Рішення

від 08.04.2013 по справі 5011-71/5585-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-71/5585-2012 08.04.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Профі - Консалтінг»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем"єр Плюс»

Відкритого акціонерного товариства «Київський мотоциклетний завод»

Про стягнення 148 155,91 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача Голубєва Г.А., довіреність № 96/12 від 19.07.2012

від відповідача1 Баулін А.О., довіреність № б/н від 20.11.2012

від відповідача2 Майстренко Є.І., довіреність № б/н від 03.10.2012

від відповідача3 Баленко І.В., довіреність № б/н від 28.01.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія» (далі - позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профі - Консалтінг» (далі - відповідач 1); Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем"єр Плюс» (далі - відповідач 2); Відкритого акціонерного товариства «Київський мотоциклетний завод» (далі - відповідач 3) про стягнення 148 155,91 грн.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачами не сплачуються комунальні послуги.

Розпорядженням № 04-1/78 від 05.02.2013р. справу № 5011-71/5585-2012 передано на повторний автоматичний розподіл , у зв"язку з направленням вказаної справи на новий розгляд.

Ухвалою суду від 08.02.2013р. суддею Мельником В.І. прийнято до свого провадження справу № 5011-71/5585-2012 та призначено її слухання на 04.03.2013 р.

04.03.2013р. позивач подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи.

04.03.2013 представники позивача, відповідача 2 та відповідача 3 у судове засідання не з'явились, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконали, про причини своєї відсутності суд не повідомили.

Представник відповідача 1 проти позову заперечив. Однак вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Суд відклав розгляд справи на 08.04.2013р., у зв'язку з відсутністю представників сторін.

26.03.2013р. позивач подав через канцелярію суду заяву про часткову відмову від позову.

08.04.2013р. позивач подав через канцелярію суду письмові пояснення та клопотання про залучення до участі у справі ПАТ «Київенерго», у якості третьої особи без самостійних вимог на боці позивача.

08.04.2013р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, з урахуванням заяви про часткову відмову від позовних вимог стосовно відповідача 1 та відповідача 2. Підтримав подане клопотання про залучення третьої особи ПАТ «Київенерго». Суд відмовив у задоволенні даного клопотання.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 надали свої пояснення по суті спору.

Представник відповідача 3 проти позову заперечив у повному обсязі, проте належних письмових доказів своїх заперечень суду не надав. Вимог ухвал суду не виконав.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ «Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія» (далі - позивач) та підрозділом «Енергозбут Київенерго» був укладений договір № 1110744 від 01.09.2005 про надання комунальних послуг у вигляді теплової енергії.

Згідно пояснень представника позивача, не спростованих відповідачами, енергопостачальна організація відмовилась укладати багатосторонній договір, посилаючись на те, що на один теплопункт може бути укладено один договір і одна відповідальна організація. Позивач, який мав найбільшу частку у спільному майні, з метою необхідності отримання комунальних послуг вимушений був укласти від свого імені вказаний вище договір.

До прийняття рішення у даній справі відповідача 1 і відповідач 2 сплатили позивачу відповідні суми, у зв'язку з чим позивач подав до суду клопотання про часткову відмову від позовних вимог. Після роз"яснення сторонами наслідків вказаної процесуальної дії, суд задовольнив порушене позивачем клопотання.

Заперечення відповідача 3 не підтверджені жодними доказами.

Більше того, відповідач 3 не надав до матеріалів справи доказів того, що він проявляв свою волю і звертався до постачальника (виконавця) послуг щодо виконання останнім свого обов"язку підготувати типовий договір на надання житлово-комунальних послуг з наданням його на підписання споживачам - тобто відповідачу 3 у справі, як іншому співвласнику. Відповідач також не подав доказів того, що він заперечував проти подачі до його приміщення комунальних послуг, чи/або він у встановленому порядку був відключений від центральної мережі теплопостачання будівлі з метою встановлення автономної системи у власному приміщенні.

На виконання постанови Вищого господарського суду України щодо з'ясування віднесення витрат на оплату послуг з опалення та гарячого водопостачання до витрат на управління, утримання та збереження спільного майна у розумінні ст. 360 ЦК України, виходячи з пояснень позивача, не спростованих відповідачами, суд дослідив вказані обставини і відзначає наступне.

Норма статті 360 Цивільного кодексу України вказує на те, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Таким чином, необхідно розуміти визначення поняття утримання будинків і прибудинкових територій, як господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством (Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджені Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 року N 76).

Під експлуатацією будівлі або споруди слід розуміти використання будівлі (споруди) згідно з функціональним призначенням та проведенням необхідних заходів до збереження стану конструкцій, при якому вони здатні виконувати задані функції з параметрами, що визначені вимогами технічної документації. (Розділ 2 Правил обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд, затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.11.1997 року N 32/288, п.п. 1.2 Положення з питань обстеження, оцінки технічного стану, паспортизації та поточної експлуатації будівель та споруд у галузі зв'язку, затвердженого Наказом Державного комітету зв'язку та інформації України від 28.04.2004 року N 88).

Тобто, враховуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що утримання будинків неможливе без проведення необхідних заходів щодо збереження стану конструкцій.

Виходячи з наступного визначення утримання житлового будинку, під яким розуміється комплекс робіт, спрямований на створення належних умов перебування та життєзабезпечення в будинку громадян та на забезпечення утримання житлового фонду й прибудинкових територій (санітарне й технічне обслуговування та ремонт будинку), можна зробити висновок, що технічне обслуговування є необхідною умовою забезпечення утримання, в нашому випадку - спільного майна співвласників (п.16 Типового положення про порядок конкурсного відбору підприємств для утримання житлових будинків і прибудинкових територій, затвердженого Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 07.09.1998 року N 194).

Забезпечення справного стану будівлі неможливе без технічного обладнання, яким виступають такі інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов та безпечної експлуатації (загальні будинкові мережі тепло-, водо-, газо-, електропостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання, елеваторних вузлів, а також елементи благоустрою території)( ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Враховуючи вищенаведене, можна зробити висновок, що технічне обладнання є необхідною умовою утримання та збереження житлового будинку, адже також забезпечує санітарно-гігієнічні умови та безпечну експлуатацію будівлі, зокрема такі інженерні комунікації, як мережі тепло- та водопостачання є необхідними заходами збереження технічного стану конструкцій, будівель, споруд.

Законодавство визначає технічний стан будівлі (споруди) як сукупність якісних та кількісних показників, що характеризують експлуатаційну придатність будівлі та його частин у порівнянні з їх гранично допустимими значеннями ( Розділ 2 Правил обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд, затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.11.1997 року N 32/288).

Основною вимогою, яка визначає надійність будівельного об'єкта, є його відповідність призначенню й здатність зберігати необхідні експлуатаційні якості протягом встановленого терміну експлуатації (п.п. 4.1.3 Загальних принципів забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ ДБН В.1.2-14-2009, розроблених Відкритим акціонерним товариством "Український науково-дослідний та проектний інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського").

Серед експлуатаційних параметрів елементів будинку, які визначають його експлуатаційні якості, визначають сукупність технічних, санітарно-гігієнічних, екологічних, ергономічних та естетичних характеристик будинку (Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджені Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 року N 76).

Як відомо, у будівлі по вул. Сім'ї Хохлових 8, знаходяться офісні приміщення, у яких впродовж робочого дня працюють люди.

Відповідно до ст. 153 Кодексу законів про працю України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно- гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Виходячи із суті спору, доцільним буде звернути увагу на Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень. Дія вищезазначених санітарних норм поширюється на умови мікроклімату в межах робочої зони виробничих приміщень підприємств, закладів, установ тощо, незалежно від їх форми власності та підпорядкування (Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99, затверджені Постановою Міністерства охорони здоров'я України від 01.12.1999 року № 42).

Враховуючи вищенаведене можна зробити висновок, що приміщення, у якому працюють люди, навіть не на постійній основі, повинно відповідати вимогам, встановленим для перебування осіб у приміщеннях, зокрема при настанні холодного періоду року приміщення повинно прогріватись до встановленої норми допустимої температури.

Виходячи з того, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, можна зробити висновок, що дані послуги забезпечують допустимі умови перебування осіб у приміщенні. (Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджені Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 року N 76).

Комунальні послуги визначені як результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи в забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, установленому законодавством (Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджені Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 року N 76).

Дане визначення чітко вказує на те, що такі послуги, як опалення та забезпечення гарячою водою є вкрай необхідними для задоволення потреб фізичної чи юридичної особи, а також є забезпеченням умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях.

Таким чином, сплата комунальних послуг за опалення та гаряче водопостачання прямо впливає на збереження майна співвласників, що проявляється через використання даного майна згідно експлуатаційних вимог, що, з технічної точки зору, значно подовжує термін справного стану будівель та споруд. До того ж вищевказані комунальні послуги є вкрай необхідними для забезпечення допустимих умов праці людей, без яких юридичні особи не можуть здійснювати будь-яку господарську діяльність.

Виходячи з вищенаведеного, можна зробити висновок, що витрати на оплату послуг з опалення та гарячого водопостачання беззаперечно відносяться до витрат на управління та збереження спільного майна.

Стаття 360 ЦК України має на увазі витрати, необхідні для належного функціонування спільного майна, а також те, що кожен співвласник відповідно до розміру своєї частки має брати участь у різноманітних витратах, пов'язаних з управлінням, утриманням та збереженням спільного майна, сплатою податків, зборів, а також повинен нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов"язаними із спільним майном. Якщо один із співвласників відмовиться брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно й вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутися до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

За вказаних умов, суд вважає позовні вимоги ТОВ «Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія» обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з урахуванням часткової сплати боргу з боку відповідача 1 та відповідача 2.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Позивач також просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 22, 33, 49, 81-1, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

В частині стягнення боргу у розмірі 95 067,83 грн. з ТОВ «Прові - Консалтинг» та стягнення 17 494,00 грн. з ТОВ «Прем'єр Плюс» - провадження припинити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київський мотоциклетний завод» (04119, м.Київ, вул. Сім"ї Хохлових 8, код ЄДРПОУ 00231314) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія» (03039, м. Київ, проспект Червонозоряний 119-Е, код ЄДРПОУ 33052039) 35 594 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 08 коп. - заборгованості та 420 (чотириста двадцять) грн. - судового збору.

Повернути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія» (03039, м. Київ, проспект Червонозоряний 119-Е, код ЄДРПОУ 33052039) 36 (тридцять шість) грн. 88 коп. - надлишково сплаченого судового збору.

Видати накази відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

(Повний текст рішення підписано 17.04.2013р.)

Суддя В.І.Мельник