Ухвала

від 16.01.2013 по справі 13/203

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" січня 2013 р. м. Київ К-6960/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Мрія-Авто»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2009 року у справі №13/203 (№22-а-33118/08) за позовом Закритого акціонерного товариства «Мрія-Авто»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Закритого акціонерного товариства «Мрія-Авто»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 07.12.2007 №0009312308/0, від 01.02.2008 №0009312308/1, від 04.04.2008 №0009312308/2.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2009 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 08.02.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 11.02.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2009 року, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі-Закон України №168/97-ВР), ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №4509/23-08/24723631 від 29.11.2007, складеного за результатом виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 по 30.06.2007, та за результатом апеляційного узгодження, податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.12.2007 №0009312308/0, від 01.02.2008 №0009312308/1, від 04.04.2008 №0009312308/2 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 265557,00грн. у тому числі 177038,00грн. основного платежу та 88519,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР внаслідок включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені при придбанні легкових автомобілів (основних фондів підприємства).

Зокрема, абз.2 п.п.7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР встановлено, що не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Згідно з пунктом 1.17 статті 1 Закону України №168/97-ВР термін «основні фонди»розуміють у значенні, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

За приписами абз. 3 п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них відносяться до 2 групи основних фондів.

Абзацом 7 пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 (далі-Положення), визначено, що основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Підпунктом 5.1.5 пункту 5 Положення транспортні засоби віднесено до основних засобів.

Таким чином, у разі придбання платником легкового автомобіля і включення його до складу основних фондів (крім таксомоторів) сплачена сума податку на додану вартість до податкового кредиту не включається.

Враховуючи вищезазначене та за встановлених судом обставин, що позивач у квітні-вересні 2005 року придбав легкові автомобілі, які включив до основних фондів підприємства, а суму податку на додану вартість у розмірі 177038,00грн. до складу податкового кредиту, суд касаційної погоджується з обґрунтованістю висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220 1 , 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Мрія-Авто» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв