Постанова

від 13.02.2013 по справі 10/103-11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2013 р. Справа№ 10/103-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Доманської М.Л.

Шипка В.В.

за участю представників:

від позивача - не з'явились;

від відповідача - Лиходольська В.Б. - представник за довіреністю б/н від 22.10.2012 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ранголі» на рішення господарського суду Київської області від 06.11.2012 р.

у справі № 10/103-11 (суддя Привалова А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Горизонт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ранголі»

про припинення порушення права інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Горизонт» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ранголі» (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача припинити порушення власника свідоцтв України на знаки для товарів і послуг № 132039, № 132041, № 132043, № 132046, № 132047, № 132048, № 132724 та про заборону відповідачу здійснювати будь-яке використання знаків для товарів і послуг за свідоцтвами України на знаки для товарів і послуг № 132039, № 132041, № 132043, № 132046, № 132047, № 132048, № 132724, а також схожі позначення для товарів 5 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг, без дозволу власника таких свідоцтв України на знаки для товарів і послуг № 132039, № 132041, № 132043, № 132046, № 132047, № 132048, № 132724.

Рішенням господарського суду Київської області від 06.11.2012 р. у справі №10/103-11 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Горизонт» задоволено повністю.

Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ранголі" здійснювати будь-яке використання знаків для товарів і послуг за свідоцтвами України на знаки для товарів і послуг № 132045, № 132039, № 132047, № 132724, № 132043, № 132048, № 132041, № 132046, а також схожі позначення для товарів 5 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг, без дозволу власника таких свідоцтв України на знаки для товарів і послуг № 132045, № 132039, № 132047, № 132724, № 132043, № 132048, № 132041, № 132046.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранголі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий горизонт" судові витрати.

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ранголі» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 16.11.2012 р., в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Київської області від 06.11.2012 р. у справі № 10/103-11 та прийняти нове, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Новий Горизонт» в задоволенні позову повністю.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що оскаржуване рішення судом першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, скаржник стверджує, що господарським судом Київської області не було наведено правове обґрунтування, чому суд дійшов до висновку про те, що відповідач порушує права на зареєстровані за позивачем знаки для товарів і послуг; не було надано оцінки доказам, що були надані відповідачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2013 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ранголі» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.01.2013 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013р. розгляд апеляційної скарги відкладався на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України.

11.02.2013 р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника ТОВ «Ранголі» надійшли пояснення до апеляційної скарги, в яких відповідач підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні 13.01.2013 р. представник скаржника довів до відома суду, що постановою Вищого господарського суду України від 28.11.2012 р. у справі № 58/329 визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ранголі» право попереднього користувача на товарні марки «Базоран», «Центор», «Тілан», «Бішка», «Мілано», «Галеас», «Беталон-Х», «Тебун-Ультра», «Гранік», «Дерозант», «Гліфат», «Контакт Плюс», частина яких є предметом розгляду у справі № 10/103-11. Вимоги апеляційної скарги підтримав та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Київської області від 06.11.2012 р. скасувати та прийняти нове, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Новий Горизонт» в задоволенні позову повністю.

Представник позивача в судове засідання не з'явився вдруге, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, жодних заяв, клопотань з цього приводу судовій колегії не надано, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 09-33/2561 (а.с. 21, т.2) та реєстр відправки поштової кореспонденції від 01.02.2013 р.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників апеляційного провадження про час та місце проведення судового засідання по розгляду даної апеляційної скарги, явка представників позивача обов'язковою не визнавалась, апеляційна інстанція вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за відсутності представників позивача за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, пояснення на апеляційну скаргу, заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом Київської області при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий горизонт" є власником наступних свідоцтв України:

- № 132045 від 10.12.2010р. на знак для товарів і послуг "Базоран" для товарів і послуг 5 класу МКТП, заявка на видачу якого була подана 18.06.2009р.;

- № 132039 від 10.12.2010р. на знак для товарів і послуг "Беталон-Х" для товарів і послуг 5 класу МКТП, заявка на видачу якого була подана 18.06.2009р.;

- № 132047 від 10.12.2010р. на знак для товарів і послуг "Центро" для товарів і послуг 5 класу МКТП, заявка на видачу якого була подана 18.06.2009р.;

- № 132724 від 27.12.2010р. на знак для товарів і послуг "Тілат" для товарів і послуг 5 класу МКТП, заявка на видачу якого була подана 18.06.2009р.;

- № 132043 від 10.12.2010р. на знак для товарів і послуг "Бішка" для товарів і послуг 5 класу МКТП, заявка на видачу якого була подана 18.06.2009р.;

- № 132048 від 10.12.2010р. на знак для товарів і послуг "Контакт Плюс" для товарів і послуг 5 класу МКТП, заявка на видачу якого була подана 18.06.2009р.;

- № 132041 від 10.12.2010р. на знак для товарів і послуг "Мілано" для товарів і послуг 5 класу МКТП, заявка на видачу якого була подана 18.06.2009р.;

- № 132046 від 10.12.2010р. на знак для товарів і послуг "Тебун-Ультра" для товарів і послуг 5 класу МКТП, заявка на видачу якого була подана 18.06.2009р.

Відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на торговельні марки (знаки для товарів і послуг) в Україні, регулюють ЦК України, Господарський кодекс України (далі - ГК України) та Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (далі - Закон).

Відповідно до ст. 492 Цивільного кодексу України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Частиною першої та другої статті 494 Цивільного кодексу України передбачено, що набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною першою статті 495 цього Кодексу майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: право на використання торговельної марки; виключне право дозволяти використання торговельної марки; виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Разом з тим, частиною шостою статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" передбачено, що виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється, зокрема, на здійснення будь-якого права, що виникло до дати подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки.

З матеріалів справи вбачається, що на момент розгляду справи місцевим господарським судом відповідач стверджував, що має право попереднього користувача на торгові марки «Базоран», «Центор», «Тілат», «Бішка», «Мілано», «Галеас», «Беталон-Х», «Тебун-Ультра», «Гранік», «Дерозант», «Гліфат», «Контакт плюс».

В обґрунтування своїх доводів відповідач посилався на те, що 09.04.2008 р. Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «Ранголі», основним видом діяльності якого є ввезення (імпорт) гербіцидів та агрохіміка на територію України та подальший їх продаж суб'єктам господарської діяльності.

З метою здійснення імпорту та продажу на території України хімічних продуктів ТОВ «Ранголі» в особі його генерального директора підписало відповідні угоди з заводами-виробниками Індії та Китаю, що здійснюють виробництво та продаж хімічної продукції, на продаж та поставку гербіцидів та агрохімікатів, серед яких: гербіцид «Базоран»; гербіцид «Беталон-Х»; гербіцид «Центор»; фунгіцид «Тілат»; інсектицид «Бішка»; інсектицид «Контакт плюс»; гербіцид «Мілано»; протрутник «Тебун-Ультра».

Також зазначені заводи-виробники до здійснення поставок своєї продукції уповноважили Товариство з обмеженою відповідальністю «Ранголі» в особі його генерального директора провести всі необхідні дії щодо реєстрації цих хімічних продуктів в Україні відповідно до вимог українського законодавства у сфері охорони природного середовища та аграрної політики України.

Окрім того, відповідачем були надані суду першої інстанції в якості доказів щодо правомірності своїх дій договори на виконання науково-дослідних робіт від 09.06.2009 р. № 160/09, від 21.07.2009 р. № 211/09, що були укладені між ТОВ «Новий Горизонт» і Державною установою «Інститут медицини праці Академії медичних наук України». В січні 2010 року позивач передав відповідачу всі свої права та обов'язки за цими договорами(а.с. 59-74, т.1).

Суд апеляційної інстанції констатує, що дані доводи відповідача, в порушення норм процесуального права, не були прийняти судом першої інстанції та не було надано правового обґрунтування щодо їх відхилення.

Так, відповідно до п. 1 абз. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» від 23.03.2012 р. № 6 рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно п. 4 зазначеної Постанови господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватися лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, господарський суд Київської області приймаючи оскаржуване рішення, всупереч вимог Господарського процесуального кодексу України, не навів правового обґрунтування і тих доведених фактичних обставин, з огляду на які доводи відповідача про належність йому права попереднього користування на торгові марки «Базоран», «Центор», «Тілат», «Бішка», «Мілано», «Галеас», «Беталон-Х», «Тебун-Ультра», «Гранік», «Дерозант», «Гліфат», «Контакт плюс» не взято до уваги.

Відповідно до п. 1 ст. 16 Закону права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки.

Таким чином, позивач володіє майновими правами на позначення з дати подання заявки на їх видачу, тобто з 18.06.2009 р.

Згідно частини третьої статті 157 Господарського кодексу України свідоцтво надає право його володільцеві забороняти іншим особам використовувати зареєстровану торговельну марку без його дозволу, за винятком випадків правомірного використання торговельної марки без його дозволу.

Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим Законом (ч. 3 ст. 426 Цивільного кодексу України).

Водночас пунктом 6 статті 16 Закону встановлено, що виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється зокрема на:

- здійснення будь-якого права, що виникло до дати подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки;

- використання знака для товару, введеного під цим знаком в цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою, за умови, що власник свідоцтва не має вагомих підстав забороняти таке використання у зв'язку з подальшим продажем товару, зокрема у разі зміни або погіршення стану товару після введення його в цивільний оборот.

Частиною першою статті 500 ЦК України передбачено, що будь-яка особа, яка до дати подання заявки на торговельну марку або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала торговельну марку в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача). Право попереднього користувача може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом із підприємством чи діловою практикою або з тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано торговельну марку або здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання (частина друга статті 500 ЦК України).

Аналіз змісту наведених правових норм свідчить про те, що чинне законодавство не містить будь-яких обмежень стосовно суб'єкта права попереднього користувача, наявність якого, в свою чергу, виключає необхідність отримання дозволу на використання відповідної торговельної марки від власника свідоцтва та унеможливлює заборону власником свідоцтва цій особі вчиняти дії, які охоплюються правом попереднього користувача. При цьому різновиди фактичної реалізації суб'єктами господарювання прав попереднього користувача співпадають з визначенням форм використання торговельної марки, наведеним у частині другій статті 157 ГК України та пункті 4 статті 16 Закону (п.1 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 22.01.2007 р. N 01-8/24 «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на знаки для товарів і послуг (торговельні марки) (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)»).

Таким чином, Закон визначає правомірним використання торгової марки попереднім користувачем та встановлює за таким добросовісним користувачем право на безоплатне продовження використання торговою маркою.

З огляду на зазначене та на підставі доказів наявних в матеріалах справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду констатує, що у позивача виникло право попереднього користувача на торгові марки «Базоран», «Центор», «Тілат», «Бішка», «Мілано», «Галеас», «Беталон-Х», «Тебун-Ультра», «Гранік», «Дерозант», «Гліфат», «Контакт плюс».

Окрім того, на момент розгляду апеляційної скарги Київським апеляційним господарським судом, Вищим господарським судом України прийнято постанову по справі № 58/329 від 28.11.2012 р. якою визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ранголі» право попереднього користувача на товарні марки «Базоран», «Центор», «Тілан», «Бішка», «Мілано», «Галеас», «Беталон-Х», «Тебун-Ультра», «Гранік», «Дерозант», «Гліфат», «Контакт Плюс», частина яких є предметом розгляду у справі № 10/103-11.

Також слід зазначити, що згідно статті 20 Закону будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.

Частиною другою статті 20 ГК України встановлено способи захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів, серед яких, зокрема, передбачено й припинення дій, що порушують право.

З огляду на наведене спосіб захисту порушеного права має відповідати наявному порушенню та сприяти його усуненню.

Позивачем заявлено позов про заборону відповідачу здійснювати будь-яке використання знаків для товарів і послуг за свідоцтвами України на знаки для товарів і послуг № 132039, № 132041, № 132043, № 132046, № 132047, № 132048, № 132724, а також схожі позначення для товарів 5 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг, без дозволу власника таких свідоцтв України на знаки для товарів і послуг. Такий зміст позовних вимог не відповідає призначенню позову як інструменту захисту порушеного права, межам правової охорони зареєстрованих знаків для товарів і послуг, має альтернативний і невизначений характер та унеможливлює їх розгляд по суті.

Отже, для правильного вирішення даного спору суду першої інстанції належало запропонувати позивачеві конкретизувати його позовні вимоги щодо відповідачів та з'ясувати: повний перелік та види порушень прав власника свідоцтв, передбачених статтею 16 Закону, які, на думку позивача, мали місце з боку відповідача; чи є позначення, яке фактично використовує відповідач (якщо таке має місце), тотожним або схожим із зареєстрованим знаком, чи можна їх сплутати, та (або) чи може це позначення ввести в оману щодо особи, яка виробляє певні товари чи надає певні послуги.

Після цього суд мав визначитись стосовно наявності в діях відповідача ознак порушення прав Товариства як власника зареєстрованої торговельної марки (знака для товарів і послуг), встановити конкретний вид порушення з посиланням на відповідну норму матеріального права, перевірити обґрунтованість обраного позивачем заходу захисту прав та прийняти рішення щодо заявленого позову.

Проте, господарським судом Київської області цього зроблено не було.

Між тим лише після з'ясування зазначених фактичних обставин та збору матеріалів для порівняльного дослідження можливе вирішення питання щодо наявності чи відсутності неправомірного використання ТОВ «Ранголі» знака для товарів і послуг позивача із встановленням усіх форм такого використання, що, в свою чергу, є необхідною передумовою для законного вирішення заявлених позовних вимог по суті.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В порушення вказаних норм процесуального права господарським судом Київської області не прийняті до уваги надані позивачем докази, які підтверджують здійснення позивачем значної і серйозної підготовки для використання торгової марки, що в силу ст. 500 ЦК України, дає право на продовження такого використання (право попереднього користувача).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновків про те, що господарський суд Київської області, в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України не розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої пункту 4 статті 104 ГПК України є підставою для скасування рішення.

Допущені порушення норм процессуального та матеріального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ранголі» підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 06.11.2012 р. у справі № 10/103-11 підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за подачу апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 49, 91, 99, 101 - 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ранголі» задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 06.11.2012 р. у справі № 10/103-11 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий горизонт" (03058, м. Київ, пров. Ніжинський, 2-4, корп. 1; код 33885379) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранголі" (08324, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Центральна, 21; код 35866777) 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.

6. Матеріали справи № 10/103-11 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Постанова виготовлена та підписана 15.01.2013 р.

Головуючий суддя Верховець А.А.

Судді Доманська М.Л.

Шипко В.В.