Постанова

від 20.11.2012 по справі 4/65/2011/5003

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2012 р. Справа № 4/65/2011/5003 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. -головуючого, Кочерової Н.О., Самусенко С.С.,

розглянувши касаційну скаргуСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" на рішення та постанову господарського суду Вінницької області від 17 квітня 2012 року Рівненського апеляційного господарського суду від 30 травня 2012 року у справі№ 4/65/2011/5003 господарського судуВінницької області за позовомПриватного підприємства "Юрбізнесконсалтинг -К.К." доСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Дефендер" про стягнення 602 000 грн. за участю представників сторін: від позивача: не з`явився від відповідача: Шевчук О.В.від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

У травні 2011 року Приватне підприємство "Юрбізнесконсалтинг -К.К." звернулося до господарського суду із позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" про стягнення 602 000 грн. безпідставно отриманих коштів. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідно до договору про заміну кредитора від 08.10.2009 позивач набув права на повернення попередньої оплати, яка була здійснена ТОВ "ДЕФЕНДЕР" на виконання попереднього договору від 25.03.2008.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 17.04.2012 (суддя Білоус В.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.05.2012 (судді: Дужич С.П. -головуючий, Бучинська Г.Б., Саврій В.А.), визнано недійсними з моменту вчинення угоду про заміну договору (новація), договір фінансової допомоги, укладені 23.11.2009 між ТОВ "Дефендер" та СТОВ "Прогрес", позов задоволено, стягнуто з відповідача 602 000 грн. попередньої оплати.

В касаційній скарзі СТОВ "Прогрес" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, оскільки відповідно до ст.ст. 512, 513 ЦК України договір про заміну кредитора в зобов'язанні у даному випадку підлягає нотаріальному посвідченню, що не було взято до уваги при прийнятті оскаржуваних судових рішень. Також, скаржник зазначає, що господарські суди зробили необґрунтований висновок про те, що факт виконання своїх зобов'язань ТОВ "Дефендер" за попереднім договором від 25.03.2008 щодо оплати 602 000,00 грн. підтверджується платіжними дорученнями: №89 на суму 100 000 грн. від 25.03.2008; №98 на суму 480 000 грн. від 28.03.2008; №100 на суму 22 000 грн. від 31.03.2008 та листом від 3107.2009, оскільки в них підставою перерахування коштів вказано: попередня оплата за майно згідно попереднього договору по рахунку №132 від 25.03.2008, а зазначені підстави не можуть бути беззаперечним доказом перерахування коштів саме за нерухоме майно згідно Додатку №1 до попереднього договору від 25.03.2008 в силу існування ще одного попереднього договору про купівлю-продаж худоби. Крім того, скаржник вважає, що попередні судові інстанції безпідставно визнали недійсними угоду про заміну договору (новацію) та договір фінансової допомоги, укладені 23.11.2009 між ТОВ "Дефендер" і СТОВ "Прогрес", оскільки, сторона зазначених договорів - ТОВ "Дефендер" ліквідована, не брала і не могла брати участі в розгляді даної справи.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.10.2012 прийнято касаційну скаргу до провадження.

Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, прояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 25.03.2008 між СТОВ "Прогрес" і ТОВ "Дефендер" було укладено попередній договір, згідно умов якого сторони зобов'язалися до 01.06.2008 укласти основні договори купівлі-продажу майна, вказаного в додатку №1 до попереднього договору.

Відповідно до умов попереднього договору ТОВ "Дефендер" зобов'язалось до 31.03.2008 перерахувати на рахунок відповідача попередню оплату в сумі 602000 грн.

Апеляційний господарський суд, посилаючись на ч.1 ст.220, ч.1 ст. 236, ст.ст. 635, 655, 657 Цивільного кодексу України, встановив, що попередній договір від 25.03.2008 є нікчемним, оскільки нотаріально не посвідчений.

Судами встановлено, що на виконання вказаної угоди ТОВ "Дефендер" перерахував відповідачу 602 000,00 грн., що відповідно до призначення платежу є попередньою оплатою за нерухоме майно згідно рахунку №132 від 25.03.2008 та попередньою оплатою за майно згідно попереднього договору.

Станом на 01.06.2008 основного договору сторонами не укладено.

З огляду на викладене суди визначилися, що кошти в розмірі 602 000,00 грн. отримані відповідачем від ТОВ "Дефендер" на виконання нікчемного попереднього договору та набуті СТОВ "Прогрес" без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

31.07.2009 СТОВ "Прогрес" у своїй відповіді на вимогу підтвердило отримання грошей у розмірі 602 000,00 грн. та повідомило ТОВ "Дефендер" про відмову у поверненні грошей, зазначило, що немає змоги укласти основні договори купівлі-продажу, оскільки ТОВ "Дефендер" до 25.05.2008 не вчинило дій щодо визнання за СТОВ "Прогрес" права власності на нерухоме майно, яке мало бути предметом основних договорів купівлі-продажу.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

08.10.2009 між ТОВ "Дефендер" (первісний кредитор) та ПП "Юрбізнесконсалтінг К.К." (новий кредитор) було укладено Договір про заміну кредитора, згідно умов якого ТОВ "Дефендер" передало, а ПП "Юрбізнесконсалтінг -К.К." прийняло на себе право вимоги повернення від СТОВ "Прогрес" сплаченої попередньої оплати у сумі 602000 грн. безпідставно отриманої сільгосптовариством відповідно до ст.1212 ЦК України у зв'язку з припиненням зобов'язань.

Також, судами встановлено, що 20.01.2011 позивач повідомив відповідача про заміну кредитора та про вимогу повернення безпідставно отриманих коштів у розмірі 602 000 грн.

29.06.2011 проведено державну реєстрацію припинення ТОВ "Дефендер" у зв'язку з визнанням його банкрутом.

Предметом позову у даній справі є вимога нового кредитора про стягнення безпідставно отриманих коштів.

З огляду на вказані норми законодавства, ТОВ "Дефендер", як кредитор у зобов'язанні про повернення безпідставно набутого майна, а саме - грошових коштів в сумі 602 000 грн. від СТОВ "Прогрес", вправі було передати свої права кредитора до ПП "Юрбізнесконсалтінг -К.К.", як до нового кредитора щодо даного зобов'язання, а тому господарські суди дійшли правильного висновку про те, що передання від ТОВ "Дефендер" до позивача права вимоги (відступлення права вимоги) є правомірним.

Доводи скаржника з приводу того, що платіжні доручення №98 та №100 не можуть бути беззаперечним доказом виконання ТОВ "Дефендер" своїх зобов'язань за попереднім договором від 25.03.2008 щодо купівлі-продажу нерухомого майна не прийнято судом до уваги.

Як правильно враховано апеляційною інстанцією, у першому платіжному дорученні №89 на суму 100 000 грн. від 25.03.2008 чітко визначена підстава призначення платежу , а саме: попередня оплата за нерухоме майно згідно рахунку №132 від 25.03.2008. Інші платежі також посилаються на цей номер рахунку. У своїй відповіді на вимогу ТОВ "Дефендер" №46 від 20.07.2009 відповідач визнав, що кошти в сумі 602000 грн. були перераховані ТОВ "Дефендер" на користь СТОВ "Прогрес" та отримані цим сільгосптовариством саме на виконання попереднього договору щодо купівлі-продажу нерухомого майна .

Згідно ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Скаржник стверджує, що оскільки попередній договір підлягає нотаріальному посвідченню, то в силу ст.513 ЦК України і договір про заміну кредитора у зобов'язанні за попереднім договором також підлягає нотаріальному посвідченню, а отже є нікчемним.

З такими доводами скаржника погодитись не можна з огляду на наступне.

Судами встановлено, що попередній договір від 25.03.2008 нікчемний.

Кошти в сумі 602 000 грн. були перераховані Товариством з обмеженою відповідальністю "Дефендер" на рахунок Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" та набуті останнім безпідставно, оскільки відповідно до ч.1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, до нового кредитора, а саме до позивача перейшли всі права первісного кредитора ТОВ "Дефендер" у зобов'язанні про повернення від відповідача безпідставно отриманих ним грошових коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.

З огляду на викладене колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судові інстанції правомірно задовольнили позов ПП "Юрбізнесконсалтінг-К.К." про стягнення з відповідача 602000 грн. безпідставно набутих грошових коштів.

Також, судами встановлено, що укладення 23.11.2009 між ТОВ "Дефендер" та СТОВ "Прогрес" угоди про заміну договору (новація) та між ТОВ "Дефендер" та СТОВ "Прогрес" договору фінансової допомоги здійснено всупереч чинному законодавству, оскільки на час їх укладання ТОВ "Дефендер" вже передало своє право вимоги безпідставно набутих грошових коштів ПП "Юрбізнесконсалтінг-К.К." і перестало бути кредитором по відношенню до відповідача, а тому не вправі було укладати такі угоди, зазначені правочини є недійсними з моменту їх укладення.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Визнаючи недійсними з моменту вчинення угоду про заміну договору (новація) та договір фінансової допомоги, суд першої інстанції скористався своїм правом, передбаченим п.1 ст.83 ГПК України. Тому безпідставним є посилання відповідача на те, що сторону зазначених договорів ТОВ "Дефендер" ліквідовано і вона не брала участі у розгляді справи.

З огляду на викладене та оскільки й інші доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, відсутні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень у справі.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.05.2012 у справі № 4/65/2011/5003 залишити без змін.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: Н. Кочерова

С. Самусенко