Постанова

від 20.02.2013 по справі 5009/2045/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2013 р. Справа № 5009/2045/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Кузьменка М.В.,

судді Васищака І.М.,

судді Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Інтерторг-Експо"

на рішення господарського суду Запорізької області від 09.08.2012р. та

постанову Донецького апеляційного господарського суду

від 03.10.2012р.

у справі №5009/2045/12

за позовом Прокурора м.Енергодара Запорізької області в інтересах держави в особі

Управління комунальної власності Енергодарської міської ради

м.Енергодара

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерторг-Експо"

3-тя особа Енергодарська міська рада

про стягнення 30 408,85 грн.,

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

від 3-тьої особи: не з'явився,

від Генеральної прокуратури України: Гудименко Ю.В. - прокурор відділу,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор м.Енергодара Запорізької області в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Енергодарської міської ради м.Енергодара звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерторг-Експо" і просить суд стягнути з останнього 30 408,85 грн. боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого зобов'язання за договором оренди №15-08 від 13.01.2009р. щодо сплати протягом серпня 2011р. - травня 2012р. орендної плати.

До початку розгляду справи по суті позивач подав заяву про зміну предмету позову і просить суд стягнути з відповідача 30 408,85 грн. заборгованості з орендної плати, розірвати договір оренди №15-08 від 13.01.2009р. та зобов'язати відповідача повернути позивачу по акту приймання-передачі нежитлове приміщення 228, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м.Енергодар, пр.Будівельників, 22, загальною площею 199,7 кв.м.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.08.2012р. (суддя Дроздова С.С.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення мотивовано припиненням зобов'язання відповідача щодо сплати 30408,85 грн. боргу внаслідок зарахування в рахунок орендної плати частини вартості витрат на покращення орендованого майна, яке здійснено за згодою позивача. Відмовляючи у задоволенні позову в частині розірвання договору оренди та повернення орендованого майна, суд першої інстанції послався на те, що з огляду на положення ст.783 ЦК України невиконання умов договору оренди щодо сплати орендної плати не може бути підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2012р. (головуючий, суддя Бойко І.А., судді Зубченко І.В., Радіонова О.О.) рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову: присуджено до стягнення з відповідача 30408,85 грн. заборгованості з орендної плати, розірвано договір оренди №15-08 від 13.01.2009р., укладений між територіальною громадою міста Енергодара в особі Енергодарської міської ради в особі начальника Управління комунальної власності Енергодарської міської ради та ТОВ "Інтерторг-Експо", зобов'язано відповідача повернути позивачу за актом прийому-передачі нежитлове приміщення 228, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м.Енергодар, пр.Будівельників, 22, загальною площею 199,7 кв.м.

При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що за умовами договору оренди у позивача відсутні зобов'язання сплачувати грошові кошти відповідачу, тому в останнього відсутні зустрічні однорідні вимоги до позивача. Одночасно суд апеляційної інстанції послався на ч.6 ст.45 Бюджетного кодексу України, відповідно до якого забороняється проведення розрахунків з бюджетом у не грошовій формі, у тому числі шляхом взаємозаліку. Задовольняючи позов в частині розірвання договору оренди та зобов'язання відповідача повернути орендоване майно, суд апеляційної інстанції з огляду на положення ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.651 ЦК України, п.2.6 договору оренди дійшов висновку про те, що несплата орендної плати протягом трьох місяців дає орендодавцю право відмовитися від договору та вимагати повернення майна.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та припинити провадження у справі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами встановлено, що 13.01.2009р. між Територіальною громадою міста Енергорада в особі Енергодарської міської ради, в особі начальника Управління комунальної власності Енергодарської міської ради (орендодавець) та ТОВ "Інтерторг-Експо" (орендар) укладено договір оренди №15-08 за умовами якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Запорізька область, м.Енергодар, проспект Будівельників, буд.22, прим.228, загальною площею 199,7 кв.м.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що орендна плата на момент розрахунку складає 28 775,67 грн. на рік без урахування ПДВ та 2 130,69 грн. без урахування ПДВ за перший місяць оренди. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно п.3.2. договору орендар зобов'язується сплачувати орендну плату не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок орендодавця.

Підпунктом а) п.5.2. договору передбачено, що орендар має право з письмового дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості. Для погодження орендар надає: перелік поліпшень, обсяг запланованих робіт, кошторис витрат на проведення будівельних та інших робіт, пов'язаних з поліпшенням орендованого майна. Дозвіл на виконання таких робіт оформляється листом орендодавця, в якому зазначається про надання дозволу.

Договором про внесення змін та доповнень №1 від 23.09.2010р. сторони продовжили до 13.01.2019р. дію основного договору оренди №15-08 від 13.01.2009р.

Оскільки відповідач свого зобов'язання щодо сплати у повному обсязі орендних платежів за період з серпня 2011р. по травень 2012р. не виконав, прокурор м.Енергодара Запорізької області звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 30 408,85 грн. боргу.

До початку розгляду справи по суті позивач подав до суду заяву, в якій просив також розірвати договір оренди та зобов'язати відповідача повернути орендоване приміщення.

Вирішуючи даний спір судами встановлено, що відповідач листом від 16.01.2009р. (а.с.7 т.2) просив позивача надати йому у відповідності до п.5.2. договору дозвіл на проведення поліпшень орендованого майна. З дозволу позивача, оформленого листом від 20.01.2009р. №07/66 (а.с.9 т.2), відповідачем здійснено невід'ємні поліпшення орендованого майна, загальна вартість яких складає 146 908,80 грн., що підтверджується листами позивача від 06.03.2009р. №7 та №8б про погодження проектно-кошторисної документації про проведення поліпшень орендованого майна (а.с.55-56 т.2), а також актами приймання виконаних підрядних робіт, також погоджених позивачем (а.с.58-67, 86-88 т.2).

Відповідач на адресу позивача направив заяву від 19.07.2012р. про зарахування частини вартості витрат на покращення орендованого майна в рахунок орендної плати та припинення взаємних зобов'язань за договором оренди майна №15-08 від 13.01.2009р. на суму 30 408,85 грн. (а.с.98-99 т.2).

Позивач у своєму листі від 27.07.2012р. (а.с.102 т.2) фактично заперечив проти такого зарахування, пославшись на відсутність у нього зобов'язання сплатити відповідачу витрати на поліпшення орендованого майна та вказав, що при вирішенні даного питання необхідно керуватися п.8.7 договору, яким передбачено, що якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, витрати компенсуються йому:

- при приватизації об'єкту оренди за рахунок зменшення вартості приміщення, визначеної шляхом проведення незалежної оцінки, на суму коштів, витрачених орендарем для здійснення невід'ємних поліпшень, якщо це майно визнається орендарем, який здійснив ці поліпшення, в строки згідно діючого законодавства;

- при проведенні конкурсу, аукціону - за рахунок коштів, одержаних від продажу приміщень на аукціоні, за конкурсом, якщо орендар не брав в них участь, або брав участь та не став переможцем, протягом 30 днів з моменту письмового звернення орендаря.

Однак, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про можливість здійснення зарахування в рахунок заборгованості з орендної плати у розмірі 30 408,85 грн. частини понесених відповідач витрат на поліпшення орендованого майна з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Частиною 3 ст.778 ЦК України передбачено, що якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

У підпункті е) пункту 5.2. договору сторони визначили, що відповідач має право на відшкодування чи зарахування в рахунок орендної плати вартості необхідних витрат на покращення орендованого майна, яке здійснене зі згоди позивача.

Отже, якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, то наймач отримує право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок орендної плати за користування річчю. При цьому вибір способу відшкодування, з огляду на умови пп.е) п.5.2. договору оренди, здійснюється відповідачем.

Статтею 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається.

Отже, наявність заперечень однієї сторони не перешкоджає проведенню зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, закон не виключає можливість здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду.

Посилання апеляційного суду на ст.45 Бюджетного кодексу України, яка забороняє проведення розрахунків з бюджетом шляхом взаємозаліку, колегія суддів вважає помилковим, оскільки вона регулює питання щодо виконання державного бюджету України, тоді як увесь визначений договором розмір орендної плати відповідно до пункту 3.2. договору сплачується безпосередньо на рахунок орендодавця, тобто до місцевого бюджету.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що порядок відшкодування позивачем зроблених відповідачем поліпшень орендованого майна має здійснюватися за умовами п.8.7 договору також є невірним, оскільки вказаним пунктом визначено порядок компенсації відповідачу поліпшень на випадок приватизації ним об'єкту оренду або у разі продажу цього об'єкту шляхом проведення конкурсу, аукціону, що не відміняє право відповідача на зарахування в рахунок орендної плати частини понесених ним витрат на поліпшення орендованого майна.

Матеріалами справи доведено, що відповідач скористався наданим йому правом на таке зарахування і листом від 19.07.2012р. (а.с.98 т.2) повідомив позивача про припинення зобов'язання зі сплати 30 408,85 грн. боргу з орендної плати шляхом його зарахування зустрічною вимогою про відшкодування частини вартості витрат на покращення орендованого майна, у зв'язку з чим зобов'язання відповідача зі сплати вказаного боргу є припиненим. Тому висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача спірного боргу є правильним.

Викладені у касаційній скарзі доводи відносного того, що провадження у справі в частині стягнення боргу підлягає припиненню через відсутність предмету спору колегія суддів відхиляє з огляду на наявність заперечень з боку позивача щодо існування у нього зобов'язання сплатити відповідачу витрати на поліпшення орендованого майна.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди та зобов'язання відповідача повернути орендоване майно, суд першої інстанції послався на те, що згідно ст.783 ЦК України невиконання умов договору оренди щодо сплати орендної плати не може бути підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку.

Проте такий висновок суду є помилковим з огляду на таке.

Згідно з частиною третьою статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Оскільки орендоване майно є комунальним, то на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.

Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВСУ від 08.05.2012р. у справі №5011/966/2011).

Однак неправильне застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин ст.783 ЦК України не вплинуло на правильність висновку про відсутність підстав для розірвання договору, оскільки здійснене зарахування частини вартості поліпшень орендованого майна, зроблених відповідачем за згодою позивача, в рахунок орендної плати за період з серпня 2011р. по травень 2012р. свідчить про відсутність порушення відповідачем свого зобов'язання щодо внесення орендної плати, а тому така підстава для розірвання договору оренди як несплата орендних платежів, відпала.

Враховуючи викладене, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм матеріального права, а рішення суду першої інстанції, - залишенню в силі з врахуванням наведеної вище мотивації.

Що ж до доводів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ст.22 ГПК України, під час прийняття до розгляду заяви позивача - Управління комунальної власності Енергодарської міської ради м.Енергодара про зміну предмету позову, то колегія суддів звертає увагу на таке.

Частиною 4 ст.22 ГПК України, передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

При цьому під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Однак, виходячи із змісту поданої позивачем заяви про зміну предмету позову (а.с.51-52 т.1), в якій останній просить суд розірвати договір оренди та зобов'язати відповідача повернути орендоване майно з підстав несплати орендної плати, та враховуючи зміст поданого прокурором м.Енергодара Запорізької області позову про стягнення боргу за оренду комунального майна, заява позивача фактично є ще одним позовом, а тому останнім мало бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії - подання позову (ст.54, 57 ГПК України).

Разом з тим, суд першої інстанції наведеного не врахував та прийняв до розгляду вказану заяву позивача, яка не оплачена судовим збором, від сплати якого Управління комунальної власності Енергодарської міської ради м.Енергодара відповідно до ст.5 Закону України "Про судовий збір" не звільнено.

Враховуючи наведене, за подання заяви, що має немайновий характер, з Управління комунальної власності Енергодарської міської ради м.Енергодара підлягає стягненню судовий збір у встановленому ст.4 Закону України "Про судовий збір" розмірі - 1073,0 грн. (1 розмір мінімальної заробітної плати).

Керуючись ст.ст. 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерторг-Експо" задовольнити частково.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2012р. у справі №5009/2045/12 скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Запорізької області від 09.08.2012р.

3. Стягнути з Управління комунальної власності Енергодарської міської ради (71502, Запорізька область, м.Енергодар, вул.Набережна, 24, ОКПО 34677056) на користь державного бюджету 1073,0 грн. - витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

4. Стягнути з Управління комунальної власності Енергодарської міської ради (71502, Запорізька область, м.Енергодар, вул.Набережна, 24, ОКПО 34677056) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерторг-Експо" (69063, м.Запоріжжя, пр-т Леніна, 17, ОКПО 35627638) 1555,85 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

5. Господарському суду Запорізької області видати відповідні накази на виконання пунктів 3, 4 даної постанови.

Головуючий, суддя Кузьменко М.В.

Суддя Васищак І.М.

Суддя Палій В.М.