Рішення

від 17.01.2013 по справі 5/270

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 5/270 17.01.13

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "А.К.В."

про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2012 за нововиявленими обставинами

у справі № 5/270

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А.К.В."

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-СП"

про визнання права власності, виділ частки у спільному майні та витребування майна з чужого незаконного володіння

Судді Васильченко Т.В. (головуючий)

Босий В.П.

Привалов А.І.

в присутності представників сторін:

від позивача (заявника) - Жарик Б.М., довіреність б/н від 17.01.2013.

від відповідача-1 - Слободян Д.Б., довіреність № 18 від 05.09.2012.

Шевченко К.О., довіреність № 17 від 05.09.2012.

від відповідача-2 - Фролькіс С.Е., довіреність б/н від 05.03.2012.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.04.2012 колегією суддів господарського суду міста Києва у складі: Головуючий суддя: Ломака В.С., судді: Мандичев Д.В., Морозов С.М. винесено рішення по справі № 5/270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А.К.В." до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-СП" про визнання права власності, виділ частки у спільному майні та витребування майна з чужого незаконного володіння, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2012 рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2012 у справі № 5/270 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.08.2012 рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2012 у справі № 5/270 залишено без змін.

18.12.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "А.К.В." звернулося до господарського суду міста Києва із заявою від 05.12.2012 про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2012 у справі № 5/270 за нововиявленими обставинами.

Заява обґрунтована тим, що розпорядження Дніпровської районної держаної адміністрації м. Києва № 453 від 28.05.1998 "Про переоформлення дозволів на користування малими архітектурними формами" (п. 2 якого було переоформлено дозвіл на користування торговельним комплексом малих архітектурних форм та ринком з відповідним статусом, що знаходиться по вул. А. Малишка, 3 з ТОВ "КВВФ "Сапсан" на ТОВ"Сапсан-СП", а також надано останньому в орендне користування земельну ділянку під комплексом та ринком терміном на три роки), і яке господарський суд м. Києва поклав в основу свого рішення від 19.04.2012 на підтвердження висновку про віднесення збудованого відповідачем-1 майна до малих архітектурних форм, було визнано протиправним та скасовано з моменту прийняття постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 у справі № 2а-8035/12/2670. Зазначену обставину позивач вважає істотною, що є, на його думку, підставою для перегляду судового рішення. Позивач також посилається на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 у справі № 2а-6585/12/2670, якою скасовано п. 10 рішення Київської міської ради № 208/1185 від 01.03.2001 "Про погодження місць розташування об'єктів" (яким ТОВ "Сапсан-СП" погоджено місце розташування торговельного комплексу на вул. А. Малишка, 5 орієнтовною площею 0,47 га) та встановлено факт будівництва і введення в експлуатацію спірного торговельного комплексу саме ТОВ "КВВФ "Сапсан" в 1997 році.

З дотриманням порядку, передбаченого ч.ч. 2, 3 ст. 2-1 ГПК України, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "А.К.В." про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2012 у справі № 5/270 за нововиявленими обставинами передана на розгляд судді Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.12.2012 справу № 5/270 прийнято до свого провадження для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "А.К.В." про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2012 у справі № 5/270 за нововиявленими обставинами та призначено колегіальний розгляд вказаної заяви.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 20.12.2012 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "А.К.В." про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2012 у справі № 5/270 за нововиявленими обставинами передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Босий В.П., Привалов А.І.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.12.2012 справу № 5/270 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Босий В.П., Привалов А.І. для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "А.К.В." про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2012 у справі № 5/270 за нововиявленими обставинами та призначено заяву до розгляду.

Відповідач-2 у відзиві на заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами проти задоволення заяви заперечив посилаючись на те, що обставини, на які позивач посилається як на нововиявлені, не є істотними, тому правові підстави для скасування законного і обґрунтованого рішення господарського суду м. Києва від 19.04.2012 відсутні.

17.01.2013 позивач (заявник) через відділ діловодства суду подав письмові пояснення до заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, в яких додатково зазначає, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2012 в адміністративній справі №2а-9658/12/2670 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" до Київської міської ради, за участю третьої особи без самостійних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-СП" про скасування п. 12 рішення Київської міської ради від 27.05.2004 №281/1491 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", а саме в частині затвердження проекту відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП» для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу на вул. Андрія Малишка, 5 у Дніпровському районі м. Києва та передачі товариству з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП», за умови виконання п. 12.1 цього рішення, в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 0,50 га для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу на вул. Андрія Малишка, 5 у Дніпровському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови (0,30 га) та за рахунок земель міської забудови (0,20 га)".

Крім того, 17.01.2013 позивач (заявник) через відділ діловодства суду подав:

- заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке складається з будівлі (літ. А) загальною площею 2139,2 кв.м, будівлі (літ В) загальною площею 901,6 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Малишко, 3 (5), а також інші об'єкти, що входять до складу торгівельного комплексу та розміщені на вказаній території, у тому числі внутрішні приміщення будівлі; заборони ТОВ «Сапсан-СП», ТОВ «Дитячий пасаж», ТОВ «Дитячий квартал» та іншим особам, у володінні яких знаходиться спірне майно, вчиняти дії, пов'язані з відчуженням цього майна або іншим чином вибуттям права володіння, користування та розпорядження спірним майном, у тому числі продавати, міняти, дарувати, вносити до статутних капіталів, забезпечувати виконання зобов'язань за рахунок цього майна, передавати в оренду, у спільну діяльність, знищувати, реконструювати чи будь-яким іншим чином змінювати його функціональні характеристики та заборони Реєстраційній службі головного управління юстиції у м. Києві вчиняти будь-які реєстраційні дії пов'язані з внесенням змін до реєстраційних документів на спірне майно;

- заяву про винесення окремої ухвали, в порядку ст. 90 ГПК України, по відношенню до ТОВ «Сапсан-СП» та генерального директора ТОВ «Сапсан-СП» Тарасенка В.О. та направлення окремої ухвали до органів внутрішніх справ;

- заяву про залучення до участі у справі в якості відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дитячий пасаж» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Дитячий квартал», посилаючись на те, що частина нежитлових приміщень, що є предметом спору перебуває у власності цих осіб;

- клопотання про витребування доказів, а саме: у Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації реєстраційні справи ТОВ «Дитячий пасаж» та ТОВ «Дитячий квартал»; у ТОВ «Дитячий пасаж» оригінал акту приймання-передачі майна до статутного капіталу від 19.01.2012 для огляду в судовому засіданні; у ТОВ «Дитячий квартал» оригінал акту приймання-передачі майна до статутного капіталу від 18.05.2012 для огляду в судовому засіданні; у Київського міського БТІ матеріали технічної інвентаризації (інвентаризаційна справа) торгівельного комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Малишка, 5.

- та клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, обґрунтовуючи його тим, що спірне майно торгівельного комплексу зазнавало багаторазових змін (перебудов, добудов, реконструкції тощо), тому є необхідність встановлення факту існування (збереження) об'єктів нерухомого майна, збудованих в межах спільної діяльності та введених в експлуатацію в 1997, з урахуванням проведених ТОВ «Сапсан-СП» будівельних робіт.

Представники відповідача 1 підтримали подані позивачем (заявником) заяви та клопотання.

Представник відповідача 2 заперечив проти поданих заяв та клопотань через їх необґрунтованість.

Заслухавши думку представників сторін, суд відклав розгляд поданих позивачем (заявником) до суду заяв та клопотань до встановлення фактичних обставин справи, а саме щодо наявності чи відсутності підстав для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

В судовому засіданні 17.01.2013 представник позивача підтримав подану ним заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, просить її задовольнити, рішення господарського суду м. Києва від 19.04.2012 у справі № 5/270 скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні 17.01.2013 представники відповідача-1 підтримали заяву позивача.

Представник відповідача-2 проти задоволення заяви заперечив, з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши подану позивачем заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 8.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" визначено, що законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже, господарський суд вправі переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 112 Господарського процесуального кодексу України підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно із роз'ясненнями, наведеними в п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

Як на нововиявлену обставину, що є підставою для перегляду рішення господарського суду м. Києва від 19.04.2012, позивач посилається на факт незаконності та скасування з моменту прийняття постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 у справі № 2а-8035/12/2670 п. 2 розпорядження Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва № 453 від 28.05.1998 "Про переоформлення дозволів на користування малими архітектурними формами", згідно якого переоформлено дозвіл на користування торговельним комплексом малих архітектурних форм та ринком з відповідним статусом, що знаходиться по вул. А. Малишка, 3 з ТОВ "КВВФ "Сапсан" на ТОВ "Сапсан-СП", а також надано останньому в орендне користування земельну ділянку під комплексом та ринком терміном на три роки.

Під час розгляду заяви позивач ані в письмових, ані в усних поясненнях не змінював вищенаведену підставу для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

Так, із матеріалів справи вбачається, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 в адміністративній справі №2а- 8035/12/2670 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сапсан-СП" визнано протиправним та скасовано з моменту прийняття п. 2 розпорядження № 453 від 28.05.1998 "Про переоформлення дозволів на користування малими архітектурними формами" Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва, у зв'язку з цим позивач вважає, що висновок господарського суду про віднесення збудованого відповідачем-1 майна до малих архітектурних форм (а не об'єкту нерухомості, що належить відповідачу-2) ґрунтується на не чинному розпорядженні Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва № 453 від 28.05.1998.

Проте, із змісту рішення господарського суду м. Києва від 19.04.2012 у справі № 5/270 вбачається, що висновок про віднесення збудованого відповідачем-1 майна до малих архітектурних форм господарський суд зробив не лише на підставі розпорядження Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва № 453 від 28.05.1998, а в першу чергу на підставі первісного документу, яким оформлюються результати будівництва, - Акту приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкту, будинку, споруди від 13.05.1997, згідно з яким в результаті будівництва в експлуатацію було введено торгівельний комплекс із павільйонів та лотків загальною площею 1828 кв.м. (будівельно-монтажні роботи виконані фірмою "Сапсан" та фірмою "Поділля"). Господарським судом також було враховано проект "Упорядкування місць розміщення павільйонів та кіосків по вул. А. Малишко в Дніпровському районі м. Києва" від 1996 р., що був затверджений ТПК "Митець" та узгоджений з Художньою радою при Головному художнику м. Києва, за яким архітектура павільйонів комплексу мала формуватись головним чином основним структурним блоком - металевими павільйонними конструкціями.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що скасування адміністративним судом розпорядження Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва № 453 від 28.05.1998 не є фактичною обставиною, яка б спростовувала факт віднесення збудованого відповідачем-1 майна до малих архітектурних форм.

При цьому, із змісту рішення господарського суду м. Києва від 19.04.2012 вбачається, що господарський суд в позові відмовив не на підставі фактів, зазначених в розпорядженні Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва № 453 від 28.05.1998, а дійшовши висновку, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами того факту, що в результаті спільної діяльності позивача та відповідача-1 було створено об'єкти нерухомості, про які йшла мова в позовних вимогах та які знаходяться у власності відповідача-2, тобто, через недоведеність позивачем належними та допустимими доказами своїх позовних вимог.

Відтак, наявність чи відсутність під час розгляду справи по суті розпорядження Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва № 453 від 28.05.1998 не могло істотно вплинути на висновок господарського суду про недоведеність позовних вимог, а відсутність зазначеного розпорядження не могло бути наслідком прийняття господарським судом іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте, оскільки зазначене розпорядження не було підставою набуття відповідачем-2 права власності на спірне майно. Як зазначено в рішенні суду право власності у останнього виникло на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Київського комерційного арбітражу" від 26.07.2007, з урахуванням додаткового рішення від 14.01.2008 та ухвали про виправлення описки від 08.02.2008, а також ухвали Ленінського районного суду м. Луганська від 18.02.2008 про видачу виконавчого листа на вказані рішення третейського суду. Доказів скасування зазначеного рішення третейського суду та ухвали про видачу виконавчого листа сторонами суду не надано.

З огляду на вище зазначене, суд не вбачає правових підстав, передбачених ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, для перегляду рішення господарського суду м. Києва від 19.04.2012 за нововиявленими обставинами, оскільки відсутня одночасна наявність необхідних для цього трьох умов, визначених в п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами".

Крім того, відповідно до абз. 2 п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону, зокрема, статті 38 ГПК

Під час розгляду справи по суті позивач, заявляючи клопотання від 20.03.2012 про проведення судової будівельно-технічної експертизи (в проведенні якої судом було відмовлено), вже зазначав про статус об'єктів торговельного комплексу як об'єктів капітального будівництва.

Порушень норм процесуального права при вирішенні господарським судом питання з приводу призначення судової будівельно-технічної експертизи вищими судовими інстанціями при перегляді рішення господарського суду м. Києва від 19.04.2012 встановлено не було.

Отже, наведені позивачем в його заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами заперечення проти висновку господарського суду щодо віднесення збудованого відповідачем-1 майна до малих архітектурних форм, також не можуть вважатися нововиявленими обставинами, оскільки були предметом розгляду і перевірки господарського суду під час розгляду справи по суті.

Посилання позивача, як на підставу перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, на п. 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", згідно з яким скасування чи зміна нормативного акта, на якому ґрунтувалось судове рішення, може вважатись нововиявленою обставиною (в розумінні п. 1 ст. 112 ГПК) лише за умови, якщо в акті, яким скасовано чи змінено попередній, зазначено про надання йому зворотної сили, судом до уваги не береться, оскільки, по-перше, розпорядження Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва № 453 від 28.05.1998 не є нормативним актом; а по-друге, як було зазначено вище, відсутні необхідні для цього одночасно три умови.

Суд також враховує роз'яснення, наведені в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.1981 № 1 "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили", згідно із якими при розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку із скасуванням рішення, вироку, ухвали, постанови суду по іншій справі або постанови іншого органу необхідно мати на увазі, що скасування такого акта може бути визнано нововиявленою обставиною лише у тому випадку, коли суд обґрунтовував дане судове рішення цим актом чи виходив із вказаного акта, не посилаючись прямо на нього, і якщо вже прийнято новий акт, протилежний за змістом скасованому, або коли саме скасування акта означає протилежне вирішення питання. Під постановою іншого органу у цих випадках слід вважати як постанову органу державного управління, так і іншого (наприклад, господарського, кооперативного, профспілкового), в компетенцію якого входило вирішення питання.

Проте, як вже було зазначено вище, господарський суд безпосередньо не обґрунтовував своє рішення від 19.04.2012 про відмову в позові з мотивів недоведеності позивачем позовних вимог фактами, викладеними в скасованому розпорядженні Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва № 453 від 28.05.1998, а лише оцінив їх у сукупності з іншими доказами у справі (Актом приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкту, будинку, споруди від 13.05.1997, та проектом "Упорядкування місць розміщення павільйонів та кіосків по вул. А. Малишко в Дніпровському районі м. Києва"), в яких мова йшла про статус збудованого відповідачем-1 майна як малої архітектурної форми.

При цьому, слід зауважити, що сам по собі факт скасування розпорядження Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва № 453 від 28.05.1998 не означає втрату чинності Актом приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкту, будинку, споруди від 13.05.1997, згідно з яким в результаті будівництва в експлуатацію було введено торгівельний комплекс із павільйонів та лотків загальною площею 1828 кв.м. та не дозволяє автоматично зробити висновок, що в результаті спільної діяльності позивача та відповідача-1 було створено об'єкти нерухомості, які знаходяться у власності відповідача-2.

Судом також відхиляється посилання позивача в його заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 в адміністративній справі № 2а-6585/12/2670 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Сапсан-СП", якою без змін залишено постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2012 про скасування п. 10 рішення Київської міської ради від 01.03.2001 № 208/1185 "Про погодження місць розташування об'єктів", а саме "Погодження товариству з обмеженою відповідальністю "Сапсан-СП" за умови виконання п. 10.1 цього рішення, місце розташування торговельного комплексу на вул. Андрія Малишка, 5 у Дніпровському районі м. Києва орієнтовною площею 0,47 га, а також посилання представника позивача в його письмових поясненнях на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012, якою залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2012 в адміністративній справі №2а-9658/12/2670 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" до Київської міської ради, за участю третьої особи без самостійних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-СП" про скасування п. 12 рішення Київської міської ради від 27.05.2004 №281/1491 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", а саме в частині затвердження проекту відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП» для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу на вул. Андрія Малишка, 5 у Дніпровському районі м. Києва та передачі товариству з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП», за умови виконання п. 12.1 цього рішення, в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 0,50 га для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу на вул. Андрія Малишка, 5 у Дніпровському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови (0,30 га) та за рахунок земель міської забудови (0,20 га)".

Із змісту рішення господарського суду м. Києва від 19.04.2012, переглянути яке просить позивач, вбачається, що при вирішенні справи по суті господарський суд не досліджував та не покладав в основу рішення суду факти, зазначені в п. 10 рішення Київської міської ради від 01.03.2001 № 208/1185 "Про погодження місць розташування об'єктів" та п. 12 рішення Київської міської ради від 27.05.2004 №281/1491 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", а також не досліджував обставин, пов'язаних із прийняттям зазначених рішень Київської міської ради та породженими цими рішеннями наслідками.

За таких обставин, факт скасування адміністративним судом п. 10 рішення Київської міської ради від 01.03.2001 № 208/1185 "Про погодження місць розташування об'єктів" та п. 12 рішення Київської міської ради від 27.05.2004 №281/1491 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" в силу роз'яснень, наведених в абз. 4 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", є новими доказами, а не нововиявленими обставинами в розумінні ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, та не спростовує правильності зроблених в рішенні суду від 19.04.2012 висновків про недоведеність позовних вимог.

Що ж стосується всіх інших висновків, висловлених адміністративним судом в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 в адміністративній справі № 2а-8035/12/2670, ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 в адміністративній справі № 2а-6585/12/2670 та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 в адміністративній справі №2а-9658/12/2670, на які посилається позивач як на підтвердження статусу збудованого відповідачем-1 майна як нерухомого та відсутності у відповідача-2 права на спірне майно, то судом зазначені доводи не можуть бути взяті до уваги, оскільки за змістом роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наведеними в п. 10 постанови від 13.06.2007 № 8 "Про незалежність судової влади", правильність встановлення фактичних обставин в одній справі не може перевірятись, переоцінюватись і спростовуватись в іншому провадженні.

Встановлені адміністративним судом факти, на які посилається позивач на підтвердження своїх позовних вимог, також не можуть мати преюдиціальне значення при розгляді цієї господарської справи, оскільки відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду зазначених адміністративних справ в них позивач - ТОВ "А.К.В." не був стороною.

Судом також відхиляються письмові пояснення позивача від 17.01.2013 щодо незаконності Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 09.05.2006, яким ТОВ "Сапсан-СП" прийнято в експлуатацію торгівельний комплекс з будівлями, оскільки доказів визнання недійсними та скасування в установленому порядку зазначеного Акту позивачем не надано, а під час розгляду господарським судом цієї справи по суті цьому Акту давалася оцінка, що виключає можливість посилання на факт його незаконності як на нововиявлену обставину. В своїх письмових поясненнях від 17.01.2013 позивач фактично намагається переоцінити раніше досліджені судом докази, що є неприпустимим.

Так, в рішенні Європейського Суду з прав людини від 09.11.2004 в справі "Науменко проти України" (заява № 41984/98) висловлено правову позицію, згідно з якою "Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata…, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Відхилення від цього принципу можливе тільки, коли воно спричинене незалежними і непереборними обставинами.". Як встановлено вище, посилання позивачем на факт скасування розпорядження Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва № 453 від 28.05.1998, а також на вищенаведені рішення адміністративних судів, не є нововиявленими обставинами в розумінні норм Господарського процесуального кодексу України, а тому подана позивачем заява фактично спрямована на повторний розгляд справи без достатніх процесуальних підстав, що є порушенням принципу правової визначеності, а також властивостей виключності і неспростовності судового рішення, що є неприпустимим.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в п. 8.6 постанови від 26.12.2011 № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Позаяк, під час розгляду судом заяви про перегляд рішення господарського суду м. Києва від 19.04.2012 за нововиявленими обставинами, позивачем як заявником не було спростовано висновок господарського суду про недоведеність позовних вимог та не було доведено, що збудоване відповідачем-1 майно, яке згідно із Актом приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкту, будинку, споруди від 13.05.1997, є торгівельним комплексом із павільйонів та лотків загальною площею 1828 кв.м., являє собою належне відповідачу-2 нерухоме майно, право власності на яке просив визнати позивач.

Сам по собі факт скасування розпорядження Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва № 453 від 28.05.1998 не доводить, що в результаті спільної діяльності позивача та відповідача-1 було створено об'єкти нерухомості, які знаходяться у власності відповідача-2.

Крім того, відмовляючи в позові господарський суд в рішенні від 19.04.2012 послався також на недоведеність позивачем належними доказами (розрахунковими документами) надання відповідачу-1 фінансової допомоги, ненадання на вимогу суду примірника договору про спільну діяльність від 15.02.1995, недоведеність розміру частки, про визнання права на яку заявлено позов, шляхом надання обґрунтованого розрахунку, виходячи з розміру вкладу обох сторін договірних відносин.

Отже, за результатами розгляду заяви позивача судом не було встановлено, що факт скасування розпорядження Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва № 453 від 28.05.1998 може істотно вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену господарським судом в рішенні від 19.04.2012, та потягти ухвалення рішення про задоволення позову.

За таких обставин, заява позивача про перегляд рішення за нововиявленими обставинами є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

У зв'язку з тим, що суд відмовив позивачу (заявнику) в задоволенні заяви про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2012 у справі № 5/270 за нововиявленими обставинами через відсутність підстав для його перегляду, суд відмовляє в задоволенні поданих позивачем (заявником) заяв та клопотань зазначених вище, як безпідставних.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на заявника (позивача).

Керуючись ст.ст. 86, 112- 114 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд м. Києва

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "А.К.В." в задоволенні заяви про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2012 у справі № 5/270 за нововиявленими обставинами.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 19.04.2012 у справі № 5/270 залишити без змін.

Головуючий суддя: Т.В.Васильченко

Судді: В.П.Босий

А.І.Привалов