Постанова

від 06.03.2013 по справі 5/270

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2013 р. Справа№ 5/270

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Мартюк А.І.

Рєпіної Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: Фролькіс С.Е.

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «А.К.В.»

на ухвалу Господарського суду

міста Києва

від 17.01.2013р.

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «А.К.В.»

про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2012р. за нововиявленими обставинами

справа №5/270 (головуючий суддя Васильченко Т.В., судді Босий В.П., Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А.К.В.»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма «Сапсан»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП»

про визнання права власності, виділ частки у спільному майні та витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

19.04.2012р. Господарським судом міста Києва було винесено рішення по справі № 5/270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А.К.В.» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма «Сапсан» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП» про визнання права власності, виділ частки у спільному майні та витребування майна з чужого незаконного володіння, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2012р. рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2012р. у справі № 5/270 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.08.2012р. рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2012 у справі № 5/270 залишено без змін.

18.12.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «А.К.В.» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою від 05.12.2012р. про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2012р. у справі № 5/270 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.13р. відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «А.К.В.» в задоволенні заяви про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2012р. у справі № 5/270 за нововиявленими обставинами. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2012р. у справі № 5/270 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «А.К.В.» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2013 р. та задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «А.К.В.» про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2012р. у справі № 5/270 за нововиявленими обставинами.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Крім того, апелянт зазначив, що

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2013р. у справі №5/270, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2013р. «Про зміну складу колегії суддів» в зв'язку з перебуванням суддів Тищенко А.І. та Тарасенко К.В. у відпустці було доручено розгляд апеляційної скарги у справі №5/270 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів Мартюк А.І., Рєпіна Л.О.

06.03.2013р. через відділ діловодства до суду надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю присутності повноважного представника позивача на судовому засіданні 06.03.2013р.

Розглянувши в судовому засіданні дане клопотання, колегія суддів дійшла до висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Проте, позивачем відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника.

Представники позивача та відповідача 1 в засідання Київського апеляційного господарського суду 06.03.2013р. не з'явилися, були належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2013р. та поштовими повідомленням №08536728.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року).

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, позивач та відповідач 1 не скористалися належними їм процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 06.03.2013р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 17.01.2013р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «А.К.В.» - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 18.12.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «А.К.В.» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою від 05.12.2012р. про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2012р. у справі № 5/270 за нововиявленими обставинами.

Заява обґрунтована тим, що розпорядження Дніпровської районної держаної адміністрації м. Києва № 453 від 28.05.1998р. «Про переоформлення дозволів на користування малими архітектурними формами» (п. 2 якого було переоформлено дозвіл на користування торговельним комплексом малих архітектурних форм та ринком з відповідним статусом, що знаходиться по вул. А. Малишка, 3 з Товариства з обмеженою відповідальністю «КВВФ «Сапсан» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП», а також надано останньому в орендне користування земельну ділянку під комплексом та ринком терміном на три роки), і яке в свою чергу Господарський суд міста Києва поклав в основу свого рішення від 19.04.2012р. на підтвердження висновку про віднесення збудованого відповідачем-1 майна до малих архітектурних форм, було визнано протиправним та скасовано з моменту прийняття постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012р. у справі №2а-8035/12/2670. Зазначену обставину позивач вважає істотною, що є, на його думку, підставою для перегляду судового рішення.

Крім того, позивач також посилався на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012р. у справі №2а-6585/12/2670, якою було скасовано п.10 рішення Київської міської ради №208/1185 від 01.03.2001р. «Про погодження місць розташування об'єктів» (яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП» погоджено місце розташування торговельного комплексу на вул. А. Малишка, 5 орієнтовною площею 0,47 га) та встановлено факт будівництва і введення в експлуатацію спірного торговельного комплексу саме Товариства з обмеженою відповідальністю «КВВФ «Сапсан» в 1997році.

Згідно п. 8.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» визначено, що законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже, господарський суд вправі переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 112 Господарського процесуального кодексу України підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно із роз'ясненнями, наведеними в п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами», до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

Також, як на нововиявлену обставину позивач посилається на факт незаконності та скасування з моменту прийняття постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012р. у справі №2а-8035/12/2670 п. 2 розпорядження Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва №453 від 28.05.1998р. «Про переоформлення дозволів на користування малими архітектурними формами», згідно якого переоформлено дозвіл на користування торговельним комплексом малих архітектурних форм та ринком з відповідним статусом, що знаходиться по вул. А. Малишка, 3 з Товариства з обмеженою відповідальністю «КВВФ «Сапсан» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП», а також було надано останньому в орендне користування земельну ділянку під комплексом та ринком терміном на три роки.

Так, як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012р. в адміністративній справі №2а-8035/12/2670 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма «Сапсан» до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП» було визнано протиправним та скасовано з моменту прийняття п.2 розпорядження №453 від 28.05.1998р. «Про переоформлення дозволів на користування малими архітектурними формами» Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва, саме у зв'язку з цим позивач вважає, що висновок Господарського суду міста Києва про віднесення збудованого відповідачем-1 майна до малих архітектурних форм (а не об'єкту нерухомості, що належить відповідачу-2) ґрунтується на не чинному розпорядженні Дніпровської районної державної адміністрації м.Києва № 453 від 28.05.1998р.

Проте, як вбачається зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2012р. у справі № 5/270 висновок про віднесення збудованого відповідачем-1 майна до малих архітектурних форм Господарський суд міста Києва зробив не лише на підставі розпорядження Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва №453 від 28.05.1998р., а на підставі первісного документу, а саме акту приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкту, будинку, споруди від 13.05.1997р. , згідно з яким в експлуатацію в результаті будівництва було введено торгівельний комплекс із павільйонів та лотків загальною площею 1828 кв.м. (будівельно-монтажні роботи були виконані фірмою «Сапсан» та фірмою «Поділля»). Господарським судом міста Києва також було враховано проект «Упорядкування місць розміщення павільйонів та кіосків по вул. А. Малишко в Дніпровському районі м. Києва» від 1996 року., що був затверджений ТПК «Митець» та узгоджений з Художньою радою при Головному художнику м. Києва, за яким архітектура павільйонів комплексу мала формуватись головним чином основним структурним блоком - металевими павільйонними конструкціями.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скасування адміністративним судом розпорядження Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва № 453 від 28.05.1998р. не є фактичною обставиною, яка б спростовувала факт віднесення збудованого відповідачем-1 майна до малих архітектурних форм.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що вищевказане розпорядження було визнане протиправним проте на момент прийняття спірного рішення було чинними і суд першої інстанції обґрунтував своє рішення на підставі цього акту без надання йому правової оцінки, оскільки зі змісту рішення Господарського суду м. Києва від 19.04.2012р. вбачається, що Господарський суд міста Києва в позові відмовив не на підставі фактів, зазначених в розпорядженні Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва №453 від 28.05.1998р., а дійшовши висновку, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами того факту, що в результаті спільної діяльності позивача та відповідача-1 було створено об'єкти нерухомості, про які йшла мова в позовних вимогах та які знаходяться у власності відповідача-2, тобто, через недоведеність позивачем належними та допустимими доказами своїх позовних вимог.

Відтак, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність чи відсутність під час розгляду справи по суті розпорядження Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва № 453 від 28.05.1998 не могло істотно вплинути на висновок Господарського суду міста Києва про недоведеність позовних вимог, а відсутність зазначеного розпорядження не могло бути наслідком прийняття господарським судом іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте, оскільки зазначене розпорядження не було підставою набуття відповідачем-2 права власності на спірне майно.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що факт скасування розпорядження Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва № 453 від 28.05.1998р. не означає втрату чинності Актом приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкту, будинку, споруди від 13.05.1997р., згідно з яким в результаті будівництва в експлуатацію було введено торгівельний комплекс із павільйонів та лотків загальною площею 1828 кв.м. та не дозволяє автоматично зробити висновок, що в результаті спільної діяльності позивача та відповідача-1 було створено об'єкти нерухомості, які знаходяться у власності відповідача-2.

Як було зазначено в рішенні суду першої інстанції право власності у останнього виникло на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Київського комерційного арбітражу» від 26.07.2007р., з урахуванням додаткового рішення від 14.01.2008р. та ухвали про виправлення описки від 08.02.2008р., а також ухвали Ленінського районного суду м. Луганська від 18.02.2008р. про видачу виконавчого листа на вказані рішення третейського суду. Доказів скасування зазначеного рішення третейського суду та ухвали про видачу виконавчого листа сторонами суду не надано.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не вбачає правових підстав, передбачених ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, для перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2012р. за нововиявленими обставинами, оскільки була відсутня одночасна наявність необхідних для цього трьох умов, визначених в п. 2 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011р. № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами».

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне посилання скаржника на висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 192 від 27.01.1997 р., на доказ який не досліджувався судом при прийнятті рішення і не був покладений в висновки рішення суду, з огляду на наступне.

Так, згідно в п.2 абз. 3, 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» вбачається, що: Не може вважатися нововиявленою обставина, яка грунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту) так, не можуть вважатись такими обставини подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю природою є саме новими доказами».

Крім того, п.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» передбачає, що не можуть вважатись нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу XIII ГПК України господарський суд має винести ухвалу про залишення судового рішення без змін.

Судом першої інстанції також правомірно було відхилено посилання позивача на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012р. в адміністративній справі № 2а-6585/12/2670 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма «Сапсан» до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП», якою без змін залишено постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2012р. про скасування п. 10 рішення Київської міської ради від 01.03.2001р. № 208/1185 «Про погодження місць розташування об'єктів», а саме «Погодження товариству з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП» за умови виконання п. 10.1 цього рішення, місце розташування торговельного комплексу на вул. Андрія Малишка, 5 у Дніпровському районі м. Києва орієнтовною площею 0,47 га, а також посилання представника позивача в його письмових поясненнях на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012р., якою залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2012р. в адміністративній справі №2а-9658/12/2670 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма «Сапсан» до Київської міської ради, за участю третьої особи без самостійних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП» про скасування п. 12 рішення Київської міської ради від 27.05.2004р. №281/1491 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею», а саме в частині затвердження проекту відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП» для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу на вул. Андрія Малишка, 5 у Дніпровському районі м. Києва та передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП», за умови виконання п. 12.1 цього рішення, в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 0,50 га для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу на вул. Андрія Малишка, 5 у Дніпровському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови (0,30 га) та за рахунок земель міської забудови (0,20 га)».

Крім того, із змісту рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2012р. вбачається, що при вирішенні справи по суті господарський суд не досліджував та не покладав в основу рішення суду факти, зазначені в п. 10 рішення Київської міської ради від 01.03.2001р. № 208/1185 «Про погодження місць розташування об'єктів» та п. 12 рішення Київської міської ради від 27.05.2004 №281/1491 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею», а також не досліджував обставин, пов'язаних із прийняттям зазначених рішень Київської міської ради та породженими цими рішеннями наслідками.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт скасування адміністративним судом п. 10 рішення Київської міської ради від 01.03.2001р. № 208/1185 «Про погодження місць розташування об'єктів» та п.12 рішення Київської міської ради від 27.05.2004р. №281/1491 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» в силу роз'яснень, наведених в абз. 4 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами», є новими доказами, а не нововиявленими обставинами в розумінні ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, та не спростовує правильності зроблених в спірному рішенні суду від 19.04.2012р. висновків про недоведеність позовних вимог.

Що ж стосується всіх інших висновків, висловлених адміністративним судом в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 в адміністративній справі № 2а-8035/12/2670, ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 в адміністративній справі № 2а-6585/12/2670 та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 в адміністративній справі №2а-9658/12/2670, на які посилається позивач як на підтвердження статусу збудованого відповідачем-1 майна як нерухомого та відсутності у відповідача-2 права на спірне майно, то колегією суддів зазначені доводи не можуть бути взяті до уваги, оскільки за змістом роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наведеними в п. 10 постанови від 13.06.2007 № 8 «Про незалежність судової влади», правильність встановлення фактичних обставин в одній справі не може перевірятись, переоцінюватись і спростовуватись в іншому провадженні.

Встановлені адміністративним судом факти, на які посилається позивач на підтвердження своїх позовних вимог, також не можуть мати преюдиціальне значення при розгляді цієї господарської справи, оскільки відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду зазначених адміністративних справ в них позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «А.К.В.» не було стороною.

Судом також відхиляються письмові пояснення позивача від 17.01.2013 щодо незаконності Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 09.05.2006, яким ТОВ "Сапсан-СП" прийнято в експлуатацію торгівельний комплекс з будівлями, оскільки доказів визнання недійсними та скасування в установленому порядку зазначеного Акту позивачем не надано, а під час розгляду господарським судом цієї справи по суті цьому Акту давалася оцінка, що виключає можливість посилання на факт його незаконності як на нововиявлену обставину. В своїх письмових поясненнях від 17.01.2013 позивач фактично намагається переоцінити раніше досліджені судом докази, що є неприпустимим.

Крім того, в апеляційній скарзі скаржник посилається, що реєстрація Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 09.05.2006 р. під номером 237 в Управлінні державного архітектурно-будівельногоконтролю Київської Міської Ради не здійснювалась та те, що згідно з Листом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Київської Міської Ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП» чи інші особи за отриманням дозволу на виконання будівельних робіт за адресою: м. Київ, вулиця Малишко,3 та м. Київ, вулиця Малишко,5 в період з 1998 року по 2009 рік до управління не звертались і будь-які дозволи на виконання будівельних робіт на земельній ділянці по вул.Малишко, 3 (5) у місті Києві, в тому числі Дозвіл № 2423, Товариству з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП» чи іншим особам не видавався, але ці посилання не можуть бути взяти до уваги, оскільки доказів визнання недійсними та скасування в установленому порядку зазначеного Акту заявником не надано, а під час розгляду господарської цієї справи по суті цьому Акту давалася оцінка, що виключає можливість посилання на факт його незаконності як на нововиявлену обставину.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні вищезазначеної заяви.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та встановленні в ухвалі місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та обґрунтовано в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином провірив правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те що прийнята господарським судом ухвала відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості підстав для скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, ухвала Господарського суду міста Києва від 17.01.2013р. у справі №5/270 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «А.К.В.» задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянтів.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «А.К.В.», залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2013р. у справі №5/270 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №5/270 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Сулім В.В.

Судді Мартюк А.І.

Рєпіна Л.О.