Постанова

від 13.11.2012 по справі 25/196

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2012р.м.Київ№ 25/196

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Продстандарт» до 1. 2.Головного управління Державного казначейства України у м. Києві Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про за участюстягнення 1 138 185,00 грн. Прокуратури Солом'янського району м. Києва,- Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін та учасників:

від позивача: не з'явились;

від відповідача 1: не з'явились;

від відповідача 2: Гаджиєв Р.Ф. огли (представник за довіреністю №124 від 18.07.2012р.);

від прокуратури: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Продстандарт»(надалі - позивач) звернулося з позовом до Солом'янського районне відділення Управління Державного казначейства м. Києва, правонаступником якого є Головне управління Державного казначейства України у м. Києві (надалі - відповідач-1) та Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (надалі -відповідач-2) про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та нарахованих процентів в сумі 1 138 185,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачами неправомірно не сплачена вказана сума бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість (надалі - ПДВ) за період з грудня 2000 року по листопад 2001 року.

Відповідач-1 надав відзив на позов, в якому заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що ним ведеться тільки бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету, та здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету виключно за поданням органів стягнення. Так, відшкодування ПЛВ здійснюється органами державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Відповідач-2 відзиву на позов не надав, в судових засіданнях проти позову заперечував.

Провадження у справі порушено 25.04.2005р., розгляд справи призначений на 01.08.2005р. Ухвалою від 01.08.2005р. було зупинено провадження по справі до закінчення реорганізації Державного казначейства України. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2005р. апеляційну скаргу ТОВ «Продстандарт»залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 01.08.2005р. -без змін.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.01.2006р. поновлено провадження у справі, попереднє судове засідання призначено на 15.02.2006р. Ухвалою від 15.02.2006р. призначено справу до судового розгляду на 24.02.2006р. Ухвалою від 24.02.2006р. зупинено провадження у справі до закінчення реорганізації відділення Державного казначейства України у Солом'янському районі м. Києва. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2006р. апеляційну скаргу ТОВ «Продстандарт»залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 24.02.2006р. -без змін.

Ухвалою від 18.09.2008р. поновлено провадження у справі, судовий розгляд призначено на 07.10.2008р. Ухвалою від 07.10.2008р. здійснено заміну відповідача правонаступником - Головним управлінням Державного казначейства України у м. Києві та здійснено заміну процесуального статусу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва з третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на відповідача-2, в судовому засіданні оголошено перерву до 21.10.2008р. В зв'язку з перебуванням судді у відпустці, слухання справи було перенесено на 11.11.2008р., про що повідомлено сторони. Ухвалою від 11.11.2008р. розгляд справи відкладено на 04.12.2008р. у зв'язку з неприбуттям в судове засідання позивача. Ухвалою від 04.12.2008р. провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням, прийнятим Вищим адміністративним судом України за результатами касаційної скарги ДПІ у Солом'янському районі м. Києва на ухвалу Київського апеляційного господарського суду у справі № 11/715-А від 12.06.2008р.

Ухвалою від 17.09.2012р. поновлено провадження у справі, судовий розгляд призначений на 25.09.2012р. В судове засідання 25.09.2012р. представники сторін не з'явились, розгляд справи відкладено до 02.10.2012р. Ухвалою від 02.10.2012. розгляд справи зупинено на строк до 16.10.2012р., розгляд справи призначено на 16.10.2012р. Ухвалою від 16.10.2012р. поновлено провадження у справі, та зупинено провадження до 06.11.2012р., розгляд справи призначено на 06.11.2012. В судовому засіданні 06.11.2012р. було оголошено відкладення до 13.11.2012р.

13.11.2012р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Продстандарт»є юридичною особою, зареєстроване Солом'янською у м. Києві державною адміністрацією 07.08.2000 року за №10001211162, ідентифікаційний код юридичної особи - 31055793, місцезнаходження: 03037, м. Київ, вул. М. Кривоноса, буд. 19-А. ТОВ «Продстандарт»зареєстрований платником податку на додану вартість (Свідоцтво платника ПДВ №36046604, індивідуальний податковий номер -310557926056).

ТОВ «Продстандарт»було подано до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва податкові декларації з податку на додану вартість за період з грудня 2000 року по листопад 2001 року включно та розрахунки експортного відшкодування за квітень-червень, серпень - листопад 2001 року, (належним чином засвідчені копії декларацій та розрахунків містяться в матеріалах справи).

Відповідно до рядків 21 податкових декларації загальна сума ПДВ та експортного відшкодування за період з грудня 2000 року по листопад 2001 року включно, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника становить 1 371 673,00 грн.

В матеріалах справи містяться Акти про результати перевірки ТОВ «Продстандарт»з питання відшкодування ПДВ за період з грудня 2000 року по квітень 2001 року та за червень -листопад 2001 року включно, в яких ДПІ підтверджуються суми ПДВ, заявлені позивачем до відшкодування у відповідних податкових деклараціях. В Акті про результати перевірки ТОВ «Продстандарт»з питання відшкодування ПДВ за травень 2001 року зазначено про те, що сума, заявлена до відшкодування зменшується на 34 920,00 грн. та складає 103 595,00 грн.

Крім того, в жовтні і листопаді 2001року позивачу відповідачем-2 були нараховані штрафні санкції в загальній сумі 4 755,00 грн.

Як стверджує позивач, йому було перераховано бюджетне відшкодування в сумі 131 118,00 грн., що не заперечується відповідачами. Як зазначає позивач, залишок суми бюджетного відшкодування в розмірі 1 138 185,00 грн. з Державного бюджету йому перераховано не було.

Повністю та всебічно розглянувши наявні в матеріалах справи документи та матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті господарський суд приходить до висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог зважаючи на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) -це публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Визначення поняття «суб'єкт владних повноважень»наведено у пункті 7 частини першої статті 3 КАС, відповідно до якого -це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Із системного аналізу частини другої статті 2 КАС, пункту 1 частини першої статті 17 КАС випливає, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства у випадку, коли він виникає з публічно-правових відносин за участю суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції є органами виконавчої влади.

Виходячи із аналізу статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997Р. №168/97-ВР (далі -Закон) органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету.

Отже, органи державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у правовідносинах, пов'язаних із відшкодуванням з бюджету податку на додану вартість, реалізує надані йому владні управлінські функції, а тому спори за участі цих органів є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до вимог пунктів 1, 4 «Положення про Державне казначейство України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. №1232, «Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 04.04.2006 №332 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.04.2006р. за №454/12328 (чинних на час виникнення обов'язків сплатити суми бюджетного відшкодування позивачу) територіальні органи Державного казначейства України, яке є урядовим органом державного управління, повертають кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.

Таким поданням органу стягнення у розумінні абзацу 2 підпункту 7.7.5, підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону є висновок податкового органу із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Виходячи із припису пункту 1.8 статті 1 Закону, бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету та строки розрахунків з бюджетом, визначено пунктом 7.7 статті 7 Закону.

Із аналізу пункту 7.7 статті 7 Закону, в редакції чинній до 01.06.2005р., вбачається, що алгоритм бюджетного відшкодування був наступним.

Відшкодуванню з бюджету підлягали суми податку на додану вартість, які визначалися як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду (підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону).

У разі коли за результатами звітного періоду сума податку на додану вартість мала від'ємне значення, то вона підлягала відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації (підпункт 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону).

При цьому підставою для отримання відшкодування були дані тільки податкової декларації за звітний період.

За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування могла бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображалося в податковій декларації.

Відшкодування здійснювалося шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговував або шляхом видачі казначейського чека, який приймався до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів по інших податках, зборах (обов'язкових платежах) не дозволялося.

Відповідно до підпунктів 7.7.5 та 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Згідно з підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є фактичне надходження цих сум до Державного бюджету України. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає із самої суті поняття податку, його основної функції -формування доходів Державного бюджету України (пункт 19 статті 1, стаття 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка згідно з пунктом 1.3 статті 3 Закону зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Законом встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді цього податку.

Таким чином, за змістом Закону, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Законодавче визначення бюджетного відшкодування, як суми, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, пов'язане із сплаченими платником сумами податку. Таке відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків.

З аналізу пункту 1.3 статті 1, підпунктів 7.4.1 -7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону в редакції, діючій до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України»від 03.06.2005р. №2642-IV вбачається, що при визначенні платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначається, що податок сплачується покупцем або особою, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України. З огляду на викладене, вимога пункту 1.8 статті 1 Закону щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку.

У зв'язку з цим факт надмірної фактичної сплати податку за результатами звітного податкового періоду платником податку, який звернувся до суду з позовом про стягнення бюджетної заборгованості, підлягає встановленню в судовому процесі як юридичний факт, з яким Закон пов'язує виникнення права платника податку на отримання бюджетного відшкодування у визначених ним випадках.

Позивач в позовній заяві посилається лише на факт наявності податкових декларацій з податку на додану вартість за спірний період, вважаючи їх достатньою підставою для стягнення бюджетного відшкодування. Позивачем не надано доказів фактичного здійснення господарських операцій за правочинами з контрагентами, на підставі яких ним було визначено суму податкового кредиту та обраховано суми бюджетного відшкодування у відповідних періодах (договорів з контрагентами, первинних документів, що підтверджували б здійснення господарських операцій).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Позивачем не надано до матеріалів справи податкових накладних, що підтверджували б право позивача на формування податкового кредиту у період з грудня 2000 року по листопад 2001 року.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено факт надмірної фактичної сплати податку на додану вартість в період з грудня 2000 року по листопад 2001 року, на підставі чого у нього може виникати право на бюджетне відшкодування ПДВ у вказаний період.

У відповідності до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення.

Позивачем не доведено обставин, що могли б слугувати підставою для стягнення бюджетного відшкодування в сумі 1 138 185,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Постанову складено у повному обсязі 14.11.2012р.

СуддяС.М. Морозов