Постанова

від 15.11.2012 по справі 19/465-08

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2012 р. Справа№ 19/465-08

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипка І.М.

суддів: Шипка В.В.

Руденко М.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Ситенко О.Д. - дов. №01-77 від 12.06.2012р.

від відповідача: не з'явились

від третьої особи - 1: Петруньок М.А. - дов. №03/20 від 20.03.2012р.

від третьої особи - 2: Грабовська Н.В. - дов. №1 від 14.03.2012р.

розглянувши апеляційну скаргу Київської обласної спілки споживчих

товариств

на рішення господарського суду Київської області

від 02.04.2009р.

у справі №19/465-08 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств

(позивач)

до Білоцерківської торгово-закупівельної бази Київської

обласної спілки споживчих товариств (відповідач)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Приватне виробниче підприємство "Сіріус" (третя особа-1)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче

підприємство -ВТС" (третя особа-2)

про визнання права власності

В судовому засіданні 15.11.2012р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 02.04.2009р. у справі №19/465-08 в позові Київської обласної спілки споживчих товариств відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Київської області від 02.04.2009р. у справі №19/465-08, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржене рішення прийняте судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Апелянт зазначив, що господарським судом Київської області не було надано належної оцінки постанові Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.02.2007р. у справі №266/20-05/10-06 за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств до Білоцерківської торгово-закупівельної бази і ТОВ "Маріта" про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 02.12.1998р. та виселення із займаного приміщення та за зустрічним позовом ТОВ "Маріта" до Київської обласної спілки споживчих товариств при визнання добросовісним набувачем та визнання права власності, яка постановою Вищого господарського суду України від 27.04.200р. та ухвалою Верховного Суду України від 14.06.2007р. залишена без змін.

Вищезазначеною постановою апеляційної інстанції було визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі продажу від 02.12.1998 нежитлового приміщення, загальною площею 534 кв.м., що розташоване за адресою: Київська обл., м.Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 63, що був укладений між Білоцерківською торгово-заготівельною базою (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маріта" (покупець).

Поза увагою суду залишився той факт, що договір купівлі - продажу від 12.07.2007р. між ТОВ "Маріта" і Приватним виробничим підприємством "Сіріус" на вищезазначене нежитлове приміщення загальною площею 534 кв.м. був укладений особою, яка не мала необхідного обсягу повноважень, які передбачені ч.2 ст.203 ЦК України, оскільки ТОВ "Маріта" не було власником зазначеного приміщення і в останнього були відсутні правові підстави для укладення зазначеного договору з ПВП "Сиріус" з огляду на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.02.2007р. у справі №266/20-05/10-06.

Апелянт звертає увагу на те, що зазначеною постановою у справі №266/20-05/10-06 встановлено, що законним і єдиним власником спірного нежитлового приміщення є Київська облспоживспілка.

Крім цього, апелянт посилається на надання доказів фінансування будівництва спірного майна, яке було надано в користування Білоцерківській торгово-закупівельній базі, що свідчить про здійснення спілкою правомочностей власника майна та підтверджується документами, наявними у справі, що на думку апелянта, не було досліджено місцевим господарським судом.

Одночасно апелянт зазначає про безпідставність висновків суду щодо того, що ПВП "Сіріус" є правомірним власником спірного приміщення з огляду на факти, встановлені у рішенні господарського суду Київської області від 04.07.2008р. та постанові Вищого господарського суду України від 17.12.2008р. у справі №8/255-08.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.05.2009р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.07.2009р. залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Маріта" до участі у справі №19/465-08 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та зупинено провадження в справі №19/465-08 до набрання рішенням законної сили у справі №8/255-08.

Відповідно до Указу Президента України від 12 серпня 2010р. №811/2010 "Питання мережі господарських судів України" ліквідовано Київський міжобласний апеляційний господарський суд.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу суду, розгляд апеляційної скарги у справі №19/465-08 доручено колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М. (доповідач), судді Іваненко Я.Л., Остапенко О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2011 р. апеляційну скаргу позивача у зазначеному складі суду прийнято до провадження.

18.07.2012р. (вх. № 09-112/4114) до Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника позивача про поновлення провадження у справі, оскільки відпали обставини, що зумовили зупинення провадження у справі у зв'язку з прийняттям Київським апеляційним господарським судом постанови від 03.07.2012р. у справі №8/255-08/4/22/20-12, якою позов Київської обласної спілки споживчих товариств задоволено частково, а саме вирішено виселити Приватне виробниче підприємство "Сіріус" з нежилого приміщення загальною площею 534,4 кв.м., розташованого за адресою: м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого,63, літ. "З".

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2012р. змінено склад колегії суддів. У зв'язку із обранням Іваненко Я.Л. на посаду судді Вищого адміністративного суду України, розгляд апеляційної скарги у справі №19/465-08 доручено здійснити колегії у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Шипко В.В., Остапенко О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2012 р. поновлено провадження в справі та призначено до розгляду.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2012р. у зв'язку з великою завантаженістю судді Остапенка О.М., доручено здійснити розгляд даної справи колегії у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Шипко В.В., Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2012р. апеляційну скаргу позивача у зазначеному складі суду прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2012р. у зв'язку з перебуванням судді Коршун Н.М. на лікарняному, доручено здійснити розгляд даної справи колегії у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Шипко В.В., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2012р. апеляційну скаргу позивача у зазначеному складі суду прийнято до провадження та призначено до розгляду.

В судових засіданнях апеляційної інстанції розгляд справи відкладався у відповідності до ст.77 ГПК України у зв'язку з необхідністю витребування документів, необхідних для розгляду справи, а ухвалою суду від 13.09.2012р. У відповідності до ст.25 ГПК України здійснено заміну третьої особи -2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріта"(код ЄДРПОУ 23240764) на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство -ВТС" (код ЄДРПОУ 35381801).

У відзивах на апеляційну скаргу представники третіх осіб заперечували проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі та просили у її задоволенні відмовити.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 15.11.2012р. представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 15.11.2012р. представники третіх осіб заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції 15.11.2012р. представник відповідача не з'явився, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, та оскільки явка представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що Приватне підприємство "Сіріус" є правомірним власником нежитлового приміщення загальною площею 534, 4 кв.м., що розташоване за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 63, літ. "З", а позовні вимоги позивача не підтверджені документально.

Однак колегія суддів не може погодитись з такими висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням №174 від 26.05.1998 року виконавчий комітет Білоцерківської міської ради Київської області визнав за Білоцерківською торгово-закупівельною базою Київської обласної спілки споживчих товариств належність нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 77 та зобов'язав Міжміське бюро технічної інвентаризації оформити правові та установлюючи документи на вказані у рішенні нежитлові будівлі.

01.06.1988р. на підставі рішення №174 Білоцерківським міжміським бюро технічної інвентаризації видано Білоцерківській торгово-закупівельній базі реєстраційне посвідчення за реєстровим №383 про реєстрацію за Білоцерківською торгово-закупівельною базою нежитлового приміщення, площею 534, 0 кв.м.

02.12.1998р. Білоцерківська торгово-закупівельна база (надалі - відповідач) як Продавець та ТОВ "Маріта" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство -ВТС") як Покупець уклали договір купівлі-продажу (надалі Договір 1998р.), за умовами якого відповідач продав, а ТОВ "Маріта" купило нежитлове приміщення площею 534,4 кв.м., розташоване за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 63, літ. "З" і належить відповідачеві на підставі реєстраційного посвідчення, виданого Білоцерківським міжміським бюро технічної інвентаризації.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2007р. постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі № 266/20-05/10-06 визнано недійсним з моменту укладення Договір 1998р., зобов'язано ТОВ "Маріта" повернути відповідачеві нежитлове приміщення складу площею 534 кв.м. по вул. Я.Мудрого, 63 та виселено його із займаного приміщення. В задоволенні вимог зустрічного позову в частині визнання права власності спірного приміщення ТОВ "Маріта" відмовлено.

(Постанову КМАГС від 05.02.2007 у справі № 266/20-05/10-06 залишено буз змін постановою ВГСУ від 27.04.2007р., у порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку якої відмовлено ухвалою ВСУ від 14.06.2007р.)

28.02.2007р. Білоцерківською міською радою Київської області видано ТОВ "Маріта" Державний акт на право власності на земельну ділянку Серії ЯГ № 198060 на земельну ділянку площею 0,1455 га по вул. Я.Мудрого, 63 в місті Біла Церква (зареєстровано в Книзі записів державних актів за № 020701100003).

21.03.2007р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради надано Дозвіл № 16/7 ТОВ "Маріта" на виконання будівельних робіт з переобладнання власного нежитлового приміщення складу під виробництво, ремонт, технічне обслуговування конвеєрного транспорту.

15.05.2007р. Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта прийнято в експлуатацію переобладнання власного нежитлового приміщення складу під виробництво, ремонт, технічне обслуговування конвеєрного транспорту та виробництво гумотехнічних виробів по вул. Я.Мудрого, 63, - ТОВ "Маріта", загальною площею - 534,4 кв.м.

22.05.2007р. рішенням № 204 виконавчий комітет Білоцерківської міської ради Київської області затвердив акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 15.05.2007 переобладнання власного нежитлового приміщення складу під виробництво, ремонт, технічне обслуговування конвеєрного транспорту та виробництво гумотехнічних виробів по вул. Я.Мудрого, 63, - ТОВ "Маріта", загальною площею - 534,4 кв.м.

31.05.2007р. на підставі рішення виконкому Білоцерківської міської ради № 204 Білоцерківським управлінням житлово-комунального господарства видано ТОВ "Маріта" Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САВ № 023833 про право власності на нежитлове приміщення площею 534,4 кв.м.

12.07.2007р. ТОВ "Маріта" як Продавець та ПВП "Сіріус" як Покупець уклали договір купівлі-продажу (далі Договір 2007р.), за умовами якого ТОВ "Маріта" продав, а ПВП "Сіріус" купив нежитлове приміщення площею 534,4 кв.м.

12.07.2007р. ТОВ "Маріта" як Продавець та ПВП "Сіріус" як Покупець уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого ТОВ "Маріта" продало, а ПВП "Сіріус" купило земельну ділянку площею 0,1455 га по вул. Я.Мудрого, 63.

12.07.2007р. за Актом прийому-передачі ТОВ "Маріта" передало, а ПВП "Сіріус" отримало нежитлове приміщення під виробництво, ремонт, технічне обслуговування конвеєрного транспорту та виробництво гумотехнічних виробів по вул. Я.Мудрого, 63 площею 534,4 кв.м. та земельну ділянку з призначенням - для переобладнання власних нежитлових приміщень під виробництво.

15.08.2007р. на підставі Договору 2007 року ПВП "Сіріус" видано Державний акт на право власності на земельну ділянку Серії ЯД № 957846 на земельну ділянку площею 0,1455 га по вул. Я.Мудрого, 63 в місті Біла Церква з цільовим призначенням - на переобладнання власних нежитлових приміщень під виробництво.

Зазначені обставини справи підтверджуються наявними в справі документальними доказами і учасниками судового процесу не заперечуються.

27.11.2008р. Київська обласна спілка споживчих товариств (надалі - позивач) звернулась до суду з позовом до Білоцерківської торгово-закупівельної бази Київської обласної спілки споживчих товариств про визнання за позивачем права власності на нежиле приміщення, що розташоване за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 63, загальною площею 534, 4 кв.м., літ. "З", посилаючись на те, що відповідачем було незаконно відчужено на користь ТОВ "Маріта" відповідно до Договору від 02.12.1998р. зазначене нежитлове приміщення, внаслідок чого порушено право власності Київської обласної спілки споживчих товариств.

При цьому позивач посилався на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі № 266/20-05/10-06, якою визнано недійсним з моменту укладення Договір 1998р., зобов'язано ТОВ "Маріта" повернути відповідачеві нежиле приміщення складу площею 534 кв.м. по вул. Я.Мудрого, 63 та виселено його із займаного приміщення. В задоволенні вимог зустрічного позову в частині визнання права власності спірного приміщення ТОВ "Маріта" відмовлено.

Згідно ч. 2 ст. 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст.5 Закону України "Про підприємства в Україні" від 27.03.1991р. №887-Х11 в редакції на момент створення підприємства Білоцерківська торгово-закупівельна база Київською облспоживспілкою, підприємство створюється згідно з рішенням власника (власників) майна чи уповноваженого ним (ними) органу, підприємства-засновника, організації або за рішенням трудового колективу у випадках і порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України "Про споживчу кооперацію" основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є статут. У ньому визначається порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов'язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України.

Пунктом 3 даної статті Закону також закріплено, що споживче товариство вважається створеним, визнається юридичною особою і може здійснювати господарську та іншу діяльність з дня його державної реєстрації.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про споживчу кооперацію" володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної статутами споживчих товариств та їх спілок.

За правилами ст. 9 Закону України "Про підприємства в Україні", підприємство діє на підставі статуту. Статут затверджується власником (власниками) майна. У статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборних органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.

Так, постановою Правління Київської облспоживспілки від 05.02.1992р. № 06 затверджено Статут Білоцерківської торгово-закупівельної бази, згідно п. 1 розділу 1 якого Білоцерківська торгово-закупівельна база є власним підприємством Київської облспоживспілки та знаходиться в її безпосередньому підпорядкуванні.

Пунктом 12 Статуту Білоцерківської торгово-закупівельної бази передбачено, що майно бази складається за рахунок належних Київській облспоживспілці на правах власності будівель, споруд, устаткування та інших грошових та матеріальних цінностей.

В пункті 13 розділу 3 Статуту Білоцерківської торгово-закупівельної бази зазначено, що майно належить базі на правах господарського користування. База не має права без дозволу власника майна передавати, здавати в оренду майно іншим підприємствам, організаціям, установам або фізичним особам, реалізовувати будівлі, споруди, машини, устаткування.

В свою чергу, відповідно до п.41 Статуту Київської облспоживспілки (в редакції 1997р.) облспоживспілка самостійно володіє, користується і розпоряджається належним їй майном. Вона реалізує права власника через свої органи (з'їзд, Раду, правління). В свою чергу з'їзд, а в період між з'їздами, Рада облспоживспілки здійснює право повного володіння, користування і розпорядження власністю облспоживспілки, в тому числі право ліквідації, продажу, передачі, обміну, надання в оренду, безкоштовне використання, або в позику організаціям, підприємствам, установам та громадянам основних засобів. Зазначене кореспондується також із п.5.23.10 статуту Київської облспоживспілки в редакції 2001 року.

Згідно п.13 розділу 4 Статуту Білоцерківської торгово-закупівельної бази, передані на баланс підприємства обігові кошти, фонди, будівлі, приміщення, обладнання, устаткування та інші види основних засобів є власністю Облспоживспілки і передані Білоцерківській ТЗБ в тимчасове користування на умовах оперативної оренди для здійснення господарської діяльності. При цьому, Білоцерківська ТЗБ не має права без дозволу власника майна передавати, надавати це майно іншім суб'єктам підприємницької діяльності.

Згідно п. 15 розділу 4 Статуту Білоцерківської торгово-закупівельної бази Київська облспоживспілка в особі правління, як власник бази, має право вирішувати всі питання, які пов'язані з правом власності на майно та кошти, передані Білоцерківській торгово-закупівельній базі для користування.

Відповідно до змісту Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2011 №01-8/98 "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном є джерела фінансування.

Підтвердженням того, що саме Київська обласна спілка споживчих товариств являється належним власником об'єктів нерухомості Білоцерківської торгово-закупівельної бази, оскільки фінансувала її будівництво, є наступні правовстановлюючі документи: постанова правління Київської облспоживспілки №21 від 21.01.1965 з додатком, постанова правління Київської облспоживспілки №46 від 30.01.1964, титульний список від 14.11.1964, постанова правління Київської облспоживспілки №65 від 12.03.1962, титульний список початого будівництва по Київській облспоживспілці, план капітальних вкладень на 1969 рік по Київській облспоживспілці, належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи.

Збудувавши спірне нерухоме майно, Київська облспоживспілка (позивач) надала його у користування Білоцерківській торгово-закупівельній базі (відповідач), що свідчить про здійснення позивачем правомочностей власника майна та підтверджується наступними документами, а саме: постановою правління Київської облспоживспілки від 11.03.1992р. №27 Про наділення торгово-закупівельної бази статутним фондом, актом прийому - передачі активів та пасивів від 01.02.1992р., постановою правління Київської облспоживспілки від 01.08.1991р. №78 "Про створення Білоцерківської торгово-закупівельної бази", постановою правління Київської облспоживспілки від 30.01.1992р. №5, постановою правління Київської облспоживспілки від 05.02.1992 №06 "Про затвердження Статуту Білоцерківської торгово-закупівельної бази облспоживспілки" та рішенням виконавчого комітету Білоцерківської районної ради народних депутатів від 18.02.1992 №92, належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи.

В подальшому Білоцерківська торгово-закупівельна база здійснила передачу - приймання основних засобів з балансу Білоцерківської торгово-закупівельної бази на баланс Київської облспоживспілки відповідно до Акту від 1.01.2002р.

Відповідно до ч.1 ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.2 ст.319 Цивільного кодексу України власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону.

Отже, зі змісту зазначених правових норм вбачається, що право розпоряджатись майном, в тому числі нерухомим, належить виключно власнику.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до вимог чинного на дату створення Білоцерківської торгово-закупівельної бази законодавства України, майно Білоцерківської торгово-закупівельної бази як підприємства, створеного Київською облспоживспілкою, є власністю останньої, а тому саме позивач є власником спірного майна.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що встановлені у постанові Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.02.2007р. у справі № 266/20-05/10-06 факти не можуть мати преюдиційного значення для цієї справи в силу різного суб'єктного складу у господарських справах № 266/20-05/10-06 та №19/465-08, тому є помилковим вважати власником спірного приміщення Облспоживспілку, посилаючись лише на факт, встановлений у зазначеній постанові, оскільки за правилом ч. 2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Також судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги посилання позивача на факти, встановлені при розгляді справи № 9/372-07/8, рішенням в якій задоволено вимоги Облспоживспілки і визнано недійсним пп. 1.2 п.1 рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 26.04.2001 № 135, яким припинено право користування БТЗБ земельною ділянкою по вул. Я.Мудрого, 77 в зв'язку з добровільною відмовою, в силу різного суб'єктного складу у справах № 9/372-07/8 та №19/465-08.

Однак, колегія суддів зазначає, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2012р. у справі №8/255-08/4/22/20-12, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.10.2012р. (до набрання рішенням законної сили у даній справі було зупинено провадження у справі №19/465-08) вирішено виселити Приватне виробниче підприємство "Сіріус" з нежилого приміщення загальною площею 534,4 кв.м., розташованого за адресою: м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого,63, літ. "З".

У справі №8/255-08/4/22/20-12 господарські суди з урахуванням приписів ч.3 ст.215 та ст.216 ЦК України дійшли до висновку, що визнання договору купівлі - продажу від 12.07.2007р. недійсним створює юридичні наслідки лише для його сторін - ТОВ "Маріта" та ПВП "Сіріус", що обраний позивачем спосіб захисту права власності не призведе до відновлення порушеного права позивача (Київської обласної спілки споживчих товариств) як власника.

Одночасно господарськими судами у справі №8/255-08/4/22/20-12 встановлено, що відповідно до вимог чинного на дату створення Білоцерківської торгово-закупівельної бази законодавства України, майно Білоцерківської торгово-закупівельної бази, як підприємства, створеного позивачем, є власністю останньої, а відтак на дату укладення договору купівлі - продажу від 02.12.1998р. власником майна Білоцерківської торгово-закупівельної бази, в тому числі нежилого приміщення площею 534 кв.м. був позивач, тобто ТОВ "Маріта" за договором купівлі - продажу від 02.12.1998р. незаконно розпорядилось майном, яке їй не належало.

Правовий статус спірних нежитлових будівель, який вони мали до укладення договору від 02.12.1998р., поновлений з дати прийняття рішення, а саме будучи власністю позивача, спірне майно знаходиться в тимчасовому користуванні Білоцерківської торгово-закупівельної бази для здійснення господарської діяльності, а відтак ТОВ "Маріта" не мала права на реалізацію нерухомого майна площею 534,4 кв.м. за договором купівлі - продажу від 12.07.2007р. ПВП "Сіріус".

Отже, починаючи з 05.02.2007р., поновлено правовий статус спірних нежитлових приміщень, який вони мали до укладення Договору 1998 року, а саме, будучи власністю Облспоживспілки, спірне майно знаходиться в тимчасовому користуванні Білоцерківської ТЗБ для здійснення господарської діяльності, про що ТОВ "Маріта" було обізнане та усвідомлювало, що воно не є власником нежитлового приміщення загальною площею 534 кв.м., що розташоване в м. Білій Церкві по вул. Ярослава Мудрого 63, літ. "З".

Отже, колегія суддів у справі №8/255-08/4/22/20-12 дійшла висновку, що ТОВ "Маріта" не набуло права власності на спірне нерухоме майно на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії CAB № 023833 від 31.05.2007 р., а тому не мала права на реалізацію нерухомого майна площею 534,4 кв. м. за Договром 2007 року ПВП "Сіріус".

Внаслідок незаконних дій ТОВ "Маріта", у спірному приміщенні, де згідно постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.02.2007 у справі № 266/20-05/10-06, яка набрала законної сили, мала знаходитися Білоцерківська торгово-закупівельна база, знаходиться ПВП "Сіріус".

Колегія суддів зазначає, що ні відповідач, ні інші учасники процесу не змогли спростувати ту обставину, що виключно Київська облспоживспілка витрачала грошові кошти на будівництво спірного майна.

Відповідно до рішенням Конституційного Суду України від 11 листопада 2004 року № 16-рп/2004 (справа про захист права власності організацій споживчої кооперації) право власності споживчої кооперації, набуте незалежно від часу і на не заборонених законом підставах, охороняється законом і підлягає державному захисту нарівні з правами інших суб'єктів права власності.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідачем - Білоцерківською торгово-закупівельною базою не наведено правових підстав первинного виникнення у неї права власності на спірне нерухоме майно, виходячи з норм законодавства, чинного на час створення цього майна, у тому числі не надано допустимих доказів участі у витратах на спорудження вказаних будівель, а також не доведено передачу Київською обласною спілкою споживчих товариств спірних об'єктів у власність відповідачу.

Отже, висновок місцевого господарського суду про те, що Приватне підприємство "Сіріус" є правомірним власником нежитлового приміщення загальною площею 534, 4 кв.м., що розташоване за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 63, літ. "З", а позовні вимоги позивача не підтверджені документально, не ґрунтуються на матеріалах справи та спростовуються доказами, наявними у справі.

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Той факт, що право власності на нежитлове приміщення площею 534,0 кв.м. на дату Договору 1998 року було зареєстроване за Білоцерківською ТЗБ, викладених вище обставин на підтвердження права власності на це майно Київської облспоживспілки не спростовує, оскільки будь - які докази позбавлення позивача станом на дату укладення цього договору права власності на майно Білоцерківської ТЗБ в тому числі на спірне нежитлові приміщення, в матеріалах справи відсутні.

При цьому, рішення № 174 від 26.05.1998р. виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області, на підставі якого Білоцерківській ТЗБ видано реєстраційне посвідчення від 01.06.1998 за реєстровим № 383, за яким право власності на нежиле приміщення площею 534,0 кв. м. зареєстровано за Білоцерківською ТЗБ, до уваги колегією суддів не приймається, оскільки, згідно ч. 2 ст.4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України, а, як вбачається з тексту вказаного документа, рішення № 174 прийняте не на підставі звернення Київської облспоживспілки як власника майна, а на підставі документів, представлених Білоцерківською ТЗБ, що є порушенням правил ст.4 Закону України "Про власність" в редакції, на дату прийняття рішення № 174, згідно якій власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном і саме він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Однак, всупереч наведеній нормі процесуального права, господарським судом Київської області не було надано належної правової оцінки доказам, наданим Київської облспоживспілкою.

Наявні в матеріалах справи докази у відповідності до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України підтверджують обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, а відтак дають достатньо правових підстав для задоволення позову.

При таких обставинах, коли позовні вимоги заявлені з наданням переконливих і достатніх доказів, які свідчать про їх обґрунтованість і законність, підстав для відмови у задоволенні цих вимог у місцевого господарського суду не було.

На підставі викладеного, рішення господарського суду Київської області від 02.04.2009р. у справі № 19/465-08 підлягає скасуванню в повному обсязі з прийняттям відповідно до вимог пункту 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України нового рішення про задоволення позову повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із задоволенням позову та апеляційної скарги позивача судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської обласної спілки споживчих товариств на рішення господарського суду Київської області від 02.04.2009р. у справі № 19/465-08 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 02.04.2009р. у справі №19/465-08 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов Київської обласної спілки споживчих товариств задовольнити.

4. Визнати за Київською обласною спілкою споживчих товариств право власності на нежиле приміщення, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 63, загальною площею 534, 4 кв. м., літ «З».

5. Стягнути з Білоцерківської торгово-закупівельної бази Київської обласної спілки споживчих товариств (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 77, код 20579692) на користь Київської обласної спілки споживчих товариств (01042. м. Київ, вул. П.Лумумби, 21, код 01753776) 128, 00 грн. державного мита за подання позовної заяви, 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 70 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

6. Доручити господарському суду Київської області видати накази.

7.Матеріали справи № 19/465-08 повернути до господарського суду Київської області.

Повний текст постанови підписано 20.11.2012р.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Шипко В.В.

Руденко М.А.