Рішення

від 26.11.2013 по справі 5011-71/5585-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-71/5585-2012 26.11.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі - Консалтінг"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем"єр Плюс"

Відкритого акціонерного товариства "Київський мотоциклетний завод"

Про стягнення 148 155,91 грн.

Суддя: Домнічева І.О.

Предствавники:

від позивача Голубєва Г.А. - за дов.

від відповідача1 не з»явився

від відповідача2 не з»явився

від відповідача3 Нестеришин Я.С. - за дов.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія" (далі - позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі - Консалтінг" (далі - відповідач 1); Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем"єр Плюс" (далі - відповідач 2); Відкритого акціонерного товариства "Київський мотоциклетний завод" (далі - відповідач 3) про стягнення 148 155,91 грн.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачами не сплачуються комунальні послуги.

Справа розглядалась неодноразово різними судовими інстанціями.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.13р. у справі № 5011-71/5585-2012 (суддя: Мельник В.І.) позовні вимоги задоволено частково, Постановою від 22.07.2013р. Київського апеляційного господарського суду залишено без змін вищезазначене рішення.

Постановою від 15.10.2013р. Вищий господарський суд України скасував рішення Господарського суду міста Києва та постанову Київського апеляційного господарського суду в частині задоволення позовних вимог до ПАТ «Київський мотоциклетний завод» про стягнення 12 567,00 грн., та справу № 5011-71/5585-2012 в цій частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа № 5011-71/5585-2012 в Господарському суді міста Києва згідно повторного автоматизованого розподілу надійшла на новий розгляд до судді Домнічевій І.О.

Ухвалою від 24.10.13р. суддя Домнічева І.О. прийняла справу до свого провадження та призначила до розгляду 12.11.13р.

08.11.13р. через відділ діловодства позивач подав додаткові пояснення на позовну заяву.

12.11.13р. через відділ діловодства відповідач 3 подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та просить застосувати строки позовної давності.

На підставі ст.77 ГПК України, в судовому засіданні 12.11.13р. оголошено перерву до 26.11.13р.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів належного повідомлення відповідачів про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 26.11.13 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.13р. в частині стягнення боргу у розмірі 95 067,83 грн. з ТОВ "Прові - Консалтинг" та стягнення 17 494,00 грн. з ТОВ "Прем'єр Плюс" - провадження у справі припинено, стягнуто з ВАТ «Київський мотоциклетний завод» - 35 594,08 грн. заборгованості.

Відповідно до постанови Вищого Господарського суду України від 15.10.13р. колегія суддів погодилась з висновком апеляційного суду про наявність підстав для припинення провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ "Профі-Консалтинг" та ТОВ "Прем'єр Плюс" та в частині стягнення з ВАТ «Київський мотоциклетний завод» - 23 027,08 грн. заборгованості. Справу направлено на новий розгляд в частині задоволених позовних вимог до ПАТ "Київський мотоциклетний завод" у розмірі 12567 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до довідки-характеристики №1238574 від 04.04.2007 року Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна ТОВ «Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія» на праві власності належить 2-й та 3-й поверхи будівлі за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, буд. 8, в свою чергу 1-й поверх належить іншим власникам, а саме:

- ТОВ «Профі-Консалтинг», яке володіє часткою в розмірі 15/100 (право власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченко І.Г. від 06.03.2007 року №218);

- ТОВ «Прем'єр Плюс», яке володіє часткою в розмірі 8/100 (право власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченко І.Г. від 12.10.2006 року №2496);

- ВАТ «Київський мотоциклетний завод», яке володіє часткою в розмірі 5/100 (право власності на підставі Наказу Міністерства машинобудування України, військово-промислового комплексу і конверсії України «Мінмашпром України» від 26.12.1994 року №1720, Акт інвентаризації майна державного підприємства «Київський мотоциклетний завод» від 20.01.1994 року).

01.09.2005 року між ТОВ «Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія» (далі - споживач) та ПАТ «Київенерго» (далі - постачальник) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1110744 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.3.5. договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями.

Згідно рішень господарського суду міста Києва від 01.03.2011 року у справі №16/51 та від 02.11.2011 року у справі №35/234 підтверджується наявність заборгованості позивача перед ПАТ «Київенерго» за отриману теплову енергію для забезпечення електроенергією будівлі по вул. Сім'ї Хохлових, 8, яка виникла на підставі договору №1110744 від 01.09.2005 року.

При цьому, як вбачається з вищезазначеного договору та підтверджується додатком №3 до договору «Схема межи поділу теплової енергії», позивач взяв на себе зобов'язання по оплаті поставленої теплової енергії для всього будинку за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, буд. 8 в цілому, в тому числі за відповідачів 1, 2 та 3.

У зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідачів заборгованості по відшкодуванню вартості комунальних послуг та теплової енергії, а саме: з відповідача 1 в розмірі 95 067,83 грн. за період з 01.01.2007 року по 01.08.2011 року, з відповідача 2 в розмірі 17 494,00 грн. за період з 01.01.2007 року по 16.02.2009 року та з відповідача 3 в розмірі 35 594,08 грн. за період з 01.01.2007 року по 01.08.2011 року.

Відповідно до ст. 360 Цивільного кодексу України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Отже, необхідно розуміти визначення поняття утримання будинків і прибудинкових територій, як господарську діяльність, спрямовану на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством (Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджені Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 року №76 , далі - Правила).

А під експлуатацією будівлі або споруди слід розуміти використання будівлі (споруди) згідно з функціональним призначенням та проведення необхідних заходів до збереження стану конструкцій, при якому вони здатні виконувати задані функції з параметрами, що визначені вимогами технічної документації. (Розділ 2 Правил обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд, затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.11.1997 року №32/288 , п.п. 1.2 Положення з питань обстеження, оцінки технічного стану, паспортизації та поточної експлуатації будівель та споруд у галузі зв'язку, затвердженого Наказом Державного комітету зв'язку та інформації України від 28.04.2004 року №88).

Таким чином, з огляду на зазначене, утримання будинків передбачає також без проведення необхідних заходів щодо збереження стану конструкцій.

Згідно з п. 16 Типового положення про порядок конкурсного відбору підприємств для утримання житлових будинків і прибудинкових територій, затвердженого Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 07.09.1998 року №194 , утримання житлового будинку розуміється як комплекс робіт, спрямованих на створення належних умов перебування та життєзабезпечення в будинку громадян та на забезпечення утримання житлового фонду й прибудинкових територій (санітарне й технічне обслуговування та ремонт будинку).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» забезпечення справного стану будівлі неможливе без технічного обладнання, яким виступають такі інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов та безпечної експлуатації (загальні будинкові мережі тепло-, водо-, газо-, електропостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання, елеваторних вузлів, а також елементи благоустрою території).

Отже, технічне обслуговування є необхідною умовою забезпечення утримання будинку, зокрема таких інженерних комунікацій, як мережі тепло- та водопостачання.

Законодавство визначає технічний стан будівлі (споруди) як сукупність якісних та кількісних показників, що характеризують експлуатаційну придатність будівлі та його частин у порівнянні з їх гранично допустимими значеннями (Розділ 2 Правил обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд, затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.11.1997 року №32/288 ).

Правилами встановлено, що серед експлуатаційних параметрів елементів будинку, які визначають його експлуатаційні якості, визначають сукупність технічних, санітарно-гігієнічних, екологічних, ергономічних та естетичних характеристик будинку.

Таким чином, у будівлі по вул. Сім'ї Хохлових 8, знаходяться офісні приміщення, у яких впродовж робочого дня працюють люди.

Відповідно до ст. 153 Кодексу законів про працю України , на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Отже, приміщення, у якому працюють люди, навіть не на постійній основі, повинно відповідати вимогам, встановленим для перебування осіб у приміщеннях, зокрема при настанні холодного періоду року приміщення повинно прогріватись до встановленої норми допустимої температури.

Згідно Правил житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, можна зробити висновок, що дані послуги забезпечують допустимі умови перебування осіб у приміщенні.

Комунальні послуги визначені як результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи в забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, установленому законодавством.

Таким чином, надання комунальних послуг з опалення та гарячого водопостачання прямо впливає на збереження майна співвласників, що проявляється через використання даного майна згідно експлуатаційних вимог, що, з технічної точки зору, значно подовжує термін справного стану будівель та споруд. До того ж вищевказані комунальні послуги є вкрай необхідними для забезпечення допустимих умов праці людей, без яких юридичні особи не можуть здійснювати будь-яку господарську діяльність.

Отже, витрати на оплату послуг з опалення та гарячого водопостачання беззаперечно відносяться до витрат на управління та збереження спільного майна.

Позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 3 за період з 01.01.07р. по 16.02.09р. суму заборгованості у розмірі 12 567,00 грн.

При цьому, судом враховується заявлена відповідачем заява про пропущення строку позовної давності при зверненні з позовною вимогою про стягнення 12 567,00 грн., у зв'язку з чим відзначається наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України ).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Тобто, строк позовної давності встановлений ст. 257 ЦК України є строком в межах якого позивач мав право звернутись до суду з відповідною вимогою.

Частинами 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, виходячи з наведених положень закону, враховуючи те, що позивач у квітні 2012 році звернувся до суду з вимогами про стягнення коштів за період з 01 січня 2007 року - по 16 лютого 2009 року, то на момент подання позовної заяви минув строк позовної давності. Як вбачається з доданого позивачем до позову п.9 додатку №2 до договору №1110744 від 01.09.2005 року позивач був зобов'язаний щомісяця отримувати в ПАТ «Київенерго» платіжні вимоги-доручення на оплату спожитої теплової енергії. Таким чином, позивач кожен місяць достовірно знав про кількість та обсяг спожитої теплової енергії, а не отримав такі дані лише 15.11.2012 року, чим і спростовуються твердження позивача.

Натомість, застосування позовної давності можливе саме в разі обґрунтованості вимог позивача (заявлення вимог які б мали бути судом задоволені), що внаслідок закінчення строку позовної давності є підставою для відмови у їх задоволенні.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Повне рішення складено 29.11.2013р.

Суддя І.О.Домнічева