Постанова

від 07.02.2013 по справі 2а-15583/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 лютого 2013 року 08 год. 40 хв. № 2а-15583/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнбо-Плюс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 липня 2012 року № 0000212260, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейнбо-Плюс» (далі - ТОВ «Рейнбо-Плюс», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 липня 2012 року № 0000212260.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта документальної невиїзної перевірки від 27.06.2012р. № 1529/22-62/25589985 щодо того, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Рейнбо-Плюс» та його контрагентом - ТОВ «Бізнес-Столиця» (ідентифікаційний код 37414168) є нікчемними правочинами, і що, в свою чергу, на думку податківців, призвело до заниження ним сум податку на додану вартість за серпень 2011 року, є протиправними і необґрунтованими. Зокрема, позивач наголошує на наступному: реальність укладення і виконання сторонами умов договору від 09.08.2011р. за № 10908 щодо надання послуг по забезпеченню харчування, укладеного між ТОВ «Рейнбо-Плюс» (Замовник) і ТОВ «Бізнес-Столиця» (Виконавець), підтверджується належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами (актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, платіжними дорученнями, виписками з банківського рахунку); в періоди укладення та виконання вказаного Договору обидві Сторони були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість. Крім того, відповідач жодних дій щодо визнання договору від 09.08.2011р. № 10908 недійсним та про застосування наслідків нікчемного правочину в судовому порядку не вчиняв. Натомість перевірка здійснена ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва проводилась лише на підставі формальних обставин (зокрема, до уваги був взятий лише акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 03.02.2012р. № 108/3-23-30-33461895), при цьому реальність настання наслідків за правочинами не досліджувалась; укладення названого Договору щодо надання послуг безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача - діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування. Так, замовлення і придбання у ТОВ «Бізнес-Столиця» послуг було зумовлено необхідністю належного виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договорами укладеними між ТОВ «Рейнбо-Плюс» та Підприємством з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн Лтд», що підтверджується договорами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), виписками з банківського рахунку та договором суборенди нежилих приміщень. Зважаючи на викладене, договір № 10908 від 09 серпня 2011 року укладений між Позивачем та ТОВ «Бізнес-Столиця» був договором реальним і таким, що спрямований на реальне настання правових наслідків для сторін даного договору та відповідно у Позивача були всі правомірні підстави для формування податкового кредиту.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 26.12.2012р. № 7252. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Рейнбо-Плюс» перевіряючим встановлено, що Товариством в порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2 та п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість на загальну суму 51 700, 00 грн. Зокрема, позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за серпень 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 51 700, 00 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Бізнес-Столиця». При цьому відповідач звертає увагу суду на те, що матеріалами позапланової документальної перевірки ТОВ «Бізнес-столиця» (ідентифікаційний код 37414168) (акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 03.02.2012р. № 108/3-23-30-33461895) зафіксована відсутність реальної можливості здійснення вказаним підприємством поставок товарів (робіт, послуг).

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

21 січня 2013 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що ТОВ «Рейнбо-Плюс» (ідентифікаційний код 25589985) було зареєстровано як юридичну особу 13 травня 1998 року Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією (номер запису в Єдиному державного реєстру про видачу свідоцтва про державну реєстрацію 1 067 105 0001 009361).

ТОВ «Рейнбо-Плюс» було взято на податковий облік в органах державної податкової служби з 15 травня 1998 року за № 03190, станом на момент складання Акта перевірки від 27.06.2012р. № 1529/22-62/25589985 перебувало на обліку в ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 19.05.1998р. № 35573385 ТОВ «Рейнбо-Плюс» являлося платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 255899826035) по дату складання Акта перевірки від 27.06.2012р. № 1529/22-62/2558998. Станом на 07 лютого 2013 року позивача зареєстровано як платника податку на додану вартість за вказаним Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість, що підтверджується даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www. sts.gov.ua).

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 619651 від 16.11.2012р. до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься, зокрема: 56.10. Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктам харчування, напоями та тютюновими виробами, 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Протягом періоду з 21.06.2012р. по 25.06.2012р. працівник ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва провів документальну невиїзну перевірку ТОВ «Рейнбо-Плюс» (ідентифікаційний код 25589985) з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Бізнес-Столиця» (ідентифікаційний код 37414168) за період серпень 2011 року, за результатами якої було складено Акт від 27.06.2012р. № 1529/22-62/2558998.

Під час проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлено, що за звітний період серпень 2011 року ТОВ «Рейнбо-Плюс» задекларувало суму податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 51 700, 00 грн.

Правовідносини ТОВ «Рейнбо-Плюс» та ТОВ «Бізнес-Столиця» здійснювались на основі договору від 09.08.2011р. за № 10908. До перевірки ТОВ «Рейнбо-Плюс» були також надані копії податкових накладних, актів виконаних робіт і платіжних доручень (лист Товариства від 07.11.2011р. № 10711 (вх. 07.11.2011р.), наданий у відповідь на запит відповідача від 18.10.2011р. № 2116р/10/15-411).

При цьому до податкової інспекції надійшов Акт від 03.02.2012р. № 108/3-23-30-33461895 про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Бізнес-Столиця» (ідентифікаційний код 37414168) про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бізнес-Столиця» (ідентифікаційний код 37414168) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Гудвілл Концепт» (ідентифікаційний код 37226232) за серпень 2011 року, згідно якого встановлено наступне: «…відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р. щодо придбання ТОВ «Гудвілл Концепт» товарів (робіт, послуг) у контрагентів - постачальників та продажу ТОВ «Бізнес-Столиця» товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій…

У зв'язку з вищевикладеним, у ТОВ «Бізнес-Столиця» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з продажу товарів підприємствам-покупцям в розумінні п. 188.1 ст. 188 вищенаведеного ПКУ за серпень 2011 року…Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Бізнес-Столиця» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ, у ТОВ «Бізнес-Столиця» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Бізнес-Столиця» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ, у ТОВ «Бізнес-Столиця» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.».

Згідно бази АІС «Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» між ТОВ «Рейнбо-Плюс» та ТОВ «Бізнес-Столиця» за серпень 2011 року виникла розбіжність.

На підставі вищевикладеного працівник ДПІ у Дніпровському районі м. Києва прийшов до висновків, що всі операції купівлі-продажу ТОВ «Бізнес-Столиця» за серпень 2011 року не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже вбачаються «нікчемними» по ланцюгу до «вигодонабувача», операції купівлі-продажу між ТОВ «Рейнбо-Плюс» та ТОВ «Бізнес-Столиця» є «нікчемними».

В розділі 4 «Висновок» Акта від 27.06.2012р. № 1529/22-62/25589985 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Рейнбо-Плюс» вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2 і п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження Товариством податку на додану вартість за серпень 2011 року на загальну суму 51 700, 00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач подав до канцелярії ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва письмові заперечення на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції (вих. № 10507 від 05.07.2012р.).

Відповідач своїм листом від 12.07.2012р. № 6280/10/22-611 «Про розгляд заперечень до акту про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Рейнбо-Плюс»…» залишив висновки зазначеного Акта перевірки без змін.

16 липня 2012 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва на підставі Акта від 27.06.2012р. № 1529/22-62/25589985 прийняла спірне податкове повідомлення-рішення № 0000212260, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно п. 123.1 ст. 123 цього кодексу за порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2 і п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Рейнбо-Плюс» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 64 625, 00 грн., в т.ч. 51 700, 00 грн. - основний платіж, 12 925, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно рішення ДПС у м. Києві від 31.09.2012р. № 5923/10/12-114 та від 26.10.2012р. № 12954/6/10-2115, винесених за результатами розгляду скарг ТОВ «Рейнбо-Плюс», спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга підприємства - без задоволення.

При вирішення даного спору суд виходив з наступного.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який діяв на момент виписки податкових накладних)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також було встановлено, що 09 серпня 2011 року між ТОВ «Рейнбо-Плюс» (Замовник) та ТОВ «Бізнес-Столиця» (Виконавець) був укладений договір, згідно якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язки щодо надання послуг по забезпеченню харчування учасників зборів (надалі - «Вечірки»), організованих Замовником (далі за текстом - «Послуги») у відповідності до умов дійсного Договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити Послуги (п. 1.1 цього Договору).

Відповідно до п. 2.1 - 2.3 даного Договору дата та час проведення кожної Вечірки узгоджується Сторонами не менше ніж за 3 (три) календарні дні до очікуваної дати Вечірки. Виконавець облаштовує приміщення для проведення кожної Вечірки за адресою: м. Київ, просп. Науки, 8, - згідно рекомендацій, які надає Замовник в усній формі (розстановку столів, порядок розміщення гостей Замовника, меню...). По завершенні заходу складається Акт приймання-передачі виконаних робіт, який підписується повноважними особами Сторін.

Зокрема, згідно п. 3.1 зазначеного Договору Виконавець має право в процесі проведення робіт, згідно з Договором, самостійно та від власного імені укладати договори з іншими юридичними та фізичними особами, які необхідні для виконання умов Договору.

За вимогами п. 3.2 Договору Виконавець зобов'язаний узгодити меню кожної Вечірки з Замовником та за вимогою Замовника надати повну інформацію щодо організації забезпечення проведення Вечірки.

Вартість наданої послуги складає 310 200 (в т. ПДВ - 51 700, 00 грн.). Оплата послуги Виконавця здійснюється поетапно. Датою оплати вважається день надходження суми платежу на розрахунковий рахунок Виконавця (п. 4.1, 4.2 та 4.3 Договору).

Договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до повного виконання зобов'язань Сторонами за цим Договором.

Судом встановлено, що в наданому позивачем Договорі Сторонами не визначені, а ні порядок передачі-прийняття продуктів харчування, посуду, меблів та інших необхідних матеріалів та засобів для організації Вечірок між Замовником та Виконавцями, що були необхідні останнім для надання послуг, а ні порядок і складові обрахунку вартості даних послуг.

Відомості про порядок придбання або прийому-передачі від Замовника до Виконавця необхідних продуктів харчування, посуду, меблів та інших необхідних матеріалів та засобів для організації Вечірок позивач в усній чи письмовій формі суду не надав.

На підтвердження факту виконання Сторонами умов згадуваного вище Договору від 09.08.2011р. за № 10908 позивач надав суду копії наступних первинних і розрахункових документів:

- акта здачі прийняття робіт (надання послуг) від 30.08.2011р. № 30/08-02 на суму 310 200, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 51 700, 00 грн.) щодо надання Виконавцем «послуги по забезпеченню харчування учасників» (без зазначення конкретних видів та обсягу послуг, дат проведення організаційних заходів, меню, що були фактично надані Виконавцем);

- платіжних доручень від 09.09.2011р. за № 519 на суму 93 060, 00 грн., від 12.08.2011р. за № 499 на суму 62 040, 00 грн., від 17.08.2011р. за № 500 на суму 31 020, 00 грн., від 25.08.2011р. за № 511 на суму 124 080, 00 грн., виписками з банківського рахунку позивача за періоди з 01.08.2011р. по 31.08.2011р. та з 01.09.2011р. по 30.09.2011р. Оплата за придбані послуги здійснювалася ТОВ «Рейнбо-Плюс» шляхом перерахування безготівкових коштів зі свого рахунку № 26008052700656 в Печерській філії ПАТ КБ «Приватбанк», м. Київ, (МФО 300711) на рахунок свого контрагента № 260031311271 в АБ «Діамант» (МФО 320854), що не заперечується відповідачем.

Також ТОВ «Бізнес-Столиця» виписав на адресу ТОВ «Рейнбо-Плюс» наступні податкові накладні: № 12 від 12.08.2011р. на суму 62 040, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 10 340, 00 грн.), № 36 від 17.08.2011р. на суму 31 020, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 170, 00 грн.), № 63 від 25.08.2011р. на суму 124 080, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 20 680, 00 грн.), № 97 від 30.08.2011р. на суму 93 060, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 15 510, 00 грн.), де в гр. «Номенклатура товарів/послуг продавця» зазначено «послуги по забезпеченню харчування учасників зборів».

Сума податку на додану вартість у розмірі 57 100, 00 грн. по вказаним податковим накладним була повністю включена позивачем до складу податкового кредиту за звітний період - серпень 2011 року.

За результатами дослідження акта здачі прийняття робіт (надання послуг) від 30.08.2011р. № 30/08-02, судом встановлено, що він не містить змісту господарської операції та її обсяг, оскільки містить загальну фразу - «Послуга по забезпеченню харчування учасників», та не визначає конкретних дій (тобто конкретний перелік послуг, перелік учасників, відносно яких надавалися певні послуги, перелік місць та дат проведення організаційних заходів, де та коли фактично надавалися певні послуги, перелік продуктів харчування, меблів, посуду, що були фактично використанні при наданні послуг, кількість персоналу, що фактично була задіяна в безпосередньому надані послуг), наданих Виконавцями на виконання умови вищеназваного Договору.

Більш того, позивачем ні під час проведення документальної перевірки, ні в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документи, зокрема первинні, які б підтверджували факти дійсного надання контрагентами на адресу позивача послуг, передбачених укладеним Договором (наприклад: звіти про надані послуги, документи щодо передачі продуктів харчування, посуду, меблів та інших необхідних матеріалів та засобів для організації Вечірок від Замовника до Виконавця).

Крім того, позивачем не було надано суду жодних пояснень або документів щодо розрахунку вартості замовлених послуг з урахуванням їх значної вартості (310 200, 00 грн.), пояснень щодо економічної доцільності укладення зазначеного Договору з ТОВ «Бізнес-Столиця» (в тому числі щодо факторів, якими керувався позивач при виборі саме цього контрагента).

Відповідно до пояснень позивача, наданих в ході розгляду даної справи, договір № 10908 від 09.08.2011р. був укладений для належного виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за іншими договорами, укладеними між ТОВ «Рейнбо-Плюс» (Виконавцем) та Підприємством з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн Лтд» (Замовником, ідентифікаційний код 23744453), а саме: договорами № 22.08/11 від 27.07.2011р., № 29.08/11 від 02.08.2011р., № 16.08/11 від 02.08.2011р., № 18.08/11 від 02.08.2011р., № 15.08/11 від 03.08.2011р., № 17.08/11 від 03.08.2011р., № 30.08/11 від 08.08.2011р., № 25.08/11 від 10.08.2011р. Предметом даних договорів було надання послуг Виконавцем на користь Замовника по забезпеченню харчування учасників зборів (літня вечірка) співробітників Підприємства з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн Лтд» в різні періоди часу протягом серпня 2011 року. До суду позивачем були надані самі договори з доданим до них специфікаціями, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), виписки з банківського рахунку.

Окрім того, на підставі договору суборенди від 01.06.2011р. за № 06/11, укладеним між ТОВ «Рейнбо-Плюс» (Суборендар) та ТОВ «Диканька» (Орендар, ідентифікаційний код 35315283), для виконання взятих на себе зобов'язань перед Підприємством з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн Лтд», позивачем було взято в суборенду нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, проспект Науки, 8.

Разом з тим, з наявних матеріалів справи судом не вбачається причинно-наслідковий зв'язок між спірним правочином та укладенням ТОВ «Рейнбо-Плюс» договорів із Підприємством з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн Лтд».

Таким чином, позивачем не доведений факт здійснення господарських операцій з отримання послуг по забезпеченню харчування фізичних осіб належними первинними документами.

Судом також не встановлена і не доведена представником позивача наявність у позивача економічного ефекту від операцій з отримання вказаних послуг з їх значною вартістю.

З огляду на те, що позивачем не підтверджені витрати на придбання послуг належними первинними і розрахунковими документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, віднесення сум податку на додану вартість з вартості таких послуг до податкового кредиту, є безпідставним, суд дійшов висновку про правомірність донарахування податковим органом позивачу суми податку на додану вартість із застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнбо-Плюс» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова