Постанова

від 26.12.2012 по справі 5021/1624/2011

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2012 р. Справа № 5021/1624/2011

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Гончар Т. В. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача -Євсєєв В.В. -дов. б/н від 03.01.2012 р.

відповідача -Кугай А.В. -дов. №366 від 27.11.2012 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №3725С/3-11) на рішення господарського суду Сумської області від 01.11.2012р. у справі № 5021/1624/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛеСтар", м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велетень", м. Глухів, Сумська область

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 01.11.2012 року у справі № 5021/1624/2011 (суддя Лущик М.С.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Велетень" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Сумської області від 16.08.2012 р. у даній справі задоволено. Рішення господарського суду Сумської області від 16.08.2012 р. у справі № 5021/1624/2011 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Позивач з зазначеним рішенням від 01.11.2012 року не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 01.11.2012 року у справі №5021/1624/2011 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити відповідачу у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, залишити в силі рішення господарського суду Сумської області від 16.08.2012 р. у справі №5021/1624/2011, яким позов задоволено та зобов'язано відповідача відповідно до ст. 216 ЦК України передати позивачу 30 тонн цукру. Крім того, просив судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги скаржник посилається на те, що на час розгляду даної справи та винесення постанови Харківським апеляційним господарським судом 10.11.2011р., а також, постанови Вищим господарським судом України 31.01.2012р., відповідачу було відомо про рішення господарського суду Сумської області від 31.10.2011р. у справі № 5021/2122/2011, яке відповідач вважає нововиявленою обставиною.

Також, скаржник посилається на те, що рішення господарського суду Сумської області від 31.10.2011р. у справі № 5021/2122/2011 не повинно судом прийматись до уваги, оскільки крім договору уступки права вимоги від 10.01.2008р., існують інші доводи (договір про уступку права вимоги від 04.11.2008р. між тими ж сторонами та гарантійний лист первісного кредитора від 10.01.2008р.), які є дійсними та в рівній мірі обґрунтовує законність вимог позивача.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

Відповідач зазначив, що оскільки предмет та інші умови договору від 10.01.2008р. за обсягом та змістом повністю співпадають з предметом та іншими істотними умовами договору від 04.11.2008р. та судом по справі № 5021/2122/2011 вже визнано ці умови протиправними, зміст правочину від 04.11.2008р. суперечить цивільному законодавству (ч. 1 ст. 203 ЦК України), за приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків і є нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В судовому засіданні 12.12.2012р. було оголошено перерву до 15:30 год. 18.12.2012р.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ЛеСтар" звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про зобов'язання ТОВ "Велетень" повернути позивачу 30 тон цукру, отриманого відповідачем на підставі договору купівлі-продажу цукру № ДКЦ 398 від 07.11.2007р., який відповідно до постанови Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2011р. по справі № 13/178-10 був визнаний недійсним.

Рішенням господарського суду Сумської області від 16.08.2011 року у справі № 5021/1624/2011 позов задоволено та зобов'язано відповідача передати позивачеві 30 тон цукру.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2011р. рішення господарського суду Сумської області від 16.08.2011р. у справі № 5021/1624/2011 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.01.2012р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2011р. у справі № 5021/1624/2011 скасовано, рішення господарського суду Сумської області від 16.08.2011р. у даній справі залишено без змін.

11.10.2012р. ТОВ "Велетень" подало заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якій просить переглянути рішення господарського суду Сумської області від 16.08.2012р. по справі № 5021/1624/2011 за нововиявленими обставинами, скасувати його та прийняти рішення, яким відмовити ТОВ "ЛеСтар" в задоволенні позовних вимог, у зв'язку з винесенням господарським судом Сумської області рішення від 31.10.2011р. у справі № 5021/2122/2011, відповідно до якого договір про відступлення права вимоги, укладений між ТОВ "ЛеСтар" -новим кредитором та ТОВ "ЮВС" -первісним кредитором 10.01.2008р., визнано недійсним, тому, на думку відповідача, право вимоги від ТОВ "ЮВС" до ТОВ "ЛеСтар" не перейшло.

Як свідчать матеріали справи, пунктами 1.1, 1.2 договору про відступлення права вимоги від 10.01.2008р. передбачено, що первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги, що належить первісному кредиторові по договору купівлі-продажу № ДКЦ 398 від 07.11.2007 року по поставці цукру від первісного кредитора - ТОВ "ЮВС" до ТОВ "Велетень"( боржника ) на підставі накладної ВН № 0002760 від 07.11.2007 року та дорученню серії ЯНФ № 267480 від 07.11.2007 року. Також за цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника оплати поставлених ТМЦ по зазначені вище накладній та договору в повному обсязі, в тому числі сплати основного боргу, неустойки та інших платежів передбачених законодавством та набуває всіх прав кредитора по зазначеному вище правочину.

Відповідно до пункту 1.3 договору про відступлення права вимоги від 04.11.2008 р., укладеного між тими ж сторонами, новий кредитор, окрім одержання всіх прав кредитора по договору купівлі-продажу № ДКЦ 398, в разі визнання недійсним вказаного договору купівлі-продажу, чи накладної №ЮВ-0002760 від 07.11.2007р. одержує всі права вимоги, що можуть виникнути у первісного кредитора, в разі такого визнання недійсним, в тому числі до нового кредитора переходять права вимоги про застосування наслідків визнання правочину недійсним відповідно до ст. 216 ЦК України, зокрема вимога щодо повернення всього одержаного (поставленого) на виконання визнаного недійсним правочину.

Суд першої інстанції задовольняючи вищевказану заяву відповідача та скасовуючи рішення господарського суду Сумської області від 16.08.2012р. по справі № 5021/1624/2011 виходив з того, що предмет та інші умови договорів про відступлення права вимоги від 10.01.2008р. та від 04.11.2008р. за обсягом та змістом є однаковими, а у зв'язку з тим, що судом по справі № 5021/2122/2011 вже визнано ці умови протиправними, то і зміст правочину від 04.11.2008р. суперечить вимогам частини 1 статті 203 ЦК України і є нікчемним. Суд першої інстанції вважав, що обставини на які посилається заявник є істотними для вирішення даної справи по суті, впливають на інтереси, права та обов'язки ТОВ "Велетень", не були і не могли бути відомі останньому або іншим особам на момент прийняття рішення судом першої інстанції від 16.08.2011р. у справі № 5021/1624/2011 та є нововиявленими обставинами.

Згідно зі ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 ГПК України, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 17 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу XIII ГПК України господарський суд має винести ухвалу про залишення судового рішення без зміни.

Рішення господарського суду Сумської області від 31.10.2011р. у справі № 5021/2122/2011, на яке посилається відповідач як на нововиявлену обставину, не правомірно було взято судом першої інстанції до уваги, оскільки вказане рішення було винесено 31.10.2011р. у присутності самого представника ТОВ "Велетень", за його ж позовом, а також до винесення постанови Харківського апеляційного господарського суду від 10.11.2011р. та постанови Вищого господарського суду від 31.01.2012р. по справі № 5021/1624/2011, тобто, про це рішення відповідачу було відомо вже під час розгляду справи № 5021/1624/2011 і він мав можливість надати це рішення суду в ході розгляду даної справи № 5021/1624/2011.

Таким чином, суд першої інстанції неправомірно зробив висновок про те, що обставини, на які посилається відповідач, не були і не могли бути відомі останньому або іншим особам на момент прийняття рішення судом першої інстанції від 16.08.2011р. у справі № 5021/1624/2011 та є нововиявленими обставинами.

Крім того, неправомірними є висновки суду першої інстанції про те, що оскільки договір відступлення права вимоги від 10.01.2008 року був визнаний недійсним, то право вимоги від ТОВ "ЮВС" до ТОВ "ЛеСтар" не перейшло, а при зазначених обставинах право вимоги до відповідача залишилось тільки у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВС".

Так, як вже встановлено судом, окрім договору відступлення права вимоги від 10.01.2008 року, який був визнаний недійсним, є укладений між ТОВ "ЮВС" до ТОВ "ЛеСтар" договір про уступку права вимоги від 04.11.2008р., який не визнаний судом недійсним, а тому є чинним, та пунктом 1.3 якого передбачено, що в разі визнання недійсним договору купівлі-продажу № ДКЦ 398 від 07.11.2007р., чи накладної №ЮВ-0002760 від 07.11.2007р. новий кредитор одержує всі права вимоги, що можуть виникнути у первісного кредитора, в разі такого визнання недійсним, в тому числі до нового кредитора переходять права вимоги про застосування наслідків визнання правочину недійсним відповідно до ст. 216 ЦК України, зокрема вимога щодо повернення всього одержаного (поставленого) на виконання визнаного недійсним правочину.

Необґрунтованими також є висновки суду першої інстанції про те, що оскільки предмет та інші умови договору від 10.01.2008р. за обсягом та змістом повністю співпадають з предметом та іншими істотними умовами договору від 04.11.2008р. та судом по справі № 5021/2122/2011 вже визнано ці умови протиправними, зміст правочину від 04.11.2008р. суперечить цивільному законодавству (ч. 1 ст. 203 ЦК України), за приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків і є нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Проте, суд першої інстанції роблячи такі висновки не послався на жодну норму чинного законодавства, яка б передбачала нікчемність договору про відступлення права вимоги від 04.11.2008р.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Тобто, чинним законодавством не передбачено такої підстави вважати договір нікчемним, як визнання недійсним іншого договору, який був укладений між тими ж сторонами. Тим більш, що договір уступки права вимоги від 10.01.2008 року та договір уступки права вимоги від 04.11.2008 року не є ідентичними за своїм змістом, а саме, за договором уступки права вимоги від 10.01.2008 року первісний кредитор відповідно до п. 1.2. відступив право вимагати від боржника оплати за товар ( грошові кошти), а відповідно до п. 1.3. договору уступки права вимоги від 04.11.2008 року первісний кредитор уступив окрім вимоги оплати за товар та всіх прав кредитора по договору купівлі-продажу, всі права вимоги, що можуть виникнути у первісного кредитора, в разі такого визнання недійсним, в тому числі переходять права вимоги про застосування наслідків визнання правочину недійсним, зокрема вимога щодо повернення всього одержаного на виконання визнаного недійсним правочину .

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, висновки викладені в рішенні господарського суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, тому, рішення господарського суду Сумської області від 01.11.2012р. у справі № 5021/1624/2011 підлягає скасуванню.

Під час апеляційного провадження судовою колегією було встановлено, що відповідач при поданні 11.10.2012р. заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Сумської області від 16.08.2012 р. у справі № 5021/1624/2011 сплатив судовий збір в розмірі 536,50 грн., а у відповідності до Закону України "Про судовий збір" треба було сплатити 1032,00 грн., у зв'язку з чим з відповідача слід до Державного бюджет стягнути 495,50 грн. судового збору за розгляд заяви в суді першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛеСтар" задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 01.11.2012р. у справі № 5021/1624/2011 скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Велетень" про перегляд рішення господарського суду Сумської області від 16.08.2011р. у справі № 5021/1624/2011, за нововиявленими обставинами залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 16.08.2011р. у справі № 5021/1624/2011 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велетень" (41400, Сумська область, м. Глухів, вул. Матросова, 16; код ЄДРПОУ 03778450) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛеСтар" (40011, м. Суми, вул. Супруна, 9 а/я 1940; код ЄДРПОУ 35539968) 1032,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велетень" (41400, Сумська область, м. Глухів, вул. Матросова, 16; код ЄДРПОУ 03778450) до Державного бюджету 495,50 грн. судового збору за розгляд заяви про перегляд за нововиявленими обставинами в суді першої інстанції.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 24.12.2012р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Шевель О. В.