Постанова

від 20.02.2013 по справі 57/114-41/405

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2013 р. Справа№ 57/114-41/405

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Синиці О.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Мальченко А.О.

при секретарі: Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача -Ходош В.Ю.,

від відповідача -Нощенко О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Фірми "Дайленко" №17/12-12 від 17.12.2012

на рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2012

у справі № 57/114-41/405

за позовом приватного акціонерного товариства "Інвестхолдінг", м. Луганськ

до дочірнього підприємства "Фірми "Дайленко", м. Київ

про стягнення 778456грн.20коп.

за зустрічним позовом дочірнього підприємства "Фірми "Дайленко"

до приватного акціонерного товариства "Інвестхолдінг"

про визнання недійсним договору № 3 про надання послуг від 11.01.2008 та акту від 05.10.2009

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 24.05.2011 року у справі № 57/114 (суддя Гулевець О.В.), залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2011, позов задоволено частково, стягнуто з ДП "Фірма "Дайленко" на користь ПрАТ "ІНВЕСТХОЛДІНГ" 773 623грн.37коп. основного боргу, 4387грн.40 грн. 3% річних, 7780грн.11коп. державного мита та 235грн.86коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.09.2011 вказані постанову та рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва. При цьому Вищим господарським судом України зазначено, що суди попередніх інстанцій відмовившись від отримання додаткових роз'яснень з питань, які потребували спеціальних знань, всупереч вимогам статей 4-7, 43 ГПК України, відповідних обставин по справі не дослідили, не дійшли у цьому зв'язку певних висновків і не зазначили у прийнятих рішеннях чому саме вони вважають можливим відмовитись від з'ясування тих питань, які перед тим були поставлені перед експертом. У зв'язку з цим, Вищий господарський суд України звернув увагу на те, що при новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, надати належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, а саме щодо можливості проведення експертизи у справі.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.12.2012 (головуючий суддя - Спичак О.М., судді: Івченко А.М., Шаптала Є.Ю.), яке є предметом даного апеляційного оскарження, частково задоволено первісний позов ПрАТ "Інвестхолдінг" та стягнуто з ДП "Фірма "Дайленко" 773623грн.37коп. заборгованості за надані позивачем послуги по залученню робочої сили для використання в інтересах та під керуванням відповідача на об'єктах, вказаних останнім, згідно умов укладеного сторонами договору №3 від 11.01.2008, 4133грн.06коп. 3 % річних та відповідні судові витрати. Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Судом частково відмовлено в задоволенні первісного позову в частині нарахування 3% річних в зв'язку з невірним визначенням позивачем періоду їх нарахування. Також, судом відмовлено в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору про надання послуг №3 від 11.01.2008, оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено порушення вимог ст. 203 ЦК України при його укладенні.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати, в задоволенні первісних позовних вимог відмовити повністю. Апелянт зазначає, що проведені, залученими позивачем працівниками, роботи на монолітній залізобетонній споруді шляхопроводу на дільниці ІV черги будівництва автомобільної дороги М-04 здійснено з дефектами на усунення яких відповідачем понесені збитки в розмірі 1266991грн. Крім того, зазначає відповідач і про відсутність у позивача відповідної ліцензії на здійснення його робітниками будівельно-ремонтних/монтажних робіт. Також, відповідач вважає, що саме позивач повинен був довести суду факт якісного виконання робіт залученими працівниками.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

11 січня 2008 року між ЗАТ "Інвестиційна група "Імперія" (правонаступником якого є -ПрАТ "ІНВЕСТХОЛДІНГ" (позивач-виконавець) та ДП "Фірма "Дайленко" (відповідач-замовник) укладено договір про надання послуг, відповідно умов якого виконавець зобов'язувався за завданням замовника надати послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 2.1.1. договору виконавець надає замовнику послуги по залученню робочої сили для використання в інтересах та під керуванням замовника на об'єктах, вказаних замовником.

Відповідно до п. 3.1. договору вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання по результатам кожного місяця та фіксується в актах наданих послуг.

Умовами п. 3.2 передбачено, що сума договору складає 773 623грн.37 коп., у т.ч. ПДВ - 128937грн.23коп.

На виконання умов договору позивач надав, а відповідач прийняв послуги по залученню робочої сили на загальну суму 773 623грн.37коп., що підтверджується підписаним уповноваженими представниками та скріпленим печатками сторін актом надання послуг № РН-051009001 від 05.10.2009, копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно п. 3.4. договору замовник зобов'язувався перерахувати суму зазначену в акті про надані послуги на поточний рахунок виконавця.

В зв'язку з тим, що сторонами в договорі не було передбачено строків оплати наданих послуг, 17 червня 2010 року виконавець надіслав на адресу замовника лист вих. № 406 від 15.06.2010, в якому просив здійснити оплату наданих послуг в розмірі 773 623грн.37коп.

В порушення умов договору відповідач не виконав зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг, обґрунтовуючи це неякісним їх наданням виконавцем.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом в якому просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 773 623грн.37коп. та 4832грн.83коп. три відсотки річних.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як зазначалось вище на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги по залученню робочої сили для використання в інтересах та під керуванням відповідача на об'єктах, вказаних останнім, що підтверджується підписаним уповноваженими представниками та скріпленим печатками сторін актом надання послуг № РН-051009001 від 05.10.2009.

Відмовляючись оплатити надані позивачем послуги відповідач посилається на те, що роботи виконані працівниками, залученими позивачем, з дефектами, що призвело до додаткових витрат відповідача на їх усунення.

Проте, судом апеляційної інстанції враховано, що на виконання вимог постанови Вищого господарського суду України від 14.09.2011, судом першої інстанції призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 26/02-12 від 24.06.2012, наданому судовим експертом Черніним Я.О., зазначається про те, що на час проведення огляду монолітної залізобетонної споруди шляхопроводу на дільниці IV черги будівництва а/дороги М-04 (Знам'янка - Луганськ - Ізваріно) від кварталу Южний до смт. Хрящевате в обхід Луганська км8+800 - км16+00, ПК 146+60, на якому роботи виконувалися з використанням робочої сили (співробітників) ПАТ "ІНВЕСТХОЛДІНГ" згідно договору № 3 від 11.01.2008 року про надання послуг, експертом не було виявлено дефектів та пошкоджень, якісні та технічні характеристики цієї споруди відповідають вимогам чинного законодавства України до доріг першої категорії, що підтверджуються проведеними результатами викладених у Технічному звіті з випробування шляхопроводу на ПК 146+57,3 автомобільної дороги М-04 Знам'янка - Луганськ - Ізварине в обхід м. Луганська (а.с. 120 - 122 т.1), що виготовлений Державним підприємством "Українська головна мостовипробувальна станція з експертизи та нагляду за технічним станом мостових споруд "УКРГОЛОМОСТЕКСПЕРТИЗА" у 2011 році та декларацією про готовність об'єкта до експлуатації будівництва IV черги автомобільної дороги М-04 (Знам'янка - Луганськ - Ізварине) на ділянці від кварталу Южний до селища Хрящевате в обхід м. Луганська, км 8+800-км 16+00. Код 2112.2. III категорія складності зареєстрованого Інспекцією ДАБК у Луганській області 29.06.2011 року № ЛГ 14311010024.

Через відсутність дефектів та недоліків під час проведення огляду експертом технічного стану монолітної залізобетонної споруди шляхопроводу на дільниці IV черги будівництва а/дороги М-04 (Знам'янка - Луганськ - Ізваріно) від кв. Южний до смт. Хрящевате в обхід м. Луганська км8+800 - км 16+00, ПК 146+60 експертом не встановлено вплив якості надання робітниками (працівниками, співробітниками) ПАТ "ІНВЕСТХОЛДІНГ" послуг (виконання робіт) згідно договору № 3 від 11.01.2008 року.

Висновки щодо підтвердження наявності дефектів у вказаній вище монолітній конструкції, а також щодо наявності причинно-наслідкового зв'язку між цими дефектами та виконанням позивачем робіт у відповідності до умов договору, ґрунтуються лише на факті наявності Дефектного акту відповідача від 15.04.2010. Однак він складений та підписаний лише представниками замовника та є одностороннім документом. Доказів повідомлення виконавця про виявлення недоліків щодо наданих позивачем послуг та складання відповідного дефектного акту відповідачем не надано.

Отже, за наявності викладених висновків експертизи, заперечення відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, необхідно зазначити, що згідно умов п. 2.1.1. договору виконавець надає замовнику послуги по залученню робочої сили для використання в інтересах та під керуванням замовника на об'єктах, вказаних замовником, тобто саме відповідач мав нести відповідальність за виконання працівниками робіт на його об'єкті.

За викладених обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення первісного позову в частині стягнення заборгованості за надані позивачем послуги.

Згідно вимог ст.625 ЦК України стягнення з відповідача суми 3 % річних в розмірі 4133грн.06коп. за період з 28.06.2010 по 31.08.2010, є правомірним. При цьому судом здійснено перерахунок 3 % річних з визначенням періоду їх стягнення з моменту виникнення заборгованості, а саме: отримання відповідачем вимоги про оплату наданих послуг.

Що стосується зустрічних позовних вимог про визнання договору №3 від 11.01.2008 недійсним, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

В обґрунтування вимог по зустрічному позову, позивач за зустрічним позовом стверджує, що ПАТ "ІНВЕСТХОЛДІНГ" не маючи на момент укладення з ДП "Фірма "Дайленко" договору ані ліцензії/дозволу на здійснення робітниками будівельно-ремонтних/монтажних робіт, ані відповідної кількості у своєму штаті співробітників, які мають відповідний кваліфікаційно-освітній рівень для здійснення робіт, ввів навмисно його в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, у зв'язку з чим в силу ст.ст. 227, 230 Цивільного кодексу України договір про надання послуг № 3 від 11.01.2008 року та акт про надання послуг № РН-051009001 від 05.10.2009 укладений між сторонами, повинен бути визнаний судом недійсним.

Проте, такі посилання позивача за зустрічним позовом не є підставою для визнання договору недійсним, оскільки з його умов вбачається, що виконавець зобов'язувався надати послуги по залученню робочої сили, які відповідно до умов Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензуванню не підлягають.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що здійснення сторонами дій на виконання умов договору свідчить про спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, зобов'язання не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає вимогам, встановленим ст. ст. 203, 215 ЦК України, дотримання яких є необхідним для чинності правочину і позивачем не доведено протилежного.

Що стосується вимог позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним акту про надання послуг № РН-051009001 від 05.10.2009, то місцевим господарським судом вірно зазначено, що така вимога не підлягає задоволенню, оскільки акт приймання-передачі є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує факт здійснення господарської операції, а чинне законодавство не передбачає можливість визнання акту приймання-передачі недійсним.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2012 у справі №57/114-41/405 залишити без змін, а апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Фірми "Дайленко" - без задоволення.

2. Справу № 57/114-41/405 повернути господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя Синиця О.Ф.

Судді Баранець О.М.

Мальченко А.О.