Ухвала

від 29.11.2012 по справі 1-105/2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Дело № 11/0190/2153/2012 Доповідач : Мельник Т.О.

29.11.2012 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Автономної Республіки Крим у складі:

ГоловуючогоЯзєва С.О., СуддівМельник Т.О., Опанасюка О.Д., За участю прокурораДідуна М.І., захисника засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_7 і захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Алуштинського міського суду АР Крим від 06 вересня 2012 року, яким

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Степне Первомайського району АР Крим, громадянина України, в силу ст..89 КК України не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

засуджено за ч.2 ст.233 КК України до штрафу 425 000 грн. без конфіскації майна,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця смт Октябрське Красногвардійського району АР Крим, громадянина України, несудимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2,

засуджено за ч.2 ст.233 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу 318750 грн. без конфіскації майна

Стягнуто з засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у дохід держави судові витрати 3554 грн. 40 коп.

Вирішено питання з речовими доказами.

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно вироку ОСОБА_6, будучи начальником Управління ветеринарної медицини у м.Алушті, головним державним інспектором ветеринарної медицини м. Алушти, 03.12.2007р. в денний час, знаходячись на своєму робочому місці в одному із кабінетів приміщення Управління ветеринарної медицини м.Алушти, розташованого у АДРЕСА_3, умисно, з ціллю незаконного заволодіння приміщенням частини контори літер «Б» (нежитлове приміщення), розташованим за адресою :АДРЕСА_3, діючи із корисних мотивів та в інтересах ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, вийшов за межі службових повноважень, за попередньою змовою та спільно з начальником Алуштинської міської державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_7, обидва достовірно знаючи про те, що приміщення контори літер «Б» (нежитлове приміщення) є частиною приміщення Алуштинської державної лікарні ветеринарної медицини та являється державною власністю, в порушення вимог п. 1.4 їх посадових інструкцій, з якими вони були ознайомлений, та які зобов'язували їх у своїй діяльності керуватися Законами України, порушили ст. ст. 2, 4, 7, 8, 9 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 06.03.1992р., п.2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992р., при цьому ОСОБА_6Г видав наказ 44-Д від 03.12.2007р., яким призначив начальника Алуштинської міської державної ветеринарної лікарні ОСОБА_7 відповідальним за оформлення приватизації частини вищевказаної будівлі.

06 грудня 2007 року ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7, якому, як своєму безпосередньому підлеглому, призначеному керівником створеного ним органу приватизації, вказав на видання розпоряджень органу приватизації, згідно з якими прохання ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10 про передачу у приватну власність квартир АДРЕСА_3, до площ яких увійшли частини приміщення контори Алуштинської міської державної лікарні ветеринарної медицини літер «Б» (нежитлове приміщення), були задоволені, і той оформив документи, які встановлювали право на об'єкти нерухомого майна - свідоцтва про право власності на житло: на квартиру №2 на ім'я ОСОБА_8 і ОСОБА_9 у рівних частках, і на квартиру №3 на ім'я ОСОБА_10

На підставі незаконно виданих свідоцтв про право власності на житло №№2, 3 від 06.12.2007р. КРП «СМ БРТІ» 18 грудня 2007 року зареєстровано право власності на квартири АДРЕСА_3 на ОСОБА_8 разом з ОСОБА_9 у рівних частках і ОСОБА_10 Таким чином, у результаті незаконних дій ОСОБА_6 та ОСОБА_7 приміщення контори літер «Б» (нежитлове приміщення), яке є частиною будівлі Алуштинської міської державної лікарні ветеринарної медицини і не є об'єктом приватизації державного житлового фонду, було приватизовано неправомочними особами шляхом його безкоштовної передачі у власність фізичних осіб ОСОБА_9, ОСОБА_8 і ОСОБА_10 у спосіб, не передбачений Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Згідно з висновками додаткової судової будівельно-технічної експертизи №3671 від 21 травня 2012 року ринкова вартість частини приміщень контори літер «Б» (нежитлове приміщення), які є частиною будівлі Алуштинської міської державної лікарні ветеринарної медицини і увійшли до приватизації квартири №2, яка приватизована в рівних частинах ОСОБА_9.і ОСОБА_8, та квартири №3, яка приватизована ОСОБА_10, за станом на 06 грудня 2007 року могла складати 253 246 грн.

Злочинні умисні дії ОСОБА_7 і ОСОБА_6, які виразилися в перевищенні службових повноважень, як неправомочними особами при приватизації державного майна, заподіяли тяжкі наслідки у вигляді спричинення матеріального збитку державним інтересам на суму, яка у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум прибутків громадян, який діяв у 2007році.

У апеляції засуджений ОСОБА_7 просить вирок скасувати, ухвалити відносно нього виправдувальний вирок. Свої доводи мотивує тим, що суд першої інстанції не дослідив у повному обсязі надані докази його невинуватості.

Посилається на те, що Алуштинська державна лікарня ветеринарної медицини розташована в приміщеннях домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3, і згідно всіх документів, які йому були надані, ці приміщення були житловими і на праві власності були зареєстровані за ветеринарною службою, а документів, що це контора, немає. При цьому вказує, що йому було надано реєстраційне посвідчення на ціле домоволодіння, зареєстроване за станцією по боротьбі з хворобами тварин від 29 листопада 1966 року, договір з Алуштажилсервіс, вже готові технічні паспорти на квартири, домову книгу, копії паспортів, де вказано про реєстрацію громадян за даною адресою, і заповнені свідоцтва про власність, які йому необхідно було тільки підписати.

Відсутні правовстановлюючі документи, що приватизовані квартири - це контора, а також про перехід цих приміщень з житлових в нежилі.

Звертає увагу, що згідно листу Державного архіву в АР Крим від 04.05.2012р. на запит адвоката ОСОБА_5 вказано, що в протоколах засідань Алуштинського міськвиконкому за 1956-1964 роки рішення про перехід частини будинку по АДРЕСА_3 з розряду житлових у нежилі приміщення відсутні. Стверджує, що за вказаною адресою існує домова книга, згідно з якою, починаючи з 1956 року, за цією адресою прописувалися і виписувалися люди.

Указує, що технічні паспорти на квартири виготовило БТІ за підписом ОСОБА_12, і що для реєстрації власності в БТІ, зокрема виготовлення технічних паспортів, необхідні свідоцтва про право власності, а в даному випадку все відбулося навпаки - технічні паспорти БТІ виготовило без свідоцтв на право власності, свідоцтва були готові після паспортів (паспорт виготовлений 19.10.2007р., свідоцтва 06.12.2012р.).

У апеляції захисник ОСОБА_5 просить вирок відносно ОСОБА_6 скасувати, кримінальну справу закрити за відсутністю складу злочину. Свої доводи мотивує тим, що виводи суду не відповідають фактичним обставинам справи, невірно застосовано кримінальний закон.

Посилається, що серед приватизованих приміщень контори не було, всі приміщення є житловими, доказом чого є домова книга, згідно якої в квартирах №2 і №3 тривалий час проживали ОСОБА_8 і ОСОБА_10.

Висновки суду про те, що квартири ОСОБА_8 і ОСОБА_10 є приміщеннями контори літер «Б», ґрунтуються на листі СМ БРТІ, а також на свідченнях ряду свідків, які висловили свою особисту думку, не підкріплені посиланнями на жодні документи. Крім того, свою думку вони висловили у відношенні, як вони припускали, комунального майна, а це їх думка виявилася помилковою, оскільки сам прокурор змінив у суді обвинувачення з комунального майна на державне.

Посилається, що згідно листа КРП «СМ БРТІ» від 21.02.2011р. вбачається, що при проведенні первинної інвентаризації 28.10.1964 р. об'єкту нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, вже було вказано, що літер «Б» є конторою. Інші документи, підтверджуючи зміну статусу будівель і приміщень по даному об'єкту в СМ БРТІ відсутні. Суд у якості доказів вказує посилання КРП «СМ БРТІ» на матеріали первинної інвентаризації, яка в судовому засіданні не досліджувалася. На думку апелянта, матеріали інвентаризації не можуть бути підставою для переходу приміщень з житлового у нежиле, для цього необхідне відповідне рішення виконкому, яке згідно відповідям Алуштинського міськвиконкому, таке відсутнє.

Звертає увагу, що суд у вироку приходить до висновку про визнання за станцією по боротьбі з хворобами тварин прав власності саме на домоволодіння, а потім, всупереч своєму ж висновку стверджує, що це не домоволодіння, а нежилі приміщення - контора літер «Б».

Стверджує, що Алуштинськая міська державна лікарня ветеринарної медицини, як державна установа ветеринарної медицини України, є органом державного управління, тому вона ніколи не була і не могла бути державним підприємством. Вважає, що у випадку, якщо ветеринарна лікарня підпадає під поняття «підприємство», і якщо навіть існувала контора літер «Б», то згідно класифікації нерухомого майна вона підпадає не під групу А, а під Групу Ж (незалежно від вартості об'єкти охорони здоров'я).Об'єкти, вказані в Групі Ж, не відносяться до об'єктів малої приватизації і при їх приватизації, відповідно, не може застосовуватися Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малої приватизації)». Дані обставини, як вважає апелянт, підтверджують відсутність у діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.233 КК України.

Заслухавши доповідача, засуджених та захисника ОСОБА_5, які наполягали на своїх апеляційних вимогах, прокурора, який вважав за необхідне залишити вирок без зміни, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.

Винуватість засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у скоєнні інкримінованого їм злочина за обставин, вказаних у вироку, підтверджується сукупністю зібраних і досліджених у судовому засіданні доказів, яким дана належна правова оцінка. Їх дії вірно кваліфіковані за ч.2 ст.233 КК України.

Апеляційним судом перевірені доводи апелянтів, які, за змістом аналогічні їх доводам у суді першої інстанції. Суд вірно дав їм критичну оцінку, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи і суперечать наведеним у вироку доказам.

Доводи апелянтів про правомірну приватизацію об'єкта нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, літер «Б», спростовуються наступним.

Відповідно до інвентарної справи №535 на домоволодіння АДРЕСА_3 є висновок про реєстрацію домоволодіння 27.11.1964р., згідно з яким воно значиться на праві власності за станцією по боротьбі з хворобами тварин відповідно до рішення виконкому місцевої ради №425 від 20.12.1956 р. і підлягає реєстрації на праві державної власності у цілому за станцією по боротьбі з хворобами тварин (т.4 а.с.24).

З первинної інвентаризації від 28.10.1964 року вбачається, що об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_3, літер «Б», є конторою. Надалі зазначений об'єкт нерухомості літер «Б» в жодний інший статус не переходив, що підтверджується штампом про інвентаризаційні зміни від 19.10.2007г., а також відповідями на запити адвоката ОСОБА_5, згідно з якими в СМ БРТІ відсутні будь-які дані про зміну статусу будівель і приміщень по даному об'єкту (т.4 а.с.8-11).

Як доказ невинуватості у вчиненні інкримінованого засудженим злочину апелянти посилаються на відсутність рішення Алуштинського міськвиконкому про переведення приміщень із житлового в нежитлове, проте апелянти не враховують, що контора літер «Б» згідно з документами не була в статусі житлового приміщення з 1964 року.

У 2007 році ОСОБА_6 був начальником Управління ветеринарної медицини у м. Алушті, головним державним інспектором ветеринарної медицини м. Алушти, а ОСОБА_7 - начальником Алуштинської міської державної лікарні ветеринарної медицини, тому, займаючи зазначені посади, засуджені достовірно знали про статус вказаного об'єкту літер "Б". Доводи засудженого ОСОБА_7, що він лише підписав вже готові документи, у тому числі з СМ БРТІ, колегія судів розцінює, як спосіб захисту з метою уникнути відповідальності за скоєний злочин.

Та обставина, що на об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_3, є домова книга, згідно з якою прописувалися і виписувалися люди, не є доказом невинуватості засуджених, оскільки з інвентарної справи № 535 виходить, що літер «А» житлові квартири, де і проживали люди (т.4 а.с. 13).

Таким чином, доводи захисника ОСОБА_5 про те, що вивід суду про винуватість засудженого ОСОБА_6 в скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст. 233 КК України, заснований тільки на свідченнях свідків і відповідях СМ БРТІ, не знайшли свого підтвердження.

З протоколу судового засідання слідує, що судом досліджувалися усі докази, які надавалися, як обвинуваченням, так і захистом, жодних клопотань про доповнення судового слідства від учасників процесу перед дебатами не надійшло. Зауважень на протокол судового засідання щодо його неповноти або неправильності ніхто з учасників процесу не подавав. Враховуючи викладене, колегія суддів не може погодитися з доводами апелянтів про те, що судом не були досліджені всі докази.

Згідно ст. 1 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 06.03.1992р. сферою застосування цього Закону є галузі, які підлягають першочерговій приватизації: переробна і місцева промисловість, промисловість будівельних матеріалів, легка і харчова промисловість, будівництво, окремі види транспорту, торгівля і громадське харчування, побутове обслуговування населення, житлово-експлуатаційне і ремонтне господарство. Відповідно до цього Закону можуть також приватизуватися підприємства інших галузей, якщо вони відповідають вимогам ч.1 ст.2 цього Закону або якщо це передбачено планами їх приватизації. Частиною 1 ст.2 зазначеного Закону передбачені об'єкти приватизації серед яких, є окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано (група А).

Відповідно до п.1.1. статуту міське підприємство (лікарня) державної медицини (далі підприємство), організовано відповідно до Закону України «Про ветеринарну медицину» є місцевим органом державної ветеринарної медицини з державною ветеринарною інспекцією з питаннями, віднесеними до його компетенції (т.6 а.с.8-19).

Згідно з положенням про районну державну лікарню ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України Державного Департаменту Ветеринарної медицини районна державна лікарня ветеринарної медицини відповідно до Закону України «Про ветеринарну медицину» є державною установою ветеринарної медицини для здійснення профілактичних, діагностичних, лікувальних та інших протиепізоотичних заходів. Лікарня підпорядковується управлінню ветеринарної медицини у районі. Лікарня є правонаступником районного підприємства (лікарні) державної ветеринарної медицини.

За таких обставин твердження захисника про те, що при приватизації контори літер "Б" не мав застосовуватися Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», помилкові.

Суд всебічно перевірив всі докази, які логічні, послідовні і повністю узгоджуються між собою, дав їм належну оцінку, обґрунтовано прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.233 КК України, а доводи апелянтів про те, що висновки суду суперечать фактичним обставинам справи, та про однобічність судового процесу, допущених судом у вироку припущеннях і протиріччях, у зв'язку з чим, на їх думку, є підстави для скасування вироку, не обґрунтовані.

Покарання, призначене засудженим ОСОБА_11 і ОСОБА_7, відповідає вимогам ст.ст. 65-67 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, що спричиняють за собою зміну, скасування вироку або направлення кримінальної справи на додаткове розслідування, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року, п.15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляції засудженого ОСОБА_7 і захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Алуштинського міського суду АР Крим від 06 вересня 2012 року відносно ОСОБА_11, ОСОБА_7 - без зміни.

СУДДІ:

С.О. Язєв Т.О. Мельник О.Д.Опанасюк