Рішення

від 10.12.2012 по справі 5020-1079/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2012 року справа № 5020-1079/2012 за позовом прокурора Ленінського району міста Севастополя

(99011, м. Севастополь, вул. Вороніна,11)

в інтересах держави в особі:

Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського,5)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтіда»

(99029, м. Севастополь, просп. Ген. Острякова,25)

про повернення орендованого майна ,

суддя Щербаков С.О.

за участю:

прокурора - Почка А.А., посвідчення № 005826 від 25.09.2012,

представника позивача - Сарахмана С.О., довіреність № б/н від 10.12.2012;

представника відповідача - Михайлової Н.В., довіреність № 04 від 11.01.2012.

Суть спору:

25.09.2012 прокурор Ленінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтіда», в якому просить суд зобов'язати відповідача звільнити об'єкт оренди -будівлю гуртожитку, який розташований по пр. Ген. Острякова, 25 у м. Севастополі та повернути вказане майно вартістю 479125,00 грн. Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради. Також просить визнати строк позовної давності у цьому спорі пропущеним з поважних причин.

Позовні вимоги із посиланням на статті 291 Господарського кодексу України, статтю 530 Цивільного кодексу України, статті 26, 27 Закон України "Про оренду державного та комунального майна", умови договору оренди цілісного майнового комплексу №998 від 08.12.1994, обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору, а саме пункту 8.8. щодо повернення майна орендодавцю після закінчення строку дії даного договору.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 26.09.2012 було порушено провадження по справі та призначено судовий розгляд на 15.10.2012.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.10.2012 оголошувалась перерва до 06.11.2012. В судових засіданнях 06.11.2012 та 23.11.2012 розгляд справи відкладався. Також в судовому засіданні 06.11.2012 було відмолено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, а 23.11.2012 було продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 11.12.2012 та відкладено розгляд справи на 07.12.2012. В судовому засіданні 07.12.2012 оголошувалась перерва до 10.12.2012.

У судове засідання 10.12.2012 з`явились прокурор та представник позивача, які позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Також в судове засідання з`явилась представник відповідача, яка просила в задоволенні позову відмовити, раніше надавала письмовий відзив на позов від 15.10.2012 та доповнення до відзиву від 06.11.2012 та 07.12.2012 в яких зокрема посилалась на ті обставини, що прокурор не мав права звертатися до суду із даним позовом в інтересах Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, а також на те, що спірна будівля не є зареєстрованою у встановленому порядку як власність територіальної громади міста Севастополя, а тому на думку відповідача у позивача відсутні повноваження по розпорядженню спірним майном. Більш детально заперечення відповідача викладені у відзиві на позов та відповідних доповненнях до нього. Крім цього, представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання про застосування у цій справі наслідків спливу строку позовної давності.

На підставі статті 85 ГПК України в судовому засіданні 10.12.2012 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд -

В С Т А Н О В И В:

08.12.1994 між Управлінням загальнодержавної та комунальної власності майна, правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та організацією орендарів «Нефтіда»(Орендар) укладений договір оренди цілісного майнового комплексу № 998 (далі -Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування об'єкт оренди згідно з додатком №1, який включає у тому числі гуртожиток по просп. Ген. Острякова, 25 у м. Севастополі (далі -об'єкт оренди) (а.с. 11-17).

Згідно п.10.1. Договору, в редакції додаткових угод від 05.05.1999, 31.12.2003 та від 06.01.2005 сторони визначили, що вказаний Договір продовжує свою дію до 29.12.2007.

Відповідно до пункту 8.4. Договору, договір оренди припиняється зокрема у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 8.8. Договору сторони передбачили, що у випадку припинення договору, орендар зобов'язаний повернути орендодавцю майно в належному стані, не гіршому ніж воно перебувало на момент передачі.

Листом №37 від 08.01.2008 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, як правонаступник Управління загальнодержавної та комунальної власності, повідомив відповідача про закінчення строку дії Договору.

У позовній заяві прокурор Ленінського району міста Севастополя вказує, що незважаючи на закінчення строку дії Договору відповідачем спірний об'єкт оренди не повернутий орендодавцю, а саме Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради. Зазначені обставини стали підставою для звернення прокурора до суду із даним позовом.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Як вже зазначалось, 08.12.1994 між Управлінням загальнодержавної та комунальної власності майна, (Орендодавець) та організацією орендарів «Нефтіда» (Орендар) укладений договір оренди цілісного майнового комплексу № 998, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування об'єкт оренди згідно з додатком №1, який включає у тому числі гуртожиток по просп. Ген. Острякова, 25 у м. Севастополі (а.с. 11-17).

Сторони у Договорі неодноразово 05.05.1999, 31.12.2003 та 06.01.2005 складали протоколи узгодження змін, що вносяться у Договір.

Зокрема, протоколом узгодження змін до договору оренди №998 від 08.12.1994, складеним 06.01.2005 між Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації та Орендним підприємством «Нефтіда»сторони у Договорі внесли зміни до п.10. Договору якими визначили, що вказаний Договір укладений до 29.12.2007.

Як вбачається з п.4 положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради №9128 від 26.01.2012, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради є правонаступником Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації з договорів оренди комунального майна та відносин, які пов'язані з їх виконанням (а.с. 33).

Отже, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради є правонаступником за договором оренди №998 від 08.12.1994.

В свою чергу у пункті 1.1 статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтіда" зазначено, що до ТОВ «Нефтіда»переходить усе майно, усі права та обов'язки орендного підприємства „Нефтіда" (а.с. 41).

З пункту 4.7. статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтіда" вбачається що відповідач є правонаступником з користування та користувачем майна, наданого орендному підприємству „Нефтіда" за договором оренди цілісного майнового комплексу №998 від 08 грудня 1994 року, та переданого товариству від орендного підприємства „Нефтіда" у порядку перетворення згідно з передавальним актом (а.с. 46).

Таким чином позивач та відповідач у цій справі є правонаступниками відносин що виникли з договору оренди №998 від 08.12.1994.

Що стосується посилання представника відповідача на ту обставину, що позов заявлений прокурором в інтересах неналежного позивача, який не є власником спірного майна та у якого відсутні документи щодо розпорядження спірним майном та знаходження майна у комунальній власності, суд зазначає таке.

Дійсно, з довідки КП «БТІ та ДРОНМ»Севастопольської міської Ради від 13.12.2008 вбачається, що право власності на спірний гуртожиток по пр. Генерала Острякова, 25 не зареєстровано (а.с. 121).

Однак, правова оцінка договору оренди №998 від 08.12.1994 надавалась господарськими судами у справі №5020-2/236-12/163-9/424-2/288 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтіда»до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання договору оренди недійсним. Позов у цій справі був заявлений позивачем з тих підстав, що у орендодавця за договором оренди №998 від 08.12.1994 не виникло право розпорядження цілісним майновим комплексом, оскільки гуртожитки не передавались у комунальну власність.

У постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.07.2010 у справі №5020-2/236-12/163-9/424-2/288, залишеній без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.10.2010 року встановлено факти передачі у комунальну власність гуртожитку по пр.Ген.Острякова, 25, наявності повноважень у орендодавця на передачу спірного майна в оренду за договором та факт передачі такого майна. Крім цього, зазначеною постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.07.2010 у справі у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтіда»було відмовлено.

Відповідно до ч. 2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, в силу ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України зазначені факти повторному доказуванню не підлягають та спростовують вищевказані доводи відповідача.

Крім цього, доводи представника відповідача про відсутність у складі об'єкта оренди за Договором гуртожитку по пр.Ген.Острякова, 25 спростовуються також рішенням господарського суду міста Севастополя від 26.03.2012 у справі №5020-1940/2011 за позовом ТОВ «Нефтіда»до ТОВ «Рембудтрест»про визнання права власності на будинок, що знаходиться за адресою: м. Севастополь, просп. Ген. Острякова, 25. Вказаним рішенням, яке залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.05.2012, встановлено факт передачі за Договором в користування орендаря цілісного майнового комплексу, у який, зокрема входило приміщення гуртожитку за адресою: м.Севастополь, просп. Ген. Острякова,25.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до пункту 8.4. Договору, договір оренди припиняється зокрема у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Протоколом узгодження змін до договору оренди №998 від 08.12.1994, складеним 06.01.2005 сторони у Договорі внесли зміни до п.10. Договору якими визначили, що вказаний Договір укладений до 29.12.2007.

Пунктом 8.8. Договору сторони передбачили, що у випадку припинення договору, орендар зобов'язаний повернути орендодавцю майно в належному стані, не гіршому ніж воно перебувало на момент передачі.

Листом №37 від 08.01.2008 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради повідомив відповідача про закінчення строку дії Договору та запропонував передати орендоване майно за актом приймання передачі у строк встановлений Договором.

Однак відповідач на час розгляду справи не повернув позивачу гуртожиток за адресою: м.Севастополь, просп. Ген. Острякова, 25.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, суд дійшов висновку що у відповідача з огляду на вищевказані положення закону та Договору виник обов'язок щодо повернення позивачу гуртожитку за адресою: м.Севастополь, просп. Ген. Острякова, 25.

Що стосується клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальний строк позовної давності у 3 роки.

Як встановлено судом, Договір припинив свою дію 29.12.2007 року, а позов поданий прокурором 25.09.2012, тобто після спливу строку позовної давності.

Однак, у позовній заяві прокурора міститься клопотання про відновлення пропущеного строку позовної давності, яке обґрунтоване тим, що про порушення вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна»щодо користування спірним гуртожитком з боку відповідача прокуратурі Ленінського району міста Севастополя стало відомо у серпні 2012 року під час проведення відповідної перевірки, у тому числі з листа директора ТОВ «Нефтіда»Сквордякової О.А. за № 148 від 14.08.2012.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає що строк позовної давності пропущений прокурором з поважних причин, оскільки прокуратурою зазначені в позовній заяві порушення могли бути виявлені саме при проведенні перевірки в ході реалізації наданих законом повноважень.

За таких обставин у суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності у цій справі.

Відповідно до ч.5 ст. 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що позов прокурора є обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача в дохід Державного бюджету міста Севастополя підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 75, 82 -85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю .

2. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Нефтіда» (99029, м. Севастополь, просп. Ген. Острякова,25, код 22287692) звільнити об'єкт нерухомості -будівлю гуртожитку, яка розташована за адресою: м. Севастополь, просп. Ген. Острякова, 25 та повернути його Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського,5, ідентифікаційний код 25750044) за актом прийому-передачі.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтіда» (99011, м. Севастополь, вул. Кулакова,70, ідентифікаційний код 20716812) в дохід Державного бюджету міста Севастополя (одержувач - державний бюджет м. Севастополя, ЄДРПОУ 38022717, Банк одержувача: ГУДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31215206783001, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1073,00 грн .

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 17.12.2012.

Суддя С.О. Щербаков