Рішення

від 24.01.2013 по справі 28/5014/2825/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.01.13 Справа № 28/5014/2825/2012

Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М., розглянувши матеріали за позовом

Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м. Луганськ

до Публічного акціонерного товариства «Луганськводбуд», м. Луганськ

про стягнення 29 410 грн. 83 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Бєлкіна О.М., довіреність № 114-д від 12.12.2012, юрисконсульт юридичного відділу;

від відповідача: Попов О.М., представник за довіреністю б/н від 17.01.2013; Друзенко М.М., представник за довіреністю № 01-01-279 від 21.11.2012

суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 27 098 грн. 67 коп. за договором постачання теплової енергії № 386 від 22.10.2008, пені у сумі 1429 грн. 52 коп., 3% річних у сумі 623 грн. 25 коп.

Заявою від 16.01.2013 позивач збільшив позовні вимоги по стягненню 3% річних, в якій просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 882 грн. 64 коп.

Збільшення позовних вимог є правом позивача згідно ст. 22 ГПК України, тому суд приймає дану заяву до розгляду.

Підставою свого позову позивач зазначив неналежне виконання відповідачем свого обов'язку по оплаті отриманої теплової енергії за договором № 386 від 22.10.2008 за період з квітня 2009 року по вересень 2012 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву № 01-01-280 від 22.11.2012 визнав позовні вимоги частково на суму 13 376 грн. 73 коп., в іншій частині позовні вимоги відповідач вважає необґрунтованими та незаконними. Так, відповідач посилається на те, що за період з жовтня 2009 року по серпень 2012 року ним спожито теплову енергію на суму 87 880 грн. 73 коп., яка ним оплачена у сумі 74 504 грн. Щодо вимог позивача за період до жовтня 2009 року відповідач просить до них застосувати строк позовної давності. Відповідач також зазначив про те, що ним була здійснена часткова оплата теплової енергії за вересень - жовтень 2012 року у сумі 3763 грн. 99 коп.

У доповненні до відзиву від 05.12.2012 відповідач вважає, що сторони договору досягли з усіх істотних умов договору 12.08.2009, тому відповідач вважає 12.08.2009 початком строку дії договору. Це, на його думку, підтверджується наданими позивачем копіями рахунків № 383 від 19.12.2012 за період з серпня по грудень 2008 року, в яких підставою для нарахування плати за тепло визначений договір № 386 за вересень 2003 року, який відповідач вважає пролонгованим на 2007- 2008 роки та на період з січня по 12.08.2009 року.

Відповідач у доповненні до відзиву визнав позовні вимоги в частині тих вимог, що виникли в межах строку дії договору; відповідач визнав позовні вимоги позивача у сумі 15 325 грн. 97 коп. Вимоги позивача про стягнення суми боргу 11 772 грн. 70 коп. відповідач вважає необґрунтованими, оскільки вважає зазначене позивачем сальдо у сумі 27 041 грн. 68 коп. не підтвердженим ніякими доказами та період, за який виникла ця заборгованість, не входить до періоду існування правовідносин за договором, який почав діяти з 12.08.2009. Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за період з квітня по липень 2009 року у сумі 4070 грн. 48 коп., відповідач вважає, що зазначений період також не входить до періоду існування правовідносин за договором. Відповідач також частково визнав вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 433 грн. 80 коп.

У доповненні до відзиву № 2 від 10.01.2013 відповідач зазначив, що договір № 386 від 22.10.2008 почав діяти з 12.08.2009 (з моменту погодження сторонами істотних умов договору). Позивачем до позову надані копії рахунків № 383 від 19.12.2012 за період з серпня по грудень 2008 року, в яких підставою нарахування плати за тепло визначений договір № 386 за вересень 2003 року. Відповідач вказує про те, що предметом даної справи є заборгованість відповідача, що виникла за договором № 386 від 22.10.2008, а тому, на його думку, заборгованість за договором № 386 від 19.09.2003 за період по грудень 2008 року в межах даної справи не може бути розглянута.

Щодо заборгованості у сумі 27041 грн. 68 коп., яку позивач зазначив як сальдо на 01.04.2009, відповідач зазначив, що ніякими доказами вона не підтверджена. Надані позивачем рахунки за період з січня по березень 2009 року датовані 19.12.2012, тому дані рахунки, на думку відповідача, не можуть бути належно оформленими первинними документами (а.с. 121, том № 2).

У доповненні до відзиву № 3 від 18.01.2013 відповідач зазначив про те, що заборгованість за договором № 386 від 19.09.2003 існує за період з лютого по серпень 2009 року у сумі 12 747 грн. 12 коп. Відповідач вважає, що дані вимоги позивача по стягненню даної заборгованості не підлягають задоволенню, оскільки предметом даного позову є заборгованість, яка виникла за іншим договором. Крім того, рахунки на сплату послуг відповідачу за період з лютого по серпень 2009 року не пред'являлись. Як зазначає відповідач, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 14 351 грн. 38 коп., яка виникла за договором № 386 (укладеним у вересні 2009 року), не підлягають до задоволення, оскільки рахунки для сплати цих послуг відповідачу також не пред'являлись. Відповідач також зазначає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача по стягненню пені та 3% річних, оскільки відповідач не допустив прострочення виконання зобов'язань по договору у зв'язку з не пред'явленням позивачем вимоги (рахунку) для сплати послуг за договором.

В судовому засіданні 18.01.2013 у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 24.01.2013. Рішення приймається у судовому засіданні 24.01.2013.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області

в с т а н о в и в:

Між сторонами у справі укладено договір на поставу теплової енергії № 386 від 22.10.2008, за умовами якого постачальник (позивач) бере на себе зобов'язання подавати споживачу (відповідачу) теплову енергію необхідної якості в необхідних розрахункових та договірних об'ємах до межі балансової приналежності, а споживач (відповідач) зобов'язується сплачувати отриману теплову енергію в повному обсязі по встановленим тарифам в строки, визначені даним договором.

Відповідно до п. 7.1 договору розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться в грошовій формі за затвердженими тарифами на підставі виставлених постачальником рахунків, які направляються споживачу поштою або вручаються під розпис.

За умовами п. 7.2 договору споживач здійснює оплату за надані послуги за поставлену енергію до приміщень, які йому належать на праві власності або знаходяться в оренді у споживача, не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Даний договір діє з 01.10.2008 до 01.10.2011.

Відповідно до п. 11.4 договору договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо до закінчення строку його дії про його розірвання не буде заявлено письмово жодною із сторін.

Договір підписано з протоколом розбіжностей, які узгоджені сторонами протоколом узгодження розбіжностей 12.08.2009 (а.с. 42, том № 1).

На виконання умов договору постачальник поставив відповідачу теплову енергію в обсягах, обумовлених договором.

На оплату наданих послуг позивачем було виставлено відповідачу рахунки: за квітень 2011 року у сумі 3027 грн. 72 коп., травень 2011 року у сумі 1017 грн. 30 коп., червень 2011 року у сумі 1017 грн. 30 коп., липень 2011 року у сумі 1017 грн. 30 коп., серпень 2011 року у сумі 1017 грн. 30 коп., вересень 2011 року у сумі 1017 грн. 30 коп., жовтень 2011 року у сумі 2314 грн. 34 коп., листопад 2011 року у сумі 4 368 грн., грудень 2011 року у сумі 4368 грн., січень 2012 року у сумі 4368 грн., лютий 2012 року у сумі 4368 грн., березень 2012 року у сумі 4368 грн., квітень 2012 року у сумі 2134 грн. 20 коп., липень 2012 року у сумі 1017 грн. 30 коп., серпень 2012 року у сумі 1017 грн. 30 коп., червень 2012 року у сумі 1017 грн. 30 коп., травень 2012 року у сумі 1017 грн. 30 коп., січень 2009 року у сумі 3767 грн. 94 коп., лютий 2009 року у сумі 3767 грн. 94 коп., березень 2009 року у сумі 4156 грн. 15 коп., квітень 2009 року у сумі 4156 грн. 15 коп., травень 2009 року у сумі 1931 грн. 14 коп., червень 2009 року у сумі 974 грн. 62 коп., липень 2009 року у сумі 870 грн. 85 коп., серпень 2009 року у сумі 974 грн. 62 коп., вересень 2009 року у сумі 974 грн. 62 коп., жовтень 2009 року у сумі 1537 грн. 77 коп., листопад 2009 року у сумі 3884 грн. 24 коп., січень 2011 року у сумі 3884 грн. 24 коп., грудень 2009 року у сумі 3884 грн. 24 коп., січень 2010 року у сумі 3884 грн. 24 коп., лютий 2010 року у сумі 3884 грн. 24 коп., березень 2010 року у сумі 3884 грн. 24 коп., квітень 2010 року у сумі 1556 грн. 54 коп., травень 2010 року у сумі 974 грн. 62 коп., червень 2010 року у сумі 974 грн. 62 коп., липень 2010 року у сумі 974 грн. 62 коп., серпень 2010 року у сумі 974 грн. 62 коп., вересень 2010 року у сумі 974 грн. 62 коп., жовтень 2010 року у сумі 974 грн. 62 коп., листопад 2010 року у сумі 4541 грн. 26 коп., грудень 2010 року у сумі 3884 грн. 24 коп., лютий 2011 року у сумі 4368 грн., березень 2011 року у сумі 4368 грн. (а.с. 133-150, том № 1, а.с. 2- 14, 53- 105 том № 2).

Дані рахунки містять посилання на договір № 386 від 22.10.2008 та направлені відповідачу засобами поштового зв'язку.

Також позивачем виставлені рахунки: за серпень 2008 року у сумі 701 грн. 51 коп., вересень 2008 року у сумі 701 грн. 51 коп., жовтень 2008 року у сумі 701 грн. 51 коп., листопад 2008 року у сумі 2197 грн. 67 коп., грудень 2008 року у сумі 4009 грн. 99 коп. (а.с. 43-52 том № 2). Ці рахунки надані позивачем на вимогу суду для підтвердження наявності заборгованості, яка існувала до 01.04.2009.

Дані рахунки містять посилання на договір № 386 за вересень 2003 року та направлені відповідачу засобами поштового зв'язку.

Позивач виставив відповідачу претензію № 15/42-4/553 від 29.02.2012, в якій позивач просив відповідача погасити заборгованість у сумі 39 963 грн. 27 коп., яка виникла станом на 01.02.2012.

Відповідач у відповіді на претензію вказав, що заборгованість станом на 01.02.2012 за договором № 386 від 22.10.2008 складає 37 837 грн. 59 коп. Цю заборгованість повинні сплатити мешканці гуртожитку відповідача за поставку теплової енергії (а.с. 16, том № 2).

Згідно наданому розрахунку позивача, відповідач послуги з теплопостачання за період з квітня 2009 року по серпень 2012 року у повному обсязі не сплатив, тому у нього виникла заборгованість у сумі 27 098 грн. 67 коп. (з урахуванням сальдо на 01.04.2009 у сумі 27 041 грн. 68 коп.), що стало підставою для звернення з даним позовом.

Позивач у позові про стягнення заборгованості у сумі 27098 грн. 67 коп. за період з квітня 2009 року по серпень 2012 року зазначив, що вказана заборгованість виникла внаслідок невиконання відповідачем умов договору № 386 від 22.10.2008 на постачання теплової енергії.

Відповідач у відзиві та доповненнях до відзиву зазначає про те, що вищезазначений договір був підписаний з його боку з протоколом розбіжностей, які були узгоджені сторонами тільки 12.08.2009 протоколом узгодження розбіжностей, підписаним сторонами, внаслідок чого договір № 386 від 22.10.2008 почав діяти тільки з 12.08.2009 і надані позивачем послуги до цієї дати не можуть вважатися наданими на підставі договору № 386 від 22.10.2008. На думку відповідача, в період з 22.10.2008 по 12.08.2009 продовжував діяти раніш укладений договір № 386 від 19.09.2003 (а.с. 106-108, том № 2).

Суд не погоджується з наведеними доводами відповідача, оскільки відповідач не довів своєчасність складання протоколу розбіжностей до договору № 386 від 22.10.2008 - протокол розбіжностей (а.с. 24, том № 2) не містить дату його складання; докази надсилання протоколу розбіжностей, складеного відповідачем, сторонами не надані, а протокол узгодження розбіжностей складений 12.08.2009 (а.с. 25, том № 2).

Згідно ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Оскільки укладання договору на теплопостачання є обов'язковим згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про теплопостачання», а позивач у 20-денний строк не передав на вирішення господарського суду розбіжності, які на той час не були врегульовані, то спірні пункти договору № 386 від 22.10.2008 вважаються прийнятими в редакції відповідача.

Розрахунок заборгованості в період з квітня 2008 року по серпень 2009 року проведений позивачем з урахуванням узгоджених сторонами в протоколі узгодження розбіжностей до договору від 12.08.2009 величин теплового навантаження та опалювальної площі (в додатку № 1 до договору - опалювальна площа зменшена до 711, 4 кв.м., а максимальне навантаження - до 130422; у п. 21.1 - зменшене максимальне теплове навантаження до 0,130422 ккал/год). Саме такі дані застосував позивач у своєму розрахунку вартості поставленої теплової енергії, тобто обґрунтовано застосував нові величини опалювальної площі та теплового навантаження.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Відповідач не погоджується з існуванням сальдо на 01.04.2009 в сумі 27 041 грн. 68 коп., яке позивач зазначив у своєму розрахунку, та з проведеним відповідачем віднесенням платежів відповідача на покриття заборгованості, оскільки таке віднесення позивач провів не в той період, який був зазначений відповідачем у платіжному документі.

На вимогу суду позивач здійснив перерахунок суми заборгованості та врахував саме ті періоди, які зазначив відповідач у платіжних документах.

Крім того, новий розрахунок містить незаявлений у позові період нарахувань плати за теплову енергію з жовтня 2008 року по квітень 2009 року та проведені в цей період оплати відповідача - з метою з'ясування наявності існування сальдо станом на 01.04.2009. Спірний період за позовом як був, так і залишається - квітень 2009 року по серпень 2012 року.

Позивач обґрунтовано зарахував оплати відповідача по платіжним документам, в яких не вказаний період, за який проводиться оплата наданих послуг з теплопостачання, в погашення заборгованості минулого періоду. Позивач довів існування сальдо (заборгованості) станом на 01.04.2009 в сумі 27 041 грн. 68 коп., яка в подальшому була погашена відповідними платежами відповідачем, що підтверджується розрахунком суми боргу з жовтня 2008 року, який позивач надав суду 17.01.2013.

З урахуванням викладеного, заборгованість за надані відповідачу послуги виникла в період з квітня 2010 року по вересень 2012 року і складає 27 098 грн. 67 коп. Відповідач визнав наявність заборгованості за договором № 386 (як він вважає укладеним у вересні 2009 року) в сумі 14 351 грн. 38 коп., але вважає, що вона не підлягає стягненню у зв'язку з тим, що рахунки для сплати послуг відповідачу не пред'являлись.

Суд не погоджується з доводами відповідача, оскільки позивач надав всі рахунки, направлені відповідачу у спірному періоді з доказами їх направлення відповідачу -реєстрами, засвідченими штемпелем підприємства поштового зв'язку.

Ці рахунки датовані саме тим місяцем, за який нарахована плата, а дата « 05.12.2012», за поясненням позивача від 17.01.2013, є датою роздрукування цих рахунків. Не має значення для вирішення даного спору надання рахунків, виставлених в період з січня 2008 року по лютий 2009 року, після порушення провадження у справі; вказані рахунки також були направлені відповідачу своєчасно, а дата 19.12.2012 - є датою роздрукування цих рахунків. Крім того, вказані рахунки не відносяться до спірного періоду і мають значення для встановлення факту існування заборгованості попереднього періоду з метою визначення вірності проведених позивачем зарахувань оплати по тим платіжним документам, які не мають зазначення періоду оплати.

Суд враховує те, що відповідач листом № 01-0163 від 18.03.2012 визнав претензію позивача № 15/42-4/553 від 29.02.2012 (а.с. 16 том № 2), в якій значилась заборгованість відповідача станом на 01.02.2012 в сумі 37 837 грн. 59 коп., з наявністю якої відповідач погодився повністю.

Як слідує з розрахунку позивача та наданих ним рахунків, в подальшому в період з 01.02.2012 по 01.09.2012 позивачем надано було послуг на суму 13 199 грн. 20 коп., а відповідачем проведена оплата за цей період лише в сумі 4368 грн., тобто після 01.02.2012 несплачена сума боргу склала 8751 грн.

Таким чином, визнана у відповіді на претензію заборгованість станом на 01.02.2012 у сумі 37 837 грн. 59 коп. разом з заборгованістю у сумі 8751 грн. значно перевищує суму позову, але вищезазначена сума боргу 37 837 грн. 59 коп. станом на 01.02.2012 позивачем в цьому розмірі не доведена і стягується менша сума.

Те, що в рахунках за жовтень 2008 року (а.с. 47, том № 2), листопад 2008 року (а.с. 49, том № 2) та грудень 2008 року (а.с. 51, том № 2) позивач зазначив договір № 386 від вересня 2003 року не має значення для вирішення даної справи, оскільки ці рахунки не відносяться до спірного періоду і не свідчать про укладання договору № 386 від 22.10.2008 саме з 12.08.2009, так як у рахунку за січень 2009 року (а.с. 53, том № 2) позивачем вже зазначений договір № 386 від 22.10.2008.

Згідно викладеному, суд погоджується з наданим позивачем 17.01.2013 розрахунком заборгованості і вважає доведеним існування заборгованості за відповідачем за надані послуги з теплопостачання в період з квітня 2010 року по вересень 2012 року у сумі 27 098 грн. 67 коп., яка підлягає стягненню з відповідача. До квітня 2010 року заборгованість є погашеною відповідними платежами відповідача, що відповідачем не спростовано. Ця сума заявлена в межах строку позовної давності, тому підстави для застосування позовної давності до цих вимог відсутні.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення пені у сумі 1429 грн. 52 коп., 3% річних у сумі 882 грн. 64 коп. (з урахуванням заяви відповідача про збільшення позовних вимог).

Оскільки матеріалами справи доведено прострочення виконання зобов'язань відповідача по оплаті наданих послуг, нарахування пені, 3% річних є правомірним.

Відповідно до п. 8.2.2 договору у разі прострочення платежу за спожиту теплову енергію, споживач сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Позивачем пеня обрахована за кожним рахунком окремо у загальній сумі 1429 грн. 52 коп.

Так, за рахунком:

за серпень 2011 року пеня нарахована за період з 21.09.2011 по 21.03.2011 у сумі 78 грн. 62 коп.,

за вересень 2011 року - за період з 21.10.2011 по 19.05.2012 у сумі 78 грн. 24 коп.,

за жовтень 2011 року - за період з 21.11.2011 по 20.05.2012 у сумі 176 грн. 99 коп.,

за листопад 2011 року - за період з 21.12.2012 по 19.06.2012 у сумі 332 грн. 27 коп.,

за січень 2012 року - за період з 21.02.2012 по 20.08.2012 у сумі 328 грн. 56 коп.,

за лютий 2012 року - за період з 21.03.2012 по 31.08.2012 у сумі 292 грн. 65 коп.,

за квітень 2012 року - за період з 21.05.2012 по 31.08.2012 у сумі 120 грн. 44 коп.,

за червень 2012 року - за період з 21.07.2012 по 31.08.2012 у сумі 17 грн. 56 коп.,

за липень 2012 року - за період з 21.08.2012 по 31.08.2012 у сумі 4 грн. 18 коп.

Дані нарахування пені є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, відповідачем погашена заборгованість, зокрема, за серпень 2011 року, січень - лютий 2012 року, тому нараховування пені за ці місяці є необґрунтованим.

Також, згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача за вересень 2011 року становить 752 грн. 46 коп., тому саме з цієї заборгованості слід нараховувати пеню. В цьому розрахунку позивач також допустив порушення приписів ч. 6 ст. 232 ГК України щодо періоду нарахування пені.

Суд також зауважує, що за рахунком за листопад 2011 року пеня позивачем нарахована за загальний період з 21. 12.2012 по 19. 06.2012 у сумі 332 грн. 27 коп., що є неможливим, оскільки початком нарахування є грудень 2012 року, а кінцевою датою червень 2012 року. В той же час, позивач за цим рахунком зробив розбивку по періодам нарахування пені, враховуючи різний розмір облікової ставки НБУ. Так, перший період становить з 21.12.2012 по 22.03.2012, а другий - з 23.03.2012 по 19.06.2012, тому судом приймається розрахунок пені позивача, зроблений за період з 23.03.2012 по 19.06.2012.

При розрахунку пені за квітень 2012 року позивач обчислив пеню за період з 21.05.2012 по 31.08.2012, виходячи з суми боргу 2134 грн., у сумі 90 грн. 34 коп. та за період з 21.06.2012 по 31.08.2012, виходячи з суми боргу 1017 грн. 30 коп., у сумі 30 грн. 10 коп., усього у сумі 120 грн. 44 коп. З розрахунку суми боргу вбачається, що заборгованість відповідача за квітень 2012 року становить 2134 грн. 20 коп., яка не змінювалась і існує саме в цій сумі, тому саме з цієї заборгованості слід обчислювати пеню, натомість позивач за квітень 2012 року обчислив пеню двічі, що є неприпустимим у відповідності до приписів ст. 61 Конституції України, якою передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, обґрунтованим розрахунком пені є:

за вересень 2011 року - за період з 21.10.2011 по 21.04.2012 (період визначений судом відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України) у сумі 58 грн. 07 коп.,

за жовтень 2011 року - за період з 21.11.2011 по 20.05.2012 у сумі 176 грн. 99 коп.,

за листопад 2011 року - за період з 23.03.2012 по 19.06.2012 у сумі 159 грн. 76 коп.,

за квітень 2012 року - за період з 21.05.2012 по 31.08.2012, виходячи з суми боргу 2134 грн. 20 коп., у сумі 90 грн. 34 коп.,

за червень 2012 року - за період з 21.07.2012 по 31.08.2012 у сумі 17 грн. 56 коп.,

за липень 2012 року - за період з 21.08.2012 по 31.08.2012 у сумі 4 грн. 18 коп., усього 506 грн. 90 коп., яка підлягає до задоволення у цьому розмірі.

У задоволенні вимог позивача по стягненню пені у сумі 922 грн. 62 коп. слід відмовити за необґрунтованістю.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача 3% річних обчислені за кожним рахунком окремо.

Так, за квітень 2010 року 3% річних нараховані за період з 21.05.2010 по 31.08.2012 у сумі 104 грн. 35 коп., за травень 2010 року - за період з 21.06.2010 по 31.08.2012 у сумі 64 грн. 24 коп., за червень 2010 року - за період 21.07.2010 по 31.08.2012 у сумі 61 грн. 84 коп., за липень 2010 року - за період з 21.08.2010 по 31.08.2012 у сумі 59 грн. 36 коп., за серпень 2011 року - за період з 21.09.2010 по 31.08.2012 у сумі 56 грн. 88 коп., за вересень 2010 року - за період з 21.10.2010 по 31.08.2012 у сумі 54 грн. 47 коп., за жовтень 2010 року - за період з 21.11.2010 по 31.08.2012 у сумі 51 грн. 99 коп., за листопад 2010 року - за період з 21.12.2010 по 31.08.2012 у сумі 231 грн. 04 коп., за вересень 2011 року - за період з 21.10.2011 по 31.08.2012 у сумі 25 грн., за жовтень 2011 року - за період з 21.11.2011 по 31.08.2012 у сумі 54 грн. 02 коп., за листопад 2011 року - за період з 21.12.2012 по 31.08.2012 у сумі 91 грн. 19 коп., за квітень 2012 року - за період з 21.05.2012 по 31.08.2012 у сумі 17 грн. 89 коп., за травень 2012 року - за період з 21.06.2012 по 31.08.2012 у сумі 6 грн. 02 коп., за червень 2012 року - за період з 21.07.2012 по 31.08.2012 у сумі 3 грн. 51 коп., за липень 2012 року - за період з 21.08.2012 по 31.08.2012 у сумі 0,84 грн., усього у сумі 882 грн. 64 коп.

Даний розрахунок є обґрунтованим, тому вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 882 грн. 64 коп. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а за правилами ст. 34 цього кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що позивачем, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, доведено наявність боргу відповідача у заявленому розмірі та обґрунтованість і правомірність нарахування 3% річних, натомість відповідачем це не спростовано та не підтверджено належними доказами іншого, тому позов підлягає задоволенню в частині вимог по стягненню суми боргу та 3% річних. Вимоги позову про стягненню пені судом задовольняються частково у сумі 506 грн. 90 коп., у задоволенні цих вимог у сумі 922 грн. 62 коп. слід відмовити.

Відповідно до статей 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до Публічного акціонерного товариства «Луганськводбуд» про стягнення 29 410 грн. 83 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Луганськводбуд» , м. Луганськ, м. Олександрівськ, вул. Нова, 2, ідентифікаційний код 01035549, на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» , м. Луганськ, вул. Куракіна, 23а, ідентифікаційний код 24047779, заборгованість у сумі 27098 грн. 67 коп., пеню у сумі 506 грн. 90 коп., 3% річних у сумі 882 грн. 64 коп., судовий збір у сумі 1559 грн. 01 коп., видати наказ позивачу.

3. У задоволенні позову Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до Публічного акціонерного товариства «Луганськводбуд» про стягнення пені у сумі 922 грн. 62 коп. відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 29.01.2013 .

Суддя І.В. Семендяєва