Рішення

від 05.02.2013 по справі 22/44

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000,м. Чернігів, пр. Миру,20, тел. 672-847

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

« 05 » лютого 2013 року Справа № 5028/22/44/2012

За ПОЗОВОМ: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком",

01601, м. Київ, б-р Т. Шевченка, 18

В ОСОБІ: Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком",

14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 28

До ВІДПОВІДАЧА: Військової частини А-4558,

16600, Чернігівська область, Ніжинський район, м. Ніжин, вул. Шевченка, 97

Про стягнення 2862,57 грн.

Суддя Селівон А.М.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Шамрук С.П. - пров. юрисконсульт, дов. № 1033 від 20.12.12 р.

Від відповідача: Остапець В.М. - представник, дов. № 43 від 15.01.13 р.

Рішення виноситься після перерви, оголошеної в судовому засіданні з 16.01.13 р. по 05.02.13 р. на підставі ч.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" подано позов до Військової частини А-4558 про стягнення 2862,57 грн., а саме 2743,00 грн. основного боргу з орендної плати, 99,64 грн. пені та 19,93 грн. процентів річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем грошових зобов'язань щодо внесення орендної плати за користування нерухомим майном (технологічним приміщенням) для розміщення апаратури ущільнення П-303-ОБ для забезпечення каналів зв'язку за укладеним 01.03.12 р. між сторонами Договором № 34-12/33 оренди нерухомого майна товариства (технологічного приміщення).

В судовому засіданні 16.01.13 р. на виконання вимог ухвали суду від 20.12.12 р. представником позивача подане письмове клопотання від 16.01.13 р. про долучення до матеріалів справи додаткових доказів. Клопотання судом задоволене, документи до матеріалів справи долучені.

В судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити позов.

До початку судового засідання 16.01.13 р. через канцелярію суду відповідачем поданий відзив № 44 від 15.01.13 р. на позовну заяву про стягнення заборгованості 2862,57 грн., який судом долучено до матеріалів справи.

В відзиві відповідач заперечує проти позовних вимог та просить в задоволенні позову відмовити з огляду на вжиття Військовою частиною А-4558 всіх належних заходів щодо виконання зобов'язання.

Згідно доданих до відзиву документів, 01.02.12 р. Департаментом фінансів збройних сил України затверджено кошторис Військової частини А-4558 на 2012 рік, в якому передбачено фінансування заборгованості лише за 2011 рік в сумі 13770,00 грн.

Листами № 1132 від 09.11.12 р. та № 1185 від 22.11.12 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідач звернувся до забезпечувального фінансового органу -Головного управління зв'язку та інформаційних систем Генерального штабу Збройних Сил України та Департаменту фінансів Міністерства оборони України щодо термінового надання кошторисних призначень Військової частини А-4558 для негайної оплати ПАТ «Укрелеком» наданих послуг зв'язку та оренди приміщень для розміщення апаратури ущільнення у розмірі 17556,00 грн.

Забезпечувальним фінансовим органом надано запитувані кошторисні призначання і 27.12.12 р. Ніжинським управлінням Державної казначейської служби України зареєстровано та взято на облік бюджетні зобов'язання розпорядника (одержувача) бюджетних коштів - Військової частини А-4558 за Договором № 34-12/33 у розмірі 6164,15 грн.

Таким чином, як зазначає відповідач, ним вжито всіх передбачених нормативними актами заходів для оплати послуг зв'язку та сплати за оренду приміщень, отримання кошторисних призначень та реєстрації бюджетних зобов'язань. Не проведення фактичного перерахунку коштів на розрахункові рахунки ПАТ «Укртелеком» не залежить від відповідача і є порушенням з боку Державної казначейської служби України.

На підставі наведеного відповідач вважає, що на момент розгляду справи зобов'язання перед позивачем Військовою частиною А-4558 виконані в повному обсязі, тому відповідач звільняється від відповідальності згідно ч. 1 ст. 614, ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні 16.01.13 р. представник відповідача підтримав заперечення на позов, викладені у відзиві № 44 від 15.01.13 р.

В наданих в судовому засіданні 05.02.13 р. представником позивача письмових поясненнях № 11/07 від 05.02.13 р. позивач підтримав позовні вимоги та не погодився з вимогою відповідача про відмову в задоволенні позову в зв'язку з відсутністю його вини, навіть якщо борг виник внаслідок відсутності бюджетного фінансування відповідача.

Посилаючись на ст. 614 Цивільного кодексу України, згідно якої особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання, позивач вважає, що відповідачем не надано належних доказів у відповідності до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності його вини в неналежному виконанні зобов'язання.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 19,93 грн. процентів річних, позивач зазначає, що ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника. Отже, відсутність у боржника коштів та як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

В судовому засіданні 05.02.13 р. представником відповідача подано письмове клопотання № 179 від 04.02.13 р. про припинення провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмету спору, мотивуючи це тим, що заборгованість виникла не з вини відповідача, яким вжито всіх необхідних і можливих заходів для погашення існуючої заборгованості перед ПАТ «Укртелеком» за договором № 34-12/33 від 01.06.12 р.

В якості обґрунтування заявленого клопотання відповідачем зазначено підстави, на які відповідач посилався в відзиві № 44 від 15.01.13 р., а також надано листи № 05-15/2457 від 02.11.12 р. та № 05-15/2922 від 29.12.12 р. Ніжинського управління ДКСУ Чернігівської області, згідно яких останнє повідомляє, що при проведенні видатків розпорядників і одержувачів бюджетних коштів органи Державного казначейства України забезпечували насамперед виконання захищених статей видатків бюджету, перелік яких визначений частиною 2 статті 55 Бюджетного кодексу України.

В судовому засіданні 05.02.13 р. представник відповідача підтримав подане письмове клопотання про припинення провадження у справі.

Представник позивача проти заявленого клопотання заперечував.

Подані представниками сторін письмові клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволені.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 1 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (нова редакція), затвердженого загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (протокол № 8 від 14.06.11 р.), Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (далі - Товариство) засноване згідно з наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 27 грудня 1999 року №155 шляхом перетворення відповідно до Указу Президента України від 15 червня 1993 року №210/93 "Про корпоратизацію підприємств" Українського державного підприємства електрозв'язку "Укртелеком" у відкрите акціонерне товариство "Укртелеком", що згідно з протоколом Загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" № 8 від 14.06.2011р. перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Укртелеком". Товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків державного підприємства «Українське державне підприємство електрозв'язку "Укртелеком", відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" та всього майна, прав та обов'язків дочірнього підприємства "Утел" відкритого акціонерного товариства "Укртелеком".

Військова частина А-4558 є державною установою, що фінансується з державного бюджету України, та підпорядковується Міністерству оборони України. Фінансове господарство Військової частини А-4558 організоване згідно вимог наказу Міністра оборони України № 590 від 12.11.10 р. «Про затвердження Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України».

01 червня 2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Чернігівської філії (Позивач у справі, Орендодавець за договором) та Військовою частиною А-4558 (Відповідач у справі, Орендар за договором) укладений договір № 34-12/33 оренди нерухомого майна товариства (технологічне приміщення) (далі - Договір).

Відповідно до умов п.1.1, 1.2 Договору Орендодавець передає, а Орендар бере у строкове платне користування частину приміщення лінійно - апаратного цеху, площею 1,0 кв.м, що розташоване на третьому поверсі трьохповерхової будівлі ПАТ "Укртелеком" (далі - Майно) за адресою: Чернігівська обл., м. Ніжин, пл. Заньковецької, 4, для розміщення обладнання зв'язку - апаратури ущільнення П-303-ОБ № 160771, яке використовується для ущільнення каналів дальнього зв'язку.

Згідно п.2.1 Договору передача Майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акта приймання - передачі майна (додаток № 1), вказаного в п.1.1. цього Договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження Майна переходить до Орендаря з відповідними наслідками.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.3, 3.4 Договору орендна плата встановлюється Орендодавцем на підставі його внутрішніх нормативних актів і відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати становить за перший місяць оренди (червень 2012 р.) 475,00 грн. з ПДВ за 1 кв. м орендованого технологічного приміщення та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього строку дії договору оренди (додаток № 3).

Витрати на утримання Майна, плату за комунальні та інші послуги включено до розміру фіксованої орендної плати. Орендар відшкодовує витрати на електроенергію у порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого розрахунку Орендодавця (згідно Додатку № 4) у термін, визначений у п.3.6 Договору.

Згідно п.3.4 Орендодавець станом на останній календарний день розрахункового місяця складає акт про надані послуги та не пізніше 17 числа місця, наступного за розрахунковим, разом з рахунком та податковою накладною надає його Орендарю.

За умовами п.п.3.6-3.9 Договору орендна плата перераховується Орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок Орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються Орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються Орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною.

Щомісячна сума, яка підлягає оплаті, визначається у розмірі 100% орендної плати за попередній місяць та збільшується (зменшується) на суму заборгованості (переплати) за фактично надані послуги попереднього місяця, яка утворилась на 1 число розрахункового місяця.

Орендна плата за перший місяць обчислюється згідно з п.3.1 з урахуванням фактичного періоду використання, визначеного відповідно до Акта приймання - передачі орендованого майна. Оплата за перший місяць оренди здійснюється на підставі рахунку, який складається орендодавцем на дату підписання Акта приймання - передачі орендованого майна та підлягає оплаті протягом двох робочих днів. Рахунок за перший місяць оренди надається Орендарю одночасно з Актом приймання - передачі майна.

Рахунки на оплату направляються Орендодавцем простою кореспонденцією. У разі неотримання Орендарем рахунку в строк до 18 числа місяця наступного за звітним, Орендар звертається до Орендодавця за рахунками на оплату до 20 числа місяця наступного за звітним (п.3.9 Договору).

У відповідності до п.6.1.3 Договору Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором.

За умовами п.12.1 Договору його укладено на період з 01 червня 2012 р. по 30 квітня 2015 р. Сторони зобов'язані протягом 20 днів після закінчення строку дії цього Договору здійснити остаточні розрахунки за ним.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором оренди, який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та § 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Сторони домовились про те, що на їхні договірні відносини не поширюються норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 "Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна".

Відповідно до ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу ч.6 вказаної статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься в ст.759 Цивільного кодексу України.

Договір оренди відповідно ст. 638 ЦК України є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором оренди щодо передачі відповідачеві орендованого приміщення в повному обсязі підтверджується наявним в матеріалах справи Актом прийму - передачі майна (Додаток №1) від 01.06.12 р., складеним на виконання умов Договору у відповідності до п. 2.1 Договору та підписаним сторонами без зауважень. Згідно зазначеного акту Орендодавець передав, а Орендар прийняв відповідно до умов Договору № 34-12/33 від 01.06.12 року в строкове платне користування 1,0 кв.м технологічного приміщення, що знаходиться на третьому поверсі трьохповерхової будівлі за адресою: Чернігівська обл., м. Ніжин, пл. Заньковецької, 4, технічний та санітарний стан майна задовільний.

Згідно ст. 762 ЦК за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із приписами ч.ч.1, 4 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч.3 ст.285 Господарського кодексу України одним із основних обов'язків орендаря є своєчасна та в повному обсязі сплата орендної плати.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.3.6 Договору орендна плата перераховується Орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок Орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються Орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються Орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною.

Позивачем на підставі п.3.1, 3.9. Договору виставлялись відповідачу рахунки за оренду приміщення № СВС-12-1969 від 30.06.12 р., № СВС-12-2002 від 31.07.12р., №СВС-12-2103 від 31.08.12 р., № СВС-12-2202 від 30.09.12 р., № СВС-12-2315 від 31.10.12 р. на загальну суму 2743,00 з ПДВ.

Відповідачем не надано суду доказів опротестування виставлених позивачем рахунків за оренду приміщення за червень - жовтень 2012 р., факт отримання рахунків відповідачем не заперечувався, тому суд доходить висновку, що вказані рахунки є такими, що підлягають оплаті.

За умовами Договору оренди (п.п.6.1.3.), відповідач зобов'язувався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної сплати орендної плати належним чином не виконував, в зв'язку з чим, згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості з орендної плати за період з 01.06.12 року по 31.10.12 року станом на день подачі позову утворилась заборгованість по орендній платі в сумі 2743,00 грн., які позивач просить стягнути в позовній заяві.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За висновками суду, свої зобов'язання щодо сплати позивачу грошових коштів в сумі 2743,00 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам господарського та цивільного законодавства, а також умов Договору, відповідач не виконав.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2,4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду доказів, які свідчать про проведення ним своєчасної оплати боргу.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 34-12/33 оренди нерухомого майна товариства (технологічне приміщення) від 01.06.12 р. суду не надано.

Твердження відповідача, викладені у відзиві № 44 від 15.01.13 р. на позовну заяву та у клопотанні № 179 від 04.02.13 р. про припинення провадження у справі з причини відсутності предмету спору не є підставою для встановлення судом факту виконання орендарем зобов'язання по Договору № 34-12/33 оренди нерухомого майна товариства (технологічне приміщення) від 01.06.12 р. та припинення провадження у справі, оскільки сам факт реєстрації та взяття на облік 27.12.12 р. Ніжинським управлінням Державної казначейської служби України бюджетних зобов'язань розпорядника (одержувача) бюджетних коштів - Військової частини А - 4558 в сумі 6164,15 грн. за договором № 34-12/33 від 01.06.12 р. не підтверджує фактичне виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди щодо перерахування орендної плати та відсутність предмету спору у даній справі.

Посилання відповідача на відсутність можливості вплинути на перерахування Ніжинським управлінням Державної казначейської служби України грошових коштів на розрахункові рахунки ПАТ «Укртелеком» як на підставу звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України внаслідок непереборної сили судом до уваги не приймаються з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 614 Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частина 2 зазначеної статті).

Згідно з частиною першою статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Чинним законодавством України встановлено, що при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Так, майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст.179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, будь - які застереження щодо несвоєчасного виконання зобов'язань за договором з підстав, зазначених відповідачем в відзиві та письмових поясненнях, в Договорі № 34-12/33 відсутні, за наявності реальної можливості їх передбачення під час укладання зазначеного договору.

Також з боку відповідача відсутні будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення Договору № 34-12/33 на час його підписання.

Згідно з частини першої ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Тобто, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором № 32-12/33 оренди нерухомого майна товариства (технологічне приміщення) від 01.06.12 р., і така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, у тому числі Державного казначейства України.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.05) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.04) зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 15 травня 2012 р. у справі № 3-28гс12, від 13.10.09 р. (судової палати в адміністративних справах), від 15.05.12 р. у справі № 11/446 (судової палати у господарських справах).

Таким чином, посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування не звільняє відповідача від виконання взятого на себе договірного зобов'язання щодо перерахування орендної плати.

Окрім цього, відповідачем в клопотанні № 179 від 04.02.13 р. про припинення провадження у справі зазначено, що за умовами п. 9 Договору № 34-12/33 від 01.06.12 р. всі спірні питання та розбіжності, які виникають між сторонами в процесі виконання цього договору, вирішуються шляхом переговорів. У разі, коли сторони не дійдуть згоди, справа підлягає передачі на розгляд суду за підвідомчістю спорів.

На думку відповідача, в порушення п. 9 Договору позивач до подачі позову до суду не звертався до Орендаря із претензією щодо сплати простроченої заборгованості з орендної плати згідно ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, чим позбавив відповідача права відповіді на претензію з посиланням на причини відсутності грошових коштів з незалежних від відповідача причин згідно ст.ст. 7, 8 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.02 р., можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору. Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом.

Отже, використання досудових процедур, у межах правових спорів, є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором № 34-12/33 оренди нерухомого майна товариства (технологічне приміщення) від 01.06.12 р. у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача в частині стягнення з відповідача 2743,00 грн. боргу з орендної плати за вказаним договором підлягає задоволенню.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, згідно ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.8.2 Договору у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за Договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, Орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості. У разі несвоєчасного надходження орендної плати у першу чергу погашається заборгованість, пов'язана зі штрафними санкціями.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо перерахування орендної плати у терміни, визначені умовами Договору, та на підставі п. 8.2 Договору позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 99,64 грн. за період з 28.07.12 р. по 18.12.12 р. включно, яку він просить стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо сплати боргу за оренду майна у терміни, визначені умовами Договору позивачем відповідно до наданого розрахунку нараховано та пред'явлено до стягнення 3% річних у розмірі 19,93 грн. за період з 28.07.12 р. по 18.12.12 р. включно, які він просить стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.

Згідно ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 року № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати «перерахунок» замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

За результатами перевірки нарахування відповідачем заявленої до стягнення пені та процентів річних судом встановлено, що при здійсненні розрахунку пені та трьох процентів річних позивачем допущена арифметична помилка при обчисленні періоду прострочення сплати боргу за червень 2012 р., а саме зазначено кількість днів прострочення 174 замість 144 (з 28.07.12 р. по 18.12.12 р.). Крім того, при розрахунках позивачем враховувалась тривалість календарного 2012 року 365 днів, тоді як необхідно враховувати тривалість року 366 днів.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи та перевіривши розрахунки, здійснені позивачем, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені та процентів річних є обґрунтованими, проте підлягають частковому задоволенню в сумі 92,63 грн. пені за період з 28.07.12 р. по 18.12.12 р. та в сумі 18,52 грн. трьох процентів річних за період з 28.07.12 р. по 18.12.12 р.

Клопотання відповідача про припинення провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмету спору задоволенню судом не підлягає з підстав, зазначених вище.

З урахуванням приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, господарський суд має право покласти на нього судовий збір незалежно від результатів вирішення спору, а тому суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 202, 203, 525, 526, 530, 546- 549, 599, 610, 612, 627, 629, 759, 762, 782 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 180, 193, 216 - 218, 230, 232, 283 - 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини А-4558 (16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Шевченка, 97, код ЄДРОПУ 08272152, р/р 35216052000710 в УДК м. Ніжин, МФО 853592) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, б-р Т. Шевченка, 18) в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 28, код ЄДРПОУ 01189425, р/р 26008518 в ЧОД АТ „Райффайзен Банк Аваль" м. Чернігів, МФО 353348) 2743,00 грн. боргу, 92,63 грн. пені, 18,52 грн. процентів річних та 1609,50 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повний текст рішення складений та підписаний 11 лютого 2013 року.

Суддя А.М.Селівон