Ухвала

від 30.10.2014 по справі 1/111

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 1/111 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

30 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фінансової інспекції в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державного закладу "Дорожня клінічна лікарня № 2 ст. Київ" ДТГО Південно-Західної залізниці до Державної фінансової інспекції в м. Києві про визнання протиправними окремих положень акту ревізії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Державний заклад "Дорожня клінічна лікарня № 2 ст. Київ" ДТГО Південно-Західної залізниці звернувся до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в м. Києві про визнання протиправними та скасування окремих положень акту ревізії від 24 березня 2008 року № 05-30/319 та вимоги від 07 травня 2008 року № 26-05-14/3099 в частині відновлення видатків загального фонду кошторису за рахунок надходжень по спеціальному фонду в 2006 році за КЕКВ 1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ»на суму 68,84 тисяч гривень, за КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату»на суму 24,92 тисяч гривень; в 2007 році за КЕКВ 1110 - на суму 270,27 тисяч гривень, за КЕКВ 1120 - на суму 97,84 тисяч гривень, всього на суму 470,98 тисяч гривень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2012 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна фінансова інспекція в м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 26 лютого 2008 року по 24 березня 2008 року Контрольно-ревізійним управлінням в місті Києві проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Дорожньої клінічної лікарні № 2 станції Київ Південно-Західної залізниці за період з 01 січня 2005 року по 01 лютого 2008 року.

За результатами проведеної ревізії відповідачем складено Акт від 24 березня 2008 року № 05-30/319.

Перевіркою встановлено порушення пункту 29, пункту 46 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, а саме: не відновлено видатки загального фонду кошторису за рахунок надходжень по спеціальному фонду в 2006 році по КЕКВ 1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ» на суму 68 836,15 грн., по КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» - на 24 918,69 грн. та в 2007 році по КЕКВ 1110 - на 270 269,44 грн., по КЕКВ 1120 - на 97 837,54 гривень.

10 квітня 2008 року Дорожня клінічна лікарня № 2 ст. Київ Південно-Західної залізниці подала свої заперечення № 164 від 09 квітня 2008 року на акт ревізії № 05-30/319 від 24 березня 2008 року.

25 квітня 2008 року листом № 26-05-14/3015 Контрольно-ревізійне управління в м. Києві направило на адресу Дорожньої клінічної лікарні № 2 ст. Київ Південно-Західної залізниці свої висновки щодо заперечень позивача на акт ревізії фінансово-господарської діяльності Дорожньої клінічної лікарні № 2 станції Київ Південно-Західної залізниці.

Так, 12 травня 20008 року Дорожня клінічна лікарня № 2 ст. Київ Південно-Західної залізниці отримала вимогу Контрольно-ревізійного управління в м. Києві від 07 травня 2008 року № 26-05-14/3099, якою зобов'язано, зокрема, відшкодувати збитки на загальну суму 470,98 тисяч грн. з наступним перерахуванням цих сум до Державного бюджету України, як фінансування минулих років.

Не погоджуючись з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетна установа - це орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.

Згідно п. 2 ст. 51 Бюджетного кодексу України, основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень є кошторис.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 29 Бюджетного кодексу України, доходи Державного бюджету України включають доходи, що отримуються від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України.

Пунктом 1 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ кошторис бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 визначено, що кошторис бюджетних установ має такі складові частини: загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків на виконання бюджетною установою основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету; спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.

Згідно п. 29 Порядку № 288, проекти кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів установ у разі потреби розглядаються головним розпорядником в присутності керівників цих установ.

Пунктом 46 Порядку № 288 визначено, що установи мають право брати зобов'язання щодо видатків або надання кредитів з бюджету відповідно до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету, плану надання кредитів із загального фонду бюджету та плану спеціального фонду виходячи з потреби у забезпеченні виконання пріоритетних заходів та з урахуванням здійснення платежів для погашення зобов'язань минулих періодів, якщо інше не передбачено законодавством, а вищі навчальні заклади та наукові установи також відповідно до плану використання бюджетних коштів і помісячного плану використання бюджетних коштів.

Згідно п. 2 Переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх утворення та напрями використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 року № 659, до власних надходжень бюджетних установ відноситься плата за послуги, що надаються бюджетними установами. Цю групу утворюють надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законами та нормативно-правовими актами. Такі надходження мають постійний характер і обов'язково плануються у бюджеті.

Відповідно до п.п. 1 п. 2 Переліку № 659, до підгрупи першої групи власних надходжень бюджетних установ відноситься плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх функціональними повноваженнями, тобто це кошти, які надійшли бюджетним установам як плата за послуги, надання яких пов'язане з виконанням основних функцій та завдань бюджетних установ.

В силу п. 21 розділу І Переліку платних послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних закладах охорони здоров'я, вищих медичних навчальних закладах та науково-дослідних установах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 року № 1138, до послуг, що надаються згідно з функціональними повноваженнями державними і комунальними закладами охорони здоров'я відносяться медичне обслуговування за договорами із суб'єктами господарювання, страховими організаціями (в тому числі з Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України).

Водночас, у своєму роз'ясненні від 10 квітня 2008 року № 3.2-04/332-5930 Державне казначейство України зазначило, якщо лікарня надавала послуги застрахованим особам, то кошти які перераховують страхові компанії, мають обліковуватись як власні надходження, а не як відновлені касові видатки установи. Установа за рахунок коштів, передбачених у спеціальному фонді кошторису на її утримання має здійснювати закупівлю всіх предметів та матеріалів за всіма кодами економічної класифікації видатків в залежності від економічної ситуації платежу, необхідних для покриття витрат, пов'язаних з організацією надання послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини між сторонами виникли щодо віднесення Дорожньою клінічною лікарнею № 2 ст. Київ Південно-Західної залізниці надходження від надання платних послуг до власних надходжень закладу, а не на відновлення касових видатків установи.

Судом встановлено, що проведеною ревізією обґрунтованості потреби в бюджетних асигнуваннях за загальним та спеціальним фондом кошторису за всіма кодами економічної класифікації видатків порушень не встановлено. При цьому, потребу в бюджетних коштах обґрунтовано відповідними розрахунками.

Тобто, ревізією не виявлено порушень Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ № 288 при складанні і затвердженні кошторисів Дорожньої клінічної лікарні № 2 ст. Київ Південно-Західної залізниці та обґрунтованості потреби в бюджетних коштах по всім КЕКД.

Так, Контрольно-ревізійне управління в м. Києві дійшло висновку про порушення Дорожньою клінічною лікарнею № 2 ст. Київ Південно-Західної залізниці вимог пунктів 29, 46 Порядку № 288 з тих підстав, що відповідно до наданих документів за січень 2006 року - грудень 2007 року (реєстрів нарахованої заробітної плати по стаціонарних відділеннях та меморіального ордера № 5, «Звіту про взаєморозрахунки між страховими компаніями та медичним закладом залізниці») працівникам стаціонарних відділень лікарні, які надавали медичні послуги застрахованим особам, що не відносяться до контингенту обслуговування закладу, нараховано заробітну плату по загальному фонду кошторису на загальну суму 339 105,59 грн., в тому числі: за 2006 рік - 68 836,15 грн. та за 2007 рік - 270 269,44 грн.

Також, судом встановлено, що закладом надавались платні медичні послуги особам, застрахованим в страхових компаніях, з якими лікарнею укладено договори про надання медичних послуг, укладеними зі страховими компаніями «ІнтерТрансПоліс», «Нафтогазстрах», «Раритет», «Алькона», та які забезпечували послугами працівників залізничного транспорту, що відносяться до контингенту обслуговування лікарні.

Так, дані страхові компанії фінансують заходи по забезпеченню застрахованих осіб медичною допомогою, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, продуктами, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, продуктами харчування, м'яким інвентарем за межами бюджетного фінансування у межах відповідальності, яку взяла на себе відповідна компанія.

При цьому, інші страхові компанії, які забезпечували осіб, що не відносяться до контингенту обслуговування лікарні (не залізничники), відшкодовували вартість наданих таким особам послуг у відповідності з діючими в закладі тарифами.

Враховуючи вищенаведене, доводи відповідача відносно того, що кошти, які надходять від страхових компаній за час перебування застрахованих хворих у стаціонарі не відносяться до власних надходжень лікарні, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції.

Також, в матеріалах справи міститься висновок судово-економічної експертизи № 9847/9848 за адміністративною справою № 1/111, складений 20 липня 2009 року Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, згідно якого положення акту ревізії від 24 березня 2008 року № 05-30/319 та вимоги Контрольно-ревізійного управління в м. Києві від 07 травня 2008 року № 26-0514/3099 в частині відновлення видатків загального фонду кошторису за рахунок надходжень по спеціальному фонду у 2006 році за КЕКВ 1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ»на суму 68,84 тис. грн., за КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» на суму 24,92 тис. грн., у 2007 році за КЕКВ 1110 - на суму 270,27 тис. грн., за КЕКВ 1120 - на суму 97,84 тис. грн.; відшкодування збитків на загальну суму 470,98 тис. грн. - є нормативно необґрунтованими.

Згідно висновку судово-економічної експертизи, лікарнею у 2006-2007 роках надавалися платні медичні послуги застрахованим особам, в тому числі застрахованим особам, що не відносяться до контингенту обслуговування закладом.

При цьому, платні медичні послуги застрахованим особам, що не відносяться до контингенту обслуговування закладом, надавались тим же медичним персоналом лікарні, який надає медичну допомогу працівникам залізничного транспорту, пенсіонерам залізничного транспорту тощо, тобто, в лікарні не має окремого штатного розпису (розподілу) на медичний персонал, що обслуговує працівників залізничного транспорту та, що обслуговує застрахованих осіб, які не відносяться до контингенту обслуговування закладом, та як, наслідок, не має розмежування оплати праці одних медичних працівників за рахунок коштів загального фонду кошторису, а інших - за рахунок коштів спеціального фонду (коштів від страхових компаній).

Тільки при наявності такого розподілу та при умові витрачання лікарнею коштів загального фонду кошторису на оплату праці працівників, які повинні фінансуватись за рахунок коштів спеціального фонду, можна буде стверджувати про відновлення видатків загального фонду кошторису за рахунок надходжень по спеціальному фонду.

Водночас, ревізією дотримання порядку складання та затвердження штатного розкладу порушень не встановлено. Штат лікарні сформовано відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 23 лютого 2000 року № 33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я».

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність окремих положень акту ревізії відповідача від 24 березня 2008 року № 05-30/319 та вимоги від 07 травня 2008 року № 26-05-14/3099 в частині відновлення видатків загального фонду кошторису за рахунок надходжень по спеціальному фонду в 2006 році за КЕКВ 1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ» на суму 68,84 тисяч грн., за КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» на суму 24,92 тисяч грн.; в 2007 році за КЕКВ 1110 - на суму 270,27 тисяч грн., за КЕКВ 1120 - на суму 97,84 тисяч грн., всього на суму 470,98 тисяч грн.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-XII, Головне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі виконують, зокрема, такі функції: проводять у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Згідно ст. 11 вищевказаного Закону, плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Відповідно до п. 1 ч. 14 ст. 11 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», посадові особи органу державної контрольно-ревізійної служби вправі приступити до проведення ревізії за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання посадовим особам підконтрольних установ, інших суб'єктів господарської діяльності під розписку: направлення на ревізію, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної контрольно-ревізійної служби, мета, вид, підстави, дата її початку та дата закінчення ревізії, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної контрольно-ревізійної служби, які проводитимуть ревізію.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, Контрольно-ревізійним управлінням дотримано встановлені законодавством вимоги до проведення ревізії "Дорожньої клінічної лікарні № 2 ст. Київ" ДТГО Південно-Західної залізниці, як підконтрольного об'єкта.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції задоволення адміністративного позову Державного закладу "Дорожня клінічна лікарня № 2 ст. Київ" ДТГО Південно-Західної залізниці в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлено 05.11.2014 року.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.