Постанова

від 11.02.2013 по справі 5011-5/9322-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2013 р. Справа№ 5011-5/9322-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Алданової С.О.

Баранця О.М.

при секретарі: Кравчук О.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Ковальчук М.М.

від відповідача 1- не з'явився

від відповідача 2 - Марченко М.А.

від відповідача 3- не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мари Льо» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2012 року (суддя: Ломака В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Трикотажна фабрика «Киянка»

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю

«Киянка-Плюс»

2.Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРИ ЛЬО»

3.Компанія з обмеженою відповідальністю

«Сенотіверо коммершиал ЛТД»

(Senotivero Commercial LTD)

про визнання договору недійсним, визнання відсутнім права та

витребування майна з чужого незаконного володіння.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трикотажна фабрика «Киянка» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Киянка - Плюс» (далі - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРИ ЛЬО» (далі - відповідач 2), Компанії з обмеженою відповідальністю «Сенотіверо коммершиал ЛТД» (Senotivero Commercial LTD)(далі - відповідач 3) про визнання договору недійсним, визнання відсутнім права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2012 року по справі № 5011-5/9322-2012 позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним, з моменту укладення, Договір купівлі-продажу від 04.05.2012 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Киянка - плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРИ ЛЬО». Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРИ ЛЬО» нежилі приміщення у будинку № 30 по вул.. Васильківській у місті Києві. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРИ ЛЬО» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 24.10.2012 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2012 року, в складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді - Алданова С.О., Дикунська С.Я., прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 24.12.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 року розгляд справи відкладено до 28.01.2013 року.

22 січня 2013 року від представника позивача, через відділ документального забезпечення КАГС, надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів отримання відповідачем 3 копії ухвали Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 року по справі № 5011-5/9322-2012.

В судовому засіданні 28.01.2013 року представниками позивача та Відповідача 2 заявлено клопотання про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 року, відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, продовжено строк розгляду спору та розгляд справи відкладено до 11.02.2013 року.

Розпорядженням секретаря судової палати від 07.02.2013 року, в зв"язку з перебуванням у відпустці судді Дикунської С.Я., сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді - Алданова С.О., Баранець О.М.

В судове засідання 11.02.2013 року з'явились представники позивача та відповідача 2. Представники відповідачів 1 та 3 у призначене судове засідання не з'явились, з невідомих суду причин.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2012 року.

Представник позивача заперечував проти доводів, викладених в апеляційних скаргах та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2012 року.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, та відповідача 2, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, а також об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

11 червня 1993 року між Київською базовою експериментальною трикотажною фабрикою "Киянка" та Фондом державного майна України укладено договір купівлі-продажу частини майна цілісного майнового комплексу орендного підприємства Київська базова експериментальна трикотажна фабрика "Киянка", яке знаходиться за адресою: м. Київ. вул. Васильківська, 30 на земельній ділянці площею 16 139 кв.м.

Відповідно до акту прийому-передачі від 15.07.1993 року Фонд державного майна України передав Київській базовій експериментальній трикотажній фабриці "Киянка" вищезазначене майно.

З протоколу конференції представників засновників Київської базової експериментальної трикотажної фабрики "Киянка" від 15.03.1994 року вбачається, що орендне підприємство Київська експериментальна трикотажна фабрика "Киянка" реорганізовано в Колективне підприємство "Трикотажна фабрика "Киянка" та є правонаступником майнових та інших прав і обов'язків, а також власником майна реорганізованого підприємства.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 22.02.1994 року, реєстраційний № П-203, організація орендарів Київської базової експериментальної трикотажної фабрики "Киянка є власником нежилих приміщень за адресою: м. Київ. вул. Васильківська, буд. 30, які належать до складу цілісного майнового комплексу, а саме: магазин, площею 600 кв.м в (літ. Б), що складає 4/100 частини від майнового комплексу площа 16 465 кв.м; нежилі приміщення цокольного поверху площа 114,4 кв.м., що складає 3/100 частини від нежилої будівлі площа 4 224,5 кв.м (літ. Б"); нежилі приміщення - виробничі 2-го поверху головного корпусу загальна площа 1 210 кв.м., що складає 29/100 частин від будівлі площа 4 224,5 кв.м (літ. Б"); нежилі приміщення головного корпусу загальна площа 6 775,2 кв.м (літ. ББ").

Згідно з умовами установчого договору, затвердженого Протоколом № 1 від 05.06.2003 року зборів учасників Товариства, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оро" та Колективне підприємство трикотажна фабрика "Киянка" створили Товариство з обмеженою відповідальністю "Киянка-плюс" з розподілом внесків між учасниками товариства наступним чином: ТОВ "Оро" - 70%; КП ТФ "Киянка" - 30%. Перелік майна, що складає внески учасників: ТОВ "Оро" - цінні папери вартістю 2 125 674 грн., - ТФ "Киянка" - промислові площі 6 777 кв.м вартістю 911 003,00 грн.

Того ж дня затверджено статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Киянка-плюс", який 18.06.2003 р. зареєстровано Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією за реєстраційним № 07200.

01 грудня 2003 року КП "ТФ "Киянка" передало, а ТОВ "Киянка-плюс" прийняло за актом прийому-передачі майно для формування статутного фонду товариства, а саме -нежилі приміщення загальною площею 6 775,20 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 30 згідно з переліком.

02 квітня 2004 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Киянка-плюс" видано свідоцтво про право власності на нежилі приміщення загальною площею 6 775,20 кв.м., які розташовані в м. Києві за адресою: вул. Васильківська № 30 (літери Б,Б").

Внаслідок об'єднання коштів для підприємницької діяльності засновників, шляхом перетворення Колективного підприємства "Трикотажна фабрика "Киянка", створено Закрите акціонерне товариство "Трикотажна фабрика "Киянка" (далі -ЗАТ "ТФ "Киянка").

Відповідно до Статуту ЗАТ "ТФ "Киянка", затвердженого протоколом загальних зборів №1 від 21.11.2003 р. та зареєстрованого Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією 27.11.2003 року за реєстровим №08242, Закрите акціонерне товариство "Трикотажна фабрика "Киянка" є повним правонаступником всіх прав та обов'язків Колективного підприємства "Трикотажна фабрика "Киянка" (п. 1.1).

08 листопада 2010 року, на вимогу ЗАТ "ТФ "Киянка", проведено загальні збори учасників ТОВ "Киянка-плюс" на яких, серед іншого, погоджено вихід власника - ЗАТ "ТФ "Киянка" зі складу учасників ТОВ "Киянка-плюс" з поверненням першому вкладу в натуральній формі, а саме: нежилих приміщень, які знаходяться за адресою: м. Київ. вул. Васильківська, 30 згідно з переліком.

Згідно з протоколом вищезазначених Загальних зборів №1/08-11 від 08.11.2010 року учаснику ТОВ "Киянка-плюс" - ТОВ "Оро" доручено в семиденний термін, з дня прийняття рішення, скласти та підписати акт приймання-передачі об'єктів нерухомого майна від ТОВ "Киянка -плюс" до ЗАТ "ТФ "Киянка", а директора ТОВ "Киянка-плюс" Марченко А.М. організувати процес звільнення приміщень, що повертаються до 08.12.2010 року.

З акту приймання-передачі від 08.11.2010 року вбачається, що ЗАТ "ТФ "Киянка" прийняло, а учасник ТОВ "Киянка-плюс" - ТОВ "Оро" передало, згідно з переліком, нежилі приміщення, які знаходяться за адресою: м. Київ. вул. Васильківська, 30 загальною площею 6 775,20 кв.м., взв'язку з виходом ЗАТ "ТФ "Киянка" зі складу засновників ТОВ "Киянка-плюс".

Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Киянка" від 06.02.2011 року. припинено діяльність ЗАТ "ТФ "Киянка", в результаті його реорганізації в Товариство з додатковою відповідальністю "Трикотажна фабрика "Киянка", яке стало правонаступником прав та обов'язків закритого акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Киянка".

В силу приписів статей 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Рішення суду про визнання права власності, яке прийнято за результатами розгляду позову, поданого в порядку ст. 392 ЦК України, є правозахисним актом, і спрямоване на захист наявного у позивача права власності.

У зв'язку з цим момент виникнення права не залежить від набрання рішенням законної сили, оскільки підставою для прийняття останнього є наявність у позивача до звернення до суду тих матеріально-правових фактів, з якими закон пов'язує виникнення права власності.

З матеріалів справи вбачається, що Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2012 року по справі № 51/328 визнано за Товариством з додатковою відповідальністю «Трикотажна фабрика «Киянка» право власності на нежилі приміщення у будинку № 30 по вул..Васильківській в м.києві, згідно з переліком та зобов»язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Киянка-Плюс» звільнити зазначені приміщення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивач є власником нежилих приміщень, які знаходяться за адресою: м. Київ. вул. Васильківська, 30 загальною площею 6 775,20 кв.м.

Встановлено, що 04.05.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Киянка-Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРИ ЛЬО» укладено Договір купівлі-продажу нежилих приміщень, головного корпусу (в літ. Б, Б"), загальною площею 6 775, 20 кв.м., що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 30.

17 липня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРИ ЛЬО» та компанією з обмеженою відповідальністю "Сенотіверо коммершиал ЛТД" (Senotivero Commercial LTD, Республіка Кіпр) укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, головного корпусу (в літ. Б, Б"), загальною площею 6 775, 20 кв.м., що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 30.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Також, слід зазначити, що, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (стаття 330 цього Кодексу).

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, що відповідачами не спростовано доводів позивача відносно обізнаності відповідача-2 з фактом існування судового спору щодо нерухомого майна, на момент укладення оспорюваного договору, в зв»язку з чим відсутні підстави для визнання відповідача-2 добросовісним набувачем.

Статтею 387 ЦК України передбачено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (віндикаційний позов).

Однією з особливостей цього позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі. В протилежному випадку власник має право звернутися до суду з двома вимогами - про визнання права власності на майно та усунення перешкод у здійсненні щодо нього правомочностей.

Згідно зі статтею 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, серед іншого, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Пунктом п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року роз»яснино, що не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду щодо витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРИ ЛЬО» спірного майна, оскільки сторонами не надано доказів ні реєстрації права власності на спірне майно за відповідачем-3 або передачі йому такого майна.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав,- на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Беручи до уваги, що місцевим господарським судом визнано недійсним з моменту укладання договір між Товариством з обмеженою відповідальністю «Киянка-плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРИ ЛЬО», а також витребувано у останнього нежилі приміщення у будинку №30 по вул. Васильківській в м. Києві, вимоги апелянта щодо скасування рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРИ ЛЬО» судового збору в розмірі 32 726, 50 грн. є необґрунтованими.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „МАРИ ЛЬО" та скасування рішення Господарського суду м.Києва від 24.10.2012 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „МАРИ ЛЬО" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м.Києва від 24.10.2012 року по справі № 5011-5/9322-2012 - без змін.

Справу №5011-5/9322-2012 направити до Господарського суду м.Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Сітайло Л.Г.

Судді Алданова С.О.

Баранець О.М.