Рішення

від 10.12.2012 по справі 57/114-41/405

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 57/114-41/405 10.12.12

За позовомПриватного акціонерного підприємства «ІНВЕСТХОЛДІНГ» ДоДочірнього підприємства «Фірма «Дайленко» Простягнення 778 456,20 грн. За зустрічним позовомДочірнього підприємства «Фірма «Дайленко» ДоПриватного акціонерного підприємства «ІНВЕСТХОЛДІНГ» Провизнання недійсним договору № 3 про надання послуг від 11.01.2008 р. та акту від 05.10.2009 р. Колегія суддів у складі: Суддя Спичак О.М . - головуючий

Суддя Івченко А.М.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Ходош В.Ю. -дов. № б/н від 04.01.2011 р.;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Нощенко О.Б. - дов. № б/н від 24.04.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «ІНВЕСТХОЛДІНГ»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Фірма «Дайленко» про стягнення 778 456,20 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.05.2011 року у справі № 57/114 (суддя Гулевець О.В.) позов задоволено частково, стягнуто з Дочірнього підприємства «Фірма «Дайленко»на користь Приватного акціонерного товариства «ІНВЕСТХОЛДІНГ»773 623, 37 грн. основного боргу, 4387, 40 грн. 3% річних, 7780, 11 грн. державного мита та 235, 86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням Дочірнє підприємство «Фірма «Дайленко»звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 року апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Фірма «Дайленко»залишено без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 24.05.2011 року по справі № 57/114- без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.09.2011 року касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Фірма «Дайленко»задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 року та рішення Господарського суду м. Києва від 24.05.2011 року у справі № 57/114 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Згідно автоматичного розподілу справ від 22.09.2011 року, справу № 57/114 було передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою від 26.09.2011 року суддею Спичак О.М. справу № 57/114 було прийнято до свого провадження, присвоєно їй номер № 57/114-41/405 та призначено до розгляду на 14.10.2011 року.

13.10.2011 року Дочірнє підприємство «Фірма «Дайленко»через канцелярію суду подало зустрічну позовну заяву до Приватного акціонерного товариства «ІНВЕСТХОЛДІНГ», відповідно до якої просило суд визнати недійсним Договір № 3 про надання послуг, укладений 11.01.2008 року між сторонами та визнати недійсним акт від 05.10.2009 року № РН-051009001 про надання послуг.

Відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Згідно зі ст. 61 Господарського процесуального кодексу України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, якому вона була передана у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.

Розглянувши зустрічний позов, Дочірнього підприємства «Фірма «Дайленко»суд визнав подані матеріали достатніми для прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) в судове засідання 14.10.2011 року не з'явився, однак надіслав до канцелярії суду телеграму, відповідно до якої просив суд відкласти розгляд справи.

В судовому засіданні 14.10.2011 року представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надав усні пояснення по справі, згідно яких підтримав зустрічні позовні вимоги в повному обсязі та крім того, подав клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи, яке судом буде розглянуто в наступному судовому засіданні.

Ухвалою суду від 14.10.2011 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), суд задовольнив клопотання представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) про відкладення та відклав розгляд справи на 31.10.2011 року.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) в судове засідання 31.10.2011 року не з'явився, однак надіслав до канцелярії суду телеграму, відповідно до якої просив суд відкласти розгляд справи.

В судому засіданні 31.10.2011 року представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) через канцелярію суду надав письмові пояснення по справі.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), ухвалою від 31.10.2011 року розгляд справи було відкладено на 14.11.2011 року.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) в судовому засіданні 14.11.2011 року подав письмові заперечення на зустрічну позовну заяву, згідно яких просив суд в задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

В судовому засіданні 14.11.2011 року представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) підтримав подане через канцелярію суду клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 14.11.2011 р. було призначено по даній справі судову експертизу та на підставі частини 2 ст. 79 ГПК України зупинено провадження по справі № 57/114-41/405 для проведення судової експертизи та отримання висновку експерта по даній справі.

24.06.2012 року була проведена судова експертиза, що підтверджується висновком експерта.

02.08.2012 року матеріали справи № 57/114-41/405 було повернуто на адресу Господарського суду міста Києва.

Ухвалою суду від 29.08.2012 р. провадження у справі № 57/114-41/405 було поновлено, розгляд справи призначено на 24.09.2012 р.

У судовому засіданні 24.09.2012 р. представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надав письмові пояснення, враховуючи висновок експертизи.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) у даному судовому засіданні надав письмові пояснення на висновок експертизи та подав клопотання про виклик судового експерта у судове засідання для надання пояснень.

Судом було розглянуте та задоволене клопотання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про виклик судового експерта у судове засідання.

Зважаючи на складність спору та керуючись статтею 4-6 Господарського процесуального кодексу України суддя Спичак О.М. звернувся до Голови Господарського суду м. Києва з заявою про визначення складу суду для колегіального розгляду справи № 57/114-41/405.

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва № б/н від 24.09.2012 року затверджено колегію суддів в наступному складі суддів: Спичак О.М. (головуючий), Івченко А.М., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою від 24.09.2012 року розгляд справи було призначено на 22.10.2012 року.

В судовому засіданні 22.10.2012 року представник відповідача та експерт надали усні пояснення по справі.

Представник позивача в судове засідання 22.10.2012 року не з'явився, проте до канцелярії суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв'язку з відсутністю в судовому засіданні представника позивача, ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 12.11.2012 року.

В судовому засіданні 12.11.2012 року представники сторін надали усні запитання експерту, на які отримали від останнього відповіді.

Також, в даному судовому засіданні представники сторін надали усні пояснення по суті спору.

Крім того, в судовому засіданні 12.11.2012 року представники сторін подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 57/114-41/405 на 15 днів, яке судом розглянуто та задоволено.

У судовому засіданні 12.11.2012 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 10.12.2012 року о 09-45.

Представники позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) та відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 10.12.2012 р. надали пояснення по справі.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.12.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) та відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним), Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Інвестиційна група «Імперія»(правонаступником якого є -Приватне акціонерне товариство «ІНВЕСТХОЛДІНГ»(виконавець) та Дочірнім підприємством «Фірма «Дайленко»(замовник) був укладений договір № 3 про надання послуг.

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець зобов'язувався за завданням замовника надати послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з умовами п. 2.1.1. договору виконавець надає замовнику послуги по залученню робочої сили для використання в інтересах та під керуванням замовника на об'єктах, вказаних замовником.

Відповідно до п. 3.1. договору вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання по результатам кожного місяця та фіксується в актах наданих послуг.

Умовами п. 3.2 передбачено, що сума договору складає 773 623,37 грн., у т.ч. ПДВ - 128937,23 грн.

На виконання умов договору Приватне акціонерне товариство «ІНВЕСТХОЛДІНГ»надало, а Дочірнє підприємство «Фірма «Дайленко»прийняло послуги по залученню робочої сили на загальну суму 773 623,37 грн., що підтверджується підписаним уповноваженими представниками та скріпленим печатками сторін актом надання послуг № РН-051009001 від 05.10.2009 р., копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Згідно п. 3.4. договору замовник зобов'язувався перерахувати суму зазначену в акті про надані послуги на поточний рахунок виконавця.

В зв'язку з тим, що сторонами в договорі не було передбачено строків оплати наданих послуг, 17 червня 2010 року виконавець надіслав на адресу замовника лист вих. № 406 від 15.06.2010р., в якому просив здійснити оплату наданих послуг в розмірі 773 623,37 грн.

В порушення умов Дочірнє підприємство «Фірма «Дайленко»не виконало зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг, обґрунтовуючи це неякісним наданням послуг виконавцем. На підтвердження викладених обставин Дочірнє підприємство «Фірма «Дайленко»послався на дефектний акт про виявлення дефектів наданих послуг (виконаних робіт) від 15.04.2010 р.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в якому просить стягнути з Дочірнього підприємства «Фірма «Дайленко»на користь Приватного акціонерного товариства «ІНВЕСТХОЛДІНГ»суму основного боргу у розмірі 773 623,37 грн. та 4 832,83 грн. три відсотки річних.

Зустрічні позовні вимоги Дочірнього підприємства «Фірма «Дайленкрунтуються на тому, що на момент укладення між сторонами договору пронадання послуг № 3 від 11.01.2008 року у ПАТ «ІНВЕСТХОЛДІНГ»була відсутня ліцензія на здійснення робітниками останнього будівельно-ремонтних/монтажних робіт на об'єкті ДП «Фірма «Дайленко»: монолітній залізобетонній споруді шляхопроводу на участку IV черги будівництва автомобільної дороги М-04 (Знам'янка-Луганськ-Ізваріно) від кв. Південний до смт. Хрящевате в обхід м. Луганська км 8+800-км 16+00, ПК 146+60, та відсутні у штаті ПАТ «ІНВЕСТХОЛДІНГ»мінімальна кількість співробітників, які мають відповідний кваліфікаційно-освітній рівень для здійснення даного виду робіт.

Враховуючи вищезазначене, позивач за зустрічним позовом стверджує, що ПАТ «ІНВЕСТХОЛДІНГ»не маючи на момент укладення з ДП «Фірма «Дайленко»договору № 3 про надання послуг від 11.01.2008 року ані ліцензії/дозволу на здійснення робітниками будівельно-ремонтних/монтажних робіт, ані відповідної кількості у своєму штаті співробітників, які мають відповідний кваліфікаційно-освітній рівень для здійснення робіт, ввів навмисно його в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, у зв'язку з чим в силу ст.ст. 227, 230 Цивільного кодексу України договір про надання послуг № 3 від 11.01.2008 року та акт про надання послуг № РН-051009001 від 05.10.2009 р. укладений між сторонами, повинен бути визнаний судом недійсним.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд частково задовольняє первісні позовні вимоги та у задоволені зустрічного позову відмовляє повністю з огляду на наступне.

Скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва № 57/114 від 24.05.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду № 57/114 від 18.07.2011 р. та направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 14.09.2011 р. виходив із того, що суди перших інстанцій відмовившись від отримання додаткових роз'яснень з питань, які потребували спеціальних знань, всупереч вимогам статей 4-7, 43 ГПК України, відповідних обставин по справі не дослідили, не дійшли у цьому зв'язку певних висновків і не зазначили у прийнятих рішеннях чому саме вони вважають можливим відмовитись від з'ясування тих питань, які перед тим були поставлені перед експертом. У зв'язку з цим, Вищий господарський суд України звернув увагу на те, що при новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, надати належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, а саме щодо можливості проведення експертизи у справі.

Згідно статті 111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Виконуючи вказівки Вищого господарського суду України, які містяться у постанові від 14.09.2011 р., при новому розгляді даної справи судом було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої було доручено Приватному підприємству «Апстрім-Експерт».

У висновку судової будівельно-технічної експертизи № 26/02-12 від 24.06.2012 р., наданому судовим експертом Черніним Я.О., зазначається про те, що на час проведення огляду монолітної залізобетонної споруди шляхопроводу на дільниці IV черги будівництва а/дороги М-04 (Знам'янка - Луганськ - Ізваріно) від кв. Південний до смт. Хрящевате в обхм. Луганська км8+800 - км16+00, ПК 146+60, на якому роботи виконувалися з використанням робочої сили (співробітників) ПАТ «ІНВЕСТХОЛДІНГ»згідно договору № 3 від 11.01.2008 року про надання послуг, експертом не було виявлено дефектів та пошкоджень, якісні та технічні характеристики цієї споруди на цей час відповідають вимогам чинного законодавства України до доріг першої категорії, що підтверджуються проведеними результатами викладених у Технічному звіті з випробування шляхопроводу на ПК 146+57,3 автомобільної дороги М-04 Знам'янка - Луганськ - Ізварине в обхід м. Луганська (а.с. 120 - 122 т.1), що виготовлений Державним підприємством «Українська головна мостовипробувальна станція з експертизи та нагляду за технічним станом мостових споруд «УКРГОЛОМОСТЕКСПЕРТИЗА»у 2011 році та декларацією про готовність об'єкта до експлуатації будівництва IV черги автомобільної дороги М-04 (Знам'янка - Луганськ - Ізварине) на ділянці від кварталу Южний до селища Хрящевате в обхід м. Луганська, км 8+800-км 16+00. Код 2112.2. III категорія складності зареєстрованого Інспекцією ДАБК у Луганській області 29.06.2011 року № ЛГ 14311010024.

Через відсутність проектно-кошторисної документації, транспортних накладних, виконавчої документації, не виявилося можливим визначити (встановити) відповідність фактичної вартості послуг (виконаних робіт) наданих робітниками (працівниками, співробітниками) ПАТ «ІНВЕСТХОЛДІНГ»згідно договору № 3 від 11.01.2008 року з реконструкції монолітної залізобетонної споруди шляхопроводу на дільниці IV черги будівництва а/дороги М-04 (Знам'янка - Луганськ - Ізваріно) від кв. Південний до смт. Хрящевате в обхід м. Луганська км8+800 - км 16+00, ПК 146+60, даним акту від 05.10.2009 року № РН-051009001 про надання послуг на суму 773 623,37 грн.

Через відсутність дефектів та недоліків під час проведення огляду експертом технічного стану монолітної залізобетонної споруди шляхопроводу на дільниці IV черги будівництва а/дороги М-04 (Знам'янка - Луганськ - Ізваріно) від кв. Південний до смт. Хрящевате в обхід м. Луганська км8+800 - км 16+00, ПК 146+60 експертом не встановлено вплив якості надання робітниками (працівниками, співробітниками) ПАТ «ІНВЕСТХОЛДІНГ»послуг (виконання робіт) згідно договору № 3 від 11.01.2008 року.

Висновки експерта щодо підтвердження наявності дефектів у вказаній вище монолітній конструкції, а також щодо наявності причинно-наслідкового зв'язку між цими дефектами та виконанням позивачем робіт у відповідності до умов договору, ґрунтуються лише на факті наявності Дефектного акту відповідача від 15.04.2010. Однак він складений та підписаний лише представниками замовника та є одностороннім документом. Доказів повідомлення виконавця про виявлення недоліків щодо наданих позивачем послуг та складання відповідного дефектного акту відповідачем не надано. За таких умов, висновок експерта в частині наявності причинно-наслідкового зв'язку між виконанням позивачем робіт за договором та виявленими дефектами, що зафіксовані у Дефектному акті від 15.04.2010, не приймаються судом до уваги.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України: Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В додатку № 1 до договору сторони погодили вартість надання послуг по залученню робочої сили.

Як вже зазначалося вище на виконання умов договору позивач за первісним позовом надав, а відповідач за первісним позовом прийняв послуги на загальну суму 773 623,37 грн., що підтверджується підписаним уповноваженими представниками та скріпленим печатками сторін Актом надання послуг № РН-051009001 від 05.10.2009р., копія якого знаходиться в матеріалах справи.

17 червня 2010 року виконавець надіслав на адресу замовника лист вих. № 406 від 15.06.2010р., в якому просив здійснити оплату наданих послуг в розмірі 773 623,37 грн., в свою чергу Дочірнє підприємство «Фірма «Дайленко»зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 773 623,37 грн. у встановлений законодавством строк не виконало.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 773 623,37 грн.

Приватне акціонерне товариство «ІНВЕСТХОЛДІНГ»просить суд також стягнути з відповідача 4 832,83 грн. три відсотки річних за користування чужими грошовими коштами за період з 17.06.2010 р. по 31.08.2010 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи касового чеку та опису вкладення, лист вих. № 406 від 15.06.2010 р. щодо оплати наданих послуг виконавцем на адресу замовника було направлено 17.06.2010р., а тому згідно норм ч. 2 ст. 530 ЦК України відповідач зобов'язаний був оплатити надані послуги у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, враховуючи 3 дні на пересилання поштової кореспонденції, тобто у строк до 27.06.2010 р. Таким чином, суд дійшов до висновку, що прострочення з виконання зобов'язання щодо оплати послуг починається з 28.06.2010 р., а не з 17.06.2010 р., як зазначено виконавцем.

Здійснивши перерахунок 3 % річних, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню частково у розмірі 4 133,06 грн.

Стосовно зустрічних позовних вимог про визнання договору про надання послуг № 3 від 11.01.2008 року та акту № РН-0510009001 про надання послуг від 05.10.2009 р. недійсним, то суд відмовляє в задоволенні даних позовних вимог з огляду на наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 227 Цивільного кодексу України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Посилання позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) не те, що договір № 3 про надання послуг від 11.01.2008 р. був укладений без ліцензії на здійснення робітниками ПАТ«ІНВЕСТХОЛДИНГ»будівельно-ремонтних/монтажних робіт на об'єкті ДП «Фірма «Дайленко», суд не визнає достатньою підставою для визнання недійсним, оскільки з умов даного договору вбачається, що виконавець зобов'язувався надати послуги по залученню робочої сили, які відповідно до умов Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»ліцензуванню не підлягають.

Враховуючи вищенаведене, Дочірнє підприємство «Дайленко»не довело та не надало суду жодних доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, тобто не довело підстав, в силу яких спірний договір має бути визнаний недійсним. Більше того, судом встановлено та враховано, що спірний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, тому позовна вимога Дочірнього підприємства «Дайленко» про визнання недійсним договору про надання послуг № 3 від 11.01.2008 року задоволенню не підлягає.

Вимога позивача про визнання недійсним акту про надання послуг № РН-051009001 від 05.10.2009 р. не підлягає задоволенню з огляду на те, що акт приймання-передачі є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує факт здійснення господарської операції. Разом з тим, чинне законодавство не передбачає можливість визнання акту приймання-передачі недійсним, що виключає можливість задоволення позовних вимог в даній частині.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Дочірнє підприємство «Фірма «Дайленко».

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Фірма «Дайленко»(юридична адреса: 03151, м. Київ, Солом'янський р-н, вул. Народного ополчення, 1, офіс 410; фактичне місцезнаходження: 01034, м. Київ, пров. Рильський, 5, код ЄДРПОУ 22939338) на користь Приватного акціонерного товариства «ІНВЕСТХОЛДІНГ»(юридична адреса: 91055, м. Луганськ, вул. Т.Г. Шевченко, буд. 7; фактичне місцезнаходження: 91022, Луганська обл., м. Лутугино, вул. Чехова, 1-а/61, код ЄДРПОУ 33846041) 773 623 (сімсот сімдесят три тисячі шістсот двадцять три) грн. 37 коп. основного боргу, 4 133 (чотири тисячі сто тридцять три) грн. 06 коп. 3% річних, 7 777 (сім тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 20 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 78 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні іншої частини первісних позовних вимог відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

17.12.2012 року

Колегія суддів у складі: суддя О.М. Спичак (головуючий)

суддя А.М. Івченко

суддя Є.Ю. Шаптала