Постанова

від 21.12.2012 по справі 30пд/5014/642/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.12.2012 р. справа №30пд/5014/642/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого:Діброви Г.І. суддів при секретарі: Бойченка К.І., Стойка О.В. Гриньовій О.В. за участю представників сторін: від позивача:не з»явився від відповідача:Гондар Т.В. -за дов. б/н від 12.09.12 р., Кочетков О.В. -за дов. б/н від 12.09.12 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліпроеп», м. Стаханов, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 19.06.2012р. у справі№30пд/5014/642/2012 (суддя Іноземцева Л.В.) за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м. Стаханов, Луганська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліпроеп», м. Стаханов, Луганська область пророзірвання договору №4 від 02.06.2010р., укладеного між ФОП ОСОБА_7 та ТОВ «Ліпроеп»; зобов'язання відповідача повернути позивачу шлак феросплавного виробництва загальною вагою 41,340т за ціною 1450грн. за тону на суму 59943грн., шлак феросплавного виробництва загальною вагою 16054т за ціною 1772грн. за тону на суму 28447,68грн. як майно, що набуте та збережене відповідачем без достатньої правової підстави В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_7, м. Стаханов Луганської області звернувся до господарського суду Луганської області з позовом, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліпроеп», м. Стаханов Луганської області про розірвання договору №4 від 02.06.2010р., укладеного між ФОП ОСОБА_7 та ТОВ «Ліпроеп», а також зобов'язання відповідача повернути позивачу шлак феросплавного виробництва загальною вагою 41,340т за ціною 1450грн. за тону на суму 59943грн., шлак феросплавного виробництва загальною вагою 16054т за ціною 1772грн. за тону на суму 28447,68грн. як майно, що набуте та збережене відповідачем без достатньої правової підстави (з урахуванням заяви про зміну предмету позову, поданої 05.06.2012р. до моменту початку розгляду справи по суті та прийнятої судом до розгляду відповідно до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України).

Рішенням господарського суду Луганської області від 19.06.2012р. у справі №30пд/5014/642/2012 позов задоволено частково. Зобов'язано ТОВ «Ліпроеп»повернути на користь ФОП ОСОБА_7 шлак феросплавного виробництва загальною вагою 41,340т за ціною 1450грн. за тону на суму 59943грн., шлак феросплавного виробництва загальною вагою 16054т за ціною 1772грн. за тону на суму 28447,68грн. У задоволенні позовних вимог про розірвання договору відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що за договором №4 від 02.06.2010р. сторони не узгодили кількісні та якісні показники продукту, що одержується та підлягає поверненню в результаті переробки відходів феросплавного виробництва, ціну робіт та строки їх виконання, що унеможливлює виконання цього договору, фактично договір є неукладеним, оскільки не містить таких істотних умов договору підряду, як ціна, строки, предмет. Тому судом відмовлено у задоволенні вимоги про розірвання договору та визнано обґрунтованими доводи позивача про те, що відповідач без достатньої правової підстави зберігає переданий йому за накладними №5 та №6 від 28.06.2010 шлак феросплавного виробництва.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 19.06.2012р. у справі №30пд/5014/642/2012 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, в обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що він не був належним чином повідомлений про дату та час судового розгляду, тому його представник був позбавлений можливості взяти у ньому участь. Також, заявник вказав, що договір №4 від 02.06.2010р. ним не укладався та товар за накладними №№5, 6 відповідач не отримував, що встановлено судовими рішеннями у справі №9/136/2011.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 24.10.12р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Представники скаржника у судовому засіданні 19.12.2012р. пояснили, що рішення господарського суду вважають таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши представників відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

02 червня 2010 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліпроеп»(переробником) підписано договір №4, згідно якого постачальник здійснює поставку на склад переробника побічних продуктів феросплавного виробництва, найменування, якість та фракційний стан, яких визначений в специфікаціях до даного договору, що є невід'ємними його частинами (п.1.1 договору). В свою чергу, переробник використовуючи власні виробничі потужності, устаткування, технології, здійснює переробку отриманих продуктів, а отриманий в результаті переробки кінцевий продукт передає постачальнику за накладною і актом виконаних робіт (п.п.1.2., 1.3. договору).

Розділом 2 договору передбачено, що: кількість продукту, як вхідного, так і кінцевого після переробки, його одиниці вимірювання повинні відповідати специфікаціям та видатковим накладним; якість вхідного на переробку продукту, його склад, повинні відповідати специфікаціям; якість кінцевого продукту переробки повинна відповідати нормативним документам (ДСТУ, ТУ та ін.), яка в разі необхідності, підтверджується результатами аналізів незалежної лабораторії.

Відповідно до п.п.3.1., 3.2., 3.3. договору поставка та відвантаження продукту повинні здійснюватися в обумовлені строки згідно із специфікаціями. Приймання та відвантаження продукту по кількості та якості здійснюється в обов'язковій присутності представників постачальника та переробника з відображенням результатів в актах приймання-передачі. Залишені після переробки матеріали та відходи відвантажуються постачальнику або зберігаються у переробника за домовленістю сторін.

Згідно п.п.4.1., 4.2. договору ціна, загальна вартість продукту встановлюється специфікаціями, а загальна сума договору складає 500000 грн.

За умовами п.5.1. договору розрахунок за перероблений продукт здійснюється за виставленими переробником рахунками на умовах попередньої оплати в розмірі 50% грошових коштів очікуваного об'єму переробки в 14-денний строк. Остаточний розрахунок проводиться по факту, відповідно до двохстороннього акту виконаних робіт, за кожним конкретним об'ємом переробленого продукту не пізніше п'яти календарних днів з моменту їх підписання.

У пункті 5.4. договору передбачено, що у разі передачі переробленого продукту невідповідної якості переробник несе матеріальну відповідальність в сумі поставленого продукту та 0,5% від суми за кожен день прострочення.

Здача-прийомка товару по кількості та якості здійснюється у відповідності з Інструкцією про порядок прийомки продукції та товарів по кількості та якості (п.6.1. договору).

Відповідно до п.9.1. договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно цього договору.

Всі додатки до договору вступають в силу з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін та діють протягом строку дії даного договору (п.9.2. договору).

Згідно п.9.3. договору дія договору припиняється у разі: повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором; за згодою сторін.

За своїм змістом договір №4 від 02.06.2010р. є договором підряду, який підпадає під правове регулювання положень ст.ст. 837 , 843 , 853 Цивільного кодексу України , згідно яких за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові; у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення; ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу; замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду.

В матеріалах справи наявні специфікація №6 від 28.06.2010р. до договору №4 від 02.06.2010р., в якій зазначено найменування товару -шлак феросплавного виробництва, його кількість 41,340т, ціна за одиницю в гривнях з ПДВ -1450грн., загальна вартість 59943грн., а також специфікація №7 від 28.06.2010р. до договору №4 від 02.06.2010р., в якій зазначено найменування товару -шлак феросплавного виробництва, його кількість 16054т, ціна за одиницю в гривнях з ПДВ - 1772грн., загальна вартість 28447,68грн. Специфікації підписані сторонами і скріплені печатками юридичних осіб без жодних зауважень та доповнень. Будь-які інші додатки до договору в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що специфікації на виконання п.п.2.1, 3.1, 4.1 договору №4 від 02.06.2010р. щодо кількості продукту, який повертається після переробки, строків переробки та відвантаження, ціни послуг переробки, якості кінцевого продукту сторонами не складено, а тому не досягнуто домовленості щодо істотних умов договору.

За накладною №5 від 28.06.2010р. позивачем відпущено відповідачу шлак феросплавного виробництва в кількості 41,340т за ціною 1450грн. на суму 59943грн., а за накладною №6 від 28.06.2010р. відпущено відповідачу шлак феросплавного виробництва в кількості 16054т за ціною 1772грн. на суму 28447,68грн. Поряд з цим, вказані накладні не містять безпосереднього посилання на договір №4 від 02.06.2010р. та в них також не було визначено кількості продукту, який повертається після переробки, строків переробки та відвантаження, ціни послуг переробки, якості кінцевого продукту.

Зобов'язання згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору. Відповідно до ст.628 ЦК України, ст.180 ГК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст.638 ЦК України, ст.180 ГК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. При цьому, за змістом п.3 ст.180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Виходячи зі змісту ст.638 ЦК України, ст.180 ГК України у разі недосягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору, такий правочин буде тільки підтвердженням наміру сторін укласти відповідний договір. Неукладений сторонами договір є неіснуючим у часі, просторі та по відношенню до невизначеного кола осіб. Тобто, наслідком неузгодження сторонами всіх істотних умов договору є неукладення цього договору.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що за договором №4 від 02.06.2010р. сторони не узгодили кількісні та якісні показники продукту, що одержується та підлягає поверненню в результаті переробки відходів феросплавного виробництва, ціну робіт та строки їх виконання, що унеможливлює виконання цього договору. Тобто, сторонами не було досягнуто згоди відносно істотних умов договору, зокрема про предмет договору.

Поряд з цим, відповідно до приписів ч.8 ст.181 ГК України, визначення договору як неукладеного (такого, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання цього договору сторонами. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові 10.02.2009р. у справі №10/33/08, яка за приписами ст.ст.82, 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в підтвердження того, що договір №4 від 02.06.2010р. фактично виконувався сторонами. Так, накладні №5 та №6 від 28.06.2010р. не містять безпосереднього посилання на договір №4 від 02.06.2010р. Будь-яких інших документів первинного обліку, що підтверджують виконання цього договору сторонами ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Таким чином судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про неукладеність договору №4 від 02.06.2010р., в зв»язку з чим місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні вимог позивача про розірвання цього договору.

В листі б/н від 23.01.2012р., надісланому на адресу відповідача 23.01.2012р., про що свідчать копії опису вкладення до цінного листа на ім'я ТОВ «Ліпроеп»(ф.107) від 23.01.2012р. та фіскального чеку №9265 від 23.01.2012р., позивач, посилаючись на те, що за договором №4 від 02.06.2010р. ним було поставлено сировину на суму 88390,68грн., з якої відповідач був зобов'язаний виготовити та поставити продукцію, але до теперішнього часу така продукція не надходила, вимагав повернути поставлену сировину або грошові кошти у сумі 88390,68грн.

За приписами ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок придбання або збереження майна суб'єкта господарювання без достатніх на те підстав. Так, згідно ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно, незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте або збережене особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом, іншим правовим актом чи правочином.

В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що між сторонами існували господарські відносини, які не обмежувались лише договором №4 від 02.06.2010р., і були схожими за своєю суттю (поставка давальницкої сировини для її подальшої переробки та передачі готової продукції).

За таких обставин, оскільки договір №4 від 02.06.2010р. є неукладеним, матеріалами справи не доведено, що шлак феросплавного виробництва загальною вагою 41,340т на суму 59943грн., шлак феросплавного виробництва загальною вагою 16054т на суму 28447,68грн. отриманий відповідачем за накладними №5 від 28.06.2010р., №6 від 28.06.2010р., був переданий саме на виконання договору №4 від 02.06.2010р. або іншого договору, який укладений між сторонами та є діючим, судова колегіє погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач без достатньої правової підстави зберігає переданий йому за накладними №5 та №6 від 28.06.2010р. шлак феросплавного виробництва.

Отже, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача повернути позивачу шлак феросплавного виробництва загальною вагою 41,340т. за ціною 1450грн. за тону на суму 59943грн., шлак феросплавного виробництва загальною вагою 16054т за ціною 1772грн. за тону на суму 28447,68грн. правомірно визнані судом першої інстанції обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Доводи скаржника стосовно преюдиціальності з посиланням на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.2011р. у справі №9/136/2011, колегія суддів вважає помилковими, оскільки мотивація зазначеного судового рішення є оцінкою наданих суду доказів та правозастосуванням, а не фактами, які не потребують доведення в цій справі. До того ж, судова колегія відзначає, що до апеляційної скарги заявником було додано витяг з Єдиного державного реєстру судових рішень перших двох сторінок постанови Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.2011р. у справі №9/136/2011 та останньої сторінки рішення господарського суду Луганської області від 12.09.2011р. у справі №9/136/2011. Між тим, рішення господарського суду від 21.12.2011р. у справі №9/136/2011 було скасовано постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.2011р., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2012р., тому факти встановлені вказаним рішенням місцевого господарського суду взагалі не мають преюдиціального значення. До того ж посилання скаржника на розгляд на теперішній час у кримінальному судочинстві справи відносно позивача судовою колегією відхилені, оскільки на час прийняття рішення судами першої інстанції та апеляційної інстанції відсутній вирок суду, яким би було встановлено факти щодо тих первинних документів, що містяться в матеріалах справи. Після отримання відповідачем вироку суду, у нього буде можливість звернутися до господарського суду відповідно до норм ст.ст.112-114 Господарського процесуального кодексу України. Але на теперішній час відсутнє рішення суду загальної юрисдикції щодо підробки документів, що були предметом розгляду в даній справі.

Щодо посилань скаржника на порушення судом норм процесуального права в частині неналежного повідомлення сторони про час та місце судового засідання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

З матеріалів справи вбачається (адреса відповідача, зазначена позивачем у позові, арк. спр.2), що місцем знаходження ТОВ «Ліпроеп»є: місто Стаханов, вул. Крайня, 1.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 28.03.2012р. за №13441231 станом на 28.03.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліпроеп»є юридичною особою (ідентифікаційний код 33853153) та місцезнаходження якого є -94005, Луганська область, м. Стаханов, вул. Крайня, б.1 (арк. спр.25-28).

Ухвалою господарського суду Луганської області від 15.03.2012р. було порушено провадження у справі №30пд/5014/642/2012, призначено її розгляд на 03.04.2012р. (арк. спр.1). Згідно вихідного штампу №15 та поштового повернення (арк.спр.44-46) вищевказана ухвала була надіслана 19.03.2012р. судом першої інстанції відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням за адресою: м. Стаханов, вул. Крайня, 1.

Ухвалами господарського суду Луганської області від 03.04.2012р., від 18.04.2012р., 15.05.2012р., 05.06.2012р. розгляд справи було відкладено та згідно вихідних штампів №46 від 05.04.2012р., №88 від 20.04.2012р., №82 від 08.05.2012р., №88 від 08.06.2012р. та поштових повернень (арк.спр.41-43, 51-53, 70-72, 78-81) вказані ухвали були надіслані судом першої інстанції відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням за адресою: м. Стаханов, вул. Крайня, 1.

Таким чином, відповідач належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що спростовує доводи апелянта з цього приводу.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 19.06.2012 р. у справі № 30пд/5014/642/2012 грунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст.49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліпроеп»,м. Стаханов, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 19.06.2012р. справі №30пд/5014/642/2012 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 19.06.2012р. у справі №30пд/5014/642/2012 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді: К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надруковано 5 примірників: 1 -позивачу; 1 -відповідачу; 1 -до справи; 1 -ДАГС; 1 -ГС