Постанова

від 05.02.2013 по справі 5002-15/3190-2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2013 року Справа № 5002-15/3190-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Проценко О.І.,

суддів Маслової З.Д.,

Котлярової О.Л.,

за участю представників сторін:

представник позивача: Соловйов Олексій Олександрович, довіреність № 3212/02-25 від 08.12.10, Гурзуфська селищна рада;

представник відповідача: Петросенко Ігор Миколайович, довіреність № 11 від 31.01.13, товариство з обмеженою відповідальністю "Діо-Крим";

розглянувши апеляційну скаргу Гурзуфської селищної ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 18.12.2012 року у справі № 5002-15/3190-2012

за позовом Гурзуфської селищної ради (вул. Подвойського, 9,смт.Гурзуф,98640)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Діо-Крим" (вул. Куйбишева, буд. 62,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95034)

про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути її

ВСТАНОВИВ :

Гурзуфська селищна рада звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Діо-Крим" про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,0830 га, що розташована за адресою: смт. Гурзуф, Набережна ім. О. С. Пушкіна, район кафе "Адалари 2000", укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Діо-Крим" та Гурзуфською селищною радою 09.02.2006 року та зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Діо-Крим" повернути Гурзуфській селищної раді земельну ділянку площею 0,0830 га кадастровий номер 0111946800:01:006:0095 у належному стані.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення пункту 5.2. договору оренди земельної ділянки від 09.02.2006 року, відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором в частині використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, а саме, розміщує та використовує на земельній ділянці - кафе, зазначені обставини були виявлені під час проведення перевірок дотримання умов договору, що підтверджується відповідними актами від 30.07.2012 року та 07.09.2012 року. Цими діями відповідач порушує права Гурзуфської селищної ради, яка не отримає того, на що розраховувала при укладенні договору.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 18 грудня 2012 року у справі №5002-15/3190-2012 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не надано суду доказів нецільового використання земельної ділянки саме відповідачем, договір оренди земельної ділянки площею 0,0830 га від 09.02.2006 року, укладений між сторонами на 49 років та діє до 09.02.2055 року, відповідач виконує свої зобов'язання з оплати орендної плати, до того ж строк, у який орендар зобов'язаний приступити до розміщення та обслуговування об'єктів курортно-рекреаційного комплексу договором не визначено, тому підстав для задоволення заявлених позовних вимог не має.

Не погодившись із рішенням суду, Гурзуфська селищна рада звернулася до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга Гурзуфської селищної ради мотивована неправильним застосуванням господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідністю висновків суду, встановленим обставинам справи.

Так, Гурзуфська селищна рада зауважує на тому, що господарський суд першої інстанції дійшов хибного висновку, щодо недоведеністю позивачем факту нецільового використання земельної ділянки, оскільки у якості доказів факту розміщення на земельній ділянці кафе позивачем надано договір оренди, укладений між ТОВ «Діо-Крим» та ФОП Шабуровим Є. В. від 15.05.2008 року, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складений Державною інспекцією сільського господарства в АР Крим від 30.07.2012 року, акт перевірки дотримання умов договору оренди земельної ділянки, складений тимчасовою комісією з перевірки дотримання умов договорів оренди земельних ділянок Гурзуфської селищної ради 07.09.2012 року.

Крім того, заявник вказує на той факт, що господарський суд Автономної Республіки Крим безпідставно застосував до спірних правовідносин норми статей 143 та 144 Земельного кодексу України, які визначають порядок припинення прав користування землею, оскільки при розгляді даного спору підлягали застосуванню норми діючого законодавства, на які посилався позивач при пред'явленні позову.

Також, заявник апеляційної скарги зазначає, що господарським судом не встановлено, що саме розташоване на земельній ділянці, хоча мав усі докази факту розташування на ній кафе та не перевірив чи виконує належним чином свої зобов'язання відповідач.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 січня 2013 року апеляційна скарга Гурзуфської селищної ради прийнята у складі колегії: головуючий суддя Проценко О.І., судді: Воронцова Н.В. та Котлярова О.Л., та призначена до розгляду на 05 лютого 2013 року о 15 год. 30 хв.

Розпорядженням в.о.секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2013 року, у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні судді Воронцової Н.В., її замінено у складі колегії на суддю Маслову З.Д.

У судовому засіданні, яке було призначено на 05 лютого 2013 року, представник Гурзуфської селищної ради підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, рішення господарського суду скасувати, позовні вимоги задовольнити, представник товариства з обмеженою відповідальністю "Діо-Крим" апеляційну скаргу не підтримав та просив у її задоволенні відмовити, рішення господарського суду залишити без змін, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 20.01.2005 року товариством з обмеженою відповідальністю "Діо-Крим", інженером-геодезістом ТОВ „ВВС Спортпроект" та начальником Ялтинського міського управління земельних ресурсів, на підставі рішення 37 04 скликання Гурзуфської селищної ради від 19.10.2004 року № 32, був складений Акт виносу у натурі меж земельної ділянки товариства з обмеженою відповідальністю "Діо-Крим" за адресою: смт. Гурзуф, Набережна ім. О. С. Пушкіна, район кафе "Адалари 2000" (а.с.98, т1).

09 лютого 2006 року між Гурзуфською селищною радою (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Діо-Крим" (Орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, площею 0,0830 га, що розташована за адресою: смт. Гурзуф, Набережна ім. О. С. Пушкіна, район кафе "Адалари 2000", для розміщення та обслуговування об'єктів курортно - рекреаційного комплексу (а.с. 9-12, т.1).

Пунктом 1.1 даного договору визначено, що на підставі Законів України "Про оренду землі", "Про місцеве самоврядування в Україні", Земельного кодексу України та на виконання рішення 37 сесії 04 скликання Гурзуфської селищної ради від 19.10.2004 року № 32, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, розташовану за адресою: смт. Гурзуф, Набережна ім. О. С. Пушкіна, район кафе "Адалари 2000", кадастровий номер 0111946800:01:006:0095.

Відповідно до пункту 2.1 договору, в оренду передається земельна ділянка площею 0,0830 га, класифікація угіддя земельної ділянки - "Землі Гурзуфської селищної ради загального користування" (строка 12.4 шифр 97 форми 6-зем), по угіддям - "Забудовані землі", в тому числі "вулиць, набережних, площ" (графи 34,61 форми 6-зем).

У пункті 3.1. договору визначений строк його дії, який складає 49 років.

Згідно пункту 5.2 договору, цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та обслуговування об'єктів курортно-рекреаційного комплексу.

Пункт 9.4.2. договору передбачає обов'язок орендаря використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, вказаного у договорі, дотримуючись вимог діючого земельного та екологічного законодавства, державних та місцевих стандартів, норм та правил, що стосуються використання землі.

За актом прийому-передачі земельної ділянки, Гурзуфська селищна рада (Орендодавець) передала, а товариство з обмеженою відповідальністю "Діо-Крим" (Орендар) прийняло земельну ділянку на підставі договору оренди від 09.02.2006 року (а.с.98 зворотна сторона,т.1).

30 липня 2012 року Державною інспекцією сільського господарства Автономної Республіки Крим був складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства товариством з обмеженою відповідальністю "Діо-Крим" за адресою: Автономна Республіка Крим, смт. Гурзуф, Набережна ім. О. С. Пушкіна, на підставі якого було виявлено, що на земельній ділянці ТОВ "Діо-Крим" фактично розміщено кафе, яке функціонує, також у акті зазначено, що об'єкт розміщений на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 3 від 15.05.2008 року, який був укладений між ТОВ "Діо-Крим" та ПП Шабуровим, строком до 15.05.2014 року (а.с. 13, т.1)

На підставі розпорядження Гурзуфської селищної ради від 22.08.2012 року № 70 була утворена тимчасова комісія з перевірки дотримання умов договорів оренди земельних ділянок Гурзуфської селищної ради (а.с. 14,т.1).

Актом перевірки дотримання умов договору оренди земельної ділянки від 07 вересня 2012 року, тимчасовою комісією було встановлено, що на земельній ділянці розташовано літне кафе „Тортуга", господарську діяльність в якому здійснює ПП Шабуров Є.В., будь-які інші об'єкти на земельній ділянці відсутні, а тому комісія дійшла висновку, що умови договору оренди земельної ділянки від 09.02.2006 року в частині дотримання цільового призначення земельної ділянки „для розміщення та обслуговування об'єктів курортно-рекреаційного комплексу" відповідачем не виконуються (а.с.16-17,т.1).

Оскільки, як на думку позивача, відповідачем неналежним чином виконуються зобов'язання за договором оренди земельної ділянки від 09.02.2006 року в частині використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, що було виявлено Актами перевірки дотримання умов договору від 30.07.2012 року та 07.09.2012 року, це і стало підставою для звернення Гурзуфської селищної ради із відповідним позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення ділянки позивачу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального, процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, у зв'язку з наступним.

Предметом доказування у даній справі є наявність чи відсутність підстав для розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки позивачу.

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України „Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 19 Земельного кодексу України встановлено категорії земель України за основним цільовим призначенням, а саме: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

При цьому, статтею 20 Земельного Кодексу України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Код цільового використання, зазначений у договорі, визначений відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі, затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.1998 № 14-1-7/1205, де код 1.17 - зазначений як землі рекреаційного призначення.

Правовий режим земель рекреаційного призначення визначений главою 9 Земельного Кодексу України.

Відповідно до статті 50 Земельного Кодексу України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Порядок використання відповідної категорії земель визначений статтею 52 відповідно до якої землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державні й комунальній та приватній власності, на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель, порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом.

Таким чином, як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, нецільовим використанням земельної ділянки рекреаційного призначення є іі використання за іншим призначенням, всупереч діяльності, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

Разом з цим, статтею 25 Закону України "Про оренду землі" встановлені права та обов'язки орендаря земельної ділянки, зокрема, приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

При цьому, статтею 32 зазначеного вище Закону передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами.

Також, статтею 141 ЗК України встановлено такі підстави припинення права користування земельною ділянкою: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Водночас, ст. 143 ЗК України передбачає підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку, у разі: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; не усунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Також, статтею 144 ЗК України визначений порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, зокрема: у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк. У разі не усунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

Водночас, згідно положень статті 189 ЗК України, самоврядний контроль за використанням та охороною земель покладено на сільські, селищні, міські, районні та обласні ради.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням є невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень).

Пунктом "а" частини 1 статті 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" зазначено, що до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належить виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Перевірки щодо дотримання вимог земельного законодавства проводяться державними інспекторами у відповідності до Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 року №312.

Згідно статті 188 Земельного Кодексу України, також визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів. При цьому, порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Крім того, статтею 211 Земельного кодексу України також передбачено, що громадяни та юридичні особи за порушення: укладення угод з порушенням земельного законодавства; самовільне зайняття земельних ділянок; псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами; розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель; невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Однак, судова колегія зауважує, що як вбачається із матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, протоколи про адміністративне порушення, приписи щодо усунення виявлених порушень, під час проведення перевірок не складались, постанови про притягнення до відповідальності за результатами проведених перевірок не приймалися, доказів нецільового використання позивачем не надано, до актів долучених позивачем до матеріалів справи, суд відноситься критично та вважає їх неналежними доказами по даній справі, оскільки в них викладені лише певні факти, які не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції, до того ж вони спростовуються документами наданими відповідачем.

Так, протягом розгляду справи по суті, представник відповідача погодившись із фактом розміщення на території спірної земельної ділянки - кафе, спростовув факт причетності до цього відповідача та наполягав на фіктивності договору оренди нежитлового приміщення - кафе, копія якого долучена до матеріалів справи, у підтвердження цього посилався на лист ТОВ "Діо - Крим" від 12.05.2011 року адресований Гурзуфській селищній раді про протиправне захоплення земельної ділянки під кафе „Тортуга" (а.с.142,т.1), а також листи від 12.05.2011 року адресовані начальнику Ялтинської ДПІ, головному лікарю Гурзуфської СЕС , Державному інспектору по охороні земель про протиправне використання кафе „Тортуга" та необхідність проведення перевірки (а.с.143, т.1), а також лист від 06.07.2011 року адресований голові Рескомзему АР Крим про незаконне використання земельної ділянки (а.с.145,т.1).

Оцінивши усі обставини по справі у їх сукупності, судова колегія вважає, що доводи заявника апеляційної скарги щодо нецільового використання відповідачем спірної земельної ділянки такими, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті.

Крім того, доводи заявника апеляційної скарги відносно того, що господарським судом Автономної Республіки Крим не перевірено чи виконує відповідач належним чином свої зобов'язання за спірним договором, також не знайшли свого підтвердження, оскільки як вбачається із довідки товариства з обмеженою відповідальністю "Діо - Крим" від 22.12.2012 року, станом на 22.10.2012 року заборгованість за договором оренди у відповідача відсутня (а.с.36,т.1), що підтверджує належне виконання умов договору, договір укладений строком на 49 років та діє до 09.02.2055 року., крім того, розробляється проектно-кошторисна документація щодо будівництва, а саме: договір про співпрацю від 11.05.2004 року, рішення Гурзуфської селищної ради від 23.09.2004 року № 287, предпроектна пропозиція, завдання на розробку градобудівельного обгрунтування - 2006 року, Градобудівельне обгрунтування - 2007 року, ескізний проект курортно - рекреаційного комплексу, висновок від 24.09.2004 року № 1971-з про можливість відводу земельної ділянки, витяг із протоколу № 6 від 29.05.2009 року засідання Республіканської градобудівельної ради Міністерства будівельної політики та архітектури АР Крим, Узгодження Азово-Чорноморської екологічної інспекції від 27.05.2009 року № 8/1319, розрахунок навантажень Електроспоживання та Водоспоживання, технічне завдання на виробництво інженерно-геологічних вишукувань, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки від 10.10.2012 року та інші документи, що спростовують доводи представників позивача, що після укладення договору оренди земельної ділянки від 09.02.2006 року, будь-яких дій направлених на виконання умов спірного договору не вчинялося (а.с.60-118,т.1).

Крім того, строк, у який ТОВ "Діо-Крим" зобов'язаний приступити до розміщення та обслуговування об'єктів курортно-рекреаційного комплексу договором не визначений, а тому доводи апеляційної скарги у частині тривалого невикористання спірної земельної ділянки за її призначенням, судова колегія також вважає неспроможними.

Також, як на думку судової колегії, позивачем не доведено суду в чому полягає шкода, заподіяна органу місцевого самоврядування, та чим саме така обставина порушує чи обмежує права Орендодавця, у зв'язку з чим не є доведеною наявність істотності порушення умов договору.

Інші доводи заявника апеляційної скарги, не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуємого рішення.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав оспорюваним договором, а також не надано достатніх підстав для розірвання договору оренди від 09.02.2006 року та повернення земельної ділянки позивачу, то позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Отже, вимоги Гурзуфської селищної ради викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, підстави для скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим - відсутні.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини першої статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Гурзуфської селищної ради - залишити без задоволення. 2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 грудня 2012 року у справі № 5002-15/3190-2012 - залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Проценко

Судді З.Д. Маслова

О.Л. Котлярова

Розсилка:

1. Гурзуфська селищна рада

(вул. Подвойського, 9,смт.Гурзуф,98640)

2.Товариство з обмеженою відповідальністю "Діо-Крим"

(вул. Куйбишева, буд. 62,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95034)