Рішення

від 26.11.2012 по справі 36/259-32/230-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/259-32/230-2012 26.11.12

Господарський суд міста Києва у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Підченко Ю.О.

Судді Нечай О.В.

Літвінова М.Є

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом за позовом Заступника Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради, м. Київ

до першого відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до другого відповідача: Приватного підприємства «Каліпсо -ХХІ», м. Київ

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

першої третьої особи : Відкритого акціонерного товариства «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт»,м. Київ

другої третьої особи : Головного управління комунальної власності м. Києва

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача:

першої третьої особи : Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт», м. Київ

другої третьої особи : Міністерства інфраструктури України, м. Київ

про визнання недійсним договору оренди

за участю предстанвиків cторін:

від прокуратури: Тєлічко І.В. - прокурор

від позивача: Телицька В.А.- юрисконсульт

від першого відповідача: Бондар М.В. - юрисконсульт

від другого відповідача: Іконнікова О.В. - юрисконсульт

від першої третьої особи на стороні позивача: не з'явився

від другої третьої особи на стороні позивача: не з'явився

від третьої особи на стороні першого відповідача: не з'явився

від другої третьої особи на стороні першого відповідача: Глєбов С.В. -юрисконсульт

У зв'язку з складністю спору розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 26.11.2012року розгляд справи відбувся колегіально, у складі трьох суддів, який у майбутньому змінювався за поважними причинами.

СУТЬ СПОРУ : Заступник Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до належних відповідачів у справі, а саме: першого відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву та другого відповідача - Приватного підприємства «Каліпсо -ХХІ», зокрема:

· визнати недійсним Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 3830-А від 30.07.07р., укладений між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по місту Киву та Приватним підприємством «Каліпсо -ХХІ», припинивши його дію на майбутнє;

· зобов'язати Приватне підприємство «Каліпсо -ХХІ»звільнити самовільно зайняте комунальне майно: гранітну набережну по Набережному шосе вздовж Наводницького парку в місті Києві (інвентаризаційний номер 7549) та передати його Відкритому акціонерному товариству «Спеціалізоване управління протизсувних та підземних робіт»у первинному стані.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.05.2012року по справі 36/259-32/230-2012 було задоволено касаційну скаргу першого відповідача у справі -Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, у зв'язку з чим скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2012 року та рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2012року, а справу передано на новий розгляд.

Судом прийнято до уваги, що вказівки які містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи відповідно до вимог статті 111-12 ГПК України. У якості фактів та доказів, які обов'язково повинні бути досліджені судом під час нового розгляду спору по даній справі повинно бути:

· з'ясування обставин, хто є власником частини берегоукріплюючої стінки річки Дніпро довжиною 90,0 погонних метрів, розташованої за адресою: Набережне шосе (парк Наводницький);

· чи є зазначений об'єкт гідротехнічною спорудою;

· чи внесена вказана гідротехнічна споруда до реєстру гідротехнічних споруд;

· наявність відповідно до вимог законодавства свідоцтва щодо занесення спірного об'єкту до реєстру гідротехнічних споруд, який веде Регістр судноплавства України.

Перший відповідач у справі -Фонд державного майна України по місту Києву позовні вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення наступними обставинами, зокрема:

· прокурором не доведено порушення інтересів держави та існування загроза таких порушень, оскільки під час укладення спірного Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3830-А від 30.07.2007року Фонд державного майна України по місту Києву мав необхідний обсяг цивільної дієздатності;

· передача державного майна до комунальної власності не відбулася за актом приймання-передачі, як того вимагає законодавство, і ніхто вказаний акт не підписував. Частина берегоукріплювальної стінки річки Дніпро не може бути об'єктом оренди відповідно до вимог частини 2 статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до вимог частини другої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна»;

· частина споруди набережної річки є штучною спорудою, призначеною для захисту берега від розмивання та обвалів, це факт є загальновідомим, а тому не підлягає доведенню. Так, відповідно до ГОСТ 19185-73 «Гідротехніка. Основні поняття»та ОСТ 31.0006-77 «Гідротехніка. Морські гідротехнічні споруди. Терміни та визначення»до гідротехнічних споруд відносяться, зокрема: набережна (огороджувальна або захисна споруда вздовж берегової смути); причал (гідротехнічна споруда), яка має швартовні та вбійні пристрої та призначена для стоянки, обробки та обслуговування суден;

· додатково заперечує проти клопотання Приватного підприємства «Каліпсо -ХХІ» про зупинення провадження у справі за ознаками частини першої статті 79 ГПК України до вирішення, пов'язаної з нею адміністративної справи №2а-11963/10/2670, оскільки Окружним адміністративним судом міста Києва 15 жовтня 2012року було винесено постанову про визнання незаконним свідоцтва про реєстрацію гідротехнічної споруди № СР-101-4-1005-08 від 08.04.2008року, видане Регістром судноплавства України Державному підприємству «Адміністрація річкових портів»на пасажирський причал «Парк Примакова», та зобов'язано Державне підприємство «Класифікаційне товариство «Регістр судноплавства України»вилучити запис про зазначену гідротехнічну споруду із Реєстру гідротехнічних споруд шляхом вилучення цього запису в електронному регістрі на сайті Регістра шляхом опублікування відповідного рішення ( про залучення запису) відносно Реєстру, опублікованого на паперових носіях. Таким чином, під час прийняття Окружним адміністративним судом міста Києва постанови вирішене питання щодо внесення вказаної гідротехнічної споруди до реєстру гідротехнічних споруд, наявності відповідного свідоцтва з занесенням до реєстру гідротехнічних споруд, який веде Регістр судноплавства України. Натомість, оскарження вказаної постанови суду до апеляційної інстанції є правом прокурора, передбачене статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру»і нормами ГПК України. Вказані обставини є обов'язковим під час розгляду даної справи, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст.ст. 33, 34, 35, 43 ГПК України.

Другий відповідач у справі -Приватне підприємство «Каліпсо -ХХІ» позовні вимоги також не визнав, посилаючись на наступні обставини, зокрема:

· прокурором не доведено порушення інтересів держави, так як відповідно до абзацу 15 пункту «г»частини 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна»заборонено приватизація та передача в оренду гідротехнічних споруд, що входять в систему судноплавства. Втім, інших гідротехнічних споруд ця заборона не стосується;

· передача об'єктів з державної до комунальної власності, оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма акта приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України (частина 5 статті 7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності»). Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі, як це зазначено у частині 6 статті 7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності»;

· отже, фактично, передача майна відбувається за наявністю акту прийому-передачі, якого у матеріалах справи бракує, що не відповідає вимогам закону;

· крім того, об'єкт оренди за спірним договором не відноситься до майна, про яке зазначено у позові прокурором. Так, довжина набережної в парку імені Примакова (Народницький) становить 830 м. Натомість, прокурор в позові стверджує про набережну довжиною 428 м., розташовану між точками ПК 14+60 до ПК 18+88, що закріплена за ВАТ «СУППР». Пари цьому, відповідно до Паспорта технічного стану набережної, Приватне підприємство «Каліпсо -ХХІ» користується частиною берегоукріплювальної стінки річки Дніпро довжиною 90,0 п.м. від ПК0 до ПК 0+90 на відстані 287 м від осі моста Патона вверх за течією. Тобто, за координатами ПК об'єкт про який йдеться в позові прокурора і предмет оренди за спірним Договором оренди не співпадають,тому що вони різні, і в позові мова йде про інше нерухоме майно ( про іншу ділянку набережної);

· щодо свідоцтва про реєстрацію спірної споруди № СР-101-4-1005-08 від 08.04.2008року, то Окружним адміністративним судом міста Києва 15 жовтня 2012року було винесено постанову в справі №2а-11963/10/2670 про визнання незаконним свідоцтва про реєстрацію гідротехнічної споруди № СР-101-4-1005-08 від 08.04.2008року, яка за своїм змістом впливає на предмет спору у справі №36/259-32/230-2012;

· визначення правового статусу предмету оренди має вирішальне значення для правильного вирішення спору по даній справі. Свідоцтво про реєстрацію гідротехнічної споруди визнано судом недійсним, а тому будь-яких обмежень або заборони щодо оренди частини берегоукріплення природного об'єкту в законодавстві не існує, відтак і підстави для визнання спірного Договору оренди нерухомого майна що належить до державної власності № 3830-А від 30.07.23007року відсутні.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, і судом з урахуванням вимог ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом. Неприбуття до суду третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, зокрема: Відкритого акціонерного товариства «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт»та Головного управління комунальної власності м. Києва, яких належним чином було повідомлено про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно вимог ст. 75 ГПК України.

Перша третя особа - Публічне акціонерне товариство «Київський річковий порт» яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача, довела свое відношення до спору, в тому числі наявність її юридичного інтересу до справи, позбавлення її у майбутньому певних прав на спірне майно та покладення на неї нових обов'язків у зв'язку з прийняттям судом рішення по даній справі виходячи із наступного:

· відповідно до пункту 1.1 Договору оренди нерухомого майна що належить до державної власності № 3830-А від 30.07.23007року сторони дійшли згоди про оренду майна, що розміщене за адресою: Набережне шосе ( парк Наводницький) в Печерському районі м. Києва, що знаходиться на балансі ВАТ «Київський річковий порт»і не увійшло до його статутного фонду ;

· сторони за спірним Договором оренди нерухомого майна мали намір передати державне майно та відповідно до чого Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву діяло у межах своєї цивільно-правової дієздатності;

· згідно діючого у той час Закону України «Про власність»на момент створення майна по Договору не передбачало комунальної форми власності. У позовній заяві прокурор посилається на наступні об'єкти: набережну річки Дніпро від мосту «Метро»до моста імені Патона (архітектурно-планове завдання затверджене 23.05.1981року начальником ГЛАВАПУ); гранітну набережну на Набережному шосе та підпірну стінку Набережного шосе, 15 ( із змісту наданої копії неможливо встановити з якого документу зроблено витяг);

· враховуючи назву об'єкта по Договору (частина берегоукріплювальної стінки річки Дніпро), яка розміщена за адресою: Набережне шосе (парк Наводницький) та наведені вище назви об'єктів зазначені в додатках до позову, не вбачається на підтвердження висновків прокурора про приналежність предмету оренди до комунальної власності;

Друга третя особа -Міністерство інфраструктури України , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача також довела свое відношення до спору, і вважає позов прокурора таким, що не підлягає задоволенню, а саме:

· спірне державне майно передано в оренду з метою розміщення стоянки плавзасобів, і реєстрація або не реєстрація гідротехнічних споруд не має ніякого значення до предмету спору;

· причал залишився у державній власності, тому оспарюване майно є державною власністю. Міністерство інфраструктури України визнано органом управління вказаним об'єктами, а Державне підприємство «Адміністрація річкових портів»є балансоутримувачем причалів. Причал є - комплекс будівель та гідротехнічних споруд, які функціонують у складі порту, пристані або самостійно, і призначені для підходу, швартування, стоянки та обслуговування суден, посадки і висадки пасажирів, вантажних операцій. До складу причалів можуть входити інші споруди, в тому числі берегоукріплюючі, які підтверджують право власності на нерухоме майно;

· доказом використання державного майна річкових портів (причали набережні причалів, гідротехнічні споруди захисні споруди, судноплавні споруди, плавзасобі та інше майно), яке закріплене за державним підприємством. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 29-р від 25.01.2006року та № 306-р від 23.05.2007року встановлено, що до державного майна , яке не увійшло до статутних фондів ВАТ «Київський річковий порт»віднесено берегоукріплення причалу Примакова. Причал «Парк Примакова»( інвентаризаційний № 1599) є державною власністю. Таким чином, спірний об'єкт відповідно до вимог абзацу 18 пункту «г»частини другої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна»відноситься до об'єктів загальнодержавного значення;

· жодних документів щодо передачі державного майна до комунальної власності прокурором суду не надано.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню у відносинах сторін, приймаючи до уваги доводи представника позивача, заперечення першого та другого відповідачів,першої та другої третьої особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача, висновок прокурора, суд встановив:

До прийняття рішення по справі Державне підприємство «Адміністрація річкових портів»звернулося до суду з клопотання згідно статті 27 ГПК України про допущення його до справи, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна у місті Києві. Мотиви свої залучення обґрунтовує тим, що станом на 11.09.2012року державне майно, причал Примакова (інвентаризаційний №1599) та набережна пасажирських причалів, станція метро «Дніпро»( інвентаризаційний №1590) обліковуються на балансі Державного підприємства «Адміністрація річкових портів», що підтверджують долучені до матеріалів справи витяги із балансу підприємства.

Судом прийнято до уваги, що допущення або залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, вирішується судом за допомогою статті 27 ГПК України та приписів пункту 1.6 Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», із змінами та доповненням, де зазначено, що обов'язковому дослідженню підлягає наявність юридичного інтересу у третьої особи, і суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, в мтуо числі позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Суд не вбачає за необхідне залучити до участі у справі Державне підприємство «Адміністрація річкових портів», оскільки знаходження майна на балансі не підтверджує право власності на таке майно. Також, відсутні докази того, яких прав вказана третя особа позбавиться у майбутньому, у зв'язку з прийняттям рішення суду. Надані представником Міністерства інфраструктури України пояснення та докази надають можливість суду вирішити спір у даному суб'єктивному складі, незалежно від закріплення спірного нерухомого майна на праві господарського відання за Державним підприємством «Адміністрація річкових портів». Тому в задоволенні клопотання Державного підприємства «Адміністрація річкових портів»про залучення його до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, слід відмовити ( протокол судового засідання у справі від 26.11.2012року).

У задоволенні клопотання Приватного підприємства «Каліпсо -XXI»про зупинення провадження у справі до розгляду спору у справі в Окружному адміністративному суді, слід відмовити на тих підставах, що за наслідками такого розгляду, судом прийнято постанову від 15 жовтня 2012року у справі №2а-11963/10/2670, яка оцінюється господарським судом згідно вимог статті 35 ГПК України.

Стаття 41 ГПК України передбачає, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішені господарського спору і потребують спеціальних знань, господарським судом може бути призначено судову експертизу. Судом було пропоноване учасникам судового процесу коло питань для призначення експертизи, однак свого бажання про можливе її призначення сторони не висловили, заперечували про дослідження питань, які потребують спеціальних знань, тому спір вирішується у правовому полі за наявними доказами у справі.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані тим, що 30 липня 2007року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, далі Орендодавець, та Приватним підприємством «Каліпсо-ХХІ», далі Орендар, укладено Договір оренди № 3830-А нерухомого майна, що належить до державної власності, далі Договір. На виконання пункту.1.1 Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно - частину берегоукріплення стінки річки Дніпро, довжиною 90 погонних метрів, розміщене за адресою: Набережне шосе, парк «Наводницький», у Печерському районі м. Києва, що знаходиться на балансі ВАТ «Київський річковий порт», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Київський річковий порт», і не увійшло до його статутного фонду, вартість якого за експертною оцінкою станом на 30.06.2007 р. становить 376376,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що Договір підлягає визнанню недійсним з тих підстав, що при його укладанні Орендодавець, ким є -Регіональне відділення Фонду державного майна України, на мав необхідного обсягу прав для укладання такого виду Договору, оскільки майно, що є предметом Договору перебувало у комунальній власності. За ствердженням прокурора, знаходження спірного майна у комунальній власності підтверджується, зокрема: Розпорядженням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих №1006 від 05.07.1982 року «Про введення в експлуатацію благоустрою дільниці набережної парку ім. Примакова в Печерському районі м. Києва», передачею на баланс Спеціалізованому управлінню підземних протизсувних робіт частини набережної річки Дніпро, рішенням Київської міської ради народних депутатів від 13.01.1992 р. № 26 «Про формування комунального майна міста та районів», яким затверджено перелік комунального майна, яке перебуває у власності міста, згідно Додатку 1 якого, включено Спеціалізоване управління підземних протизсувних робіт.

За такими обставинами, прокурор наполягає на позові, у зв'язку з чим наполягає на визнанні недійсним Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 3830-А від 30.07.07 р., укладений між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по місту Киву та Приватним підприємством «Каліпсо -ХХІ», припинивши його дію на майбутнє. Додатково прокурором заявлені вимоги - зобов'язати Приватне підприємство «Каліпсо -ХХІ»звільнити самовільно зайняте комунальне майно: гранітну набережну по Набережному шосе вздовж Наводницького Парку в місті Києві (інвентаризаційний номер 7549) та передати його Відкритому акціонерному товариству «Спеціалізоване управління протизсувних та підземних робіт»у первинному стані.

Київська міська рада, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, і набула статусу позивача у справі, підтримує доводи прокурора зазначені у позові. Вважає, що спірний Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 3830-А від 30.07.07 р. між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по місту Киву та Приватним підприємством «Каліпсо -ХХІ», укладено Регіональним відділенням Фонду державного майна особою, яка не була уповноважена на такі дії (цивільна дієздатність), оскільки останній не має жодного відношення до гранітної набережної у Народницькому парку в місті Києві. Вказаним діями порушуються інтереси держави, а тому прокурор наполягає на задоволенні позову.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди нерухомого майна. Фактичні обставини справи підтверджують, що сторони досягли всіх суттєвих умов передбачених законом для договорів оренди: зокрема щодо предмету, ціни, строку його дії, предмету оренди, визначили його індивідуально -визначенні ознаки, а тому він вважається укладеним відповідно до вимог п. п. 1, 2 ст. 180, п. 1 ст. 181, ст. 284 ГК України та ст.ст. 627, 628, 638, 759 ЦК України.

Частина перша статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 1 Закону України «Про оренду державного і комунального майна" передбачено, що даним законом врегульовано особливості організаційних відносин, пов'язаних з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів; майнових відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебув ає у комунальній власності.

Приписами статті 761 ЦК України визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права, а також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Майно належить до комунальної або державної власності, тому до спірних відносин сторін додатково підлягає застосуванню приписи Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Так, статтею 2 Закону України «Про оренду державного і комунального майна»встановлено, що державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Згідно ст. 5 зазначеного закону орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що майно передано в оренду з метою розміщення стоянки плавзасобів. Згідно п.10.1. сторони погодили, що термін дії Договору складає десять років та діє з моменту підписання сторонами договору. З матеріалів справи вбачається, що 30.07.2007р. сторонами підписано Акт приймання-передачі вищезазначеного нерухомого майна.

Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 07.08.1972 р. № 1193 «Про відведення земельної ділянки Київському річковому порту під будівництво пасажирського річкового причалу в Печерському районі», Київському річковому порту було відведено земельну ділянку площею біля 0,2 га по Набережному шосе під будівництво пасажирського річкового причалу в Печерському районі. Земельну ділянку відведено за рахунок прибережної смуги парку ім. Примакова «Наводницький», Додаток № 2 до Техніко - робочого проекту,1974 року).

Збудований причал не увійшов до статутного фонду Київського річкового порту та залишився у державній власності. Наведене вище підтверджується наявним у матеріалах справи актом інвентаризації майна, яке не увійшло до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт», затвердженого Головою правління ВАТ «Київський річковий порт»та Заступником голови Фонду державного майна України начальником регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву від 19.06.2006р. у якому передбачено, що причал «Парк Примакова»(інвентаризаційний № 1599) є державною власністю.

Відповідно до вимог «Інструкції щодо складання державного статистичного спостереження за формою № 2-вод «Звіт про наявність власних морських і річкових суден, вантажних та пасажирських причалів-набережних», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 22.02.2001 р. №102 вбачається, що причалом є комплекс будівель та гідротехнічних споруд, які функціонують у складі порту, пристані або самостійно і призначені для підходу, швартування, стоянки та обслуговування суден, посадки і висадки пасажирів, вантажних операцій тощо.

До складу причалів можуть входити інші споруди, в тому числі берегоукріплюючі. Підтвердженням зазначеного є положення Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року №306-р «Про передачу майна до сфери управління Мінтрансз'язку» , яким затверджено перелік державного майна, яке не увійшло до статутних фондів відкритих акціонерних товариств «Київський річковий порт»і «Кременчуцький річковий порт», передбачено, що до сфери управління Мінтрансзв'язку передано берегоукріплення причалу Парк Примакова - 60 погонних метрів (інвентаризаційний №1599) та набережну пасажирських причалів, станція метро «Дніпро» - 608,5 погонних метрів (інвентаризаційний №1590).

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» .

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» загальнодержавне значення мають, зокрема, акваторії портів, причали всіх категорій і призначень, причальні у портах і гідрографічні споруди, набережні причалів, захисні споруди та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури та споруди зв'язку, енерговодопостачання та водовідведення тощо. Загальнодержавне значення, з огляду на положення п. «г»ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», мають зокрема:

· акваторії портів, причали всіх категорій і призначень, причальні у портах і гідрографічні споруди, набережні причалів, захисні споруди та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури та споруди зв'язку, енерговодопостачання та водовідведення, автомобільні дороги та залізничні колії (до першого розгалуження за межами території порту), навчальний та гідрографічний флот, майнові комплекси судноплавних інспекцій;

· водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди.

Правилами технічної експлуатації річкових портових гідротехнічних споруд, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 29.03.2004 р. № 251, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.07.2004 р. за № 932/9531, із змінами та доповненнями, берегоукріплювальна споруда визначається як гідротехнічна споруда для захисту берега від розмивання і обвалів, а гідротехнічна споруда (ГТС) - як споруда для використання водних ресурсів, а також для боротьби із шкідливою дією вод (п. 1.4).

За загальним правилом, кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень(стаття 33 ГПК України). Водночас коментована стаття визначає підстави, з яких ці особи звільняються від обов'язку доказування. Підстави звільнення від доказування можна поділити на три групи:

· а) обставини, визнані господарським судом загальновідомими (частина першої статті 35 ГПК України;

· б) преюдиціальні факти (частини 2-4 статті 35 ГПК України);

· в) законні презумпції ( частина п'ята статті 35 ГПК України).

Відповідно до частини 3 статті 43 ГПК України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими. Отже, таке визнання не є підставою звільнення від доказування, тобто незалежно від того, що одна сторона визнає певні обставини, які наводяться іншою стороною, остання повинна надати відповідні доказування, тобто незалежно від того, що одна сторона визнає певні обставини.

Як свідчать обставини справи, Окружним адміністративним судом міста Києва 15 жовтня 2012року було винесено постанову у справі №2а-11963/10/2670 про визнання незаконним свідоцтва про реєстрацію гідротехнічної споруди № СР-101-4-1005-08 від 08.04.2008року, видане Регістром судноплавства України Державному підприємству «Адміністрація річкових портів»на пасажирський причал «Парк Примакова»та зобов'язано Державне підприємство «Класифікаційне товариство «Регістр судноплавства України»вилучити запис про зазначену гідротехнічну споруду із Реєстру гідротехнічних споруд шляхом вилучення цього запису в електронному регістрі на сайті Регістра шляхом опублікування відповідного рішення (про залучення запису) відносно Реєстру, опублікованого на паперових носіях. Обставини визнанні вказаним судом є загальновідомими та не потребують доказуванню в розумінні вимог статті 35 ГПК України.

Під час розгляду справи вказаним судом було вирішене питання щодо внесення вказаної гідротехнічної споруди до реєстру гідротехнічних споруд, наявності відповідного свідоцтва з занесенням до реєстру гідротехнічних споруд, який веде Регістр судноплавства України. Виходячи із змісту вказаної постанови значиться, що розміри об'єкта, зазначені у спірному свідоцтві про реєстрацію гідротехнічної споруди не відповідають розмірам, зазначеним у Розпорядженні Кабінету Міністрів України №306-р від 25.05.2007року, яке є чинним та обов'язковим до виконання, та розмірам, зазначеним і в акті інвентаризації майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ «Київський річковий порт»від 18.06.2006року. Вказане факти є загальновідомими, оскільки адміністративний суд ще раз підтвердив, що до реєстру гідротехнічних споруд, який веде Регістр судноплавства України заносяться виключно портові, судноплавні гідротехнічні споруди, а не всі існуючи гідротехнічні споруди.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Прокурор самостійно визначає порушення економічних інтересів держави або загрозу таких порушень. Законодавець визначає підстави для визнання правочину недійсним та настання певних наслідків, а саме:

§ відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст угоди не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним принципам суспільства;

§ зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, окрім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих згідно з Конституцією України (статті 1, 8 Конституції України);

§ згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності угоди є недотримання в момент здійснення угоди стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України;

§ якщо недійсність угоди прямо не встановлена законом, проте одна зі сторін або інша заінтересована особа оспорює її дійсність за підставами, встановленими законом, така угода може бути визнана судом недійсною, що встановлено ч.3 ст.215 ЦК України.

Підтвердженням того, що частина укріплення берегу віднесена до спірного причалу, і перебуває у державній власності, витікає із змісту розпоряджень Кабінету Міністрів України від 25.01.2006 р. №29-р та від 23.05.2007р. №306-р, в яких до державного майна, яке не увійшло до статутних фондів відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт»віднесено берегоукріплення причалу Парк Примакова.

Спірне майно, яке є предметом Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3830-А від 30.07.2007року, належить до державної власності, у комунальну власність не передавалося, а тому згідно п. 149 Закону України «Про Державну програму приватизації»від 18.05.2000 р. № 1723-III , Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але побуває на їх балансі, затверджене спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.99 р. № 908/68 , правомірно було передано в оренду Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, що виключає порушення прав та інтересів територіальної громади міста Києва та загрозу порушень економічних інтересів держави.

Положенням про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого Наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 року № 908/68 визначено, що управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства.

Згідно вказаного Положення до способів управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації є передача майна в оренду відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1482 від 21.09.1998 року. Передача об'єктів права державної власності оформляється актом приймання-передачі за формою згідно Порядку, встановленого вищезазначеною постановою. Таким чином, передачі державного майна до комунальної власності, як того вимагає чинне законодавство не відбулось.

Укладений між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по місту Киву та Приватним підприємством «Каліпсо -ХХІ»Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3830-А від 30.07.2007року відповідає вимогам закону, його не визнано судом недійсним, є діючим, оскільки умови його виконуються сторонами.

Сторони були вільні у виборі контрагенту, застосовані приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, цивільного, господарського кодексів та інших актів законодавства, в. т.ч. звичайного ділового обороту щодо їх розумності та справедливості та дотримувалися вимог щодо:

§ по-перше, свободи договору, яка передбачає можливість вільного вибору особою, яка бажає укласти договір, майбутнього контрагента;

§ по-друге, свободи договору, яка передбачає свободу в укладенні договору, неприпустимість примусу щодо вступу в договірні відносини;

§ по-третє, свободу договору, яка включає можливість сторін вільно визначати характер (вид, тип) договору, який вони укладають;

§ по-четверте, свобода договору, яка означає можливість сторін вільно визначати умови (зміст) договору, який вони укладають (ст. ст. 627, 628 ЦК України);

§ по-п'яте, головним є те, що свобода договору не може порушувати принципи права, зокрема розумності, добросовісності та справедливості, як це зазначено у статті 3 ЦК України і є засадами цивільного законодавства.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Вимоги статті 34 ГПК України визначають, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Право позивача порушено, однак строк позовної давності пропущено без поважних на то причин. Відповідач довів суду обставини, які свідчать про належне виконання ним обов'язків за Договором.

При розгляді спору, суд не встановив обставин, з якими закон пов'язує визнання вказаного правочину, різновидом якого є спірний Договір - недійсним. Прокурором не доведено порушення інтересів держави, в тому числі загрозу економічних порушень, які виникли під час укладення, виконання сторонами спірного Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3830-А від 30.07.2007року, в тому числі необхідність припинення його дії на майбутнє. Відповідачі довели те, що укладений між ними Договір виконується ними, і не містить відхилень від вимог закону.

На підставі викладеного, у задоволені позову Заступника Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до належних відповідачів у справі, а саме: першого відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву та другого відповідача - Приватного підприємства «Каліпсо -ХХІ»щодо:

· визнання недійсним Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 3830-А від 30.07.07р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по місту Киву та Приватним підприємством «Каліпсо -ХХІ», припинивши його дію на майбутнє та зобов'язання Приватного підприємства «Каліпсо -ХХІ»звільнити самовільно зайняте комунальне майно: гранітну набережну по Набережному шосе вздовж Наводницького парку в місті Києві (інвентаризаційний номер 7549) та передати його Відкритому акціонерному товариству «Спеціалізоване управління протизсувних та підземних робіт»у первинному стані, слід відмовити повністю, як необґрунтовано заявленого.

Безпосередньо судовому засіданні, прокурор звернувся до суду з клопотанням про надання органам прокуратури часу для проведення щодо встановлення фактичного використання гідротехнічної споруди Приватним підприємством «Каліпсо -ХХІ»та дійсного знаходження стоянкового судна. Судом було надано можливість прокурору протягом судового процесу здійснити необхідні заходи у межах своїх повноважень. Натомість, таких доказів прокуратурою суду не надано. Факти відображенні у рішенні Господарського суду від 07.09.2012року у справі № 41/175 не впливає на предмет спору по даній справі, і розглядається судом відповідно до вимог статті 42 ГК України та приписів ст.ст. 34,36,43 ГПК України.

Питання розподілу між сторонами державного мита витрат по сплаті судового збору не вирішується, оскільки позивач звільнений від його сплати у встановленому законом порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 29, 33, 36, ч.3 ст. 43, ст. ст. 44, 49, 81-1, 82, 82-1, 84, ч. ч 2,3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволені позовних вимог Заступника Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до належних відповідачів у справі, а саме: першого відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву та другого відповідача - Приватного підприємства «Каліпсо -ХХІ»щодо:

· визнання недійсним Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 3830-А від 30.07.07р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по місту Киву та Приватним підприємством «Каліпсо -ХХІ», припинивши його дію на майбутнє та зобов'язання Приватного підприємства «Каліпсо -ХХІ»звільнити самовільно зайняте комунальне майно: гранітну набережну по Набережному шосе вздовж Наводницького парку в місті Києві (інвентаризаційний номер 7549) та передати його Відкритому акціонерному товариству «Спеціалізоване управління протизсувних та підземних робіт»у первинному стані, слід відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено -03.12.2012року.

Головуючий Ю.О. Підченко

Судді О.В. Нечай

М.Є. Літвінова