Постанова

від 14.02.2013 по справі 5011-45/7485-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "14" лютого 2013 р.           Справа№ 5011-45/7485-2012 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого:          Остапенка  О.М. суддів:            Руденко М.А.           Мальченко  А.О. при секретарі судового засідання: Ликові В.В., за участю представників сторін: від позивача:     Громчаков О.В. – довіреність б/н від 10.10.2012 року, від відповідача: не з'явилися, розглянувши апеляційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства „Синапс” на рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2012 року у справі                    № 5011-45/7485-2012 (суддя Балац С.В.) за позовом                     Товариства з обмеженою відповідальністю                                  „Енергомашкомплект-Донбас”, до                              Приватного науково-виробничого підприємства „Синапс”, про                              стягнення 342 521,03 грн., – ВСТАНОВИВ: У червні 2012 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення на свою користь з відповідача 342 521,03 грн. заборгованості за договором поставки № Х.099.51-43.ОС від 22.08.2011 року, з яких 339 300,00 грн. основного боргу, 1 017,90 грн. інфляційних втрат та                    2 203,13 грн. 3% річних. Рішенням господарського суду міста Києва від 03.10.2012 року (повний текст рішення підписано 10.10.2012 року) позов задоволено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Приватне науково-виробниче підприємство „Синапс” звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2012 року та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків викладених в рішенні місцевого господарського суду обставинам справи. Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 року для розгляду справи № 5011-45/7485-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя – Остапенко О.М., судді – Скрипка І.М., Коршун Н.М. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від                 29.10.2012 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін. В судовому засіданні, яке відбулося 22.11.2012 року було оголошено перерву до 13.12.2012 року. В судовому засіданні 13.12.2012 року було продовжено строк розгляду спору на 15 днів та оголошено перерву до 24.01.2013 року. Відповідно до розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 року у зв'язку з перебуванням судді Скрипки І.М. у відпустці та перебуванням судді Коршун Н.М. на лікарняному здійснено заміну складу колегії суду. Розгляд апеляційної скарги ПНВП „Синапс” здійснюється у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді Мальченко А.О., Руденко М.А. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від                 24.01.2013 року розгляд справи було відкладено на 14.02.2013 року відповідно до п. 1 ч. 1 статті 77 ГПК України у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників сторін. До початку слухання справи через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із зайнятістю уповноваженого представника позивача в іншому судовому засіданні, яке відбудеться у той же час. Згідно п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. Однак, представником відповідача будь-яких доказів на підтвердження обставин, викладених у своєму клопотанні суду не надано. Колегія суддів виходить з того, що представники сторін мали можливість надати необхідні докази та сформулювати свою позицію відносно спору, поданих матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги та вирішення спору по суті. Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами. Представник позивача проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив суд апеляційну скаргу ПНВП „Синапс” залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2012 року – без змін. У судовому засіданні, яке відбулось 14.02.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ПНВП „Синапс” слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2012 року – залишити без змін, виходячи з наступного. Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Як вбачається із матеріалів справи, 22.08.211 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір № Х.099.51-43.ОС (далі – Договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити на умовах Договору Турбокомпресор газовий багатоступінчастий ТГ=170-1,7В1 на рамі без електродвигуна виробництва ВАТ „Узбекхиммаш” у комплекті з ТСМУ МЕТРАН-274 у кількості 6 штук, гільзу захисну у кількості 6 штук (далі – товар) у відповідності до Специфікації, яка є додатком № 1 до Договору. Згідно із п. 2.1. Договору та Додатку № 1 до Договору загальна вартість Договору складає 1 696  500,00 грн. У п. 2.2 Договору сторони узгодили, що оплата товару здійснюється відповідачем у три етапи. Відповідно до п. 2.2.1. Договору, перший етап – 50% вартості Договору в розмірі 848 250,00 грн. з ПДВ здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача на протязі п'яти банківських днів з моменту підписання даного Договору. Згідно п. 2.2.2. Договору, другий етап – 30% вартості Договору в розмірі 508 950,00 грн. з ПДВ здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача по факту готовності товару до відвантаження. Відповідно до п. 2.2.3. Договору, третій остаточний етап розрахунків за отриманий товар у розмірі 20% від загальної вартості Договору, що складає  339  300,00 грн., здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача на умовах відстрочки платежу у 80 календарних днів з моменту підписання видаткової накладної, відповідно до якої відвантажено товар згідно першій позиції специфікації до Договору. Договір підписаний керівниками позивача і відповідача та скріплений печатками сторін. Як вірно встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму                                        1 696 500,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними № 221211-4 від 22.12.2011 року та № 190112-2 від 19.01.2012 року, які підписані уповноваженими відповідачем особами на отримання товарно-матеріальних цінностей згідно довіреностей № 1161 від 22.12.2011 року та № 13 від 11.01.2012 року. В свою чергу відповідач, умови Договору щодо порядку оплати виконав лише частково, а саме розрахувався із позивачем за отриманий товар у порядку, що відповідає пунктам 2.2.1. та 2.2.2. Договору, у сумі 1 357 200,00 грн. та станом на 25.04.2012 року у відповідача наявна заборгованість перед позивачем в розмірі 339 300,00 грн., про що свідчить підписаний та кріплений печатками сторін акт взаєморозрахунків за період з 01.04.2011 року по 25.04.2012 року. Таким чином, відповідач, в порушення пункту 2.2.3. Договору третій остаточний етап розрахунків за отриманий товар у розмірі 20% від загальної вартості Договору, що складає 339  300,00 грн. в строк до 12.03.2012 року не здійснив. Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки. У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що зібраними у справі доказами підтверджується, що покупець не виконав свої зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів за поставлений товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 339 300,00 грн. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що відповідач будь-яких доказів щодо оплати поставленого позивачем товару не надав, то позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 339 300,00 грн. є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі. Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем грошових зобов'язань за Договором позивач просить суд стягнути з відповідача 1 017,90 грн. інфляційних втрат та 2 203,13 грн. 3% річних за період з 12.03.2012 року по 29.05.2012 року. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений згідно Договору товар в розмірі                 339 300,00 грн., провівши відповідні розрахунки, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення                  1 017,90 грн. інфляційних втрат та 2 203,13 грн. 3% річних за період з           12.03.2012 року по 29.05.2012 року за розрахунками позивача є арифметично вірними, законними та підлягають задоволенню у повному обсязі. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 300,00 грн. витрат по оплаті адвокатської послуг. Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з п. 1. ст. 26 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Пунктом 1 статті 30 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Між позивачем та адвокатом Винда Марією Ігорівною (далі – адвокат) укладена угода від 22.05.2012 про надання правової допомоги. Додатком № 1 до вказаної угоди передбачений гонорар за надання адвокатом позивачу послуг у розмірі 4 300,00 грн. та який був сплачений останнім на користь адвоката у повному обсязі, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією квитанції № 121543 від 30.05.2012 року. За таких обставин вірним є висновок місцевого господарського суду, що з огляду на те, що послуги адвокатом позивачеві надані та враховуючи те, що адвокат представляв інтереси позивача у судових засіданнях на підставі угоди від 22.05.2012 року, вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 300,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката підлягають задоволенню. У своїй апеляційній скарзі відповідач, посилається на те, що на поставлений позивачем товар відсутня дозвільна документація, а саме сертифікат відповідності та висновок експертизи про можливість використання товару, а також працівниками ПАТ „Шахтоуправління „Покровське” виявлені недоліки отриманого товару, що підтверджується Актом приймання продукції № 166 від 17.10.2011 року. Проте, зазначені твердження відповідача є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи документами, з огляду на наступне. В матеріалах справи міститься підписаний представниками позивача і відповідача та скріплений печатками сторін Акт приймання передачі обладнання до Договору від 08.11.2012 року, яким встановлено, що на виконання умов Договору продавець передає а покупець приймає обладнання за вказаним переліком, при цьому претензій по кількості та комплектності товару покупець не має. Окрім того, згідно із Актом № 184 приймання турбокомпресорів ТГ=170-1,7В1 від 16.12.2011 року ПАТ „Шахтоуправління „Покровське” встановлено, що комісія прийшла до висновків, що досліджений товар раніше не перебував в експлуатації та підлягає прийманню на склад. При цьому, як вбачається із матеріалів справи, Територіальним управлінням держгірпромнагляду у Донецькій області 25.01.2012 року позивачу виданий безстроковий дозвіл № 0062.12.14 на застосування товару на шахтах України, у тому числі небезпечних за газом та/або пилом машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки. Також, відповідно до висновку експертизи № 14.-09.-18.-5847.11, який затверджений 28.12.2011 року Державним підприємством „Донецький експертно-технічний центр держгірпромнагляду України”, поставлений позивачем товар відповідає вимогам законодавства з писань охорони праці та промислової безпеки і може застосовуватись в шахтах України, у тому числі небезпечних за газом та/або пилом. Крім того, як передбачено рішенням № 066/8038 від 18.10.2011 року органу із сертифікації „Міжнародні стандарти і системи” ТОВ „Міжнародні стандарти і системи” поставлений позивачем відповідачу товар не належить до контрольованих товарів. За таких обставин, наведеними вище документами підтверджується, що відповідач прийняв товар без зауважень, у тому числі за якістю, за Актом № 184 від 16.12.2011 року товар прийнятий контрагентом відповідача – ПАТ „Шахтоуправління „Покровське”, якість поставлено позивачем товару відповідає встановленим нормам законодавства та підтверджена експертною установою, при цьому доказів на спростування вказаних обставин відповідачем суду не надано. Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень, викладених в апеляційній скарзі, доводи відповідача не підтверджуються наявним у справі                 доказами та спростовуються чинним законодавством. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2012 року прийнято відповідно до вимог чинного   законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, – ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства „Синапс” на рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2012 року у справі № 5011-45/7485-2012 залишити без задоволення. 2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2012 року у справі   № 5011-45/7485-2012 залишити без змін. 3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження. 4. Справу № 5011-45/7485-2012 повернути до господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку. Повний текст постанови підписано 19.02.2013 року. Головуючий суддя                                                            Остапенко  О.М. Судді                                                                                Руденко М.А.                                                                                 Мальченко  А.О.