Ухвала

від 30.10.2012 по справі 7/269

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2012 року м. Київ К-24693/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2008 року Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2009 року у справі№ 7/269 (22-а-18236/08) за позовомТовариства з обмеженою від повільністю «Компанія ЛідерТранс» доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2008 року у справі № 7/269 (22-а-18236/08), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2009 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 14.12.2006 року № 001712308/0 від № 0010702308/0.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням норм матеріального права, зокрема, пп. пп. 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем за результатом документальної перевірки складено акт № 1004/23-32453878 від 11.12.2006 року, яким зафіксовано порушення позивачем пп. пп. 7.2.1, 7.2.4, 7.2.8 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке призвело до завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень, серпень, вересень, жовтень 2004 року, травень 2005 року в сумі 82 626,00 грн. та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вказані періоди в сумі 110 336,00грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийняті податкові повідомлення-рішення: від 14.12.2006 року № 001712308/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 82 626,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 36 269,00 грн.; від 14.12.2006 року № 0010702308/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 165 504,00 грн., в т.ч. 110 336,00 грн. основний платіж та 55 168,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідачем не надано заперечень та не спростовано правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних позивачем протягом вказаних періодів товарів (робіт, послуг), в тому числі сум податку на додану вартість, на підставі дослідження наявних у позивача первинних облікових бухгалтерських та податкових документів.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суди першої та апеляційної інстанції, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки встановили реальність господарських операцій позивача з ПП «Меконг»та ПП «Абікс», а податкові накладні, виписані позивачу постачальниками придбаних ним товарів (робіт, послуг), складені відповідно до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та наказу ДПА України № 165 від 30.05.1997 року «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення».

Також судами встановлено, що зазначені контрагенти мали необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, адже були зареєстрований платниками ПДВ в установленому порядку на момент здійснення спірних господарських операцій.

Судами обґрунтовано зазначено, що факт подальшого припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу не позбавляє господарські операції, вчинені контрагентами платника податку до припинення юридичної особи, правового значення.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги підлягають відхиленню, оскільки зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не належить до компетенції касаційної інстанції.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2009 року у справі № 7/269 (22-а-18236/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак