Ухвала

від 23.01.2013 по справі 6/506

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" січня 2013 р. м. Київ К-1104/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2009 року у справі №6/506 (№22-а-42216/08) за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 04.09.2008 №0001931704/0, від 27.03.2008 №0001931704/2, від 02.04.2008 №0000001931704/3, якими позивачеві визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 29951,50грн., у тому числі 19061,00грн. основного платежу та 10890,50грн. -штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2009 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 30.12.2009 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 15.01.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2009 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», абз. 2 ст. 6 Указу Президента від 03.07.19980 року №727/98 «Про спрощену оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, пп. 25.2.1 п. 25.2 Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000р. №79, ст.ст. 7, 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту №9534/17-4-НОМЕР_1 від 21.08.2007, складеного за результатом виїзної планової перевірки фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 16.02.2005 по 30.06.2007, та за результатом апеляційного узгодження, податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення 04.09.2008 №0001931704/0, від 27.03.2008 №0001931704/2, від 02.04.2008 №0000001931704/3, якими позивачеві визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 29951,50грн., у тому числі 19061,00грн. основного платежу та 10890,50грн. -штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 2.2, п.п. 2.6.1 п. 2.6 ст. 2 «Порядку заповнення та подання_ податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166, п.п. «а»п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»внаслідок неподання до податкового органу декларацій з ПДВ за квітень 2006 року, за січень - червень 2007 року (строк подання-протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця), порушення терміну подання до ДПІ декларації з ППВ за серпень 2005 року (дата подання 21.09.2005); та порушення п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»п. 1.1 ст. 1, п.2.2, пп..2.6.1 п. 2.6 ст. 2 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166 внаслідок заниження податкових зобов'язань за липень, серпень, вересень 2005 року на суму 2608,00грн., 3424,00грн., 161,00грн. відповідно; за жовтень, листопад, грудень 2006 року на суму 1611,00грн., 9000,00грн., 923,00грн. відповідно; за січень, лютий, травень 2007 року на суму 250,00грн., 491,00грн., 593,00грн. відповідно. До складу податкових зобов'язань у податкових деклараціях відповідних звітних (податкових) періодів не включено суми ПДВ при отриманні коштів на розрахунковий рахунок за продані товари та надані послуги.

Судом встановлено, що позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом платника податку на додану вартість від 11.03.2005 НОМЕР_2. У періоді, який перевірявся позивач здійснював роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами з 01.05.2005 по 30.09.2005; в період з 01.10.2005 по 30.09.2006 господарська діяльність не проводилася; з 01.10.2006 по 30.06.2007 здійснювалася діяльність у сфері громадського харчування (організація комплексних обідів, фуршетів тощо) за замовленням згідно укладених договорів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 01.10.2006 він перейшов з загальної системи оподаткування на спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів підприємництва». Позивач вважає, що для анулювання реєстрації позивача як платника на додану вартість було дві підстави - це перехід позивача на спрощену оподаткування, та подання ним декларацій, які свідчили про відсутність оподатковуваних поставок протягом 12 місяців -з жовтня 2005 року по вересень 2006 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач у період з 11.03.2005 по 30.06.2007 до податкового органу не звертався з заявою про обрання спеціального режиму оподаткування та зміну порядку нарахування та сплати податку на додану вартість.

Разом з тим, судом залишено поза у вагою, що відповідно до підпункту «ґ»пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація платника податку діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Вказана норма кореспондується з приписами підпункту «ґ»пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 №79 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за №208/4429, відповідно до якого реєстрація діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону, якщо, зокрема, особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

За приписами пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б»- «е»цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

Проте, всупереч закріпленому в статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України принципу офіційного з'ясування обставин справи суди попередніх інстанцій лише вказали на порушення позивачем процедури анулювання реєстрації його як платника податку на додану вартість, натомість ні суд першої інстанції, ані апеляційний суд не вжили належних заходів для встановлення фактичних обставин, пов'язаних із діями податкового органу щодо анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2009 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв