Рішення

від 22.01.2009 по справі 13/229

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/229

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.09                                                                                 Справа № 13/229

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Воскрєсєніє", м. Луганськ

до Відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів", м. Стаханов Луганської області

про стягнення 133 902 грн. 88 коп.,  

СуддяЯресько Б.В.

Секретар с.з.Чорна І.М.

За участю:

Від позивача Секерін К.В. довіреність № 1 від 17.12.08.;

Від відповідача Ямбогло О.А.  довіреність № 01/48 від 06.01.09.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем подано позов про стягнення з відповідача 133 902 грн. 88 коп., де 128 960 грн. 00 коп. –основна заборгованість,  4 126 грн. 72 коп. –інфляційні втрати (нараховані за жовтень – листопад 2008 року), 816 грн. 16 коп. –три відсотки річних                (нараховані за період з 02.10.2008 року по 17.12.2008 року).

Позивач клопотанням від 22.01.2009 року № 01/22-1 збільшив розмір позовних вимог, а саме збільшив період нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Так позивач просить суд стягнути з відповідача  заборгованість в сумі 128 960 грн. 00 коп., інфляційні втрати в сумі 6 950 грн. 94 коп. (нараховані за жовтень –грудень 2008 року), три відсотки річних в сумі 1 197 грн. 73 коп. (нараховані за період з 02.10.2008 року по 22.01.2009 року.)

За таких обставин, позовними вимогами по справі є збільшені позовні вимоги.  

Позивач позов підтримав.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, однак у судовому засіданні  щодо доводів позивача не заперечив.   

З'ясувавши фактичні  обставини справи,  докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам  сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд    

ВСТАНОВИВ, що відповідно до укладеного між сторонами по справі договору від 30.05.2007 року № 61 позивач (Постачальник) зобов'язався поставити, а відповідач (Покупець) прийняти та оплатити "Продукцію", номенклатура, кількість, якість, ціна та строки поставки якої зазначаються у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору позивачем відповідно до специфікації      № 16 поставлено, а відповідачем прийнято Продукцію на загальну суму 128 960 грн. 00 коп. про, що свідчить видаткова накладна від 24.09.2008 року № РН-0924001, приймально-здавальний акт від 24.09.2008 року № 432.

Відповідно до п. 4.2. Договору, платежі за цим договором здійснюються відповідачем в національній валюті України на розрахунковий рахунок позивача шляхом 100 % оплати вартості продукції по факту поставки у продовж 5 банківських  днів з дня надання рахунків-фактур та податкових накладних за фактично поставлену продукції відповідно до приймально-здавального акту відповідача.

Відповідач в порушення умов Договору оплату за отриману продукцію не здійснив.

Позивач претензією від 05.11.2008 року звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості, на яку відповідач листом від 09.12.2008 року № 08/5454 запропонував часткову сплату боргу пославшись на скрутне фінансове становище підприємства.

Позивачем 19.12.2008 р. подано позов, яким з урахуванням збільшення позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 128 960 грн. 00 коп., інфляційні втрати в сумі 6 950 грн. 94 коп., три відсотки річних в сумі 1 197 грн. 73 коп., обґрунтовуючи свої вимоги умовами Договору та положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України.   

Відповідач заперечень проти позову, або доказів оплати боргу суду не надав.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського  процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин вимоги позивача є обґрунтованими, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі –1 371 грн. 08 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів", м. Стаханов Луганської області, вул. Феросплавщиків, 1, ідентифікаційний код 00186513 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Воскрєсєніє", м. Луганськ, вул. Ліньова, 10, ідентифікаційний код 24051479 заборгованість в сумі 128 960 грн. 00 коп., інфляційні втрати в сумі 6 950 грн. 94 коп., три відсотки річних в сумі 1 197 грн. 73 коп., державне мито у сумі –1 371 грн. 08 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп., наказ видати.

За згодою сторін  у судовому засіданні була проголошена лише вступна та резолютивна частина рішення.

Суддя                                                                                       Б.В. Яресько

Дата підписання повного тексту рішення

27 січня 2009 року.

      Помічник судді                                                                    А.В.Бабаян