Постанова

від 29.01.2013 по справі 5011-71/5585-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2013 р. Справа № 5011-71/5585-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., за участю представників: позивача -Голубєва Г.А., відповідачів -Баулін А.О., Майстренко Є.І., Нестеришин Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ТОВ "Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія" та ТОВ "Профі-Консалтінг" від 04.12.2012р. №30-12 на рішення та постановугосподарського суду м.Києва від 11.07.2012 Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 у справі№5011-71/5585-2012 за позовом ТОВ "Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія" до 1.ТОВ "Профі-Консалтінг", 2.ТОВ "Прем'єр Плюс", 3.ВАТ "Київський мотоциклетний завод" простягнення заборгованості по відшкодуванню вартості комунальних послуг та теплової енергії ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 11.07.2012 (суддя Нечай О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 (судді: Синиця О.Ф., Калатай Н.Ф., Мальченко А.О.), позов задоволено частково. Стягнуто на користь ТОВ "Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія" з ТОВ "Профі-Консалтинг" 16136,70 грн. заборгованості за надані комунальні послуги за період з 01.02.2009р. по 31.01.2010р., тобто за період дії договору про відшкодування витрат за надані комунальні послуги від 02.02.2009. У решті позовних вимог до відповідача-1 та відповідача-3 відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю, а в частині позовних вимог до відповідача-2 відмовлено з підстав спливу позовної давності.

ТОВ "Профі-Консалтінг" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду м.Києва, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, а саме ст.ст.64,111 10 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на те, що він не був належним чином повідомлений про час та місце проведення судових засідань господарського суду м.Києва та Київського апеляційного господарського суду, за результатами якого було прийнято рішення від 16.10.2009, оскільки не отримував всіх ухвал про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, які (ухвали) надсилалися за невірною адресою (04119, м.Київ, вул.Сім'ї Хохлових,8), про яку відповідачем-1 суди не повідомлялися, в той час як в матеріалах справи наявний витяг з ЄДРПОУ від 01.06.2012 (а.с.183 том 1) з правильною адресою місцезнаходження (04119, м.Київ, вул.Дорогожицька,1), але докази повідомлення заявника за цією адресою у справі відсутні.

ТОВ "Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме ст.ст.358,360 ЦК України. Зокрема, позивач вважає несправедливим, що за відсутністю його вини у технічній неможливості розподілити обсяг наданих постачальником комунальних послуг між іншими співвласниками будівлі (відповідачами), позивач має нести відповідальність за всіх споживачів.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача-1 підлягає задоволенню, касаційна скарга позивача - частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду м.Києва з наступних підстав.

Відповідно до п.п.2,4 ч.3 ст.129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначені конституційні принципи закріплені в статтях 4-2 (Рівність перед законом і судом) та 4-3 (Змагальність) ГПК України, згідно з якими правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, для чого господарський суд створює їм необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Забезпечення участі сторін та інших процесуальних осіб у судовому процесі покладається на господарський суд, який відповідно до частини першої статті 64 ГПК України (в редакції від 30.07.2010р.) після прийняття позовної заяви зобов'язаний винести і надіслати їм ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як роз'яснено в п.п.3.9,3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду (пункт 2 частини другої статті 111 10 ГПК). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) , і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Судам на безоплатній основі надається безперешкодний доступ до відомостей названого державного реєстру (частина друга статті 7 і стаття 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців") . Порядок доступу до цього реєстру визначається відповідним Положенням, затвердженим наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 14.02.2011 №17 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.02.2011р. за №193/18931).

Апеляційний господарський суд, як і суд першої інстанції, не з'ясував чи отримувалися відповідачем-1 ухвала про порушення провадження у справі, ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження та ухвали про відкладення розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, господарським судом м.Києва та Київським апеляційним господарським судом ухвали від 25.04.2012, від 23.05.2012, від 14.06.2012, від 05.07.2012, від 19.09.2012, від 03.10.2012 та від 17.10.2012 надсилалися за невірною поштовою адресою відповідача-1 (04119, м.Київ, вул.Сім'ї Хохлових,8), зазначеною позивачем у позовній заяві, та не отримувалися адресатом, оскільки поверталися до суду, що підтверджується наявними у справі поштовими конвертами та повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень (а.с.6,180,194,231 том 1; а.с.10,43,44 том 2).

Таким чином, вищевказану (неналежну) адресу відповідач-1 судам першої та апеляційної інстанцій не повідомляв, в зв'язку з чим, на виконання приписів ч.1 ст.64 ГПК України місцевий господарський суд повинен був надіслати ухвалу про відкриття провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи за адресою місцезнаходження ТОВ "Профі-Консалтінг", що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Водночас, в порушення вимог ст.ст.32,34,43,64 ГПК України судами попередніх інстанцій не враховано наявний в матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 01.06.2012 (а.с.183 том 1), згідно якого правильною адресою місцезнаходження ТОВ "Профі-Консалтінг" є 04119, м.Київ, вул.Дорогожицька,1, однак, у справі відсутні докази повідомлення заявника за цією адресою про час і місце судового засідання.

Більше того, навіть після долучення вказаного витягу до матеріалів справи згідно листа позивача від 12.06.2012, суд першої інстанції, будучи обізнаним про повернення копій ухвал, попередньо надісланих відповідачу-1 за неналежною адресою, з невідомих причин безпідставно продовжував надсилати судові акти за цією ж адресою.

Отже, господарським судом м.Києва порушено норми процесуального права шляхом неповідомлення відповідача-1 про час та місце судового засідання, яке відбулося 11 липня 2012 року об 14 год. 35 хв., оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази надсилання поштою та вручення відповідачу-1 як ухвали господарського суду м.Києва від 25.04.2012 про порушення провадження у справі (а.с.5 том 1), так і ухвали від 05.07.2012 про відкладення розгляду справи на 11.07.2012р. об 14 год. 35 хв. (а.с.224-226 том 1), винесення якої власне і передувало прийняттю оскаржуваного рішення від 11.07.2012. Такі ж істотні процесуальні порушення допущені апеляційним судом.

Відтак, факт неповідомлення відповідача-1 про час та місце засідань судів першої та апеляційної інстанцій доведений матеріалами справи.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.111 10 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.

Вказане процесуальне порушення є достатньою підставою для скасування попередніх судових рішень та передачі справи до господарського суду м.Києва на новий розгляд за участю відповідача-1.

Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів, прийнятих з порушенням прав сторін на участь у розгляді справи (постанови ВСУ від 13.05.2003 у справі №36/411, від 24.02.2004 у справі №12/76, від 09.03.2004 у справі №117/19-03, від 20.06.2006 у справі №14/47-пн-06, від 22.05.2007 у справі №27-30-25/59-05-2238).

Слід також зазначити, що необхідність передачі справи на новий розгляд повністю, тобто за позовними вимогами до всіх відповідачів, а не тільки за позовними вимогами до відповідача-1, обумовлена тим, що судами попередніх інстанцій встановлено та позивачем у поданій касаційній скарзі визнається технічна неможливість розподілу обсягу та вартості наданих постачальником комунальних послуг між відповідачами як іншими співвласниками будівлі, розташованої по вул.Сім'ї Хохлових,8 в м.Києві.

Разом з тим, касаційна інстанція вважає за необхідне на підставі ст.111 12 Господарського процесуального кодексу України доручити суду першої інстанції при новому розгляді врахувати наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах . Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до п.п.1,5 ч.3 ст.20 та п.3 ч.2 ст.21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору , та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом . Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Виходячи з системного аналізу змісту ст.ст.11,509 ЦК України та ч.1 ст.19, п.п.1,5 ч.3 ст.20, п.3 ч.2 ст.21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між сторонами по справі, як учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг, повинні ґрунтуватися на договорі про надання житлово-комунальних послуг, укладеному на основі типового договору, а обов'язку споживачів оплачувати вартість житлово-комунальних послуг має передувати виконання постачальником (виконавцем) обов'язку підготувати договір на надання житлово-комунальних послуг та надати його на підписання споживачам, а саме позивачу та відповідачам, як іншим співвласникам.

Крім того, позивач, який вважає себе споживачем частини наданих постачальником послуг, пов'язаних з теплопостачанням належних йому на праві власності приміщень 2 та 3 поверхів будівлі по вул.Сім'ї Хохлових,8 в м.Києві, не міг бути примушений як до укладення договору на постачання теплової енергії стосовно всієї вказаної будівлі, так і до виконання обов'язків інших співвласників (споживачів) по оплаті комунальних послуг, наданих стосовно належного їм нерухомого майна (приміщення 1 поверху будівлі по вул.Сім'ї Хохлових,8 в м.Києві), оскільки згідно з ч.2 ст.14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відтак, позивач з метою захисту своїх прав не позбавлений можливості на підставі ст.1212 ЦК України звернутися з позовом до постачальника про повернення сплачених за інших співвласників коштів в якості безпідставно отриманих.

Таким чином, при новому розгляді справи судам слід встановити наявність чи відсутність договірних відносин за участю постачальника, позивача та відповідачів, пов'язаних з постачанням теплової енергії, розподілу її обсягів між співвласниками та досягненням між ними домовленостей щодо відшкодування витрат позивача за спожиті комунальні послуги.

Крім того, відповідно до ст.360ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Посилання позивача на ст.360 ЦК України в обґрунтування обов'язку відповідачів, як інших співвласників, відшкодувати позивачу частину витрат на утримання спільного нерухомого майна, судами попередніх інстанцій не відхилено та не спростовано. В зв'язку з цим, судам при новому розгляді справи слід достеменно з'ясувати, чи витрати на оплату послуг з опалення та гарячого водопостачання відносяться до витрат на управління, утримання та збереження спільного майна у розумінні ст.360 ЦК України, та чи з укладеного між позивачем та постачальником (ПАТ "АЕК "Київенерго") договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2005 №1110744 виникли у відповідачів перед третьою особою зобов'язання, пов'язані зі спільним майном, за якими (зобов'язаннями) інші співвласники мали б нести відповідальність.

Крім того, судами не досліджено тих обставин, чи після 31.01.2010 року продовжувалася дія укладеного між позивачем та відповідачем-1 договору про відшкодування витрат за надані комунальні послуги від 02.02.2009 у порядку, передбаченому п.5.4 цього договору (а.с.28-29 том 1). Достеменне з'ясування цих обставин має істотне значення для встановлення обґрунтованості чи необґрунтованості позовних вимог до відповідача-1.

Відтак, касаційна скарга ТОВ "Профі-Консалтінг" підлягає задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду м.Києва.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111 5 ,111 7 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Профі-Консалтінг" від 04.12.2012р. №30-12 задовольнити повністю, а касаційну скаргу ТОВ "Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія" задовольнити частково.

Рішення господарського суду м.Києва від 11.07.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 у справі №5011-71/5585-2012 скасувати з передачею справи на новий розгляд до господарського суду м.Києва.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун