Постанова

від 22.07.2013 по справі 5011-71/5585-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2013 р. Справа№ 5011-71/5585-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

від позивача: представник за довіреністю Голубєва Г.А.;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

від відповідача 3: представник за довіреністю Баленко І.В.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги

відкритого акціонерного товариства «Київський мотоциклетний завод»

на рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2013 року

у справі №5011-71/5585-2012 (суддя Мельник В.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія»

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю «Профі-Консалтінг»

2) товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Плюс»

3) відкритого акціонерного товариства «Київський мотоциклетний завод»

про стягнення 148 155,91 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Справа неодноразово розглядалася різними судовими інстанціями.

За наслідками розгляду даної справи рішенням господарського суду міста Києва від 08.04.2013 року позов задоволено частково. В частині стягнення боргу у розмірі 95 067,83 грн. з ТОВ «Профі-Консалтинг» та стягнення 17 494,00 грн. з ТОВ «Прем'єр Плюс» провадження припинено. Вирішено стягнути з ВАТ «Київський мотоциклетний завод» на користь ТОВ «Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія» 35 594,08 грн. заборгованості.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач 3 подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2013 року у справі №5011-71/5585-2012 в частині стягнення 35 594,08 грн. та прийняти нове рішення, яким у позові в цій частині відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 року апеляційну скаргу ВАТ «Київський мотоциклетний завод» прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні 10.06.2013 року за участю уповноважених представників сторін.

07.06.2013 року до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив, в якому останній просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача у судовому засіданні 22.07.2013 року надав пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник відповідача 3 у судовому засіданні 22.07.2013 року надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити.

Представники відповідача 1, 2 у судове засідання 22.07.2013 року не з'явились, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів 1, 2.

У відповідності до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 22.07.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідно до довідки-характеристики №1238574 від 04.04.2007 року Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна ТОВ «Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія» на праві власності належить 2-й та 3-й поверхи будівлі за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, буд. 8, в свою чергу 1-й поверх належить іншим власникам, а саме:

- ТОВ «Профі-Консалтинг», яке володіє часткою в розмірі 15/100 (право власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченко І.Г. від 06.03.2007 року №218);

- ТОВ «Прем'єр Плюс», яке володіє часткою в розмірі 8/100 (право власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченко І.Г. від 12.10.2006 року №2496);

- ВАТ «Київський мотоциклетний завод», яке володіє часткою в розмірі 5/100 (право власності на підставі Наказу Міністерства машинобудування України, військово-промислового комплексу і конверсії України «Мінмашпром України» від 26.12.1994 року №1720, Акт інвентаризації майна державного підприємства «Київський мотоциклетний завод» від 20.01.1994 року).

01.09.2005 року між ТОВ «Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія» (далі - споживач) та ПАТ «Київенерго» (далі - постачальник) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1110744 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.3.5. договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями.

Згідно рішень господарського суду міста Києва від 01.03.2011 року у справі №16/51 та від 02.11.2011 року у справі №35/234 підтверджується наявність заборгованості позивача перед ПАТ «Київенерго» за отриману теплову енергію для забезпечення електроенергією будівлі по вул. Сім'ї Хохлових, 8, яка виникла на підставі договору №1110744 від 01.09.2005 року.

При цьому, як вбачається з вищезазначеного договору та підтверджується додатком №3 до договору «Схема межи поділу теплової енергії», позивач взяв на себе зобов'язання по оплаті поставленої теплової енергії для всього будинку за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, буд. 8 в цілому, в тому числі за відповідачів 1, 2 та 3.

У зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідачів заборгованості по відшкодуванню вартості комунальних послуг та теплової енергії, а саме: з відповідача 1 в розмірі 95 067,83 грн. за період з 01.01.2007 року по 01.08.2011 року, з відповідача 2 в розмірі 17 494,00 грн. за період з 01.01.2007 року по 16.02.2009 року та з відповідача 3 в розмірі 35 594,08 грн. за період з 01.01.2007 року по 01.08.2011 року.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі в частині стягнення боргу у розмірі 95 067,83 грн. з ТОВ «Профі-Консалтинг» та стягнення 17 494,00 грн. з ТОВ «Прем'єр Плюс», оскільки до прийняття рішення від 08.04.2013 року відповідач 1 і відповідач 2 сплатили позивачу відповідні суми.

Таким чином місцевий господарський суд обгрунтовано прийняв часткову відмову від позовних вимог та припинив провадження у справі в цій частині.

Щодо вимог позивача до відповідача 3, колегія суддів зазначає наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції, відповідач 3 не надав до матеріалів справи доказів того, що він звертався до постачальника (виконавця) послуг щодо виконання останнім свого обов'язку підготувати типовий договір на надання житлово-комунальних послуг з наданням його на підписання споживачам - тобто відповідачу 3 у справі, як іншому співвласнику.

При цьому, відповідач 3 також не подав доказів того, що він заперечував проти подачі до його приміщення комунальних послуг, чи/або він у встановленому порядку був відключений від центральної мережі теплопостачання будівлі з метою встановлення автономної системи у власному приміщенні.

Відповідно до ст. 360 Цивільного кодексу України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Отже, як вірно зазначив місцевий господарський суд, необхідно розуміти визначення поняття утримання будинків і прибудинкових територій, як господарську діяльність, спрямовану на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством (Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджені Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 року №76, далі - Правила).

А під експлуатацією будівлі або споруди слід розуміти використання будівлі (споруди) згідно з функціональним призначенням та проведення необхідних заходів до збереження стану конструкцій, при якому вони здатні виконувати задані функції з параметрами, що визначені вимогами технічної документації. (Розділ 2 Правил обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд, затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.11.1997 року №32/288, п.п. 1.2 Положення з питань обстеження, оцінки технічного стану, паспортизації та поточної експлуатації будівель та споруд у галузі зв'язку, затвердженого Наказом Державного комітету зв'язку та інформації України від 28.04.2004 року №88).

Таким чином, з огляду на зазначене, судом першої інстанції вірно зроблено висновок, що утримання будинків передбачає також без проведення необхідних заходів щодо збереження стану конструкцій.

Згідно з п. 16 Типового положення про порядок конкурсного відбору підприємств для утримання житлових будинків і прибудинкових територій, затвердженого Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 07.09.1998 року №194, утримання житлового будинку розуміється як комплекс робіт, спрямованих на створення належних умов перебування та життєзабезпечення в будинку громадян та на забезпечення утримання житлового фонду й прибудинкових територій (санітарне й технічне обслуговування та ремонт будинку).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» забезпечення справного стану будівлі неможливе без технічного обладнання, яким виступають такі інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов та безпечної експлуатації (загальні будинкові мережі тепло-, водо-, газо-, електропостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання, елеваторних вузлів, а також елементи благоустрою території).

Отже, технічне обслуговування є необхідною умовою забезпечення утримання будинку, зокрема таких інженерних комунікацій, як мережі тепло- та водопостачання.

Законодавство визначає технічний стан будівлі (споруди) як сукупність якісних та кількісних показників, що характеризують експлуатаційну придатність будівлі та його частин у порівнянні з їх гранично допустимими значеннями (Розділ 2 Правил обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд, затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.11.1997 року №32/288).

Правилами встановлено, що серед експлуатаційних параметрів елементів будинку, які визначають його експлуатаційні якості, визначають сукупність технічних, санітарно-гігієнічних, екологічних, ергономічних та естетичних характеристик будинку.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, у будівлі по вул. Сім'ї Хохлових 8, знаходяться офісні приміщення, у яких впродовж робочого дня працюють люди.

Відповідно до ст. 153 Кодексу законів про працю України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Отже, як вірно з'ясовано місцевим господарським судом, приміщення, у якому працюють люди, навіть не на постійній основі, повинно відповідати вимогам, встановленим для перебування осіб у приміщеннях, зокрема при настанні холодного періоду року приміщення повинно прогріватись до встановленої норми допустимої температури.

Згідно Правил житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, можна зробити висновок, що дані послуги забезпечують допустимі умови перебування осіб у приміщенні.

Комунальні послуги визначені як результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи в забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, установленому законодавством.

Таким чином, надання комунальних послуг з опалення та гарячого водопостачання прямо впливає на збереження майна співвласників, що проявляється через використання даного майна згідно експлуатаційних вимог, що, з технічної точки зору, значно подовжує термін справного стану будівель та споруд. До того ж вищевказані комунальні послуги є вкрай необхідними для забезпечення допустимих умов праці людей, без яких юридичні особи не можуть здійснювати будь-яку господарську діяльність.

Отже, витрати на оплату послуг з опалення та гарячого водопостачання беззаперечно відносяться до витрат на управління та збереження спільного майна.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з ВАТ «Київський мотоциклетний завод» на користь ТОВ «Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія» 35 594,08 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію.

Доводи скаржника про не користування мережею теплопостачання та про відсутність договірних правовідносин між відповідачем 3 та позивачем, колегією суддів відхиляються, оскільки в матеріалах справи наявний договір на постачання теплової енергії між ПАТ «Київенерго» та позивачем, за яким останній взяв зобов'язання по оплаті поставленої теплової енергії для всього будинку за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, буд. 8 в цілому, в тому числі за відповідач 3, хоча, при цьому, володіє лише частиною вказаної будівлі.

Також вказані доводи спростовуються додатком №3 договору, з якого вбачається наявність вузлів приєднання до мережі теплопостачання на межі власності ВАТ «Київський мотоциклетний завод».

Разом з тим, відповідачем 3 не надано суду будь-яких доказів відключення від мережі централізованого опалення в установленому порядку відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Посилання відповідача 3 на пропуск строку позовної давності, також колегією суддів відхиляються, виходячи із заяви позивача про поновлення строку позовної давності, викладеної в позовній заяві, яка судом задоволена, оскільки пропуск даного строку виник з поважної причини через заплутаність платежів та неможливість виставити рахунок по кожному з відповідачів.

При цьому, колегія суддів також враховує той факт, що причиною пропуску строку позовної давності є дворазове повернення позивачу позову.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2013 року у справі №5011-71/5585-2012 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рада-5» на рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2013 року у справі №5011-71/5585-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2013 року у справі №5011-71/5585-2012 залишити без змін.

3. Справу №5011-71/5585-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Федорчук Р.В.

Судді Лобань О.І.

Майданевич А.Г.