Постанова

від 07.04.2014 по справі 5011-45/7485-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2014 р. Справа№ 5011-45/7485-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Калатай Н.Ф.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Александров А.В.

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного науково-виробничого підприємства «Синапс» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2014 року (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Енергомашкомплект-Донбас"

до Приватного науково-виробничого підприємства "Синапс"

про стягнення 346821,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.12 року по справі №5011-45/7485-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2013 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 року та рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2012 року по справі №5011-45/7485-2012 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва 18.02.2014 року по справі №5011-45/7485-2012 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Приватного науково-виробничого підприємства "Синапс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомашкомплект-Донбас" 339300,00 грн. - основного боргу, 1017,90 грн. - збитків від інфляції, 17793,82 грн. - 3 % річних, 4300,00 грн. - витрат по оплаті адвокатських послуг, 7248,23 грн. - витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 07.04.2014 року.

31 березня 2014 року через відділ документального забезпечення суду, від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 07.04.2014 року з'явився представник позивача.

Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представник відповідача повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (Том 3, а.с. 178), колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2014 року. Проти розгляду справи у відсутність представника відповідача не заперечував.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

22 серпня 2011 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір № Х.099.51-43.ОС (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити на умовах Договору Турбокомпресор газовий багатоступінчастий ТГ=170-1,7В1 на рамі без електродвигуна виробництва ВАТ „Узбекхиммаш" у комплекті з ТСМУ МЕТРАН-274 в кількості 6 штук, гільзу захисну в кількості 6 штук (далі - товар), відповідно до Специфікації (Додаток № 1 до Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору та Додатку №1 до Договору загальна вартість Договору становить 1696500,00 грн.

Пунктом 2.2 Договору встановлено, що оплата товару здійснюється відповідачем в три етапи.

Відповідно до п. 2.2.1. Договору, перший етап - 50% вартості Договору в розмірі 848250,00 грн. з ПДВ, здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача на протязі п'яти банківських днів з моменту підписання даного Договору.

Другий етап - 30% вартості Договору в розмірі 508950,00 грн. з ПДВ здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача по факту готовності товару до відвантаження ( п. 2.2.2. Договору).

Згідно з п. 2.2.3. Договору, третій остаточний етап розрахунків за отриманий товар в розмірі 20% від загальної вартості Договору, що складає 339300,00 грн., здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача на умовах відстрочки платежу у 80 календарних днів з моменту підписання видаткової накладної, відповідно до якої відвантажено товар згідно з першою позицією специфікації до Договору.

Відповідно до п.9.4. Договору (редакція додаткової угоди від 25.08.2012 року) продавець зобов'язується надати покупцю: інструкцію по експлуатації на товар або другий інший документ, який її замінює на російській або українській мові, паспорт на кожну одиницю товару на російській або українській мові, на кожну одиницю товару, завірений печаткою підприємства, гарантійний талон на товар, сертифікат відповідності ДСТУ виданий УкрСЕПРО (якщо товар входить до переліку обладнання, що підлягає сертифікації), рахунок на оплату товару, видаткову накладну в двох екземплярах, податкову накладну, дозвіл на застосування ТГ 170- 1, 7 Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду в строк до 20.12.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1696500, 00 грн. Відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, а саме, частково розрахувався за поставлений товар, на загальну суму 1357200,00 грн. (відповідно до п. 2.2.1. та 2.2.2. Договору), в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 339300,00 грн.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому, в п. 1.7. Постанови Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначається, що нормою ст. 530 ЦК України передбачено, між іншим, можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

В той же час, при укладенні спірного Договору поставки його сторони визначили інший порядок розрахунків, про який зазначалось вище.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 339300,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Твердження апелянта щодо невідповідності поставки умовам Договору, в зв'язку з відсутністю дозвільної документації, колегією суддів визнано безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до рішення №066/8038 від 18.10.2011 року органу із сертифікації „Міжнародні стандарти і системи" ТОВ „Міжнародні стандарти і системи" поставлений позивачем відповідачу товар не належить до контрольованих товарів.

Згідно з висновком експертизи № 14.-09.-18.-5847.11, затвердженим 28.12.2011 року Державним підприємством „Донецький експертно-технічний центр держгірпромнагляду України", поставлений позивачем товар відповідає вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки та може застосовуватись в шахтах України, в тому числі небезпечних за газом та/або пилом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу 25.01.2012 року видано безстроковий дозвіл №0062.12.14 на застосування товару на шахтах України, в тому числі небезпечних за газом та/або пилом машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, Господарським судом Донецької області від 03.09.2013 року по справі № 905/1607/13-г ухвалено рішення за позовом Приватного науково-виробничого підприємства «СИНАПС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект - Донбас», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», Приватне акціонерне товариство «Донецьксталь» - металургійний завод» про розірвання договору від 22.08.2011 року №Х.099.51-43.ОС, яке набрало законної сили.

В ході розгляду вищезазначеної справи судом встановлено, що сертифікат відповідності ДСТУ, виданий УкрСЕПРО, був наданий Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомашкомплект-Донбас", про що зазначено в акті приймання від 16.12.2011 року № 184. 26.01.2012 року третя особа - Приватне акціонерне товариство «Донецьксталь» - металургійний завод» отримало копію дозволу від 25.01.2012 року №0062.12.14, при цьому Приватне науково-виробничне підприємство «СИНАПС» не зверталося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект - Донбас» з вимогою надати оригінал такого дозволу.

Також, в вищезазначеному рішенні зазначено, що істотність порушення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект - Донбас» умов договору від 22.08.2011 року № Х.099.51-43.ОС не встановлена.

Відповідно до ст. 672 ЦК України в разі, якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу та частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір: 1) прийняти частину товару, що відповідає умовам договору та відмовитися від решти товару; 2) відмовитися від усього товару; 3) вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором; 4) прийняти весь товар.

Також, згідно зі ст. 678 ЦК покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Крім того, частиною 5 ст. 268 ГК України передбачено, що в разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття та оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач листом № 816-1.Ю.О.11125 від 25.11.2011 року повідомив позивача щодо збільшення гарантійного терміну на поставлене обладнання на 24 місяці та зниження вартості обладнання на 326700,00 грн. В подальшому сторони досягли згоди про збільшення гарантійного терміну до 24 місяців, що обладнання не було в експлуатації та про приймання компресорів на склад. В даному випадку, відповідач прийняв спірне обладнання, а також, документи на товар обумовлені договором, домовленостей щодо зменшення ціни поставленого товару, досягнуто не було, в той же час, матеріали спору не містять доказів існування спору щодо зменшення ціни, після підписання акту № 184 від 16.12.2012 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Колегія суддів, перевіривши розрахунки місцевого господарського суду 3% річних та інфляційних втрат, які складені арифметично вірно, прийшла до висновку про їх обґрунтованість

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується виконання послуг адвокатом та їх оплата позивачем, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Приватного науково-виробничого підприємства «Синапс» та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2014 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства «Синапс» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2014 року по справі №5011-45/7485-2012- без змін.

Матеріали справи №5011-45/7485-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Баранець

Н.Ф. Калатай

Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.04.2014 року