Постанова

від 04.12.2007 по справі 8/220

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 04.12.2007                                                                                          

№ 8/220

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:          Губенко Н.М.

 суддів:            Барицької  Т.Л.

          Ропій 

Л.М.

 при секретарі:           

 За участю представників:

 від позивача - Аманжолов Д.Ю. - представник,

дов. № 065/07 від 10.07.2007;

 від відповідача - ОСОБА_1. - суб'єкт

підприємницької діяльності,ОСОБА_2. - адвокат, дов. б/н від 30.10.2007

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю

"Туплекс-Україна"

 на рішення Господарського суду м.Києва від

08.08.2006

 у справі № 8/220 (Катрич В.С.)

 за позовом                               Товариство з

обмеженою відповідальністю "Туплекс-Україна"

 до                                                   Суб"єкт

підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1

 про                                                  стягнення 87945,48 грн.

На підставі ст.ст. 69, 77, 99 ГПК

України 24.10.2006 розгляд справивідкладено на 07.11.2006; 07.11.2006 строк

розгляду справи продовжено та її розгляд відкладено на 21.11.2006; 21.11.2006

апеляційне провадження у справі зупинено у зв'язку із призначенням судової

експертизи; 11.10.2007 апеляційне провадження у справі поновлено, розгляд

апеляційної скарги призначено на 30.10.2007; 30.10.2007 розгляд справи

відкладено на 20.11.2007; розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського

суду від 20.11.2007 № 01-23/1/1 склад колегії суддів змінено; 20.11.2007

розгляд справи відкладено на 04.12.2007; розпорядженням Голови Київського

апеляційного господарського суду від 04.12.2007 № 01-23/1/1 склад колегії

суддів змінено.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від

08.08.2006 у справі №8/220 у позові відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що в

матеріалах справи відсутній належним чином складений акт передання-прийняття

товару; пунктом 4.6 договору-доручення № 021/3-05 від 23.06.2005 сторони

передбачили, що експедитор-повірений не несе відповідальності за вантаж у

випадку неналежної упаковки (завантаження) або неналежного складування, таким

чином, оскільки в матеріалах справи відсутні докази належного завантаження, яке

забезпечило б збереження вантажу від пошкоджень при перевезенні, кріплення

вантажу, відсутній акт передання-прийняття товару належної якості, то немає

можливості з'ясувати обставини та встановити причину пошкодження товару;

посилання позивача на акт експертизи № І-3814 від 19.08.2005 не приймається

судом, оскільки даний акт був складений без участі представника перевізника та

представника експедитора-повіреного, які не викликались для участі у прийманні

товару за якістю, що суперечить вимогам Інструкції № П-7; у зв'язку з

наведеними у рішенні порушеннями позивачем порядку приймання та оформлення

документів, які б підтверджували неналежну якість товару, суд не визнає

доведеною позивачем вину відповідача у неналежному виконанні останнім своїх

обов'язків за договором-доручення № 021/3-05.

В апеляційній скарзі позивач  просить рішення Господарського суду міста

Києва від 08.08.2006 у справі № 8/220 скасувати з підстав неповного з'ясування

обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення

для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими,

невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду,

обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та

прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Підстави апеляційної скарги

обґрунтовуються наступними обставинами.

Заявник не згоден із висновком суду

про те, що акт експертизи № І-3814 складений за відсутності представників

перевізника та експедитора, які не викликались для участі у прийманні товару за

якістю, та посилається на ту обставину, що приймання вантажу за кількістю та

експертиза проводились одночасно і в присутності всіх сторін, про що свідчить

акт приймання вантажу по кількості від 18.08.2005 та акт експертизи № І-3814, у

якому зазначено початок проведення експертизи - 18.08.2005, також зазначено, що

приймання вантажу по кількості та експертиза проводились за участю

представників експедитора-повіреного, замовника експертизи, водіїв, підписи

яких є у акті приймання вантажу по кількості та прізвища внесені до переліку

осіб, присутніх при проведенні експертизи у акті експертизи.

Заявник посилається на порушення

судом вимог п. 4 ст. 84 ГПК України, оскільки у резолютивній частині рішення не

вказано про повну чи часткову відмову по кожній із заявлених вимог.

Позивачем також надані письмові

пояснення від 20.11.2006, 01.12.2006, 02.11.2007.

У відзиві на апеляційну скаргу

відповідач, заперечуючи доводи скарги, зокрема, посилається на те, що

пошкодження вантажу відбулось не з вини відповідача, крім того, за договором

доручення не передбачено будь-яких зобов'язань відповідача за пошкодження

вантажу, відповідачем прийнято лише ті зобов'язання, які викладено в п.п. 2.12

- 2.21 договору, в тому числі нести відповідальність на умовах, визначених в

розд. 4 договору доручення; зазначення експертом того, що автомобіль розкритий

за присутності відповідача, не відповідає дійсності.

Відповідачем надані письмові

пояснення від 06.11.200 та заперечення від 04.12.2007, у якому, зокрема,

відповідач стверджує, що позивачем не надано доказів, підтверджуючих сплату

грошових коштів за зберігання пошкодженого майна; також позивачем не доведено

одержання ним 07.11.2007 грошових коштів за пластикові плити; тим, що продано

пошкоджені пластикові плити, позивач порушив права відповідача; відповідно до

ч. 3 ст. 595 ЦК України кредитор не має права користуватися річчю, яку він

утримує у себе; оскільки пошкодження майна позивача сталося внаслідок

дорожньо-транспортної пригоди з вини третьої особи, то відповідно до ч. 1 ст.

617 ЦК України відповідач повинен бути звільнений від відповідальності.

Сторонами подавались письмові та

усні заяви, клопотання, які розглянуті у судових засіданнях, про результати

розгляду повідомлено сторін та відображено у протоколах судових засідань.

Ухвалами апеляційного

господарського суду від 13.09.2006, 24.10.2006, 07.11.2006 та 30.10.2007 від

сторін на підставі ст. 99 ГПК України витребовувались документи.

Ухвалою апеляційного господарського

суду від 21.11.2006 була призначена у справі № 8/220 судова експертиза на

вирішення якої поставлені питання, пов'язані з обставинами пошкодження вантажу

за CMR № 090850. Проведення судової експертизи доручено Київському

науково-дослідному інституту судових експертиз.

Однак, листом від 09.01.2007 №

07/5б-9617/л Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз

повідомлено, що для відповіді на поставлені судом питання необхідно проводити

лабораторні дослідження, що КНДІСЕ, через відсутність спеціального обладнання і

пристроїв, не проводить, а даний вид досліджень можуть провести фахівці

Київського національного університету будівництва і архітектури.

На листи суду від 08.02.2007 №

02-12/211, від 05.03.2007 № 02-11/382 щодо проведення судової експертизи та

надання документів, підтверджуючих можливість проведення судової експертизи

Київським національним університетом будівництва і архітектури, останнім

надіслані  фотокопії свідоцтв фахівців

про присвоєння кваліфікації судового експерта, дипломів про присудження наукових

ступенів, атестатів про присвоєння вчених звань.

На запити апеляційного суду до

сторін від 17.09.2007 щодо можливості проведення експертизи Київським

національним університетом будівництва і архітектури позивачем у листах від

24.09.2007, від 02.11.2007 та відповідачем у заяві від 20.11.2007 повідомлено

про недоцільність проведення такої експертизи та наявність у справі достатньо

матеріалів для її перегляду.

Із врахуванням викладених обставин

та наявних у справі матеріалів, у тому числі витребуваних апеляційною

інстанцією, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за наявними у ній

документами.

Розглянувши апеляційну скаргу,

перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи

доводи відзиву на апеляційну скаргу, письмові пояснення, заперечення сторін,

колегія суддів встановила наступне.

Позивачем пред'явлено позов про

стягнення з відповідача 87 945,48 грн. збитків, спричинених пошкодженням

вантажу, доставленого за CMR № 090850 згідно з договором-доручення від

23.06.2005 № 021/3-05, укладеного сторонами, та судових витрат.

Згідно з договором-доручення №

021/3-05 на надання експедиторських послуг по перевезенню вантажів

автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 23.06.2005 (далі -

договір № 021/3-05) позивач, за договором замовник-довіритель, доручає, а відповідач,

за договором експедитор-повірений, зобов'язується укласти від імені та за

рахунок позивача договір на надання послуг по організації міжнародних

перевезень вантажів з третьою особою, надалі - перевізником.

У розд. 2 договору № 021/3-05

передбачено обов'язок позивача надання відповідачу транспортної заявки.

Позивачем передано, а відповідачем

прийнято заявку на міжнародне автотранспортне перевезення від 27.07.2005

вантажу за маршрутом: Жилина, Словацька Республіка - Київ та вказано автомобіль

- НОМЕР_1н/пр НОМЕР_2.

Згідно з довідкою інспектора ОБ ДПС

ВДАІ УМВС України в Житомирській області 08.08.2005 на 74 км. автодороги

Київ-Чоп в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль КАМАЗ номерний

знак НОМЕР_1отримав наступні механічні пошкодження: деформована рама,  розірваний тент кузова, деформовані задні

мости, розбито та деформовано каркас кузова; причеп НОМЕР_2- деформована рама,

вибито та деформовано передні та задні осі, деформовано та розбито каркас причепу,

порвано тент причепу.

На ПП № 100000010/5/660911

Житомирською митницею вчинено напис про те, що внаслідок аварії проведено

заміну транспортного засобу № 07481 РЕ/ НОМЕР_2 на транспортний засіб № 09797

РЕ/НОМЕР_3та зазначені номери внесені до гр. 25 CMR № 090850.

Відповідно до акту приймання вантажу,

доставленого за CMR № 090850, по кількості від 18.08.2005, перевіркою,

здійсненою комісією у складі відповідача, представника та посадових осіб

позивача, водіїв, нестачі не виявлено; приймання вантажу по якості не

проводилось; якість прийнятого вантажу, у тому числі і вартість пошкодженого

вантажу буде визначено на підставі акту експертизи торгово-промислової палати

м. Києва.

Згідно з актом експертизи Київської

торгово-промислової палати № І-3814 від 19.08.2005 при перевірці якості

пластикових плит, доставлених у автомобілі № 097-97 РЕ/НОМЕР_3за CMR № 090850,

шляхом поштучного огляду, експертом встановлено, що 193 плити - без механічних

пошкоджень; 515 плит - з наявністю механічних пошкоджень та дефектів, поверхня

плит частково або повністю забруднена. Детальний опис за найменуваннями,

кількістю, розмірами, видами дефектів плит викладено у таблиці № 1, яка додана

до даного акту експертизи та є його невід'ємною частиною, про що, зокрема,

зазначено в п. 14 акту експертизи № І-3814.

Відповідно до CMR № 090850

відправником вантажу - пластикових плит є юридична особа Словацької Республіки

- "Quinn Plastics Slovakia s.r.o.", із якою позивачем укладено

контракт № QPS-TU 12012005 від 15.12.2004 про поставку пластикових плит. За

вказаним контрактом іноземна юридична особа є продавцем, а позивач - покупцем

пластикових плит.

За платіжним дорученням № 340 від

15.11.2005 позивачем оплачені поставлені пластикові плити відповідно до

супровідних інвойсів.

На запит позивача 06.05.2005

постачальником пластикових плит повідомлено, що матеріали Akrylon, HIPS і SAN

використовуються для виготовлення зовнішньої реклами, друку; не допускається

наявність подряпин, сколів, потертостей, пошкодження захисної плівки, тріщин на

поверхні листа; у разі виявлення наведених дефектів листи не можуть бути

застосовані за прямим призначенням (а.с. 50-51, т. 2).

Позивачем укладено договір поставки

№ 264/07с від 07.11.2007 із суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною

особою ОСОБА_3. пошкоджених полімерних матеріалів згідно зі специфікацією, у

якій також вказана ціна. Зазначені у специфікації № 1 до договору поставки №

264/07с плити за кількістю, найменуваннями, видами та описами дефектів

відповідають даним акту експертизи № І-3814 від 19.08.2005; у специфікації

вказана ціна - 1 500,00 грн. За видатковою накладною № ТУ-0-0005051 покупцем

одержані пошкоджені плити, та згідно з реєстром прийнятих  платежів 07.11.2007 здійснена їх оплата

позивачу.

В п. 20 Інструкції № П-7

встановлено, що у разі відсутності представника виготовлювача (відправника)

перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої

інспекції по якості продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро

товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості.

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про

торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР

торгово-промислові палати мають право, зокрема, проводити на замовлення

українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості,

комплектності товарів, у тому числі експортних та імпортних, і визначати їх

вартість; методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими

палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування по всій

території України.

Таким чином акт експертизи № І-3814

від 19.08.2005 є належним доказом стану якості пластикових плит, доставлених

позивачу за CMR № 090850.

Із висновком суду першої інстанції

про відсутність доказової сили акту експертизи № І-3814 через те, що акт

експертизи складений без участі представників перевізника, експедитора-повіреного,

немає підстав погодитись, оскільки, як вже зазначалось, умовами п. 20

Інструкції № П-7 передбачено складення акту експертизи без участі зазначених

представників та крім того, юридичної сили доказу акту експертизи надано

Законом.

Хоча і немає підстав погодитись із

твердженням позивача про те, що перевірка якості вантажу проводилась експертом

у присутності відповідача та водіїв, оскільки підписи останніх відсутні в акті

експертизи, проте також немає підстав для висновку, що відповідач та водії були

позбавлені права взяти участь у перевірці якості вантажу, адже про те, що

якість вантажу буде визначено експертом торгово-промислової палати, зазначено в

акті приймання вантажу по кількості від 18.08.2005, який цими особами

підписано.

Дійсно, в матеріалах справи

відсутній акт про належне навантаження вантажу відправником, проте ані умовами

договору, ані нормами законодавства обов'язок складення такого акту не

передбачено.

Крім того, у пакувальних листах

постачальника №№ 800/145806, 800/145808, 800/145810 від 01.08.2005 зазначено

про якісну упаковку та про те, що товар прийнятий у належному стані, а доказів

того, що навантаження відправником було здійснено неналежно, немає, при цьому

відповідно до умов п. 2.16 договору № 021/3-05 відповідач зобов'язався

слідкувати за правильністю навантаження, приймаючи вантаж вантажовідправника у

цілій упаковці. Отже, якщо вантаж було прийнято від вантажовідправника без

зауважень, то слід дійти висновку, що відправником було здійснено належне

навантаження.

Також законодавством не передбачено

обов'язку відправника доводити належне виконання обов'язків по навантаженню у

разі пошкодження прийнятого перевізником до перевезення вантажу, адже за такої

обставини тягар доказування відсутності вини перевізника покладається саме на

останнього згідно зі ст. 314 ГК України, ст. 924 ЦК України.

Оскільки внаслідок

дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася у процесі здійснення автомобільного

перевезення за CMR № 090850 відбулося пошкодження завантаженого автомобіля, то

причиною пошкодження вантажу і була саме зазначена дорожньо-транспортна

пригода.

Згідно зі ст. 316 ГК України за

договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується

за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання

визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до п.п. 1.2, 2.18

договору № 021/3-05 відповідач зобов'язався організовувати перевезення вантажів

позивача; доставити довірений вантаж до пункту призначення та видати його співробітнику

вантажоодержувача, вказаному у товарно-транспортній накладній.

Правовідносини сторін договору

транспортного експедирування врегульовані главою 65 ЦК України; згідно з ч. 2

ст. 929 ЦК України положення цієї глави поширюються також на випадки, коли

обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Статтями 932, 934 ЦК України

передбачено, що у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за

договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед

клієнтом за порушення договору; за порушення обов'язків за договором

транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до

глави 51 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 14 Закону України

"Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 № 1955-ІV

експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним

до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за

власні дії.

Таким чином перед позивачем саме

відповідач несе відповідальність за збитки, спричинені пошкодженням вантажу.

Відповідно до п. 6 контракту №

QPS-TU 12012005 продавець гарантує високу якість виготовлення товарів, а також

їх повну відповідність умовам контракту та сертифікату якості.

Згідно з ч. 3 ст. 268 ГК України у

разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається

відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмету

договору чи загальних критеріїв якості.

Частиною 2 ст. 712, ст. 673 ЦК

України встановлено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість

якого відповідає умовам договору купівлі-продажу; у разі відсутності в договорі

купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати

покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно

використовується.

Таким чином, виходячи з вимог до

якості товару за умовами контракту № QPS-TU 12012005 та норм національного

законодавства, слід дійти висновку, що пошкоджений вантаж, стан якого детально

описаний в акті експертизи № І-3814, по якості не відповідає умовам зазначеного

контракту.

У матеріалах справи є копія

експертного висновку ТОВ "Термінал" від 11.08.2005, яка належним

чином не засвідчена, тому на підставі ст. 36 ГПК України не приймається судом

як доказ у даній справі.

Згідно зі ст.ст. 224, 225 ГК

України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання

або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен

відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого

порушені; до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила

господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого,

пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення

зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК

України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням

умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення

зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом,

зокрема, відшкодування збитків.

Як вже зазначалось, позивачем

здійснена оплата постачальнику пластикових плит за платіжним дорученням № 340

від 15.11.2005, вартість товару визначена в інвойсах №№ 800/20500974,

800/20500975, 800/20500976, попередня оплата митних платежів проведена

позивачем за платіжним дорученням № 1976 від 17.08.2005, види, розміри, ставки

нарахування митних платежів відображені в УАД форма МД-2 № 100000010/5/136300,

УАД форма МД-3.

Однак, апеляційна інстанція не

погоджується із розрахунком збитків позивача з огляду на таке.

Як вбачається з гр. 9 п. 1 додатку

до акту експертизи № І-3814 експертом було виявлено пошкоджених 328 шт. плит -

Полістирол, високоміцний синій HIPS 2,0 мм M/G blue F2, проте у гр. 11 наведено

опис дефектів лише 326-ти плит, отже позивачем не доведено того, що 2 плити

зазначеного найменування були пошкодженими, у зв'язку з чим немає підстав їх

вартість включати до загальної суми вартості пошкоджених плит.

Оскільки позивачем були реалізовані

пошкоджені плити за 1 500,00 грн., що підтверджено матеріалами справи, сума

вартості пошкоджених плит, яка є збитками, підлягає зменшенню на 1 500,00 грн.

Із врахуванням вказаних зменшень

відповідно підлягає зменшенню і загальна сума відшкодування витрат по оплаті за

проведення митних процедур.

Таким чином позовні вимоги про

стягнення з відповідача збитків у розмірі вартості пошкоджених пластикових плит

в сумі 62 072,57 грн. та в сумі 14 900,00 грн. витрат по сплаті позивачем

митних зборів, плат за здійснення митних процедур є такими, що відповідають

законодавству та підтверджені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню.

Витрати позивача по наданню

юридичних послуг не відносяться до збитків, які повинен відшкодувати відповідач,

адже немає безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між одержанням

позивачем юридичних послуг та порушенням відповідачем зобов'язання за договором

№ 021/3-05; одержання юридичних послуг не є обов'язком позивача, отже такі

витрати не належать до обов'язкових витрат позивача та здійснені ним на власний

розсуд.

Оскільки витрати позивача по оплаті

юридичних послуг не відповідають умовам глави 25 ГК України щодо збитків, які

підлягають відшкодуванню, підстави для задоволення позовних вимог у цій частині

відсутні.

Позивачем не надано доказів того,

що йому надавались послуги адвоката або адвокатського об'єднання, тому немає

підстав також для висновку, що позивачем понесені витрати на оплату послуг

адвоката, які згідно зі ст. 44 ГПК України віднесені до складу судових витрат.

Із твердженнями відповідача немає

підстав погодитись, зважаючи на викладене та ту обставину, що умовами договору

№ 021/3-05 передбачено обов'язок відповідача здійснити організацію міжнародного

перевезення вантажу згідно із заявкою позивача, однак доставку позивачу

вантажу, пошкодженого у процесі міжнародного перевезення, немає підстав визнати

належною організацією такого перевезення та належним виконанням умов п. 2.18

договору.

Крім умов договору № 021/3-05

правовідносини з транспортного експедирування регулюються ГК України, ЦК

України, Законом, нормами яких відповідальність за дії перевізника покладається

саме на експедитора, якщо перевезення здійснювалось не експедитором.

Як вбачається з акту експертизи №

І-3814 для огляду експерту подано автомобіль із вантажем на території ТОВ

„Панальпина”. Згідно з договором № 78 від 01.09.2005, укладеного позивачем із

Підприємством з 100% іноземними інвестиціями „Панальпина уорлд транспорт Лтд”,

останнє зобов'язалось надавати позивачу послуги по зберіганню, обробці

імпортних, експортних і транзитних вантажів на своєму митному ліцензійному

складі. Оскільки до складу збитків, про стягнення яких позивачем пред'явлено

позов, витрати по оплаті за зберігання пошкоджених пластикових плит не входять,

немає підстав для витребування у позивача доказів понесення таких витрат.

Оскільки специфікацією № 1 до

договору поставки № 264/07с, видатковою накладною № ТУ-0-0005051, актом

передання-прийняття товару до договору поставки № 264/07с підтверджується, що

пошкоджені плити продані позивачем за суму 1 500,00 грн., то немає потреби

додатково вимагати довідку установи банку про підтвердження перерахування

позивачу покупцем грошових коштів в сумі 1 500, 00 грн. 07.11.2007.

Твердження відповідача про те, що

сума вартості 1 500,00 грн. пошкоджених плит є заниженою, голослівні, не

підтверджені доказами того, що була можливість продати пошкоджені плити за вищу

ціну.

Оскільки у позивача пластикові

плити знаходилися у зв'язку з поставкою їх продавцем по контракту, а не внаслідок

використання права на притримання, передбаченого ст. 594 ЦК України, то немає

підстав посилатися на норму ч. 3 ст. 595 ЦК України.

Із матеріалів справи не вбачається

наявності обставин, зазначених у ст. 617 ЦК України підставами звільнення від

відповідальності за порушення зобов'язання, які стосувалися б обставин

відповідальності відповідача.

З огляду на викладене, колегія

суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення

апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції частково та

прийняття нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105

Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду міста Києва від

08.08.2006 у справі №8/220 скасувати частково та прийняти нове рішення.

2. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_1(АДРЕСА_1, АДРЕСА_2; рахунок № НОМЕР_4в

Філії АКІБ „УкрСиббанк” Київське регіональне управління в м. Києві, МФО 300733;

ідентифікаційний код НОМЕР_5) на користь Товариства з обмеженою

відповідальністю "Туплекс-Україна" (03022, м. Київ, вул.

Васильківська, 34, оф. 321; рахунок № 26000001300176 в АКБ „Райффайзенбанк

Україна” в м. Києві, МФО 300528; код ЄДРПОУ 21698080) 76 972,57 грн. збитків,

769,73 грн. державного мита, 103,28 грн. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

3. Стягнути з Суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1(АДРЕСА_1, АДРЕСА_2; рахунок

№ НОМЕР_4в Філії АКІБ „УкрСиббанк” Київське регіональне управління в м. Києві,

МФО 300733; ідентифікаційний код НОМЕР_5) на користь Товариства з обмеженою

відповідальністю "Туплекс-Україна" (03022, м. Київ, вул.

Васильківська, 34, оф. 321; рахунок № 26000001300176 в АКБ „Райффайзенбанк

Україна” в м. Києві, МФО 300528; код ЄДРПОУ 21698080) 384,87 грн. державного

мита за розгляд апеляційної скарги.

4. Повернути Товариству з обмеженою

відповідальністю "Туплекс-Україна" (03022, м. Київ, вул.

Васильківська, 34, оф. 321; рахунок № 26000001300176 в АКБ „Райффайзенбанк

Україна” в м. Києві, МФО 300528; код ЄДРПОУ 21698080) з Державного бюджету

України 820,55 грн. державного мита, зайве сплаченого за платіжним дорученням №

2704 від 24.10.2005, та 410,27 грн. державного мита, зайве сплаченого за

платіжним дорученням № 3282 від 17.08.2006.

5. Видачу наказів доручити

Господарському суду міста Києва.

6. Справу № 8/220 повернути до

Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                         

Барицька  Т.Л.

Ропій  Л.М.

 07.12.07 (відправлено)