Рішення

від 23.01.2013 по справі 52/302-5/475-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/302-5/475-2012 23.01.13

За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до 1. Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі Блінкер"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріденс"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптик Майстер"

2. Київська міська клінічна лікарня № 5

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут профілактичної медицини "Прем'єр"

4. Дочірнє підприємство "Прем'єрмед"

5. Управління охорони здоров'я Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації

6. Публічне акціонерне товариство "Асвіо Банк"

про визнання договорів недійсними та визнання права власності

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріденс"

до Київської міської ради

про стягнення 5 800 000, 00 грн.

Головуючий суддя Ломака В.С.

Судді Васильченко Т.В.

Любченко М.О.

За участю представників учасників судового процесу (за первісним позовом):

від прокуратури: Ткаченко Т.М. посвідчення № 004270;

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: Уланов І.В. за довіреністю № 062/1/8-227 від 11.01.2013 р.;

від відповідача-2: не з'явився;

від відповідача-3: Теплюк В.С. за довіреністю № 1812 від 15.03.2012 р.;

від третьої особи-1: Іларіонов Є.А. за довіреністю б/н від 19.11.2012 р.;

Музичко Р.В. за довіреністю б/н від 19.11.2012 р.;

ОСОБА_7 за довіреністю б/н від 10.01.2013 р.;

ОСОБА_8 за довіреністю б/н від 10.01.2013 р.;

ОСОБА_9 за довіреністю б/н від 10.01.2013 р.;

від третьої особи-2: Худенко А.Я. за довіреністю б/н від 17.12.2012 р.;

від третьої особи-3: не з'явився;

від третьої особи-4: не з'явився;

від третьої особи-5: Друзенко М.П. за довіреністю б/н від 16.11.2012 р.;

від третьої особи-6: Марченко О.А. за довіреністю № 19 від 06.09.2012 р.;

В судовому засіданні присутні вільні слухачі: ОСОБА_13 ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2011 року Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі Блінкер", Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріденс" про визнання недійсними договору купівлі-продажу нежилого приміщення загальною площею 1 369, 80 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 7 літера "А", укладеного 29.12.2009 р. між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ "Профі Блінкер" і договору купівлі-продажу цього ж нежилого приміщення, укладеного 17.08.2010 р. між ТОВ "Профі Блінкер" та ТОВ "Тріденс" й визнання права власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на зазначене нежиле приміщення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказував на те, що процедура включення нежилого приміщення загальною площею 1 369, 80 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 7 літера "А", до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва, які підлягають приватизації, проведена з порушенням вимог законодавства України про приватизацію, а саме відсутні необхідні погодження, що вимагаються для об'єктів групи "Ж", оскільки на час приватизації в них розміщувались заклади охорони здоров'я.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.10.2011 р. було залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптик-Майстер" та Київську міську клінічну лікарню № 5.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2011 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут профілактичної медицини "Прем'єр" та Дочірнє підприємство "Прем'єрмед".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.11.2011 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління охорони здоров'я Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та Публічне акціонерне товариства "АСВІО БАНК".

При цьому, ухвалою господарського суду міста Києва від 24.11.2011 р. заяву прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково, з метою забезпечення позову до вирішення спору по суті заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Тріденс" чи будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження нежилого приміщення загальною площею 1 369, 80 кв.м., розташоване за адресою: місто Київ, вул. Трьохсвятительська, 7 літера "А"; в іншій частині клопотання залишено без задоволення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2011 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2012 р. у справі №52/302, задоволені первісні позовні вимоги, визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежилого приміщення загальною площею 1 369,80 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 7 літера "А", укладений 29.12.2009р. між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профі Блінкер", визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежилого приміщення загальною площею 1 369, 80 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 7 літера "А", укладений 17.08.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Профі Блінкер" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріденс", визнано право власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на нежиле приміщення, загальною площею 1 369,80 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 7 літера "А", вартістю 5 800 000,00 грн., зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріденс" повернути у комунальну власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради нежиле приміщення загальною площею 1 369, 80 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 7 літера "А", вартістю 5 800 000,00 грн. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2012 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2012 р. та рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2011 р. у справі № 52/302 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції вказав на те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції не було встановлено та не з'ясовані у повному обсязі питання щодо обсягів повноважень учасників спірних правовідносин, а також не дослідженні фактичні обставини справи щодо обізнаності Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріденс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі Блінкер" про наявність перешкод для вчинення спірних договорів купівлі-продажу. Крім того, зазначено, що судові акти попередніх судових інстанцій містять взаємовиключні висновки стосовно питань подання віндикаційного позову, захисту прав особи, яка вважає себе власником майна шляхом подання позову про визнання недійсною угоди, застосування наслідків недійсності правочину. При цьому, Вищий господарський суд України звернув увагу на те, що в даній справі містяться незасвідчені належним чином матеріали, стосовно яких не вирішено питання щодо прийняття або неприйняття їх як доказів по справі.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва № 04-1/1066 від 31.10.2012 р. справу № 52/302 призначено на повторний автоматичний розподіл та передано судді Ломаці В.С. для розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2012 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 52/302 до свого провадження, присвоєно їй номер "№ 52/302-5/475-2012", розгляд справи призначено на 20.11.2012 р.

13.11.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Київської клінічної лікарні № 5 надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, відповідно до яких вона стверджує, що матеріалами справи підтверджується відсутність у ТОВ "Тріденс" статусу добросовісного набувача, так як на момент укладення оспорюваного договору спірна будівля знаходилась у володінні та користуванні підрозділів лікувальних закладів.

15.11.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від ТОВ "Тріденс" надійшли додаткові документи у справі.

19.11.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від ТОВ "Профі Блінкер" надійшли додаткові документи у справі.

20.11.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від громадян ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 надійшло клопотання про залучення їх до участі у справі в якості третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, позовної заяви до якого не додано, клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу та клопотання у разі їх неявки розглядати справу у їх відсутність.

Також, 20.11.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від ТОВ "Оптик-Майстер" надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, в яких воно просить позов прокурора задовольнити.

Крім того, 20.11.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від громадян ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, як представників ТОВ "Оптик-Майстер", надійшли додаткові документи у справі та від Київської міської ради письмові пояснення, в яких вона просить позов прокурора задовольнити.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.11.2012 р. розгляд справи відкладено на 19.12.2012 р. При цьому, розгляд заявлених раніше та не розглянутих судом клопотань відкладено до встановлення фактичних обставин справи.

07.12.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від ПАТ "Асвіо банк" надійшли письмові пояснення та додаткові документи у справі.

19.12.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації надійшли додаткові документи у справі.

Також, 19.12.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від громадян ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 19.12.2012 р., у зв'язку з відповідним клопотанням, вирішено здійснювати фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.12.2012 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 16.01.2013 р.

28.12.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від ТОВ "Тріденс" надійшли письмові доповнення до зустрічної позовної заяви та додаткові письмові пояснення.

03.01.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації надійшли додаткові документи у справі.

15.01.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від ТОВ "Оптик-Майстер" надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення.

У судовому засіданні 16.01.2013 р. від представників ТОВ "Оптик-Майстер" надійшли додаткові документи у справі, клопотання про відкладення розгляду справи та заява, оформлена у викладі клопотання, про призначення колегіального розгляду справи, мотивоване складністю спору та великою кількістю зацікавлених учасників.

Також, від представника відповідача-1 надійшло клопотання про заміну найменування на Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розгляд якого судом відкладено до встановлення фактичних обставин справи.

З'ясувавши думку присутніх у судовому засіданні 16.01.2013 р. представників учасників судового процесу, та у зв'язку зі складністю даної справи, суд вирішив клопотання ТОВ "Оптик-Майстер" задовольнити та призначити її до колегіального розгляду, про що винесено ухвалу господарського суду міста Києва від 16.01.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 16.01.2013 р. призначено колегіальний розгляд справи № 52/302-5/475-2012 у наступному складі суду: Головуючий суддя: В.С. Ломака, судді: Т.В. Васильченко, М.О. Любченко.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2013 р. вказаною колегією суддів прийнято справу № 52/302-5/475-2012 до свого провадження та призначено її до розгляду на 23.01.2013 р.

23.01.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва до початку судового засідання від фізичних осіб ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_20, ОСОБА_16, ОСОБА_21 та ОСОБА_9 надійшли клопотання про залучення їх до участі у справі в якості третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, та позовна заява, в якій вони просять:

- визнати рішення Київради № 859/859 від 18.12.2008 р. в частині п. 539 додатку № 4 незаконним та скасувати його;

- повернути у комунальну власність територіальної громади м. Києва нежитлову будівлю загальною площею 1 607, 2 кв.м. по вулиці Трьохсвятительській, 7, визнавши всі дії, виконані згідно з п. 539 додатку № 4 до рішення Київради № 859/859 від 18.12.2008 р. незаконними та скасувати їх, а саме: скасувати наказ Головного управління комунальної власності міста Києва про оформлення свідоцтва про право комунальної власності територіальної громади міста Києва на нежитлове приміщення (нежитлову будівлю) загальною площею 97, 0 кв.м. за адресою вулиця Трьохсвятительська, 7, літ. "В", свідоцтво про право комунальної власності територіальної громади міста Києва на нежитлове приміщення (нежитлову будівлю) за адресою вулиця Трьохсвятительська, 7, літ. "В", первинну та поточну реєстрацію КМБТІ прав власності на нежитлове приміщення (нежитлову будівлю) загальною площею 97, 0 кв.м. за адресою вулиця Трьохсвятительська, 7, літ. "В", договори купівлі-продажу (перепродажу) нежитлового приміщення (нежитлової будівлі) загальною площею 97, 0 кв.м. за адресою вулиця Трьохсвятительська, 7, літ. "В", укладені Головним управлінням комунальної власності КМДА та ТОВ "Профі Блінкер", між ТОВ "Профі Блінкер" та ТОВ "Тріденс".

При цьому, в позовній заяві також викладено клопотання про накладення арешту на спірне майно та заборони його продажу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.01.2013 р. відмовлено фізичним особам ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_20, ОСОБА_16, ОСОБА_21 та ОСОБА_9 в задоволенні клопотання про залучення їх до участі у розгляді справи № 52/302-5/475-2012 в якості третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору та відмовлено у прийнятті зазначеної позовної заяви. Враховуючи зазначене, клопотання про накладення арешту та заборони на відчуження спірного майна залишено без розгляду.

Також, 23.01.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від ТОВ "Оптик-Майстер" надійшло клопотання про надання дозволу на присутність у судовому засіданні представників ЗМІ, журналістів, знімальної групи телевізійного каналу "5 канал", яким просить надати дозвіл знімальній групі 5 каналу в складі оператора ОСОБА_22 та журналіста ОСОБА_23 взяти участь у судовому процесі та здійснити репортажну зйомку.

У судове засідання 23.01.2013 р. представники позивача, відповідача-2, а також третіх осіб-3 та 4 не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників позивача, відповідача-2, а також третіх осіб-3 та 4 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 23.01.2013 р. судом оголошено ухвалу господарського суду міста Києва про відмову у задоволенні клопотання про залучення фізичних осіб ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_20, ОСОБА_16, ОСОБА_21 та ОСОБА_9 до участі у розгляді справи № 52/302-5/475-2012 в якості третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору та про відмову у прийнятті позовної заяви вказаних осіб.

З цих же підстав, а також враховуючи неподання відповідної позовної заяви, відхилено раніше подане до суду клопотання громадян ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 про залучення їх до участі у справі в якості третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору.

Також, судом розглянуто клопотання ТОВ "Оптик-Майстер" про надання дозволу на присутність у судовому засіданні представників ЗМІ та здійснення репортажної зйомку та ухвалою від 23.01.2013 р. відмовлено в задоволенні клопотання про надання дозволу представникам ЗМІ здійснювати репортажну зйомку під час судового засідання господарського суду міста Києва у справі № 52/302-5/475-2012.

При цьому, роз'яснено, що оскільки у даній справі проводиться відкритий розгляд справи, додаткового вирішення судом питання щодо забезпечення доступу в зал судового засідання на час слухання справи представників ЗМІ чинне законодавство не потребує, а відповідні особи можуть бути присутніми при розгляді справи.

Судом розглянуто клопотання відповідача-1 про заміну його найменування на Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та вирішено його задовольнити, оскільки встановлено, що п. 2.13. Рішення Київської міської ради № 198/753 від 15.03.2012 р. "Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)" вирішено перейменувати Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

У судовому засіданні 23.01.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради № 62/723 від 08.02.2007 р. затверджено Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007 - 2010 роки.

Рішенням Київської міської ради № 85/1140від 19.02.2009 р. доповнено позиції № № 554-556 додатку № 4 до рішення Київради № 62/723 від 08.02.2007 р. , якими включено до Програми приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007 - 2010 роки нежитлові приміщення на вул. Трьохсвятительська, 7 літ. "А, Б, Г", як об'єкти групи "А", та визначено спосіб приватизації шляхом аукціону.

За наслідками проведеного аукціону 29.12.2009 р. між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), продавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профі Блінкер", покупець, було укладено Договір № 589 купівлі-продажу нежилих приміщень, за умовами якого продавець продав, а покупець купив нежилий будинок загальною площею 1369,80 кв.м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 7 літера "А".

Відповідно до п. 1.2. Договору відчужуваний об'єкт приватизації належить територіальній громаді м. Києва на праві комунальної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нежилі приміщення серія САС № 741659, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 22 грудня 2009 року.

Згідно з наказом Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 640-ПР від 19.11.2009 р. початкова ціна об'єкта приватизації становить з урахуванням податку на додану вартість 5 266 800,00 грн. (п. 1.4. Договору).

Відповідно до п. 1.6. Договору вказаний у цьому договорі об'єкт приватизації продано за 5 793 480, 00 грн.

Зазначений Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 5200.

17.08.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Профі Блінкер" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріденс" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець продав, а покупець купив нерухоме майно, а саме: нежилий будинок, розташований в місті Києві, вулиця Трьохсвятительська, будинок № 7, літера "А", загальною площею 1 369,80 кв.м.

Згідно з п. 1.8. даного Договору ціна нежилого будинку, розташованого в місті Києві, вулиця Трьохсвятительська, будинок № 7, літера "А", загальною площею 1 369,80 кв.м. становить 5 800 000, 00 грн.

Договір купівлі-продажу від 17.08.2010 р. посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 1904.

Звертаючись до суду з даним позовом про визнання вказаних договорів недійсними, визнання права власності та повернення спірного майна, прокурор вказує на те, що на час здійснення приватизації в нежитлових приміщеннях вул. Трьохсвятительська, 7 літ. "А" розміщувався заклад охорони здоров'я - амбулаторія Центральної районної поліклініки Шевченківського району міста Києва та кабінет довіри Київського міського центру профілактики та боротьби зі СНІДом, у зв'язку з чим такий об'єкт приватизації необхідно було, на його думку, віднести відповідно до Державної програми приватизації на 2000-2002 роки (п. 5) до групи "Ж", як об'єкт охорони здоров'я.

Крім того, під час розгляду справи третьою особою-2 наголошувалось на тому, що спірне майно на момент укладення оспорюваних договорів після проведення аукціону продовжувало перебувати у її володінні, у зв'язку з чим відповідачів 2 та 3 не можна визнати добросовісними набувачами, а відповідно таке майно може бути від них витребувано.

На підтвердження вказаних доводів третьою особою-2 надано суду копію Договору № 264 від 23.06.2009 р. про відшкодування послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО, ГВМ та їх абонентських уводів, укладеного між КП "Київжитлоспецексплуатація" та Київською міською клінічною лікарнею № 5 з Додатковою угодою № 1 від 07.12.2009 р., копію Додаткової угоди № 1 про внесення змін та доповнень до Договору № 264, згідно якої його дію пролонговано до 31.12.2010 р., копію Додаткової угоди № 2 від 22.11.2010 р. та копії актів 1637/13 прийому виконаного опалення та технічного обслуговування за квітень місяць 2010 року, № 1637/1 за травень 2010 року та № 1637 за жовтень 2010 року.

Зі змісту п. 1.1. вказаного Договору про відшкодування послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО, ГВМ та їх абонентських уводів вбачається, що його предметом є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитого теплопостачання та технічного обслуговування та утримання внутрішньо будинкових систем опалення та ГВП; абонентських вводів в належному стані (будинку) за адресою: м. Київ, вулиця Відпочинку, 11.

Посилання на об'єкт за адресою вулиця Трьохсвятительська, 7 літ. А, Б, В, Г містять лише акти прийому виконаного опалення та технічного обслуговування за квітень, травень та жовтень 2010 року.

Також, судом встановлено, що про своє знаходження у спірних приміщеннях заявляє третя особа-1 - ТОВ "Оптик-Майстер".

При цьому, судом з'ясовано, що у провадженні господарського суду міста Києва знаходилась справа № 46/452 за позовом ТОВ "Оптик-Майстер" до ТОВ "Профі-Бланкер", Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ "Тріденс" про переведення прав та обов'язків покупця, визнання права власності, визнання договору недійсним, постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2011 р., що залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.06.2011 р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.

При розгляді вказаної справи було встановлено наявність наступних договорів оренди, укладених за участю ТОВ "Оптик-Майстер" щодо спірних приміщень:

- від 12.06.1996 р. Договір оренди майна (суборенди), укладений між РМО Печерського району та ТОВ "Оптик-Майстер", відповідно до якого останньому передано в оренду нежиле приміщення площею 45 кв.м. по вул. Трьохсвятительської, 7 зі строком дії до 12.06.1999 р.;

- від 13.06.1999 р. Договір № 9-а оренди майна, укладений між ТМО Печерського району м. Києва та ТОВ "Оптик-Майстер" на оренду нежилого приміщення площею 45 кв.м. по вул. Трьохсвятительської, 7 зі строком дії до 13.06.2002 р.;

- від 19.06.2002 р. Угода № 9/11, укладена між Районним комунальним науково-виробничим медичним підприємством "Мединар" та ТОВ "Оптик-Майстер", на оренду нежитлового приміщення загальною площею 45 кв.м. по вул. Трьохсвятительської, 7 зі строком дії до 18.06.2005 р.;

- від 02.01.2007 р. Попередній договір, укладений між Центральною районною поліклінікою Шевченківського району м. Києва та ТОВ "Оптик-Майстер" на оренду приміщення за зазначеною адресою зі строком дії з 02.01.2007 по 31.03.2007 р.;

- від 18.06.2007 р. Договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, укладений між Центральною районною поліклінікою Шевченківського району м. Києва та ТОВ "Оптик-Майстер", об'єктом оренди в силу якого є нежиле приміщення загальною площею 45 кв.м. на 1 поверсі по вул. Трьохсвятительської, 7 зі строком дії до 18.07.2008 р.

При цьому, встановлено, що відповідно до Листа № 817/1 від 28.11.2008 р. Центральна районна поліклініка Шевченківського району м. Києва у зв'язку з передачею приміщення на баланс Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" повідомила ТОВ "Оптик-Майстер" про необхідність для завершення розрахунків по оренді передати орендовану площу 45 кв.м. по акту приймання-передачі.

Листом № 22/11 від 22.11.2006 р. (в подальшому листом № 9/12 від 09.12.2009 р.) ТОВ "Оптик-Майстер" звернулось до Головного управління комунальної власності м. Києва КМДА з проханням розглянути питання щодо приватизації приміщення площею 45 кв.м. по вул. Трьохсвятительської, 7.

Листом № 042/9/3-7884 від 24.11.2006 р. на лист ТОВ "Оптик-Майстер" № 22/11 від 22.11.2006 р. Головне управління комунальної власності міста Києва повідомило ТОВ "Оптик-Майстер" про те, що ініціювання питання про включення вказаного будинку до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, можливо лише після опрацювання наведеного переліку документів.

На лист ТОВ "Оптик-Майстер" № 24/1 від 24.01.2007 р. "Спортек" ЛТД щодо приватизації зазначеного нежилого приміщення Головне управління комунальної власності м. Києва листом № 042/9/3-874 від 16.02.2007 повідомило про те, що вважає приватизацію недоцільною.

Як вбачається з постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2011 р. у справі № 46/452, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що у ТОВ "Оптик-Майстер" відсутнє привілейоване право на купівлю спірного нежитлового приміщення загальною площею 46,40 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 7, оскільки на момент проведення 22.12.2009 аукціону, ТОВ "Оптик-Майстер", яке фактично користувався цим приміщенням, не було належним чином продовжено дію договору оренди приміщення від 18.06.2007 р., а тому для реалізації свого права на отримання спірного нежитлового приміщення у власність відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" воно повинне було приймати участь у аукціоні на загальних підставах. Крім того, суд зазначив, що матеріали справи не містять і доказів здійснення позивачем поліпшень орендованого майна, що становлять 25 % балансової вартості цього майна.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги за первісним та зустрічним позовами не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування. Враховуючи положення ст. ст. 7, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств", процес приватизації комунального майна включає в себе затвердження місцевими радами переліків об'єктів, що підлягають приватизації певним способом, та подальше укладення договору купівлі-продажу.

В ч. 7 ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними і підконтрольними.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного майна" Державна програма приватизації визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, розробляється Фондом державного майна України і затверджується Верховною Радою України.

Законом України від 18.05.2000 року затверджено Державну програму приватизації на 2000 - 2002 роки, яка діє до затвердження чергової Державної програми приватизації.

З норм Закону України "Про приватизацію державного майна" та Закону України "Про Державну програму приватизації" вбачається, що всі об'єкти приватизації поділяються на групи, що передбачає різні способи та порядок приватизації для об'єктів різних груп.

З матеріалів справи вбачається, що Київська міська рада відносила об'єкт приватизації - нежитлові приміщення на вул. Трьохсвятительська, 7 літ. "А, Б, Г", що став предметом купівлі-продажу, саме до об'єктів групи "А", що передбачає певну процедуру приватизації, відмінну від приватизації об'єктів групи "Ж".

Так, відповідно до п. 5 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки до об'єктів приватизації групи "А" відносяться цілісні майнові комплекси державних, орендних підприємств та структурні підрозділи підприємств, виділені у самостійні підприємства (далі - цілісні майнові комплекси підприємств), у тому числі у процесі реструктуризації державних підприємств із середньообліковою чисельністю працюючих до 100 осіб включно або понад 100 осіб, але вартість основних фондів яких недостатня для формування статутних капіталів відкритих акціонерних товариств (далі - ВАТ), а також готелі, об'єкти санаторно-курортних закладів та будинки відпочинку, які перебувають на самостійних балансах; окреме індивідуально визначене майно (в тому числі таке, яке не увійшло до статутних капіталів ВАТ, будівлі, споруди та нежилі приміщення, майно підприємств, ліквідованих за рішенням господарського суду, та майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном); майно підприємств, які не були продані як цілісні майнові комплекси.

Водночас, згідно з твердженням прокурора, на час здійснення приватизації в нежитлових приміщеннях вул. Трьохсвятительська, 7 літ. "А" розміщувався заклад охорони здоров'я - амбулаторія Центральної районної поліклініки Шевченківського району міста Києва та кабінет довіри Київського міського центру профілактики та боротьби зі СНІДом.

У свою чергу, відповідно до Державної програми приватизації на 2000-2002 роки (п. 5) об'єкти охорони здоров'я відносяться до об'єктів приватизації групи "Ж".

Однак, суд вважає такі висновки прокурора передчасними та необґрунтованими, оскільки ним належними доказами не доведено, що спірна будівля була збудована з метою розміщення закладу охорони здоров'я.

В ст. 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я передбачено, що заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази. Порядок діяльності, перелік та статус майна, що входить до матеріально-технічної бази такого закладу, має визначатись його засновником та відображається в установчих документах відповідно з наявними доказами передачі майна.

Однак, учасниками судового процесу не доведено, що відповідно до установчих документів Київської міської клінічної лікарні № 5 та інших документів відповідному закладу охорони здоров'я було передано засновником спірне нерухоме майно.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

При цьому, суд також звертає увагу на те, що 01.10.2010 р. Наказом Головного лікаря Центральної районної поліклініки Шевченківського району м. Києва, враховуючи передачу будівлі за адресою: м. Київ, вулиця Трьохсвятительська, 7, в якій розміщується амбулаторія загальної практики - сімейної медицини Центральної районної поліклініки Шевченківського району м. Києва з комунальної власності у приватну власність та відсутність договірних відносин оренди з новим власником доручено завідуючому амбулаторією забезпечити звільнення приміщення за адресою: м. Київ, вулиця Трьохсвятительська, 7 у 10-денний строк з дня видання цього наказу, а також вирішено розмістити працівників амбулаторії за адресою: м. Київ, вулиця Саксаганського, 100 у приміщенні Центральної районної поліклініки Шевченківського району м. Києва на 4-му поверсі у приміщенні терапевтичного відділення.

Зважаючи на зміст вказаного Наказу суд додатково звертає увагу на те, що ототожнення поняття заклад охорони здоров'я та нежитлових приміщень, в яких розміщувалась амбулаторія та кабінет довіри відповідного закладу охорони здоров'я, є необґрунтованим.

Таким чином, суд вважає не доведеним належним чином обставини того, що спірний об'єкт нерухомості мав бути приватизований відповідно до процедури, що визначена для об'єктів групи "Ж".

При цьому, у будь-якому випадку, на думку суду, наведені у позовній заяві обставини не можуть бути підставою для визнання господарським судом спірного договору купівлі-продажу недійсним, оскільки самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна в комунальну власність в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.

Так, відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Виходячи зі змісту пунктів 32 - 35 рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

Враховуючи положення ст.ст. 17, 18 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори", суд також приймає до уваги обставини, встановлені в наявному в матеріалах справи рішенні Європейського суду з прав людини по справі Stretch v. United Kingdom, 44277/98 від 03.12.2003 року, згідно якого вилучення у заявника права володіння, раніше наданого державною установою, є порушенням Конвенції, навіть якщо державна установа не мала повноважень надавати заявнику право володіння майном згідно національного законодавства (п. 30 зазначеного рішення).

Укладаючи договір купівлі-продажу спірного приміщення відповідач-2 мав право очікувати на набуття права власності в значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Крім того, відповідно правової позиції Верховного Суду України (постанови № 26/133 від 04.12.2012 р., № 56/68 від 11.12.2012 р.) права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України. У разі встановлення наявності речово-правових відносин до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

У випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Однак, за змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача (який не мав ніякого відношення до таких дій посадової особи).

Так, згідно приписів статей 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом права власності, визначеного у статті 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Право володіння означає юридично забезпечену власникові можливість мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу, отже, майно вважається таким, що перебуває у володінні власника і тоді, коли він фізично ним не володіє.

Право користування - юридично закріплена можливість власника щодо використання майна та вилучення з нього корисних властивостей, а право розпорядження - юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну та фактичну долю майна.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (пункт 1 статті 321 вказаного Кодексу).

Позитивний аспект права власності означає можливість реалізації прав на річ (майно) без участі всіх інших осіб, а негативний - усунення всіх інших осіб від речі і захист її від всіх цих осіб.

Захист права власності врегульовано главою 29 ЦК України, яка передбачає наступні способи захисту: право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387), на витребування майна від добросовісного набувача (ст. 388), витребування грошей та цінних паперів (ст. 389), захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння (ст. 391), визнання права власності (ст. 392) тощо.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (стаття 330 цього Кодексу).

У свою чергу, норма статті 387 ЦК України встановлює право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (віндикаційний позов).

Однією з особливостей цього позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі. В протилежному випадку власник має право звернутися до суду з двома вимогами - про визнання права власності на майно та усунення перешкод у здійсненні щодо нього правомочностей.

Згідно зі статтею 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Таким чином, статтею 388 ЦК України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України.

У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором, яким у даній справі є договір купівлі-продажу від 15 січня 2010 року, права відчужувати це майно.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 3-103гс11 від 17.10.2011 р. , яка є обов'язковою при розгляді даної справи згідно з вимогами ст. 111-28 ГПК України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

При розгляді віндикаційного позову позивач повинний підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати суду відповідні докази. (Відповідна правова позиція відображена в постанові Вищого господарського суду України № 5002-18/3226.1-2010 від 19.07.2011 р.).

Однак, слід зазначити, що у матеріалах даної справи відсутні докази того, що відповідачі 2 та 3 знали про будь-які порушення чинного законодавства з боку органів, які проводили приватизацію спірних приміщень.

Так, суд визнає неналежним доказом такої обізнаності знаходження у спірних приміщеннях певний час після проведення аукціону третіх осіб - амбулаторії ЦКЛ № 5 та ТОВ "Оптик -Майстер", оскільки вони не були власниками спірного майна, а їх перебування у вказаних приміщеннях, жодним чином не позбавляло права відповідачів 2 та 3 укладати оспорювані договори.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Прокурором та позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження вимог, заявлених у первісному позові, у зв'язку з чим в його задоволенні має бути відмовлено.

Що стосується зустрічного позову, суд відмічає наступне.

Предметом зустрічних позовних вимог є стягнення з Київської міської ради 5 800 000, 00 грн., які були сплачені позивачем за зустрічним позовом як ціна за нежилий будинок, розташований в місті Києві, вулиця Трьохсвятительська, будинок № 7, літера "А", загальною площею 1 369, 80 кв.м.

З платіжних доручень № 1444 від 26.01.2010 р. на суму 2 285 098, 00 грн., № 2156 від 23.02.2010 р. на суму 2 897 000, 00 грн., № 7029 від 27.08.2010 р. на суму 617902, 00 грн. вбачається, що грошові кошти на загальну суму 5 800 000, 00 грн. були сплачені позивачем за зустрічним позовом на користь ТОВ "Профі Блінкер", тобто, контрагенту за Договором купівлі продажу від 17.08.2010 р., а не Київській міській раді.

Крім того, з платіжних доручень № 683 від 15.12.2009 р., № 1443 від 26.01.2010 р. та № 2175 від 23.02.2010 р. вбачається, що грошові кошти у розмірі 5 800 000, 00 грн. були сплачені ТОВ "Профі Блінкер" не Київській міській раді, а Головному управлінню комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), з яким ТОВ "Профі Блінкер" було укладено Договір купівлі продажу № 589 від 29.12.2009 р.

Згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи, що Київська міська рада не є стороною Договору купівлі-продажу від 29.12.2009 р. і спірні грошові кошти були сплачені не Київській міській раді, - правові підстави для стягнення з Київської міської ради 5 800 000, 00 грн. відсутні, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити.

2. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.01.2013 р.

Головуючий суддя В.С. Ломака

Судді Т.В. Васильченко

М.О. Любченко