та були оглянуті у визначному законом порядку (т. 1 а.с. 192-201); даними протоколу огляду місця події від 04.12.2009 року, згідно яких за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 6, був оглянутий автомобіль Benz S-430» реєстраційний номер НОМЕР_4, який належить ОСОБА_13, у салоні якого, на правому пасажирському сидінні, було виявлено та вилучено поліетиленовий пакет в якому знаходяться 10 пачок з купюрами американських доларів США, опечатані стрічкою ВАТ АБ «Старокиївський», в якій верхня купюра номіналом 100 доларів США має серійний номер АЕ24420511С, а нижня HK30960231В, інші купюри номіналом 10 доларів США загальною сумою 10000 доларів США, та поліетиленовий пакет у якому знаходяться долари США з купюрами американських доларів США опечатані стрічкою ВАТ АБ «Старокиївський», датованою 04 грудня 2009 року, в якій верхня купюра номіналом 100 доларів США має серійний номер FB15655436D, а нижня HВ761162811, інші купюри номіналом в 10 доларів США загальною сумою 10000 доларів США (т. 1 а.с. 216-219), які також у визначному законом порядку були оглянуті та визнані речовими доказами у справі (т. 1 а.с. 222, 224).

Посилання сторони захисту на те, що дані докази є неналежними є безпідставними, виходячи із наступного. Як вбачається із матеріалів справи, огляд автомобіля підсудного ОСОБА_12 було проведено за його письмовою згодою (т. 1 а.с. 212), що було ним підтверджено, в тому числі, в суді. Його посилання на застосування до нього недозволених методів впливу в той момент не знайшло свого підтвердження ні в ході досудового, ні судового слідства. Огляд автомобіля підсудного ОСОБА_13 було дійсно проведено без дозволу власника, проте, враховуючи те, що дана слідча дія проводилась у зв'язку із безпосереднім переслідуванням осіб, що підозрюються у вчиненні злочину, та з метою уникнення втрати важливих доказів, тобто вчинене в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 190 КПК України. Той факт, що дані слідчі дії проводилися оперативним співробітником також не є істотним порушенням вимог закону, оскільки огляди проводились в порядку, передбаченому ст. 118 КПК України в рамках контрольованої правоохоронними органами на підставі заяви потерпілого передачі коштів особам, які підозрювались у вчиненні вимагання. Крім того, слід вказати, що при проведенні описаних вище оглядів місця подій та вилученні визнаних в подальшому речових доказів були присутні поняті.

Так, допитані в суді свідки ОСОБА_60 та ОСОБА_61, які були присутні як поняті при огляді автомобіля підсудного ОСОБА_12 повідомили, що підписи у протоколах належать їм, з документом вони уважно знайомились, будь-яких зауважень до нього не мали, все було викладено вірно. Крім того, зазначили, що водій автомобіля постійно знаходився у ньому, будь-яких зауважень чи заперечень не висловлював, він мав можливість вільно пересуватися, йому пропонували бути присутнім під час огляду, проте він відмовився. В їх присутності, після того як їм роз'яснили права, із багажника автомобіля був вилучений мішок, в якому знаходились документи, останні вони не оглядали. В подальшому в їх присутності було складено протокол, який вони підписали, а виявлений мішок опечатали. Крім того, свідки вказали, що все відбувалось добровільно, будь-який тиск на них чи на водія ніхто не чинив, силу не застосовували.

Допитані в суді як свідки ОСОБА_62 та ОСОБА_63, які були присутні як поняті при огляді автомобіля ОСОБА_13, також підтвердили наявність своїх підписів у пред'явленому їм документі та те, що викладене в ньому відповідає дійсності. Крім того, показали, що в їх присутності за участю водія авто, який спочатку показував всім якісь посвідчення, а потім спокійно спостерігав за оглядом, було виявлено портфель, в якому знаходились грошові кошти в банківських упаковках банку «Київ», при них пакунки не відкривали, оглядали, записували кількість пачок, їх номінал, серії та номери верхніх і нижніх купюр. В подальшому дані кошти опечатали.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд вважає, що зазначені вище протоколи оглядів місця події від 4.12.2009 року із викладеними в них даними і відповідно вилученими під час їх проведення, а в подальшому оглянуті та визнані речовими доказами, є належними і допустимими доказами, які суд покладає в основу вироку.

Крім того, вина підсудних у вчиненні інкримінованого їм епізоду за викладених у вироку обставин підтверджується даними протоколу огляду та вилучення від 04.12.2009 року, згідно яких у ОСОБА_20 було оглянуто та вилучено поліетиленовий пакет з написом «Сільпо», в якому міститься документи ТОВ «ЗЗБК № 1», викрадені 18.06.2009 року та вказані у вироку вище, які були отримані ним від ОСОБА_13 за результатами передачі грошових коштів та були предметом вимагання, і які в подальшому визнані речовими доказами у визначеному законом порядку (т. 2 а.с. 11-35); даними протоколу обшуку, згідно яких 01.02.2010 року по місцю проживання ОСОБА_18 за адресою: АДРЕСА_5, було виявлено та вилучено, в тому числі, клаптик паперу квадратної форми салатового кольору, розміром 9х9 см, на якому барвником синього кольору зроблено напис «ОСОБА_64 44 года НОМЕР_23 Приемная НОМЕР_25»; стартовий пакет «Простий LIFE»абонентського номеру НОМЕР_14 з сім-карткою оператора мобільного зв'язку »абонентський номер НОМЕР_14, серійний номер НОМЕР_24 (т. 2 а.с. 144-149) та оглянутими судом вказаними вище речовими доказами, що були визнані такими у визначеному законом порядку (т. 2 а.с. 166); дослідженими судом даними, що містяться в речових доказах -роздруківками вхідних та вихідних з'єднань абонентського номеру НОМЕР_26 мобільного оператора e:)», з якого здійснювались телефонні дзвінки потерпілим ОСОБА_19 та ОСОБА_3 з вимогою передати грошові кошти в сумі 3 000 000 доларів США за повернення документів та цінних паперів ВАТ «ЗЗБК № 1»(т. 4 а.с. 211 -т. 5 а.с. 1-2); даними протоколу виїмки від 19.05.2010 року, згідно яких у ОСОБА_65 було вилучено касету Mini DV Premium, DIGITAL VIDEOCASSETA, DVM60, ME, 60, LP 90», з якої знято гриф секретності, на якій міститься відеозапис розмови між обвинуваченим ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_15, та заступником начальника 3-го МРВ УБОЗ ГУМВС України в м. Києві підполковником міліції ОСОБА_66 (т. 5 а.с. 12); даними протоколу огляду носіїв інформації від 24.05.2010 року, згідно яких було оглянуто та прослухано інформація, що знаходилась на касеті Mini DV Premium, DIGITAL VIDEOCASSETA, DVM60, ME, 60, LP 90», з якої знято гриф секретності, а саме розмова між обвинуваченим ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_15, та заступником начальника 3-го МРВ УБОЗ ГУМВС України в м. Києві підполковником міліції ОСОБА_66, під час якої обвинувачений ОСОБА_18 розповідає про обставини скоєного ним злочину (т. 5 а.с. 13-20) та даними, що містяться в оглянутому судом речовому доказі -касета Mini DV Premium, DIGITAL VIDEOCASSETA, DVM60, ME, 60, LP 90», з якої знято гриф секретності, на якій міститься відеозапис розмови між обвинуваченим ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_15, та заступником начальника 3-го МРВ УБОЗ ГУМВС України в м. Києві підполковником міліції ОСОБА_66 (т. 5 а.с. 21-22).

Суд не бере до уваги вказівки сторони захисту, що записи, здійснені ОСОБА_66 є неналежним доказом, оскільки суперечать вимогам рішення Конституційного Суду України № 12-рп/2011 від 20.10.2011 року, виходячи з наступного. Як вбачається із зібраних, в тому числі судом, доказів, розмова, яка була записана ОСОБА_66, відбувалась 2.04.2010 року (т. 5 а.с. 13). Дана розмова була записана уповноваженою на те особою, яка являється співробітником УБОЗ м. Києва, та з дотриманням встановленого законом порядку, про що свідчить дані листа, отриманого на запит суду із УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві (т. 16 а.с. 56), згідно з яким відносно ОСОБА_18 знаходилась справа оперативного обліку, в рамках якої 30.03.2010 року було отримано дозвіл Апеляційного суду м. Києва на проведення оперативно-технічних заходів, які тимчасово обмежують права та свободи громадян. Враховуючи викладене, суд вважає вказані вище докази належними і допустимими, які у сукупності з іншими зібраними у справі доказами підтверджують причетність підсудного ОСОБА_18 до вчинення вимагання.

Крім того, вина підсудних ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_18 також підтверджується даними протоколу виїмки від 19.05.2010 року, згідно яких у ОСОБА_67 було вилучено мобільний телефон «Нокіа 1202»ІМЕІ НОМЕР_27, з якого в період часу з 01.07.2009 року по 15.07.2009 року здійснювались телефонні дзвінки потерпілим ОСОБА_19 та ОСОБА_3 з вимогою передачі грошових коштів в розмірі 3 000 000 доларів США за повернення документів та цінних паперів ТОВ «ЗЗБК № 1»(т. 5 а.с. 24) та даними відповідного речового доказом (т. 5 а.с. 25-26).

Допитаний свідок ОСОБА_67 вказував про те, що вилучений у нього телефон «Нокіа 1202»ІМЕІ НОМЕР_27 він придбав приблизно в середині серпня 2009 року на автостанції «Видубичі»в м. Києві у кіоску. Даний телефон був у використанні, жодних документів чи квитанцій при його купівлі йому не давали (т. 5 а.с. 28-29).

Допитаний в суді свідок ОСОБА_43 показав, що він разом з іще одним товаришем з початку 2009 року на автостанції «Видубичі»в м. Києві збуває мобільні телефони бувші у використанні. Коли вони купляють телефон, то записують прізвище, паспортні дані особи, яка продає, його номер, ціну тощо. Обставин купівлі та подальшого продажу ним телефону «Нокіа 1202»ІМЕІ НОМЕР_27, він не пам'ятає, будь-яких документів не збереглось, оскільки вони зберігаються незначний проміжок часу.

Покази вказаних свідків підтверджують той факт, що телефон «Нокіа 1202»ІМЕІ НОМЕР_27, з якого в період часу з 01.07.2009 року по 15.07.2009 року здійснювались телефонні дзвінки потерпілим ОСОБА_19 та ОСОБА_3 з вимогою передачі грошових коштів в розмірі 3 000 000 доларів США за повернення документів та цінних паперів ТОВ «ЗЗБК № 1», на момент такого його використання у його теперішніх власників не перебував і був умисно після його злочинного використання збутий з метою приховати вчинення злочину.

Крім того, вина підсудних підтверджується і даними протоколу очної ставки, проведеної між потерпілим ОСОБА_19 та обвинуваченим ОСОБА_13, під час проведення якої потерпілий ОСОБА_19 в повній мірі підтвердив надані ним раніше покази (т. 8 а.с. 190-195); даними протоколу очної ставки проведеної між свідком ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_13, під час проведення якої ОСОБА_68 наполіг на своїх показах, наданих ним раніше (т. 8 а.с. 196-202); даними протоколу огляду носіїв інформації від 09.06.2010 року, згідно яких був оглянутий компакт-диск CD-R інвентарний номер 2/2/1033, з якого знято гриф секретності, та на який записана інформація телефонних розмов ОСОБА_13 (т. 9 а.с. 144-166); даними протоколу огляду від 09.07.2010 року, згідно яких була оглянута електронна поштова скринька потерпілого ОСОБА_19 та файли, які в ній знаходились (т. 11 а.с. 77-89); даними протоколу впізнання особи по голосу від 14.07.2010 року, під час проведення якого потерпілий ОСОБА_3 серед пред'явлених йому для впізнання зразків голосів впізнав голос ОСОБА_18 як голос особи, що по телефону в нього вимагала грошові кошти за повернення документів та цінних паперів ВАТ «ЗЗБК № 1»(т. 11 а.с. 97-99, т. 9 а.с. 98-99); даними протоколу впізнання особи по голосу від 14.07.2010 року, під час проведення якого потерпілий ОСОБА_19 серед пред'явлених йому для впізнання голосів впізнав голос ОСОБА_18 як голос особи, що по телефону в нього вимагала грошові кошти за повернення документів та цінних паперів ВАТ «ЗЗБК № 1»(т. 11 а.с. 100-102, т. 9 а.с. 98-99); даними протоколу очної ставки від 16.07.2010 року між потерпілим ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_18, згідно яких потерпілий ОСОБА_3 наполягав на раніше даних ним показах з приводу вимагання грошових коштів, крім того, вказав, що у ОСОБА_18 голос дуже схожий на голос особи, яка йому телефонувала та зразок якого йому серед інших надавали для впізнання (т. 11 а.с. 105-113).

Крім вказаних вище та описаних судом доказів, в основу обвинувального вироку суд покладає і покази підсудного ОСОБА_12, надані ним за участю понятих, під час проведення відтворення обстановки та обставин події від 05.12.2009 року, які викладені у відповідному протоколі (т. 2 а.с. 246-250). Так, під час даної слідчої дії підозрюваний ОСОБА_12 на місці розповів про те, яким саме чином він викрав 18.06.2009 року із сейфа в кабінеті ОСОБА_15 документи, в тому числі векселі, ВАТ «ЗЗБК № 1», за яких обставин він передав їх ОСОБА_13 та про декілька зустрічей із ОСОБА_13 та акціонерами товариства з приводу передачі їм викрадених документів, в тому числі, і про зустріч 4.12.2009 року. Слід вказати, що посилання сторони захисту підсудного ОСОБА_12 на те, що дані покази були надані ним внаслідок застосування до нього недозволених методів слідства спростовані в ході судового слідства. Так, в матеріалах справи наявна постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції за скаргами ОСОБА_12, яка є чинною, крім того, допитані в суді поняті ОСОБА_45 та ОСОБА_69 показали, що дійсно були присутні, коли підсудний ОСОБА_12 на місці події розповідав про обставини вчинення ним злочинів, зокрема, про обставини вчинення крадіжки документів із сейфу на третьому поверсі адміністративної будівлі заводу, обставини їх вивозу, передачі та його подальшого затримання. Підсудний поводив себе спокійно, скарг чи зауважень не висловлював, будь-яких тілесних ушкоджень на ньому вони не бачили, все відбувалось добровільно, в нормальній атмосфері, будь-якого тиску не було. Коли ОСОБА_12 показував і розказував було видно, що він добре орієнтується, ніхто йому не підказував і не допомагав. Місця куди вони їздили вказував і показував ОСОБА_12 Потім всі повернулись до УБОЗ в м. Києві, де складали протокол. Після того як всі вони його прочитали, в тому числі ОСОБА_12, він був підписаний, зауважень чи заяв, в тому числі з приводу того, що підозрюваний не володіє українською мовою, ні від кого не надійшло. Крім того, свідки підтвердили факт наявності їх підписів у пред'явленому судом протоколі відтворення (т. 2 а.с. 246-250).

Крім вказаного вище, суд вважає за необхідне звернути увагу й на те, що описані вище покази ОСОБА_12 є правдивими і даними добровільно, так як останній під час даної слідчої дії не визнавав свою вину у вчиненні крадіжки грошових коштів, що належали ОСОБА_4, при описанні зустрічей із акціонерами та ситуації з документами, постійно вказував на те, що не знав про наміри ОСОБА_13 вимагати у акціонерів гроші, погрожуючи їм рейдерським захопленням товариства, вказував на те, що лише їздив із ОСОБА_13 на прохання останнього і допомагав йому, проте в розмови не втручався та не розумів того, що останній вчиняв злочинні дії. Крім того, слід вказати, що таку ж позицію ОСОБА_12 наводив і під час його допиту 20.01.2010 року за участю захисника (т. 3 а.с. 35-37). Вказане у своїй сукупності свідчить, що вказані вище покази ОСОБА_12 на зазначеній стадії досудового слідства були добровільно надані ним і викладались як обрана ним позиція свого захисту, яку в подальшому, користуючись своїми правами, він змінив.

Враховуючи всі вище викладені у вироку докази в їх сукупності суд прийшов до висновку, що вина підсудних ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_18 у вчиненні інкримінованих їм злочинів за викладених у вироку обставин доведена повністю. Підстав для оговору останніх з боку потерпілих чи свідків судом не встановлено. Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б вплинули на всебічність, повноту та об'єктивність досудового слідства судом також не виявлено.

Так, посилання сторони захисту підсудного ОСОБА_12 про те, що його було позбавлено права на захист з моменту затримання спростовуються даними протоколу затримання від 4.12.2009 року (т. 2 а.с. 218-225), протоколу та постанови про прийняття відмови від захисника від 4.12.2009 року (т. 2 а.с.240-241). Крім того, допитана в суді як свідок дружина підсудного ОСОБА_12 -ОСОБА_70 показала, що про затримання чоловіка їй стало відомо саме від працівників міліції, які запропонували їй приїхати. По приїзду до міліції на вул. Антоновича, 114, її допитали та повідомили про необхідність пошуку для її чоловіка захисника. Оскільки 5.12.2009 року була субота, тому захисника вона знайшла лише 6.12.2009 року, проте до своїх обов'язків він приступив лише 7.12.2009 року. Вказане свідчить про те, що на момент затримання ОСОБА_12 відмовився від участі захисника без будь-якого примусу, орган досудового слідства з метою забезпечення права на захист останнього повідомив про його затримання близького родича, якій, крім того, порадив знайти захисника. Таким чином, будь-яких порушень закону, зокрема, права на захист підозрюваного ОСОБА_12 судом не встановлено.

Не знайшла свого підтвердження і вказівка сторони захисту ОСОБА_12 про те, що він не володіє українською мовою, тому як в ході досудового, так і судового слідства було порушено його права, передбачені ст. 19 КПК України. Як вбачається із матеріалів справи, 15.02.2010 року ОСОБА_12 в ході досудового слідства було дійсно подано заяву, в якій він просить не брати до уваги всі надані ним раніше покази, оскільки запитання йому ставилися українською мовою, яку він не розуміє, крім того, до нього застосовувалися недозволені методи слідства (т. 3 а.с. 38-39). Разом з тим, в подальшому в ході досудового слідства ОСОБА_12 за участю захисників при проведенні з ним ряду слідчих дій вказував про те, що розуміє українську та російську мову, знайомився з наданими йому процесуальними документами, викладеними українською мовою, без жодних зауважень, в тому числі і з приводу мови їх викладення (т. 3 а.с. 50, т. 11 а.с. 23, 42, 156, 173, 184). При ознайомленні обвинуваченого ОСОБА_12 за участю захисника з усіма матеріалами кримінальної справи в порядку, передбаченому ст. 218 КПК України, від них також не надходило жодних заяв чи скарг з приводу того, що ОСОБА_12 не розуміє українську мову і не може повноцінно ознайомитися з матеріалами справи, навпаки, обвинувачений власноручно вказав про те, що з матеріалами ознайомився в повному обсязі, що свідчить про його володіння державною мовою. Крім вказаного вище, слід вказати й про те, що підсудний ОСОБА_12 є громадянином України, приблизно останні 10 років проживає на території м. Києва та Київської області, в цей період обіймав ряд керівних посад юридичних осіб України, що свідчить про те, що ОСОБА_12 не міг не вивчити та не розуміти державну мову, враховуючи те, що більшість населення м. Києва та Київської області є україномовним, в державних установах, в яких ОСОБА_12 як директор представляв підприємства, також діловодство ведеться українською мовою, всі розпорядження, накази, видані на підприємствах, як підписані директором ОСОБА_12, викладені українською мовою (т. 6 а.с. 150, 154, 174). Той факт, що документи на підприємствах готував не він, не свідчить про незнання підсудним української мови. Також, ОСОБА_12 при працевлаштуванні в квітні 2004 року на посаду директора Заводу ВАТ «ЗЗБК № 1»та заповненні особового листка по обліку кадрів власноручно вказав про те, що він володіє українською та російською мовою (т. 6 а.с. 144). Вказівку підсудного про те, що жодних анкет він не заповнював, суд вважає безпідставною. Крім того, в ході судового слідства, яке, як вказано вище, велося державною мовою, підсудний вільно орієнтувався у наданих потерпілими та свідками на українській мові показами, вільно відповідав на поставлені йому, в тому числі, українською мовою питання. Те, що підсудний ОСОБА_12 протягом судового слідства надавав всі свої покази та звертався до суду російською мовою, та, що згідно показів свідка ОСОБА_70 в тій частині, що в побуті вони з чоловіком (підсудним ОСОБА_12.) користуються виключно російською мовою, не свідчать про незнання ним державної мови, а вказують на вільне використання останнім свого права спілкуватися зручною для нього мовою, яка, крім того, була зрозумілою і іншим учасникам процесу.

Посилання захисту на необхідність притягнення до кримінальної відповідальності у даній справі й інших винних осіб, беручи до уваги вимоги ст. 275 КК України, виходить за межі даного судового розгулу і не може бути предметом дослідження суду.

Враховуючи вищенаведені у справі докази, зібрані в тому числі судом, на підтвердження вини підсудних, суд вважає, що вказівки на неповноту як досудового, так і судового слідства з боку сторони захисту також є необґрунтованими.

Суд, враховуючи рішення Конституційного Суду України № 12-рп/2011 від 20.10.2011 року, згідно з яким обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності, вважає недопустимими та не покладає в основу вироку наступні докази: протокол добровільної видачі від 04.12.2009 року, згідно якого у ОСОБА_19 було вилучено 2 компакт-диска № HLD670MF05161414B04 із зафіксованими на них записами телефонних розмов між останнім та невідомими особами із стенограми даних розмов (т. 1 а.с. 112) і відповідні речові докази (т. 1 а.с. 190); протокол виїмки від 05.12.2009, згідно якого у ОСОБА_19 було вилучено диктофон марки «ТІNY»Моdе1 В22, серійний номер ТS 53183 із зафіксованими на ньому записами розмов між ОСОБА_19, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 (т. 2 а.с. 47-49) і відповідний речовий доказ (т. 2 а.с. 50); протокол виїмки від 05.12.2009 року, згідно якого у ОСОБА_19 було вилучено мобільний телефон N82»ІМЕІ № НОМЕР_28 із зафіксованими на ньому записами розмов між ОСОБА_19, ОСОБА_13 та невідомою особою (т. 2 а.с. 52-53) і відповідний речовий доказ (т. 2 а.с. 55); протокол виїмки від 05.12.2009 року, згідно якого у ОСОБА_3 було вилучено диктофон »модель VN-5500PC, серійний номер 200139689, із зафіксованим на ньому записом розмови між ОСОБА_3 та ОСОБА_13, яка відбулася 04.12.2009 року з 14 години 30 хвилин до 15 години 30 хвилин на перехресті вулиці Московської та Кловського узвозу в м. Києві (т. 2 а.с. 68-69) і відповідний речовий доказ (т. 2 а.с. 71); протокол виїмки від 06.12.2009 року, згідно якого у ОСОБА_3 в службовому кабінеті № 324 в приміщенні УБОЗ ГУМВС України в м. Києві по вул. Антоновича, 114 в м. Києві було вилучено компакт-диск Інв. № 1707072012713361, на якому зафіксовані записи розмов між ОСОБА_3 та невстановленою особою, яка вимагала у нього грошові кошти у розмірі 3 000 000 доларів США за повернення документів та цінних паперів ВАТ «ЗЗБК № 1»(т. 3 а.с. 110) і відповідний речовий доказ та протокол його огляду і прослуховування (т. 3 а.с. 111-116-а); висновок судово-фоноскопічної експертизи № 77 від 18.01.2010 року (т. 3 а.с. 142-150); висновок судово-фоноскопічної експертизи № 4980/5300 від 25.06.2010 року (т. 4 а.с. 53-84); висновок судово-фоноскопічної експертизи № 4981/5301 від 25.06.2010 року (т. 4 а.с. 89-99); висновок судово-фоноскопічної експертизи № 4982/5302 від 25.06.2010 року (т. 4 а.с. 104-121); висновок судово-фоноскопічної експертизи №4983/5303 від 12.07.2010 року (т. 4 а.с. 126-177), оскільки об'єктом дослідження даних експертиз були вище вказані і визнані судом недопустимими докази, надані потерпілими. З тих же підстав суд не бере до уваги і дані, викладені у протоколі допиту свідка ОСОБА_71 (т. 4 а.с. 183-185), оскільки вони пов'язані із проведенням вищевказаних експертиз, які суд не покладає в основу вироку. Не бере до уваги суд і покази допитаної як свідка ОСОБА_72, оскільки останній нічого не відомо з приводу пред'явленого підсудним обвинувачення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вина підсудних ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_18 у вчиненні інкримінованих їм злочинів за викладених у вироку обставин доведена повністю наведеними судом доказами, що визнані належними і допустимими.

Дії ОСОБА_12 за ч. 4 ст. 191 КК України як умисна розтрата та заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб, вчинене у великих розмірах, за ч. 5 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у приміщення, вчинена в особливо великих розмірах, за ч. 1 ст. 357 КК України як умисне викрадення офіційних документів, що знаходяться на підприємствах незалежно від форми власності, вчинене в особистих інтересах, кваліфіковані вірно.

Дії ОСОБА_18 за ч. 1 ст. 263 КК України як носіння, зберігання, придбання та виготовлення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської) та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, кваліфіковані вірно.

Дії підсудних ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_18 по епізоду вимагання слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 189 КК України як вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, обмеженням прав та законних інтересів цих осіб (вимагання), вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Суд вважає, що кваліфікація дій підсудних в цій частині за ч. 4 ст. 189 КК України є невірною, виходячи із наступного. Склад злочину, передбачений ст. 189 КК України є формальним, тобто є закінченим з моменту пред'явлення майнової вимоги, тому такі кваліфікуючі ознаки як завдання майнової шкоди у великому чи особливо великому розмірах, завдання значної шкоди потерпілому мають місце лише у випадку реального настання вказаних наслідків, у зв'язку з чим не можуть розглядатися як замах на злочин, передбачений ч.ч. 2, 3 чи 4 ст. 189 КК України, дії особи, яка, вчиняючи вимагання ставила за мету настання таких наслідків, але цієї мети не досягла.

Як було встановлено в суді, підсудним фактично було передано грошові кошти в розмірі 20 400 доларів США, що становить 162 996 гривень і станом на 2009 рік є великим, а не особливо великим розміром. Разом з тим, беручи до уваги вищевикладене щодо формального складу злочину, передбаченого ст. 189 КК України, та те, що після контрольованої передачі грошових коштів підсудні одразу ж були затримані, а передані їм кошти - вилучені і повернуті потерпілим, і підсудні фактично не довели свій злочинний умисел на отримання майнової вигоди до кінця, оскільки не мали можливості будь-яким способом розпорядитися отриманими грошовими коштами, і потерпілим фактично не були завдані будь-які збитки в грошовому еквіваленті, суд вважає, що в діях підсудних ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_18 наявний саме склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 189 КК України, вказаний вище. Вказівка захисту на відсутність в діях підсудних і такої кваліфікуючої ознаки як попередня змова із ОСОБА_18 також є безпідставною, беручи до уваги вище зібрані докази, в тому числі покази потерпілих про володіння останнім загальної ситуації, що склалася, при вимаганні грошових коштів. Враховуючи вчинення ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_18 даного злочину, в тому числі, спільно із невстановленою слідством особою, а також спільний об'єкт і спосіб вимагання, той факт, що підсудний ОСОБА_18 до затримання не був знайомий із підсудними ОСОБА_12, ОСОБА_13, не спростовує наявність між ними попередньої змови.

При призначенні підсудному ОСОБА_12 покарання суд враховує тяжкість вчинених злочинів, які відносяться відповідно до вимог ст. 12 КК України до злочину невеликої тяжкості (ч. 1 ст. 357 КК України), до тяжких злочинів (ч. 4. ст. 191, ч. 2 ст. 189 КК України) та особливо тяжких злочинів (ч. 5 ст. 185 КК України), обставини вчинення злочинів, кількість злочинів, роль підсудного у вчинених злочинах, думку потерпілих, висловлену їх представником, дані про особу підсудного, який до адміністративної відповідальності раніше не притягувався, раніше не судимий, під наглядом лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується позитивно, одружений, не працює, обставини, що пом'якшують покарання, - наявність на утриманні малолітньої дитини, наявність ряду тяжких хронічних захворювань, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, та вважає, що виправлення винного можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому за вчинені злочини, передбачені ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 189 КК України, покарання у виді позбавлення волі, за ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі в мінімальних межах, передбачених санкціями вказаних частин статей.

Разом з тим, враховуючи той факт, що на момент винесення вироку сплили строки притягнення до кримінальної відповідальності, передбачені ст. 49 КК України, за злочин, передбачений ч. 1 ст. 357 КК України, беручи до уваги вимоги ч. 6 ст. 7 КПК України та ч. 5 ст. 74 КК України суд вважає за необхідне, призначивши підсудному покарання за вищевказаною частиною статті звільнити його від даного покарання на підставі вимог п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 49 КК України.

Крім того, враховуючи дані про особу підсудного, зокрема його вік, наявність постійного місця проживання та реєстрації, те, що він раніше не судимий, одружений, характеризується позитивно, відсутність збитків по епізоду вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України у цивільного позивача, що складають більшу частину інкримінованих збитків по даному епізоду, наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, що у своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, суд вважає за необхідне призначити за даною частиною статті покарання у виді позбавлення волі, проте нижче від найнижчої межі, встановленій у санкції даної частини статті, керуючись вимогами ч. 1 ст. 69 КК України. Враховуючи вищевикладені дані про особу підсудного ОСОБА_12, суд вважає за необхідне при визначенні остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Беручи до уваги викладені вище дані про особу підсудного ОСОБА_12, що враховані при призначенні покарання, а також те, що особа майже протягом трьох років утримується в межах СІЗО, ті обставини, що останній не визнав свою вину, вчинив декілька тяжких та особливо тяжких злочинів, не відшкодував в повному обсязі завдані збитки, не є перешкодою для застосування судом вимог ст. 69 КК України та для призначення судом покарання в мінімальних межах санкцій частин статей.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_13 суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК до тяжкого злочину, обставини вчинення злочину, активну роль підсудного у вчиненому злочині, думку потерпілих, висловлену їх представником, відсутність матеріальних збитків, дані про особу підсудного, який до адміністративної відповідальності раніше не притягувався, раніше не судимий, під наглядом лікаря психіатра та нарколога не перебуває, є ветераном війни, учасником бойових дій, має постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується позитивно, одружений, не працює, за попереднім місцем роботи характеризується позитивно, обставини, що пом'якшують покарання, - наявність трьох орденів, ряду медалей, в тому числі «За відвагу», наявність ряду тяжких хронічних захворювань, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, та вважає, що виправлення винного можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 189 КК України.

Беручи до уваги викладені вище дані про особу підсудного ОСОБА_13, що враховані при призначенні покарання, обставини, що пом'якшують його покарання, а також те, що особа майже протягом трьох років утримується в межах СІЗО, ті обставини, що останній не визнав свою вину, вчинив тяжкий злочин, не є перешкодою для призначення судом покарання в мінімальних межах санкції частини статті.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_18 суд враховує тяжкість вчинених злочинів, які відносяться відповідно до вимог ст. 12 КК до злочину середньої тяжкості (ч. 1 ст. 263 КК України) та тяжкого злочину (ч. 2 ст. 189 КК України), обставини вчинення злочину, незначну роль підсудного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, думку потерпілих, висловлену їх представником, які залишили питання щодо покарання підсудного на розсуд суду, відсутність матеріальних збитків, дані про особу підсудного, який до адміністративної відповідальності раніше не притягувався, раніше не судимий згідно вимог ст. 89 КК України, під наглядом лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується позитивно, є членом виконавчого комітету сільської ради, приймає активну участь в громадському житті, допомагає громаді та селу матеріально, підтримує дружні стосунки з іншими мешканцями, є відповідальним та чуйним, одружений, працює, за місцем роботи характеризується виключно позитивно як висококваліфікований спеціаліст, який відрізняється чесністю, принциповістю, не має жодних стягнень, користується заслуженою повагою та авторитетом, обставини, що пом'якшують покарання, - наявність на утриманні чотирьох малолітніх дітей, один з яких страждає на тяжке хронічне захворювання, наявність у підсудного ряду тяжких хронічних захворювань, в тому числі невиліковного захворювання, що відноситься до «Переліку захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання», і наявність у підсудного другої групи інвалідності, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та вважає, що підсудному слід призначити покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених санкціями ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України. Враховуючи вищевикладені дані про особу підсудного ОСОБА_18, суд вважає за необхідне при визначенні остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Разом з тим, суд, враховуючи роль підсудного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, відсутність тяжких наслідків від вчинених обох злочинів, вищевикладені дані про особу підсудного, який за місцем роботи та проживання характеризується виключно позитивно, працює, займається суспільно-корисною працею, має постійне місце проживання та роботи, одружений, ряд обставин, що пом'якшують його покарання, і відсутність обставин, що обтяжують покарання, вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_18 можливе без ізоляції від суспільства і до нього після визначення остаточного покарання слід застосувати вимоги ст. 75 КК України, поклавши на нього ряд обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Беручи до уваги викладені вище дані про особу підсудного ОСОБА_18, що враховані при призначенні покарання, обставини, що пом'якшують його покарання, ті обставини, що останній не визнав свою вину, вчинив тяжкий злочин, не є перешкодою для застосування до підсудного ОСОБА_18 після остаточно визначеного покарання вимог ст.ст. 75, 76 КК України.

Суд вважає, що призначене та остаточно визначене покарання відповідно підсудним ОСОБА_13, ОСОБА_12 та ОСОБА_18 є необхідним та достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Враховуючи те, що в ході судового слідства було підтверджено наявність та кількість викраденого у потерпілої ОСОБА_4, і знайшли своє підтвердження збитки завдані ОСОБА_12 ВАТ «ЗЗБК № 1»за наслідком вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, суд вважає, що заявлені ними цивільні позови потерпілою та представником цивільних позивачів до підсудного ОСОБА_12 підлягають до задоволення в повному обсязі. Посилання захиту на те, що орган досудового слідства в порушення вимог ст. 50 КПК України не витребував необхідні документи на майно згідно заявлених позовів та не перевірив достовірність набутих, в тому числі потерпілою матеріальних цінностей, є безпідставними, оскілки орган слідства витребував та долучив до матеріалів справи необхідні та наявні відповідні документи, які були предметом дослідження судом, крім того, судом було допитано потерпілих і свідків з приводу заявлених цивільних позовів, підстав не довіряти даним показам судом не встановлено. На думку суду, в ході досудового та судового слідства розміри, заявлених цивільних позовів потерпілої та представника цивільного позивача, були в повній мірі підтверджені зібраними у справі доказами.

Долю речових доказів та судових витрат слід вирішити у відповідності з вимогами ст.ст. 81, 93 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_12 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 189, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік;

за ч. 2 ст. 189 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;

за ч. 4 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчою та господарсько-адміністративною діяльністю строком на 3 (три) роки;

за ч. 5 ст. 185 КК України із застосуванням вимог ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з конфіскацією ? частини майна, що належить засудженому ОСОБА_12 на праві приватної власності.

Звільнити ОСОБА_12 від призначеного за ч. 1 ст. 357 КК України покарання на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 185 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_12 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчою та господарсько-адміністративною діяльністю строком на 3 (три) роки, з конфіскацією ? частини майна, що належить засудженому ОСОБА_12 на праві приватної власності.

ОСОБА_13 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

ОСОБА_18 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 189 КК України, та призначити йому покарання

за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки 6 (шість) місяців;

за ч. 2 ст. 189 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_18 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_18 від відбування остаточно визначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 3 (три) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_18 наступні обов'язки: на виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_12 обчислювати з 4 грудня 2009 року.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_13 обчислювати з 5 грудня 2009 року.

Цивільні позови потерпілої ОСОБА_4 та представника цивільного позивача ВАТ «ЗЗБК № 1»- ОСОБА_5 задовольнити в повному обсязі.

Стягнути із засудженого ОСОБА_12 матеріальну шкоду на користь потерпілої ОСОБА_4 в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Стягнути із засудженого ОСОБА_12 матеріальну шкоду на користь ВАТ «ЗЗБК № 1»в розмірі 121 658 (сто двадцять одну тисячу шістсот п'ятдесят вісім) гривень 53 копійки.

Речові докази по справі:

два компакт-диски, вилучені у ОСОБА_19 4.12.2009 року, носії інформації з матеріалами по телефонних номерах, касету «Соні міні дв», з якої знято гриф секретності, реєстраційну справу ВАТ «ЗЗБК № 1», вилучену 22.02.2010 року, носії інформації з матеріалами за результатами отз, з яких знято гриф секретності, справи № 3037 та 6272 власника зброї ОСОБА_18, роздруківки електронних повідомлень, які зберігаються при матеріалах кримінальної справи № 18-442 (т. 1 а.с. 190, т. 5 а.с. 1-2, т. 5 а.с. 22, т. 6 а.с. 47, т. 9 а.с. 168, т. 10 а.с. 27, 88, т. 11 а.с. 90), - залишити зберігати при матеріалах даної справи;

автомобіль «Мітцубісі Паджеро Спорт 2,5 ТД»д.н.з. НОМЕР_13, що належить ОСОБА_12 та зберігається на штраф-майданчику за адресою: м. Київ, вул. Канальна, 5 (т. 1 а.с. 208), - звернути в рахунок відшкодування задоволених судом цивільних позовів;

грошові кошти в розмірі 20 000 доларів США, вилучені в ході проведення огляду автомобіля 4.12.2009 року та передані на зберігання ОСОБА_20 (т. 1 а.с. 222), - залишити останньому за належністю;

грошові кошти в сумі 400 доларів США, вилучені в ході проведення огляду автомобіля 4.12.2009 року, які зберігаються в УФЗБО ГУ МВС України в м. Києві (т. 1 а.с. 224), - повернути за належністю ОСОБА_20;

автомобіль «Мерседес-Бенц С-430»д.н.з. НОМЕР_4, що належить ОСОБА_11 та зберігається на штраф-майданчику за адресою: м. Київ, вул. Канальна, 5 (т. 1 а.с. 228), - повернути за належністю ОСОБА_11;

предмети і документи, вилучені 4.12.2009 року у ОСОБА_20 та передані на зберігання ОСОБА_19 (т. 2 а.с. 25-35) - залишити за належністю ВАТ «ЗЗБК № 1»;

диктофон марки «Тіні» модель В22, мобільний телефон «Нокіа Н-82», вилучені 5.12.2009 року у ОСОБА_19, який зберігається при матеріалах справи (т. 2 а.с. 50, 55), - повернути останньому за належністю;

диктофон «Олімпус», с.н. 200139689, який було вилучено 5.12.2009 року у ОСОБА_3 та який зберігається при матеріалах справи (т. 2 а.с. 71) - повернути останньому за належністю;

мобільний телефон «Нокіа 1202», вилучений у ОСОБА_73 та який зберігається при матеріалах справи (т. 5 а.с. 26) -повернути ОСОБА_73 за належністю;

складний ніж з рукояткою у вигляді металевої трубки, ножі з рукоятками бежевого кольору, ніж з рукояткою з металу, ножі з дерев'яними рукоятками в ножнах, вилучені 1.02.2010 року, які зберігаються в СВ УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві (т. 9 а.с. 190) -повернути за належністю ОСОБА_18;

пістолет «ПГШ-790»серійний номер НОМЕР_18 з кобурою, рушницю серійний номер НОМЕР_16 та 47 патронів 12-го калібру (22 з них використано під час проведення експертизи), пістолетний магазин з 5 набоями кал. 9 мм (3 з яких використано під час проведення експертизи), які зберігаються в СВ УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві (т. 9 а.с. 221, 243, т. 10 а.с. 13) -знищити.

Стягнути із засуджених ОСОБА_18, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 в рівних частинах судові витрати у справі за проведення: експертиз № 77 від 18.01.2010 року в розмірі 4302 грн., № 4980/5300 від 25.06.2010 року в розмірі 6460 грн., № 4981/5301 від 25.06.2010 року в розмірі 5814 грн., № 498/5303 від 25.06.2010 року в розмірі 6460 грн., № 4983/5303 від 12.07.2010 року в розмірі 9690 грн., на користь Харківського НДІСЕ ім. засл. проф. МС. Бокаріуса (м. Харків, вул. Золочівська, 8а).

Стягнути із засудженого ОСОБА_12 судові витрати у справі за проведення експертиз № 5785/10-11 від 22.07.2010 року в розмірі 1292 грн., № 5440/5613/10-19 від 15.07.2010 року в розмірі 3876 грн., на користь Київський НДІСЕ (м. Київ, вул. Смоленська, 6); № 327 від 17.07.2009 року в розмірі 423 грн. 68 коп., № 332 від 17.07.2009 року в розмірі 1824 грн. 25 коп. та № 57/д від 17.12.2009 року в розмірі 423 грн. 69 коп. на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві (р/р 35226002000466 в ГУДКУ у Київській області, МФО 821018, код 25575285)

Стягнути із засудженого ОСОБА_18 судові витрати у справі за проведення експертиз № 134 від 28.05.2010 року в розмірі 912 грн. 71 коп., № 174 від 22.06.2010 року в розмірі 912 грн. 71 коп., № 135 від 18.05.2010 року в розмірі 1140 грн. 16 коп., № 172 від 22.06.2010 року в розмірі 912 грн. 71 коп. на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві (р/р 31253272210699 в ГУДКУ у Київській області, МФО 821018, код 25575285)

Судові витрати у справі за проведення експертизи № 32 від 31.10.2010 року в розмірі 254 грн. 40 коп. на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві прийняти на рахунок держави

Скасувати накладений постановою слідчого в ОВС СУ ГУ МВС України в м. Києві Балабеєм Ю.В. від 10.12.2009 року арешт на автомобіль «Мерседес-Бенц С-430»д.н.з. НОМЕР_4, який належить ОСОБА_11 та зберігається за адресою: м. Київ, вул. Канальна, 5.

Скасувати накладений постановою слідчого в ОВС СУ ГУ МВС України в м. Києві Балабеєм Ю.В. від 14.12.2009 року арешт на грошові кошти та інше майно (т. 3 а.с. 64-65), вилучені 5.12.2009 року під час особистого обшуку ОСОБА_13, які зберігаються в УФЗБО ГУ МВС України в м. Києві.

Скасувати накладений постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУ МВС України в м. Києві Золотарем Ю.О. від 30.06.2010 року арешт на грошові кошти, вилучені в ході обшуку автомобіля ОСОБА_18, які зберігаються в УФЗБО ГУ МВС України в м. Києві.

Скасувати накладений постановою старшого слідчого в ОВС ГУ МВС України в м. Києві Бартошем М.Л. від 2.02.2010 року арешт на автомобіль «Рандж Ровер 3,6»д.н.з. НОМЕР_29, який належить ОСОБА_18 та зберігається за адресою: м. Київ, вул. Канальна, 5.

Скасувати накладений постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУ МВС України в м. Києві Золотарем Ю.О. від 4.08.2010 року арешт на майно, що належить ОСОБА_18, яке було вилучено під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_5 (т. 2 а.с. 171-174), та які передані на зберігання в УФЗБО ГУ МВС України в м. Києві.

Скасувати накладений постановою старшого слідчого в ОВС ГУ МВС України в м. Києві Бартошем М.Л. від 2.02.2010 року арешт на автомобіль «Мітцубісі Грандіс 2,4»д.н.з. НОМЕР_30, який належить ОСОБА_18 та зберігається за адресою: м. Київ, вул. Канальна, 5.

Міру запобіжного заходу засудженим ОСОБА_12 та ОСОБА_13 до вступу вироку в законну силу залишити у виді тримання під вартою у Київському СІЗО ДПС України в м. Києві та Київській області.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_18 до вступу вироку в законну силу залишити у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженими -в той же строк з моменту отримання ними копії вироку.

Суддя Г. В. Бондаренко

СудГолосіївський районний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення23.10.2012
Оприлюднено02.11.2012
Номер документу27156910
СудочинствоКримінальне

Судовий реєстр по справі —1-19/12

Ухвала від 27.02.2023

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Яновська Олександра Григорівна

Ухвала від 01.12.2022

Кримінальне

Київський апеляційний суд

Трясун Юрій Ростиславович

Ухвала від 30.09.2022

Кримінальне

Київський апеляційний суд

Трясун Юрій Ростиславович

Ухвала від 22.09.2022

Кримінальне

Київський апеляційний суд

Трясун Юрій Ростиславович

Ухвала від 02.09.2022

Кримінальне

Голосіївський районний суд міста Києва

Токман Ю. Ф.

Ухвала від 11.08.2022

Кримінальне

Голосіївський районний суд міста Києва

Бондаренко Г. В.

Ухвала від 28.07.2022

Кримінальне

Голосіївський районний суд міста Києва

Первушина О. С.

Ухвала від 31.01.2022

Кримінальне

Олевський районний суд Житомирської області

Винар Л. В.

Постанова від 01.10.2021

Кримінальне

Голосіївський районний суд міста Києва

Бойко О. В.

Ухвала від 15.06.2021

Кримінальне

Голосіївський районний суд міста Києва

Токман Ю. Ф.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні