Постанова

від 15.10.2013 по справі 5011-71/5585-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року Справа № 5011-71/5585-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л. за участю представників: позивача -Голубєва Г.А., відповідачів -Нестеришин Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "Київський мотоциклетний завод" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 у справі№5011-71/5585-2012 за позовомТОВ "Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія" до 1.ТОВ "Профі-Консалтінг", 2.ТОВ "Прем'єр Плюс", 3.ПАТ "Київський мотоциклетний завод" про відшкодування вартості комунальних послуг встановив:

Рішенням господарського суду м.Києва від 08.04.2013 (суддя Мельник В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 (судді: Федорчук Р.В., Лобань О.І., Майданевич А.Г.), позов задоволено частково - на підставі ст.360 ЦК України стягнуто з ВАТ "Київський мотоциклетний завод" на користь позивача 35594,08 грн. заборгованості з відшкодування вартості комунальних послуг з теплопостачання. В частині позовних вимог про стягнення 95067,83 грн. заборгованості з ТОВ "Профі-Консалтинг" та 17494 грн. заборгованості з ТОВ "Прем'єр Плюс" провадження у справі припинено.

ПАТ "Київський мотоциклетний завод" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати в частині стягнення з відповідача-3 35594,08 грн., прийняти нове рішення про відмову в позові в цій частині, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.257,261,267,319,358,511 ЦК України та ст.ст.4 2 ,4 3 ,111 12 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає факт укладення між позивачем та АЕК "Київенерго" договору постачання теплової енергії у гарячій воді №1110744 від 01.09.2005 (далі - договір) правовою підставою, яка створює права та обов'язки лише для сторін цього договору, а не для відповідача-3, який не є стороною зазначеного договору. Також заявник вказує на пропуск позивачем без поважних причин строку позовної давності стосовно частини позовних вимог про стягнення з відповідача-3 коштів в розмірі 12567 грн. за період з 01.01.2007р. по 16.02.2009р. та неврахування судами заяви відповідача-3 про застосування позовної давності.

Колегія суддів, перевіривши в межах вимог касаційної скарги (в частині позовних вимог до відповідача-3) фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників позивача та відповідача-3, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню в частині задоволених позовних вимог до відповідача-3 про стягнення 12567 грн. з передачею справи в цій частині позовних вимог на новий розгляд до господарського суду м.Києва з наступних підстав.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

Відповідно до довідки-характеристики №1238574 від 04.04.2007 Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна ТОВ "Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія" на праві власності належить 2-й та 3-й поверхи будівлі за адресою: м.Київ, вул.Сім'ї Хохлових, буд.8. В свою чергу 1-й поверх належить іншим власникам, а саме: ТОВ "Профі-Консалтинг", яке володіє часткою в розмірі 15/100 (право власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченко І.Г. від 06.03.2007 №218); ТОВ "Прем'єр Плюс", яке володіє часткою в розмірі 8/100 (право власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченко І.Г. від 12.10.2006 №2496); ВАТ "Київський мотоциклетний завод", яке володіє часткою в розмірі 5/100 (право власності на підставі наказу Міністерства машинобудування України, військово-промислового комплексу і конверсії України "Мінмашпром України" від 26.12.1994р. №1720, акт інвентаризації майна державного підприємства "Київський мотоциклетний завод" від 20.01.1994р.).

01.09.2005р. між ТОВ "Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія" (далі - споживач) та АЕК "Київенерго" (далі - постачальник) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1110744, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.3.5 договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями.

Рішеннями господарського суду м.Києва від 01.03.2011 у справі №16/51 та від 02.11.2011 у справі №35/234 підтверджується наявність заборгованості позивача перед АЕК "Київенерго" за отриману теплову енергію для забезпечення електроенергією будівлі по вул.Сім'ї Хохлових, 8, яка виникла на підставі договору №1110744 від 01.09.2005.

При цьому, як вбачається з договору та підтверджується додатком №3 до договору "Схема межи поділу теплової енергії", позивач взяв на себе зобов'язання по оплаті поставленої теплової енергії для всього будинку за адресою: м.Київ, вул.Сім'ї Хохлових, буд.8 в цілому, в тому числі і за відповідача-3.

У зв'язку з чим, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення, зокрема, з відповідача-3 заборгованості по відшкодуванню вартості комунальних послуг з теплопостачання в розмірі 35594,08 грн. за період з 01.01.2007р. по 01.08.2011р.

Відповідач-3 не надав доказів звернення до постачальника (виконавця) послуг з приводу виконання останнім свого обов'язку по підготовці типового договору на надання житлово-комунальних послуг з наданням його на підписання споживачам (відповідачу-3 у справі, як іншому співвласнику).

При цьому, відповідач-3 також не подав доказів того, що він заперечував проти подачі до його приміщення комунальних послуг чи він у встановленому порядку був відключений від центральної мережі теплопостачання будівлі з метою встановлення автономної системи у власному приміщенні.

Апеляційною інстанцією відхилено доводи відповідача-3 про невикористання мережею теплопостачання та про відсутність договірних відносин з позивачем, оскільки за умовами укладеного з ПАТ "Київенерго" договору на постачання теплової енергії позивач взяв зобов'язання по оплаті поставленої теплової енергії для всього будинку по вул.Сім'ї Хохлових, 8 в м.Києві, в тому числі й за відповідача-3, хоча, при цьому, володіє лише частиною вказаної будівлі. Також вказані доводи спростовуються додатком №3 до договору, з якого вбачається наявність вузлів приєднання до мережі теплопостачання на межі власності ВАТ "Київський мотоциклетний завод".

Відповідно до ст.360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Надання комунальних послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді прямо впливає на збереження майна співвласників, що проявляється через використання даного майна згідно експлуатаційних вимог, що, з технічної точки зору, значно подовжує термін справного стану будівель та споруд. До того ж вищевказані комунальні послуги є вкрай необхідними для забезпечення допустимих умов праці людей, без яких юридичні особи не можуть здійснювати будь-яку господарську діяльність. Отже, витрати на оплату послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді безперечно відносяться до витрат на управління та збереження спільного майна.

З огляду на вказане, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з ПАТ "Київський мотоциклетний завод" на користь ТОВ "Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія" 35594,08 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію.

Колегія погоджується з висновком апеляційного суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з ПАТ "Київський мотоциклетний завод" 23027,08 грн. заборгованості з відшкодування вартості комунальних послуг з теплопостачання, з огляду на таке.

Згідно зі ст.360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто із співвласників укладає правочин або здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна. Співвласник або співвласники, які зробили необхідні витрати на утримання майна, мають право вимагати від іншого співвласника або співвласників відшкодування таких витрат. Правило ст.360 ЦК застосовується незалежно від того, хто із співвласників виступив стороною за договірним зобов'язанням щодо спільного майна, за умови, що даний співвласник мав право (необхідний обсяг цивільної дієздатності) укладати цей договір.

Доказів відсутності відповідного права у позивача чи оспорювання договору постачання теплової енергії у гарячій воді №1110744 від 01.09.2005 в частині обов'язку позивача по оплаті комунальних послуг за належні іншим співвласникам приміщення матеріали справи не містять та відповідачем-3 не надано.

Касаційна інстанція не приймає до уваги посилання скаржника на ст.358 ЦК України в обґрунтування доводів щодо непогодження позивачем умов вищевказаного договору з відповідачем-3, оскільки імперативна норма ст.360 ЦК України не ставить виконання обов'язку співвласників по несенню витрат щодо утримання та збереження спільного майна у залежність від отримання згоди всіх співвласників. Відтак, у разі, якщо дії, спрямовані на утримання та збереження спільного майна, вчинені одним із співвласників самостійно, але в інтересах інших співвласників без їх згоди, то останні повинні відшкодувати відповідні витрати в пропорційному співвідношенні залежно від частки у спільній власності.

Колегія також враховує, що суди першої та апеляційної інстанцій з врахуванням системного аналізу змісту ст.1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та норм Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій (затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 №76), Правил обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд (затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.11.1997р. №32/288), Положення з питань обстеження, оцінки технічного стану, паспортизації та поточної експлуатації будівель та споруд у галузі зв'язку (затверджено наказом Державного комітету зв'язку та інформації України від 28.04.2004 №88), дійшли правильного висновку про те, що утримання будинків і прибудинкових територій, як господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством. Під експлуатацією будівлі або споруди слід розуміти використання будівлі (споруди) згідно з функціональним призначенням та проведення необхідних заходів до збереження стану конструкцій, при якому вони здатні виконувати задані функції з параметрами, що визначені вимогами технічної документації. Надання комунальних послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді прямо впливає на збереження майна співвласників, що проявляється через використання даного майна згідно експлуатаційних вимог, що, з технічної точки зору, значно подовжує термін справного стану будівель та споруд. До того ж вищевказані комунальні послуги є вкрай необхідними для забезпечення допустимих умов праці людей, без яких юридичні особи не можуть здійснювати будь-яку господарську діяльність.

Таким чином, витрати на оплату комунальних послуг з опалення та гарячого водопостачання приміщень у будівлі, яка є спільною частковою власністю сторін у справі, відносяться до витрат на управління, утримання та збереження спільного майна у розумінні ст.360 ЦК України.

Водночас, як достеменно встановлено судами, відповідач-3 не надав жодних доказів відключення своїх приміщень від постачання теплової енергії в спірний період у порядку, встановленому Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, чим спростовуються голослівні посилання заявника на невикористання своїх законсервованих приміщень.

Отже, з врахуванням приписів ст.111 12 ГПК України судами попередніх інстанцій належним чином виконано вміщені в постанові Вищого господарського суду України від 29.01.2013 вказівки касаційної інстанції в аспекті застосування ст.360 ЦК України до спірних правовідносин, чим спростовуються твердження скаржника про зворотне.

Проте, касаційна інстанція не може погодитися з передчасними висновками судів в частині позовних вимог про стягнення з ПАТ "Київський мотоциклетний завод" 12567 грн. заборгованості з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, апеляційний суд відхилив заяву відповідача-3 про застосування позовної давності з посиланням на обґрунтованість клопотання позивача про поновлення строку позовної давності, яке судом задоволено з мотивів пропуску позивачем даного строку з поважних причин, а саме через заплутаність платежів, неможливість виставити рахунок по кожному з відповідачів та дворазове повернення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до ч.ч.3-5 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як роз'яснено в абзаці 6 п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.

Однак, як вбачається зі змісту рішення від 08.04.2013, при новому розгляді справи судом першої інстанції всупереч вимог ст.267 ЦК України та ст.ст.43,84 ГПК України не вирішувалися як питання про застосування позовної давності, на чому наполягав відповідач-3 у відзиві на позовну заяву (а.с.167-170 том 1), так і порушене позивачем питання про поновлення строку позовної давності.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції не вправі самостійно вирішувати питання про застосування позовної давності чи його поновлення (визнання причин пропуску строку поважними) у разі подання відповідачем відповідної заяви до прийняття рішення місцевого господарського суду та відсутності висновків останнього з приводу застосування позовної давності. Апеляційний господарський суд, керуючись ч.ч.1,2 ст.101 ГПК України, вправі лише перевірити законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в частині висновків щодо наявності підстав для застосування позовної давності чи визнання поважними причин пропуску строку позовної давності, але не вправі застосовувати позовну давність чи поновлювати строк позовної давності безпосередньо замість суду першої інстанції, за винятком випадку неналежного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом (абзац 2 п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Крім того, враховуючи те, що за змістом ч.1 ст.265 ЦК України повернення позовної заяви чи залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності, колегія визнає помилковим висновок апеляційного суду про визначення обставин неодноразового повернення позовної заяви в якості поважних причин пропуску строку позовної давності.

Водночас, згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В зв'язку з цим, касаційна інстанція на підставі ст.111 12 ГПК України вважає за необхідне доручити суду першої інстанції при новому розгляді справи достеменно з'ясувати, чи про порушення своїх прав позивач дізнався або міг (повинен був) дізнатися з моменту щомісячної сплати на користь АЕК "Київенерго" рахунків за комунальні послуги, в тому числі стосовно належних відповідачу-3 приміщень, а також надати належну правову оцінку доводам позивача щодо відсутності пропуску позовної давності з причин невизначеності терміну виконання відповідачем-3 зобов'язання по відшкодуванню витрат (в аспекті застосування ч.2 ст.530 ЦК України), викладеним у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.134-135 том 3), в співвідношенні з виставленим позивачем відповідачу-3 рахунком-фактурою від 21.11.2011 №2 по виплаті компенсації за користування тепловою енергією за період з січня 2007р. по липень 2011р. (а.с.103 том 1).

Отже, наведене вище вимагає від суду касаційної інстанції встановлювати фактичні обставини справи, зокрема, щодо наявності чи відсутності підстав для застосування позовної давності у спірних правовідносинах, що безумовно виходить за межі перегляду справи в порядку касації (ч.2 ст.111 7 ГПК України) та є підставою для скасування судових рішень в частині позовних вимог про стягнення з ВАТ "Київський мотоциклетний завод" 12567 грн. заборгованості та передачі справи в цій частині позову на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п.3 ст.111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на те, що вищезгадані порушення норм матеріального права (ст.ст.261,265,267 ЦК України) та процесуального права (ст.ст.43,84,101 ГПК України), які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені судами першої та апеляційної інстанцій, колегія вбачає підстави для часткового скасування рішення та постанови і передачі справи на новий розгляд до господарського суду м.Києва.

Правомірність припинення провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ "Профі-Консалтинг" та ТОВ "Прем'єр Плюс" не є предметом даного касаційного оскарження, в зв'язку з чим, законність та обґрунтованість судових рішень в цій частині касаційною інстанцією не перевіряється виходячи з меж перегляду справи в порядку касації.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111 5 ,111 7 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Київський мотоциклетний завод" задовольнити частково.

Рішення господарського суду м.Києва від 08.04.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 у справі №5011-71/5585-2012 скасувати в частині задоволених позовних вимог до ПАТ "Київський мотоциклетний завод" про стягнення 12567 грн. з передачею справи в цій частині позовних вимог на новий розгляд до господарського суду м.Києва.

В решті рішення та постанову залишити без змін.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун