Ухвала

від 17.05.2012 по справі 2-53/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц\0591\646\2012 Головуючий у 1 інстанції Кір*якова Н.П.

Категорія 46 Суддя-доповідач Кочегарова Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Кочегарової Л.М.

суддів Кучерявої В.Ф. Мироненко І.П.

при секретарі Шапар О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 червня 2009 року у справі за його позовом до ОСОБА_3, відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»), відкритого акціонерного товариства «Банк «Біг Енергія» (далі ВАТ «Банк «Біг Енергія») про поділ майна подружжя, визнання права власності на 1\2 частину нежитлового приміщення,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна. Зазначав, що у період шлюбу за спільні кошти ними була придбана нежитлова будівля, розташована по АДРЕСА_1. Оскільки сімейні відносини припинилися, просив визнати за ним право власності на 1\2 частину цього нежитлового приміщення і розділити його, виділивши йому 1 поверх цього приміщення, згідно з висновком будівельно - технічної експертизи від 19 травня 2008 року, що становить 9\20 частки, а відповідачці - другий поверх, що становить 11\20 частки, стягнувши з ОСОБА_3 на його користь компенсацію для зрівняння часток.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 23 червня 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та прийняти нове про задоволення його позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_5, які доводи скарги підтримали, заперечення ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_6, думку представника ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» Васильченка О.І., перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 1998 року до 2007 року.

У листопаді 1999 року ОСОБА_3 зареєструвалася як фізична особа-підприємець. ОСОБА_2 перебуває на податковому обліку як фізична особа-підприємець з 26 січня 2007 року (а.с. 207).

Під час шлюбу - 3 серпня 2001 року, сторонами за договором купівлі-продажу недобудованої будівлі на ім'я ОСОБА_3 придбано нежилий будинок готовністю 31% за адресою: АДРЕСА_2, який було добудовано та здано в експлуатацію 14 квітня 2004 року як магазин непродовольчих товарів (а.с. 240).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нежилу будівлю від 14 вересня 2004 року ОСОБА_3 зареєструвала право приватної власності на цей торговельний павільйон площею 103, 4 кв.м, який використовувала для здійснення підприємницької діяльності.

Відмовляючи ОСОБА_2 у позові про поділ нежитлового приміщення, суд першої інстанції зробив висновок, що нежитлове приміщення - магазин - зареєстроване за ОСОБА_3, як за фізичною особою - підприємцем, тому воно не може бути об'єктом спільної сумісної власності подружжя та не підлягає поділу.

З висновками суду не можна не погодитися.

Згідно п.3 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, крім іншого, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно ст.61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

Виходячи із роз'яснень, викладених у п. 29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

Як вбачається зі справи, ОСОБА_3 отримала свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця в 1999 році.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_2 та підтверджуючи своє право на нежитлову будівлю - магазин, як приватного підприємця, відповідачка надала суду копії договору підряду № 25 від 11 грудня 2000 року де замовником є приватний підприємець ОСОБА_3, квитанцій до прибуткових касових ордерів по оплаті послуг за виконання робіт на загальну суму - 17 404 грн., висновок про можливість введення в експлуатацію побудованого об'єкту від вересня 2003р. за № 58 де замовником є приватний підприємець ОСОБА_3, попередній висновок від 3 грудня 2003 року «Доноблінвестекспертиза» де інвестором будівництва виступає ОСОБА_3, рахунок-повідомлення від 19 січня 2004 року виданий приватному підприємцю ОСОБА_3 за виконання послуги з енергозбереження, платіжного доручення від 19 січня 2004 року де платником виступає підприємець ОСОБА_3, техпаспорту на будинок торговий павільйон АДРЕСА_1, інвентаризаційну справу № 47417, де в графі «власник» вказано «ЧП ОСОБА_3», витяг від 14 вересня 2004 року, де вказано: нежитлова будівля, реєстраційний номер 7442912, власник - ОСОБА_3, свідоцтво про право власності (САА 313714) від 14 вересня 2004 власник - ОСОБА_3, видане на підставі рішення Маріупольської міської ради № 160 від 14 квітня 2004 року замість договору купівлі - продажу від 3 серпня 2001 року, виписки з рішення від 14 квітня 2004 року за № 160, де вказано, що замовником є приватний підприємець ОСОБА_3, акт держтехкомісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 6 квітня 2004 року, затверджений рішенням виконкому від 14 квітня 2004 року, згідно якому замовником (забудовником) є ОСОБА_3 - приватний підприємець (а.с. 6, 148, 158, 160-162,177-182, 185-186, 190, 192-193, 207, 220-240, 242).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає переконливими доводи ОСОБА_3 про те, що торговий павільйон є її власністю як фізичної особи-підприємця, оскільки придбане під час шлюб нежитлове приміщення було істотно добудовано і введено нею в експлуатацію не за спільні з ОСОБА_2 кошти, а за кошти від її підприємницької діяльності.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивного встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням сторін, наданим доказам дав належну оцінку і дійшов обґрунтованого висновку, що спірне майно - приміщення магазину, зареєстроване на ОСОБА_3, як фізичну особу - підприємця, відповідно до положень ст.ст.57,61 СК України, ст.52 ЦК України - не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності, але таких позовних вимог ОСОБА_2 не заявлялося.

Відповідно до ст.10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія вважає, що ОСОБА_2 не надав належних, допустимих та достовірних доказів, які б у сукупності підтверджували, що за рахунок його коштів придбано, відремонтовано та введено в експлуатацію приміщення торгового павільйону і ці докази були б достатніми для визнання за ним права власності на спірний об'єкт та його поділ.

Наявні у справі довідки ДПІ про реєстрацію ОСОБА_2 в якості приватного підприємця в період 1995-2001 років - при відсутності даних про його доходи, та дані за 2007-2008 роки, накладні про придбання будівельних матеріалів в торгівельному складі «Євробуд», договір купівлі - продажу квартири від 13 січня 2011 року не є підставою для виникнення у позивача права власності на спірне майно (а.с.207, 254-258, 283а,455).

Доводи ОСОБА_2, викладені в скарзі, не спростовують правильності висновків, зроблених судом першої інстанції, не містять правових підстав для скасування судового рішення, оскільки воно ухвалене з дотримання вимог матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим і тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 не вбачається.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.308 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді