Рішення

від 18.02.2014 по справі 5011-45/7485-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-45/7485-2012 18.02.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомашкомплект-

Донбас"

до Приватного науково-виробничого підприємство "Синапс"

про стягнення 346 821,03 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Александров А. В. (дов. б/н від 30.12.2013 року)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 18.02.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергомашкомплект- Донбас" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного науково-виробничого підприємства "СИНАПС" 339 300 грн. боргу, 1 017,90 грн. інфляційних втрат, 2 203,13 грн. - 3% річних та 4300 грн. витрат з оплати адвокатських послуг. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на несплату відповідачем повної вартості отриманого за договором поставки №Х.099.51-43.ОС від 22.08.11 обладнання турбокомпресору газового багатоступінчастого ТГ=170-1,7В1 на рамі без електродвигуна у комплекті. Позов обґрунтований приписами статей 525, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.12 (суддя Балац C.B.) позов задоволено повністю. Господарський суд виходив з доведеності матеріалами справи факту несплати відповідачем повної вартості отриманого за спірним договором обладнання. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 11, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 712 Цивільного кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 року (судді: Остапенко О.М., Руденко М.А., Мальченко А.О.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2013 року (судді Т. Добролюбова, Т. Гоголь, В. Швець) постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 року та рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2012 року у справі № 5011-45/7485-2012 скасовані, справу скеровано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до Постанови Вищого господарського суду України від 11.04.2013 року господарські суди обох інстанцій не дослідили доводи відповідача про те, що поставлене позивачем гірничошахтне обладнання має недоліки (є відремонтованим), і це (як зазначав відповідач) підтверджується, окрім іншого, актом приймання продукції №166 (а.с. 79); не дослідили доводи відповідача і про те, що на спірне обладнання відсутня дозвільна документація, а саме: сертифікат відповідності, що позивач зобов'язаний надати відповідачеві сертифікат відповідності ДСТУ виданий УкрСЕПРО , і що це передбачено пунктом 9.4 договору.

Розпорядженням керівника апарату О. М. Кривенко № 04-1/233 від 18.04.2013 року "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ" призначено повторний автоматичний розподіл справи № 5011-45/7485-2012, за результатами якого справу передано на розгляд судді Бондаренко Г. П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5011-45/7485-2012, розгляд справи призначено на 21.05.2013 року.

18.05.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано пояснення по справі та заяву про збільшення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2013 року відповідно ст. 22 ГПК України судом прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог, судом задоволено заяву представника відповідача про зупинення провадження по справі, провадження у справі № 5011-45/7485-2012 зупинено до вирішення Господарським судом Донецької області справи № 905/1607/13-г.

30.12.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про поновлення провадження у справі, відповідно до якого позивач повідомляє, що Господарським судом Донецької області прийнято рішення в якому відмовлено у задоволенні позовних вимог "Синапс" до ТОВ "Енергомашкомплект-Донбас" про розірвання договору. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.10.2013 року рішення Господарського суду Донецької області від 03.09.2013 року було залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2013 року постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.10.2013 року було залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2013 року в порядку ст. 79 ГПК України поновлено провадження у справі № 5011-45\7485-2012, розгляд справи призначено на 18.02.2014 року.

21.01.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано письмові пояснення по справі, заяву про збільшення позовних вимог.

Відповідно до поданої заяви про збільшення позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача 339 300, 00 грн. основного боргу, 17793, 82 грн. 3 % річних, 1017,90 грн. інфляційне збільшення основного боргу, 4300,00 грн. витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката та покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору в сумі 7 248, 23 грн.

В судове засідання 18.02.2014 рок представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представником позивача в судовому засіданні надано усні пояснення по суті поданої заяви про збільшення позовних вимог.

Розглянувши подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог, суд прийняв її до розгляду в порядку ст. 22 ГПК України, після чого розгляд позовних вимог здійснювався з врахуванням поданої заяви 21.01.2014 року.

Позовні вимоги представником позивача в судовому засіданні були підтримані в повному обсязі.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

22.09.2011 року між позивачем, як продавцем за умовами договору, та відповідачем, як покупцем за умовами договору, укладений договір № Х.099.51-43.ОС (далі за текстом - договір), згідно з яким позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити на умовах договору турбокомпресор газовий багатоступінчастий ТГ=170-1,7В1 на рамі без електродвигуна виробництва Відкритого акціонерного товариства "Узбекхиммаш" у комплекті з ТСМУ МЕТРАН-274 у кількості 6 штук, гільзу захисну у кількості 6 штук (далі -товар) у відповідності до специфікації, яка є додатком до договору № 1 (п. 1.1. договору).

Загальна вартість договору складає 1696500,00 грн., що передбачено специфікацією, яка є додатком № 1 до договору.

Відповідно до п. 2.2 договору оплата товару здійснюється відповідачем у три етапи.

Перший етап - 50% вартості договору в розмірі 848250 грн. з ПДВ здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача упродовж п'яти банківських днів з моменту підписання договору (пункт 2.2.1). Другий етап - 30% вартості договору в розмірі 508950 грн. з ПДВ - шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача за фактом готовності товару до відвантаження (пункт 2.2.2 договору). Третій остаточний етап розрахунків за отриманий товар у розмірі 20% від загальної вартості договору складає 339 300, 00 грн.

Пунктом 9.4. договору в момент його укладання, сторони погодили, що продавець зобов'язався надати покупцю: інструкцію по експлуатації на товар або другий інший документ, який її замінює на російській або українській мові, паспорт на кожну одиницю товару на російській або українській мові, на кожну одиницю товару, завірений печаткою підприємства, гарантійний талон на товар, сертифікат відповідності ДСТУ виданий УкрСЕПРО, рахунок на оплату товару, видаткову накладну в двох екз., податкову накладну.

Позивач, виконуючи умови договору, поставив відповідачеві товар на загальну суму 1696500, 00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними (належним чином засвідчені копії містяться у матеріалах справи), які підписані уповноваженими відповідачем особами на отримання товарно-матеріальних цінностей: від 22.12.2011 № 221211-4 та від 19.01.2012 № 190112-2.

Із матеріалів справи, зокрема, акту № 166 приймання продукції від 17.11.2011 року вбачається, що комісія у складі начальника відділу вхідного контролю Костирко С. П., в. о. начальника ОМТС Захарчук А. Ю., механіка уч. КГЄС Корниенко А. А., начальника відділу ПГС та СС Сиденко К. А., провідного спеціаліста дирекції внутрішнього контролю та аудиту ПАТ «ДМЗ» Лавриненко Ю. Г. при прийманні турбокомпресів ТГ = 170-1,7 В1 на рамі (зав. Номери 12, 13, 14) б/дв. в кількості 3 шт., поставлених позивачем відповідно до видаткової накладної № СИ - 0000181 від 14.11.2011 року виявила, що на поставлену продукцію відсутня дозвільна документація: сертифікат відповідності УкрСЕПРО, висновок експертизи про можливість застосування турбокомпресора при роботі з метано - повітряною сумішшю.

Також, при візуальному огляді турбокомпресорів комісією було виявлено: під шпаклівкою на корпусі є сліди корозії (наявність корозії і стан лакофарбового покриття не відповідає даті випуску 30.09.2011 р.); на внутрішній поверхні патрубків є не видалені нашарування шлаку; на передньому підшипниковому вузлі двох турбокомпресорів маються течі масла; на сітчастих маслофільтрах є сліди окису зеленого кольору, що виготовлені без збереження цілісності сітчастого елементу; конструкції рам виконані з набору відрізків швелерів, з'єднаних між собою картами-планками за допомогою зварювальних швів; частина швелерів мають необроблену торцеву поверхню після обрізання ручною дуговою зваркою; у місцях з'єднання швелерів з картами і між собою є зазори, частково відсутні зварювальні шви; захисне покриття рами нанесене на неочищену від корозії поверхню; відсутні отвори для кріплення електродвигуна.

Відповідач, у свою чергу, умови договору щодо порядку оплати виконав лише частково, а саме розрахувався із позивачем за отриманий товар у порядку, що відповідає пунктам 2.2.1. та 2.2.2. договору, у сумі 1357200,00 грн., про що свідчить підписаний сторонами акт взаєморозрахунків за період з 01.04.2011 по 25.04.2012.

Виходячи зі змісту пункту 2.2.3. договору, третій остаточний етап розрахунків за отриманий товар у розмірі 20 % від загальної вартості договору, що складає 339 300,00 грн., здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача на умовах відстрочки платежу у 80 календарних днів з моменту підписання видаткової накладної, відповідно до якої відвантажено товар згідно першій позиції специфікації до договору, тобто від 22.12.2011.

Відповідач в строк обумовлений договором третій етап розрахунків за отриманий товар не здійснив, 339300, 00 грн. на рахунок позивача не сплатив, доказів іншого матеріали справи не містять.

25.08.2012 року сторони уклали додаткову угоду до договору, відповідно до якої між ними була досягнута домовленість викласти п. 9.4. договору в редакції: «Продавець зобов'язується надати покупцю: інструкцію по експлуатації на товар або другий інший документ, який її замінює на російській або українській мові, паспорт на кожну одиницю товару на російській або українській мові, на кожну одиницю товару, завірений печаткою підприємства, гарантійний талон на товар, сертифікат відповідності ДСТУ виданий УкрСЕПРО (якщо товар входить до переліку обладнання, що підлягає сертифікації), рахунок на оплату товару, видаткову накладну в двох екз., податкову накладну, дозвіл на застосування ТГ 170- 1, 7 Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду в строк до 20.12.2011 року.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 03.09.2013 року по справі № 905/1607/13-г за позовом Приватного науково-виробничого підприємства «СИНАПС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект - Донбас», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», Приватне акціонерне товариство «Донецьксталь» - металургійний завод» про розірвання договору від 22.08.2011 року № Х.099.51-43.ОС (яке залишено без змін апеляційною та касаційною інстанціями), в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Позовні вимоги за вказаною справою були мотивовані істотним порушення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект - Донбас» умов договору від 22.08.2011 року № Х.099.51-43.ОС.

Зазначеним рішенням суду встановлено, зокрема, що сертифікат відповідності ДСТУ виданий УкрСЕПРО, наданий відповідачем по справі (в даному випадку - позивачем), про що зазначено в акті приймання від 16.12.2011 року № 184, що 26 січня 2012 року третя особа - Приватне акціонерне товариство «Донецьксталь» - металургійний завод» отримало копію дозволу від 25.01.2012 року № 0062.12.14, при цьому позивач по справі не звертався до відповідача з вимогою надати оригінал такого дозволу. Істотність порушення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект - Донбас» умов договору від 22.08.2011 року № Х.099.51-43.ОС рішенням Господарського суду Донецької області від 03.09.2013 року по справі № 905/1607/13-г не встановлена.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір № Х.099.51-43.ОС від 22.08.2011 р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до положень п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. А п. 2 цієї статті передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу протягом грудня 2011 року та січня 2012 року товар на загальну суму 1 696 500,00 грн., що підтверджується матеріалами справи, який оплачений відповідачем в строк та на умовах визначених договором не був.

Як встановлено судом, відповідач не здійснив розрахунку по третьому етапу, що складає 339300,00 грн.

Отже, заборгованість відповідача за поставлений йому позивачем товар, станом на момент вирішення справи, становить 339300, 00 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не подано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору.

Суд із запереченнями відповідача щодо невідповідності поставки умовам договору, викладених у відзиві, не погоджується виходячи з наступного:

Відповідач у своєму відзиві зазначив, що на отриманий останнім товар відсутня дозвільна документація, а саме сертифікат відповідності та висновок експертизи про можливість використання товару, а також відповідачем виявлені недоліки отриманого товару.

Виходячи з доказів наданих позивачем суду на спростування заперечень відповідача вбачається, що позивачеві 25.01.2012 виданий безстроковий дозвіл № 0062.12.14 на застосування товару на шахтах України, у тому числі небезпечних за газом та/або пилом машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки. А відповідно до висновку експертизи № 14.-09.-18.-5847.11, який затверджений 28.12.2011 Державним підприємством "Донецький експертно-технічний центр держгірпромнагляду України", поставлений позивачем товар відповідає вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки і може застосовуватись в шахтах України, у тому числі небезпечних за газом та/або пилом.

Як передбачено рішенням від 18.10.2011 № 066/8038 органу із сертифікації "Міжнародні стандарти і системи" товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародні стандарти і системи" товар поставлений позивачем відповідачеві не належить до контрольованих товарів.

Як встановлено судом, 25.08.2012 року сторонами було досягнуто домовленостей, відповідно до яких сторони погодили, що сертифікат відповідності ДСТУ виданий УкрСЕПРО продавець зобов'язується надати покупцю, якщо товар входить до переліку сертифікованого обладнання, які оформлені додатковою угодою № 1 до договору.

У відповідності до ч. 2 ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Таким чином, з моменту укладання сторонами 25.08.2012 року додаткової угоди № 1 до договору зобов'язання позивача щодо надання відповідачу сертифікату відповідності ДСТУ виданого УкрСЕПРО припинилося, внаслідок заміни такого зобов'язання на зобов'язання надати сертифікат відповідності ДСТУ виданий УкрСЕПРО (якщо товар входить до переліку сертифікованого обладнання), при цьому судом встановлено, що товар поставлений позивачем відповідачеві не належить до контрольованих товарів - не підлягає сертифікації.

Більш того, як зазначалося вище рішенням Господарського суду Донецької області від 03.09.2013 року по справі № 905/1607/13-г встановлено, що сертифікат відповідності ДСТУ виданий УкрСЕПРО наданий відповідачем по справі (в даному випадку по справі № 5011-45/7485-2012 - позивачем), про що зазначено в акті приймання від 16.12.2011 року № 184 (копія наявна в матеріалах справи).

Щодо виявлених на поставленому обладнанні слідів корозії, нашарування шлаку, сліди окису та інших, на думку відповідача, недоліків, то із матеріалів справи вбачається (копії листів виробника № 36/БВЭД - 510 від 18.11.2011 р., № 36/ БВЭД-525 від 30.11.2011 р., № 36/ БВЭД - 529 від 01.12.2011 р.), що турбокомпресори виготовлені у 2011 році з нульового циклу по заводському замовленню; додаткова обробка зварних швів нижній частині рами не проводиться, так як ця частина заливається фундаментом; порушення шару фарби шпаклівки, як правило відбувається при проведенні вантажно-розвантажувальних робіт; поява корозії на рамі і в місцях пошкодження шпаклівки обумовлена атмосферними опадами, так як турбокомпресори транспортувалися на відкритій залізничній платформі; рама турбокомпресора виготовлена з вуглецевої сталі; корпус з чавуну марки СЧ15; в нержавіючому виконанні виготовлені тільки робочі колеса турбокомпресора зі сталі 12 181 ОТ; наявність незначного нальоту корозії жодним чином не позначається на якості лиття, тим більше, що шпаклівкою покриваються всі без винятку корпусу при виготовленні, для полегшення подальшого фарбування і додання товарного вигляду новому виробу; проведення додаткової ґрунтовки та обробки зварювальних швів рами також не є обов'язковою умовою, оскільки рама турбокомпресора заливається бетоном; відсутність додаткової обробки на торцевій поверхні рами й інші зауваження не впливають на характеристику роботи турбокомпресорів; отвір під електродвигун свербляться тільки за місцем, так як передбачити заздалегідь, без електродвигуна точне розташування отворів, беручи до уваги допуски отворів електродвигуна, практично неможливо.

Згідно ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 03.09.2013 року по справі № 905/1607/13-г істотність порушення збоку Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект - Донбас» (позивача по справі) умов договору від 22.08.2011 року № Х.099.51-43.ОС, як зазначалося вище, не встановлена.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач листом Вих. № 816-1.Ю.О.11125 від 25.11.2011 року (т. 1 арк. 157) піднімав перед позивачем питання щодо збільшення гарантійного терміну на поставлене обладнання на 24 місяці та зниження вартості обладнання на 326 700, 00 грн. та, що в наступному сторони досягли домовленості про збільшення гарантійного терміну до 24 місяців, дійшли згоди, що обладнання не було в експлуатації та про приймання компресорів на склад, що підтверджується актом № 184 від 16.12.2011 року (т. 1 арк. 159-161). Домовленостей щодо зменшення ціни поставленого товару досягнуто не було, доказів іншого матеріали справи не містять.

Отже, враховуючи наведене, заперечення відповідача на позовну заяву є необґрунтованими та не доведеними, адже супровідні документи на товар обумовлені договором надані відповідачу були, крім того, на вимогу відповідача було продовжено гарантійний термін на 24 місяці, домовленостей щодо зменшення ціни поставки досягнуто не було, доказів існування спору між сторонами з цього питання після підписання акту № 184 від 16.12.2012 року матеріали справи не містять.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 339 300, 00 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 339 300, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару (третього етапу), у відповідності до п. 2.2.3. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 339 300, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

А оскільки, відповідач своїми діями порушив зобов'язання за договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків від інфляції за період з 13.03.2012 по 30.04.2013 у сумі 1 017,90 грн. та 3 % річних за період з 13.03.2012 року по 10.12.2013 року у сумі 17 793, 82 грн. підлягають задоволенню, за розрахунками позивача, які перевірені судом та визнані правильними.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 4300,00 грн. витрат по оплаті адвокатської послуг.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1. ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Пунктом 1 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Між позивачем та адвокатом Винда Марією Ігорівною (далі -адвокат) укладена угода від 22.05.2012 про надання правової допомоги. Додатком № 1 до угоди від 22.05.2012 передбачений гонорар за надання адвокатом позивачеві послуг у розмірі 4 300, 00 грн. та який був сплачений останнім на користь адвоката у повному обсязі, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією квитанції від 30.05.2012 № 121543.

Отже, з огляду на те, що послуги адвокатом позивачеві надані та враховуючи те, що адвокат представляв інтереси позивача у судових засіданнях на підставі угоди від 22.05.2012, вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 300,00 грн. витрат послуг адвоката підлягають задоволенню.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного науково-виробничого підприємства "Синапс" (03055, м. Київ, вул. Ванди Василевської, буд. 7; ідентифікаційний код 24267073, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомашкомплект-Донбас" (83004, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 169-"Ш", офіс 5; ідентифікаційний код 24467062, на будь який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) 339 300 (триста тридцять дев'ять тисяч триста) грн. 00 коп. -основного боргу, 1 017 (одна тисяча сімнадцять) грн. 90 коп. - збитків від інфляції, 17 793 (сімнадцять тисячі сімсот дев'яносто три) грн. 82 коп. - 3 % річних, 4 300 (чотири тисячі триста) грн. 00 коп. -витрат по оплаті адвокатських послуг, 7 248 (сім тисяч двісті сорок вісім) грн. 23 коп. -витрат по оплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.02.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко