Рішення
від 05.12.2012 по справі 19пн/5014/2626/2012
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.12.12 Справа № 19пн/5014/2626/2012

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Кіровської міської ради Луганської області, м.Кіровськ Луганської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2

про приведення у придатний для використання стан та повернення земельної ділянки

в присутності представників сторін:

від позивача -Карцев Г.О., перший заступник міського голови, довіреність № 3758 від 23.11.2012;

від відповідача -представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлені вимоги про зобов'язання відповідача привести у придатний для використання стан земельну ділянку площею 0,0158 га, яка знаходиться на території міського парку в м.Кіровську Луганської області, включаючи знесення розташованого на ній торгівельного кіоску та огорожі літньої площадки та повернути її позивачу.

В судовому засіданні 05.12.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Клопотанням викладеним в телеграмі №1624 від 04.12.2012 відповідач просив суд перенести розгляд справи, у зв'язку з його хворобою.

Суд розглянувши вказане клопотання, вважає його необґрунтованим і відмовляє у його задоволенні, враховуючи наступне.

Дане клопотання відповідачем ніякими документами не підтверджено, крім того таке ж клопотання ним було заявлено і в попередньому судовому засіданні 21.11.2012 без документального його обґрунтування.

Тобто відповідач не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 9380100889919.

Як вбачається з п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.ч.1-5 ст.28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст.32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відповідно до п.3.13 зазначеної вище постанови неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.

У наведених в даному пункті випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Пункт 3.14 постанови передбачає, що нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо їх явку судом визнано обов'язковою, також може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Крім того, відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, а ненадання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, який прибув у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне.

18.11.2009 між Кіровською міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі, державна реєстрація від 20.11.2009 за №040941100075, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення -землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться в Луганській області, м.Кіровськ, територія міського парку площею 0,0158га (п.1 договору).

В п.8 вказаного договору сторони визначили, що він укладений на 2 роки. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно п.21 договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому з тим, в якому він одержав її в оренду згідно з актом приймання-передачі протягом 3-х днів. У разі невиконання умов використання та повернення земельної ділянки, орендар повинен виконати рекультивацію наданої в оренду земельної ділянки і передати її орендодавцю в належному стані. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов"язаних із зміною її стану, та у разі несвоєчасного звільнення, має право на відшкодування збитків, спір розв"язується у судовому порядку.

Як зазначив позивач, 19.09.2011 відповідачем було подано заяву про поновлення договору оренди, проте Кіровська міська рада рішенням від 02.12.2011 №367 припинила право оренди земельної ділянки, у зв"язку з закінченням строку дії договору оренди.

20.12.2011 відповідачу було направлено лист про звільнення та повернення земельної ділянки, але орендар, не бажаючи добровільно звільнити земельну ділянку, звернувся до суду з позовом про зобов"язання міську раду продовжити договір оренди. Рішенням господарського суду Луганської області від 23.03.2012 по справі №26н/5014/303/2012, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.05.2012 у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про спонукання укласти договір оренди відмовлено.

Оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_2 у передбачений договором строк не звільнив земельну ділянку, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Згідно ст.14 Конституції України і ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно ст.ст.142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади безпосередньо або через органи самоврядування, в межах їх повноважень, визначених законом, шляхом прийняття рішень, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Відповідно до п.„а" ч.1 ст.12 Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності розпорядження землями територіальних громад належить до повноважень сільських, селищних, міських рад.

Згідно до ст.33 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" до делегованих повноважень виконавчих органів міських рад віднесено здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням та охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення.

Статтею 123 Земельного кодексу України встановлений порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Статтею 16 Закону України „Про оренду землі" та ст.124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ч.5 ст.126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до ст.2 Закону України „Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цих Законів, а також договором оренди землі.

Згідно до ст.13 Закону України „Про оренду землі" договір оренди землі -це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч.1 ст.31 Закону України „Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачені підстави звільнення від доказування. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Луганської області від 23.03.2012 по справі №26н/5014/303/2012 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Кіровської міської ради про спонукання укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 18.11.2009 та про скасування рішення Кіровської міської ради №367 від 02.12.2011 „Про припинення договору оренди", залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.05.2012, у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 було відмовлено. Вказаними судовими рішеннями була надана належна правова оцінка рішенню Кіровської міської ради №367 від 02.12.2011 „Про припинення договору оренди".

Враховуючи викладене договір оренди земельної ділянки від 18.11.2009, державна реєстрація від 20.11.2009 за №040941100075, припинив свою дію у передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України „Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 21 договору оренди землі від 18.11.2009 сторони визначили, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому з тим, в якому він одержав її в оренду згідно з актом приймання-передачі протягом 3-х днів. У разі невиконання умов використання та повернення земельної ділянки, орендар повинен виконати рекультивацію наданої в оренду земельної ділянки і передати її орендодавцю в належному стані.

Згідно підпункту 3.1 п.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Оскільки відповідач ні у передбачений п.21 договору оренди землі від 18.11.2009 строк, ні в подальшому після прийняття господарським судом Луганської області рішення у справі 26н/5014/303/2012 не повернув земельну ділянку і продовжував користуватися нею без правовстановлюючих документів, має місце самовільне зайняття земельної ділянки.

В статті 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" дається визначення самовільного зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст.212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позивачем -Кіровською міською радою, враховуючи приписи ст.33 Господарського процесуального кодексу України, доведено обґрунтованість заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір покладається на відповідача згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 05.12.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги Кіровської міської ради Луганської бласті, АДРЕСА_2, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2, задовольнити повністю.

2.Зобов"язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, привести у придатний для використання стан земельну ділянку площею 0, 0158, яка знаходиться на території міського парку в м.Кіровську Луганської області, шляхом знесення розташованого на ній торгівельного кіоску та огорожі літньої площадки та повернути її Кіровській міській раді Луганської області, Луганська область, м.Кіровськ, вул.23 партз"їзду, б.7, код 26023205.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, на користь Кіровської міської ради Луганської області, Луганська область, м.Кіровськ, вул.23 партз"їзду, б.7, код 26023205 судовий збір в сумі 1073 грн. 00 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання рішення: 10.12.2012.

Суддя Т.В. Косенко

СудГосподарський суд Луганської області
Дата ухвалення рішення05.12.2012
Оприлюднено12.12.2012
Номер документу27943238
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —19пн/5014/2626/2012

Ухвала від 18.12.2013

Господарське

Господарський суд Луганської області

Косенко Т.В.

Ухвала від 13.12.2013

Господарське

Господарський суд Луганської області

Косенко Т.В.

Ухвала від 04.12.2013

Господарське

Господарський суд Луганської області

Косенко Т.В.

Ухвала від 27.11.2013

Господарське

Господарський суд Луганської області

Косенко Т.В.

Ухвала від 04.11.2013

Господарське

Господарський суд Луганської області

Косенко Т.В.

Ухвала від 31.10.2013

Господарське

Господарський суд Луганської області

Косенко Т.В.

Ухвала від 16.10.2013

Господарське

Господарський суд Луганської області

Косенко Т.В.

Ухвала від 17.09.2013

Господарське

Господарський суд Луганської області

Косенко Т.В.

Ухвала від 17.09.2013

Господарське

Господарський суд Луганської області

Косенко Т.В.

Ухвала від 17.09.2013

Господарське

Господарський суд Луганської області

Косенко Т.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні