Постанова

від 12.02.2014 по справі 28/5014/2825/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.02.2014 р. справа №28/5014/2825/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Марченко О.А. секретаря Валової В.Ю. від позивача:Бєлкіна О.М., представник за дов. від 19.12.13р. № 143-д від відповідача:Попов О.М., представник за дов. від 07.02.14р. № 01/01-28 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Луганськводбуд» м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 24.01.2013 року у справі№28/5014/2825/2012 (суддя Семендяєва І.В.) за позовомЛуганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» м.Луганськ до відповідача Публічного акціонерного товариства «Луганськводбуд» м.Луганськ простягнення 29410,83грн. ВСТАНОВИВ:

09.11.2012 року Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» м.Луганськ звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Луганськводбуд» м.Луганськ про стягнення заборгованості за договором на постачання теплової енергії №386 від 01.10.2008р. у розмірі 27098,67грн., пені у розмірі 1429,52грн., 3% річних у розмірі 623,25грн. (т.1 а.с.2-3).

Заявою від 16.01.2013р. позивач збільшив позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 882,64грн. (т.2 а.с.133)

Рішенням господарського суду Луганської області від 24.01.2013р. позовні вимоги Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» м.Луганськ були задоволені частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Луганськводбуд» на користь позивача основний борг у розмірі 27098,67грн., пеню у розмірі 506,90грн., 3% річних у розмірі 882,64грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1559,01грн. (т.2 а.с.149-153).

Судове рішення мотивоване тим, що позивачем належним чином виконані умови договору №386 від 22.10.2008р. в частині поставки теплової енергії, натомість зі сторони відповідача умови договору не виконані в повному обсязі, що є підставою для стягнення заборгованості та 3% річних. У задоволенні вимог позивача щодо заявленої суми пені частково відмовлено за необґрунтованістю.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство «Луганськводбуд» звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що не згоден з рішенням в частині стягнення суми боргу у розмірі 12747,29грн., просив скасувати рішення господарського суду Луганської області від 24.01.2012р. та постановити нове рішення, яким зменшити розмір заборгованості на 12747,29грн. (т.2 а.с. 167-170).

Зокрема, в апеляційній скарзі заявник посилається на те, що між сторонами крім договору на постачання теплової енергії №386 від 22.10.2008р. ще існували договірні відносини на постачання теплової енергії на підставі договору №386 від 19.09.2003р.

Апелянт вважає, що спірний договір на постачання теплової енергії №386 від 22.10.2008р. набув чинності з 12.08.2009р. (з моменту погодження сторонами істотних умов).

У скарзі апелянт зазначає, що фактична сума заборгованості за договором №386 від 22.10.2008р. складає 14351,38грн., з рештою суми останній не погоджується з підстав того, що зазначене позивачем сальдо у сумі 27041,68грн. не підтверджено ніякими доказами по справі.

23.04.2013 року на адресу Донецького апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу від 22.04.2013р. б/н, в якому позивач просить залишити без змін рішення господарського суду, а апеляційну скаргу без задоволення (т.2 а.с.178-180).

24.05.2013р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду від відповідача надійшли пояснення від 20.05.2013р., які колегією суддів розглянуті та залучені до матеріалів справи (т.2 а.с.188-189).

01.07.2013р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи від 25.06.2013р., яке колегією суддів розглянуте, задоволене та залучене до матеріалів справи (т.2 а.с.214-215).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 09.07.2013р. призначено судову економічну експертизу у даній справі, проведення якої доручено Луганському відділенню Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз (т.2 а.с. 217-218).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 09.07.2013р. провадження у даній справі зупинено до закінчення проведення судової економічної експертизи (т.2 а.с. 219-220).

12.07.2013р. матеріали справи №28/5014/2825/2012 були направлені Луганському відділенню Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз.

24.01.2014р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду від господарського суду Луганської області надійшов лист від 21.01.2014р. разом із матеріалами справи №№28/5014/2825/2012 та висновком судово-економічної експертизи №1181/24 від 16.12.2013р. (т.3 а.с. 13-25).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.01.2014р. апеляційне провадження у справі №28/5014/2825/2012 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Луганськводбуд» м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 24.01.2013р. - поновлено та її розгляд призначено на 11.02.2014р. (т.3 а.с. 141).

Апелянт у судовому засіданні надав пояснення щодо висновку експертизи, підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, що в ній наведені.

Представник позивача у судовому засіданні зауважень щодо висновку експертизи не мав, заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити без змін рішення місцевого господарського суду, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України та повинно бути залишено без змін, з огляду на таке.

Так, судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» є юридичною особою (ідентифікаційний код 24047779), що підтверджено довідкою із ЄДРПОУ та Статутом (т.1 а.с. 22-25).

Предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг споживачам (централізоване постачання гарячої води, централізоване опалення) (п.2.2 Статуту).

Відповідач, Публічне акціонерне товариство «Луганськводбуд» є юридичною особою (ідентифікаційний код 01035549), що підтверджено довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, свідоцтвом про державну реєстрацію та Статутом (т.1 а.с.54-113).

Як вбачається з матеріалів справи, 22.10.2008р. між Луганським міським комунальним підприємством «Теплокомуненерго» (за договором - постачальник, далі - позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Луганськводбуд», яке змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Луганськводбуд» (за договором -споживач, далі - відповідач) було укладено договір на постачання теплової енергії №386, за умовами якого постачальник бере на себе зобов'язання подавати споживачу теплову енергію необхідної якості в необхідних розрахункових та договірних об'ємах до межі балансової приналежності, а споживач зобов'язується сплачувати отриману теплову енергію в повному обсязі по встановленим тарифам в строки, визначені даним договором (т.1 а.с. 12-17).

Розділом 7 договору сторони визначили порядок і умови проведення розрахунків.

Відповідно до п. 7.1 договору розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться в грошовій формі за затвердженими тарифами на підставі виставлених постачальником рахунків, які направляються споживачу поштою або вручаються під розпис.

За умовами п. 7.2 договору споживач здійснює оплату за надані послуги за поставлену енергію до приміщень, які йому належать на праві власності або знаходяться в оренді у споживача, не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Тарифи зазначені у пункті 7.6 договору.

Зміна тарифів не є підставою для переукладення діючого договору (п.7.7).

Пунктом 8.2.2 договору передбачено, що споживач, у випадку прострочки платежу несе зобов»язання, а саме: споживач сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не сплаченого платежу, за кожний день прострочки, діючий у період , за який стягується пеня.

Договір діє з 01.10.2008р. до 01.10.2011р. (п.11.1).

Припинення дії договору не звільняє споживача від обов»язку повної сплати спожитої теплової енергії (п.11.2).

Сторони домовились, що строк позовної давності за договором встановлений строком на 5 років (п.11.3)

Відповідно до п. 11.4 договору договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо до закінчення строку його дії про його розірвання не буде заявлено письмово жодною із сторін.

Договір підписано з протоколом розбіжностей, які узгоджені сторонами протоколом узгодження розбіжностей 12.08.2009р. (т.1 а.с. 42).

Додатком №1 до договору №386 від 22.10.2008р. зазначена опалювальна площа, яка складає 761,2 кв.м., з максимальним навантаженням на опалення139550 Гкал/год. (т.1 а.с.18)

З витягу про державну реєстрацію прав, виготовленого Міським комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації м. Луганська, вбачається, що власником гуртожитку за адресою Луганська область, м.Луганськ, вул.Ліньова Андрія (вул.Новостроєнная), будинок 67 є Публічне акціонерне товариство «Луганськводбуд» (т.1 а.с.114).

З матеріалів справи вбачається, що в межах позовних вимог позивачем заявлено про виконання умов договору №386 від 22.10.2008р. в період квітня 2009р. по квітень 2012р., у вигляді подачі теплової енергії на суму 27098,67грн.

На оплату наданих послуг позивачем було виставлено відповідачу рахунки: за квітень 2011р. - 3027,72грн., за травень 2011р. - 1017,30грн., за червень 2011р. - 1017,30грн., за липень 2011р. - 1017,30грн., за серпень 2011р. - 1017,30грн., за вересень 2011р. - 1017,30грн., за жовтень 2011р. - 2314,34грн., за листопад 2011р.- 4368грн., за грудень 2011р. - 4368грн., за січень 2012р. - 4368грн., за лютий 2012р. - 4368грн., за березень 2012р. - 4368грн., за квітень 2012р. - 2134,20грн., за липень 2012р. - 1017,30грн., за серпень 2012р. -1017,30 грн., за червень 2012р.- 1017,30грн., за травень 2012р. - 1017,30грн., за січень 2009р. - 3767,94грн., за лютий 2009р. - 3767,94грн., за березень 2009р. - 4156,15 грн., за квітень 2009р. - 4156,15грн., за травень 2009р. - 1931,14грн., за червень 2009р. - 974,62грн., за липень 2009р. - 870,85грн., за серпень 2009р. - 974,62грн., за вересень 2009р. - 974,62грн., за жовтень 2009р. - 1537,77грн., за листопад 2009р. - 3884,24грн., за січень 2011р. - 3884,24грн., за грудень 2009р. - 3884,24грн., за січень 2010р. - 3884,24грн., за лютий 2010р. - 3884,24грн., за березень 2010р. - 3884,24грн., за квітень 2010р. - 1556,54грн., за травень 2010р. - 974,62грн., за червень 2010р. - 974,62грн., за липень 2010р. - 974,62грн., за серпень 2010р. - 974,62грн., за вересень 2010р. - 974,62грн., жовтень 2010р. - 974,62грн., за листопад 2010р. - 4541,26грн., за грудень 2010р. - 3884,24грн., за лютий 2011р. - 4368грн., за березень 2011р. - 4368грн. (т.1 а.с. 133-150, т.2 а.с. 2- 14, 53- 105).

Дані рахунки містять посилання на договір № 386 від 22.10.2008р. та були направлені відповідачу засобами поштового зв'язку.

З матеріалів справи вбачається, позивачем були також виставлені рахунки: за серпень 2008р. - 701,51грн., за вересень 2008р. - 701,51грн., за жовтень 2008р. - 701,51грн., за листопад 2008р. - 2197,67грн., за грудень 2008р. - 4009,99грн. (т.2 а.с. 43-52 ). Вказані рахунки підтверджують наявність заборгованості, яка існувала до 01.04.2009р. Дані рахунки містять посилання на договір № 386 від 19.09.2003р. (т.2 а.с.106-108) та були направлені відповідачу засобами поштового зв'язку.

Як встановлено колегією суддів, позивач звернувся до відповідача з претензією № 15/42-4/553 від 29.02.2012, в якій просив останнього погасити заборгованість у сумі 39963грн.27коп., яка виникла станом на 01.02.2012р. (т.1 а.с.26).

Відповідач у відповіді на претензію зазначив, що заборгованість станом на 01.02.2012р. за договором №386 від 22.10.2008р. складає 37837грн.59коп. Цю заборгованість повинні сплатити мешканці гуртожитку відповідача за поставку теплової енергії (т.2 а.с. 16).

Позивач наполягає на тому що, відповідач послуги з теплопостачання за період з квітня 2009 року по серпень 2012 року у повному обсязі не сплатив, тому у нього виникла заборгованість у сумі 27098грн.67коп. (з урахуванням сальдо на 01.04.2009р. у сумі 27041грн.68 коп.).

Крім того, за несвоєчасне виконання зобов»язань по договору позивачем нараховані 1429,52грн. пені та 3% річних у розмірі 882,64грн., з урахуванням заяви про збільшення від 16.01.2013р.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача про стягнення боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 27098,67грн. Крім того, позивач наполягає на стягненні пені у розмірі 1429,52грн. та 3% річних у розмірі 882,64грн., з урахуванням заяви про збільшення (т.2 а.с.133).

Суть спірних правовідносин полягає у вирішення питання щодо стягнення заборгованості за договором на відпуск теплової енергії.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005р. № 2633-1У ( далі - Закон № 2633).

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання, регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищенням енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання визначає Закон України "Про теплопостачання".

Статтею 1 Закону України № 2633 визначено поняття теплової енергії - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до п.2 ст.275 Господарського кодексу України, ст.1, п.4 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Згідно зі ст. 19 Закону України № 2633 споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Основним обов'язком споживача теплової енергії, відповідно до ст. 24 зазначеного Закону, визначено додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Частинами 1 та 2 ст.714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

У відповідності до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу та перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про теплопостачання" та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлення тарифів на теплову енергію належить виключно до повноважень органів місцевого самоврядування. Органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські ради, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Тарифи на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення, які застосовує відповідач, є регульованими, застосування та затвердження яких регулюється державою та органами місцевого самоврядування. Тому тариф на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення в договорі не може встановлюватись за домовленістю сторін та бути іншим, ніж той, який встановлено у вищевказаному порядку уповноваженими органами.

У визначенні суми заборгованості суб»єктів природних монополій за поставлену теплову енергію застосуванню з 22.07.2010р. підлягають тарифи на теплову енергію, затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 14.12.2010р. № 1729, прийняті останньою в межах повноважень, наданих Законом України «Про національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України» від 09.07.2010р. № 2479-У1.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи та вищенаведеного, на виконання умов договору, за період з квітня 2009р. по вересень 2012р. включно, позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 27098,67грн., у зв»язку з чим відповідачу до сплати було виставлено відповідачу рахунки.

Проте, відповідач суму заборгованості, заявлену позивачем у розмірі 27098,67грн. не визнав та наполягав на проведенні судової економічної експертизи.

Ухвалою суду від 09.07.2012р. у справі №28/5014/2825/2012 було призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Луганському відділенню Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі №28/5014/2825/2012 (т.2 а.с.217-218, 219-220).

За висновком судово-економічної експертизи №1181/24, складеним 16.12.2013р. експертом Гавриленко Н.В. по справі № 28/5014/2825/2012, встановлено що:

По першому питанню: дослідження документів бухгалтерського обліку Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», заборгованість ПАТ «Луганськводбуд» за договором №386 від 22.10.2008р. перед ЛМКП «Теплокомуненерго» за період з квітня 2009р. по серпень 2012р. складає 27098,67грн. Зробити однозначні висновки за даними бухгалтерського обліку ПАТ «Луганськводбуд» щодо суми заборгованості перед ЛМКП «Теплокомуненерго» за період з квітня 2009р. по серпень 2012р. за договором №386 від 22.10.2008р. не вбачається за можливе.

По другому питанню: у результаті проведеного дослідження документів бухгалтерського обліку ЛМКП «Теплокомуненерго», заборгованість ПАТ «Луганськводбуд» перед ЛМКП «Теплокомуненерго» за договором №386 від 22.10.2008р. станом на 01.04.2009р. складає 11692,03грн., оплачена ПАТ «Луганськводбуд» 08.09.2009р. і 26.11.2010р. Зробити однозначні виводи за даними бухгалтерського обліку ПАТ «Луганськводбуд» щодо суми заборгованості ПАТ «Луганськводбуд» перед ЛМКП «Теплокомуненерго» за договором №386 від 22.10.2008р. станом на 01.04.2009р. не вбачається можливим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про наступне.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що між ЛМКП «Теплокомуненерго» та ПАТ «Луганськводбуд» існували тривалі господарські взаємовідносини у вигляді договорів №386 від 19.09.2003р. та №386 від 22.10.2008р.

З висновку судово-економічної експертизи №1181/24 від 16.12.2013р. вбачається, що визначити суму визнаної заборгованості ПАТ «Луганськводбуд» перед ЛМКП «Теплокомуненерго» за договором №386 від 22.10.2008р. на підставі первинних документів бухгалтерського обліку (оборотних відомостей, бухгалтерських довідок до журналів-ордерів та платіжних документів) відповідача не представляється можливим, у зв»язку з відсутністю зазначення номеру та дати договору (т. 3 а.с.17 зворотній бік, а.с.18).

Експертиза проводилась на підставі первинних документів бухгалтерського обліку та даних бухгалтерського обліку позивача і відповідача (документи, на підставі яких здійснювалось експертне дослідження, витребувані у сторін та містяться в матеріалах справи).

Колегія суддів зазначає, що висновок експерта оцінюється судом відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України у сукупності з іншими доказами, не є обов»язковим для суду, оскільки жоден доказ не має заздалегідь установленої сили.

Оскільки відповідач свої обов»язки з урахуванням вимог п.7.2 Договору не виконав, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію у розмірі 27098,67грн. за період з квітня 2009р. по вересень 2012р., розмір якої доведений та підтверджений висновком судово-економічної експертизи №1181/24 від 16.12.2013р.

Щодо вимог, заявлених позивачем у вигляді стягнення з відповідача пені у сумі 1429,52грн. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно висновку судово-економічної експертизи №1181/24 від 16.12.2013р. по третьому питанню - пеня за період з 21.09.2011р. по 31.08.2012р. складає 2085,00грн.; 3% річних за період з 21.05.2010р. по 31.08.2012р. складає 3084,29грн.

Проте, позивач просив стягнути з відповідача пеню згідно п.8.2.2 Договору у розмірі 1429,52грн.

Відповідно до п. 8.2.2 договору у разі прострочення платежу за спожиту теплову енергію, споживач сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з розрахунку позивача, пеня нарахована за кожним рахунком окремо у загальній сумі 1429грн.52коп.

З зазначеного розрахунку вбачається, відповідачем погашена заборгованість, зокрема, за серпень 2011р., січень - лютий 2012р., тому нараховування пені за ці місяці є необґрунтованим.

Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача за вересень 2011р. становить 752,46грн., тому саме з цієї заборгованості йде нарахування пені. В цьому розрахунку позивач допустив порушення приписів ч. 6 ст. 232 ГК України щодо періоду нарахування пені.

За рахунком за листопад 2011р. пеня нарахована за загальний період з 21.12.2012р. по 19.06.2012р. у сумі 332грн.27коп., що є неможливим, оскільки початком нарахування є грудень 2012 року, а кінцевою датою червень 2012 року. В той же час, позивач за цим рахунком зробив розбивку по періодам нарахування пені, враховуючи різний розмір облікової ставки НБУ. Так, перший період становить з 21.12.2012р. по 22.03.2012р., а другий - з 23.03.2012р. по 19.06.2012р.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що розрахунок пені позивача є правильним, зроблений за період з 23.03.2012р. по 19.06.2012р.

При розрахунку пені за квітень 2012 року позивач обчислив пеню за період з 21.05.2012р. по 31.08.2012р., виходячи з суми боргу 2134грн., у сумі 90грн.34коп. та за період з 21.06.2012р. по 31.08.2012р., виходячи з суми боргу 1017грн.30коп., у сумі 30грн.10коп., усього у сумі 120грн.44коп. З розрахунку суми боргу вбачається, що заборгованість відповідача за квітень 2012 року становить 2134грн.20коп., яка не змінювалась і існує саме в цій сумі, тому саме з цієї заборгованості слід обчислювати пеню.

Але з матеріалів справи вбачається, що позивач за квітень 2012 року обчислив пеню двічі, що є неприпустимим у відповідності до приписів ст. 61 Конституції України, якою передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо періоду нарахування пені, вважає його обґрунтованим та правомірно задоволеним: за вересень 2011 року - за період з 21.10.2011р. по 21.04.2012р. у сумі 58грн. 07 коп., за жовтень 2011 року - за період з 21.11.2011р. по 20.05.2012р. у сумі 176грн.99коп., за листопад 2011 року - за період з 23.03.2012р. по 19.06.2012р. у сумі 159грн.76 коп., за квітень 2012 року - за період з 21.05.2012р. по 31.08.2012р., виходячи з суми боргу 2134грн.20коп., у сумі 90грн.34коп., за червень 2012 року - за період з 21.07.2012р. по 31.08.2012р. у сумі 17грн.56коп., за липень 2012 року - за період з 21.08.2012р. по 31.08.2012р. у сумі 04грн.18коп., усього 506грн.90коп.

У задоволенні решти вимог позивача по стягненню пені у розмірі 922,62грн. судом першої інстанції правомірно відмовлено за необґрунтованістю.

Згідно висновку судово-економічної експертизи №1181/24 від 16.12.2013р. по третьому питанню - 3% річних за період з 21.05.2010р. по 31.08.2012р. складає 3084,29грн.

Проте, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних, з урахуванням заяви про збільшення від 16.01.2013р. у розмірі 882,64грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити заборгованість з врахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 882,64грн. є арифметично вірними, доведеними та правомірно задоволені місцевим господарським судом.

Стосовно доводів апелянта щодо набуття чинності спірного договору з 12.08.2009р., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Колегія суддів вважає, що відповідач не довів своєчасність складання протоколу розбіжностей до договору № 386 від 22.10.2008р., протокол розбіжностей (т.2 а.с. 24) не містить дату його складання; докази надсилання протоколу розбіжностей, складеного відповідачем у матеріалах справи відсутні, а протокол узгодження розбіжностей складений 12.08.2009р. (т.2 а.с. 25).

Таким чином, оскільки укладання договору на теплопостачання є обов'язковим згідно Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про теплопостачання", а позивач у 20-денний строк не передав на вирішення господарського суду розбіжності, які на той час не були врегульовані, то спірні пункти договору № 386 від 22.10.2008р. вважаються прийнятими в редакції відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи заявника апеляційної скарги про набуття чинності спірного договору з 12.08.2009р. не знайшли свого підтвердження.

Інші доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не спростовують висновок суду першої інстанції, тому колегією суддів до уваги не приймаються.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, а відтак підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та судових витрат за проведення судово-економічної експертизи покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33,34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Луганськводбуд» м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 24.01.2013 року у справі №28/5014/2825/2012 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 24.01.2013 року у справі №28/5014/2825/2012 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді

І.В.Зубченко

О.А.Марченко

Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1 -ДАГС; 1-ГС Луганської обл.