Ухвала

від 12.03.2012 по справі 27/58

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12 березня 2012 р. № 27/58

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Шевчук С.Р. суддів:Владимиренко С.В. Демидової А.М. Малетича М.М. Плюшка І.А.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша факторингова компанія" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 19.10.2011 у справі№ 27/58 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Трейд Інвест" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Перша факторингова компанія" треті особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору: 1) Приватне підприємство "Торгово-інвестиційна компанія "Будівництво та інвестиції"; 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Брікбуд-Інвест"; 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "КС "БудІнвест 2006"; 4) Відкрите акціонерне товариство "Селянський комерційний банк "Дністер"; 5) Приватне підприємство "Урожай"; 6) ОСОБА_6 провизнання припиненим договору іпотеки від 15.10.2007

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.06.2011 у справі № 27/58, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2011, відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Трейд Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша факторингова компанія" про визнання припиненим договору іпотеки від 15.10.2007.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2011 у справі № 27/58 постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2011 та рішення господарського суду міста Києва від 06.06.2011 у справі № 27/58 залишено без змін.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша факторингова компанія" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19.10.2011 у справі № 27/58, в якій заявник просить вказану постанову Вищого господарського суду України скасувати, справу передати на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заява мотивована неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції частини другої статті 5, частини другої статті 16, статті 764 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), статті 20 Господарського кодексу України (далі -ГК України), статей 6, 16 Закону України "Про іпотеку" та статті 33 Закону України "Про оренду землі", внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення. В обґрунтування доводів заяви заявник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 02.03.2006 у справі № 20/213, від 27.05.2010 у справі № 8/124-8/133, від 02.02.2010 у справі № 6/444, від 08.12.2009 у справі № 9/179-09, від 04.03.2010 у справі № 6/403, від 23.11.2010 у справі № 26/96-10-2462, від 06.02.2008 у справі № 17/397, від 18.01.2011 у справі № 11/80, від 27.11.2008 у справі № 2-30/4643-2008, від 08.04.2008 у справі № 23/465-б.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.02.2012 було зобов'язано заявника усунути недоліки, допущені при оформленні заяви про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України 19.10.2011 у справі № 27/58.

28.02.2012 недоліки, зазначені в ухвалі Вищого господарського суду України від 08.02.2012, заявником були усунуті шляхом надання документу про сплату судового збору у встановленому порядку. При цьому, підлягає задоволенню клопотання заявника про повернення попередньо сплаченої суми судового збору, перерахованого платіжним дорученням від 16.11.2011 № 246 на невірні платіжні реквізити.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в допуску справи № 27/58 до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Встановлений статтею 111 16 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

З постанови Вищого господарського суду України від 19.10.2011 у справі № 27/58 вбачається, що позивач подав позов про визнання договору іпотеки від 15.10.2007 припиненим, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що припинив свою дію та не був пролонгований договір оренди земельної ділянки, право оренди якої є предметом спірного договору іпотеки. Приймаючи зазначену постанову суд касаційної інстанції з огляду на положення статей 16, 20 Цивільного кодексу України, статті 1 ГПК України, статті 64 Конституції України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, враховуючи встановлені обставини справи про те, що позивачем не доведено яким чином відповідач оспорює чи порушує його права та законні інтереси. При цьому суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у зв'язку із закінченням договору оренди земельної ділянки, право оренди якої є предметом спірного договору іпотеки, та переданням в подальшому зазначеної земельної ділянки в оренду іншій особі, третя особа-3 (заставодавець за спірним договором іпотеки) втратила предмет застави, а спірний договір іпотеки припинив свою дію.

У справі № 20/213, на постанову Вищого господарського суду України від 02.03.2006 у якій заявник посилається, позивач просить визнати припиненим зобов'язання за договором поруки, укладеним з відповідачем-1 на забезпечення виконання відповідачем-2 зобов'язань за кредитним договором, укладеним відповідачами, з підстав передбачених приписами статті 559 ЦК України, а саме в зв'язку зі зміною відповідачами умов кредитного договору, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя (позивача) без отримання його згоди. Суд касаційної інстанції, погодившись з висновком суду апеляційної інстанції про те, що обраний позивачем спосіб захисту його цивільних прав не відповідає способам, визначеним законом, виходив з встановлених обставин справи, відповідно до яких відповідачами, без повідомлення і отримання на те згоди поручителя, було укладено додаткову угоду до кредитного договору про збільшення кредитного ліміту, що збільшило відповідальність позивача за договором поруки, що в свою чергу відповідно до статті 559 ЦК України є підставою для автоматичного припинення договору поруки.

У справі № 8/124-8/133, на постанову Вищого господарського суду України від 27.05.2010 у якій також посилається заявник, позивач просить визнати припиненою дію договору поруки, укладеного ним з відповідачем на забезпечення виконання емітентом (третьою особою) зобов'язань, які виникають з умов випуску іменних процентних облігацій, з підстав передбачених приписами статті 559 ЦК України, а саме неповідомлення емітентом про збільшення процентної ставки по облігаціям, чим було збільшено обсяг відповідальності позивача (поручителя). Суд касаційної інстанції погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні даної позовної вимоги, зазначив, що з матеріалів справи вбачається наявність спору в межах розгляду іншої справи, в якій позивач (поручитель) є одним з відповідачів за позовом про стягнення на користь банку (відповідача у даній справі) боргу по сплаті процентного доходу за облігаціями, тобто метою звернення до суду з даним позовом, є намір позивача визнати встановленим в судовому порядку юридичний факт, що буде мати значення для розгляду справи про стягнення, а тому вимоги позивача не можуть виступати самостійним предметом спору і відповідно способом захисту, а позивач не позбавлений права заперечувати проти зазначеного позову шляхом доведення юридичного факту припинення договірних правовідносин в межах спору про право.

Також у справі № 6/444, на постанову Вищого господарського суду України від 02.02.2010 посилається заявник, позов заявлений про визнання факту припинення дії договору про надання послуг з підвищення тиску холодної води та визнання недійсним частини вказаної угоди. Суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції в частині припинення провадження у справі щодо позовної вимоги про визнання факту припинення дії договору, зазначивши, що вимога про встановлення певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки є нічим іншим як встановленням факту, що має юридичне значення, тобто є не підвідомчою господарським судам. Також в постанові зазначено, що в зв'язку з тим, що встановлення цього факту є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог, він може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне.

У постанові Вищого господарського суду України від 04.03.2010 у справі № 6/403, на яку також посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про визнання договору розірваним з конкретної дати за своєю суттю є вимогою встановити юридичний факт, який може встановлюватись судом лише під час вирішення спору про право, а тому вимоги позивача не можуть виступати самостійним предметом спору і відповідно способом захисту. При цьому, як встановлено апеляційним судом, причиною звернення до суду з відповідним позовом є намір позивача визнати встановленим в судовому порядку юридичний факт, який має значення для розгляду іншої справи за позовом про стягнення з нього боргу за надані послуги на підставі спірного договору, тому позивач не позбавлений права заперечувати проти зазначеного позову, посилаючись на факт припинення договірних правовідносин у зв'язку з розірванням договору.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, у залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права постанови Вищого господарського суду від 08.12.2009 у справі № 9/179-09, від 23.11.2010 у справі № 26/96 10-2462, від 06.02.2008 у справі № 17/397, від 18.01.2011 у справі № 11/80, оскільки предмети позовів у цих справах та у справі № 27/58, про перегляд постанови у якій подано заяву, є різними. Так у справі № 27/58 предметом позову є визнання припиненим договору іпотеки, в той час як у справах № 17/397 та № 9/179-09 позови заявлені про визнання правочинів недійсними, у справі 26/96-10-2462 предметом позову є визнання правонаступництва та стягнення боргу, у справі № 11/80 предметом позову є визнання договору поновленим. Предметом судового розгляду у справі № 23/465-б є наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, тобто правовідносини у наявній справі, також не є подібними до провадження у справі № 27/58, про перегляд постанови у якій подано заяву.

Також колегією суддів не приймається до уваги посилання заявника на постанову Вищого господарського суду України від 04.03.2010 у справі № 6/403, в зв'язку з тим, що даною постановою скасовано судові рішення попередніх інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. У зв'язку з цим колегія суддів зазначає, що прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на неї не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 статті 111 16 ГПК України.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, статті 7 Закону України "Про судовий збір" Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Перша факторингова компанія" у допуску справи № 27/58 до провадження Верховного Суду України.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Перша факторингова компанія" з державного бюджету судовий збір в сумі 658,70 (шістсот п'ятдесят вісім грн. 70 коп.) грн., сплачений платіжним дорученням № 246 від 16.11.2011.

Головуючий суддяС.Шевчук Судді:С.Владимиренко А.Демидова М.Малетич І.Плюшко KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)