Постанова

від 05.11.2012 по справі 10/165/06-7/284/09

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.11.2012 р. справа №10/165/06-7/284/09

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівТатенко В.М. Зубченко І.В., Радіонова О.О. за участю представників сторін: від позивача:не з'явився від відповідача 1.:ОСОБА_4 довіреність від відповідача 2.:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМ", м. Запоріжжя на рішення господарського судуЗапорізької області від 10.07.2012р. (текст рішення складено та підписано 16.07.2012р.) по справі№ 10/165/06-7/284/09 3/5009/7390/11 (головуючий суддя: Кутіщева-Арнет Н.С., судді: Дроздова С.С., Юлдашев О.О.) за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМ", м. Запоріжжя до відповідача 1.: до відповідача 2.:Приватного підприємця ОСОБА_5, АДРЕСА_1 Приватного підприємця ОСОБА_6, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим провизнання недійсним договору купівлі - продажу № б/н від 08.06.2004р. та застосування наслідків недійсності правочину.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕМ", м. Запоріжжя (далі по тексту -«Позивач») звернулось до Приватного підприємця ОСОБА_5, АДРЕСА_1 (далі -«Перший відповідач») та Приватного підприємця ОСОБА_6, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим (далі -«Другий відповідач») про визнання недійсним договору купівлі -продажу № б/н від 08.06.2004р. та застосування наслідків недійсності правочину.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.07.2012 року у справі № 10/165/06-7/284/09 у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу був укладений у відповідності до вимог чинного законодавства.

Не погодившись з прийнятим рішенням Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а також не в повній мірі дослідженні матеріали та докази по справі, що призвело до невірно зроблених висновків.

Сторони були апеляційним судом належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Представник Позивача у судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Представник першого відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, у якій звернувся з проханням апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Другий відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на апеляційну скаргу не надав, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, які вже досліджувались судом, приймаючи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників позивача та другого відповідача.

Відповідно до статей 4 4 , 81 1 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

За ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відтак -законним та обґрунтованим; а апеляційну скаргу -такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності -юридичної особи 11 липня 2002 року відділом реєстрації та єдиного реєстру Жовтневої районної адміністрації було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕМ».

Позивач -є юридичною особою та здійснює свою діяльність відповідно до діючого законодавства та Статуту.

Відповідно до п.1.4 Статуту (діючого на момент укладання спірного договору купівлі-продажу), учасниками товариства є:

- громадянка України ОСОБА_7, м. Київ;

- громадянка України ОСОБА_8, м. Пологи Запорізької області.

Пунктом 4.3 Статуту встановлено, що обов'язком товариства є, зокрема: учасники несуть відповідальність по зобов'язанням Товариства в межах своїх вкладів у статутний фонд; Товариство несе відповідальність по своїм зобов'язанням в межах свого майна, НП яке може бути спрямовано стягнення.

Згідно п.5.2 Статуту, учасники здійснюють право володіння, користування та розпорядження майном Товариства.

Порядок створення і витрачення фондів визначається зборами Учасників (пункт 5.5 Статуту).

Відповідно до Статуту у Товаристві створюється, зокрема, статутний фонд, який може включати в себе вартість матеріальних засобів (будинків, споруд, окремих приміщень, ін.), а також грошових внесків, що внесені в банк на розрахунковий рахунок Товариства. Товариство в процесі господарської діяльності може збільшувати або зменшувати розмір статутного фонду (п.5.8).

Згідно до п.9.1 та 9.6 Статуту, вищим органом Товариства - є збори учасників, виконавчим органом Товариства - є директор.

Відповідно до п.9.5 ж) до компетенції збору відносяться, зокрема, винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб товариства.

Пункт 9.8 Статуту встановлює, що директор, зокрема, самостійно вирішує всі питання товариства, за винятком віднесених до компетенції зорів учасників; укладає угоди; укладає колективну угоду з трудовим колективом Товариства.

Відповідно до п.4.1 Статуту, для здійснення своєї діяльності Товариство має право, зокрема, виступати контрагентом в угодах, у тому числі укладати угоди, договори, контракти з юридичними та фізичними особами.

08.06.2004р. між Позивачем в (Продавець) особі директора Мирося С.Е., що діяв на підставі Статуту та Відповідачами був укладений договір купівлі-продажу за № б/н. 08.06.2004 р. спірний договір був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_10 і зареєстрований в реєстрі за № 677 (далі за текстом -договір купівлі-продажу).

Згідно умов Договору продавець продає та зобов'язується передати у власність, а Перший відповідач. купує та зобов'язується прийняти у власність 4/5 частини комплексу будівель і споруд, що знаходяться у АДРЕСА_2; Другий відповідач купує і зобов'язується прийняти у власність 1/5 частини цього ж комплексу будівель і споруд.

Відповідно до пунктів 2 і 3 договору купівлі-продажу, вказаний комплекс будівель і споруд належав ТОВ "СЕМ" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 13.05.2003р. виконкомом Бердянської міської ради Запорізької області та зареєстрованого в Бердянському КП ТІ за реєстраційним № 77034 і знаходиться на земельній ділянці розміром 24'539,0 м 2 по АДРЕСА_2.

Умовами договору купівлі-продажу, а саме пунктом 6, зазначено, що покупці сплатили визначену у п.4 цього договору суму Продавцю до підписання сторонами договору, яка становить 470'000,00 грн..

У пункті 7 договору купівлі-продажу продавець (Позивач у справі) підтвердив, що зазначений комплекс будівель і споруд до моменту його продажу нікому іншому не проданий, не подарований, ніде не заставлений, не знаходиться в оренді, вільний від боргів, під забороною та арештом не перебуває. Цей факт підтверджено довідкою про відсутність заборони на вищевказану будівлю № 459612-1752 від 08 червня 2004, а також витягом з Державного реєстру застав рухомого майна про податкову заставу від 08 червня 2004р. № 1133048.

Пунктом 11 договору купівлі-продажу, сторони узгодили, що право власності на комплекс будівель і споруд виникає у покупців з моменту проведення державної реєстрації договору (зареєстровано в реєстрі за № 677).

Право власності на зазначене у договорі нерухоме майно зареєстровано за Відповідачами Бердянським КП БТІ 15.07.2004р. за реєстраційним № 381, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 4151007.

В обґрунтування своїх вимог, позивач стверджує, що спірний договір купівлі-продажу був укладений з порушенням статті 207 Господарського кодексу України та 98 Цивільного кодексу України, Закону України «Про господарські товариства»та має бути визнаним недійсним на підставі статті 215 Цивільного кодексу України, з застосуванням наслідків недійсності правочинів. Адже відчужене майно за спірним договором складає 100% всього майна товариства. Його вартість на момент укладання договору дорівнює 3'240'000,00 грн., реалізовано було за 470'000,00 грн. Позивач також наполягає на тому, що директор під час укладанні договору перевищив власні повноваження, встановлені укладеним з ним контрактом, що було встановлено вироком Бердянського районного суду від 29.10.2007р. у кримінальній справі 1-873/2007р.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, так і заперечень.

Відповідно до ст.. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу («ЦК») України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 55 Конституції України наділяє кожну особу правом захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами від порушень і протиправних посягань.

Права особи, яка вважає себе власником, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в який така особа не є, тобто із застосуванням правового механізму, встановленого ст.. 216 ЦК України. Захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, якщо є підстави встановлені ст.. 388 ЦК України.

Відповідно до ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

За приписами ст. 97 ЦК України, управління товариством здійснюють його органи.

Органами управління товариством - є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст. 98 ЦК України, рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст.139 ГК України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Приписами ст.6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до якої, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Таке ж значення для господарського суду має вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

29 жовтня 2007 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області винесений вирок, у якому встановлено:

- факт заподіяння шкоди ТОВ «СЕМ»на суму 466'300,00 грн.;

- перевищення ОСОБА_7 службових повноважень, внаслідок порушення умов контракту;

Таким чином, колегія суду приходить до висновку, що факти встановлені у даному вироку по кримінальній справі є преюдиціальними, відносно питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Установчі документи з реєстраційної справи позивача, які знаходяться у матеріалах справи, свідчать про те, що статутний капітал Позивача становить 1'812'500,00 грн..

З балансу, наданого управлінням статистики вбачається, що вартість основних засобів складає 466'300,00 грн..

Відповідно до п.5 спірного договору, балансова вартість відчуженого комплексу будівель та споруд становить 466'300,00 грн.

Позивачем не доведено, що вказана залишкова вартість у балансах ТОВ «СЕМ»у графі «основні засоби»відносяться саме до бази «Бриз», а не до будь якого іншого майна товариства.

Крім того, ТОВ «СЕМ»надані баланси за період 2003-2005рр., однак, не наданий баланс за 2-й квартал 2004року, квартал, у якому був укладений спірний договір купівлі-продажу.

Проаналізувавши матеріали справи, місцевий господарський суд прийшов правомірного та обґрунтованого висновку, що на момент укладання спірного договору, відчужене майно складало 20 % усього майна позивача.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Приписи статті 321 ЦК України передбачають, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

На підставі вище наведеного, колегія суду вважає обґрунтованим висновок місцевого суду про те, що договір купівлі-продажу від 08.06.2004р. був укладений без порушення норм статуту та приписів діючого законодавства.

При винесені цієї постанови колегією суду враховано, що договір купівлі-продажу було укладено після припинення дії договору застави, а саме: договір застави № 08-03/0211-МП/К від 04.07.2003р. був припинений 08.04.2004р., у зв'язку достроковим погашення кредиту позичальником, після чого банком було ініційоване зняття заборони на відчуження заставленого майна. Впродовж дії договору застави, ТОВ "СЕМ" не зверталося з проханням надати дозвіл на відчуження заставленого комплексу будівель і споруд.

У зв'язку з тим, що спірний правочин є правомірним, то застосування наслідків його недійсності є безпідставними.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМ", м. Запоріжжя -залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 10.07.2012 року по справі № 10/165/06-7/284/09 -залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕМ»(ОКПО 32061808) на користь державного бюджету України 30'386,50 грн. -суму судового збору за подання апеляційної скарги, оплата якої була судом відстрочена до закінчення розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ, оформивши його згідно приписів Закону України «Про виконавче провадження»

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: І.В. Зубченко

О.О. Радіонова Надруковано примірників: 1. -позивачу; 2. -відповідачам; 1. -у справу; 1. - ГСЗО