Рішення

від 16.03.2012 по справі 32/180

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/180 16.03.12

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл медік еквіпмент», м. Київ

до першого відповідача: Приватного підприємства «АКТУАЛ-ТРАНС», м. Київ

до другого відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-МІСІЯ», м. Київ

про стягнення 168 856,27 грн.

за участю:

представників сторін: Опанасенко О.П. -юрисконсульт

від першого відповідача: Єлісєєв А.О. - юрисконсульт

від другого відповідача: Бойчук Є.І. -юрисконсульт

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні з 29.02.2012року до 16.03.2012року згідно вимог ст. 77 ГПК України було оголошено перерву, без винесення процесуального документу суду, за наслідком якого було складено протоколи згідно вимог ст. 81 1 ГПК України.

За клопотанням відповідача, з урахуванням виняткових обставин справи, значного обсягу доказів, витребування від учасників судового процесу додаткових матеріалів, які підлягають належної правової оцінки, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п'ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду.

СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл медік еквіпмент»звернулось до господарського суду з позовними вимогами до належних відповідачів у справі: першого відповідача - Приватного підприємства «АКТУАЛ-ТРАНС»та другого відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-МІСІЯ»про стягнення з останніх збитків у вигляді вартості сплачених митних платежів за втрачений товар в сумі 98 069,98 грн., неодержаного доходу ( упущена вигода) в розмірі 70 786,29 грн., які виникли згідно Договору №19/2011 від 01.04.2011року про транспортно-експедиційне обслуговування.

Перший відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення наступними обставинами, зокрема:

· посилання позивача на Конвенцію про договір міжнародного автомобільного перевезення, ЦК України та ГК України, Статут автомобільного транспорту не відповідає фактичним обставинам справи та доказам на їх підтвердження;

· пунктом 1 статті 23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення, далі Конвенція, передбачено, що перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, і така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці ї під час прийняття його до перевезення;

· відповідно до пункту 4 статті 23 Конвенції встановлено, що на підставі Договору на міжнародне перевезення підлягають відшкодуванню плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, а при частковій втраті, інший збиток відшкодуванню не підлягає;

· стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори України»робить застереження відповідно до якого значиться, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності у встановленому порядку, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору;

· до перевезення вантажу у міжнародному сполученні застосовуються вимоги ст. ст 4,5 Конвенції у частині обов'язкового оформлення накладної (CMR). Транспортером за накладною на яку посилається позивач є Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-МІСІЯ»;

· таким чином, згідно вимог статті 17 Конвенції транспортер - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-МІСІЯ»і повинно нести відповідальність за завдані позивачеві збитків у вигляді втрати вантажу з моменту прийняття його до перевезення та моменту здачі його вантажоодержувачу, а також за прострочення доставки;

· фактичним виконавцем, а саме перевізником вантажу згідно Заявки - договору від 18.05.2011року, укладеної між Приватним підприємством «АКТУАЛ-ТРАНС»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-МІСІЯ»було Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-МІСІЯ». Тому вказані обставини виключають відповідальність першого відповідача у справі -Приватного підприємства «АКТУАЛ-ТРАНС», оскільки відсутня його вина;

· у зв'язку з частковою втратою вантажу, 10 червня 2011року за заявою позивача правоохоронними органами було порушено кримінальну справу, а тому на час проведення слідчих дій не надається можливим встановити склад злочину, встановити вину осіб, які мають відношення до втрати або псуванню вантажу;

Першим відповідачем у справі -Приватним підприємством «АКТУАЛ-ТРАНС» надане клопотання про залучення до справи іншого відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-МІСІЯ ». Наявність правовідносин між першим відповідачем та Товариством з обмежено відповідальністю «ТРАНС - МІСІЯ»є підставою для залучення до участі у справі у якості іншого відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-МІСІЯ», а тому ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.01.2012року до участі у справі у якості іншого відповідача було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-МІСІЯ».

Також до прийняття рішення у справі першим відповідачем -Приватним підприємством «АКТУАЛ-ТРАНС»заявлено клопотання згідно вимог статті 38 ГПК України про витребування від правоохоронних органів СВ Святошинського РУ ГУ МВС України інформації про стан розслідування кримінальної справи від 10.06.2011року, порушеної за ознаками статті 185 частини 3 Кримінального кодексу України.

Підстав для витребування карної справи суд не вбачає, оскільки долучені до матеріалів справи докази свідчать про звернення позивача до правоохоронних органів, а також те, що старшим Святошинським РУ ГУМВС України в м. Києві згідно ст.ст. 94-99 КПУ України порушено кримінальну справу від 10.06.2011року відносно невстановленої особи, яка 27 травня 2011року, знаходячись по пр. Палладіна, 2 в м. Києві, із салону автомобіля «Mersedes Daimler»таємно викрала чуже майно, яке належить позивачу. До наступного часу провадження у справі не закінчено, копія постанови надіслана на адресу прокуратурі Святошинського району м. Києва ведуться слідчі дії.

До наступного часу вирок суду з кримінальної справи відсутній, а тому суд позбавлений можливості встановити питання, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені в розумінні вимог статті 35 ГПК України. Крім того, законодавством передбачені випадки звернення заінтересованих осіб до слідчих органів з метою ознайомлення з матеріалами карної справи та отримання копій певних документів. Тому у задоволені клопотання першого відповідача про витребування від слідчих органів матеріалів карної справи слід відмовити.

Другий відповідач письмових пояснень щодо позову не надав, однак усно повідомив суд про частково визнання ним позову, які оцінюються судом відповідно до приписів ст.ст. 34, 36, 43 ГПК України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги доводи представника позивача, заперечення першого та другого відповідачів, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 01.04.2011року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл медік еквіпмент», далі Замовник, та Приватним підприємством «АКТУАЛ -ТРАНС», далі Експедитор, було укладено Договір №19/2011 про транспортно-експедиційне обслуговування під час перевезенні вантажу у міжнародному автомобільному сполученні, далі Договір, згідно предмету якого, Експедитор узяв обв'язки за плату і за рахунок Замовника надавати послуги щодо перевезення вантажів, а саме: отримати та доставити вантаж до пункту призначення та передати його особі, яка має право на отримання вантажу, а Замовник зобов'язуався прийняти та сплатити належним чином надані послуги. Послуги надаються згідно Заявки від 18.05.2011року, яка є невід'ємною частиною Договору №19/2011 від 01.04.2011року.

Перелік послуг було визначено сторонами в пункті 1.2 Договору. Відповідно до пункту 2.1 сторонами зроблено застереження відносно якого зазначено, що надання послуг за вказаним Договором регулюється діючим законодавством України, міжнародними нормативними актами, ратифіковані Україною, з обов'язковими умовами укладеного між сторонами Договору.

Пунктом 2.2, 2.3, 2.4 Договору Експедитор надає послуги за Договором на підставі Заявки Замовника, яка надсилається за допомогою електронної пошти, де вказані: вид вантажу, маршрут. Вантажовідправник, вантажоодержувач, адреса відвантаження та до доставки, строки поставки, вартість послуг, таможні умови оформлення вантажу, дані автомобіля, яким було здійснено перевезення вантажу, та інша інформація яка має суттєве значення під час виконання умов Договору тощо.

Розділ 3 Договору встановлює «Права та обов'язки сторін відповідно до якого на Замовника покладено обов'язок надати вантаж до перевезення, забезпечити його навантаження, кріплення на транспортному засобу. В свою чергу на Експедитора покладено обов'язок вимагати від Замовника оплату наданих послуг та виконання умов Договору.

Пунктом 4.1 Договору сторонами передбачена ціна та вартість послуг, яка відображена у Заявці від 18.05.2011року. Оплата послуг здійснюється Замовником протягом 5 банківських днів з моменту надання Експедитором до сплати рахунку, пакету документів за виконаний маршрут, та належним чином оформлену та підписану сторонами накладну CMR.

Розрахунок за перевезення здійснюється у гривнах або в Євро, однак сплата послуг здійснюється у національній валюті, за курсом НБУ на день вивантаження на поточний рахунок Експедитора. Пунктом 5.1 Договору сторонам передбачена відповідальність за схоронність вантажу з моменту прийняття його до перевезення від вантажовідправника до видачі вантажоодержувачу. Підпунктами 3.4.2 та 5.2.1 Договору встановлена право Замовника пред'явити вимоги щодо стягнення з Експедитора витрат та збитків, які заподіяні Замовнику під час перевезення вантажу у зв'язку з його втратою, пошкодженням або псуванням, та пов'язаних з неналежним виконанням перевізником зобов'язань.

Свої зобов'язання за Договором позивач у частині сплати платежів виконав належним чином. Так, на виконання вимог пункту 4.2 Договору перерахував на адресу відповідача згідно платіжного доручення №850 від 27.05.2011року вартість послуг з перевезення в розмірі 19 559,00 грн. Відповідач обов'язки за Договором виконав частково, а саме не доставив вантаж у цілісності до місця його призначення.

Так, згідно умов Договору, відповідач повинен був здійснити перевезення вантажу за маршрутом: Голландія -Україна з датою доставки вантажу з моменту завантаження у вантажовідправника - 23.05.2011року -24.05.2011року та дата доставки -27.05.2011року ( за зовнішньоекономічним контрактом №1/07 від 02.03.2007року та інвойсом № 157-89 -ІМЕ від 23.05.2011року укладеними з перевізником ( Нідерланди) . Загальна вартість вантажу, що надавалася до перевезення становила 90 643,80 євро).

Відповідач для перевезення вантажу залучив Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС -МІСІЯ», уклавши від свої імені Заявку-договір від 18.05.2011року. Отримавши вантаж 23.05.2011року за міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від вантажовідправника в Голландії, відповідач отримав медичну техніку у кількості 11 палет в 452 картонних коробках загальною вагою 2819 кг. 27 травня 2011року вантаж у повному обсязі був доставлений на митницю за адресою: м. Київ, вул. Новопироговська, 58. За оформлення митних платежів позивач платіжним дорученням №916 від 24.06.2011року перерахував на адресу Київської митниці суму 100 000 грн.

Під час огляду вантажу Київською регіональною митницею було встановлено, що транспортний засіб, заповнений не до повної місткості вантажними місцями та виявлено піддони без вмісту. Відповідно до складених документів встановлено, що частково відсутній вантаж медичного призначення загальною кількістю 2 194 штук, про що були складені наступні документи, зокрема:

Ш акт проведення митного огляду товарів №100170000/2011/301255 від 30.05.2011року;

Ш акти №1 та №2від 30.05.2011року, складеного за участю представника позивача, як вантажоодержувача, представника відповідача -перевізника за Договором, залученого відповідачем -перевізника Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-МІСІЯ»;

Ш акту експертизи № 1-2171 Київської ТПП від 31.05.2011року, за змістом якого встановлено часткове відсутність вантажу медичного призначення загальною кількістю 2194 штук;

Ш перелік втраченого товару визначено у довідці-розрахунку №180 від 08.11.2011року.

Дійсна вартість втраченого вантажу дорівнює 41 113,30 євро, що за курсом НБУ на дату складення акту про проведення про проведення митного контролю -27.05.2011року еквівалентно - 464 829,60 грн.

На виконання умови пункту 3.2.4 Договору позивачем було застраховано вантаж, який підлягав перевезенню. Страховою компанією було частково відшкодовано вартість втраченого вантажу в сумі 455 760,34 грн. ( Страховий акт №363887 від 27.05.2011року). Натомість збитки, пов'язані з втратою вантажу та настання наслідків у вигляді сплати митних вантажів в сумі 98 069,98 грн. (100 000 грн.) до наступного часу не відшкодовані першим відповідачем у справі -Приватним підприємством «АКТУАЛ-ТРАНС», на стягненні яких позивач і наполягає.

Позивач є компанією, основним видом діяльності якої є оптова торгівля товарами медичного призначення. У зв'язку з невиконанням першим відповідачем у справі - Приватним підприємством «АКТУАЛ-ТРАНС»належним чином умов Договору перевезення, позивач не виконав своїх обов'язків перед контрагентами - фізичною особою-підприємцем Маліновською І.А. за Договором поставки №28/1 від 04.05.2011року та Фізичною особою-підприємцем Малишевим П.В. за Договором поставки №П24 від 27.04.2011року. Оскільки вказані правовідносини з суб'єктами господарювання було припинено ( відбулося розірвання Договорів постачання товару), позивачем не було одержано дохід ( упущена вигода) в розмірі 70 786,29 грн., на який він розраховував під час укладення Договорів поставки. Неодержаний дохід за своєю правовою природою є збитками, а тому позивач наполягає на його стягненні.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено змішаний договір, яким передбачені умови перевезення та транспортного експедирування. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно даного типу договору, визначили його предмет, найменування вантажу, його вагу, уклали його у письмовій формі, встановили умови перевезення, відстань, пункт призначення, строк доставки вантажу, умови оплати послуг, склали транспортну накладну, заявку, встановили вартість перевезення, а тому згідно вимог ст.ст. 627, 628, 629, 546, 638, 908, 909, 929 ЦК України та ст. 307 ГК України, договір вважається укладеним.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання в розумінні ст. 55 ГПК України, тому до спірних відносин сторін слід застосувати також приписи статей 306, 307,317 ГК України

Так, стаття 909 ЦК України встановлює, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другої стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу ( одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Частина друга вказаної статті передбачає обов'язковість письмові форми договору перевезення. Договір підтверджується складенням транспортної накладної, передбаченого транспортними статутами та кодексами, що і було дотримано сторонами на час виникнення між ними правовідносин.

Стаття 929 ЦК України встановлює, що за транспортного експедирування одна сторона ( Експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони ( Клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, що кореспондується з приписами статті 909 ЦК України та спеціальної норми права зазначеної у статті 12 Закону України «Про транспортно - експедиторську діяльність». Вимоги статті 316 ГК України встановлюють обов'язки експедитора за плату і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно вимог статті 1 Конвенції 1956року значиться, що Конвенція застосовуються до всякого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду автомобілем, коли вказані в договорі місце прийняття до перевезення вантажу та місце , передбачене для здачі вантажу, знаходяться на території двох різних країн, з яких принаймні одна є учасником Конвенції. Стаття 4, 5 Конвенції 1956 року встановлено, що Договір перевезення підтверджується складанням накладної, яка оформляється у трьох оригінальних примірниках. Перший примірник -відправнику, другий супроводжувачу вантажу, а третій залишається перевізнику.

При застосуванні вказаної Конвенції перевізник відповідає як за свої власні дії і упущення, так і за дії і упущення своїх агентів і всіх інших осіб, до послуг яких він прибігає для здійснення перевезення, коли ці агенти або особи діють в рамках покладених на них обов'язків ( стаття 5 Конвенції).

Правилами Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, підписаної у Женеві 19 травня 1956 року, передбачені вимоги щодо оформлення накладної, товарно-транспортної накладної та Заявки. Юридичне значення транспортної накладної полягає у тому, що вона є:

· обов'язковою формою письмового договору;

· доводить факт укладення договору і містить її зміст;

· легітимує особу на пред'явлення претензій та позовів до транспортної організації уразі неналежного виконання договору перевезення.

Накладная , товарно-транспортна накладна, Заявка відповідно до вимог статті 6 обов'язково повинні містити наступні умови, зокрема:

· місце та дату її складання;

· ім'я та адресу відправника;

· ім'я та адрес транспортного агенту;

· місце та дату прийняття вантажу до перевезення та місце його;

· ім'я та дату одержувача;

· перелік документів переданих перевізнику та інші умови, які сторони мають намір узгодити тощо.

Юридичне значення транспортної накладної полягає у тому, що вона є:

Ш обов'язковою формою письмового договору;

Ш доводить факт укладення договору і містить її зміст;

Ш легітимує особу на пред'явлення претензій та позовів до транспортної організації у разі неналежного виконання договору перевезення.

Міжнародна транспортна накладна CMR від 23.05.2011року -26.05.2011року на перевезення вантажу у міжнародному сполученні відповідає вимога Конвенції.

Статтею 17 Конвенції встановлено, що перевізник несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або за його пошкодження, що сталося в проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення і його здачею, а також за запізнення доставки.

Правомочна за договором особа може без представлення інших доказів вважати вантаж втраченим, якщо він не був доставлений протягом тридцяти днів після встановленого терміну або, коли такого не було, протягом шістдесяти днів з дня прийняття вантажу перевізником ( частини 1 статті 20 Конвенції).

Пунктом 1 статті 23 Конвенції передбачено, у випадку коли згідно з постановами справжньої Конвенції перевізник зобов'язаний відшкодувати збиток, викликаний повною або частковою втратою вантажу, розмір що підлягає відшкодуванню суми визначається на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

Відповідно до пункту 4 статті 23 Конвенції встановлено, що підлягають відшкодуванню, зокрема: оплата за перевезення, митні збори і мита, а також інші витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, повністю в разі втрати всього вантажу і в пропорції, відповідній розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.

Стаття 623 ЦК України та стаття 224 ГК України передбачають, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань боржником він повинен відшкодувати кредитору заподіяні цим збитки.

Частина 1 статті 225 ГК України наближає категорію упущеної вигоди до досить визначеного в законодавстві поняття прибутку. Упущена вигода (в ч.1 ст. 225 ГК України використовується термін „втрачена вигода ", що є за змістом тотожнім поняттю упущеної вимоги) розглядається тут як „неодержаний прибуток , на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною ". Це відповідаю розумному поняттю неодержаних доходів (упущена вигода), як воно склалося в судовій практиці, та виражено в Тимчасовій методиці визначення розміру шкоди(збитків), завданої порушенням господарських договорів.

На час стягнення збитків, на позивача покладається обов'язок довести суду згідно ст. 33 ГПК України наступне:

· по-перше, факт заподіяння йому збитків;

· по-друге, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань;

· по-третє, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Згідно загальної практики про визначення розміру збитків (шкоди) заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги:

§ вид (склад) збитків;

§ наслідки порушення договірних зобов'язань.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено, що протягом тридцяти днів після встановленого терміну доставки вантажу його частка не було доставлено перевізником до місця призначення згідно умовами Договору, надано обґрунтований розрахунок розміру що підлягає відшкодуванню на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення до моменту отримання його у місці призначення, в тому числі розрахунок збитків, які складають та підлягають відшкодуванню, зокрема: оплата за перевезення, митні збори і мита, а також інші витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, повністю в разі втрати всього вантажу і в пропорції, відповідній розміру збитку, при частковій втраті тощо.

Позивач надав суду докази порушення першим відповідачем у справі - Приватним підприємством «АКТУАЛ-ТРАНС»Договору, доведено складову збитків з урахуванням вимог ст.. ст. 22, 623 ЦК України, приписів ст. ст. 224, 225 ГК України, у та ст. ст. 3, 5, 17, ч.1 ст. 20 Конвенції, підстави для стягнення збитків передбачених підпунктами 3.4.2, 5.2.1 Договору. Відповідач доказів відсутності вини у заподіяних позивачеві збитків в розумінні вимог ст. 614 ЦК України суду не надав.

За такими обставинами позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл медік еквіпмент»до першого відповідача у справі - Приватного підприємства «АКТУАЛ-ТРАНС»про стягнення з останнього збитків у вигляді вартості сплачених митних платежів за втрачений товар в сумі 98 069,98 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Додатково позивачем заявлені вимоги про стягнення з належного відповідача неодержаного доходу ( упущена вигода) в розмірі 70 786, 29 грн. Суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині позову є хибними, виходячи із наступного, зокрема:

Статтею 22 ЦК України передбачено, що збитки поділяються на дві частини:

ь реальні збитки;

ь упущена вигода.

Тобто, до складу виду збитків відноситься також і неодержаний дохід (упущена вигода), до якого відносяться усі прибутки у результаті зменшення обсягу виробництва або реалізації продукції тощо, і які були б одержані, якби зобов'язання було б виконано контрагентом.

Такі збитки складають, зокрема, неодержаний постачальником прибуток (доход), який він одержав би в результаті виконання зобов'язання. При вирішенні таких спорів слід мати на увазі, що постачальник повинен подати докази вживання ним заходів до зменшення збитків. Крім того, позивач у кожному конкретному випадку повинен подати відповідний обґрунтований розрахунок заподіяних йому збитків.

Чинне законодавство не містить та не встановлює розрахункового порядку визначення розміру збитків, заподіяних порушеннями господарських договорів, так як не відноситься до підстав цивільно-правової відповідальності. Доцільно дотримуватися того, що неодержаний прибуток при зменшенні обсягу чи виробництва реалізації продукції (робіт, послуг) визначається як різниця між ціною і повною плановою собівартістю одиниці продукції (робіт, послуг), помножена на кількість не зробленої чи не реалізованої з вини контрагента продукції (робіт, послуг). Кількість не зробленої з вини контрагента продукції (робіт, послуг) розраховується в залежності від конкретної ситуації, зокрема, шляхом:

а) розподілу обсягу недопоставленої (неналежної чи якості некомплектної) продукції на норму її витрати на один виріб (роботу, послугу), якщо мала місце недопоставка (постачання продукції неналежної чи якості некомплектної);

б) множення часової (денної) продуктивності цеху, що простояв, (ділянки, агрегату, верстата) на тривалість простою в годинах (днях), якщо мав місце простій.

Відносно збільшення суми умовно-постійних витрат у зв'язку зі зменшенням обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) визначається як добуток розміру цих витрат у повній плановій собівартості одиниці виробу (роботи, послуги) на кількість не зроблених з вини контрагента виробів (робіт, послуг).

Віднесення тих чи інших витрат до умовно-постійних, а також визначення суми умовно-постійних витрат у собівартості одиниці продукції здійснюються відповідно до діючого в галузі положеннями по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг). Поняття доходів слід розуміти як валовий доход, тобто виторг від реалізації та інші доходи та як валовий доход за відрахуванням матеріальних затрат як прибуток.

Вихідним при визначенні неодержаного доходу юридичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності є поняття доходів. Вони визначаються як збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які приводять до збільшення власного капіталу, крім збільшення капіталу за рахунок внесків власників (п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 „Звіт про фінансові результати " Таке визначення доходів цілком придатне на першому етапі для обчислення неодержаного доходу як складової частини збитків.

При визначенні величини неодержаних доходів, що підлягають стягненню з боржника, який порушив зобов'язання , з неодержаного кредитором валового доходу (виручки від реалізації чи іншої операції) належить відняти всі витрати, що реально не зробив кредитор, але які він зробив би з метою одержання того доходу, який реально не був одержаний з вини боржника.

При спрощеної системі оподаткування об'єктом оподаткування є виручка від реалізації. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на поточний рахунок в банку або у касу платника податку за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг), а також різниця між сумою, отриманою від реалізації основних фондів, та ї залишковою вартістю на момент продажу (ст. 1 Указу Президента „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства ").

Неодержаний кредитором дохід, який стягується кредитором з боржника, не входить до складу названого об'єкта оподаткування при спрощеної системі оподаткування. Це означає , що при стягненні з боржника збитків у вигляді неодержаного прибутку без відрахування податку, що підлягає до сплати, позивач одержує додаткову майнову вигоду, рівну сумі єдиного податку від реалізації, а не стягнув неодержаний прибуток.

Але правових підстав зменшувати суму стягуваного з боржника неодержаного доходу на суму єдиного податку з урахуванням того, що у вигляді неодержаного прибутку кредитор зможе одержати доходу більше, ніж він одержав би при неналежному виконанні зобов'язання боржником, немає.

При визначенні величини неодержаних доходів валові доходи (виторг) слід зменшити на суму витрат, які кредитор не поніс з метою одержання доходів. Для цього використовується перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), що встановлюється підприємством ( п.11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 „Витрати " ). За загальним правилом, кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Позивачем недоведені умови виникнення у нього збитків у вигляді неодержаного прибутку, на стягненні яких він наполягає, оскільки відсутній їх обґрунтований розрахунок, вид та наслідки виникнення таких збитків на його підприємстві. За такими обставинами у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл медік еквіпмент»до першого відповідача - Приватного підприємства «АКТУАЛ-ТРАНС»про стягнення з останнього неодержаного доходу (упущена вигода) в розмірі 70 786,29 грн., слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Якщо у справі беруть участь кілька відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них.

У задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл медік еквіпмент» до другого відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-МІСІЯ»про стягнення з останнього збитків у виглядішшш вартості сплачених митних платежів за втрачений товар в сумі 98 069,98 грн., неодержаного доходу (упущена вигода) в розмірі 70 786,29 грн. згідно договору №19/2011 від 01.04. про транспортно-експедиційне обслуговування, слід відмовити на тих підставах, що відповідно до підпунктів 1.1, 1.2 Договору відповідач зобов'язався надати послуги з перевезення та збереження вантажу до його отримання у пункті призначення. Умовами Договору не було заборонено залучати до перевезення третіх осіб та не передбачено письмового узгодження з позивачем, щодо залучення інших осіб до перевезень.

Позивач не має правовідносин з другим відповідачем у справі -Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-МІСІЯ», Заявка-договір на надання послуг з перевезення від 18.05.2011року укладена першим відповідачем - Приватним підприємством «АКТУАЛ-ТРАНС»від власного ім'я та свій ризик, з метою отримати прибуток, як це зазначено у статті 42 ГК України. Тому відповідальність за спричинені збитки цілком покладається першого відповідача у справі -Приватне підприємство «АКТУАЛ-ТРАНС».

Витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно вимог ст. 44, частини п'ятої статті 49 ГПК України. У судовому засіданні, яке відбулося 16.03.12р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, підписаної у Женеві 19 травня 1956 року, ст. ст. 22, 525, 526, 599, 623, 638, 639, 908, 909, 929 ЦК України, ст. ст. 42, 55, 173, 194, 202, 224, 225, 306, 316 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 35, 36, ч.3 ст. 43, 44, 49, ч. 3 ст. 69, ч. 3 ст. 77, ст.ст. 82, 82-1, 84, ч.ч. 2,3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл медік еквіпмент»до першого відповідача у справі - Приватного підприємства «АКТУАЛ-ТРАНС»та другого відповідача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-МІСІЯ» задовольнити частково.

2. Стягнути з першого відповідача у справі - Приватного підприємства «АКТУАЛ-ТРАНС», 02100, м. Київ, бульвар Верховної ради, буд.1-а, кв. 23, код ЄДРПОУ 36688583, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл медік еквіпмент», 02002, м. Київ, вул. Комбінатна, буд. 21, код ЄДРПОУ 34806350, збитки у вигляді вартості сплачених митних платежів за втрачений товар в сумі 98 069,98 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 961,39 грн., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл медік еквіпмент»до першого відповідача - Приватного підприємства «АКТУАЛ-ТРАНС»про стягнення з останнього неодержаного доходу (упущена вигода) в розмірі 70 786,29 грн. -відмовити.

4. У задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл медік еквіпмент» до другого відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-МІСІЯ»про стягнення з останнього збитків у вигляді вартості сплачених митних платежів за втрачений товар в сумі 98 069,98 грн., неодержаного доходу (упущена вигода) в розмірі 70 786,29 грн. згідно договору №19/2011 від 01.04.2011року про транспортно-експедиційне обслуговування -відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.О.Підченко

Повне рішення складено - 21.03.12р.