Постанова

від 24.12.2012 по справі 4/516-48/439

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2012 р. Справа № 4/516-48/439

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіПрокопанич Г.К., суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.06.2012 р. (головуючий суддя Зеленін В.О., судді Синиця О.Ф., Фоннікова І.А.) у справі№ 4/516-48/439 Господарського суду міста Києва за позовомзаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: 1. Київської міської ради, 2. Головного управління охорони та медичного забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до 1. Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма-Центр", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів 1. Міський медичний центр проблем слуху та мовлення "Суваг", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів 2. Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація", 3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Реотон", 4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Златовлад" провизнання договору недійсним та повернення майна,

за участю представників прокуратуриРудак О.В. позивача-1Дорошенко О.С. позивача-2Надорак В.В. відповідача-1не з'явились відповідача-2не з'явились третьої особи-1Щербина А.В. третьої особи-2не з'явились третьої особи-3Литвинець Л.Р. третьої особи-4Антоненко А.О.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2011 р. у справі № 4/516 позов задоволено повністю: визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу, укладений 25.03.2010 р. за № 618 між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арма-Центр", зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Арма-Центр" повернути у комунальну власність територіальної громади міста Києва нежилий будинок, загальною площею 563,40 кв. м, який розташований на вул. Володимирській, 43, літ. "В" у м. Києві, вартістю 4 092 000 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2011 р. у справі № 4/516 рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2011 р. скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.09.2011 р. у справі №4/516 рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2011 р. скасовано, а справу № 4/516 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.11.2011 р. у справі № 4/516-48/439 позов задоволено частково: визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений 25.03.2010 р. за № 618 між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арма-Центр"; стягнуто з Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в дохід Державного бюджету України державне мито у розмірі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн. В решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2012 р. рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2011 р. у справі № 4/516-48/439 скасовано в частині: визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного 25.03.2010 р. за № 618 між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арма-Центр"; стягнення з Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в дохід Державного бюджету України державне мита в розмірі 42,50 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма-Центр" в дохід Державного бюджету України державне мита у розмірі 42,50 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

В цій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено заступнику прокурора міста Києва, котрий виступав в інтересах держави в особі Київської міської ради та Головного управління охорони та медичного забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в задоволенні позову.

В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2011 у справі № 4/516-48/439 залишено без змін.

Не погоджуючись з даними судовими рішеннями, заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, зокрема ст. ст. 94 -104 Закону України "Про державну програму приватизації", ст. ст. 1, 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 43 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідачів та третьої особи-2 не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши присутніх представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили наступне.

27.11.2008 р. рішенням Київської міської ради ІІ сесії VІ скликання № 652/652 "Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007 р. № 62/723 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007 - 2010 роки" доповнено перелік об'єктів, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, що підлягають приватизації, а саме: згідно з позицією 524 додатку до вказаного рішення Група "А" до таких об'єктів віднесено нежилий будинок на вул. Володимирській, 43, літ. "В" у місті Києві (далі -спірне майно).

25.03.2010 р. за наслідками проведення аукціону з продажу спірного майна між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (продавець) та ТОВ "Арма-Центр" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень № 618, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. та зареєстрований в реєстрі за №1755 (далі -Договір), відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив спірне майно.

26.03.2010 р. заступник прокурора міста Києва звернувся до Київської міської ради з протестом №07/3-129 вих-10 на пункт 524 додатку до рішення Київської міської ради від 27.11.2008 р. № 652/652 "Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007 № 62/723 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007 - 2010 роки", вимагаючи скасувати вказаний пункт як такий, що суперечить закону.

29.04.2010 р. рішенням Київської міської ради V сесії VІ скликання № 604/4042 задоволено вказаний протест заступника прокурора міста Києва та визнано такою, що втратила чинність, позицію 524 розділу "Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)" Група "А" додатка 4 до рішення від 08.02.2007 р. № 62/723 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007 - 2010 роки".

02.10.2010 р. між ТОВ "Арма-Центр" (продавець) та ТОВ "Златовлад" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежилого будинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1707, відповідно до умов якого продавець передав, а покупець прийняв спірне майно, що підтверджується актом прийому-передачі нежилого будинку від 05.10.2010 р.

Зазначені вище обставини і стали підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що процедура включення нежитлового приміщення, розташованого по вул. Володимирській, 43, літ. "В" у м. Києві, до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва, які підлягають приватизації, проведена відповідачем-1 з порушенням вимог законодавства України про приватизацію, а саме за відсутності необхідних погоджень, що вимагаються для об'єктів групи "Ж"; порушено вимоги Закону України "Про державну програму приватизації". Прокурор також вказує на те, що оспорюваний договір купівлі-продажу було укладено на підставі п. 524 додатку до рішення Київської міської ради від 27.11.2008 р. № 652/652 "Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007 р. № 62/723 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007 - 2010 роки", який за результатами розгляду протесту заступника прокурора 29.04.2010 року втратив чинність на підставі рішення №604/4042. Купівля-продаж даного об'єкта, який, за твердженням прокурора, належить до об'єктів охорони здоров'я, шкодить інтересам неповнолітніх, котрі мають вади мови та слуху.

З рішення суду першої інстанції вбачається, що порушені права Київської міської ради полягають у відчуженні належного територіальній громаді майна, а Головного управління охорони та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації - у відсутності погодження цього органу (як органу, уповноваженого управляти спірним майном) приватизації спірної будівлі, що в розумінні ст. 1 Господарського процесуального кодексу України свідчить про наявність порушення прав цих осіб, які підлягають захисту судом, у зв'язку з чим визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині визнання недійсним Договору.

До того ж з матеріалів справи вбачається, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що спірне приміщення по вул. Володимирській, 43, літ. "В" у м. Києві є закладом охорони здоров'я, оскільки в ньому розміщується Медичний центр проблем слуху та мовлення "СУВАГ".

Крім того суд першої інстанції дійшов висновку про те, що п. 524 додатку Рішення Київської міської ради від 27.11.2008 р. № 652/652 "Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007р. № 62/723 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007- 2010 роки" (на підставі якого відчужувався спірний об'єкт), було прийнято з порушенням вимог законодавства, а сам договір купівлі-продажу укладено всупереч вимогам чинного законодавства та без достатніх на те правових підстав, оскільки вказане рішення Київради було згодом скасовано на підставі поданого прокурором протесту.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно зі ст. 5 Закону України "Про державну програму приватизації" об'єкти охорони здоров'я віднесено до групи "Ж", що передбачає певні особливості процедури приватизації: здійснення продажу переважно за некомерційним конкурсом з поданням пропозицій щодо терміну збереження профілю діяльності або можливості перепрофілювання відповідного об'єкта (ст. 99 Закону України "Про державну програму приватизації"). Однак вказані пропозиції до органу приватизації не подавались, питання збереження профілю не вирішувались. Вказані порушення призводять до невиконання статті 49 Конституції України, ст. 6 Закону України "Про охорону дитинства" в частині забезпечення безоплатного медичного обслуговування.

Статтею 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування. Враховуючи положення ст.ст. 7, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств", процес приватизації комунального майна включає в себе затвердження місцевими радами переліків об'єктів, що підлягають приватизації певним способом, та подальше укладення договору купівлі-продажу.

Частиною 7 ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено: продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними і підконтрольними.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного майна" Державна програма приватизації визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, розробляється Фондом державного майна України і затверджується Верховною Радою України. Законом України від 18.05.2000 р. затверджено Державну програму приватизації на 2000 - 2002 роки, яка діє до затвердження чергової Державної програми приватизації. З норм Закону України "Про приватизацію державного майна" та Закону України "Про Державну програму приватизації" вбачається, що всі об'єкти приватизації поділяються на групи, що передбачає різні способи та порядок приватизації для об'єктів різних груп.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов та вирішуючи, що спірний об'єкт нерухомості відноситься до групи "Ж", виходив з того, що в приміщенні знаходиться вказаний Медичний центр, отже нежилі приміщення по вул. Володимирській, 43 "В" є об'єктом охорони здоров'я.

Відмовляючи в частині позову, апеляційний суд виходив з того, що на час прийняття Рішення від 27.11.2008 р. № 652/652 "Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007р. № 62/723 "Про програму приватизації комунального майна міста Києва на 2007-2010 роки" Київська міська рада відносила об'єкт приватизації -нежиле приміщення по вул. Володимирській, 43, літ "В" у м. Києві, що став предметом купівлі-продажу, саме до об'єктів групи "А", що передбачає певну процедуру приватизації, відмінну від приватизації об'єктів групи "Ж".

При цьому апеляційний суд послався, зокрема, на висновок судової будівельно-технічної експертизи № 10/14-12 від 06.04.2012, за яким нежилий будинок загальною площею 563,40 кв. м, розташований по вулиці Володимирській 43, літера "В" у місті Києві, що було придбано відповідачем 2 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 25.03.2010 р. за № 618 між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арма-Центр", не відповідає критеріям державних будівельних норм, які пред'являються для приміщень, будинків, в яких можуть бути розміщені лікувально-профілактичні заклади охорони здоров'я.

Проте зазначені вище висновки судів є передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №6 "Про судове рішення" також зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Вирішуючи спір по суті, суди обох інстанцій виходили з того, що спірне майно перебувало на час продажу на балансі Медичного центру "СУВАГ".

Проте ані суд першої, ані суд апеляційної інстанцій зовсім не досліджували обставин, пов'язаних з тим, що Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 23.09.2009 р. № 1100 "Про закріплення об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Києва" (копія якого міститься в матеріалах справи) спірне майно закріплене на праві господарського відання за комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація". Зокрема, не досліджувалось того, чи було це розпорядження виконано і, якщо так, які були фактичні та правові наслідки такого виконання на час виникнення спірних правовідносин. А отже, не встановлювалось, на основі яких правових підстав Медичний центр "СУВАГ" та ТОВ "РЕОТОН" здійснювали діяльність в будинку по вулиці Володимирській 43, літера "В" у місті Києві на час його продажу.

Колегія суддів також відзначає таке. І рішення, і постанова судів попередніх інстанцій містять низку посилань як на приміщення, так і на будівлю, що були об'єктом приватизації за спірним договором. Ототожнення цих понять неможливе, отже, суди повинні були остаточно, на підставі матеріалів справи, визначити, що було предметом спірного договору (окремі приміщення, частина будівлі чи будівля в цілому), чого зроблено не було.

В ст. 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я передбачено, що заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази. Порядок діяльності, перелік та статус майна, що входить до матеріально-технічної бази такого закладу, має визначатись його засновником та відображається в установчих документах відповідно з наявними доказами передачі майна.

Однак зовсім не досліджувались установчі документи Медичного центру "СУВАГ" та інші документи як в частині передання йому засновником нерухомого майна, так і в частині підтвердження здійснення ним діяльності як закладу охорони здоров'я (ліцензії, акредитації, дозволи тощо).

Крім того ані суд першої, ані суд апеляційної інстанцій зовсім не досліджували того, для здійснення яких видів діяльності частина будинку по вулиці Володимирській 43, літера "В" у місті Києві була надана в оренду ТОВ "РЕОТОН" (йдеться про цільове використання майна за договором оренди), хоча, як вбачається з матеріалів справи, відповідні обставини також мають значення для правильного віднесення будинку до відповідної категорії об'єктів приватизації.

При цьому колегія суддів також відзначає хибність позицій апеляційного суду стосовно ототожнення понять "заклад охорони здоров'я" і "об'єкт охорони здоров'я" в контексті приватизації, а також стосовно того, що до групи "Ж" відносяться виключно об'єкти, які є цілісними комплексами, оскільки такі позиції грунтуються на невірному тлумаченні чинного законодавства.

Отже, суди попередніх інстанцій в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності, та належним чином не дослідили наявні у справі докази.

Як встановлено ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Невстановлення судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спорів у справі, входять до предмету доказування, а отже підлягають обов'язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки в сукупності є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а також з урахуванням наведених вище процесуальних порушень, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2012 р. у справі № 4/516-48/439 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков