Постанова

від 11.04.2013 по справі 5011-45/7485-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року Справа № 5011-45/7485-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: не з'явились, повідомлені належно відповідача: Гриньковський С.П. -дов. від 01.09.12, касаційну скаргуПриватного науково-виробничого підприємства "СИНАПС" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.02.13 у справі№5011-45/7485-2012 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергомашкомплект-Донбас" доПриватного науково-виробничого підприємства "СИНАПС" простягнення 342 521,03 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергомашкомплект-Донбас" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного науково-виробничого підприємства "СИНАПС" 339 300 грн. боргу, 1 017,90 грн. інфляційних втрат, 2 203,13 грн. - 3% річних та 4300 грн. витрат з оплати адвокатських послуг. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на несплату відповідачем повної вартості отриманого за договором поставки №Х.099.51-43.ОС від 22.08.11 обладнання - турбокомпресору газового багатоступінчастого ТГ=170-1,7В1 на рамі без електродвигуна у комплекті. Позов обґрунтований приписами статей 525, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.12 (суддя Балац С.В.) позов задоволено повністю. Господарський суд виходив з доведеності матеріалами справи факту несплати відповідачем повної вартості отриманого за спірним договором обладнання. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 11, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 712 Цивільного кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.13 (судді: Остапенко О.М., Руденко М.А., Мальченко А.О.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Приватне науково-виробниче підприємство "СИНАПС", яке (з урахуванням змін, зроблених представником відповідача у судовому засіданні) просить судові рішення у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду. Скаржник вважає, що судами порушені приписи статей 610, 611, 651 Цивільного кодексу України, статті 79 Господарського процесуального кодексу України. Підприємство посилається на те, що на спірне обладнання відсутня дозвільна документація, а саме: сертифікат відповідності та висновок експертизи про можливість його використання. Скаржник також наголошує на виявлених недоліках отриманого обладнання, що підтверджується актом №166 від 17.11.11, який судами не оцінювався. Крім того, він не погоджується з відмовою судів у зупиненні провадження у справі.

Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін судові акти у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника відповідача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 22.08.11 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергомашкомплект-Донбас" - продавцем та Приватним науково-виробничим підприємством "СИНАПС" - покупцем було укладено договір №Х.099.51-43.ОС. За умовами укладеного договору продавець зобов'язався передати у власність покупця, а останній, в свою чергу, прийняти та оплатити турбокомпресор газовий багатоступінчастий ТГ=170-1,7В1 на рамі без електродвигуна виробництва ВАТ "Узбекхиммаш" у комплекті з ТСМУ МЕТРАН-274 у кількості 6 штук, гільзу захисну у кількості 6 штук згідно зі специфікацією, котра є додатком №1 до договору. Загальна вартість договору складає 1 696 500 грн. (пункт 2.1 договору). Сторони у пункті 2.2 договору узгодили, що оплата товару здійснюється відповідачем у три етапи. Перший етап - 50% вартості договору в розмірі 848250 грн. з ПДВ здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача упродовж п'яти банківських днів з моменту підписання договору (пункт 2.2.1). Другий етап - 30% вартості договору в розмірі 508950 грн. з ПДВ - шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача за фактом готовності товару до відвантаження (пункт 2.2.2 договору). Третій остаточний етап розрахунків за отриманий товар у розмірі 20% від загальної вартості договору складає 339300 грн. Суди установили, що позивач відвантажив відповідачеві обладнання, за яке відповідач у повному обсязі не розрахувався. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомашкомплект-Донбас" про стягнення з Приватного науково-виробничого підприємства "СИНАПС" 339300 грн. боргу, 1 017,90 грн. інфляційних втрат, 2 203,13 грн. - 3% річних. Залишаючи без змін рішення у справі, апеляційний господарський суд, як і місцевий господарський суд, дійшов висновку про обґрунтованість позову, а відтак і наявність підстав для його задоволення. Втім, такі висновки судів визнаються передчасними через нез'ясування усіх обставин, що мають значення для справи. За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За приписами статті 662 цього ж Кодексу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар та одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до статі 674 Цивільного кодексу України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Між тим, розглядаючи спір, господарські суди не досліджували усіх обставин, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам сторін, що є суттєвим для правильного вирішення даного спору. Так, господарські суди обох інстанцій не дослідили доводи відповідача про те, що поставлене позивачем гірничошахтне обладнання має недоліки (є відремонтованим), і це (як зазначав відповідач) підтверджується, окрім іншого, актом приймання продукції №166 (а.с. 79). Зазначеним доводам і акту ні господарським судом першої інстанції, ні апеляційним господарським судом оцінка не надавалася. Відповідач також посилався на те, що спірне обладнання відноситься до устаткування підвищеної небезпеки та використовується в шахтах, небезпечних за газом та/або пилом у вибухонебезпечному виконанні, відтак наявність недоліків, за доводами скаржника, унеможливлює його подальше безпечне використання за призначенням. Водночас, обмежившись посиланням на те, що спірний турбокомпресор відноситься до неконтролюючих товарів, господарські суди не дослідили доводи відповідача і про те, що на спірне обладнання відсутня дозвільна документація, а саме: сертифікат відповідності, що позивач зобов'язаний надати відповідачеві сертифікат відповідності ДСТУ виданий УкрСЕПРО , і що це передбачено пунктом 9.4 договору. На дослідженні цих обставин відповідач наголошував упродовж розгляду усього спору, проте, ці доводи у повному обсязі судами не оцінювалися. У розумінні приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині постанови навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Отже, суд повинний навести зміст усіх заперечень та викласти обставини, з огляду на які ці заперечення не взято до уваги, адже викладення у судовому акті лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4 2 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності сторін. Разом з тим, згідно зі статтею 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності, а тому господарський суд забезпечує сторонам умови для встановлення фактичних обставин справи та оцінює кожний доказ окремо, а всі докази в сукупності, що відображується в судовому рішенні. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими господарському суду доказами. Принцип змагальності створює необхідні умови для реалізації прав сторін на повне та об'єктивне з'ясування обставин справи. Враховуючи викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про підставність позову, а тому ухвалені ними судові акти не можна вважати законними та обґрунтованими. За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин тощо. Судові рішення у справі наведеним вимогам не відповідають. Враховуючи викладене, рішення і постанова у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, а касаційна скарга задовольняється.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.13 у справі №5011-45/7485-2012 і рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.12 скасувати. Справу скерувати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Касаційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства "СИНАПС" задовольнити.

Головуючий, суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець