Постанова

від 03.04.2013 по справі 57/114-41/405

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 року Справа № 57/114-41/405

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Суддів:Мирошниченка С.В., Барицької Т.Л., Хрипуна О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Фірми "Дайленко" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.02.2013 р. у справі№ 57/114-41/405 господарського суду міста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "Інвестхолдінг" доДочірнього підприємства "Фірми "Дайленко" простягнення 778 456,20 грн. за зустрічним позовомДочірнього підприємства "Фірми "Дайленко" доПриватного акціонерного товариства "Інвестхолдінг" провизнання недійсним договору № 3 про надання послуг від 11.01.2008 р. та акту від 05.10.2009 р.

За участю представників: позивача:Ходош В.Ю.; відповідача:Не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Інвестхолдінг" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Фірми "Дайленко" про стягнення 778 456, 20 грн.

Справа судами розглядалась неодноразово.

За результатами останнього перегляду, рішенням господарського суду міста Києва від 10.12.2012 р. (судді: О.М. Спичак, А.М. Івченко, Є.Ю. Шаптала) у справі № 57/114-41/405 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за основним боргом 773 623, 37 грн. та 4 133, 06 3% річних. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В задоволені зустрічного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського від 20.02.2013 р. (судді: Синиця О.Ф., Баранець О.М., Мальченко А.О.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного господарського суду та рішенням місцевого господарського суду, Дочірнє підприємство "Фірми "Дайленко" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, рішення місцевого господарського суду та направити справу на новий розгляд.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

11 січня 2008 року між ЗАТ "Інвестиційна група "Імперія" (правонаступником якого є -ПрАТ "Інвестхолдінг" (позивач-виконавець) та ДП "Фірма "Дайленко" (відповідач-замовник) укладено договір про надання послуг, відповідно умов якого виконавець зобов'язувався за завданням замовника надати послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 2.1.1. договору виконавець надає замовнику послуги по залученню робочої сили для використання в інтересах та під керуванням замовника на об'єктах, вказаних замовником.

Відповідно до п. 3.1. договору вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання по результатам кожного місяця та фіксується в актах наданих послуг.

Умовами п. 3.2 передбачено, що сума договору складає 773 623,37 грн., у т.ч. ПДВ - 128937,23 грн.

На виконання умов договору позивач надав, а відповідач прийняв послуги по залученню робочої сили на загальну суму 773 623, 37 грн., що підтверджується підписаним уповноваженими представниками та скріпленим печатками сторін актом надання послуг № РН-051009001 від 05.10.2009 р.

Згідно п. 3.4. договору замовник зобов'язувався перерахувати суму зазначену в акті про надані послуги на поточний рахунок виконавця.

В зв'язку з тим, що сторонами в договорі не було передбачено строків оплати наданих послуг, 17 червня 2010 року виконавець надіслав на адресу замовника лист вих. № 406 від 15.06.2010 р., в якому просив здійснити оплату наданих послуг в розмірі 773 623, 37 грн.

В порушення умов договору відповідач не виконав зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг, обґрунтовуючи це неякісним їх наданням виконавцем.

Предметом заявленого позивачем позову є стягнення заборгованості суму основного боргу в розмірі 773 623, 37 грн. та 4832, 83 грн. три відсотки річних.

Задовольняючи первісні позовні вимоги частково, суди виходили з того, що висновками експертизи підтверджено відсутність дефектів в виконаній роботі позивачем. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суди зазначили, що посилання позивача за зустрічним позовом на відсутність ліцензії не є підставою для визнання договору недійсним, оскільки з його умов вбачається, що виконавець зобов'язувався надати послуги по залученню робочої сили, які відповідно до умов Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензуванню не підлягають.

Отже, враховуючи висновки суддів попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України погоджується з ними, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як зазначалось вище на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги по залученню робочої сили для використання в інтересах та під керуванням відповідача на об'єктах, вказаних останнім, що підтверджується підписаним уповноваженими представниками та скріпленим печатками сторін актом надання послуг № РН-051009001 від 05.10.2009 р.

Відмовляючись оплатити надані позивачем послуги відповідач посилається на те, що роботи виконані працівниками, залученими позивачем, з дефектами, що призвело до додаткових витрат відповідача на їх усунення.

Проте, судами вірно зазначено, що згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 26/02-12 від 24.06.2012 р. встановлено відсутність дефектів та недоліків під час проведення огляду експертом технічного стану монолітної залізобетонної споруди.

Висновки щодо підтвердження наявності дефектів у вказаній вище монолітній конструкції, а також щодо наявності причинно-наслідкового зв'язку між цими дефектами та виконанням позивачем робіт у відповідності до умов договору, ґрунтуються лише на факті наявності Дефектного акту відповідача від 15.04.2010 р.

Однак, як вірно встановлено судами, акт складений та підписаний лише представниками замовника та є одностороннім документом. Доказів повідомлення виконавця про виявлення недоліків щодо наданих позивачем послуг та складання відповідного дефектного акту відповідачем не надано.

Отже, за наявності викладених висновків експертизи, суди прийшли до обґрунтованого висновку, що заперечення відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

Що стосується зустрічних позовних вимог про визнання договору № 3 від 11.01.2008 р. недійсним, суди вірно зазначили, що не є підставою відсутність ліцензії для визнання договору недійсним, оскільки з його умов вбачається, що виконавець зобов'язувався надати послуги по залученню робочої сили, які відповідно до умов Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензуванню не підлягають.

Таким чином, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанова апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

З огляду на викладене, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, а тому підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових рішень Вищий господарський суд України не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Фірми "Дайленко" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2013 р. та рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2012 р. у справі № 57/114-41/405 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді: Т.Л. Барицька

О.О. Хрипун