Рішення

від 18.02.2013 по справі 5011-39/15235-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-39/15235-2012 18.02.13

За первісним позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Клімашенка Костянтина Генріховича

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий обрій"

відповідача-2: Державної служба інтелектуальної власності

відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія АСТ-Україна"

третя особа,

яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору

на стороні відповідачів - Державна митна служба України

про визнання недійсним правочинів, визнання права інтелектуальної власності, зобов'язання вчинити певні дії

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія АСТ-Україна"

до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Клімашенка Костянтина Генріховича

третя особа-1,

яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору

на стороні позивача за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий обрій"

третя особа-2,

яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору

на стороні позивача за зустрічним позовом - Державна служба інтелектуальної власності України

третя особа-3,

яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору

на стороні позивача за зустрічним позовом - Державна митна служба України

про визнання договору недійсним

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Клімашенко К. Г.

Від відповідача-1 за первісним позовом (третя особа-1, яка не

заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

за зустрічним позовом): Король О. В.

Від відповідача -2 за первісним позовом (третя особа-2, яка не

заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

за зустрічним позовом): Гніда Ю.Ю.

Від відповідача -3 за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): Рибченко О.Г., Дроздович О.С.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів за первісним позовом (третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом): Майко А.В.

За участю Смірнова В. О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Суб'єкт підприємницької діяльності (СПД) Клімашенко Костянтин Генріхович (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Новий обрій" (відповідач-1), Державної служба інтелектуальної власності (відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Видавничо-книготорговельна компанія АСТ-Україна" (відповідач-3) про визнання недійсними правочинів (договорів) від 17.08.2011 р., укладених між відповідачем-1 та відповідачем-3; про визнання права на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України № 59740, 59741 за позивачем; про зобов'язання відповідача-2 внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України № 59740, 59741.

Позовні вимоги позивач за первісним позовом обґрунтовує тим, що відповідно до договору від 06.09.2011 року він набув права інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №№ 59470, 59471.

З огляду на те, що факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до норм ЦК України або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації, позивач за первісним позовом звернувся до відповідача-2 за первісним позовом про здійснення відповідної реєстрації.

Відповідач-2 за первісним позовом повідомив позивача за первісним позовом про відсутність можливості внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про передачу права власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №№ 59470, 59471 з огляду на те, що власником свідоцтв України №№ 59470, 59471 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Обрій» на підставі договорів від 17.08.2011 року. Договори від 17.08.2011 року укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новий обрій" (відповідач-1 за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія АСТ-Україна" (відповідач-3 за первісним позовом).

З метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи відповідно до ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 17 та 22-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" за електронними запитами судді від 01.11.12 р. встановлено, що вірними повними найменуваннями відповідача-1 є Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий обрій" (ідентифікаційний код 25405123), відповідача-3 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія АСТ-Україна" (ідентифікаційний код 33397081). Також, відповідно до доданої до позовної заяви копії свідоцтва про державну реєстрацію від 07.05.2011 р. № 07493 судом встановлено вірне найменування позивача - Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа Клімашенко Костянтин Генріхович.

Разом з позовною заявою позивач подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову № б/н від 30.10.2012 р., відповідно до якої просив суд з метою забезпечення позову, в порядку передбаченому ст.ст. 66, 67 ГПК України, заборонити Державній службі інтелектуальної власності вносити зміни з приводу знаків для товарів і послуг №№ 59470, 59471 в Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг; заборонити Державній митній службі України вносити зміни з приводу знаків для товарів і послуг №№ 59470, 59471 в Митний реєстр об'єктів права інтелектуальної власності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2012 р., на підставі ст.ст. 27, 64, 65, 66, 67, 86 ГПК України, порушено провадження у справі № 5011-39/15235-2012, справу призначено до розгляду на 03.12.2012 р. о 10:00 год., залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Державну митну службу України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11, літ. "Г", ідентифікаційний код 10001290784), заяву Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Клімашенка Костянтина Генріховича про вжиття заходів забезпечення позову № б/н від 30.10.2012 р. задоволено, вжиті заходи до забезпечення позову.

02.11.2012 р. від позивача за первісним позовом через відділ діловодства суду надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

02.11.2012 р. від позивача за первісним позовом через відділ діловодства суду надійшло клопотання про надання ухвали суду.

12.11.2012 р. від відповідача-3 за первісним позовом через відділ діловодства суду надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

30.11.2012 р. від відповідача-1 за первісним позовом через відділ діловодства суду надійшов супровідний лист разом з документами на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 01.11.2012 р.

30.11.2012 р. від відповідача-1 за первісним позовом через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач-1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, зокрема, з огляду на те, що позивачем за первісним позовом взагалі не надано обґрунтувань недійсності спірних правочинів.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 03.12.2012 р. у зв'язку з відрядженням судді Гумеги О.В. з 03.12.2012 року по 07.12.2012 року до Національної школи суддів України, справу № 5011-39/15235-2012 передано для розгляду судді Картавцевій Ю.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.12 р. справу № 5011-39/15235-2012 було прийнято до свого провадження суддею Картавцевою Ю.В. та призначено розгляд справи на 17.12.2012 р. о 12:00 год.

03.12.2012 р. до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява по справі № 5011-39/15235-2012 Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія АСТ-Україна" до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Клімашенка Костянтина Генріховича, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий обрій", третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна служба інтелектуальної власності України, третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна митна служба України, про визнання недійсним договору від 06.09.2011 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія АСТ-Україна" та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Клімашенком Костянтином Генріховичем, про передачу прав власності на знак для товарів і послуг відносно всіх зазначених у свідоцтві товарів і послуг (надалі - зустрічний позов). Зустрічний позов позивач за зустрічним позовом обґрунтовує тим, що ним не укладалися договори про передачу прав на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №№ 59470, 59471 ні з Товариством з обмеженою відповідальністю "Новий обрій", ні з Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Клімашенко Костянтин Генріхович. Позивач за зустрічним позовом зазначає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами, а тому встановлення судом факту не підписання договору про передачу прав на знаки для товарів і послуг однією із сторін договору є правовою підставою для визнання судом даного договору недійсним.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 03.12.2012 р. зустрічну позовну заяву по справі № 5011-39/15235-2012 Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія АСТ-Україна" до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Клімашенка Костянтина Генріховича, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий обрій", третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна служба інтелектуальної власності України, третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна митна служба України, про визнання недійсним договору від 06.09.2011 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія АСТ-Україна" та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Клімашенком Костянтином Генріховичем, про передачу прав власності на знак для товарів і послуг відносно всіх зазначених у свідоцтві товарів і послуг, передано судді Картавцевій Ю.В. для вчинення відповідних процесуальних дій, у зв'язку із перебуванням судді Гумеги О.В. у відрядженні.

04.12.2012 року через відділ діловодства суду відповідач-1 за первісним позовом звернувся до суду з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2012 р. (суддя Картавцева Ю.В.), на підставі ст.ст. 27, 60, 65, 86 ГПК України, прийнято зустрічний позов по справі № 5011-39/15235-2012, поданий Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія АСТ-Україна", для спільного розгляду з первісним позовом, розгляд справи призначено на 17.12.2012 р. о 12:00 год., залучено до участі у справі у якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий обрій", у якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Державну службу інтелектуальної власності України, у якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Державну митну службу України.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 р. справу № 5011-39/15235-2012 за позовом за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Клімашенка Костянтина Генріховича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий обрій" (відповідач-1), Державної служба інтелектуальної власності України (відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія АСТ-Україна" (відповідач-3), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів -Державна митна служба України, про визнання недійсними правочинів (договорів) від 17.08.2011 р., укладених між відповідачем-1 та відповідачем-3; про визнання права на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України № № 59740, 59741 за позивачем; про зобов'язання відповідача-2 внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України № 59740, 59741, за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія АСТ-Україна" до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Клімашенка Костянтина Генріховича, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий обрій", третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна служба інтелектуальної власності України, третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна митна служба України, про визнання недійсним договору від 06.09.2011 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія АСТ-Україна" та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Клімашенком Костянтином Генріховичем, про передачу прав власності на знак для товарів і послуг відносно всіх зазначених у свідоцтві товарів і послуг, передано для розгляду судді Гумезі О.В, у зв'язку з її поверненням з відрядження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 року справу № 5011-39/15235-2012 прийнято до провадження судді Гумеги О. В., призначено розгляд справи на 17.12.12 о 12:00 год.

12.12.2012 року через відділ діловодства суду представник відповідача- 1 за первісним позовом звернувся до суду з клопотанням про долучення до матеріалів справи письмових доказів.

13.12.2012 року через відділ діловодства суду позивач за первісним позовом звернувся до суду з клопотанням про призначення судової технічної та почеркознавчої експертизи.

17.12.2012 року через відділ діловодства суду позивач за зустрічним позовом звернувся до суду з клопотанням про здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.

17.12.2012 року через відділ діловодства суду позивач за зустрічним позовом звернувся до суду з клопотанням про заслуховування пояснень колишнього директора ТОВ "ВВК "АСТ-Україна".

17.12.2012 року через відділ діловодства суду позивач за зустрічним позовом звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів.

В судовому засіданні, призначеному на 17.12.2012 року, представник позивача за зустрічним позовом підтримав подане ним 17.12.2012 року через відділ діловодства суду клопотання про здійснення фіксації судового процесу технічними засобами. Клопотання судом задоволено.

В судовому засіданні, призначеному на 17.12.2012 року, представник відповідача 1 за первісним позовом підтримав подане ним 12.12.2012 року через відділ діловодства суду клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів. Клопотання судом задоволене.

В судовому засіданні, призначеному на 17.12.2012 року, позивач за первісним позовом підтримав подане ним 13.12.2012 року, через відділ діловодства суду клопотання про призначення судової технічної та почеркознавчої експертизи. Клопотання буде розглянуто після надання пояснень у справі всіма учасниками судового процесу.

В судовому засіданні, призначеному на 17.12.2012 року, представник позивача за зустрічним позовом підтримав подане ним 17.12.2012 року через відділ діловодства суду клопотання про заслуховування пояснень колишнього директора ТОВ "ВВК "АСТ-Україна". Клопотання судом задоволено.

В судовому засіданні, призначеному на 17.12.2012 року, представник позивача за зустрічним позовом підтримав подане ним 17.12.2012 року через відділ діловодства суду клопотання про витребування доказів. Клопотання судом задоволено.

В судовому засіданні, призначеному на 17.12.2012 року, відповідач-2 за первісним позовом надав пояснення на позовну заяву про визнання недійсним правочинів, визнання права інтелектуальної власності, зобов'язання вчинити певні дії, в яких проти задоволення позовних вимог заперечував, зокрема, з огляду на те, що здійснюючи внесення відомостей до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо власника свідоцтв України № № 59740, 59741, відповідач-2 за первісним позовом діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пояснення передані до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні, призначеному на 17.12.2012 року, відповідач-2 за первісним позовом надав пояснення на позовну заяву про визнання недійсним правочинів, визнання права інтелектуальної власності, зобов'язання вчинити певні дії з додатками, відповідно до яких також просить надати копію позовної заяви за первісним позовом. Пояснення передані до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні, призначеному на 17.12.2012 року, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів за первісним позовом надала пояснення у справі з додатками. Пояснення передані до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні, призначеному на 17.12.2012 року, відповідач-2 за первісним позовом звернувся до суду з клопотанням про долучення доказів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено та передано до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні, призначеному на 17.12.2012 року, сторони та треті особи надали пояснення по суті заявлених позовних вимог за первісним та зустрічним позовами.

В судовому засіданні також були заслухані пояснення колишнього директора ТОВ "ВВК "АСТ-Україна" Смірнова В. О.

В судовому засіданні, призначеному на 17.12.2012 року, оголошено перерву до 21.01.2013 року.

В судовому засіданні, призначеному на 21.01.13 року о 14:30 год., здійснювалася технічна фіксація судового процесу, однак у зв'язку зі збоєм в роботі комп'ютерної мережі та роботі АРМ "Діловодство спеціалізованого суду" була відсутня можливість здійснення технічної фіксації судового процесу у справі, про що складено відповідний акт, який залучено до матеріалів справи.

В судове засідання, призначене на 21.01.2013 року, представники позивача за зустрічним позовом та відповідача-1 за зустрічним позовом не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

21.01.2013 року через відділ діловодства суду позивач за первісним позовом звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні, призначеному на 21.01.2013 року, судом розглянуто клопотання позивача за первісним позовом про відкладення розгляду справи. Клопотання судом відхилено, як таке, що не підтверджується жодними доказами.

В судовому засіданні, призначеному на 21.01.2013 року, представник позивача за зустрічним позовом звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів. Клопотання судом задоволено та передано до відділу діловодства суду для його реєстрації.

В судовому засіданні, призначеному на 21.01.2013 року, представник позивача за зустрічним позовом звернувся до суду з клопотанням про долучення доказів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено та передано до відділу діловодства суду для його реєстрації.

В судовому засіданні, призначеному на 21.01.2013 року, були заслухані пояснення колишнього директора ТОВ "ВВК "АСТ-Україна" Смірнова В. О.

В судовому засіданні, призначеному на 21.01.2013 року, представник відповідача-2 за первісним позовом звернувся до суду з клопотанням про продовження термінів розгляду справи. Клопотання судом задоволено та передано до відділу діловодства суду для його реєстрації.

Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про необхідність призначення судової технічної та почеркознавчої експертизи та забезпечити сторонам можливість надати суду питання, які, на їх думку, необхідно поставити на вирішення судового експерта.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.13 року продовжено строк вирішення спору у справі, відкладено розгляд справи на 18.02.2013 року о 14:00 год., витребувано докази та зобов'язано сторони надати суду перелік питань, які, на їх думку, необхідно поставити на вирішення судового експерта.

В судове засідання, призначене на 18.02.2013 року з'явилися представники сторін та третіх осіб.

Представник відповідача- 1 за первісним позовом звернувся до суду з усним клопотанням про здійснення технічної фіксації судового процесу. Зазначене клопотання судом задоволено та додатково повідомлено учасників судового процесу про здійснення технічної фіксації судового процесу за клопотанням відповідача-3 за первісним позовом.

В судовому засіданні, призначеному на 18.02.2013 року відповідач-1 за первісним позовом звернувся до суду з клопотанням про здійснення розгляду справи колегіально у складі трьох суддів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2013 року клопотання про здійснення розгляду справи колегіально у складі трьох суддів судом залишено без задоволення.

В судовому засіданні, призначеному на 18.02.2013 року, судом з'ясована думка сторін та третіх осіб, щодо пов'язаності справи № 5011-39/15235-2012 зі справами № 5011-76/13933-2012 та № 5011-64/13950-2012 та наявності підстав для зупинення провадження у справі № 5011-39/15235-2012 до вирішення зазначених справ.

Позивач за первісним позовом надав пояснення, відповідно до яких зазначив про відсутність підстав для зупинення провадження у справі.

Представник відповідача-1 за первісним позовом зазначив про наявність підстав для зупинення провадження у справі.

Представник відповідача -2 за первісним позовом зазначив про часткову наявність підстав для зупинення провадження у справі.

Представники відповідача -3 за первісним позовом вказали на відсутність підстав для зупинення провадження у справі

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів за первісним позовом просив вирішити питання щодо зупинення провадження у справі на розсуд суду.

Суд прийшов до висновку, що розгляд справи № 5011-39/15235-2012 є можливим, і підстави для зупинення розгляду справи до вирішення пов'язаних з нею справ № 5011-76/13933-2012 та № 5011-64/13950-2012 відсутні.

В судовому засіданні, призначеному на 18.02.2013 року, суд перевіряв виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 21.01.13 року.

Зокрема, позивача за первісним позовом було зобов'язано вказати підстави визнання договорів від 17.08.2011 р., укладених між відповідачем-1 за первісним позовом та відповідачем-3 за первісним позовом з приводу передачі права власності на знаки для товарів і послуг по свідоцтвам України на знаки для товарів і послуг № 59470, 59471, недійсними; надати оригінал договору від 06.09.2011 року про передачу прав власності на знак для товарів і послуг відносно всіх зазначених у свідоцтві товарів і послуг; надати нотаріально засвідчену копію договору від 06.09.2011 року з наданням сторінки, на якій міститься посвідчувальний напис нотаріуса. Проте позивач за первісним позовом вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 21.01.13 року не виконав.

В судовому засіданні, призначеному на 18.02.2013 року, позивач за первісним позовом надав усні пояснення з приводу порушення кримінальної справи та вилучення у зв'язку з цим оригіналу договору від 06.09.2011 року, однак доказів на підтвердження зазначеного суду не надав та не вказав.

В судовому засіданні, призначеному на 18.02.2013 року, судом розглядалося питання щодо можливості призначення у справі судово- технічної та почеркознавчої експертизи договору від 06.09.2011 року про передачу прав власності на знак для товарів і послуг відносно всіх зазначених у свідоцтві товарів і послуг.

Відповідач -3 за первісним позовом повідомив суд про готовність надати суду оригінали документів за період з червня 2011 року по вересень 2011 року, які містять підпис Смірнова Віктора Олександровича та відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія АСТ-Україна", а також надати суду зразки відбитка печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія АСТ-Україна". Крім того відповідач-3 за первісним позовом забезпечив явку в судове засідання Смірнова Віктора Олександровича для отримання зразків підпису.

З огляду на неподання позивачем за первісним позовом оригіналу договору від 06.09.2011 року про передачу прав власності на знак для товарів і послуг відносно всіх зазначених у свідоцтві товарів і послуг, суд прийшов до висновку про неможливість призначення у справі судово- технічної та почеркознавчої експертизи договору від 06.09.2011 року. За таких обставин, залучення до матеріалів справи оригіналів документів за період з червня 2011 року по вересень 2011 року, які містять підпис Смірнова Віктора Олександровича та відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія АСТ-Україна", а також зразків відбитка печатки Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія АСТ-Україна" та зразків підпису Смірнова Віктора Олександровича, є не доцільним.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 18.02.2013 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повний текст рішення буде складено у строк, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позивач за первісним позовом (СПД-ФО Клімашенко К. Г.) вказує, що відповідно до договору від 06.09.2011 року про передачу прав власності на знак для товарів і послуг відносно всіх зазначених у свідоцтві товарів і послуг, укладеному між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія АСТ-Україна" (відповідачем-3), він набув права інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №№ 59470, 59471.

Стаття 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 ЦК України).

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Статтею 208 ЦК України визначено правочини, які належить вчиняти у письмовій формі, зокрема, письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами; правочини між фізичною та юридичною особою, інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до п. 7 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору.

Договір про передачу права власності на знак вважається дійсним, якщо він укладений у письмовій формі і підписаний сторонами (п. 9, ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг").

Наведене свідчить, що договір про передачу прав на знаки для товарів і послуг має бути вчинений лише в письмовій формі. При цьому, відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В ході розгляду справи по суті відповідач-3 за первісним позовом заперечував факт укладення з позивачем за первісним позовом договору від 06.09.2011 року про передачу прав власності на знак для товарів і послуг відносно всіх зазначених у свідоцтві товарів і послуг.

В той же час, позивач за первісним позовом не надав суду для огляду оригінал зазначеного договору та не надав обґрунтованих пояснень з відповідними доказами щодо неможливості надання його оригіналу.

Стаття 33 ГПК України, передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтується вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши всі наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку що позивач за первісним позовом належними засобами доказування не довів, що між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія АСТ-Україна" (відповідач-3 за первісним позовом) було укладено договір від 06.09.2011 року про передачу прав власності на знак для товарів і послуг відносно всіх зазначених у свідоцтві товарів і послуг, за яким позивачу були передані права на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №№ 59470, 59471.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, ними можуть бути, визнання права, визнання правочину недійсним, примусове виконання обов'язку в натурі.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовними вимогами про визнання недійсними правочинів (договорів) від 17.08.2011 р., укладених між відповідачем-1 та відповідачем-3 за первісним позовом; про визнання права на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України № 59740, 59741 за позивачем за первісним позовом; про зобов'язання відповідача-2 за первісним позовом внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України № 59740, 59741.

Отже, здійснюючи розгляд справи по суті суд повинен встановити наявність у позивача особистого немайнового або майнового права та інтересу, на захист якого і подано позов.

Звертаючись з позовом, позивач за первісним позовом зазначав про передачу йому прав на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України № 59740, 59741 на підставі договору від 06.09.2011 року.

При цьому, як було встановлено в ході розгляду справи по суті, належних доказів які б свідчили про укладення договору від 06.09.2011 року суду надано не було.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі, або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Суд враховує, що відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначено, що в юридичних актах термін "інтерес", враховуючи його як етимологічне, так і загальносоціологічне, психологічне значення, вживається у широкому чи вузькому значенні як самостійний об'єкт правовідносин, реалізація якого задовольняється чи блокується нормативними засобами. Конституційний Суд України, вважав за необхідне здійснити інтерпретацію поняття "інтерес" у вузькому розумінні цього слова, оскільки у клопотанні народних депутатів України йдеться саме про такий різновид інтересу у словосполученні "охоронюваний законом інтерес", тобто інтерес, який, на відміну від інтересу в широкому розумінні, перебуває виключно у логічно-смисловому зв'язку із суб'єктивними правами, але прямо ними не опосередковується, тобто виходить за межі останніх.

Виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

У випадках, коли інтерес не підлягає охороні ані законом, ані правом, законодавець завжди прямо про це зазначає. Так, у Цивільному кодексі України містяться поняття інтересу, який може суперечити загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15), інтересам інших (стаття 64), та інтересу, який не суперечить закону (стаття 980), чим підкреслюється, що у тих чи інших правовідносинах, з одного боку, існують інтереси, які не підлягають охороні законом, оскільки вони йому суперечать, а з другого - може виникнути конфлікт інтересів. Частина третя статті 16 названого Кодексу застерігає, що суд може відмовити у захисті інтересів особи, якщо при реалізації останніх вона не утримується від дій, які могли б порушувати права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, має намір завдати шкоди іншій особі або зловживати правом в інших формах, не додержується моральних засад суспільства, неправомірно обмежує конкуренцію, вдається до недобросовісної конкуренції, зловживає монопольним становищем на ринку.

Отже, інтерес може бути як охоронюваним законом, правоохоронюваним, законним, так і незаконним, тобто таким, що не захищається ні законом, ні правом, не повинен задовольнятися чи забезпечуватися ними, оскільки такий інтерес спрямований на ущемлення прав і свобод інших фізичних і юридичних осіб, обмежує захищені Конституцією та законами України інтереси суспільства, держави чи "всіх співвітчизників" або не відповідає Конституції чи законам України, загальновизнаним принципам права. Наголос на "охоронюваності законом" чи законності того чи іншого інтересу законодавець робить не завжди, зважаючи на те, що згадувані у законах інтереси не суперечать Конституції України або випливають з її змісту. Таке акцентування, про що, у першу чергу, свідчать Цивільний процесуальний кодекс України, Кримінально-процесуальний кодекс України, Господарський процесуальний кодекс України, застосовується лише у разі, коли не виключена можливість шляхом зловживання інтересами, прагненнями, використовуючи ті чи інші юридичні норми, забезпечити реалізацію незаконних інтересів. Саме на запобігання таким можливостям спрямоване положення статті 4 Цивільного процесуального кодексу України: заінтересована особа вправі звертатись до суду за захистом не будь-якого, а виключно охоронюваного законом інтересу, законного інтересу.

Для правильного розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо враховувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і неправовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів. Йдеться про виключно легітимні, але конкуруючі інтереси покупця і продавця, боржника і кредитора, наймача і наймодавця, споживача і товаровиробника, прокурора і адвоката, слідчого і підозрюваного тощо. Певною конфліктністю характеризуються і охоронювані законом та правом інтереси громадянина і держави, особи і суспільства, акціонера і акціонерного товариства, національні і загальнолюдські, приватні і публічні тощо.

Для вирішення питань, порушених народними депутатами України у конституційному поданні, особливого значення набуває чітке розмежування понять "інтерес" (у вузькому розумінні) і "суб'єктивне право", логічно-смисловий зв'язок між якими є очевидним: і те, й інше опосередковується об'єктивним правом, гарантується і охороняється державою тощо.

Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб'єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов'язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість. Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимсь конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб'єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

Отже, поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Звертаючись з позовом, позивач за первісним позовом не довів, що укладення між відповідачем-1 та відповідачем -3 за первісним позовом договорів між 17.08.2011 року про передачу прав на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України № 59740, 59741, свідчить про наявність порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів саме позивача за первісним позовом (з огляду на підставу поданого ним позову, а саме договору від 06.09.2011 року), на захист яких подано первісний позов. Отже, позивач за первісним позовом не довів підставність свого звернення із даним позовом до господарського суду.

З огляду на зазначене, позовні вимоги про визнання недійсним правочинів (договорів ) від 17.08.2011 року, укладених між відповідачем-1 та відповідачем -3 за первісним позовом задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги про визнання права на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України № 59740, 59741 за СПД-ФО Клімашенко Костянтином Генріховичем (позивачем за первісним позовом) задоволенню не підлягають, з огляду не те, що позивачем за первісним позовом не надано суду належних доказів укладення від 06.09.2011 року про передачу прав власності на знак для товарів і послуг відносно всіх зазначених у свідоцтві товарів і послуг, за яким позивачу були передані права на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №№ 59470, 59471.

Позивач за первісним позовом також звернувся до суду з позовною вимогою про зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №№ 59470, 59471.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (в редакції від 16.05.2008 р., що діє на момент прийняття рішення), при визнанні свідоцтва чи його частини недійсними Установа (центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності відповідно до ст. 1 вказаного Закону) повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені.

Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності від дати подання заявки (ч. 3 ст. 19 Закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).

Відповідно до п. 1.2. Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002р. № 10, Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг - це сукупність офіційних відомостей щодо державної реєстрації знаків для товарів і послуг, які постійно зберігаються на електронному та/або паперовому носіях.

З огляду на відмову судом в задоволенні позовних вимог про визнання права на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України № 59740, 59741 за СПД-ФО Клімашенко Костянтином Генріховичем, позовні вимоги про зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо зазначених свідоцтв задоволенню не підлягають.

Позивач за зустрічним позовом звернувся до суду з зустрічною позовною заявою, якою просить договір від 06.09.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія АСТ-Україна" та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Клімашенком Костянтином Генріховичем про передачу прав власності на знак для товарів і послуг відносно всіх зазначених у свідоцтві товарів і послуг визнати недійсним.

При цьому позивач за зустрічним позовом зазначає, що ним не укладалися з СПД-ФО Клімашенко К. Г. (відповідачем за зустрічним позовом) або будь-якими іншими особами договори про передачу прав власності на знаки для товарів і послуг «АСТ» та «Астрель» за свідоцтвами України №№ 59470, 59471.

В якості підстави для визнання спірного договору від 06.09.2011 року недійсним, позивач за зустрічним позовом вказує на недотримання обов'язкової письмової форми для даного виду господарських договорів, зокрема на те, що зазначений правочин не підписаний однією із сторін. Позивач за зустрічним позовом також зазначає, що не підписання цього договору представником сторони колишнім директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія АСТ-Україна" не може свідчити про вільне волевиявлення даної сторони договору на встановлення цивільно-правових зобов'язань та не відповідає внутрішній волі даної сторони договору на встановлення цивільно-правових зобов'язань, крім того. Встановлення факту не підписання договору однією із сторін договору свідчить про неспрямування такого договору на реальне настання правових наслідків, що даним договором обумовлені.

В ході розгляду справи по суті суд заслухав пояснення колишнього директора позивача за зустрічним позовом Смірнова В. О., який, зокрема, вказав що ним не підписувалися договори про передачу прав на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №№ 59470, 59471 з жодною особою, оригіналів зазначених договорів в природі не існує. Також Смірнов В. О. повідомив, що 06.09.2011 року перебував в м. Львові.

Письмові пояснення Смірнова В. О. залучені до матеріалів справи.

Зібрані у справі докази також свідчать, що господарським судом міста Києва розглянута справа № 5011-76/13933-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія "АСТ-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий обрій" та Державної служби інтелектуальної власності України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна митна служба України про визнання недійсним укладеного ТОВ "АСТ-Україна" та ТОВ "Новий обрій" договору від 17.08.2011 про передачу прав власності на знак для товарів та послуг "Астрель" відносно всіх зазначених у свідоцтві України № 59470 товарів і послуг та зобов'язання Державної служби внести зміни до Державного реєстру на знаки для товарів та послуг і здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Господарським судом міста Києва також розглядається справа № 5011-64/13950-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія "АСТ-Україна" до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий обрій", до відповідача-2: Державної служби інтелектуальної власності України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна митна служба України про захист прав інтелектуальної власності, визнання недійсним договору від 17.08.2011 року про передачу прав на свідоцтво на знак для товарів та послуг № 59471 та зобов'язання вчинити дії.

Станом на час розгляду даної справи по суті, рішення у справі № 5011-76/13933-2012 не набрало законної сили, рішення у справі № 5011-64/13950-2012 не прийнято.

Відповідно до ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини. Що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду .

З урахуванням всіх обставин справи, суд зобов'язав позивача за первісним позовом надати суду оригінал договору від 06.09.2011 року. Відповідний оригінал суду надано не було, з огляду на що, суд прийшов до висновку, що позивач належними засобами доказування не довів, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія АСТ-Україна" було укладено договір від 06.09.2011 року про передачу прав власності на знак для товарів і послуг відносно всіх зазначених у свідоцтві товарів і послуг за яким позивачу були передані права на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №№ 59470, 59471.

При цьому, наявна в матеріалах справи копія договору від 06.09.2011 року про передачу прав власності на знак для товарів і послуг відносно всіх зазначених у свідоцтві товарів і послуг, засвідчена Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Клімашенком Костянтином Генріховичем, за відсутності оригіналу цього договору, визнається судом неналежним доказом.

За таких обставин, позовні вимоги за зустрічним позовом про визнання недійсним договору від 06.09.2011 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія АСТ-Україна" та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Клімашенком Костянтином Генріховичем, про передачу прав власності на знак для товарів і послуг відносно всіх зазначених у свідоцтві товарів і послуг, задоволенню не підлягають, з огляду на недоведеність обставин, що свідчать про укладення такого договору.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з судового збору.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України, при відмові в позові на позивача покладаються витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2012 р. вжиті заходи до забезпечення позову до винесення рішення суду та набрання ним законної сили.

Відповідно до ст. 68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

З огляду на те, що позовні вимоги за первісним та за зустрічним позовом задоволенню не підлягають, суд прийшов до висновку про наявність підстав для скасування заходів до забезпечення позову, вжитих Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2012 року.

Керуючись ст. ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 68, ст. ст. 82 - 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

3. Скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2012 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.02.2013 року.

Суддя Гумега О.В.