Постанова

від 10.12.2012 по справі 1/111

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 грудня 2012 року 16:02 № 1/111

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М. при секретарі судового засідання Шевчук Л.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного закладу «Дорожня клінічна лікарня № 2 ст. Київ»ДТГО «Південно-Західна Залізниця» доДержавної фінансової інспекції в м. Києві про визнання протиправними окремих положень акту ревізії від 24 березня 2008 року № 05-30/319,

за участю:

представників позивача: Вороніної Л.М., Митяй Н.П.

представника відповідача: Рожка О.В.

ВСТАНОВИВ:

Дорожня клінічна лікарня № 2 ст. Київ Південно-Західної залізниці звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою (з урахуванням уточнених позовних вимог), в якій просить суд:

- визнати протиправними окремі положення акту ревізії Контрольно-ревізійного управління в м. Києві від 24 березня 2008 року № 05-30/319 і вимогу Контрольно-ревізійного управління в м. Києві від 07 травня 2008 року № 26-05-14/3099 в частині відновлення видатків загального фонду кошторису за рахунок надходжень по спеціальному фонду в 2006 році за КЕКВ 1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ»на суму 68,84 тисяч гривень, за КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату»на суму 24,92 тисяч гривень; в 2007 році за КЕКВ 1110 -на суму 270,27 тисяч гривень, за КЕКВ 1120 -на суму 97,84 тисяч гривень, всього на суму 470,98 тисяч гривень;

- скасувати окремі положення акту ревізії Контрольно-ревізійного управління в м. Києві від 24 березня 2008 року № 05-30/319 і вимогу Контрольно-ревізійного управління в м. Києві від 07 травня 2008 року № 26-05-14/3099 в частині відновлення видатків загального фонду кошторису за рахунок надходжень по спеціальному фонду в 2006 році за КЕКВ 1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ»на суму 68,84 тисяч гривень, за КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» на суму 24,92 тисяч гривень; в 2007 році за КЕКВ 1110 -на суму 270,27 тисяч гривень, за КЕКВ 1120 -на суму 97,84 тисяч гривень, всього на суму 470,98 тисяч гривень.

У судовому засіданні 13 листопада 2012 року суд протокольною ухвалою замінив відповідача Контрольно-ревізійне управління в м. Києві, яке перетворено на Державну фінансову інспекцію в м. Києві відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 765 від 20 липня 2011 року.

У судовому засіданні 27 листопада 2012 року суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання позивача про правонаступництво у зв'язку із зміною найменування і замінив Дорожню лікарню № 2 ст. Київ Південно-Західної залізниці на Державний заклад «Дорожня клінічна лікарня № 2 ст. Київ»ДТГО «Південно-Західна Залізниця».

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки Контрольно-ревізійного управління в м. Києві, викладені в акті ревізії від 24 березня 2008 року № 05-30/319 та вимога Контрольно-ревізійного управління в м. Києві від 07 травня 2008 року № 26-05-14/3099 в частині відновлення видатків загального фонду кошторису за рахунок надходжень по спеціальному фонду в 2006 році за КЕКВ 1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ»на суму 68,84 тисяч грн., за КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату»на суму 24,92 тисячі грн., в 2007 році за КЕКВ 1110 -на суму 270,27 тисяч грн., за КЕКВ 1120 -на суму 97,84 тисяч грн., відшкодування збитків на загальну суму 470,98 тисяч грн. суперечать нормативним документам з питань відновлення видатків загального фонду кошторису за рахунок надходжень по спеціальному фонду, оскільки кошти, які перераховували страхові компанії за надані лікарнею послуги застрахованим особам, повинні обліковуватися як власні надходження, а не як відновлені касові видатки установи.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог та вказав на те, що вимоги Контрольно-ревізійного управління в м. Києві від 07 травня 2008 року № 26-05-14/3099 в частині відновлення видатків загального фонду кошторису за рахунок надходжень по спеціальному фонду в 2006 році за КЕКВ 1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ»на суму 68,84 тисяч грн., за КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату»на суму 24,92 тисячі грн., в 2007 році за КЕКВ 1110 -на суму 270,27 тисяч грн., за КЕКВ 1120 -на суму 97,84 тисяч грн., відшкодування збитків на загальну суму 470,98 тисяч грн. є правомірними, оскільки відповідно до укладених між лікарнею та страховими компаніями договорів, медичним закладом надавались платні медичні послуги застрахованим особам, проте, отримані від страхових компаній кошти за надані платні послуги за січень 2006 року -грудень 2007 року частково спрямовано на виплату матеріальної винагороди та премії працівникам лікарні, тоді як заробітну плату працівникам, які надавали такі послуги, та внески до загальнодержавних цільових фондів нараховано та сплачено за рахунок асигнувань по загальному фонду кошторису. Разом з тим, представник відповідача вказав на те, що висновки акту ревізії не можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В період з 26 лютого 2008 року по 24 березня 2008 року Контрольно-ревізійним управлінням в місті Києві відповідно до Плану роботи Контрольно-ревізійного управління в м. Києві на І квартал 2008 року, на підставі направлень на проведення ревізії Контрольно-ревізійного управління в м. Києві № 330, № 331, № 332 від 25 лютого 2008 року головним контролером-ревізором Сахно С.Г., провідним контролером-ревізором Копту В.М. та контролером-ревізором Юхимчук Ю.А. проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Дорожньої клінічної лікарні № 2 станції Київ Південно-Західної залізниці за період з 01 січня 2005 року по 01 лютого 2008 року.

За результатами проведеної ревізії Контрольно-ревізійним управлінням в м. Києві складено акт від 24 березня 2008 року № 05-30/319, яким, зокрема, встановлено порушення пункту 29, пункту 46 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, а саме: не відновлено видатки загального фонду кошторису за рахунок надходжень по спеціальному фонду в 2006 році по КЕКВ 1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ»на суму 68 836,15 грн., по КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату»- на 24 918,69 грн. та в 2007 році по КЕКВ 1110 -на 270 269,44 грн., по КЕКВ 1120 -на 97 837,54 гривень.

10 квітня 2008 року Дорожня клінічна лікарня № 2 ст. Київ Південно-Західної залізниці подала свої заперечення № 164 від 09 квітня 2008 року на акт ревізії № 05-30/319 від 24 березня 2008 року.

Листом від 25 квітня 2008 року № 26-05-14/3015 Контрольно-ревізійне управління в м. Києві направило на адресу Дорожньої клінічної лікарні № 2 ст. Київ Південно-Західної залізниці свої висновки щодо заперечень позивача на акт ревізії фінансово-господарської діяльності Дорожньої клінічної лікарні № 2 станції Київ Південно-Західної залізниці.

12 серпня 2012 року Дорожня клінічна лікарня № 2 ст. Київ Південно-Західної залізниці отримала вимогу Контрольно-ревізійного управління в м. Києві від 07 травня 2008 року № 26-05-14/3099, якою Контрольно-ревізійне управління в м. Києві зобов'язало, зокрема, відшкодувати збитки на загальну суму 470,98 тисяч грн. з наступним перерахуванням цих сум до Державного бюджету України, як фінансування минулих років.

Як встановлено під час розгляду справи, спірні правовідносини між сторонами виникли щодо віднесення Дорожньою клінічною лікарнею № 2 ст. Київ Південно-Західної залізниці надходження від надання платних послуг до власних надходжень закладу, а не на відновлення касових видатків установи.

Згідно Статуту Дорожньої клінічної лікарні № 2 станції Київ Південно-Західної залізниці, затвердженого наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України від 05 грудня 2003 року № 306-Ц, Дорожня клінічна лікарня № 2 станції Київ Південно-Західної залізниці заснована на державній власності, відноситься до сфери управління Міністерства транспорту України, входить до складу Державної адміністрації залізничного транспорту України та оперативно підпорядкована Південно-Західній залізниці.

Лікарня є лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я та неприбутковою організацією (пункти 3.1, 3.3 статті 3 Статуту).

У відповідності до пункту 2.2 статті 2 Статуту основними напрямками діяльності лікарні є, зокрема:

- надання загально профільної, спеціалізованої медичної допомоги працівникам залізничного транспорту, пенсіонерам залізничного транспорту, та членам їх сімей, що перебувають на їх утриманні;

- надання платних послуг (медичних та послуг немедичного характеру) згідно з чинним законодавством України;

- надання медичної допомоги застрахованим залізничникам та пенсіонерам згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 5.3 статті 5 Статуту встановлено, що лікарня отримує із державного бюджету доходи і здійснює видатки для виконання своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень, веде бухгалтерський облік відповідно до правил, установлених Державним казначейством України та складає детальні звіти про виконання кошторисів.

Відповідно до статті 7 Статуту основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності лікарні є цільове використання коштів державного бюджету (пункт 7.1). Для розвитку матеріально-технічної бази лікарні використовуються кошти загального і спеціального фонду, котрі визначаються у затвердженому на рік кошторисі лікарні (пункт 7.2). Джерелом коштів на оплату праці працівників лікарні є кошти згідно з затвердженим кошторисом (пункт 7.3).

Згідно пункту 6 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України від 21 червня 2001 року № 2542-ІІІ (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) бюджетна установа -це орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.

Відповідно до пункту 2 статті 51 Бюджетного кодексу України основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень є кошторис.

Пунктом 1 частини першої статті 29 Бюджетного кодексу України встановлено, що доходи Державного бюджету України включають доходи, що отримуються від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України.

Згідно пункту 1 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ кошторис бюджетних установ має такі складові частини:

- загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків на виконання бюджетною установою основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету;

- спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.

У відповідності до пункту 29 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), проекти кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів установ у разі потреби розглядаються головним розпорядником в присутності керівників цих установ. Головні розпорядники під час розгляду проектів кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів зобов'язані:

- забезпечити суворе виконання вимог законодавства, а також вказівок щодо складання кошторисів на наступний рік;

- додержуватися режиму економії, не допускати включення до кошторисів асигнувань, не зумовлених потребою;

- забезпечити в проектах кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів додержання доведених у лімітних довідках річних обсягів асигнувань та їх помісячного розподілу з урахуванням термінів проведення окремих заходів і можливості здійснення відповідних видатків або надання кредитів з бюджету протягом року;

- не допускати прийняття в кошторисах сум, не підтверджених розрахунками та економічними обґрунтуваннями.

Пунктом 46 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ встановлено, що установи мають право брати зобов'язання щодо видатків або надання кредитів з бюджету відповідно до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету, плану надання кредитів із загального фонду бюджету та плану спеціального фонду виходячи з потреби у забезпеченні виконання пріоритетних заходів та з урахуванням здійснення платежів для погашення зобов'язань минулих періодів, якщо інше не передбачено законодавством, а вищі навчальні заклади та наукові установи також відповідно до плану використання бюджетних коштів і помісячного плану використання бюджетних коштів.

З акту ревізії вбачається, що ревізією обґрунтованості потреби в бюджетних асигнуваннях за загальним та спеціальним фондом кошторису за всіма кодами економічної класифікації видатків порушень не встановлено. Потребу в бюджетних коштах обґрунтовано відповідними розрахунками.

Отже, ревізією не виявлено порушень Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ при складанні і затвердженні кошторисів Дорожньої клінічної лікарні № 2 ст. Київ Південно-Західної залізниці та обґрунтованості потреби в бюджетних коштах по всім КЕКД.

Як встановлено під час розгляду справи, Контрольно-ревізійне управління в м. Києві прийшло до висновку про порушення Дорожньою клінічною лікарнею № 2 ст. Київ Південно-Західної залізниці вимог пунктів 29, 46 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ з тих підстав, що ревізією встановлено, що відповідно до наданих документів за січень 2006 року -грудень 2007 року (реєстрів нарахованої заробітної плати по стаціонарних відділеннях та меморіального ордера № 5, «Звіту про взаєморозрахунки між страховими компаніями та медичним закладом залізниці») працівникам стаціонарних відділень лікарні, які надавали медичні послуги застрахованим особам, що не відносяться до контингенту обслуговування закладу, нараховано заробітну плату по загальному фонду кошторису на загальну суму 339 105,59 грн., в тому числі: за 2006 рік -68 836,15 грн. та за 2007 рік -270 269,44 грн.

В акті ревізії зазначено, що не оспорюється сторонами, закладом надавались платні медичні послуги особам, застрахованим в страхових компаніях, з якими лікарнею укладено договори. Договори про надання медичних послуг, укладеними зі страховими компаніями «ІнтерТрансПоліс», «Нафтогазстрах», «Раритет», «Алькона», які забезпечували послугами працівників залізничного транспорту, що відносяться до контингенту обслуговування лікарні передбачено, що такі страхові компанії фінансують заходи по забезпеченню застрахованих осіб медичною допомогою, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, продуктами, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, продуктами харчування, м'яким інвентарем за межами бюджетного фінансування у межах відповідальності, яку взяла на себе відповідна компанія. В свою чергу, інші страхові компанії, які забезпечували осіб, що не відносяться до контингенту обслуговування лікарні (не залізничники), відшкодовували вартість наданих таким особам послуг у відповідності з діючими в закладі тарифами.

У відповідності до пункту 2 Переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх утворення та напрями використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 року № 659 (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин), до власних надходжень бюджетних установ відноситься плата за послуги, що надаються бюджетними установами.

Цю групу утворюють надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законами та нормативно-правовими актами. Такі надходження мають постійний характер і обов'язково плануються у бюджеті.

Згідно підпункту 1 пункту 2 Переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх утворення та напрями використання до підгрупи першої групи власних надходжень бюджетних установ відноситься плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх функціональними повноваженнями, тобто це кошти, які надійшли бюджетним установам як плата за послуги, надання яких пов'язане з виконанням основних функцій та завдань бюджетних установ.

Відповідно до пункту 21 розділу І Переліку платних послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних закладах охорони здоров'я, вищих медичних навчальних закладах та науково-дослідних установах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 року № 1138, до послуг, що надаються згідно з функціональними повноваженнями державними і комунальними закладами охорони здоров'я відносяться медичне обслуговування за договорами із суб'єктами господарювання, страховими організаціями (в тому числі з Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України).

При цьому, у своєму роз'ясненні від 10 квітня 2008 року № 3.2-04/332-5930 Державне казначейство України зазначило про те, що якщо лікарня надавала послуги застрахованим особам, то кошти які перераховують страхові компанії, мають обліковуватись як власні надходження, а не як відновлені касові видатки установи. Установа за рахунок коштів, передбачених у спеціальному фонді кошторису на її утримання має здійснювати закупівлю всіх предметів та матеріалів за всіма кодами економічної класифікації видатків в залежності від економічної ситуації платежу, необхідних для покриття витрат, пов'язаних з організацією надання послуг.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів відповідача відносно того, що кошти, які надходять від страхових компаній за час перебування застрахованих хворих у стаціонарі не відносяться до власних надходжень лікарні.

Крім того, в матеріалах справи міститься висновок № 9847/9848 судово-економічної експертизи за адміністративною справою № 1/111, вкладений 20 липня 2009 року Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, згідно якого положення акту ревізії фінансово-господарської діяльності Дорожньої клінічної лікарні № 2 ст. Київ Південно-Західної залізниці за період з 01 січня 2005 року по 01 лютого 2008 року від 24 березня 2008 року № 05-30/319, вимоги Контрольно-ревізійного управління в м. Києві від 07 травня 2008 року № 26-0514/3099 в частині відновлення видатків загального фонду кошторису за рахунок надходжень по спеціальному фонду у 2006 році за КЕКВ 1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ»на суму 68,84 тис.грн., за КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату»на суму 24,92 тис.грн., у 2007 році за КЕКВ 1110 -на суму 270,27 тис.грн., за КЕКВ 1120 -на суму 97,84 тис.грн.; відшкодування збитків на загальну суму 470,98 тис.грн. є нормативно не обґрунтованими.

У висновку судово-економічної експертизи зазначено, що лікарнею у 2006-2007 роках надавалися платні медичні послуги застрахованим особам, в тому числі застрахованим особам, що не відносяться до контингенту обслуговування закладом. При цьому, платні медичні послуги застрахованим особам, що не відносяться до контингенту обслуговування закладом, надавались тим же медичним персоналом лікарні, який надає медичну допомогу працівникам залізничного транспорту, пенсіонерам залізничного транспорту тощо, тобто, в лікарні не має окремого штатного розпису (розподілу) на медичний персонал, що обслуговує працівників залізничного транспорту, та що обслуговує застрахованих осіб, які не відносяться до контингенту обслуговування закладом, та як, наслідок, не має розмежування оплати праці одних медичних працівників за рахунок коштів загального фонду кошторису, а інших -за рахунок коштів спеціального фонду (коштів від страхових компаній). Тільки при наявності такого розподілу та при умові витрачання лікарнею коштів загального фонду кошторису на оплату праці працівників, які повинні фінансуватись за рахунок коштів спеціального фонду, можна буде стверджувати про відновлення видатків загального фонду кошторису за рахунок надходжень по спеціальному фонду.

Разом з тим, ревізією дотримання порядку складання та затвердження штатного розкладу порушень не встановлено. Штат лікарні сформовано відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 23.02.2000 № 33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я».

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність окремих положень акту ревізії Контрольно-ревізійного управління в м. Києві від 24 березня 2008 року № 05-30/319 і вимоги Контрольно-ревізійного управління в м. Києві від 07 травня 2008 року № 26-05-14/3099 в частині відновлення видатків загального фонду кошторису за рахунок надходжень по спеціальному фонду в 2006 році за КЕКВ 1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ»на суму 68,84 тисяч гривень, за КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату»на суму 24,92 тисяч гривень; в 2007 році за КЕКВ 1110 -на суму 270,27 тисяч гривень, за КЕКВ 1120 -на суму 97,84 тисяч гривень, всього на суму 470,98 тисяч гривень.

Згідно статті 1 Закону України від 26.01.1993 № 2939-ХІІ «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»(в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому (стаття 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»Головне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі виконують такі функції, зокрема проводять у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Згідно статті 11 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної контрольно-ревізійної служби не частіше одного разу на календарний рік.

Право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Пунктом 1 частини чотирнадцятої статті 11 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»встановлено, що посадові особи органу державної контрольно-ревізійної служби вправі приступити до проведення ревізії за наявності направлення на ревізію, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної контрольно-ревізійної служби, мета, вид, підстави, дата її початку та дата закінчення ревізії, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної контрольно-ревізійної служби, які проводитимуть ревізію. Направлення на ревізію є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної контрольно-ревізійної служби, скріпленого печаткою органу державної контрольно-ревізійної служби.

Як вбачається з матеріалів справи, Контрольно-ревізійним управлінням в м. Києві дотримані вимоги, встановлені законодавством, до порядку проведення ревізії.

Таким чином, дії посадових осіб Контрольно-ревізійного управління в м. Києві щодо проведення ревізії є правомірними.

Стосовно позовної вимоги про скасування окремих положень акту ревізії Контрольно-ревізійного управління в м. Києві від 24 березня 2008 року № 05-30/319, в частині відновлення видатків загального фонду кошторису за рахунок надходжень по спеціальному фонду в 2006 році за КЕКВ 1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ» на суму 68,84 тисяч гривень, за КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату»на суму 24,92 тисяч гривень; в 2007 році за КЕКВ 1110 -на суму 270,27 тисяч гривень, за КЕКВ 1120 -на суму 97,84 тисяч гривень, всього на суму 470,98 тисяч гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі. Відповідач в даному випадку є суб'єктом владних повноважень та виконує владні управлінські функції щодо позивача.

За таких обставин, суд не міг закрити провадження у справі в цій частині, оскільки згідно частини 2 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави неналежності розгляду справи в порядку адміністративного судочинства, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. Оскільки позовну вимогу щодо скасування окремих положень акту ревізії від 24 березня 2008 року № 05-30/319 неможливо віднести до юрисдикції іншого суду, суд був позбавлений можливості застосувати положення статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України в цій частині, а тому дану вимогу розглянув по суті.

Згідно пункту 35 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550, результати ревізії оформляються актом, який складається на паперовому носії державною мовою і повинен мати наскрізну нумерацію сторінок. На першому титульному аркуші акта ревізії, який оформляється на бланку контролюючого органу, зазначається назва документа (акт), дата і номер, місце складення (назва міста, села чи селища) та номер примірника.

Відповідно до Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою акт ревізії -це документ, який складається особами, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта. Акт ревізії містить: вступну частину, в якій зазначаються підстава для проведення ревізії, тема ревізії, повна назва об'єкта контролю, його місцезнаходження, відомості про організаційно-правову форму та форму власності, дати початку і закінчення ревізії, період, який підлягав ревізії, перелік посадових осіб служби та залучених спеціалістів, що проводили ревізію, перелік посадових осіб, які відповідали за фінансово-господарську діяльність об'єкта контролю у період, що підлягав ревізії; констатуючу частину, в якій наведено інформацію про результати ревізії в розрізі кожного питання програми із зазначенням, за який період, яким способом (вибірковим, суцільним) та за якими документами перевірено ці питання, а також висновок про наявність або відсутність порушень законодавства.

Тобто, фактично в акті ревізії викладаються оціночні судження інспектуючого органу щодо наявності або відсутності порушень законодавства у фінансово-господарській діяльності з боку об'єкта контролю, відповідно, складаючи акт ревізії, орган державної контрольно-ревізійної служби діяв в межах повноважень, наданих йому законом.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 97, 158, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Державного закладу «Дорожня клінічна лікарня № 2 ст. Київ ДТГО «Південно-Західна Залізниця»задовольнити частково.

2. Визнати протиправними окремі положення акту ревізії Контрольно-ревізійного управління в м. Києві від 24 березня 2008 року № 05-30/319 і вимогу Контрольно-ревізійного управління в м. Києві від 07 травня 2008 року № 26-05-14/3099 в частині відновлення видатків загального фонду кошторису за рахунок надходжень по спеціальному фонду в 2006 році за КЕКВ 1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ»на суму 68,84 тисяч гривень, за КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату»на суму 24,92 тисяч гривень; в 2007 році за КЕКВ 1110 -на суму 270,27 тисяч гривень, за КЕКВ 1120 -на суму 97,84 тисяч гривень, всього на суму 470,98 тисяч гривень.

3. Скасувати вимогу Контрольно-ревізійного управління в м. Києві від 07 травня 2008 року № 26-05-14/3099 в частині відновлення видатків загального фонду кошторису за рахунок надходжень по спеціальному фонду в 2006 році за КЕКВ 1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ»на суму 68,84 тисяч гривень, за КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату»на суму 24,92 тисяч гривень; в 2007 році за КЕКВ 1110 -на суму 270,27 тисяч гривень, за КЕКВ 1120 -на суму 97,84 тисяч гривень, всього на суму 470,98 тисяч гривень.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2 550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. на користь Державного закладу «Дорожня клінічна лікарня № 2 ст. Київ»ДТГО «Південно-Західна Залізниця» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної фінансової інспекції в м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

4. В решті позову -відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський

Повний текст постанови складений 12 грудня 2012 року.