Ухвала

від 24.01.2013 по справі 30/283

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44 тел. 284-18-98

У Х В А Л А

Справа № 30/283 24.01.2013

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамар Рісайклінг»

Про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва

від 01.12.11. у справі № 30/283

За позовом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамар Рісайклінг»

Про стягнення 158 060 грн. 68 коп., розірвання договору оренди та зобов'язання повернути

індивідуальне визначене рухоме майно

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Маловічко А.І. представник за довіреністю № 13 від 03.01.13.

Від відповідача: Окользіна О.О. представник за довіреністю № 33 від 22.01.13.

Обставини справи:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.11. у справі № 30/283 (залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 06.02.12.) позов Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною задоволено повністю.

19.12.11. на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва були видані відповідні накази.

10.01.13. Товариством з обмеженою відповідальністю «Крамар Рісайклінг» через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано заяву, відповідно до якої заявник просить суд:

- змінити спосіб та порядок виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.11. у справі № 30/283, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача вартості індивідуально-визначеного рухомого майна;

- встановити індивідуально-визначене рухоме майно таким, що належить на праві приватної власності відповідачу.

Подану заяву обґрунтовано тим, що частина індивідуально-визначеного майна, що підлягає поверненню позивачу, є зруйнованим, а інша частина - викраденим, внаслідок чого повернути його не вбачається можливим.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Крамар Рісайклінг» посилається на приписи ст. 36 ЗУ «Про виконавче провадження» та роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.96. «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.13. розгляд вказаної заяви призначено на 24.01.13.

Заявником вимоги ухвали суду від 15.01.13. не виконано, проте, в судовому засіданні 24.01.13. підтримано подану ним заяву про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.11. у справі № 30/283.

Представник позивача в судовому засіданні 24.01.13. подав письмові заперечення, відповідно до яких просить суд відмовити відповідачу в задоволенні заяви з підстав, викладених в поясненнях.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамар Рісайклінг» про зміну способу і порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.11. у справі № 30/283, заслухавши пояснення представників сторін, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості (п. 7.1.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.12. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

При цьому, згідно з п. 7.2 вказаної постанови, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Проте, належних доказів на підтвердження обставин, на які заявник посилається як на підставу зміни способу та порядку виконання рішення, а саме того, що частина індивідуально-визначеного майна, що підлягає поверненню позивачу, є зруйнованим, а інша частина - викраденим, відповідачем суду подано не було.

В свою чергу, надані заявником акти огляду, постанови про порушення кримінальної справи та відмову в порушення кримінальної справи, не є належними та допустимими доказами в розумінні ГПК України з огляду на те, що такі акти не є службовими документами, які б засвідчували певний факт та не є носіями доказової інформації, у вказаних актах не зазначено посад вказаних у ньому осіб, обсягу їх повноважень (тобто є незрозумілим якими самими невстановленими особами підписано вказані акти), відсутнє посилання на документи, що підтвердили б здійснені в актах записи. В свою чергу, в постановах про порушення кримінальної справи та відмову в порушення кримінальної справи, не вказується яке саме майно (металеві кіоски) було викрадено, не вказано індивідуальних ознак такого майна, що зробили б можливим ідентифікацію останнього, в той час як Товариство з обмеженою відповідальністю «Крамар Рісайклінг» акцентує увагу на індивідуальній визначеності спірного майна.

Далі, суд звертає увагу на те, що роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.96. «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України», на яке посилається заявник, втратило чинність, в зв'язку з прийняттям пленумом Вищого господарського суду України 17.10.12. постанови № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України».

Стосовно вимог заявника про встановлення індивідуально-визначеного рухомого майна (кіосків) таким, що належить на праві приватної власності відповідачу слід відзначити наступне.

Згідно ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Тобто, за своє суттю вимоги заявника про встановлення індивідуально-визначеного рухомого майна (кіосків) таким, що належить йому на праві приватної власності є вимогами про визнання права власності, з якими Товариство з обмеженою відповідальністю «Крамар Рісайклінг» не позбавлене права звернутись до суду в передбаченому чинним законодавством України порядку, подавши при цьому окрему позовну заяву.

Крім того, зміна способу та порядку виконання рішення, визначена заявником, за своєю суттю не є новим заходом для реалізації рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.11. у справі № 30/283.

Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні докази наявності виняткових обставин, що унеможливлюють виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.11. у справі № 30/283.

Приписами ч. ч. 1, 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Розглянувши мотиви поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Крамар Рісайклінг» заяви про зміну способу і порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.11. у справі № 30/283, дослідивши наявні докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаної заяви.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 86, 121 Господарського процесуального Кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Вімовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Крамар Рісайклінг» в задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.11. у справі № 30/283.

Суддя Т.М. Ващенко